понеділок, 1 березня 2021 р.

Імена, з якими ми живемо. Вулиця Сигізмунда Леваневського

Вулиця Сигізмунда Леваневського - вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевість Караваєві дачі. Пролягає від вулиці Вадима Гетьмана до Ніжинської вулиці. 
Ім'я легендарного радянського льотчика польського походження носить з 1944 року. 

Сигізмунд Леваневський є мабуть найзагадковішим і найнеординарнішим серед легендарних асів радянської авіації.
 
Сигізмунд Леваневський (Зигмунд Левоневски (Zygmunt Lewoniewski) народився в 1902 році в Санкт-Петербурзі в сім'ї збіднілого польського шляхтича. В дитинстві і юності довго жив в селі Сокулки (тепер – Польща), звідки були родом його батьки. В сім’ї, окрім Сигізмунда, було ще троє дітей – Юзеф, який також став льотчиком і загинув під час далекого перельоту, Владислав, також майбутній льотчик і Софія. Його батько працював двірником і помер, коли Сигізмунду було вісім років. Мати заробляла на життя шиттям, а Сигізмунд в 12 років пішов працювати на завод «Ресора», встигнувши закінчити три класи повітового училища. Після жовтневої революції завод закрився, а Сигізмунд вступив до лав Червоної гвардії, а з 1918 року він вже в Червоній армії – був командиром роти, батальйону, полку на Східному фронті. В його біографії були і Продзагони, де Сигізмунд був разом з братом Юзефом. Юзеф у 1919 році вивіз родину Леваневських до Польщі. 

В 1921 році Сигізмунд Леваневський одружився з працівницею військкомату Наталією Дегтярьовою, яка народила родила йому сина Владислава і дочку Елеонору. 
Того ж року Сигізмунд вперше побачив літак зблизька, вступивши на службу до господарської частини аеропорту Оранієнбаума. Використовуючи найменшу можливість, Леваневський піднімався на аеростаті, просив взяти його пасажиром в кабіну літака і нарешті домігся направлення до школи морських льотчиків в Севастополі. Після закінчення льотної школи в 1925 році він служив у складі військово-морських сил. 

У 1928 році звільнився в запас і працював льотчиком-інструктором у Миколаївській школі Товариства сприяння авіації та хімічній промисловості. В 1929 році з дружиною і дітьми переїхав до Полтави, де в 1931–1932 роках займав посаду начальника льотної частини Центральної Всеукраїнської школи пілотів ТСОАВІАХІМу в Полтаві. Але він хотів не викладати, а літати. Його невгамовна натура прагнула в небо.
В 1933 році, під час відрядження до Москви (щоб отримати новий літак для школи) він потрапив на прийом до начальника Управління полярної авіації Главпівнічморшляху. Його взяли льотчиком Управління полярної авіації і тут же він отримав пропозицію перегнати гідролітак Дорнье-Валь із Севастополя в Хабаровськ, а потім на цьому ж літаку разом із штурманом Віктором Левченком вилетів на допомогу американському пілотові Джиммі Маттерну, який зробив аварійну посадку в районі річки Анадир під час спроби навколосвітнього перельоту. 20 липня 1933 року літак Леваневського доставив американця в місто Ном на Алясці (США). Тоді Леваневський отримав свою первую нагороду – каблучку із самородного золота від мера Нома.
Цього ж року на цьому ж літаку Леваневський забрав з острова Врангель групу учасників тамтешньої експедиції. За мужність і героїзм був нагороджений (разом із Віктором Левченком) орденом Червоної Зірки. Повернувся до Полтави, здійснив кілька агітаційних перельотів територією УСРР.
Взимку 1934 року під час експедиції з врятування челюскінців літак «Консолідейтед Флістер», керований Леваневським, потерпів аварію біля мису Онман і не зміг взяти участь в евакуації людей. Але пізніше він врятував життя заступнику начальника експедиції челюскінців Боброву, доставивши йому хірурга для невідкладної операції, і отримав звання Героя Радянського Союзу - він був у числі перших семи Героїв Радянського Союзу. Після повернення до Полтави його іменем було названо вулицю, де він жив, та село у Кобеляцькому районі.

27 червня 1934 року у складі делегації СРСР льотчик брав участь у Міжнародній авіаційній виставці у Великій Британії. На зворотному шляху відвідав у Польщі матір і сестру.
1934 вступив до Військово-повітряної академії РСЧА імені М. Жуковського. 1935 року опублікував книгу про свій політ на Аляску — «Моя стихия», а також заяву в газету «Правда» про намір здійснити політ до США через Північний полюс.
Після невдалої спроби реалізувати задумане на літаку АНТ-25 й зустрічі з цього приводу з Й. Сталіним, влітку 1936 року Леваневський разом з штурманом Левченком отримав відрядження до США для ознайомлення та можливої закупівлі там гідролітаків. У серпні—вересні цього ж року на гідролітаку «Уолті» (штурман — В. Левченко) здійснив переліт Лос-Анджелес — Сан-Франциско (США) — Уелен (Чукотка) — Якутськ — Свердловськ — Москва. Загальна протяжність перельоту — 19 тис. км. За цей переліт Леваневський був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (В. Левченко — орденом Леніна). У квітні—травні 1937 року пілот випробовував поблизу Севастополя амфібію Sikorsky S-43 та літаючий човен Duglas DF, а влітку отримав дозвіл здійснити 3-й в історії і 3-й у цьому році (слідом за В. Чкаловим і М. Громовим) переліт до США через Північний полюс.
Для свого перельоту Леваневський вибрав літак ДБ-А «СССР Н-209» - тяжкий бомбардувальник, який на той час був експериментальною моделлю, і його конструктор Болховітінов не схвалив цю ідею. Літак, на вимогу Леваневського, було пофарбовано у кольори його фамільного герба — червоний і синій. 12 серпня екіпаж у складі 6 осіб (Сигізмунда Леваневського, Миколи Кастанаєва, Віктора Левченка, Миколи Галковського, Миколи Годовикова і Григорія Побежимова) вирушив маршрутом Москва — Архангельськ — острів Рудольфа — Північний полюс — Фербенкс (Аляска, США). На борт літака завантажили хутро для продажу в США і сувеніри (ходили чутки, що там було і золото).
Надвечір 13 серпня пілот надіслав радіограму, і після цього зв'язок з його літаком було втрачено. Пошуки екіпажу як з території СРСР, так і США, тривали багато місяців, однак не мали позитивних результатів. 

Через рік пошуки припинили, однак спроби розгадати таємницю загибелі відомого льотчика і його екіпажу тривають і досі. Під час Другої світової війни з’являлися німецькі листівки, в яких йшлося, що Леваневський воює на їхньому боці, і навіть було збито льотчика, схожого на нього. Була інформація, що залишки літака Леваневського знаходили в Якутії чи на Алясці. Але загибель легендарного пілота досі є таємницею. 
Екіпаж ДБ-А «СССР Н-209»

Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»

Немає коментарів:

Дописати коментар