понеділок, 29 березня 2021 р.

Імена, з якими ми живемо. Вулиця Івана Ползунова

Вулиця Ползунова - вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевості Солом'янка, Залізнична колонія. Пролягає від вулиці Івана Огієнка до вулиці Георгія Кірпи. 
Ім’я видатного російського винахідника, діяльність якого так чи інакше належить світовій науці й техніці, носить з 1955 року. 

Іван Іванович Ползунов
— російський шахтар і винахідник - народився 16 травня 1728 року (за Юліанським календарем). Рік народження видатного винахідника й досі точно не установлено. Дослідники наводять різні роки - 1730, 1728. 

Батько Івана Ползунова – Іван Олексійович (1704–1763) походив із селян містечка Єпанчина (нині м. Туринськ) Сибірської губернії. Можливо Іван Ползунов-старший міг бути родом із села Ползунове, що на східних відрогах Уральських гір. 
27 листопада 1723 року Батько Івана Ползунова по рекрутському набору вступив на службу солдатом другої єкатеринбурзької роти й брав участь в будівництві майбутнього Єкатеринбурга. Матір Івана Ползунова звали Одарка Абрамівна. Сім’я із п’яти осіб жила в Єкатеринбурзі на торговому боці: батько, мати, бабуся по матері, син Іван, а з 1745 року - сестра Параска. 

На прохання батька Іван Ползунов вступив до початкового (третього) класу словесного ступеню єкатеринбурзької школи 29 вересня 1736 року. В школі він став отримувати свої перші гроші – 3 руб. 60 коп. на рік. У вересні майбутнього року учня-відмінника перевели до другого класу, який він закінчив за три місяці і перейшов до першого класу школи. Після закінчення словесного ступеню єкатеринбурзької школи, Іван Ползунов успішно здав іспит і з 1 вересня 1738 року був зарахований до арифметичної школи, яку заснував Василь Татіщев, з жалуванням 4 рублів на рік. Тут учні вивчали арифметику, геометрію і тригонометрію, а також латину і німецьку мову. В лютому 1742 року Ползунов перейшов на останній ступінь заводської освіти – школу «знаменования» (креслення і малювання). Після закінчення школи Ползунова направили на один з уральських заводів учнем до майстра Микити Бахорєва – визначного фахівця в галузі гірсько-металургійного виробництва. 

В 1748 році Іван Ползунов розпочав практику як механік в Барнаулі. На цих заводах добували коштовні метали для державної скарбниці. Ползунов весь час активно займався самоосвітою, вивчав книги з металургії й мінералогії. В результаті Іван Ползунов став одним із технічно найграмотніших фахівців на заводі. Важливим завданням для себе він вважав полегшення праці робітників. Було багато оригінальних, цікавих і розумних проектів, але всі вони припадали пилом в архівах. Вагомим авторитетом в науці для Ползунова був Михайло Ломоносов. Ползунов детально вивчав його праці в галузі хімії, фізики, видобутку і плавки руд. Цікавився він і працями російського вченого І.А. Шлаттера: в них описувалися англійські й угорські парові машини, які все більше впроваджувалися в промисловості Європи. 

У 1763 році він запропонував оригінальну конструкцію парового двигуна. Проєкт послали імператриці Росії Катерині II, яка присудила Ползунову 400 рублів і звання капітан-лейтенанта, але не змогла оцінити нову технологію. 
В 1764 році після схвалення Канцелярії Іван Ползунов взявся за виготовлення нової машини – в 15 разів потужнішої, ніж перша. Інженер зібрав затверджений агрегат за 13 місяців. Він був 18,5 метри заввишки, деякі деталі важили 2 720 кг. Довелося створювати й нові супутні інструменти, в тому числі спеціальний токарний станок. Виготовлення машини вимагало від конструктора великого напруження душевних і фізичних сил, що ослабило його здоров’я. Іван Ползунов захворів на сухоти й помер від туберкульозу 27 травня 1766 році, не доживши тиждень до пробного запуску створеного ним агрегату. Його машина обслуговувала три плавильні печі до листопада 1766 року, її зупинили після аварії, а через 13 років її взагалі розібрали. Її не ремонтували – дармової робочої сили і без машини було досить. Ползунов просто випередив свій час. 

Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»

Немає коментарів:

Дописати коментар