tag:blogger.com,1999:blog-48019879168874851762024-03-19T01:41:44.407-07:00КИЇВ І СОЛОМ'ЯНКА: ІСТОРІЮ ПИШЕМО САМІ Блог ЦРБ імені Григорія Сковороди ЦБС Солом'янського району м. КиєваOlgahttp://www.blogger.com/profile/00351366874731178031noreply@blogger.comBlogger242125tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-27516845685442144202024-03-19T01:41:00.000-07:002024-03-19T01:41:11.499-07:00«Сто років дитинства»: в Києві вперше відкрили унікальну виставку світського дитячого одягу 1820–1920 років<div style="text-align: justify;">В експозиції Музей Києва. Museum of Kyiv (вул. Богдана Хмельницького, 7) представили понад 20 дитячих костюмів, а також цікаві деталі, що так чи інакше пов’язані з дитячою модою минулих століть: аксесуари, іграшки, взуття, фотографії.</div><div style="text-align: justify;">Зокрема, весільні віночки, брошку з волосся померлої дитини, бальні блокноти юних панянок, де був перелік кавалерів, із якими вони танцюватимуть у цей вечір, мініатюрні капелюшки в комплекті з рукавичками, іграшкові «собаки-сейфи», в яких діти могли ховати монети чи цінні для них речі. Окрім цього, виставку доповнюють фотографії дітей у різних вбраннях конкретного періоду.</div><div style="text-align: justify;">Графік роботи виставки: середа – неділя з 12:00 до 19:00, понеділок і вівторок – вихідні. Каса працює з 12:00 до 18:30.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGpV9k2g_BGIMmw3jMOH2AbR5cncU5gpzQerYIg0B4Xgawv9E1PxGfC9PptLnDGtqSRZPHqAEEfQa3Hp8g4f3tXjGvG48zsFY0HmmyWwfCebZavQacqvzf_Z4jSe9Fcg2_MWRcnMHp6cTslk2Fkc6LbUzCbfvVvbS9oo5hCqa1qv4KJwU0b8yIObWyV3hJ/s2048/431428435_803137948517109_6338698944294051992_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1366" data-original-width="2048" height="426" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGpV9k2g_BGIMmw3jMOH2AbR5cncU5gpzQerYIg0B4Xgawv9E1PxGfC9PptLnDGtqSRZPHqAEEfQa3Hp8g4f3tXjGvG48zsFY0HmmyWwfCebZavQacqvzf_Z4jSe9Fcg2_MWRcnMHp6cTslk2Fkc6LbUzCbfvVvbS9oo5hCqa1qv4KJwU0b8yIObWyV3hJ/w640-h426/431428435_803137948517109_6338698944294051992_n.jpg" width="640" /></a></div>Olgahttp://www.blogger.com/profile/00351366874731178031noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-32429521769407579232024-03-18T04:43:00.000-07:002024-03-18T05:06:42.216-07:00Вулиця Миколи Миклухи-Маклая<div style="text-align: right;"><i><b>із циклу "Прочитання_вулиць"</b></i></div><div style="text-align: right;"><i><b><br /></b></i></div><b><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPKX1yGkiY_LolpqN1s8SZg7T61rZC-mHpFXMJf-Jxl-IbqpeU-38yoVOLEhfUcWSWexxy4GY8AaKAm93vGtWlLub-lVPTFlm0QxLMr4nrBAKtwJsoCWLWUpuBnYlmNQ4si9ATXqan6EDBaa0zMGRW1QFviheo_EzdzxaTCdSF3RaI6p85EdyY_EiQz7s/s1280/%D0%92%D1%83%D0%BB.%D0%94%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D1%94%D0%B2%D0%B0.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="960" data-original-width="1280" height="223" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPKX1yGkiY_LolpqN1s8SZg7T61rZC-mHpFXMJf-Jxl-IbqpeU-38yoVOLEhfUcWSWexxy4GY8AaKAm93vGtWlLub-lVPTFlm0QxLMr4nrBAKtwJsoCWLWUpuBnYlmNQ4si9ATXqan6EDBaa0zMGRW1QFviheo_EzdzxaTCdSF3RaI6p85EdyY_EiQz7s/w297-h223/%D0%92%D1%83%D0%BB.%D0%94%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D1%94%D0%B2%D0%B0.jpg" width="297" /></a></div>Сучасна назва (з 2022):</b> вулиця Миколи Миклухи-Маклая<br /><b>Підстава для перейменування:</b> на честь мандрівника Миколи Миклухи-Маклая<br /><b>Рішення Київської міської ради:</b> від 25 серпня 2022 року № 4988/5029 «Про перейменування вулиці Дежнєва в Солом'янському районі міста Києва»<br /><b>Місцевість: </b>Монтажник<br /><b>Розташування:</b> Пролягає від вулиці Володимира Брожка до вулиці Нечуя-Левицького та вулиці Монтажників.*<b><br /></b><div><b>Попередня назва (1955 - 2022):</b> вулиця Дежнєва, на честь російського мореплавця Семена Дежньова.</div><div><b>Первинна назва (1-ша пол. XX ст., не раніше 1949 року - 1955):</b> (2-га) Ольгинська<div><br /></div>* Прилучаються Травнева вулиця, Сіверсько-Донецький провулок (двічі), Куп'янський провулок та Лисичанська вулиця.<br /><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhNfShM-EWs0JSCEExjuquLGfjOvFnvT8mC77u15qPdNkZQKh5_ZI2ml4zlfgmrRjui5y7_4xJug6AZYEalU1XNAjo0SVSQvD7gyWBkkLtoV1zEhUhrInRZisL7OAvhp10E9wS_OWUnmiL0dbvPNPgu1iWVxClBmmRLvT6_eqOkoLTHsINJT9Y1e5NOPjk/s824/Myklukha-Maklai_Mykola_Mykolayovych.png" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="824" data-original-width="604" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhNfShM-EWs0JSCEExjuquLGfjOvFnvT8mC77u15qPdNkZQKh5_ZI2ml4zlfgmrRjui5y7_4xJug6AZYEalU1XNAjo0SVSQvD7gyWBkkLtoV1zEhUhrInRZisL7OAvhp10E9wS_OWUnmiL0dbvPNPgu1iWVxClBmmRLvT6_eqOkoLTHsINJT9Y1e5NOPjk/s320/Myklukha-Maklai_Mykola_Mykolayovych.png" width="235" /></a></div><b>Микола Миклу́ха-Макла́й (1846 - 1888)</b>, всесвітньовідомий мандрівник українського походження (з козацького роду Миклух); антрополог, етнограф, географ; дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії; автор близько 160 наукових праць. Був підданим Російської імперії, але майже все своє свідоме життя провів поза її межами, де й зробив свої знакові дослідження та відкриття. Дослідив історію свого роду й повернув родовому прізвищу Миклуха повне написання — Миклухо-Маклай (щоправда, на російський манер)<br /> <br /><b>Життєпис</b><br /><br />Народився <b>Микола Миколайович Миклуха</b> 17 липня 1846 року в селі Язикове Боровицького повіту Новгородської губернії в родині інженера-залізничника Миколи Миклухи, який на той час був начальником будівництва ближньої ділянки Петербурзько-Московської залізниці та винаймав для родини кімнати в садибі Рождественське.<br /><br />Батько Микола Ілліч Миклуха — українець, дворянин, родом із Стародуба Чернігівської губернії, його пращури — славнозвісні запорозькі козаки. Перший начальник Московського вокзалу. Коли Тарас Шевченко опинився в засланні, Микола Ілліч виявив свою солідарність, виславши йому поштою 150 карбованців. Грошовий переказ на пошті затримали, а Миколу Ілліча звільнили зі служби. На той час він був начальником пасажирської станції та вокзалу в Петербурзі.<br /><br />Мати, Катерина Семенівна Беккер (Миклуха), походила з мішаної родини зрусифікованого німця С. Ф. Беккера — лікаря, учасника війни 1812 року, підполковника у відставці та польської дворянки Лідії Шатковської.<br /><br />Стосовно свого походження Миклухо-Маклай зробив нотатки на берегах рукопису нарису про своє життя і подорожі, який йому надав для ознайомлення Е.С. Томассен:<br /><br />"Мої предки родом з України, і були запорозькими козаками з Дніпра. Після анексії України Степан, один з членів родини, служив сотником (вище козацьке офіцерське звання) під командуванням генерала графа Румянцева і відзначився під час штурму турецької фортеці Очаків, указом Катерини II було надане дворянство…"<br /><br />Як свідчить старовинний родовий переказ Миклухо-Маклаїв, що дійшов до наших днів, один з хоробрих козаків Грицько Миклуха взяв у полон шотландського лицаря Мікаеля Мак-Лая, що по бідності найнявся в польське військо. Мак-Лай прижився в сім'ї Миклух і пізніше поріднився з ними, одружившись із сестрою Грицька — Ганною. Для того, щоб зіграти весілля, Мікаелю довелося прийняти православ'я. Із з'єднання двох прізвищ виникло нове — Миклухо-Маклаї. Але козаки, як і раніше, продовжували іменуватися просто Миклухами і лише в другій половині XIX століття Микола Миколайович Миклуха, будучи студентом за кордоном, повернув прізвищу повне написання — Миклухо-Маклай (щоправда, на російський манер).<br /><br />1882 року мандрівник, перебуваючи в Австралії, прокоментував уживання титулу «барон», яким його нерідко нагороджували в пресі:<br /><br />"«Барон» — це недолуга спроба перекласти нам слово «благородний», колись зроблена в Єні. Російського титулу «барон» не існує; коли ви зустрінете когось із моїх співвітчизників з цим останнім титулом, то у нього виявиться грамота німецького, австрійського, данського або шведського походження; але родина Миклухо-Маклаїв іноземними титулами не володіє. Називайте мене, будь ласка, або «Nikolai Nikolaewitsh Mikluho-Maklay», або «Nicholas de Miklouho-Maclay»."<br /><br />Помер Микола Миклуха-Маклай 14 квітня 1888 року в Санкт-Петербурзі.<br /><div><br /></div><div>На початку XXI сторіччя в Австралії та за її межами жило 8 онуків та 16 правнуків Миколи Миклухи-Маклая. Кілька з них підтримували зв'язки з українською громадою в Австралії.<br /><br /><div>===</div><div><div><br /></div><div><b>Дізнатися більше про життя Миклухи-Маклая можна у ЦРБ імені Григорія Сковороди з книжок:</b><br /><br />* Іван Корсак “Запізніле кохання Миклухо-Маклая : роман” (2016)<br /><br />* “Великі мандрівники”, авт.-упоряд. В. Маркова (2004)<br /><br /><br /></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgWCLKZ9bNZ0MWy-I3g-JWvQFRV0755FXCg6uVKkZNXZ0apWzwFdYnp0nD3zOsW0fsTA6MPbTFUXEwMK6LMK1VGkVl5AlyZOONW2nj6Aw2zYOy6a8JS5JRDgJNFSqvSsln5N1GNr-f1dr6YZ6Q_8JPSqvXJr9Z-JvX9ZDjkg22O4pZKtXMSixZDENqlGVY/s419/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-03-18%20132757.png" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="419" data-original-width="297" height="203" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgWCLKZ9bNZ0MWy-I3g-JWvQFRV0755FXCg6uVKkZNXZ0apWzwFdYnp0nD3zOsW0fsTA6MPbTFUXEwMK6LMK1VGkVl5AlyZOONW2nj6Aw2zYOy6a8JS5JRDgJNFSqvSsln5N1GNr-f1dr6YZ6Q_8JPSqvXJr9Z-JvX9ZDjkg22O4pZKtXMSixZDENqlGVY/w144-h203/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-03-18%20132757.png" width="144" /></a></div></div><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjyjoFJ0Mt6BPKNJvnSYSvz3lS4srRuHGk72nmXK9bFGYRWDSGizy0EGf5AoxF6gvXxfTsBhjw_lS4DQTEwXHOOr992ZeklDC8i9rcu4q5Y0duyT-mPUxdwGc8qra8zZ6XqLozgPVHC0Fzt6rTPWbFUTOT6mlImKeqY5578PLBs8rkGtQHN7GwVmN8eFA8/s200/small_2032_1.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em; text-align: center;"><img border="0" data-original-height="200" data-original-width="127" height="200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjyjoFJ0Mt6BPKNJvnSYSvz3lS4srRuHGk72nmXK9bFGYRWDSGizy0EGf5AoxF6gvXxfTsBhjw_lS4DQTEwXHOOr992ZeklDC8i9rcu4q5Y0duyT-mPUxdwGc8qra8zZ6XqLozgPVHC0Fzt6rTPWbFUTOT6mlImKeqY5578PLBs8rkGtQHN7GwVmN8eFA8/s1600/small_2032_1.jpg" width="127" /></a></div></div><div><br /></div><div><b><br /></b></div><div><i><b>Джерело:</b> за матеріалами Вікіпедії та фондами ЦРБ імені Григорія Сковороди</i></div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-24678992758340772212024-03-16T06:00:00.000-07:002024-03-16T13:01:10.651-07:00Селище Першого Травня<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><div style="text-align: right;"><b><i>Із циклу "Історія твого району"</i></b></div><div> <br /></div><div>До 1918–1920 років на місці колишнього селища Першого Травня та сучасного Першотравневого масиву ріс Кадетський гай. Історично Шулявський (згодом Кадетський) гай колись займав простір, обмежений сучасною залізницею Київ - Фастів, теперішніми Чоколівським бульваром і проспектом Повітряних Сил. Історія гаю почалася ще 1726 року, коли митрополит Варлаам Ванатович (Вонятович) заснував на правому березі Либеді літню резиденцію Київських митрополитів.</div><div><br /></div><div><div>Селище мало форму трикутника між сучасними проспектом Повітряних Сил (тоді — шосе Героїв Стратосфери, пізніше Повітрофлотське шосе), Чоколівським бульваром (тоді — бульваром Леніна) та вулицею Авіаконструктора Антонова (тоді — вулицею Авіації). </div><div><br /></div><div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1uj-V5JcrR0HwB8Wi2OCF4P3bL57aJ2WydgVnpOptJtulNX_E18huVpdhaOnrJZlizavPZoWISLxl1qagoZK5gTfBPgzlvWCiQ-oOjYpCZt7kUldxKVxp8vpa7XnwavDGckfxZz-wdW1mGMmZ4uhvuOS0gmzJWtRaSVZukDIrIRWLl3Gt40Kx3xLga2c/s1304/418586126_376380765211287_4902761496828827259_n.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1304" data-original-width="756" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1uj-V5JcrR0HwB8Wi2OCF4P3bL57aJ2WydgVnpOptJtulNX_E18huVpdhaOnrJZlizavPZoWISLxl1qagoZK5gTfBPgzlvWCiQ-oOjYpCZt7kUldxKVxp8vpa7XnwavDGckfxZz-wdW1mGMmZ4uhvuOS0gmzJWtRaSVZukDIrIRWLl3Gt40Kx3xLga2c/s320/418586126_376380765211287_4902761496828827259_n.jpg" width="186" /></a></div>1926 року в селищі налічувався 41 будинок, мешкало 179 осіб. Початково тут проклали шість вулиць — Авіації, Кооперації, Лукашевича (згодом Янки Купали, ліквідована), Піонерська (нині вона має назву Янки Купали), Секторну (ліквідована), Соціалістичну (сучасна Левка Мацієвича).<br /><br />Навколо митрополичої дачі було насаджено величезний березовий гай. Частково основою гаю стали дубові насадження природного походження, що росли тут і раніше.<br /><br />1847 року літню резиденцію митрополита було ліквідовано. Впродовж 1852–1857 років у гаю побудували Кадетський корпус. Східним краєм гаю у 1850-х пролягла початкова частина нового Кадетського шосе (нині – проспект Повітряних Сил), яке за будівлею Кадетського корпусу переходило у шлях до села Жуляни. На початку Першої світової війни вздовж Кадетського шосе було побудовано нові військові навчальні заклади. У період Української революції 1917–1920 років більшість дерев Кадетського гаю вирубали та спалили в київських «буржуйках». Від гаю залишилися поодинокі дерева й невеликі ділянки. Кожне старе дерево, що збереглося, має велику цінність.</div><div><br /></div><table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: right;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmR1YkcNNecYvWNXA-magzTSKY8hPacorg9GRotDOkdDuoXXd2HXZoNzfV7uEnDH6ombphwL_rFwuThALolKFxI7Fm76kD7GGIDS_HVIS9EK3Z0Y15VwfsPbkI9KPzgRj7Z25CXfEqFTSBitURN3hgrwfIasUv6_HJ5zfNuxR7wqGm2AuHh2uJ0Dv4Elw/s2048/DSC02605-%D0%BA%D0%BE%D0%BB.%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%9F%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0.jpg" style="clear: right; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: right;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmR1YkcNNecYvWNXA-magzTSKY8hPacorg9GRotDOkdDuoXXd2HXZoNzfV7uEnDH6ombphwL_rFwuThALolKFxI7Fm76kD7GGIDS_HVIS9EK3Z0Y15VwfsPbkI9KPzgRj7Z25CXfEqFTSBitURN3hgrwfIasUv6_HJ5zfNuxR7wqGm2AuHh2uJ0Dv4Elw/s320/DSC02605-%D0%BA%D0%BE%D0%BB.%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%9F%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Фото О.Михайлика</td></tr></tbody></table><div>Одним із найстаріших і найвідоміших дерев Кадетського гаю є 400-річний Перунів дуб, що росте у дворі будинку № 1 на вулиці Генерала Воробйова. За легендою, колись це було священне місце поклоніння Перуну. Обсяг стовбура на висоті 1,3 м — 6 м, висота дерева — 15 м. Рішенням Київради від 23.04.2009 № 326/1382 дуб оголошено пам’яткою природи місцевого значення.<br /><br />Іншим відомим деревом, що залишилося від Кадетського гаю, є дуб Фролкіна. Дерево росте біля будинку № 2/32 к. 3 на вулиці Антонова. Вік дуба — понад 300 років, обсяг стовбура — 4,3 м, висота — 25 м. Дерево назване на честь киянина А. М. Фролкіна, коштом якого дуб було вилікувано 2009 року. Рішенням Київради від 23.12.2010 № 415/5227 дуб Фролкіна оголошено пам’яткою природи місцевого значення. Поряд ростуть іще два вікових дуби (віком приблизно 300–350 років), проте вони заповідного статусу не мають. Нагадує про колишній гай і невелика діброва з кількох десятків 100–200 річних дубів уздовж парного боку вулиці Антонова.<br /><br />На місці частини колишнього Кадетського гаю впродовж 1925–1929 років було розплановано та забудовано нове поселення. Селище кооперативу робітників-залізничників ім. Першого Травня будувалося у господарчий спосіб (тобто силами самих робітників) за допомогою довготермінової державної позики. Проєкт селища склало Управління Південно-Західної залізниці. Загалом було збудовано 64 одноповерхових і двоповерхових житлових будинки котеджного типу.</div></div><div><br /></div><div> <div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_hQJ0Y3OB56RVN3V7kFbnq3XGkH4DuNICpmKTARtMRoE08SQfpxjiwB-w7peNHbu3Y35wdWNzOMMxotL4L5uU3teSOsU5f7nAjMU_pMu5g92eSrte1OOdv4T5L9cJ08f5ckRz0oNJw1z5mBVXVm4e_47CQbCSXFUQBSzuwGwkPWD9dfUqErjNGSZ8CX8/s2140/%D0%A1-%D1%89%D0%B5%201%20%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1496" data-original-width="2140" height="182" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_hQJ0Y3OB56RVN3V7kFbnq3XGkH4DuNICpmKTARtMRoE08SQfpxjiwB-w7peNHbu3Y35wdWNzOMMxotL4L5uU3teSOsU5f7nAjMU_pMu5g92eSrte1OOdv4T5L9cJ08f5ckRz0oNJw1z5mBVXVm4e_47CQbCSXFUQBSzuwGwkPWD9dfUqErjNGSZ8CX8/w259-h182/%D0%A1-%D1%89%D0%B5%201%20%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F.jpg" width="259" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiUVlp7XREnM6qlwkpSQGx3E9-VAmj_FlrCpiAqkXZ4-EnnVTJMPH68YYp7HKr0wOfDD7ysPgFtUKAkWc5mQHuYP4_SRFh-99_y5QOq0CnMvvg5JnAqaQHGBRrhuyhRDiePmGGUW1AEh3BAX-t63v-WSPaAq23zzfn1oxS6HOPvOoqSWYY-5ZsbwCq1BDs/s2132/%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%89%D0%B5%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F-2.JPG" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em; text-align: right;"><img border="0" data-original-height="1468" data-original-width="2132" height="177" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiUVlp7XREnM6qlwkpSQGx3E9-VAmj_FlrCpiAqkXZ4-EnnVTJMPH68YYp7HKr0wOfDD7ysPgFtUKAkWc5mQHuYP4_SRFh-99_y5QOq0CnMvvg5JnAqaQHGBRrhuyhRDiePmGGUW1AEh3BAX-t63v-WSPaAq23zzfn1oxS6HOPvOoqSWYY-5ZsbwCq1BDs/w258-h177/%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%89%D0%B5%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F-2.JPG" width="258" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">Фото з архіву О.Михайлика</div></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><div>На початку 1930-х забудову було дещо поширено в бік Чоколівки. Виникло ще три нові вулиці — бульвар Леніна, вулиця Колективізації (сучасна Джеймса Мейса) й Транспортна (ліквідована). Ближче до кінця 1930-х з’явилася вулиця Культури (сучасна Сергія Берегового). Забудова селища тривала у 1930-х — там поставали нові кооперативні будинки. <br /><br />Руйнування селища Першого Травня почалося у 1950-х із початком магістральної забудови Повітрофлотського шосе (нині – проспект Повітряних Сил). Далі магістральну забудову парного боку Повітрофлотського проспекту продовжили в бік Севастопольської площі. <br /><br /><div><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiAA1BmochAG-lOsZSmyGkqZIEXzxvNAcfgF0r7IXuGHaFtZu_03EKiF1dKWpbkXlc18BzuQe8dZZ7BvgkquTINdQ1DkhOpQPflUvLEnUO8RHygX8pfmnluq3ADKeA709g2psW0kYzhaoNfOeIEj_IP6t9hpWiuFQ_GsluhD-QkZ1H3A8vnvyi6YniPV90/s828/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-03-16%20142834.png" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em; text-align: center;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiAA1BmochAG-lOsZSmyGkqZIEXzxvNAcfgF0r7IXuGHaFtZu_03EKiF1dKWpbkXlc18BzuQe8dZZ7BvgkquTINdQ1DkhOpQPflUvLEnUO8RHygX8pfmnluq3ADKeA709g2psW0kYzhaoNfOeIEj_IP6t9hpWiuFQ_GsluhD-QkZ1H3A8vnvyi6YniPV90/s320/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-03-16%20142834.png" /></a>На місці знесеної одноповерхової забудови селища Першого Травня у 1957–1958 роках спорудили чотири п’ятиповерхових житлових будинки уздовж Повітрофлотського проспекту. Між будинками також звели чотириповерхову будівлю для райвиконкому Залізничного району та триповерхову будівлю-вставку Залізничного універмагу.</div></div><div> </div><div>Наступними кроками у знесенні селища стали магістральна забудова Чоколівського бульвару на початку 1970-х і багатоповерхова забудова вулиці Антонова у середині 1970-х. Саме в цей час було знесено решту забудови селища Першого Травня. Зникли деякі вулиці, хоча вулична мережа здебільшого збереглася. Частина вулиць тепер є безіменними проїздами. Забудовувати Чоколівський бульвар багатоповерхівками почали 1970 року. Багатоповерхова забудова вулиці Антонова розпочалась у середині 1970-х. Окрім того, на території колишнього селища з’явилися дитсадки та поліклініка. <br /><br />Наразі відомо про п’ять вцілілих будинків селища Першого Травня, споруджених у 1926–1934 роках. Один із них розташований за адресою: вулиця Левка Мацієвича, 5, і у 1970-х був пристосований під допоміжне приміщення одного з дитсадків. Другим є сусідній із ним двоповерховий будинок № 5/1, побудований у 1933–1934 роках, який спочатку мав адресу на вулиці Кооперації, 54. Нині його надбудовано та значно змінено. Ще одна одноповерхівка, також за адресою: вулиця Левка Мацієвича, 5, збереглася навпроти дитсадка на Левка Мацієвича, 6/2. Вона також із 1970-х пристосована під допоміжне приміщення дитсадка, але з усіх збережених будинків має чи не найбільш автентичний вигляд.</div><div><br /></div><div><div style="text-align: center;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgcMsyeZzq7tJalA6F1oPehLC_zYTSMyyxX-5lg_PjyT9qljgBMVK-JcrsTKL701C0EeRIPBcNB7y7yJeD1g6_2MZMXe-0Iyf1QAvvOCMktO6fs-F03j7kNlCfKO-ilj58HyHvKJG_p4jLZkhPQ7OFFwHW7sAWiWJrDCIsEcrppSU5iHRKnP2Ftb1DOWUQ/s1963/DSC07898%20-%20%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%D0%9C%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%94%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0,5.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="1536" data-original-width="1963" height="250" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgcMsyeZzq7tJalA6F1oPehLC_zYTSMyyxX-5lg_PjyT9qljgBMVK-JcrsTKL701C0EeRIPBcNB7y7yJeD1g6_2MZMXe-0Iyf1QAvvOCMktO6fs-F03j7kNlCfKO-ilj58HyHvKJG_p4jLZkhPQ7OFFwHW7sAWiWJrDCIsEcrppSU5iHRKnP2Ftb1DOWUQ/s320/DSC07898%20-%20%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%D0%9C%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%94%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0,5.JPG" width="320" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"> Фото О.Михайлика</td></tr></tbody></table><br /></div>Ще дві двоповерхівки (фасади значно змінено) збереглися вздовж колишньої вулиці Піонерської (нині — безіменний проїзд, що починається в арці Залізничного універмагу і завершується прилученням до вулиці Левка Мацієвича). Їхні адреси — вулиця Левка Мацієвича, 5 та 5 к. 2. Значною мірою збереглася і планувальна структура селища. Під час знесення старої забудови зникло лише дві невеликі вулиці. Решта вуличної мережі залишилася без змін.</div><div><br /></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><img border="0" data-original-height="3000" data-original-width="4000" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjLHU1uTmUYlMfNmJfiwp-QFk4HvA-OBzX_Txdc0WdjUNWXcpfRbp9SndDvLOfZcdHlCx32HBoCp-ft640sL9OSUAzBHNZ4xTZG3gxMi5CAGyKVXgnvKfduiKGmDqOf3L5JHn6BifCrldWMUmPG-Z-8qTgrRUFFec_bJBObXOU9KgrQ-YN7tSHVqWx7GSQ/s320/IMG_2319-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%94%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%89%D0%B5%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F.JPG" width="320" /></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">Фото О.Михайлика</div><div><br /></div><div><i style="text-align: justify;"><b>Джерело: </b></i><span style="text-align: justify;">публікацію здійснено за краєзнавчими матеріалами києвознавця О. Михайлика</span></div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-62746946057465037882024-03-16T05:53:00.000-07:002024-03-16T06:01:13.429-07:00Шоста краєзнавча лекція "Солом’янка"20 березня у Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди відбудеться 6-та краєзнавча лекція "Солом’янка" від києвознавця Олександра Михайлика<div><br /><div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgEqW9S2gQFxJwLjTIdBrEdx691330cOfYscwXBUnMEfQB27iTqHpFiXltOHdtiYuJ9EeIRs24GT3X7sAjUjg7XxWl2HzFa86JU6M4QMcNMtSSEsdynhQ_MKmj24saF2MWX9EfsqkbAxZs1egR6mWebfelXfKZx1szBWOGuxBfITaJZ3wTayQVfCaBhbL4/s2000/431424272_427067606560867_5677894286843254066_n.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1414" data-original-width="2000" height="226" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgEqW9S2gQFxJwLjTIdBrEdx691330cOfYscwXBUnMEfQB27iTqHpFiXltOHdtiYuJ9EeIRs24GT3X7sAjUjg7XxWl2HzFa86JU6M4QMcNMtSSEsdynhQ_MKmj24saF2MWX9EfsqkbAxZs1egR6mWebfelXfKZx1szBWOGuxBfITaJZ3wTayQVfCaBhbL4/s320/431424272_427067606560867_5677894286843254066_n.jpg" width="320" /></a></div><br /><div>Лекцію буде присвячено місцевості Солом'янка, яка дала назву усьому адміністративному району. Ми дізнаємося, коли почалося заселення цієї місцини і які назви вона мала. З'ясуємо походження цих назв. Поговоримо про роль залізниці в розвитку Солом'янки, про історію церкви Покрови Пресвятої Богородиці та навколишньої місцевості. Дізнаємося, як протягом ХХ століття змінився вигляд Солом’янки і як вона набула сучасного вигляду. А ще про видатних постатей, згадки у літературі й цілу низку цікавинок. Зацікавилися темою? Чекаємо на вас! </div><div><br /></div><div><img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t21/1.5/16/1f5fa.png" /> вул. Освіти, 14а<br /><img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tb5/1.5/16/1f5d3.png" /> 20 березня о 17:30<br /><img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tbb/1.5/16/1f4b8.png" /> Вхід вільний<br /><img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t93/1.5/16/1f6e1.png" /> Укриття є</div><div><br /></div><br /><div><br /><div><br /><br /></div></div></div></div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-15103996193654361102024-03-13T01:21:00.000-07:002024-03-13T01:21:57.454-07:00Ласкаво просимо на безоплатні заходи на цьому тижні!<div style="text-align: justify;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEibmyE54VXW1Ob-XJcBBTvb83vmJE59ngqJB0kBMK2MzhgSfeQ3C4O3cshlsrv7QJBtMkpXlOVzkrrvyPVbKSSV_nRKOwOUgJjIrMlk6sPKgofuGwhXM6KnL1fUZZDnFM1ku8jk-Mr-x4fX3qHEZtT5lD6WQNHXl1dT_GTxrOEMhKyQXmfz_HNoN_DSPR4H/s640/431487856_800860088744895_3662334137176004459_n.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="640" data-original-width="512" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEibmyE54VXW1Ob-XJcBBTvb83vmJE59ngqJB0kBMK2MzhgSfeQ3C4O3cshlsrv7QJBtMkpXlOVzkrrvyPVbKSSV_nRKOwOUgJjIrMlk6sPKgofuGwhXM6KnL1fUZZDnFM1ku8jk-Mr-x4fX3qHEZtT5lD6WQNHXl1dT_GTxrOEMhKyQXmfz_HNoN_DSPR4H/s320/431487856_800860088744895_3662334137176004459_n.jpg" width="256" /></a></div>Управління туризму та промоцій Київської міської державної адміністрації та Київський центр розвитку туризму підготували 2 лекторії та 3 екскурсії, серед яких прогулянка для людей з порушеннями слуху. Теми заходів цікаві й різноманітні, тож ознайомтеся з розкладом та обирайте формат, який вам ближче до душі: екскурсія чи зустріч у Vcentri Hub.</div><div style="text-align: justify;">Зважаючи на дуже великий попит та обмежену кількість місць під час воєнного стану, реєстрація є обов'язковою!</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Таємниці града Ярослава»</b></div><div style="text-align: justify;">Під час екскурсії ви довідаєтеся про оборонні споруди навколо Києва за часів правління князя Ярослава Мудрого, розкриєте таємниці Софійського та Михайлівського соборів і ще багато цікавих фактів про стародавній Київ.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Золоті Ворота → вул. Ярославів Вал → Золотоворітський сквер → вул. Золотоворітська → Софійська площа → Михайлівська площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">14 березня, четвер, 14:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FPzfpnpVcb7fSyA4P7%3Ffbclid%3DIwAR2akvR2V7QbyvKEMJGUooVy9o4ebxbcU91I1V38D0m0rBAcugzlrthaB3Q&h=AT2C-kG1V9sHHreaIGfeTP9z33ss5puqZsIKrWtTYsJp7ZokeWPn6JXdk-xPPy2n2y_4E5uZ8LkjGUm5AYZNP2vPy-K3SJkv2Lae9TdfdAzkCKuag0AgocA2eaUPm2_kWC1X&__tn__=-UK-R&c[0]=AT3WVi1Mn2rX2iFeGn5JL6PYSA23bwhpNB2WD20WzSNkGP5j4qana-ENKBIQ8wyO-kFeNHEeuk0ryR1tM7UIloojQnm7_LApG2NiEHguZsKddEeBVbpFGyAaQFNH0g2I0OpWLPYYaPutzRoNsPC2aSLO78yRqS--0ZMiJ9h2jSM7Po6keYaYJDmHMKygGBnVmbbdRq4C7Dl0">https://forms.gle/PzfpnpVcb7fSyA4P7</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Прогулянка старим Києвом» (для людей з порушеннями слуху)</b></div><div style="text-align: justify;">Екскурсанти дізнаються про будівництво Володимирського та Софійського соборів, познайомляться з історією функціонування та реконструкції Золотих воріт, а також відвідають старі й нові об’єкти історії нашого міста й держави загалом.</div><div style="text-align: justify;">Екскурсія буде проводитися в супроводі перекладача жестової мови.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Володимирський собор → Будинок Гольденберга → Пам’ятник Павлу Шеремету → Меморіальна дошка Дмитру Мирону → Золоті ворота → Пам’ятник захисникам кордонів вітчизни усіх поколінь → Софійська площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце проведення вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">15 березня, п'ятниця, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FjkQC8DmzcvgYH13eA%3Ffbclid%3DIwAR1Nv2weOowYspoGx1W_ELKNy6RZLYOaQaQ4mjPiix16aOWuO_4jpaSnz_w&h=AT1RvWeZtMfoTBE6Ok0zwtjsq3EOH4gLw3LE-WCCJ-_jEaAfdS9uiS9jAiibIns2hKS4p1YD-kFf1j2pLf2EgMCEj4MiMRx953N205H0fil4KIZV-AyLDKOuG71oCfMKcYyK&__tn__=-UK-R&c[0]=AT3WVi1Mn2rX2iFeGn5JL6PYSA23bwhpNB2WD20WzSNkGP5j4qana-ENKBIQ8wyO-kFeNHEeuk0ryR1tM7UIloojQnm7_LApG2NiEHguZsKddEeBVbpFGyAaQFNH0g2I0OpWLPYYaPutzRoNsPC2aSLO78yRqS--0ZMiJ9h2jSM7Po6keYaYJDmHMKygGBnVmbbdRq4C7Dl0">https://forms.gle/jkQC8DmzcvgYH13eA</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Лекторій «Київ у вирі загадок Другої світової війни»</b></div><div style="text-align: justify;">Учасники зустрічі дізнаються, що відомості про Другу світову війну містять у собі чимало загадок, а також почують цікаві факти про події того часу.</div><div style="text-align: justify;">Місце проведення вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">15 березня, п'ятниця, 14:00.</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FuAqkS4wYz5fmYE9w9%3Ffbclid%3DIwAR3G4YipkGok7FsRcxWO_W5GWEoIdbNs-_Wbd39o003C0Ody42CtSqZpQHo&h=AT2DLNWU6tt4s40h_BlNnMf59FbS3gQmi8RehZ_XhRzbOVrs_uJHfojCWEAZ3_AbccJ7CqoPnytIQYXQ6Q-oAUWDxGblefXafsd0_8kT5pI5JBFYzCpufT1cIyJOtxHcwPvw&__tn__=-UK-R&c[0]=AT3WVi1Mn2rX2iFeGn5JL6PYSA23bwhpNB2WD20WzSNkGP5j4qana-ENKBIQ8wyO-kFeNHEeuk0ryR1tM7UIloojQnm7_LApG2NiEHguZsKddEeBVbpFGyAaQFNH0g2I0OpWLPYYaPutzRoNsPC2aSLO78yRqS--0ZMiJ9h2jSM7Po6keYaYJDmHMKygGBnVmbbdRq4C7Dl0">https://forms.gle/uAqkS4wYz5fmYE9w9</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Прогулянка старим Києвом»</b></div><div style="text-align: justify;">Прогулюючись середмістям столиці, ви почуєте про будівництво Володимирського собору, Золотих воріт, Софійського собору тощо.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Володимирський собор → Будинок Гольденберга → Пам’ятник Павлу Шеремету → Меморіальна дошка Дмитру Мирону → Золоті ворота → Пам’ятник захисникам кордонів вітчизни усіх поколінь → Софійська площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце проведення вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">17 березня, неділя, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FVqY5U39e91SkU4tS7%3Ffbclid%3DIwAR09KMv41TEGRGJypkjA4KnHr1rE8b0_YIUKbo8G7R5j-sIHLvIIcXDOJbE&h=AT2MdexSb-cTzauccz6X4ncF4NDHj5b2L5InPydPFYeI5JLwn1HFqmAFzyHB9rXAC0YaLympXnMt27dnkpUvFVg4gX60yOYzIKpWZYEwqpvyMWoVjUGqMGiAd4JWR8Vr7xnw&__tn__=-UK-R&c[0]=AT3WVi1Mn2rX2iFeGn5JL6PYSA23bwhpNB2WD20WzSNkGP5j4qana-ENKBIQ8wyO-kFeNHEeuk0ryR1tM7UIloojQnm7_LApG2NiEHguZsKddEeBVbpFGyAaQFNH0g2I0OpWLPYYaPutzRoNsPC2aSLO78yRqS--0ZMiJ9h2jSM7Po6keYaYJDmHMKygGBnVmbbdRq4C7Dl0">https://forms.gle/VqY5U39e91SkU4tS7</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Лекторій «Київські адреси родини Кричевських»</b></div><div style="text-align: justify;">Під час зустрічі ви почуєте про життєві історії членів родини українських художників Кричевських, ознайомитеся з їхнім живописом, а також довідаєтеся про повернення в Україну їхнього мистецького спадку.</div><div style="text-align: justify;">Місце проведення вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">17 березня, неділя, 15:00.</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FoAdutWD4HCizGRUi6%3Ffbclid%3DIwAR013VtO30_tSKdmvhc06WrM7BJ0Cha2cdjb42BvLKyG1Y7i_uatbOrDGiA&h=AT3piVseIRBn02ldIKJWEpF18hB6gjPJZ-Eu1qMT4f4fwbjZPvgDWJnC5qJjToQeesjCvXqJOe6TPHE6NxFmJd21wqyyySvbp4fS_fEyHxDIJcb1xAWJ9IeklbSoXUIEN4tl&__tn__=-UK-R&c[0]=AT3WVi1Mn2rX2iFeGn5JL6PYSA23bwhpNB2WD20WzSNkGP5j4qana-ENKBIQ8wyO-kFeNHEeuk0ryR1tM7UIloojQnm7_LApG2NiEHguZsKddEeBVbpFGyAaQFNH0g2I0OpWLPYYaPutzRoNsPC2aSLO78yRqS--0ZMiJ9h2jSM7Po6keYaYJDmHMKygGBnVmbbdRq4C7Dl0">https://forms.gle/oAdutWD4HCizGRUi6</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Крім того, можна придбати індивідуальні та корпоративні екскурсії улюбленим містом для вас, вашої родини або колег. Щоб отримати більш детальну інформацію, телефонуйте або пишіть у Telegram за номером: +38 (096) 006-80-94 або на е-mail: knp.kcrt@ukr.net.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Ознайомтеся, будь ласка, з правилами безпеки під час воєнного стану:</div><div style="text-align: justify;"><ul><li>у разі повітряної тривоги за маршрутом передбачені діючі укриття, кожен учасник екскурсії чи лекторію заради своєї безпеки повинен слухати вказівки гіда</li><li>у разі ворожих обстрілів заради безпеки екскурсантів та гіда, Управління та Київський центр розвитку туризму залишають за собою право скасувати захід.</li></ul></div>Olgahttp://www.blogger.com/profile/00351366874731178031noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-4996297379459155992024-03-11T08:25:00.000-07:002024-03-13T07:04:02.545-07:00Жуляни (Жиляни). Неіменні назви вулиць, набуті внаслідок перейменування 2022 року<div style="text-align: right;"><b><i>Із циклу "Прочитання вулиць"</i></b></div><div style="text-align: center;"><b><br /></b></div><div style="text-align: center;"><b><span style="font-size: medium;">Вулиця Гуцульська</span></b></div><br /><b><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjjWCKqwkhot9dZPvmXxmjyxvlv6OtlfFNH6xPcypmhXncQ_VP1hr8hUxqUetanm_-O4-KaiG68J9J6MUUDSt2HYCVgzEcpXwQ64C7Ja67hcbM7gQwvmXJ6_gpOIKqcJw11dRi9Q9BWXhaGR3CSThqnTpGQm2Gk-nYQFYGNZSDG_v7W05J9Tn4wPdC718Y/s778/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-03-11%20163358.png" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="515" data-original-width="778" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjjWCKqwkhot9dZPvmXxmjyxvlv6OtlfFNH6xPcypmhXncQ_VP1hr8hUxqUetanm_-O4-KaiG68J9J6MUUDSt2HYCVgzEcpXwQ64C7Ja67hcbM7gQwvmXJ6_gpOIKqcJw11dRi9Q9BWXhaGR3CSThqnTpGQm2Gk-nYQFYGNZSDG_v7W05J9Tn4wPdC718Y/s320/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-03-11%20163358.png" width="320" /></a></div><br />Сучасна назва (з 2022):</b> вулиця Гуцульська<br /><br /><b>Підстава для перейменування:</b> на честь гуцулів**, етнографічної групи українців, що проживають у Карпатах <br /><br /><b>Рішення Київської міської ради:</b> від 25 серпня 2022 року № 4996/5037 «Про перейменування вулиці Карла Маркса в Солом'янському районі міста Києва» <br /><br /><b>Місцевість: </b>Жуляни (Жиляни) <br /><br /><b>Розташування:</b> Пролягає від Повітрофлотської вулиці до кінця забудови, продовженням слугує незабудована дорога, що йде до вулиці Шевченка <br /><br /><b>Попередня назва (1950-х? - 2022):</b> Карла Маркса, на честь німецького вченого-філософа, засновника комуністичної ідеології<div><br /></div><div><b>Первинна назва*:</b> достеменно невідома <br /><br />* Вулиця зафіксована ще на картах Київської губернії 1860-х років та 1891 року, називалася, ймовірно, за назвою кутка села, через який пролягала (Марченків). Місцями збереглася забудова 1-ї третини XX століття</div><div><br /></div><div>** <b>Гуцу́ли </b>— етнографічна група українців, яка проживає у Карпатах та які, за однією з версій, є нащадками найстародавнішого племені літописних уличів. Гуцули є чи не єдиною групою українського етносу, для якої вівчарство завжди було провідною галуззю господарства. Гуцули проживають в таких адміністративно-територіальних областях України як Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська (Верховинський, південна частина Косівського й Надвірнянського районів Івано-Франківської області, Путильський та південна частина Вижницького району Чернівецької області, більша частина Рахівського району Закарпатської області).Територія Гуцульщини в Україні — 6,5 тис. км², хоча гуцули також проживають на півночі Румунії — на Мармарощині та південній Буковині. <br /><br /><br /><div style="text-align: center;"><b><span style="font-size: medium;">вулиця Морських Піхотинців</span></b></div><div style="text-align: center;"><b><br /></b></div><div style="text-align: center;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhHQ4Vw4VEGlJjKvuXK5l0DlNYYBqj8PI8WCZAB9LA1O_Uq2byZ2s-OJcy0iXsmymtoJaBzL2DQDkmYDpGPm8t3ZyOW5j3jMN6niUYkVxTPzy7bYwMN6oyxQhL00n_dYdU0UsCUQblmOWRprsPVYF98aQT6lVfQ1rWYvKoyCY2FZ6kZ55chJnyWPEXCGS8/s841/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-03-11%20170506.png" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="613" data-original-width="841" height="233" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhHQ4Vw4VEGlJjKvuXK5l0DlNYYBqj8PI8WCZAB9LA1O_Uq2byZ2s-OJcy0iXsmymtoJaBzL2DQDkmYDpGPm8t3ZyOW5j3jMN6niUYkVxTPzy7bYwMN6oyxQhL00n_dYdU0UsCUQblmOWRprsPVYF98aQT6lVfQ1rWYvKoyCY2FZ6kZ55chJnyWPEXCGS8/s320/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-03-11%20170506.png" width="320" /></a></div><br /><b><br /></b></div><br /><b>Сучасна назва (з 2022):</b> вулиця Морських Піхотинців <br /><br /><b>Підстава для перейменування:</b> на честь Морської піхоти** Військово-морських сил Збройних сил України <br /><br /><b>Рішення Київської міської ради:</b> від 25 серпня 2022 року № 4997/5038 «Про перейменування вулиці Мічуріна в Солом'янському районі міста Києва» <br /><br /><b>Місцевість:</b> Жуляни (Жиляни) <br /><br /><b>Розташування:</b> Пролягає від вулиці Сергія Колоса до Лугової вулиці. <br /><br /><b>Первинна назва* (1-ша третина XX століття - 2022):</b> Мічуріна, на честь російського біолога і селекціонера <br /><br /><br />* Виникла у 1-й третині XX століття як одна з вулиць села Жуляни (куток Греківщина).</div><div><br /></div><div>** <b>Морська піхота Збройних сил України</b> являє собою передові сили висадки, що призначений для дій у складі тактичних і оперативно-тактичних десантів, а також оборони пунктів базування ВМС, островів, ділянок узбережжя, портів, аеродромів та інших важливих об'єктів. Народження регулярної української морської піхоти в сучасному розумінні припадає на час існування Української Держави у формі Гетьманату Павла Скоропадського (29 квітня— 14 грудня 1918 року) <br /><br /><br /><div style="text-align: center;"><b><span style="font-size: medium;">вулиця Українських повстанців</span></b></div><div style="text-align: center;"><b><br /></b></div><div style="text-align: center;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj-AJLwOwjyYT6Mv3kwSY5tHRe-aGd4J6hFW0oNw0dE8K010TlBanCeinaFmTHVaHfBY6r-diYkkmKdB1Omf0XpRFKFL2CsoQWfI_g4wO2d7ONp3GEfUBdJpNNY1Oui0ybJeO_RZUmsHNXWxxUKBPBwuj6keAJnh1JcxomTJcGO9MdwfJpY52zqROg_h2U/s835/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-03-11%20171353.png" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="614" data-original-width="835" height="235" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj-AJLwOwjyYT6Mv3kwSY5tHRe-aGd4J6hFW0oNw0dE8K010TlBanCeinaFmTHVaHfBY6r-diYkkmKdB1Omf0XpRFKFL2CsoQWfI_g4wO2d7ONp3GEfUBdJpNNY1Oui0ybJeO_RZUmsHNXWxxUKBPBwuj6keAJnh1JcxomTJcGO9MdwfJpY52zqROg_h2U/s320/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-03-11%20171353.png" width="320" /></a></div><br /><b><br /></b></div><br /><b>Сучасна назва (з 2022):</b> вулиця Українських повстанців**<br /><br /><b>Підстава для перейменування:</b> на честь Української Повстанської Армії <br /><br /><b>Рішення Київської міської ради: </b>25 серпня 2022 року № 4986/5027 «Про перейменування вулиці Героїв Війни в Солом'янському районі міста Києва» <br /><br /><b>Місцевість:</b> Жуляни (Жиляни) <br /><b><br />Розташування:</b> Пролягає від вулиці Сергія Колоса до Повітрофлотської вулиці. <br /><br /><b>Первинна назва</b> <b>(середина 1940-х? - 2022):</b> Героїв Війни <br /><br /><b>Первинна назва*:</b> достеменно невідома<br /><br />* Вулиця виникла у XIX столітті. Вулиця проходить повз парк, в якому споруджено Меморіал воїнам та жителям села Жуляни, що загинули у роки Другої світової війни. Звідси й попередня назва вулиці.<div><br /><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiO6arb7g4IM3pOfC5BvNEgjj0Qbqwtx23Sg5eoCN7bVgE_XajEZPyaJpWzldb83TcHGqKs0Jhf6IsJfX_bEZFE-qmfNp02_m1ccMgg9Mzup194nEPyTIDZRnvs9TcMXfp125tUCsE2S2xPkBQLQPlCDHqGOwuLquOqgDsn9xfp82C33WYZCjNkMW-BlPI/s4000/%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%96%D1%80%D0%B0%D0%BB%20%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B2.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="3000" data-original-width="4000" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiO6arb7g4IM3pOfC5BvNEgjj0Qbqwtx23Sg5eoCN7bVgE_XajEZPyaJpWzldb83TcHGqKs0Jhf6IsJfX_bEZFE-qmfNp02_m1ccMgg9Mzup194nEPyTIDZRnvs9TcMXfp125tUCsE2S2xPkBQLQPlCDHqGOwuLquOqgDsn9xfp82C33WYZCjNkMW-BlPI/s320/%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%96%D1%80%D0%B0%D0%BB%20%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B2.JPG" width="320" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Фото О. Михайлика</td></tr></tbody></table></div><div><div style="text-align: center;"> <br /></div>** <b>Українська повстанська армія (УПА)</b> — військово-політичне формування, яке діяло в Україні протягом 1942-1960 років (хоча були й випадки бойового спротиву окремих бійців УПА і пізніше), озброєне крило ОУНР. Перші загони УПА Поліська Січ були сформовані Тарасом Бульбою-Боровцем 28 червня 1941 року. Згідно з позицією ОУН (б), офіційною датою створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року. У травні 1943 року загони ОУН(б) почали офіційно іменуватися «Українською повстанською армією». Ряди УПА поповнювалася за рахунок добровольців з числа ідейних націоналістів, перебіжчиків із допоміжної поліції, дезертирів з Червоної Армії. Своїм головним завданням УПА декларувала підготовку потужного повстання, яке мало розпочатися в сприятливий для того часу момент, коли СРСР і Німеччина виснажать один одного в кровопролитній війні, а потім створення самостійної єдиної української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі. Крім українців, яких була переважна більшість, в складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей. З самого початку свого існування УПА воювала на три фронти: з військами Третього Рейху та його союзниками, польським Рухом опору (Армією Крайовою, Армією Людовою) та радянськими партизанами. З поверненням радянського режиму на західноукраїнські землі, УПА ще кілька років змогла чинити активний спротив каральним загонам НКВС. УПА діяла до 1954 року, коли активні її дії припинилися. Окремі осередки спротиву продовжувались впродовж 1950-х — 1960-х років. З травня по листопад 1943 року Головним Командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік — генерал Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік — Василь Кук. З 2015 року вояки УПА мають встановлений Верховною Радою статус борців за незалежність України у XX столітті. Боротьба Української повстанської армії — складова Українського визвольного руху 1920-1950 років. У грудні 2018 року прийнято закон, який надає солдатам УПА статус учасників бойових дій, додатковий соціальний захист.</div><div><div><br /></div><div><br /></div><div><br /></div><div style="text-align: center;"><b><span style="font-size: medium;">вулиця Територіальної оборони</span></b></div><div style="text-align: center;"><b><br /></b></div><div style="text-align: center;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg-rSj6zzOCK7Nlbb2xNYS8DU0tqBB2cW07lmGnmEiZHhTVJWY0KcqoQsryBGYJhuKDg5RyD0aXFHXyOZyEy6OxFdzsjzx-k9f5If8J-qBNJx5YpMZoFD_KILpka6tS1bNxYeUJPZ4aFbNPTExqSRe2H4QAnIDaeI7S-1c1p9h6v3LJbnzGCZHXG-D0JKI/s960/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-03-11%20171716.png" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="560" data-original-width="960" height="187" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg-rSj6zzOCK7Nlbb2xNYS8DU0tqBB2cW07lmGnmEiZHhTVJWY0KcqoQsryBGYJhuKDg5RyD0aXFHXyOZyEy6OxFdzsjzx-k9f5If8J-qBNJx5YpMZoFD_KILpka6tS1bNxYeUJPZ4aFbNPTExqSRe2H4QAnIDaeI7S-1c1p9h6v3LJbnzGCZHXG-D0JKI/s320/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-03-11%20171716.png" width="320" /></a></div><br /><b><br /></b></div><b>Сучасна назва (з 2022):</b> вулиця Територіальної оборони**<br /><br /><b>Підстава для перейменування:</b> на честь сил Територіальної оборони Збройних Сил України. <br /><br /><b>Рішення Київської міської ради: </b>від 8 вересня 2022 року №5438/5479 «Про перейменування вулиці Ватутіна в Солом'янському районі міста Києва» <br /><br /><b>Місцевість: </b>Жуляни (Жиляни) <br /><br /><b>Розташування:</b> Пролягає від вулиці Отця Анатолія Жураковського до Кільцевої дороги <br /><br /><b>Попередня назва (середина XX ст. - 2022):</b> Ватутіна, на честь радянського військового діяча, генерала <br /><br /><b>Первинна назва*:</b> достеменно невідома <br /><br />* Вулиця зафіксована на картах Київщини 1860-х років та 1891 року, ймовірно, мала назву одного з кутків села Жуляни, через які пролягала (Козлівщина — на початку вулиці та Могилів — дальня частина вулиці).<div><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidFBUaAZN1wr-0EvA3kE5mo2DB7GgVjlrQ3jr1ooMWZoD9qS8RlEwocxu7A6zJH9-OyegIiUGsUyvkSDmtBIUjoeh9pGYcTPt9_pNU-Z-tD8X5BmBdYu42UudWswus6frb6m1Kigjs0q5D0TDnEGNEq7F3nzHVwDY3q_xmBxDSvuQEnclWlJb7gFUgT_M/s3072/%D0%B2%D1%83%D0%BB.%20%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="2304" data-original-width="3072" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidFBUaAZN1wr-0EvA3kE5mo2DB7GgVjlrQ3jr1ooMWZoD9qS8RlEwocxu7A6zJH9-OyegIiUGsUyvkSDmtBIUjoeh9pGYcTPt9_pNU-Z-tD8X5BmBdYu42UudWswus6frb6m1Kigjs0q5D0TDnEGNEq7F3nzHVwDY3q_xmBxDSvuQEnclWlJb7gFUgT_M/s320/%D0%B2%D1%83%D0%BB.%20%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8.JPG" width="320" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Фото О.Михайлика</td></tr></tbody></table><i><br /></i></div><div>** <b>Сили територіальної оборони (Сили ТрО)</b> — окремий рід сил ЗСУ, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони. Безпосереднє керівництво територіальною обороною здійснюється Головнокомандувачем ЗСУ через Командувача Сил територіальної оборони. За даними видання The Military Balance 2024 року, Сили територіальної оборони мали чисельність у 200 - 350 тис. військовослужбовців. Вони були організовані у 31 легкопіхотну бригаду. Тривалий час територіальна оборона була частиною Сухопутних військ. Внаслідок реформи, 1 січня 2022 року Сили територіальної оборони були виділені в окремий рід сил. У складі Сил територіальної оборони України передбачено 25 бригад (одна бригада на регіон), які складаються із понад 150 батальйонів (один батальйон на район). Силам територіальної оборони Збройних Сил України належить чільна роль в організації та виконанні завдань територіальної оборони. Територіальна оборона, поряд з рухом опору та підготовкою громадян України до національного спротиву є складовою Національного спротиву в Україні.<div style="font-style: italic;"><br /></div><div style="text-align: left;"><i><br /></i></div><div style="text-align: left;"><i>Джерело: Вікіпедія, фото з архіву києвознавця Олександра Михайлика</i></div></div></div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-1245563301416992492024-03-05T03:09:00.000-08:002024-03-05T03:09:14.214-08:00Весняний Київ чекає<div style="text-align: justify;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhSY-jL98_RAYwvgEZuWZHozeQh3mXYMavvaYs-xEzN-Kx1AMnUHWxODfiqfWM4T5GC0P-brISI7Z3KUGsy3OcRKyrDWXSSQxRHIF0_Va9qFsngemIAgBBc3R29Fg1oVxt7A580ci2BHNlKyBj1PrBYCIRLBulkN7lfb4yJ6n8kdUouRAAxC_Qx9WHfz0hR/s572/431492433_797271672437070_3753063231714696274_n.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="572" data-original-width="526" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhSY-jL98_RAYwvgEZuWZHozeQh3mXYMavvaYs-xEzN-Kx1AMnUHWxODfiqfWM4T5GC0P-brISI7Z3KUGsy3OcRKyrDWXSSQxRHIF0_Va9qFsngemIAgBBc3R29Fg1oVxt7A580ci2BHNlKyBj1PrBYCIRLBulkN7lfb4yJ6n8kdUouRAAxC_Qx9WHfz0hR/s320/431492433_797271672437070_3753063231714696274_n.jpg" width="294" /></a></div>Друзі, весняний Київ чекає на вас!</div><div style="text-align: justify;">На цьому тижні підготували 5 безоплатних екскурсій, серед яких є маршрут для людей з порушеннями слуху.</div><div style="text-align: justify;">Управління туризму та промоцій Київської міської державної адміністрації та Київський центр розвитку туризму, як і раніше, щотижня проводять екскурсійні прогулянки на безоплатній основі, впроваджуючи інклюзивні туристичні маршрути.</div><div style="text-align: justify;">Зважаючи на дуже великий попит та обмежену кількість місць під час воєнного стану, реєстрація є обов'язковою!</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Провулками київського Кудрявця» (для людей з порушеннями слуху)</b></div><div style="text-align: justify;">Цей екскурсійний маршрут проведе вас літописними місцями Києва та ознайомить з творіннями багатьох видатних киян – архітекторів, художників, письменників та акторів, які мешкали в цій місцевості в різні часи.</div><div style="text-align: justify;">Екскурсія буде проводитися в супроводі перекладача жестової мови.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Львівська площа → Вознесенський узвіз → Кудрявська площа → вул. Січових Стрільців.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">7 березня, четвер, 15:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FqJxmEeLD6ioKcdHC8%3Ffbclid%3DIwAR1zdgUiUvorsoFiHZdZcdTyO5YE-Qwau2S-6GxMW8ZLjj4ewf-BT5EJIos&h=AT1yVBdlcw1R7BJLx21pJV2O7nWOAhZNwJKrn-OZQabj62HXQ9uxiox5PHKV0piNLz4Qp8-hm7Pq0C_mygZpt8m4SANcuEeX6p5VOETWYKiRLVJ_WSOnvN50GTw87ea9Io-H&__tn__=-UK-R&c[0]=AT3AagI6HlUIJw_TzxKv3HHjzBzkgIuzkZy_PUy-TcfXLCW_6RUL_uC-8_YySOQSpkoM1Ig-fCz1EmoHI9S_DjbU7KcTAPext5h00PdTpVL_pr9gEfzumwxTgVuNeHRkZ-vtI61MpV8dCu8ZzK-gu-BU7_ATFooqWG9pLjN9u_-0djR7WXBWYyFtMGsOXFPB4UP0l0z5YUmH">https://forms.gle/qJxmEeLD6ioKcdHC8</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Прогулянка Старим Києвом»</b></div><div style="text-align: justify;">Під час екскурсії ви дізнаєтеся про будівництво Володимирського та Софійського соборів, познайомитеся з історією функціонування та реконструкції Золотих воріт, відвідаєте старі й нові об’єкти історії нашого міста й держави загалом.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Володимирський собор → Будинок Гольденберга → Пам’ятник Павлу Шеремету → Меморіальна дошка Дмитру Мирону → Золоті ворота → Пам’ятник захисникам кордонів вітчизни усіх поколінь → Софійська площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">8 березня, п’ятниця, 14:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FhZG6uKAAteMCZwSH8%3Ffbclid%3DIwAR1iOj_ee054-BGlt02UiGG83nG_3OVWFVVuAz1M22iFfY72RHieRtGwM9I&h=AT3PBPrTCyg1o-ryanERQktHJRDdD8811dVRqWRzffAhnpdEv6vQKJPObX470DOOtCZc4PwXwAuexzI7aeG0XwcRdF6C4mCyVUlCBGZ2PHENqHdN9O_akQXKv4bPTaF_IF-C&__tn__=-UK-R&c[0]=AT3AagI6HlUIJw_TzxKv3HHjzBzkgIuzkZy_PUy-TcfXLCW_6RUL_uC-8_YySOQSpkoM1Ig-fCz1EmoHI9S_DjbU7KcTAPext5h00PdTpVL_pr9gEfzumwxTgVuNeHRkZ-vtI61MpV8dCu8ZzK-gu-BU7_ATFooqWG9pLjN9u_-0djR7WXBWYyFtMGsOXFPB4UP0l0z5YUmH">https://forms.gle/hZG6uKAAteMCZwSH8</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Київ: стежиною воєнної історії»</b></div><div style="text-align: justify;">Прогулюючись затишними вулицями стародавнього Печерська, ви побачите низку об’єктів мілітарної історії Києва, а також дізнаєтеся про події багатолітньої боротьби за незалежність України, що триває й донині.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України → Маріїнський парк → Будинок командувача військ Київського військового округу → Арсенальна площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">8 березня, п’ятниця, 14:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2F1xxdybhaqeqJQotz8%3Ffbclid%3DIwAR1enPfZUmih04SqQwiTf5o57OdGJH5KkdToFagPYU_0UPLjKEfLRJghpxk&h=AT30n74aUWlwBN2tfDoP1NWgS-72CpQdieehI-r6j2502iLq-4JkzFgbetc5Oo8Zb5DCOqJ6bFff8q8hBz-Y6WiM_9mY849WNg2s7m6mloYuGmMxsbPiUmzHU1lnvfki_pxL&__tn__=-UK-R&c[0]=AT3AagI6HlUIJw_TzxKv3HHjzBzkgIuzkZy_PUy-TcfXLCW_6RUL_uC-8_YySOQSpkoM1Ig-fCz1EmoHI9S_DjbU7KcTAPext5h00PdTpVL_pr9gEfzumwxTgVuNeHRkZ-vtI61MpV8dCu8ZzK-gu-BU7_ATFooqWG9pLjN9u_-0djR7WXBWYyFtMGsOXFPB4UP0l0z5YUmH">https://forms.gle/1xxdybhaqeqJQotz8</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Київ історичний»</b></div><div style="text-align: justify;">Ця екскурсія присвячена історії стародавнього Києва, його пам’яткам, архітектурі, історичному центру і Подолу.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Софійська площа → Михайлівська площа → Старокиївська гора → Андріївська церква.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">9 березня, субота, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2Fke6dzJCVmz1cumoXA%3Ffbclid%3DIwAR31SLWcNVAPBTiV3MXTdPCBxAr4dzTVZ7BGc5evEKyHrXcjh4gWGJkLt-w&h=AT1kEaTlQABahbYeD4JDWrK2RhuXe0h48kXRrDbCCfrmbboMGfd6qFeqC4Fqlu4M5K3aJuHVaZ3vkRSRs5TtIe0PbUXkKONmSr3dJuYL-Uwq-vaetnxSKEVJCaxlIZ6fqY7u&__tn__=-UK-R&c[0]=AT3AagI6HlUIJw_TzxKv3HHjzBzkgIuzkZy_PUy-TcfXLCW_6RUL_uC-8_YySOQSpkoM1Ig-fCz1EmoHI9S_DjbU7KcTAPext5h00PdTpVL_pr9gEfzumwxTgVuNeHRkZ-vtI61MpV8dCu8ZzK-gu-BU7_ATFooqWG9pLjN9u_-0djR7WXBWYyFtMGsOXFPB4UP0l0z5YUmH">https://forms.gle/ke6dzJCVmz1cumoXA</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Київ незламний»</b></div><div style="text-align: justify;">Прогулянка ознайомить містян і гостей столиці з історією воєнного Києва – з часів Другої світової війни і до повномасштабного вторгнення.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Бабин Яр → Київський телецентр → Київська телевежа → вул. Ю. Іллєнка → Лук'янівська площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">10 березня, неділя, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://forms.gle/AMgDZVvMjNtWoUGe6?fbclid=IwAR2O83gy5NduVnw0zsUd9d-jE4cpHlmtfu-chSEHnKq31x4SEDysdjofzB0">https://forms.gle/AMgDZVvMjNtWoUGe6</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Крім того, можна придбати індивідуальні та корпоративні екскурсії улюбленим містом для вас, вашої родини або колег. Щоб отримати більш детальну інформацію, телефонуйте або пишіть у Telegram за номером: +38 (096) 006-80-94 або на е-mail: knp.kcrt@ukr.net.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Ознайомтеся, будь ласка, з правилами безпеки під час воєнного стану:</div><div style="text-align: justify;"><ul><li>у разі повітряної тривоги за маршрутом передбачені діючі укриття, кожен учасник екскурсії заради своєї безпеки повинен слухати вказівки гіда;</li><li>у разі ворожих обстрілів заради безпеки екскурсантів та гіда, Управління та Київський центр розвитку туризму залишають за собою право скасувати захід.</li></ul></div>Olgahttp://www.blogger.com/profile/00351366874731178031noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-63514310146680068652024-03-02T06:33:00.000-08:002024-03-06T03:55:23.793-08:00Вулиця Катерини Ступницької<div style="text-align: right;"><b>Із циклу "Прочитання вулиць"</b></div><div style="text-align: right;"><b><br /></b></div><div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0IhqR3fwjLr2pKx4-QKF46Vs_yfBDQPl7KaBTFs5QwXpwGbvX3-OZpsn2_-enRGjzEuvqDCs1HVF1SomZQ_XF_K27BhN9V2WJqEod31yY7D6LPNiZCd0DZXZIIMtBTqWrhz5CqYnWb0B2rJQR6YF17Cx9Lt_4B804kwqpqUEj2yu-tAaIm8M7m2psFgY/s952/1280px-%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%A3%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8_%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2_2010_01.jpg" style="clear: left; display: inline; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0IhqR3fwjLr2pKx4-QKF46Vs_yfBDQPl7KaBTFs5QwXpwGbvX3-OZpsn2_-enRGjzEuvqDCs1HVF1SomZQ_XF_K27BhN9V2WJqEod31yY7D6LPNiZCd0DZXZIIMtBTqWrhz5CqYnWb0B2rJQR6YF17Cx9Lt_4B804kwqpqUEj2yu-tAaIm8M7m2psFgY/s320/1280px-%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%A3%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8_%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2_2010_01.jpg" /></a></div><div style="text-align: justify;"><b>Ву́лиця Катерини Ступни́цької</b> — вулиця в Солом'янському районі м. Києва (сучасна назва - з 2022 року)</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Підстава для перейменування:</b> на честь українського військового медика, Героя України Катерини Ступницької</div><div style="text-align: justify;"><b>Рішення Київської міської ради: </b>від 8 грудня 2022 року № 5857/5898 «Про перейменування вулиці Уляни Громової у Солом'янському районі міста Києва»</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Місцевості:</b> Олександрівська слобідка, Пронівщина</div><div style="text-align: justify;"><b>Розташування:</b> Пролягає від Олексіївської вулиці до Дачної вулиці. Прилучається Кишинівська вулиця (двічі) та проїзд (без назви) до проспекту Валерія Лобановського</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Попередня назва</b> (1953 – 2022): на честь радянської підпільниці, Героя Радянського Союзу Уляни Громової</div><div style="text-align: justify;"><b>Первісна назва</b> (на межі 1940–50-х рр. – 1953): 480-та Нова вулиця</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg7Vdud9-OnDHosFUp0qKo4QSC4JSWadqt3OJ_43fEJJf3oi4LsKwJPX4unZfoqPNnAeGfmfGAy4CTjHFStStwHObrBF92uzg9Rw6FHKDU9z3IoyZfIE8yYiv1rLKxDHNX9s2p53SpgTpuAKRaa_iyzx85ecohbtGoR22R0cr1IPRb_P7VmzaEqhA3xVbw/s846/%D0%A1%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg7Vdud9-OnDHosFUp0qKo4QSC4JSWadqt3OJ_43fEJJf3oi4LsKwJPX4unZfoqPNnAeGfmfGAy4CTjHFStStwHObrBF92uzg9Rw6FHKDU9z3IoyZfIE8yYiv1rLKxDHNX9s2p53SpgTpuAKRaa_iyzx85ecohbtGoR22R0cr1IPRb_P7VmzaEqhA3xVbw/s320/%D0%A1%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0.jpg" /></a><b><span style="color: #274e13;">Катерина Ступницька </span></b>(1996 – 2022), український військовий медик, сержант Збройних сил України. З 2016 року - санінструктор медпункту 3-го механізованого батальйону в 14-й ОМБр. Неодноразово була на передовій в зоні ООС. У боях при смт Макарів Київської області на початку широкомасштабного російського вторгнення самовіддано рятувала українських танкістів під шквальним вогнем противника. Загинула 10 березня 2022 року від ракетно-бомбового удару.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Нагороди</b></div><div style="text-align: justify;">Звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (19 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Життєпис</b></div><div style="text-align: justify;">Народилася 11 квітня 1996 року у селі Залізниця Рівненської області. Закінчила Дубенський медичний коледж. Першим місцем роботи був фельдшерсько-акушерський пункт у селі Даничеві Рівненської області.</div><div style="text-align: justify;">Згодом дівчина уклала контракт для проходження військової служби. З 2014 року на передовій неодноразово рятувала життя захисників і захисниць України.</div><div style="text-align: justify;">З 2016 року проходила військову службу на посаді санітарного інструктора медичного пункту 3-го механізованого батальйону в 14-й окремій механізованій бригаді у місті Володимирі Волинської області. Неодноразово, з нетривалими відпустками, була на передовій в зоні ООС. У вересні 2021 року продовжила контракт ще на рік.</div><div style="text-align: justify;">10 березня 2022 року тривали важкі бої за визволення смт Макарів Київської області, захопивши яке, ворог мав намір оточити Київ з заходу. Ворожа артилерія не вщухала ні на хвилину, та українських воїнів це аж ніяк не зупиняло, вони нещадно нищили окупантів — одна за одною ворожі машини спалахували від влучних пострілів. Противника відкидали все далі й далі, звільняючи такий важливий населений пункт. Під час бою підбили екіпаж танка командира першої роти.</div><div style="text-align: justify;">Дівчина, не задумуючись, помчала за пораненими. Під шквальним вогнем противника змогла евакуювати всіх — і командира, і членів екіпажу. Дівчина оперативно надала першу медичну допомогу і вивезла танкістів для подальшої евакуації у безпечне місце. Сама ж одразу повернулась до підрозділу.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">"Катя на собі цілий день виносила «двохсотих» і «трьохсотих». Таке маленьке дівчатко таких дядьків витягувало і під такими обстрілами — я б не повірив, якби сам не бачив. Зокрема, і командира взводу. Поранених евакуювали на машинах до лікарень. Вона реально безстрашна була, такий сильний дух у неї", — згадував танкіст 14-ї ОМБр Василь Швець.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Щойно увечері з’явилась мінімальна надія хоча б на півгодини спокою — окупанти завдали низку ракетно-бомбових ударів по периметру. Пряме потрапляння у будівлю, яка слугувала медичним штабом, не залишило Катерині шансів на життя.</div><div style="text-align: justify;"><table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: right; margin-left: 1em; text-align: right;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjpGObwPjJIvjbjPJTtmGCjDLV1ksSK4iMgXjzTRx_hC2oVn9di3L7nllzrKMKvIJfLrYiJc1CLmY5P_S3Opo6L2Dt1CRZzXHO5E9YyJbh2cDeiLS3Dm0sECTNnYZA7ejsxPjYN9A5z-RoyJ4u_lqNIZirdwfH-gPFCN1CtEsOcBjHSmdGAs8Hh7ITViJQ/s4000/IMG_9623-%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%A1%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjpGObwPjJIvjbjPJTtmGCjDLV1ksSK4iMgXjzTRx_hC2oVn9di3L7nllzrKMKvIJfLrYiJc1CLmY5P_S3Opo6L2Dt1CRZzXHO5E9YyJbh2cDeiLS3Dm0sECTNnYZA7ejsxPjYN9A5z-RoyJ4u_lqNIZirdwfH-gPFCN1CtEsOcBjHSmdGAs8Hh7ITViJQ/s320/IMG_9623-%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%A1%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97.JPG" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><div style="text-align: center;">Фото О. Михайлика. Старий</div><div style="text-align: center;">трьохсотрічний дуб на вул. Катерини Ступницької</div></td></tr></tbody></table>Прощання з Катериною Ступницькою відбулося 11 березня 2022 року у місті Корець Рівненської області. 12 березня 2022 року її поховали у рідному селі.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Вшанування пам'яті</b></div><div style="text-align: justify;">19 березня 2022 року указом Президента України Катерині Ступницькій було присвоєно звання Героя України посмертно. Пам’ять героїні гідно вшановано. 1 вересня 2022 року її ім’ям назвали школу, де навчалась військова медикиня. У жовтні 2022 року на честь Катерини Ступницької перейменовано колишні вулицю і провулок Пушкіна у м. Корець на Рівненщині. Також 8 грудня 2022 року вулицю Уляни Громової в Солом'янському районі м. Києва було перейменовано на честь Катерини Ступницької.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Посилання на статті у медіа про Катерину Ступницьку</b>:</div><div style="text-align: justify;"><a href="https://armyinform.com.ua/2023/12/02/pro-geroyizm-kateryny-stupnyczkoyi-nagadaly-liczeyisty-z-ostroga/?fbclid=IwAR2QIFWWh5MiOMfITE01ME8lxptkwyNK2_Uc5MQK7KDbBe167Igw9k1WBXk ">Армія-Інформ</a> , <a href="https://hromadske.ua/posts/yak-ce-moya-ditina-cila-yaksho-yiyi-vbili-pamyati-geroyini-ukrayini-katerini-stupnickoyi?fbclid=IwAR1DdvmEa9RcYphPnw_qh8XRRIbPJFovqLhBXVErBqdqVrCU50IQmno0sSw">Громадське</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><i><b>Джерело:</b></i> за матеріалами Вікіпедії.</div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-26719985708573928242024-03-02T03:27:00.000-08:002024-03-06T02:57:58.154-08:00П’ята краєзнавча лекція з циклу «Cолом'янка. Історія твого району»<div style="text-align: justify;">7 березня у Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди (вул. Освіти, 14а) відбудеться п’ята краєзнавча лекція з циклу «Cолом'янка. Історія твого району» від києвознавця Олександра Михайлика — «Селище Першого Травня та Першотравневий масив». </div><div style="text-align: justify;">Лекцію буде присвячено одному з перших робітничих селищ Києва - селищу Першого Травня, його історії, особливостям забудови.</div><div style="text-align: justify;">Дізнаємося, що вціліло з забудови селища. Також чільне місце буде присвячено Першотравневому масиву - другому за ліком у Києві житловому масиву. Дізнаємося, скільки варіантів оздоби будинків було створено, як змінювався підхід до забудови. Також згадаємо про видатних постатей, які жили на Першотравневому масиві, поспілкуємося про залишки Кадетського гаю та інші цікавинки. Зацікавилися темою? Чекаємо на вас!</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiq_S8r1oAp2OcGakrNU9DhWtnfesdLK2K8wC3dNNzmtrStma9mwEEmNGVCzcMOaPaFy8D9mldgX3jYkMVLC4AwwnJ3qJEgYR-PJg9zZ8z2P0dFIsob8k_4mA5L1-BqOoqE_O0dClhk4s_F_2S9KwHYpbuMCCCdQXJMGcaOFbsHNNhdqlNd_215gZMFvNg/s2000/%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%88%D1%96(43).png"><img border="0" height="452" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiq_S8r1oAp2OcGakrNU9DhWtnfesdLK2K8wC3dNNzmtrStma9mwEEmNGVCzcMOaPaFy8D9mldgX3jYkMVLC4AwwnJ3qJEgYR-PJg9zZ8z2P0dFIsob8k_4mA5L1-BqOoqE_O0dClhk4s_F_2S9KwHYpbuMCCCdQXJMGcaOFbsHNNhdqlNd_215gZMFvNg/w640-h452/%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%88%D1%96(43).png" width="640" /></a></div><br /><div><br /></div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-15818555772876132892024-03-02T03:08:00.000-08:002024-03-06T03:27:26.852-08:00Чоколівка<table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: left;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiWbr7WHJzTuv8q3L-3Lb1ZO92SyZe5CVZaPfOFHJQsBuAQ3b8lLwFf2OkJxMBCbOIR_I85hNgSX1mLeqPnZX7kG1iRFf7Y5GadsuCO-xqifK-mtAEO8-xmGYun5EryNErcB_ql39I5shj1nYaUnrg_QxlP2o8xs6UqdFDwS3Ah8zxlq33lIvrwdXUtGqs/s4000/IMG_2524.JPG" style="clear: left; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiWbr7WHJzTuv8q3L-3Lb1ZO92SyZe5CVZaPfOFHJQsBuAQ3b8lLwFf2OkJxMBCbOIR_I85hNgSX1mLeqPnZX7kG1iRFf7Y5GadsuCO-xqifK-mtAEO8-xmGYun5EryNErcB_ql39I5shj1nYaUnrg_QxlP2o8xs6UqdFDwS3Ah8zxlq33lIvrwdXUtGqs/w292-h219/IMG_2524.JPG" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span style="text-align: justify;">Фото О. Михайлика</span></td></tr></tbody></table><div style="text-align: right;"><b><i>Із циклу "Історія твого району"</i></b></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Чо́колівка — історична місцевість Києва, що нині є частиною Солом'янського району. Сучасна Чоколівка охоплює територію між Південним залізничним напівкільцем Києва, аеропортом, Турецьким містечком та історичною Солом'янкою.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">До широких меж Чоколівки належить Першотравневий масив, КНУБА разом із забудовою між вул. Освіти та проспектом Лобановського, а також нежитлова забудова між вулицями Святослава Хороброго, Медовою та проспектом Повітряних сил (донедавна — Повітрофлотський проспект).</div><div style="text-align: justify;">Вузькі межі Чоколівки — територія між залізничною колією, частиною Чоколівського бульвару, вулиць Авіаконструктора Антонова, Святослава Хороброго, Федора Ернста, проспекту Повітряних сил та Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського.</div><div style="text-align: justify;">На карті нашого району з початку ХХ ст. існує місцевість Чоколівка і це є той рідкісний приклад, коли у назві увічнена особистість, причетна до появи місцини.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgAubN4cyfl8sgf863syRiqG29sYNudCE0fS06SLeTJPMVp9xqAJxQwiruZMupBrH5WOa34txF0l6q5ZSkgDVcEL2XRnCE3JSk8uOFOywLur9FCl6Pz0273wdS5LesnJMdAy0vJq6X0jSO5M4aLvM55ig5vzL0ncja1zehV4DZYZsFbc7aQxO2qE1GR7mQ/s790/%D0%A7%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgAubN4cyfl8sgf863syRiqG29sYNudCE0fS06SLeTJPMVp9xqAJxQwiruZMupBrH5WOa34txF0l6q5ZSkgDVcEL2XRnCE3JSk8uOFOywLur9FCl6Pz0273wdS5LesnJMdAy0vJq6X0jSO5M4aLvM55ig5vzL0ncja1zehV4DZYZsFbc7aQxO2qE1GR7mQ/w143-h167/%D0%A7%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.jpg" /></a><b><span style="color: #274e13;">Микола Чоколов</span></b> (1845 - 1932), на честь якого місцина й здобула назву, був відомою особистістю – на початку 1900-х років один із найбагатших промисловців Києва, купець 1-ї гільдії, гласний (депутат) міської думи, власник друкарні на вулиці Великій Житомирській №20, співзасновник винокурно-дріжджового заводу на вулиці Глибочицькій.</div><div style="text-align: justify;">Передісторією появи місцини стало звернення 1896 року робітників заводу Гретера та Криванека до Міської думи з проханням виділення землі під індивідуальну забудову на пільгових умовах.</div><div style="text-align: justify;">Дума спершу запропонувала землю між Старо-Житомирським шляхом та Брест-Литовським шосе, однак через зростання вартості землі через спорудження Політехнічного інституту довелося шукати іншу місцину.</div><div style="text-align: justify;">1899 року було утворено «Київську робітничу артіль», яка мала права юридичної особи. Засновником артілі якраз і був Микола Чоколов. Артіль ухвалила рішення придбати землі, що знаходилися за Кадетським гаєм, вздовж шляху на Жуляни. Ці землі відносилися до Микільсько-Борщагівської волості Київського повіту. Власником частини земель був волосний писар Устименко, в якого за 16800 крб. було придбано 7 десятин землі. Половину необхідної суми мала артіль, другу половину дав сам Чоколов.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Наприкінці 1901 року землю було розділено на 39 ділянок – так починалося селище Чоколівка. Отримання артіллю кредиту у 20,5 тис. крб. лише прискорило забудову – за рік, до осені 1902 року було забудовано 28 ділянок.</div><div style="text-align: justify;">А офіційною датою появи селища є 6 серпня 1905 року, коли відбулося освячення та додаткове відкриття селища, що в той же день здобуло ім’я Миколи Чоколова – так на карті міста з’явилася Чоколівка.</div><div style="text-align: justify;">На той момент селище мало 31 забудовану садибу – з будиночком, садком та присадибною ділянкою. У середині 1910-х років селище мало вже бл.20 вулиць та простягалося між сучасними проспектом проспектом Повітряних Сил (тоді Земська вул.), вулицями Донецькою і Смілянською (тоді – власне Чоколівська та Озерна) та залізницею. Однією з основних була вулиця Земська, продовження Кадетського шосе.</div><div style="text-align: justify;">Донедавна про це було невідомо, але нетривалий час до Чоколівки навіть ходив від Тріумфальних воріт (нині Повітрофлотський міст) трамвай. У непростий для нашої історії час, 10 квітня 1918 року було відкрито продовження спорудженої ще 1908 року Кадетської лінії до Чоколівського селища. На жаль, лінія проіснувала недовго і вже 1919 року була закрита...</div><div style="text-align: justify;">12 жовтня 1923 року Чоколівку було включено до меж Києва.</div><div style="text-align: justify;">1926 року Чоколівка мала 485 садиб, де мешкало 1478 осіб.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Зростання селища потребувало розвитку соціальної сфери, тому 1923 року було відкрито клуб, а 1925 року - школу, де навчалося 170 дітей. У 1936 році школа перейшла у нову, спеціально споруджену за проєктом архітектора Юрія Корбіна, будівлю на вулиці Чоколівській (нині Донецька), 25. У Чоколовці існувала власна аптека фармацевтів Вінзбургів. На сучасній Севастопольській площі існувало поштове відділення.</div><div style="text-align: justify;">Водночас у 1925-29 роках розплановується та забудовується «супутник» Чоколівки – селище імені Першого Травня, збудоване частково на місці знищеного Кадетського гаю (сучасними межами селища є трикутник між проспектом Повітряних Сил, Чоколівським бульваром та вулицею Антонова). Це поселення будувалося здебільшого для робітників-залізничників.</div><div style="text-align: justify;">Станом на 1932 рік у Чоколівці мешкало 1697 осіб та налічувалося 494 садиби.</div><div style="text-align: justify;">Забудова селища була змішаною: якщо північну частину було забудовано виключно індивідуальними малоповерхівками, то південна частина мала цілі квартали промислово-складської забудови. Єдиним представником багатоповерхової забудови 1930-х є житлова чотириповерхівка на проспекті Повітряних Сил, 78.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">У повоєнну добу, а саме у 1950–1952 роках, Чоколівку було поширено на північ. У кварталах, обмежених сучасними вулицями Донецькою, Левка Мацієвича й Сергія Берегового, виник мікрорайон 2-3-поверхової забудови. Він має неофіційну назву «селище ГВФ», адже будинки призначалися переважно для працівників тодішнього Київського інституту цивільного повітряного флоту (тепер — Київський Авіаційний Інститут, донедавна — Національний авіаційний університет).</div><div style="text-align: justify;">1950 року в Чоколівці силами військовополонених німців було споруджено двоповерховий будинок культури ім. Кірова (тодішня адреса — бульвар Леніна, 15). Невдовзі в будівлі відкрився кінотеатр, який успадкував назву клубу. Його знесли 1970 року, а 1977-го на цьому місці звели адміністративну будівлю (Чоколівський бульвар, 13). На першому поверсі відкрили кінотеатр «Єреван» на 415 місць. Закрили його 2007 року. Відтоді приміщення не використовується.</div><div style="text-align: justify;">У 1952 та 1955 роках майже всі вулиці Чоколовки, зокрема й ті, що мали назви ще з 1900-х, було перейменовано. Однією з небагатьох вулиць, яка зберегла історичну назву, є Святославська.</div><div style="text-align: justify;">У 1960-х під забудову було остаточно освоєно весь простір між Чоколівським бульваром, вулицями Донецькою та Ушинського. На стику нинішнього проспекту Повітряних Сил, Чоколівського бульвару та проспекту Лобановського сформувалася площа, яку 1967 року назвали Севастопольською. У 1960-х Чоколовка остаточно злилася із забудовою селища Першого Травня та Першотравневого масиву.</div><div style="text-align: justify;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: left; margin-right: 1em; text-align: left;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjkSGNz5fZT78_sD66mfDHbjIdfKhFv5imh73sMVELn7NDvtAKonzUJgFJBJAJ1f330fwQOrV_z8CmS1btfwxIoPdiRiJu-ENIBY7F4tNffC9Sb7iyEwKTWjg9Xd1eRvNaqiG95YdvEfDMuIizr3YETXPi5d-eh_AilbQh0CkpdOQL_p6mkuskLCv66XmY/s4000/IMG_2337-%D1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%BB%D0%B0%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%97%20%D0%A7%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B8%20%D0%92%D0%BE%D0%B7%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%B2%D0%BE%D0%B0,5.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjkSGNz5fZT78_sD66mfDHbjIdfKhFv5imh73sMVELn7NDvtAKonzUJgFJBJAJ1f330fwQOrV_z8CmS1btfwxIoPdiRiJu-ENIBY7F4tNffC9Sb7iyEwKTWjg9Xd1eRvNaqiG95YdvEfDMuIizr3YETXPi5d-eh_AilbQh0CkpdOQL_p6mkuskLCv66XmY/s320/IMG_2337-%D1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%BB%D0%B0%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%97%20%D0%A7%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B8%20%D0%92%D0%BE%D0%B7%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%B2%D0%BE%D0%B0,5.JPG" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span style="text-align: justify;">Зразок старої забудови Чоколівки. Фото О. Михайлика</span></td></tr></tbody></table>Попри масове будівництво 1960-х, у південній частині Чоколовки залишалася незабудованою місцевість, обмежена проспектом Повітряних Сил, вулицями Вінницькою та Ернста. Дерева, що росли тут іще до забудови, утворювали паркову зону, яка довго не мала власної назви й неофіційно звалася «парком на вулиці Вінницькій». У 2010-х зона отримала офіційний статус парку, який спочатку називався Вінницьким. Згодом його перейменували на парк Захисників України. 2016 року паркову зону впорядкували, оновили покриття доріжок, встановили лавки та влаштували дитячий майданчик. Загальна площа парку — 5,44 га. Його засаджено листяними породами дерев (клени, липи, берези, тополі, каштани).</div><div style="text-align: justify;">Майже всю стару садибну забудову Чоколовки знесли у 1970-х. При цьому зникли 13 вулиць і три провулки. Забудова 1970–1980-х представлена переважно 9-поверховими житловими будинками.</div><div style="text-align: justify;"><table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: right;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi51DXeelXuXweB3cCoCro6hLzgNQlGnc9Bx93ua9DlKCp5y1gBrk1Ubnwbq5yxSWF81vXrCFoRcFJ7b3DGEVcqOayndZBHfqcXDVUPRA_2nENGy26hh9o6Eh6WeKcFRIpKR7HXt50Jya0atcbQwSbHW9psqe5SLvMgGRa6IQIWXCyYvrP7AM_YNfH9GIA/s4000/IMG_3047.JPG" style="clear: right; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi51DXeelXuXweB3cCoCro6hLzgNQlGnc9Bx93ua9DlKCp5y1gBrk1Ubnwbq5yxSWF81vXrCFoRcFJ7b3DGEVcqOayndZBHfqcXDVUPRA_2nENGy26hh9o6Eh6WeKcFRIpKR7HXt50Jya0atcbQwSbHW9psqe5SLvMgGRa6IQIWXCyYvrP7AM_YNfH9GIA/s320/IMG_3047.JPG" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span style="text-align: justify;">Фото О. Михайлика</span></td></tr></tbody></table>У 1976–1977 роках на вулиці Народного Ополчення (нині – Святослава Хороброго) звели будівлі для Інституту кардіології ім. Академіка Стражеска. Медичний заклад, заснований 1936 року лікарем Миколою Стражеском як Український інститут клінічної медицини, 1978 року розпочав діяльність у нових приміщеннях. 1979 року перед інститутом було відкрито пам’ятник Миколі Стражеску.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">2000 року було реконструйовано транспортну розв’язку на Севастопольській площі. У 2000-х тут звели нову сучасну будівлю Солом’янської РДА.</div><div style="text-align: justify;">Важливою рисою Чоколовки є те, що вона, як і Олександрівська слобідка, значною мірою зберегла історичну мережу вулиць.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><i><b>Джерело: </b></i>публікацію здійснено за краєзнавчими матеріалами києвознавця О. Михайлика</div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-45474103135960244652024-02-25T21:16:00.000-08:002024-03-06T02:56:18.441-08:00Вулиця Андрія Мельника<div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEipzoC4m4X9CTMgOCKB97oDTjmfqpElYxrPShUXDh_eszshLV2AsvqIGGPzdLdOJO0GjPmPaWEFZhsr6vZm1Cbk5bx_80oT8OM_IBrn28gMaFkzNVIt0h3f9elqmn5ArnrqOMOu9CkyXqeNaqiAs175aXW8C6ul2dffyyacKpUZvGRFgjoOy0n2caHU42o/s1280/1280px-%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0_%D0%A2%D1%83%D0%BF%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEipzoC4m4X9CTMgOCKB97oDTjmfqpElYxrPShUXDh_eszshLV2AsvqIGGPzdLdOJO0GjPmPaWEFZhsr6vZm1Cbk5bx_80oT8OM_IBrn28gMaFkzNVIt0h3f9elqmn5ArnrqOMOu9CkyXqeNaqiAs175aXW8C6ul2dffyyacKpUZvGRFgjoOy0n2caHU42o/s320/1280px-%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0_%D0%A2%D1%83%D0%BF%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0.jpg" /></a></div><div style="text-align: right;"><i><b>Із циклу "Прочитання вулиць"</b></i></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Сучасна назва</b> (з 2023 року): Андрія Мельника</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Підстава для перейменування</b>: на честь Голови ОУН (1938 - 1964), співорганізатора Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, полковника Армії УНР Андрія Мельника</div><div style="text-align: justify;"><b>Рішення Київської міської ради</b>: 2 березня 2023 року № 6032/6073 «Про перейменування вулиці Генерала Тупікова у Солом'янському районі міста Києва»</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Місцевість</b>: Караваєві дачі</div><div style="text-align: justify;"><b>Розташування</b>: Пролягає від Гарматної вулиці до вулиці Миколи Голего</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Попередня назва</b> (1963 – 2023): на честь учасника оборони Києва 1941 року генерал-майора Василя Тупикова.</div><div style="text-align: justify;"><b>Раніші назви </b>(перша чв. ХХ ст. – 1963): 6-та Дачна, Ізмаїльська</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Вулиця виникла в 1-й чверті XX століття як сполучення вулиць: 6-ї Дачної лінії (з 1955 року — Ізмаїльська), що проходила між Гарматною і Борщагівською вулицями, та Ленінградської. У 1958 році частину Ізмаїльської вулиці, між Гарматною і Високовольтною (нині Миколи Василенка), приєднано до теперішнього бульвару Вацлава Гавела. У першій половині 1980-х років вулицю, яка до того часу простягалася до перетину вулиць Вадима Гетьмана та Польової, скорочено до сучасних розмірів у зв'язку зі зміною забудови.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhr8sD8JxV9un2NEXBSnvkXYcXYyz7LECRizo2zJnzoXi9e5m-ifUDtZYXCryIztjg3xLSHucixNIyvNrFEj83zon7X8OewQzfrYC6DyLF9KMnMvMyPb9JSKYI9eSDjcKws4McQheFAZJ45THPF00jxw-6116p430Ok9_pLxDAUuw56F2OZk8MdGxZsRio/s932/Andriy_Melnyk.jpg" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhr8sD8JxV9un2NEXBSnvkXYcXYyz7LECRizo2zJnzoXi9e5m-ifUDtZYXCryIztjg3xLSHucixNIyvNrFEj83zon7X8OewQzfrYC6DyLF9KMnMvMyPb9JSKYI9eSDjcKws4McQheFAZJ45THPF00jxw-6116p430Ok9_pLxDAUuw56F2OZk8MdGxZsRio/w185-h255/Andriy_Melnyk.jpg" /></a><span style="color: #274e13;"><b>Андрій Мельник</b> </span>(1890 - 1964), український державний, військовий та політичний діяч. Полковник армії УНР, Голова Проводу Українських Націоналістів, другий голова ОУН (1938 - 1964). Один з найближчих соратників полковника та засновника ОУН Євгена Коновальця. Послідовний прихильник відновлення незалежності Української Держави, на всіх її етнічних землях. Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у ХХ сторіччі.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Один з організаторів (співзасновників) Січових Стрільців та його проводу Стрілецької Ради, та Української Військової Організації. Один зі співзасновників ОУН. Один з ініціаторів проголошення відновлення незалежності Української Держави у Києві — Група ОУН 5 жовтня 1941 року утворила у Києві Українську Національну Раду (УНРада) у Києві 1941-1942, яка проголосила відновлення незалежності Української Держави.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: left; margin-right: 1em; text-align: left;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjw2HAwSFluoF-uf77y22U_Gbjrus-EJSg8Yu4ypewtsK75IwZnLx5Vto8JUc0vwOUB-FqpBK2v7A6qMFKH89X0E7MF-fk8l0fxJ__tMjPYxWDZc89RkO_8zviCj3iOYWhjWNlzbZaubaRraYjcKFFQvDJhynW_O7ulmI_EqSdLB8k4xqpLyJWEYOf7CiQ/s742/Shtab_sichovyh_striltsiv.jpg" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjw2HAwSFluoF-uf77y22U_Gbjrus-EJSg8Yu4ypewtsK75IwZnLx5Vto8JUc0vwOUB-FqpBK2v7A6qMFKH89X0E7MF-fk8l0fxJ__tMjPYxWDZc89RkO_8zviCj3iOYWhjWNlzbZaubaRraYjcKFFQvDJhynW_O7ulmI_EqSdLB8k4xqpLyJWEYOf7CiQ/s320/Shtab_sichovyh_striltsiv.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><div style="text-align: center;">Штаб Січових Стрільців після розформування (1920):</div><div style="text-align: center;">Андрій Мельник - другий ліворуч</div></td></tr></tbody></table><div style="text-align: justify;">Один з ініціаторів об'єднання трьох основних українських державних центрів — Львівської (Українська Національна Рада у Львові) та Київської УНРади (Українська Національна Рада) у Києві 1941-1942), а також Центральної Народної Ради Карпатської України. Тим самим було створено Всеукраїнську Національну Раду (ВУНР).</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Разом з Степаном Бандерою, Андрієм Лівицьким, та Павлом Скоропадським став співзасновником Українського Національного Комітету.</div><div style="text-align: justify;">Після завершення другої світової війни, був ініціатором консолідації українських самостійницьких сил, що призвело до створення Української національної ради.</div><div style="text-align: justify;">Був ініціатором створення та ідеологом надпартійного Світового Конгресу Вільних Українців.</div><div style="text-align: justify;">Багатолітній в'язень польських тюрем, в'язень німецького концтабору Заксенгаузен.</div><div style="text-align: justify;">Заборонив членам ОУН мститися членам ОУН(б) за фізичне знищення членів ОУН.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Літературні джерела:</b></div><div style="text-align: justify;">Дізнатися більше про життя і творчість Андрія Мельника можна у книжках з фондів бібліотек Солом'янського району: iмені Григорія Скoвopoди, Миколи Бажана, Олеся Гончара, Олександра Довженка, Миколи Реріха: Для дoрocлих №11, Для дoрocлих №13</div><div style="text-align: justify;">Андрій Мельник : спогади, документи, листування / Видавництво імені Олени Теліги (2011)</div><div style="text-align: justify;">Андрій Мельник : спогади та документи / Фундація ім. О. Ольжича (1995).</div><div style="text-align: justify;">Проект "Україна". Жертва УПА, місія Романа Шухевича / Данило Яневський (2013)</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh5TfGuO8I4SHR5z5XrvZ97rOVZrKJYnPj_nOKORj-01du79c6OljlaXX6FuX4ggHqnUXJqID-qHnYd8p50JWspr8mak04pUCqCslpDH74Q46vasUozfiCnxnsYHaW-BWLbsRMGcUR3_T929WmAPJ1nOrQ69zAGhiNm4jQctKv5cfgYNiMbS4_t9efAM8U/s299/Andriy_Melnik.jpg"><img border="0" height="200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh5TfGuO8I4SHR5z5XrvZ97rOVZrKJYnPj_nOKORj-01du79c6OljlaXX6FuX4ggHqnUXJqID-qHnYd8p50JWspr8mak04pUCqCslpDH74Q46vasUozfiCnxnsYHaW-BWLbsRMGcUR3_T929WmAPJ1nOrQ69zAGhiNm4jQctKv5cfgYNiMbS4_t9efAM8U/w149-h200/Andriy_Melnik.jpg" width="149" /></a> <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgZBsM5Q4ISA-GUMeyZo10XUNiSWD9cZ3RQzOsP26ZfvH0vp5Eb6kr0zMhaaR6fgT6veEg2rsRt_B4VAeO4VRxlOgewYN8d7p6wn6LuT8zZjrdG-LFx11Ajcf9tG0wWJTcdefdB8glhMygawZ1P8S_gvVijEIv_Ayyk-wQyMdzdGdSuH0W8V3qCgC6lFt2a/s553/146284410.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="553" data-original-width="346" height="200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgZBsM5Q4ISA-GUMeyZo10XUNiSWD9cZ3RQzOsP26ZfvH0vp5Eb6kr0zMhaaR6fgT6veEg2rsRt_B4VAeO4VRxlOgewYN8d7p6wn6LuT8zZjrdG-LFx11Ajcf9tG0wWJTcdefdB8glhMygawZ1P8S_gvVijEIv_Ayyk-wQyMdzdGdSuH0W8V3qCgC6lFt2a/w125-h200/146284410.jpg" width="125" /></a> <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhHlnS_k5YaE8Dfb3a1HM-IG2yMCqyI0RnHlbCzSdP5kboEUFiBmICzQWziRrPQroEovDZrMVxWVC9aWtEvQCT92-KmqiaONZAGhOlEMElXsTMXJeWPmcw0HhP0563zn3x0kfeSGQlqAT8ZcNkgsFd6ypKYUYBeneziheOy136eipELqs-YWa6if_wLYqc/s1196/399903_2256769.jpg" style="text-align: justify;"><img border="0" height="200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhHlnS_k5YaE8Dfb3a1HM-IG2yMCqyI0RnHlbCzSdP5kboEUFiBmICzQWziRrPQroEovDZrMVxWVC9aWtEvQCT92-KmqiaONZAGhOlEMElXsTMXJeWPmcw0HhP0563zn3x0kfeSGQlqAT8ZcNkgsFd6ypKYUYBeneziheOy136eipELqs-YWa6if_wLYqc/w124-h200/399903_2256769.jpg" width="124" /></a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Життєпис</b></div><div style="text-align: justify;">Андрій Атанасович Мельник народився 12 грудня 1890 у с. Воля Якубова, Дрогобицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина (нині Львівщина), у родині громадського діяча атанаса Мельника, який, дружив з родиною Івана Франка. Виховувався мачухою Павлиною Матчак.</div><div style="text-align: justify;">З 1897 по 1900 роки навчався в народній школі в Самборі і Дрогобичі, а з 1900 по 1905 роки в гімназії в Дрогобичі, а згодом у гімназії в Стрию, яку закінчив у 1910 році. У 1910-1912 роках важко хворів, двічі оперований у Львові і Дрогобичі.</div><div style="text-align: justify;">З 1912 по 1914 роки навчався у студії у Високої Школи Земельної Управи у Відні.</div><div style="text-align: justify;">У 1914 році у Львові добровольцем вступив до лав Легіону Українських Січових Стрільців. Пізніше переїхав до Ґоронди на Закарпатті (у 1914 році в цьому селі діяв пункт вишколу Легіону УСС). В тому ж році, пізньою осінню вирушив на фронт в Карпатах.</div><div style="text-align: justify;">З 1914 по 1916 роки воював на австрійсько-російському фронті. Брав участь у Карпатських боях Легіону УСС (Пікуй, Маківці) і в поході з Карпат на Поділля на Золоту Липу, під Заваловом і Стрипою, Галич, Соснів, Ішків, Лисоня в степені (званні) четаря (нині - лейтенант) і поручника (нині - старший лейтенант). По свідченню очевидців, був хоробрим старшиною та особисто очолював наступ. В боях на горі Лисоня під Бережанами разом зі своїми побратимами потрапив у московський полон.</div><div style="text-align: justify;">Пізньою осінню 1916 року, після кількамісячної мандрівки, з Романом Сушком, Михайлом Матчаком, Василем Кучабським, Іваном Андрухом та іншими полоненими галичанами, були відправлені у табір для військовополонених у Царицині (сучасний Волгоград) над Волгою. Там Мельник вперше зустрівся із старшиною легіону УСС Євгеном Коновальцем, який потрапив у московський полон у 1915 році.</div><div style="text-align: justify;">Під весну 1917 року, А. Мельника разом з іншими полоненими з легіону УСС, з якими потрапив у полон, відправляють на 50 верств на північ до місцевості Дубовка. Там був розташований інший табір для військовополонених, з якого вони втекли.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Визвольні змагання</b></div><div style="text-align: justify;">7 січня 1918 група українських старшин, серед яких Мельник, Михайло Матчак, Роман Сушко та інші організували втечу з полону, і через Орел, Брянськ і Гомель добралися до Києва, де приєдналися до Галицько-Буковинського Куреня, який став зародком формації Січових Стрільців. У січні 1918 року став одним з організаторів Куреня січових стрільців. З січня 1918 року був призначений начальником штабу куреня.</div><div style="text-align: justify;">Протягом січня - березня 1918 року брав участь в боях за Київ як командир куреня Січових Стрільців. 3 березня 1918 року учасник звільнення Києва при співучасті куреня Січових Стрільців та організації військового параду на Софійській площі.</div><div style="text-align: justify;">У березні - квітні 1918 року займався формуванням 1-го полку Січових Стрільців в Києві в ранзі сотника, а після сформування полку стає начальником його штабу. Із серпня по листопад 1918 року бере участь в формуванні Окремого Загону Січових Стрільців в Білій Церкві, в званні «військового старшини» як помічник командира загону.</div><div style="text-align: justify;">16 листопада 1918 бере участь в повстанні проти гетьманщини і в поході на Київ Осадного Корпусу Січових Стрільців. 18 листопада 1918 року, очолюючи штаб Окремого Загону Січових Стрільців, розробив план і брав участь у Мотовилівському бою. Після здобуття Києва Директорією Української Народної Республіки Мельнику присвоєно військове звання отамана (генерала) військ УНР.</div><div style="text-align: justify;">У січні 1919 року Стрілецька Рада таємно запропонувала Симону Петлюрі запровадити військову диктатуру. Проте не бажаючи брати на себе повну відповідальність, він відмовився. Через це, був запропонований інший проєкт реформування державної влади під назвою «Тріумвірат» до якого повинні були увійти Симон Петлюра, Євген Коновалець, Андрій Мельник.</div><div style="text-align: justify;">13 січня 1919 року в якості тимчасово виконувача обов'язків командира осадного корпусу видає «Наказ команди осадного Корпусу ч. 22», в якому наказує віддавати під військово-польовий суд всіх провокаторів, які поширюють чутки про можливість єврейських погромів або агітують за них, і розцінювати їх як злочинців які виступають супроти УНР.</div><div style="text-align: justify;">16 січня 1919 року, так звана «державна нарада» в якій взяли участь члени Директорії, уряду, різних політичних партій, проєкт «Тріумвірату» був відкинутий. Після цього, Стрілецька Рада вирішила усунутись, від втручання до політичного життя, та відмовитись мати свого представника у Директорії УНР.</div><div style="text-align: justify;">В січні - липні 1919 року призначається начальником штабу Дієвої Армії УНР. 23 липня 1919 бере участь в переможній Карабчиївській операції на і південь від Проскурова як помічник командира Корпусу СС.</div><div style="text-align: justify;">4 грудня 1919 року в місті Чорториї (сучасна - Нова Чортория) відбулась нарада всіх командирів окремих частин армії УНР в присутності Головного Отамана Симона Петлюри, та Прем'єр-міністра УНР Ісака Мазепи, було ухвалено рішення ліквідувати регулярне військо, і перейти до партизанщини. Всі старшини корпуса Січових Стрільців одноголосно вирішили здемобілізувати Корпус, і надати всім право вибору, або приєднатись до повстанської армії (Першого зимового походу) або повернутись додому.</div><div style="text-align: justify;">В грудні 1919 року захворів на тиф, перевезений до шпиталю до Рівного, звідки після одужання виїжджає до Луцька. Там затриманий поляками, та відправлений до табору інтернованих, в якому був і Євген Коновалець.</div><div style="text-align: justify;">Весною 1920 року перебуває закордоном, разом із іншими членами Стрілецької Ради.</div><div style="text-align: justify;">На початку квітня 1920 року його призначено розпорядженням Головного Отамана Симона Петлюри українським військовим агентом у Чехословаччині з одночасним виконанням обов'язків ревізора військових місій УНР за кордоном.</div><div style="text-align: justify;">У 1920 році разом з Є.Коновальцем та іншими старшинами стає співзасновником «Української військової організації» (УВО). У 1920-1921 року інспектор військових місій УНР у Празі. 1922 року закінчує студію у Високій школі Земельної Управи у Відні, зі степенем інженера лісівництва, рівночасно виконуючи функції представника УВО за кордоном.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Повернення до Галичини. Участь в УВО та громадсько-політичній діяльності</b></div><div style="text-align: justify;">30 вересня 1922 року повертається до Галичини, через кілька днів його заарештовують, але швидко звільняють. У грудні цього ж року обійняв пост Краєвого Команданта УВО, по виїзді з краю полковника Євгена Коновальця.</div><div style="text-align: justify;">У червні 1923 року передав повноваження Крайового Команданта УВО Ярославову Індишевському. Протягом 1923-1924 року інженер лісництва в греко-католицькій митрополії в Перегінську; там і арештований поляками весною 1924 року.</div><div style="text-align: justify;">1924 - 1928 роки в'язень польських тюрем. Засуджений до 5 років в процесі Басарабової у Львові. Перебував у в'язницях Баторія і Бригідках у Львові, де піддавався жорстокому катуванню.</div><div style="text-align: justify;">28 лютого 1929 року одружився з дочкою Степана Федака, Софією Федак (Мельник), яка була з ним продовж всього його життя.</div><div style="text-align: justify;">З 1929 до 1938 років легально працював як інспектор лісів греко-католицької митрополії у Львові. З 1932 по 1938 років обіймав посаду члена правління видавничої спілки «Діло».</div><div style="text-align: justify;">В кінці вересня 1930 року зібрав та надав кошти на прохання Матвія Стахіва, для розгортання акції за кордоном проти політики Пацифікації Галичини. На той момент ПУН та УВО вже проводила відповідні акції.</div><div style="text-align: justify;">1933-1938 року - на прохання митрополита А.Шептицького очолив організацію Головної Ради Католицької Акції Української Молоді «Орли» (націоналістична католицька організація). Входив до складу Товариства українських комбатантів «Молода Громада».</div><div style="text-align: justify;">З 24 по 28 грудня 1934 року брав участь у міжпартійній нараді у Львові, на якій було створено Підготовчу Комісію для скликання Всеукраїнського Світового Конгресу.</div><div style="text-align: justify;">З 1929-1938 року член сеньйорату УВО та голова Сенату ОУН. З 1929 по 1938 роки виконує обов'язки представника ПУН на західноукраїнських землях. Підтримує постійний контакт з Є.Коновальцем, отримує від нього директиви та виконує його розпорядження.</div><div style="text-align: justify;">У серпні 1937 року відбув за кордон для особистої зустрічі з полковником Є.Коновальцем, яка відбулась у Татрах на Щирбськім Озері. Отримав від нього пропозицію увійти до складу Проводу Українських Націоналістів та обійняти посаду його заступника. Оформлення цього мало б наступити на II ВЗУН в наступному (1938) році. На що він одразу погодився.</div><div style="text-align: justify;">23 травня 1938 року в Роттердамі вбито полковника Є.Коновальця. Через декілька тижнів (місяців) після смерті Є.Коновальця, відбувається зустріч Мельника з декількома членами ПУН, від них Мельник дізнається про заповіт Є.Коновальця. Відповідно до заповіту, у випадку смерті Є.Коновальця він повинен очолити ПУН й ОУН.</div><div style="text-align: justify;">30 серпня 1938 року, після благословення митрополита А.Шептицького виїжджає за кордон покликаний «вужчим» ПУН обійняти посаду голови ПУН.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Голова ОУН</b></div><div style="text-align: justify;">11 жовтня 1938 року вужчим проводом ПУН винесена постанова про призначення полковника Мельника головою Проводу Українських Націоналістів. 12 жовтня 1938 року обійняв обов'язки голови ПУН.</div><div style="text-align: justify;">У жовтні того ж року видав заклик до членів ОУН, щоб вони підтримали закарпатських українців у боротьбі за незалежність. 15 березня 1939 року оголошує відозву до українських націоналістів по подіях в Карпатській Україні. 21 липня 1939 року у Венеції, в присутності Голови ПУН полковника Мельника та Президента Карпатської України А.Волошина, підписується Акт взаємовідносин і напрямних співпраці між Проводом Українських Націоналістів і Урядом Карпатської України.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">У акті зазначається:</div><div style="text-align: justify;">“Виходячи з засади соборности української нації, обидві сторони твердо обстоюють становище невідривности Карпатської України від українських земель і заявляють, що принцип соборности українських земель не може бути нарушений”</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">У травні 1939 року робив заходи, щоб перевести частину ПУН до нейтральної країни Іспанії, а згодом Португалії.</div><div style="text-align: justify;">У червні 1939 року між ОУН та німецькою військовою розвідкою було укладено угоду про створення українського диверсійного підрозділу, який мав бути переправлений у Польщу з території Словаччини або повітряним шляхом через Східну Пруссію і під час вибуху антипольського повстання у Східній Галичині мав посилити його учасників.</div><div style="text-align: justify;">Зустрічався з головою німецької військової розвідки (Абверу) Вільгельмом Канарісом. Відмовився від повстання на тилах польської армії у випадку війни, якщо Німеччина не оголосить чіткої своєї позиції стосовно незалежності України.</div><div style="text-align: justify;">26 серпня 1939 року в Римі відбувся ІІ Великий збір Українських націоналістів, що ухвалив політичну програму Організації українських націоналістів, проголошено український націоналізм ідеологією ОУН, встановлено потребу розбудови устрою Української держави на засадах націократії, головою ОУН надалі обрано А. Мельника.</div><div style="text-align: justify;">У першій половині 1939 року ПУН висунув проєкт скликання всеукраїнського конгресу для створення української репрезентації «уряду». Конгрес повинен був відбутись у США, а репрезентації розташовуватись у Парижі. У вересні- жовтні 1939 року надає відповідні директиви Українському Народному Союзі у Франції, щоб запобігти мобілізації українців до польської армії організованої Генералом Сікорським. Веде перемовини з французькими урядовими колами, про надання дозволу для формування Українського легіону.</div><div style="text-align: justify;">У жовтні 1939 року за ініціативою ПУН в Кракові створено допомоговий комітет емігрантам із західних українських земель, який згодом був перетворений в Українській Центральний Комітет з системою локальних допоміжних комітетів і діяв незалежно від ОУН.</div><div style="text-align: justify;">Із початком радянсько-фінської війни підтримує ініціативи про допомогу українським полоненим у Фінляндії та створення з них українських частин, про що було передано лист Є.Онацький у посольство Фінляндії в Римі.</div><div style="text-align: justify;">З січня по лютий 1940 року проводить через професора Є.Онацького перемовини з Андрієм Лівицьким та іншими політичними діячами УНР щодо консолідації зусиль у боротьбі за відновлення незалежності Української Держави. Висуває вимогу до очільників УНР денонсувати Варшавський договір, і проводити будь-які переговори з польською стороною на позиції, що західні землі України повинні належати Українській Державі.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Розкол ОУН</b></div><div style="text-align: justify;">На початку 1940 в організації відбувся конфлікт, переважно між старшими членами, які проживали у еміграції, з однієї сторони та молодою генерацією, переважно колишніми політичними в'язнями на чолі із Степаном Бандерою, з іншої.</div><div style="text-align: justify;">Переговори в Римі не врегулювали розбіжностей. Конфлікт набрав гострих форм і призвів до розколу. Частина ОУНівців на чолі з С.Бандерою в лютому 1940 року в Кракові утворили «Революційний Провід ОУН» й обрали собі назву ОУН(б) (пізніше — ОУН(сд), ОУН(р)), а інша частина залишилася в ОУН на чолі з Головою ПУН полк. Андрієм Мельником.</div><div style="text-align: justify;">З березня по серпень 1940 року намагається порозумітись зі Степаном Бандерою та революційним ПУН. Шукають можливості для відновлення єдності ОУН. Після провалу переговорів скликає Революційний Трибунал ОУН.</div><div style="text-align: justify;">У липні 1940 року виїжджає з Італії до Німеччини (а саме до «Генеральної губернії»), плануючи вернутися згодом назад, але німецькі політичні кола перешкодили отримання візи в Італійського уряду. Приїзд Мельника до Генеральної губернії був пов'язаний з тим, що Мельник ще раз спробував відновити єдність ОУН та вирішити кризу всередині ОУН.</div><div style="text-align: justify;">У вересні 1940 року прибуває до Кракова, де відбувся Революційний Трибунал ОУН, який ухвалив рішення виключити Степана Бандеру та його прихильників із організації, та винести смертний вирок Степану Бандері та Ярославу Стецьку. Скасовує рішення Революційного Трибуналу про смертний вирок Степану Бандері та його соратникам, додає до рішення трибуналу можливість реабілітації їх у випадку каяття та продовженням ними підпільної антибільшовицької діяльності.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Діяльність в умовах війни з СРСР</b></div><div style="text-align: justify;">У першій половині 1941 року доручив організувати «похідні групи ОУН» для відправлення на схід і звелів деяким провідним діячам ОУН вирушити вглиб українських земель і на місцях впливати на подальший розвиток подій.</div><div style="text-align: justify;">11 травня 1941 року отримує лист від професора Луки Бича, у якому той висловлює свою думку щодо політичного становища Кубані й південно-східних кордонів Української Держави, зазначивши, що переважна більшість населення Кубанського Краю становлять українці і що він повинен належати Українській Державі.</div><div style="text-align: justify;">22 червня 1941 року ПУН надсилає інструкцію всьому активу ОУН, наказуючи почати створювати військові загони та об'єднання й не допускати їх до сутичок з німцями, займати різні терени й розбудовувати там усі форми державного життя. Нагромаджувати й заохочувати засоби, зокрема бойового характеру, щоб мати змогу їх використати в пізнішому етапі, коли в багато важчих умовах доведеться далі провадити боротьбу.</div><div style="text-align: justify;">29 червня 1941 року виступив з ініціативою створити Генеральну Раду Комбатантів та Воєнно-Історичну Раду. На чолі першої став генерал М. Омелянович-Павленко, а секретарем був полковник Віктор Малець, на чолі другої — генерал Микола Капустянський. Дані структури повинні були стати Генеральним Штабом створеної української національної армії.</div><div style="text-align: justify;">30 червня 1941 року звертається до українців із закликом об'єднатись під одним прапором, під одним проводом заради виборення Самостійної Соборної Української Держави.</div><div style="text-align: justify;">6 липня 1941 року звертається із заявою до українців та закликає тих, хто пішов проти ПУН, повернутись до організації. Зазначає про готовність забути все, що було до цього, якщо виявлять вони добру волю й щиру охоту завернути на правильний шлях і стати під одним Проводом.</div><div style="text-align: justify;">7 липня 1941 року надсилає листа через відділ Абверу в Кракові до Адольфа Гітлера, у якому просить надати дозвіл уможливити утворення української бойової частини.</div><div style="text-align: justify;">7 липня 1941 року отримав лист від митрополита Андрея Шептицького, в якому той зазначає, що вся українська громадськість вимагає припинення суперечки між ним та Степаном Бандерою і що він визнає Ярослава Стецька підлеглим як полковника Андрія Мельника, так і Степана Бандери.</div><div style="text-align: justify;">28 липня 1941 року протестує у листі до Генріха Гіммлера проти включення східної Галичини до Генерал-губернаторства.</div><div style="text-align: justify;">Наприкінці липня 1941 року заарештований разом з дружиною за наказом голови Гестапо Генріха Мюллера та примусово відправлений до Берліну, де перебуває по 26 січня 1944 року під домашнім арештом та постійним наглядом Гестапо.</div><div style="text-align: justify;">5 серпня 1941 року між представниками ПУН і командиром Поліської Січі — згодом УПА — отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем досягнуто домовленість про співпрацю.</div><div style="text-align: justify;">19 серпня 1941 року отримує листа від Генерал-поручника Кубанського Козачого Війська Андрія Шкуро, в якому він зголошується стати під прапор ОУН та оголошує про наміри про включення козацтва до складу українських самостійницьких формацій.</div><div style="text-align: justify;">5 вересня 1941 рок звертається до членів ОУН через вбивства членів ПУН Омеляна Сеника-Грибівського та Миколи Сціборського. Називає убивць національними зрадниками, божевільними, які копають могилу Батьківщині.</div><div style="text-align: justify;">У жовтні 1941 року за ініціативою Мельника й ПУН у Києві створено видавництво «Українське Слово», головним редактором якої став Іван Рогач, засновано часопис і також «Клуб ім. гетьмана Павла Полуботка». Була створена також Українська Національна Рада, на чолі якої стає професор Миколою Величківським. ПУН видає інструкцію щоб націоналісти були готові до співпраці з Українським Центральним Комітетом на чолі з професором Володимиром Кубійовичем, а також з Українською національною радою у Львові.</div><div style="text-align: justify;">М.Величківський як позапартійна фігура став головою Української національної ради в Києві, створеній 5 жовтня 1941 року ОУН під проводом Голови ПУН полк. Мельника. За своєю структурою й політичною спрямованістю УНРада нагадувала Центральну Раду часів Української Народної Республіки. Це символізувало спадкоємність державницької традиції.</div><div style="text-align: justify;">На пресконференції було проголошено А. Мельника єдиним законним головою України, а також відновлення української державності, що було негативно сприйнято німецькою владою. 6 лютого 1942 року київське гестапо заарештувало М.Величківського, але рейхсміністр окупованих східних територій Альфред Розенберг наказав випустити його з тюрми.</div><div style="text-align: justify;">Наприкінці грудня 1941 року А.Мельник отримує звіт від секретаря Української Національної Ради в Києві про події в Україні. Проводить нараду з членами ПУН та провідним членами ОУН, які в той час перебували у Берліні. Після наради, ухвалюють рішення підготувати меморандум та направити його Адольфу Гітлеру, розпочавши заходи зі створення українського всенаціонального фронту з одним політичним центром під назвою Українська Верховна Рада.</div><div style="text-align: justify;">15 січня 1942 року надсилає меморандум до Адольфа Гітлера з вимогами припинити нищівну німецьку політику в Україні. Цей документ, окрім нього, підписали Голова УНРади в Києві професор Микола Величківський, Голова Української Національної Ради у Львові митрополит Андрій Шептицький, Заступник Голови Директорії УНР Андрій Лівицький, Голова Українських Комбатантських Організацій генерал Омелянович-Павленко, окремо через політичні чинники підписав Гетьман Павло Скоропадський. Фотокопії меморандуму також були передані іноземним посольствам і послам, які були акредитованими у Берліні.</div><div style="text-align: justify;">Протягом січня-лютого 1942 року з ініціативи ПУН робляться спроби налагодити контакти з державами, що належать до Осі. Налагодження відбуваються з фінським, хорватським, іспанським та італійським посольствами. Метою тих зв'язків було переконати союзників Німеччини в помилковості німецької політики щодо України і через них вплинути на її зміну.</div><div style="text-align: justify;">24–25 травня 1942 року, за ініціативою ПУН відбулася Почаївська конференція ОУН, на якій заступником полковника Андрія Мельника і головою Проводу в Україні обрали Олега Кандибу-Ольжича, прихильника антинімецького курсу. За його ініціативою оунівці приступили до формування військових загонів, частина з яких увійшли до військових формувань Тараса Бульби-Боровця.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Арешт німцями та концтабір</b></div><div style="text-align: justify;">До 26 січня 1944 року, Мельник перебував під домашнім арештом у Берліні, але під постійним наглядом гестапо продовжував очолювати ПУН та ОУН. Мельник таємно зустрічався з представниками ОУН, які надавали йому оперативну інформацію про стан подій в Україні, та відправляв через них відповідні директиви назад до України. Протягом цього часу, Мельник також зустрічався та вів перемовини з представниками українських самостійницьких сил, з метою консолідації зусиль задля відновлення української держави. Неодноразово відправляв різни меморандуми, листи, заяви та протести, до високопосадовців Німецької держави, включаючи Адольфа Гітлера, з метою змінити німецьку політику стосовно українського народу, та відношення німецьких політичних еліт до питання незалежності української держави в межах її етнічних земель.</div><div style="text-align: justify;">18 січня 1944 року, Мельник разом з дружиною таємно покидає Берлін та поселяється у Відні. 26 січня 1944 року знову заарештований разом з дружиною за наказом голови Гестапо Генріха Мюллера. 28 січня 1944 року доставлений до Берліна для спілкування з Генріхом Мюллером.</div><div style="text-align: justify;">У перших днях березня 1944 року, Мельник разом з дружиною доставлений до Гіршег в Альпах. Гестапо розміщує їх у готелі «Іфен», в якому перебували різні політичні в'язні. Разом з ними прибув Карл Вольф, який вимагав підписати документ про певні зобов'язання, серед яких була відмова від намагань налагодити зв'язок з ОУН. Голова ПУН полк. Мельник відмовляється підписувати будь-які документи, та відмовляється брати на себе будь-які зобов'язання.</div><div style="text-align: justify;">27 липня 1944 року, Мельник доставлений разом з дружиною, за наказом гестапо, до Берліна і в той же день відправлений до концтабору Заксенгаузен, в якому на той час перебували видатні діячі ОУН: Олег Ольжич, Степан Бандера, Ярослав Стецько, Євген Онацький, Дмитро Андрієвський, Володимир Мартинць, Дениса Квітковський, Олег Штуль, Лапичак Тома, Кость Мельник та багато інших українських політичних в'язнів, серед яких Тарас Бульба-Боровець та інші.</div><div style="text-align: justify;">Через кілька місяців, на вимогу Степана Бандери, як передумову для початку будь-яких переговорів, між українськими та німецькими політичними колами, німці поступово звільняють всіх українських в'язнів з концтабору Заксенгаузен, та інших місць неволі.</div><div style="text-align: justify;">Проте за іншими даними, а саме за свідченнями представників різних українських самостійницьких сил, всі вони вимагали від німців, як передумову до початку переговорів звільнити всіх українських політичних в'язнів, незалежно від їхніх політичних переконань. Саме тому можна припустити, що звільнення українських політичних в'язнів, в тому числі Мельника, С.Бандери, Тараса Бульби-Боровця та інших, відбулось завдяки консолідованій вимозі всіх українських самостійницьких сил.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Звільнення з концтабору. Діяльність в останні місяці війни</b></div><div style="text-align: justify;">17 жовтня 1944 року, Мельник звільнений разом з дружиною з концтабору Заксенгаузен, та примусово доставлений до Берліна. 18 жовтня 1944 року відбувається нарада, в якій взяли участь Мельник, Андрій Лівицький, Павло Скоропадський, Степан Бандера. Розглянувши пропозиції німців, по створенню Українського Національного Комітету як репрезентації українства на теренах Німеччини, вони вирішили уповноважити полковника Мельника очолити УНК після його створення та вести прямі переговори з німецькою стороною. Ці переговори тривали протягом листопада-грудня 1944 року і були висунуті Мельником наступні передумови німецькій стороні:</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">1. Переговори будуть відбуватися безпосередньо з німецьким міністерством закордонних справ.</div><div style="text-align: justify;">2. Німецький уряд підпише та оголосить деклярацію, шо Німеччина раз на все зрікається всяких претенсій на українські землі і визнає право українського народу на самостійну державу.</div><div style="text-align: justify;">3. Буде створений Український Національний Комітет, як єдиний речник українців у Німеччині, нічим не зв'язаний з російським Комітетом Власова.</div><div style="text-align: justify;">4. Буде створена Українська Національна Армія під українським одноцілим командуванням.</div><div style="text-align: justify;">5. Негайно будуть звільнені з концентраційних таборів і арештів усі українці, арештовані з політичних чи національних мотивів.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">В кінці грудні 1944 року, після того як німецька сторона не прийняла передумов висунутих полковником Мельником, він відмовився від подальших переговорів з німецькою стороною та склав свої повноваження перед тими, хто його ними наділив. За згодою полковника Андрія Мельника, Степана Бандери, Андрій Лівицький, Павла Скоропадського, головою Українського Національного Комітету був призначений генерал Павло Шандрук.</div><div style="text-align: justify;">В першій половині січня 1945 року, Мельник скликає нараду членів ПУН і деяких провідних членів ОУН, які на той час перебували у Берліні. Після наради вирішує доручити всім членам ПУН та провідним діячам ОУН якомога швидше покинути Берлін та направитись на визначенні частини Німеччини, де після приходу союзників вони повинні увійти з ними в контакт та ознайомити їх з визвольною війною українського народу, роллю ОУН в цій боротьбі, а також попередити про загрозу московського імперіалізму.</div><div style="text-align: justify;">11 лютого 1945 року, Мельник таємно разом з двома членами ПУН покинув Берлін і виїхав на південний захід до Бад Кіссінгена.</div><div style="text-align: justify;">У березні 1945 року повертається до Берліна для розмови з українцями. Повертаючись з Берліна прибув до Ваймара. 7 квітня 1945 року, американські війська зайняли Бад Кіссінген, відповідно до директив січневої наради у Берліні, члени ПУН що перебували у місті, увійшли у контакт з «представником Військового Управління в Бад Кіссінгені» і донесли свою позицію з питань громадського характеру, важливих для українців, що опинилися на території Німеччини, включно з потребою для них відповідної організованої форми.</div><div style="text-align: justify;">27 квітня 1945 року, за директивою Мельника, членами ПУН за підписом Дмитра Андрієвськиого та Осипа Бойдуника, а також за підписом єпископа Мстислава був переданий меморандум до американського командування, а саме "Військового Управління «Німеччина». Після якого українці, які перебували у таборах, вилучались в окрему групу від поляків та росіян, в таборах, де перебували українці, дозволялось вивішувати національний синьо-жовтий прапор, було налагоджено постійний окремий зв'язок між українцями та американцями.</div><div style="text-align: justify;">Травень 1945 року, Мельник задля консолідації українських самостійницьких сил та створення єдиного репрезентаційного органу, домовившись з Андрій Лівицьким, скликає у Бад Кіссінгена нараду представників українських самостійницьких сил. В Нараді взяли участь від УНР Андрій Лівицький, Віктор Соловій, від союзу Гетьманців-Державників — Ріознятовський, Сегейда, від ОУН — Голова ПУН полковник Андрій Мельник та Осип Бойдуник, від ОУНР делегатів не було. І хоча остаточної консолідації не було досягнуто. Всі присутні погодились з необхідністю продовжити відповідні перемовини, та досягти остаточної згоди. Що в зрештою призвело до створення Української Національної Ради на базі Державного Центру Української Народної Республіки.</div><div style="text-align: justify;">Восени 1945 року, Мельник разом з дружиною виїжджає до Бад Ґодесбер. В той самий час, через Дмитра Андрієвського передав листа до люксембурзького князя Фелікса (з яким познайомився ще до війни) з проханням про дозвіл на переїзд до Люксембургу.</div><div style="text-align: justify;">Наприкінці травня 1946 року, Мельник отримав дозвіл на в'їзд до Люксембурга і вирушає туди разом з дружиною 25 травня 1946 року. Проживав у місті Клерво.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Діяльність на еміграції. Спроби об'єднання української еміграції</b></div><div style="text-align: justify;">У 1945 році відбулись зустрічі представників Проводів ОУН і ОУНР, а в 1948 році між полковником Андрієм Мельником і Степаном Бандерою. Переговори засвідчили можливість співпраці в багатьох спільних справах, таких як боротьба з примусовою репатріацією, реорганізація ДЦ УНР, організація громадського життя української діаспори, протидія прорадянським тенденціям в політиці західних країн, участь в антикомуністичних міжнародних формаціях та в багатьох інших.</div><div style="text-align: justify;">З 1946 року, Мельник призначає членів ПУН відповідальними за різні терени в Європі. Провідних діячів ОУН відправляє до Канади та США, ставлячи за мету розбудувати та посилити організаційну діяльність в усіх державах вільного світу, куди емігрували українці.</div><div style="text-align: justify;">За директивами ПУН засновуються видавництва, часописи та журнали. Налагоджується випуск щотижневих газет та журналів, публікації споминів учасників визвольних змагань тощо. Окремим напрямом діяльності ОУН було посилення її ролі в різних еміграційних організаціях, так головою президії українського національного об'єднання Канади став Микола Плав'юк. Створюється різна коопераційна діяльність, ціллю якої була взаємодопомога між українцями. Налагоджується система залучення молоді до організаційної, та політичної акції. Головною метою ставилось запобігти асиміляції українців, і підготовка української еміграції до боротьби за відновлення незалежності Української Держави.</div><div style="text-align: justify;">У 1947 році на Третьому Великому Зборі Українських Націоналістів Мельник обраний довічним головою ПУН. За його ініціативою, почався процес омолодження ПУН.</div><div style="text-align: justify;">Протягом січня-липня 1948 року з ініціативи Мельника, ПУН бере участь у консолідаційних нарадах, що закінчилися реорганізацією Державного Центру УНР та створення Української Національної Ради, до складу якої увійшли всі українські політичні сили, крім гетьманців.</div><div style="text-align: justify;">А вже на першій Сесії УНРади 20 липня 1948 року у місті Аугсбург що у Баварії, схвалено постанову про необхідність створення Світового Союзу Українців, заснованого на громадських формаціях.</div><div style="text-align: justify;">Також на першій сесії УНРади було ухвалено компромісну декларацію, в якій схвалено акт Центральної Ради України від 22 січня 1918 року про відновлення незалежності Української Держави під назвою Українська Народна Республіка, а також створення Західної Української Народної республіки актом 1 листопада 1918 року, та акт Всеукраїнського Трудового Конгресу дня 22 січня 1919 року про злуку всіх українських земель в одно Соборну Державу. Тим самим де факто був відкинутий Варшавський договір 1920 року. З остаточного проєкту декларації було вилучено слова «про українські землі від Тиси до Кубані».</div><div style="text-align: justify;">Протягом 1947-1959 років Мельник веде листування та неодноразово зустрічається зі Степаном Бандерою. Налагоджують співпрацю щодо різних питань, шукають можливість відновлення єдності ОУН. У свої листах Степан Бандера звертається до полковника Андрія Мельника як до голови ПУН, а полковник Андрій Мельник до Степана Бандери як до вельмишановного друга. Степан Бандера підтримує ініціативу полковника Андрія Мельника по спільному вшануванню в річницю загибелі полковника Євгена Коновальця.</div><div style="text-align: justify;">У 1948-1957 роках, за директивою Мельника провідні члени ОУН та ПУН входили до складу УНРади, та екзильного уряду. 19 березня 1957 року Мельник затвердив постанову про вихід фракції ОУН з УНРади у зв'язку із домінування приватних інтересів певних очільників УНРади, а 2 листопада 1961 році фракція ОУН повернулось до УНРади. Неодноразово Мельник отримував пропозиції зайняти високі посади в структурах УНРади, проте завжди відмовлявся.</div><div style="text-align: justify;">У травні 1957 року Мельник відвідує Америку та Канаду, виступаючи як гість Українського Національного Об'єднання Канади на бенкеті з приводу 25-річчя УНО, висунув ідею скликати Світовий Конґрес Українців і створити Світовий Союз Українців. Під час виступу полковник Андрій Мельник зазначив:</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">«…Ввижається мені велика спроба об'єднання всіх українців у вільному світі без уваги на країну їхнього перебування, без уваги на державну приналежність — шляхом Світового Конгресу Українців для створення Світового Союзу Українців. Ось завдання, яке насамперед стоїть перед українським націоналістичним світом: дати не тільки ініціятиву, але й бути реалізатором того завдання…»</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Під час відвідин Канади, Мельник переводить архів голови ПУН до Канади, призначає Ярослава Гайваса, Михайла Селешко, Миколу Плав'юка, О.Максиміва відповідальними за збереження цього архіву. Протягом травня 1957 — 1 листопада 1964 року видавав відповідні директиви членам ОУН та ПУН, зустрічався з представниками різних українських політичних партій та організацій, громадськими діячами, представниками українських церков задля того, щоб ініціатива створення <a href="https://www.ukrainianworldcongress.org/ua/">Світового Конгресу Українців</a> була реалізована. Ініціативу полковника Андрія Мельника об'єднати Світове Українство було реалізовано через декілька років після його смерті, в 1967 році. При житті полковник Андрій Мельник, неодноразово виказував свої думки, яким повинно бути це об'єднання::</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">«Скликання СКУ і створення ССУ треба, на мою думку, відділити від суто політичної ділянки, а в цьому і від УНРади чи Державного Центру УНР в цілому… Світовий Союз Українців мав би, в нашому розумінні, бути аполітичним. Він мав би за завдання поза межами України вдержати українство й унапрямлювати й координувати діяльність покликаних до того організацій суспільно-громадського характеру»</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">1950 року родину його сестри Наталії (чоловіка та п'ять дітей) було репресовано за родинні зв'язки з Андрієм, і було відправлено у заслання в сибірське спецпоселення. Наталію було задушено під час затримання; її родина повернулась в Україну у 58-му році.</div><div style="text-align: justify;">25 вересня 1960 року Мельник нагороджений Воєнним хрестом.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Останні місяці життя, смерть та поховання</b></div><div style="text-align: justify;">19 липня 1964 року Мельник скликає п'ятий Великий Збір Українських Націоналістів (ВЗУН). На чолі комісією підготовки Великого Збору став редактор Олег Штуль-Жданович.</div><div style="text-align: justify;">З 5 до 8 червня 1964 року в Мюнхені відбулося засідання ПУН, в присутності дев'ятьох осіб, засідання проводив полковник Андрій Мельник. Обговорено низку засадничих справ, що відносилися до державного статусу УРСР та й інших. Планувалось наперед узгодити рішення, а потім запропонувати Великому Збору розглянути та затвердити їх. На кінець місяця планувалось ще одне засідання ПУН, проте 14 червня під час випроваджування на летовищі у Люксембургу члена ПУН, втрачає свідомість та потрапляє до лікарні Святої Єлисавети в Люксембурзі. Після приходу до тями, надсилає лист до ПУН, на руки генерала Миколи Капустянського, в якому просить Миколу Капустянського, Осипа Бойдуника і Якова Маковецького, на час його недуги чи в разі смерті аж до обрання його наступника ведення справ ПУН. Призначає Якова Маковецького своїм зв'язковим з ПУН. В тому ж місяці, за порадою лікаря перевезений до міста Кельн в Німеччині до міської лікарні Кельн-Мергайм.</div><div style="text-align: justify;">29 червня 1964 року, Мельник надсилає лист до учасників V ВЗУН, в якому просить їх таємним голосуванням обрати нового Голову ПУН і не зважати на те, чи він доживе до Великого Збору чи ні.</div><div style="text-align: justify;">24 липня 1964 року, Мельник приймає делегатів від п'ятого Великого Збору Олега Штуля-Ждановича і Якова Маковецького, вони проінформували його про перебіг Великого Збору, і передали однодушне прохання від учасників Великого Збору залишитись Головою ПУН. Отримує від Олега Штуля-Ждановича пропозицію обрати свого наступника, чи призначити першого заступника Голови ПУН, який після його смерті стане Головою ПУН. На що він відмовляє, і відповідає:</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">“Призначення наступника — це не обов'язок Голови ПУН, а привілей. Я з цього привілею не скористав”.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Того ж дня, відповідно до устрою ОУН, передає через делегатів на затвердження Великого Збору перелік членів ПУН, до якого увійшли генерал Микола Капустянський, Осип Бойдуник, Ярослав Гайвас, Олекса Радченко, Зиновій Книш, Степан Кобилянський, Яків Маковецький, Володимир Маруняк, Михайло Мушинський, Микола Плав'юк, Юрій Пундик, Яків Шумелда, Олег Штуль. Також передав для затвердження Великого Збору Заступників Голови ПУН Олега Штуля, Якова Маковецького та Ярослава Гайваса.</div><div style="text-align: justify;">П'ятий Великий Збір одноголосно переобрав полковника Андрія Мельника Головою Проводу Українських Націоналістів і затвердив запропонований ним склад ПУН. З уваги на положення, в якому знаходилась ОУН через хворобу її Голови, до Проводу ввійшли три заступники Голови ПУН та Діловий Керманич.</div><div style="text-align: justify;">На Шостому ВЗУН, Яків Маковецький оголосив останню волю полковника Андрія Мельника. Він просив, скріпляти та берегти ОУН, підтримувати УНРух, допомогти та не лишати Ольгу Коновалець та Софію Мельник, не забувати матеріально підтримувати основоположників ОУН.</div><div style="text-align: justify;">Помер 1 листопада 1964 року в Кельні (Німеччина). Пропонувалось поховати полковника Андрія Мельника у Роттердамі, на тому ж самому цвинтарі, де був похований полковник Євген Коновалець, проте бажанням полковника Андрія Мельника було, щоб його поховали на цвинтарі в Люксембурзі, де вже спочила мати його дружини, пані Марія Федак. За декілька років перед смертю, зарезервував на тому цвинтарі місце, для себе і своєї дружини.</div><div style="text-align: justify;">7 листопада 1964 року на міському цвинтарі Бонвуа (фр. Bonnevoie) у Люксембурзі відбулось поховання полковника Андрія Мельника, на якому були присутні сотні українців та чужинців. Незалежно від політичних уподобань та конфліктів у минулому, всі очільники українських самостійницьких сил від лідерів УНР, гетьманців, ОУН(б), ОУН (двійкарів), усі висловили свій жаль та повагу Голові ПУН Мельнику.</div><div style="text-align: justify;">31 жовтня 1965 відкрито й освячено пам'ятник на могилі другого Голови ПУН й ОУН полковника Андрія Мельника.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Вшанування пам'яті</b></div><div style="text-align: justify;">Іменем Андрія Мельника були названі вулиці у декількох містах України, зокрема у Дрогобичі, Івано-Франківську, Львові, Рівному, Білій Церкві та Черкасах.</div><div style="text-align: justify;">У відділі історії музею «Дрогобиччина» створено «Меморіальну кімнату Андрія Мельника», яка присвячена життю та діяльності Голови Проводу (від особистих речей до тематичної літератури).</div><div style="text-align: justify;">2 березня 2023 року Київська міська рада перейменувала вулицю Генерала Тупікова на вулицю Андрія Мельника.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><i><b>Джерело</b></i>: Вікіпедія, фонд ЦРБ імені Григорія Сковороди</div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-51013281766122668872024-02-23T22:45:00.000-08:002024-03-06T03:35:23.555-08:00Байкова гора<b><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1a5KcefNvBKbI6bt-9JPHJ0ps1BGFDqowRZ-sR-LOUrkObdbl9YzJ6xDneP7eI4Ng18Qsmj-w4ipT072cmxx-kGoPcboZRTOSazt0WsSw3ApAF1tgTGFjvdIU6kX3Nw5G3hB8YByEL2miGAqMMqSMnepa_wfOFV6zM6R9zqfeypaOUSjAwi3Tv41PsGA/s372/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-02-24%20083717.png" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="372" data-original-width="371" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1a5KcefNvBKbI6bt-9JPHJ0ps1BGFDqowRZ-sR-LOUrkObdbl9YzJ6xDneP7eI4Ng18Qsmj-w4ipT072cmxx-kGoPcboZRTOSazt0WsSw3ApAF1tgTGFjvdIU6kX3Nw5G3hB8YByEL2miGAqMMqSMnepa_wfOFV6zM6R9zqfeypaOUSjAwi3Tv41PsGA/s320/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-02-24%20083717.png" width="319" /></a></div></b><div style="text-align: right;"><i><b>Із циклу публікацій "Історія твого району"</b></i></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Ба́йкова гора — історична місцевість на території Голосіївского та частково Солом’янського району міста Києва. Розташована вздовж Байкової вулиці між вулицями Миколи Грінченка, Володимира Брожка, Гайдамацькою, Гайдамацьким провулком і південно-західною границею району.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Хутір Байкова</b></div><div style="text-align: justify;">Назва гори походить від прізвища генерал-майора Сергія Байкова, який заснував 1831 року в долині Либеді, біля підніжжя гори, власний хутір. І хутір, і гора здобули назву на честь Сергія Байкова.</div><div style="text-align: justify;">Кладовище, що виникає на горі у 1830-х роках, також здобуває назву Байкового. Навколо хутора було насаджено Байків гай.</div><div style="text-align: justify;">Мапа 1842 року зображує великий житловий будинок, а також три господарські будівлі ближче до яру, що починався від садиби. Поряд із будинком змальовано невеликий сад, а на північ, у бік Протасового яру — оранку.</div><div style="text-align: justify;">Після смерті Сергія Байкова 19 червня 1848 року його землю передали Військово-інженерному відомству. Та хутір Байкова продовжував існувати.</div><div style="text-align: justify;"><div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiT15dv1P9PK5CbGoWZRaNJ8zKX_ZgfD_CPFqhZonrW-St4atEUUVslPQisPefigskw7GCufOwf_ji32jKkUUMs0mASFrv7tbSBBKWLpkf6bKK-bOEvBfHMEUPxM94_h8qW3Ce41HRKA0qGqp5-xhvNBiwDaVEC0xv1eajkJBuwc8OWcUByaK6ZcZQ_nlA/s1280/1280px-%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0,_%D1%83%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%B7_%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B2_%D0%AF%D1%80.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiT15dv1P9PK5CbGoWZRaNJ8zKX_ZgfD_CPFqhZonrW-St4atEUUVslPQisPefigskw7GCufOwf_ji32jKkUUMs0mASFrv7tbSBBKWLpkf6bKK-bOEvBfHMEUPxM94_h8qW3Ce41HRKA0qGqp5-xhvNBiwDaVEC0xv1eajkJBuwc8OWcUByaK6ZcZQ_nlA/s320/1280px-%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0,_%D1%83%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%B7_%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B2_%D0%AF%D1%80.jpg" /></a></div>1857 року, коли землі Петропавлівського сільського товариства, до яких, зокрема, належав і зазначений хутір, передали місту, тут мешкало чотири особи. Площа хутора становила 3,58 десятин.</div><div style="text-align: justify;">Востаннє Байків хутір було позначено на плані Києва та його передмість 1879 року. 1885 року на місці хутора з’явилися цегляні споруди парового млина та хлібопекарні військового відомства. Завдяки порівнянню історичних і сучасних планів удалося точно локалізувати місце розташування хутора. Нині тут — будинки за адресою: вулиця Миколи Грінченка, 4 та 6.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Бактеріологічний інститут</b></div><div style="text-align: justify;">На Байковій горі вздовж вулиці Амосова простягається Клінічне містечко. Воно повністю складається з медично-наукових комплексів і має лише два житлових будинки — Амосова, 7 (1952, два поверхи) і Амосова, 14 (1961, три поверхи).</div><div style="text-align: justify;">Хоча назву було вперше вжито 1913 року, першою установою Клінічного містечка став Бактеріологічний інститут, що виник ще 1895 року, коли промисловець і благодійник Лазар Бродський пожертвував 132 тис. рублів на будівництво інституту. Проєкт головної будівлі розробив архітектор Костянтин Іванов. У березні 1896 року почалися будівельні роботи. А 21 жовтня 1896 року будівлю інституту було освячено. Крім головного двоповерхового корпусу, у садибі було кілька допоміжних споруд, зокрема стайня та приміщення для піддослідних тварин, загалом до 10 корпусів.</div><div style="text-align: justify;">Першим керівником інституту став лікар Василь Чернов. У новоствореній установі зібралася плеяда видатних вчених. Серед них — завідувач сироваточного відділення Олександр Павловський і його помічник Марко Нещадименко, очільник щепленнєвого та ветеринарного відділення Володимир Високович, завідувач експериментального відділення Володимир Ліндеман, професор Володимир Підвисоцький.</div><div style="text-align: justify;">Бактеріологічний інститут почав працювати над багатьма завданнями, та головними були такі: розроблення нових сироваток і вакцин, нових напрямів лікування інфекційних хвороб, підготовка мікробіологів. При інституті існувала клініка для хворих, яких лікували безкоштовно, лише за перебування потрібно було платити по 30 копійок за добу.</div><div style="text-align: justify;">По смерті Василя Чернова 1912 року інститут очолив професор Університету Св. Володимира Володимир Ліндеман. 1920 року заклад було реорганізовано у Санітарно-бактеріологічний інститут, а 1938 року він отримав назву Український інститут епідеміології та мікробіології.</div><div style="text-align: justify;">У 1960–1970-х заклад зазнав чергових змін. Його було перейменовано на Київський науково-дослідний інститут епідеміології, мікробіології та паразитології, згорнуто виробництво вакцин і сироваток.</div><div style="text-align: justify;">Від інституту 1978 року відокремилася виробнича частина — Київський завод бактерійних препаратів. 1981 року Київський науково-дослідний інститут епідеміології об’єднався зі створеним 1949 року Інститутом інфекційних хвороб, який тривалий час очолював учений Лев Громашевський. У результаті постав Науково-дослідний інститут епідеміології, мікробіології, паразитології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського. Теперішня назва закладу — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського.</div><div style="text-align: justify;">Сучасний заклад розташований вище старого Бактеріологічного інституту і займає споруджений вже у 1970-х корпус. На старій території в історичних спорудах донедавна розташовувалася медична компанія «Біофарма».</div><div style="text-align: justify;">Зберігся комплекс споруд колишнього Бактеріологічного інституту — три цегляних двоповерхових і шість цегляних одноповерхових корпусів за спільною адресою вулиця Амосова, 9, а також одноповерховий дерев’яний будинок на Амосова, 16. Окрасою комплексу є головна двоповерхова будівля у стилі неоренесанс.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Клінічне містечко</b></div><div style="text-align: justify;">Наступною після Бактеріологічного інституту медичною установою Клінічного містечка стала хірургічна клініка Київського університету Св. Володимира. 1913 року до Міської управи надійшло клопотання щодо виділення землі для університетської клініки.</div><div style="text-align: justify;">28 листопада 1913 року управа вирішила: «Внаслідок клопотання Ради Імператорського університету Святого Володимира Київською міською громадською управою відведено на Батиєвій горі площу землі у 15 десятин для спорудження на ній будівель Клінічного містечка, що передбачається до побудови». У документі є єдина помилка — насправді це не Батиєва, а Байкова гора.</div><div style="text-align: justify;">Саме тоді на вершині Байкової гори вздовж вулиці Дяківської за проєктом архітектора Василя Осьмака було споруджено будівлі для хірургічної клініки Київського університету: головний корпус, розташований вздовж вулиці, та два одноповерхових корпуси в глибині садиби. Головний корпус було закладено 1913 року й завершено 1914 року, а клініка, що розташовувалася в приміщенні Університетської клініки на Бібіковському бульварі (тепер — бульвар Тараса Шевченка), 17, перебралася в нове приміщення лише в перші місяці 1915 року.</div><div style="text-align: justify;">Поряд, на 200 м південніше основного комплексу, у 1914–1915 роках (ймовірно, також за проєктом архітектора Василя Осьмака) було зведено 2-3-поверховий корпус, у якому, за деякими відомостями, була туберкульозна лікарня (сучасна адреса — вулиця Амосова, 13; нині — корпус Інституту бiоенергетичних культур i цукрових буряків).</div><div style="text-align: justify;">На німецькій мапі 1918 року споруди як нинішнього Інституту фтизіатрії, так і окремої будівлі підписано як Krankenhaus («лікарня»). Університет планував розбудувати згодом цілий комплекс закладів, де викладали б усі медичні науки, також планувалося перенести сюди анатомічний театр. Тому він клопотав про виділення ще 4,5 десятин землі. Однак рішення земельної комісії у жовтні 1914 року було негативним. Тож на Байкову гору перебралася лише хірургічна клініка.</div><div style="text-align: justify;">Очільником клініки був Микола Волкович, а студентську практику тут проходив, зокрема, студент-медик Михайло Булгаков. До клініки було прокладено трамвайну лінію. 4 травня 1915 року з Міської думи повідомляли: «Лінію до Байкового кладовища слід влаштувати тепер, щоб можливість була приєднати її до щойно завершеної лінії Військового відомства до Клінічного містечка». Лінію до кладовища збудовано не було, а от лінія трамваю вулицями Поліцейською (нині — Федорова), Протасів Яр та Дяківською (нині — Амосова) діяла, як видно з документів, як лінія для перевезення поранених до хірургічної клініки і пасажирською ніколи не була. Після завершення війни її було закрито.</div><div style="text-align: justify;">Значно пізніше, вже по завершенні Другої світової війни, в ці приміщення перевели створений 1922 року Київський туберкульозний інститут, який було засновано за сприяння видатного лікаря Феофіла Яновського. Інститут мав значні наукові досягнення — ще 1925 року було здійснено першу вакцинацію від туберкульозу. Після смерті останнього 1928 року заклад перейменували на Український науково-дослідний інститут туберкульозу ім. академіка Ф. Г. Яновського (ім’я засновника інститут зберігає й досі).</div><div style="text-align: justify;"><table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: right; margin-left: 1em; text-align: right;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIlaJw34nu98PlLXhLCFM-tHPjDHYczEJ6659HDq6VmuI5BoaH5hh_ug-j6bHSe68Q7Ryf_rTUb00RU1IjGto3gVckkWziHIhbVwyMGVhybERhN3GakZM7YdBwmwDgXY3ARqk49DwC8FC9zORLUMQQ55hc-3jbfXB2uZ8405c6mAkJRMwKi1sJrjxklYk/s2048/DSC06872.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIlaJw34nu98PlLXhLCFM-tHPjDHYczEJ6659HDq6VmuI5BoaH5hh_ug-j6bHSe68Q7Ryf_rTUb00RU1IjGto3gVckkWziHIhbVwyMGVhybERhN3GakZM7YdBwmwDgXY3ARqk49DwC8FC9zORLUMQQ55hc-3jbfXB2uZ8405c6mAkJRMwKi1sJrjxklYk/s320/DSC06872.JPG" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span style="text-align: justify;">Фото О. Михайлика</span></td></tr></tbody></table>Під час Другої світової війни заклад не діяв. Після війни до шести споруд, які існували на терені садиби інституту до 1941 року, додався ще один двоповерховий корпус, сполучений критим переходом із головною будівлею. Про лікарів інституту, які не повернулися з фронту, нагадує пам’ятник, установлений 1977 року перед головним корпусом.</div><div style="text-align: justify;">1982 року заклад перейменували на Київський ордена Трудового Червоного Прапора НДІ туберкульозу, пульмонології і грудної хірургії (зараз — Національний інститут фтизіатрії і пульмонології).</div><div style="text-align: justify;">1992 року перед головним корпусом було встановлено пам’ятник Феофілу Яновському (скульптор Олександр Скобліков, архітектор Микола Кислий).</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Нині це — провідна і єдина в Україні наукова установа, що займається науковою й практичною сторонами вдосконалення фтизіатричної та пульмонологічної допомоги населенню і має власну лікувальну базу — поліклініку та лікарню з хірургічними можливостями.</div><div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_FOmriV1FUyctNGlKDS0NC2Q5FQWUliZ1LVTcFVQqWM9-KxFAJhN6gTbWU9KmiI1w_CPl7UXMIP2OaBOj7coh9M_sgoqTUbPAEmFWwkORC3ep5vbd5MB8jdR0Mm0cxGG3rwWDuIzCZe5KGBvlIRPbaYAszLbEqTycjYoEMeomx8agNbScyKK6TjKDBWs/s2048/DSC06871.JPG" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_FOmriV1FUyctNGlKDS0NC2Q5FQWUliZ1LVTcFVQqWM9-KxFAJhN6gTbWU9KmiI1w_CPl7UXMIP2OaBOj7coh9M_sgoqTUbPAEmFWwkORC3ep5vbd5MB8jdR0Mm0cxGG3rwWDuIzCZe5KGBvlIRPbaYAszLbEqTycjYoEMeomx8agNbScyKK6TjKDBWs/s320/DSC06871.JPG" /></a></div><div style="text-align: justify;">У 2007–2008 роках було здійснено ремонт історичних корпусів. Зберігся комплекс споруд колишньої хірургічної клініки — туберкульозного інституту — три корпуси 1910-х (головний двоповерховий і два допоміжних), три корпуси 1930-х і один корпус, зведений після Другої світової війни.</div><div style="text-align: justify;">Останнім за ліком на Байковій горі є Інститут серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова було утворено 1983 року на базі Київського науково-дослідного інституту туберкульозу ім. Ф. Г. Яновського, у складі якого з 1957 року перебувала перша в Україні спеціалізована клініка серцевої хірургії, заснована 1955 року славетним кардіохірургом Миколою Амосовим. За його керівництва в Україні вперше почали лікувати вади серця.</div><div style="text-align: justify;">Для клініки серцевої хірургії в 1950-х було побудовано чотириповерховий корпус із двома бічними крилами. У цих стінах багато чого було зроблено вперше не лише в Україні, а й у світі.</div><div style="text-align: justify;">1958 року почали вперше проводити операції зі штучним кровообігом. 1961 року вперше в Україні було застосовано штучну нирку. 1963 року було здійснено протезування мітрального клапана та перші експериментальні операції на серці в умовах барокамери. З 1965 року тут роблять імплантацію електрокардіостимуляторів. Того ж 1965 року вперше в світі було розроблено та впроваджено антитромботичні моделі протезів клапанів серця. З 1973 року вперше в Україні почали застосовувати аорто-коронарне шунтування при ішемічній хворобі серця, з 1978 року — методи фармако-холодового захисту серця під час його виключення з кровообігу.</div><div style="text-align: justify;">2003 року вулицю, на якій розташовані всі медичні установи Клінічного містечка, було названо на честь Миколи Амосова.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><i><b>Джерело</b></i>: За краєзнавчими матеріалами Олександра Михайлика</div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-11054646686232200812024-02-23T02:48:00.000-08:002024-02-23T02:48:30.891-08:00Золоті ворота<div style="text-align: justify;">Одна з найпомітніших архітектурних та історичних пам’яток нашої столиці — Золоті ворота. Вони побудовані в 1037 році за часів правління Ярослава Мудрого в південно-західній частині стародавнього Києва</div><div style="text-align: justify;">Золоті ворота були за своєю конструкцією та призначенням унікальними на той час - виконували ролі: як фортечна брама-вежа — оборонну та урочисту, та свого рода освячення через храм, якій увінчував їх. Вони були наче тріумфальною аркою, і багато в чому перекликалися з головними Воротами Константинополя - столиці Візантії, на яку за часів Київської Русі орієнтували архітектори.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Головні ворота до Константинополя виводили на головну площу Августейон, де розташовувався палац та досі збережений собор св. Софії. Так і Київські Золоті ворота вели до архітектурного ансамблю Софійського собору та монастирів.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Монголи значною мірою зруйнували Золоті ворота Києва в 1240 році, хоча вони, тим не менше, використовувались як ворота до середини 16 століття. На них посилалися в роботах таких паломників, як Павло з Алеппо і Еріх Лассота фон Стеблау в 15-16 століттях, а залишки церкви зображені на ескізі (1651) голландського художника Абрахама Ван Вестерфельдта. Гетьман Богдан Хмельницький і його армія тріумфально увійшли до Києва через Золоті ворота в 1648 році.</div><div style="text-align: justify;">Від первісних Золотих воріт Києва збереглися тільки цегляні і кам’яні стіни, а також частини арки. Конструкція стін з дубових балок, що оточували Стародавнє місто, залишила сліди на зовнішній стороні стін. Вчені побудували численні версії оригінальних Золотих воріт, які востаннє були відремонтовані на початку 1980-х років на основі археологічних розкопок.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrhTzSuvJBL4sZbS1LFOXmS1PgOqxKCnJCwRPe-9mAHTYLB36TguqS5gnKfb9p6HOEWmW1PtpHWC49qr2Fq2mPI33T4mJ59zZX8omFuXvQhSUtBwgWyf7pQsJU_YHfGbMElsNzhZkGWCBpjf6afFT412UfmXs0uxNd3edTatg-Kgjop93cvdq0DVm7w2Dp/s1000/424955286_787440250086879_293594919374039236_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="667" data-original-width="1000" height="426" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrhTzSuvJBL4sZbS1LFOXmS1PgOqxKCnJCwRPe-9mAHTYLB36TguqS5gnKfb9p6HOEWmW1PtpHWC49qr2Fq2mPI33T4mJ59zZX8omFuXvQhSUtBwgWyf7pQsJU_YHfGbMElsNzhZkGWCBpjf6afFT412UfmXs0uxNd3edTatg-Kgjop93cvdq0DVm7w2Dp/w640-h426/424955286_787440250086879_293594919374039236_n.jpg" width="640" /></a></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhL_5NqEgLadkEFXNumuqFvZCza1a-SRPIFQLmzu8sEQp6fWhZ2vBqLxtTpuEogqcdeq8hhbBY9xBHh75UtLYDl5za1hRI2u1hgiH_Tqtr9uSh7o_dqiH6xRBlWwK0E1Pi32cHUvIc4amPkS4mqlTGbIoRzRxH-M_Bdcnr2rGoByoKFiLYGuAHzThH53az2/s800/424591234_787440303420207_3816238072321634298_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="534" data-original-width="800" height="428" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhL_5NqEgLadkEFXNumuqFvZCza1a-SRPIFQLmzu8sEQp6fWhZ2vBqLxtTpuEogqcdeq8hhbBY9xBHh75UtLYDl5za1hRI2u1hgiH_Tqtr9uSh7o_dqiH6xRBlWwK0E1Pi32cHUvIc4amPkS4mqlTGbIoRzRxH-M_Bdcnr2rGoByoKFiLYGuAHzThH53az2/w640-h428/424591234_787440303420207_3816238072321634298_n.jpg" width="640" /></a></div>Olgahttp://www.blogger.com/profile/00351366874731178031noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-38381214874582807512024-02-21T02:29:00.000-08:002024-02-21T02:29:25.013-08:00Запрошуємо на безоплатні заходи<div class="xdj266r x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs x126k92a" style="margin: 0px; overflow-wrap: break-word;"><div dir="auto"><div><div style="text-align: justify;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguJwfpIpX5mgOKselmEJLgAkiIIMSY1_LbVQNQtoqJ5V-_DFr-AHZKlf95M0FZxYh4CDQ3qJWMNx9YF3biTL7g5XRjII8jTYT_DiU1TP0GgzoEvsI4gZN3mX4zVgoOVCQu83fAWQSZj1Yfzk8fxsGnAXc3rKCMqlKN0HVbyXtrj8Ac8p4R7L_aj0CW-Ln8/s600/424614374_787501660080738_1866703323824523436_n.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="600" data-original-width="504" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguJwfpIpX5mgOKselmEJLgAkiIIMSY1_LbVQNQtoqJ5V-_DFr-AHZKlf95M0FZxYh4CDQ3qJWMNx9YF3biTL7g5XRjII8jTYT_DiU1TP0GgzoEvsI4gZN3mX4zVgoOVCQu83fAWQSZj1Yfzk8fxsGnAXc3rKCMqlKN0HVbyXtrj8Ac8p4R7L_aj0CW-Ln8/s320/424614374_787501660080738_1866703323824523436_n.jpg" width="269" /></a></div>Запрошуємо вас на безоплатні заходи, що відбудуться з четверга до суботи.</div><div style="text-align: justify;">Управління туризму та промоцій Київської міської державної адміністрації та Київський центр розвитку туризму підготували 5 екскурсій і 1 лекторій. Архітектурні та релігійні пам'ятки Києва, його історичні та літописні місця, воєнні об'єкти, – все це у супроводі захоплюючих розповідей наших екскурсоводів переверне уявлення про Київ, і місто заграє для вас новими фарбами.</div> <div style="text-align: justify;">Зважаючи на дуже великий попит та обмежену кількість місць під час воєнного стану, реєстрація є обов'язковою!</div> <div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Як козаки та магістрат на Подолі жили»</b></div><div style="text-align: justify;">Під час прогулянки ви відкриєте таємниці середньовічного Подолу та дізнаєтеся про традиції Київського самоуправління.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Контрактова площа → Церква Успіння Богородиці Пирогощої → Церква Миколи Притиска → Кам'яниця київського війта → Церква Святої Катерини.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">22 лютого, четвер, 10:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2F7AGu22CTs2yYe4i99%3Ffbclid%3DIwAR2rYuFHNLoDkqjoq_br12u585qnt5-twyYj_KrOT33eMVZ3Kk1G6E3Zrmk&h=AT3mQ1BWLDXE5zVfsEB-tQ4ul6jWM81QvcWNBK0-bEm_99UwmK2Q7ZFX3PStlXMj3BzFFlahKb-gRcLZMv87p21dm7x09FT4-ing0hockRMfHMsWJV4PGmIFZ_IhQCvmdkDX&__tn__=-UK-R&c[0]=AT27VPveRJLxMdBAat2IakHgjfW1fJxdyqNGY4pty-FweOh1F7AI5cFvjXuVWaT_bvpN3jZTVq9JbNqJbFfpaST4hMdccdpzwfC3nXbGFJDCvTQRW3TM_f-y57OQ1cUQPNV1G8HLRfPOGFkIcg9VK1FrkY8VfQNZ7FvGLX-WKXkDDytuaWticGOBvbQ7lMR0UCCkBWIU7ikG">https://forms.gle/7AGu22CTs2yYe4i99</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Таємниці града Ярослава»</b></div><div style="text-align: justify;">Довідайтеся про оборонні споруди навколо Києва за часів правління князя Ярослава Мудрого, розкрийте секрети Софійського та Михайлівського соборів і ще багато цікавих фактів про стародавній Київ.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Золоті Ворота → вул. Ярославів Вал → Золотоворітський сквер → вул. Золотоворітська → Софійська площа → Михайлівська площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">22 лютого, четвер, 14:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FJGDcPXjVY8SxoBK37%3Ffbclid%3DIwAR3SpoxG5w19mVmSQb1f6mZWisaiDbWzLOAEqa2-5xXX6R5elXeQxd69F4s&h=AT03F1oJ6vf08sBMBUQaM9WAdVbjtDhb4_5HTiNyxtVxU_bEiZtmGhgIN0LjR1VFWp-8wAVjaR2-2PlrqUJ3vQlnCe9-eKYKaB5qbx3gn1ui-sSTI3GAxy7vkEKn_OCQDRvk&__tn__=-UK-R&c[0]=AT27VPveRJLxMdBAat2IakHgjfW1fJxdyqNGY4pty-FweOh1F7AI5cFvjXuVWaT_bvpN3jZTVq9JbNqJbFfpaST4hMdccdpzwfC3nXbGFJDCvTQRW3TM_f-y57OQ1cUQPNV1G8HLRfPOGFkIcg9VK1FrkY8VfQNZ7FvGLX-WKXkDDytuaWticGOBvbQ7lMR0UCCkBWIU7ikG">https://forms.gle/JGDcPXjVY8SxoBK37</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Прогулянка Старим Києвом»</b></div><div style="text-align: justify;">Під час екскурсії ви дізнаєтеся про будівництво Володимирського та Софійського соборів, познайомитеся з історією функціонування та реконструкції Золотих воріт, побачите старі й нові об’єкти історії нашого міста й держави загалом.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Володимирський собор → Будинок Гольденберга → Пам’ятник Павлу Шеремету → Меморіальна дошка Дмитру Мирону → Золоті ворота → Пам’ятник захисникам кордонів вітчизни усіх поколінь → Софійська площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">23 лютого, п’ятниця, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://forms.gle/GVJrWFhXYsjhhZncA?fbclid=IwAR2ei7xhdof2kgpYM6HB74AJVR52r5zP6zAn9IOKXu_u1W_3342OQMcc3RA">https://forms.gle/GVJrWFhXYsjhhZncA</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Провулками київського Кудрявця»</b></div><div style="text-align: justify;">Цей екскурсійний маршрут проведе вас літописними місцями Києва та ознайомить з творіннями багатьох видатних киян – архітекторів, художників, письменників та акторів, які мешкали в цій місцевості у різні часи.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Львівська площа → Вознесенський узвіз → Кудрявська площа → вул. Січових Стрільців.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">23 лютого, п’ятниця, 15:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FokKfyhMvt8ED1Soy6%3Ffbclid%3DIwAR2apuWFKtACM-P83cLlJRYQAC35dOoJZqCP7EflTmU1JVPmC9lioHlRq24&h=AT19YY7H-QCIZTjMAX6RHFPdgRG_oklJo01_o-UwY_EmdTl6r7MSudzmqcrWVhre9808-RcofDpapOyvOlDrtkazu70m5DvWnxuX58ASllXmya5QQ-Y7Mr71rFvacqQiivtK&__tn__=-UK-R&c[0]=AT27VPveRJLxMdBAat2IakHgjfW1fJxdyqNGY4pty-FweOh1F7AI5cFvjXuVWaT_bvpN3jZTVq9JbNqJbFfpaST4hMdccdpzwfC3nXbGFJDCvTQRW3TM_f-y57OQ1cUQPNV1G8HLRfPOGFkIcg9VK1FrkY8VfQNZ7FvGLX-WKXkDDytuaWticGOBvbQ7lMR0UCCkBWIU7ikG">https://forms.gle/okKfyhMvt8ED1Soy6</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Лекторій «Відомі гості Києва»</b></div><div style="text-align: justify;">Під час зустрічі ви дізнаєтеся про відомих особистостей, які свого часу відвідували Київ, почуєте про те, чим саме вразило їх наше місто і які доленосні зустрічі подарувало.</div><div style="text-align: justify;">Місце проведення вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">23 лютого, п’ятниця, 18:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FVyzAiKrai5fSjbiN7%3Ffbclid%3DIwAR3l8fdGOUNy-in1N0s0TqiDSTaIrl8GxEOkQ5qoV3gpm32iQt-2Ozdyd4w&h=AT0wdmbhaN212ehr-FTestZHKz4D5csFVS3kJx6ICRdqbxAh94gBTNd_1RfpVGPcrMgMbn2vNxqwiX-koqi5A6C5_q5JC4me2dlo_LQg5lLsFkB4eyfc3GYQR9A2iPJMCydN&__tn__=-UK-R&c[0]=AT27VPveRJLxMdBAat2IakHgjfW1fJxdyqNGY4pty-FweOh1F7AI5cFvjXuVWaT_bvpN3jZTVq9JbNqJbFfpaST4hMdccdpzwfC3nXbGFJDCvTQRW3TM_f-y57OQ1cUQPNV1G8HLRfPOGFkIcg9VK1FrkY8VfQNZ7FvGLX-WKXkDDytuaWticGOBvbQ7lMR0UCCkBWIU7ikG">https://forms.gle/VyzAiKrai5fSjbiN7</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Київ: стежиною воєнної історії»</b></div><div style="text-align: justify;">Прогулюючись затишними вулицями стародавнього Печерська, ви побачите низку об’єктів мілітарної історії Києва, а також почуєте про події багатолітньої боротьби за незалежність України, що триває й донині.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України → Маріїнський парк → Будинок командувача військ Київського військового округу → Арсенальна площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">24 лютого, субота, 13:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FCQLVMJabkfFhrPYz8%3Ffbclid%3DIwAR31H6z5xD6j7-cvi2zCt9sgM_p62f5O_Rvdgl58C8XT8vCkaBJjmBTqQKQ&h=AT327TxEvAePNVcc73I97_TGL4h_VANhb1N46c35mhDKQ2YOS00CvzYJKD2XpDDYVhhHLy2G-Zk57oCpMImBpB2jTwamNp64HBp0RBini5JMK6i2YmPu6Rskx0XFAQPn1zCZ&__tn__=-UK-R&c[0]=AT27VPveRJLxMdBAat2IakHgjfW1fJxdyqNGY4pty-FweOh1F7AI5cFvjXuVWaT_bvpN3jZTVq9JbNqJbFfpaST4hMdccdpzwfC3nXbGFJDCvTQRW3TM_f-y57OQ1cUQPNV1G8HLRfPOGFkIcg9VK1FrkY8VfQNZ7FvGLX-WKXkDDytuaWticGOBvbQ7lMR0UCCkBWIU7ikG">https://forms.gle/CQLVMJabkfFhrPYz8</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Крім того, можна придбати індивідуальні та корпоративні екскурсії улюбленим містом для вас, вашої родини або колег. Щоб отримати більш детальну інформацію, телефонуйте або пишіть у Telegram за номером: +38 (096) 006-80-94 або на е-mail: knp.kcrt@ukr.net.</div><div style="text-align: justify;"><img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t4e/1/16/2755.png" /></div><div style="text-align: justify;">Ознайомтеся, будь ласка, з правилами безпеки під час воєнного стану:</div><div style="text-align: justify;"><ul><li>у разі повітряної тривоги за маршрутом передбачені діючі укриття, кожен учасник екскурсії чи лекторію заради своєї безпеки повинен слухати вказівки гіда</li><li>у разі ворожих обстрілів заради безпеки екскурсантів та гіда, Управління та Київський центр розвитку туризму залишають з<span style="background-color: white; color: #050505; font-family: inherit; font-size: 15px; white-space-collapse: preserve;">а собою право скасувати захід</span></li></ul></div></div></div></div>Olgahttp://www.blogger.com/profile/00351366874731178031noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-66489807799308858832024-02-15T07:14:00.000-08:002024-02-16T03:09:47.114-08:00Вулиця Максима Березовського<div style="text-align: right;"><i><b>Із циклу "Прочитання вулиць"</b></i></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUUyx0hHSN6WajnHp6syiul488zzhqMam1a0JW0VTiWUHm_qiFQDn5UUO2TyNif92k4z7II0JiF36ygBSHwN2gD_0LGaVjKz2DXpj2iTDV2R00kUoyobC9yl7anev2HlXsB_UGgxKr25xDJFgwZq2nX2av26xdS10sap8_O_SledSYguxegV-C3egS0FM/s806/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-02-15%20171556.png" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUUyx0hHSN6WajnHp6syiul488zzhqMam1a0JW0VTiWUHm_qiFQDn5UUO2TyNif92k4z7II0JiF36ygBSHwN2gD_0LGaVjKz2DXpj2iTDV2R00kUoyobC9yl7anev2HlXsB_UGgxKr25xDJFgwZq2nX2av26xdS10sap8_O_SledSYguxegV-C3egS0FM/w409-h213/%D0%97%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202024-02-15%20171556.png" /></a><b>Сучасна назва</b> (з 2022 року): Максима Березовського</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Підстава для перейменування</b>: на честь українського композитора, класика європейської музики Максима Березовського.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Рішення Київської міської ради</b>: від 25 серпня 2022 року № 4987/5028 «Про перейменування вулиці Глінки в Солом'янському районі міста Києва»</div><div style="text-align: justify;"><b>Місцевість</b>: Чоколівка</div><div style="text-align: justify;"><b>Розташування</b>: Пролягає від Волинської вулиці до провулку Ушинського.</div><div style="text-align: justify;"><b>Попередня назва </b>(1955 – 2022): Глінки, на честь російського композитора М. Глінки (1804 – 1857).</div><div style="text-align: justify;"><b>Первісна назва</b> (поч. ХХ ст. – 1955): Нововведенська, виникла на початку XX століття</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_u-hdn4FvSXQEg74WvY0FWxnIja8QE2665W0wHLmuf1WF4y8vkqBqBU7a-6NJWN6cVGcjKWI7auxiVifyN30k2chwxc8xlQrxSdm5zxuCcpruYW0CxXiaDtgu_lZO-YQhPsa74sedNSm6ViOrQzFcVB_wIWvh7hXoe7dtJPGe9eFMs4PJ4s4jj__QxgQ/s1016/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B9%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.png" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_u-hdn4FvSXQEg74WvY0FWxnIja8QE2665W0wHLmuf1WF4y8vkqBqBU7a-6NJWN6cVGcjKWI7auxiVifyN30k2chwxc8xlQrxSdm5zxuCcpruYW0CxXiaDtgu_lZO-YQhPsa74sedNSm6ViOrQzFcVB_wIWvh7hXoe7dtJPGe9eFMs4PJ4s4jj__QxgQ/s320/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B9%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.png" /></a></div><div style="text-align: justify;"><b><span style="color: #274e13;">Максим Березо́вський</span></b> (1745 – 1777), український композитор, диригент, співак. Автор духовних концертів та опери «Демофонт», а також першої української симфонії. Класик європейської музики.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Максим Созонтович Березовський народився 27 жовтня 1745 року на Сумщині, у місті Глухові, де виховувалися музики для роботи при дворі російських імператорів (Глухівська співоча школа).</div><div style="text-align: justify;">Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де почав писати власні твори. 1758 року, через виняткові вокальні дані, відряджений до Петербурга, де став солістом у Придворній співацькій капелі князя Петра Федоровича. Там познайомився з тогочасною європейською музикою.</div><div style="text-align: justify;">У 1759 – 1760 роках виступав як співак-соліст в Італійській оперній трупі в Оранієнбаумі та Петербурзі.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">1769 року відряджений до Італії на навчання у Болонській філармонічній академії, де брав уроки у відомого композитора та історика музики падре Джованні Батіста Мартіні, у якого навчався близько восьми років.</div><div style="text-align: justify;">Аби мати право бути капельмейстером, склав іспит 15 травня 1771 року на звання академіка філармонії в Болоньї. Закінчив Академію з відзнакою. В ці ж роки у Болонській академії навчався юний Моцарт.</div><div style="text-align: justify;">1771 року Березовський отримав звання maestro di musica і був обраний членом Болонського філармонічного товариства.</div><div style="text-align: justify;">«Симфонія до мажор» (англ. Symphony in C) Березовського, також відома в Україні як «Симфонія № 1», написана у 1770 - 1772 роках. Ця композиція, як і більшість творів Березовського, вважалася зниклою з XVIII століття.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Єдиним відомим інструментальним твором Березовського є Соната для скрипки й чембало, написана в Пізі 1772 року. Рукопис цієї сонати зберігався в Паризькій національній бібліотеці.</div><div style="text-align: justify;">Єдина опера композитора «Демофонт» була написана в Італії і ставилася на карнавальні свята в м. Ліворно у 1773 році, про що збереглася стаття у місцевій газеті «Notizie del mondo». Збереглися лише 4 арії з цієї опери, які засвідчують тісні зв'язки композитора з неаполітанською та венеціанською оперними школами. Орієнтуючись на тогочасні тенденції розвитку опери-серіа, Березовський виявляє в музиці емоційність і щиросердність, почуттєву ніжність і благородство, мелодичну красу.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">На початку 1774 року разом з ескадрою російських кораблів під керівництвом Олексія Орлова повернувся до Петербурга.</div><div style="text-align: justify;">По поверненні М. Березовський зіткнувся із байдужістю урядовців. Йому обіцяли місце директора Кременчуцької музичної академії, але цьому проєктові не судилося здійснитись. Був зарахований (без посади) церковним півчим і капельмейстером Придворної співацької капели.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjV9vaUYdUbKm8-TCZ7Yun7q37Pe4WrpWTdwfhp-9Wa0H0X-_hvBxbHyXcCQsZly4IZquygl-JkGolp1NtK7XIbuuSuwUFClWXtR-rucNewoWxeYNpg-GPYASbtbD_0eYB2ftC0Euv4VCFadiuwe58bQKCEixbRu1uW0-3gxQg0LCoo1KP-3x4E8eO5jeI/s1280/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9D%D0%B0%20%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D1%85_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE.jpg" style="clear: left; display: inline; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjV9vaUYdUbKm8-TCZ7Yun7q37Pe4WrpWTdwfhp-9Wa0H0X-_hvBxbHyXcCQsZly4IZquygl-JkGolp1NtK7XIbuuSuwUFClWXtR-rucNewoWxeYNpg-GPYASbtbD_0eYB2ftC0Euv4VCFadiuwe58bQKCEixbRu1uW0-3gxQg0LCoo1KP-3x4E8eO5jeI/s320/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9D%D0%B0%20%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D1%85_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE.jpg" /></a></div><div style="text-align: justify;">Березовський відомий як композитор — автор духовних концертів, які він написав після повернення з Італії (найбільш популярний концерт «Не отвержи мене во время старости»). Він поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва. Разом із Д. Бортнянським створив класичний тип хорового концерту.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Духовні музичні твори Березовського охоплюють Літургію, причасні вірші, хвалебну пісню і ряд концертів, із яких збереглася лише невелика частина. Окрім церковнослов'янських текстів, Березовський використовував також тексти англійською (хвалебна пісня) та німецькою мовами («Unser Vater»).</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Причасні вірші написані на тексти псалмів переважно подячного характеру, у Березовського вони знайшли переважно ліричне втілення. Ще яскравіше ніж у Літургії, в причасних віршах спостерігається мелодизація голосів. Мелодика віршів виразна і різноманітна, і нерідко виявляє схожість з типовими зворотами українських ліричних пісень.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Духовні концерти займають чільне місце у творчості композитора, і були підняті, як жанр, до найвищого музично-художнього рівня. Хорові концерти успадкували чимало рис партесних концертів, зокрема поєднання акордової і поліфонічної фактур, однак увібрали й традиції західноєвропейської музики, зокрема нова гармонічна мова із функційно-гармонічною ладовою системою.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Постійні нестатки, неможливість знайти застосування своїм творчим силам привели композитора до недуги. 1777 року 31-річний композитор помер у Санкт-Петербурзі. Згодом поширилася версія про самогубство, яка викликає сумнів у сучасних біографів композитора, зокрема біографки Березовського М. Рицарєвої. Смерть композитора, на її думку, стала наслідком інфекційного захворювання, а чутка про самогубство Березовського почала ширитися в літературі починаючи з 1810 років з подачі митрополита Євгенія (Болховітінова).</div><div style="text-align: justify;">Не менш трагічна доля судилася його творам, які або припадали пилом, або взагалі були знищені. Більшість творів Березовського існували лише в рукописах. Були видані тільки поодинокі композиції, які, власне, й принесли йому світову славу.</div><div style="text-align: justify;">Найбільш відомим є концерт «Не отвержи мене во время старости», виданий Придворною капелою в Петербурзі в 1842 році.</div><div style="text-align: justify;">Рукопис Сонати для скрипки й чембало зберігався в Паризькій національній бібліотеці, його знайшов музикознавець Василь Витвицький, пізніше розшифрував М. Степаненко та опубліковало видавництво «Музична Україна» в 1983 році.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">На початку 2000-х, завдяки зусиллям американського диригента Стівена Фокса, в архівах Ватикану було знайдено втрачений твір Березовського «Симфонія до мажор». Після знахідки симфонії до мажор у росії відразу віднесли цей твір до культурного надбання своєї країни, назвавши «Першою російською симфонією». Український диригент Кирило Карабиць заявив публічно у 2016 році, що це твір саме українського композитора.</div><div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgf_FIqKERdXGw8EKVD50KZafr0MLFM8JtCKhWyID2ml82eK1cgcBZQD5vVpBkMfK-Sf_V-KOfP6r80ZGj33tRie-h3NjoZxp3zcx4Hn8ISrig1880MkFH6n-PBVdkl65oAxoEWjurww_FntWh0_tHMzzZUKEvInF783p6IYCwkt0Z_J4dubqy5L6lAJjg/s1000/128848432_3720050808046572_4104575418188562314_o1000x749.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgf_FIqKERdXGw8EKVD50KZafr0MLFM8JtCKhWyID2ml82eK1cgcBZQD5vVpBkMfK-Sf_V-KOfP6r80ZGj33tRie-h3NjoZxp3zcx4Hn8ISrig1880MkFH6n-PBVdkl65oAxoEWjurww_FntWh0_tHMzzZUKEvInF783p6IYCwkt0Z_J4dubqy5L6lAJjg/s320/128848432_3720050808046572_4104575418188562314_o1000x749.jpg" /></a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">У 2000-х роках завдяки дослідницькій діяльності М. Юрченка було видано ще 11 концертів і таким чином станом на 2020 рік опубліковано 12 концертів.</div><div style="text-align: justify;">Пам'ять</div><div style="text-align: justify;">1995 року в Глухові було встановлено пам'ятник композитору (скульптор — Інна Коломієць).</div><div style="text-align: justify;">2005 року на фасаді Болонської музичної академії встановлено меморіальну дошку на честь Максима Березовського. Після Моцарта Березовський став другим композитором-чужинцем, пам'ять якого вшановано в такий спосіб у всесвітньовідомому центрі культури та мистецтв — Болонській академії.</div><div style="text-align: justify;">Ім'я композитора носить дитяча школа мистецтв у Глухові, вулиці в Рівному та Чернігові.</div><div style="text-align: justify;">На честь Максима Березовського 2022 року перейменовано вулицю Глінки у Солом’янському районі міста Києва.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><i><b>Літературні джерела</b></i>:</div><div style="text-align: justify;">Дізнатися більше про життя і творчість Максима Березовського можна у книжках з фондів бібліотек Солом'янського району: iмені Григорія Скoвopoди, Миколи Бажана, Олеся Гончара, Олександра Довженка, Миколи Реріха:</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div><div style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhDjwDiKvBs-CCQIkh68p3AU9IO9CvVzJqZZPUhNbeqF7lWHziYhc24Rx_tgcZRCeSFtv7pKqoF-lm1E4wvs5-MyW3ROB2FFBZXDPpWObRSeU7I2PmN5SanRNeHNBk9B8Hf6usUTaKpC5S2GQhYqsA37Q_FWxkyMeUCJcxNosM8YB8jMPhB0bi2c8RzZoU/s962/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%20%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_lidia_kornii.jpg" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhDjwDiKvBs-CCQIkh68p3AU9IO9CvVzJqZZPUhNbeqF7lWHziYhc24Rx_tgcZRCeSFtv7pKqoF-lm1E4wvs5-MyW3ROB2FFBZXDPpWObRSeU7I2PmN5SanRNeHNBk9B8Hf6usUTaKpC5S2GQhYqsA37Q_FWxkyMeUCJcxNosM8YB8jMPhB0bi2c8RzZoU/w234-h320/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%20%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_lidia_kornii.jpg" width="234" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhaGdt_x7cAIW8X6KyLT6jLvRssorCcy8Rr32WhbBzxOOJkmyzU7jIxFpAwWqyLVjxurPae7rUs2ewV4qgl3eRnwESILU7au-pr3nfcWMROlP3-eriuu1OTLNVVu2C4nc1HUkpmpGvY-RXaTHj9KwojlhnQYVlq5_LjNorW344Us_B6vj0ZBuiJyi8JPac/s779/%D0%9C.%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhaGdt_x7cAIW8X6KyLT6jLvRssorCcy8Rr32WhbBzxOOJkmyzU7jIxFpAwWqyLVjxurPae7rUs2ewV4qgl3eRnwESILU7au-pr3nfcWMROlP3-eriuu1OTLNVVu2C4nc1HUkpmpGvY-RXaTHj9KwojlhnQYVlq5_LjNorW344Us_B6vj0ZBuiJyi8JPac/w214-h320/%D0%9C.%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg" width="214" /></a><div style="text-align: justify;"><b>Береза, Р. (Роман)</b> “Мистецька слава України. У пошуку євшан-зілля” (Література та мистецтво, 2021 - видання присвячене 30-й річниці Незалежності України, здійснене за сприяння Міністерства культури та інформаційної політики України та Українського інституту книги.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div></div><div style="text-align: justify;"><b>Лідія Корній</b> “Історія української музичної культури від давнини до початку XX століття : [монографія]” (Музична Україна, 2018).</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><i><div><i><br /></i></div>Джерела</i>: Вікіпедія, матеріали з фондів бібліотек Солом‘янського району</div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-63880413933077032332024-02-15T06:51:00.000-08:002024-02-23T02:49:26.310-08:00Cолом'янка. Історія твого району: "Жиляни"<div style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjp9EE3Pw26UQNLbjbueHWGlzzxu_a7pCOhgX633_LDVYxXmvNDkSPnF_WikvJd5fjXEpsqmz5EpjahGy9kEwk2qcR2abV6cLd-swkMr9gRxYpCztkgSYXrUNiqnz6i-h2ivyJh3quspUlWc3N40wGkvfCzP71BFRaGzQrXdvv2BoWefUUrHVbqCetkDgA/s2000/%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%88%D1%96(35).png" style="text-align: justify;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjp9EE3Pw26UQNLbjbueHWGlzzxu_a7pCOhgX633_LDVYxXmvNDkSPnF_WikvJd5fjXEpsqmz5EpjahGy9kEwk2qcR2abV6cLd-swkMr9gRxYpCztkgSYXrUNiqnz6i-h2ivyJh3quspUlWc3N40wGkvfCzP71BFRaGzQrXdvv2BoWefUUrHVbqCetkDgA/w640-h452/%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%88%D1%96(35).png" /></a></div><div style="text-align: center;"><br /></div><div style="text-align: justify;">21 лютого у Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди відбудеться четверта краєзнавча лекція з циклу «Cолом'янка. Історія твого району» від києвознавця Олександра Михайлика.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Лекцію буде присвячено селищу Жуляни, яке історично називалося Жиляни (Желяни). Це остання за часом входження місцевість нашого району (увійшла до меж Києва 1988 року), що має надзвичайно цікаву історію.</div><div style="text-align: justify;">На лекції ми поговоримо про те, як Жиляни стали Жулянами, дізнаємося, скільки разів місцевість Желань згадується у літописах часів Руси. Дізнаємося і про історію церкви Св. Димитрія Солунського у Жулянах, про місцеву топоніміку та інші цікавинки. </div><div style="text-align: justify;">Запрошуємо усіх охочих!</div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-63312894644377158322024-02-12T05:01:00.000-08:002024-02-12T05:01:48.651-08:00Романтика Києва<div style="text-align: justify;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjbymQ1TsuOZO78wCdg0Rz-Sp7LIjtlJMHiV-RKqBI1fjqQ5dMiygx5W2fE12mtwry4GZoOwwMQgKmc9dGiAMH3qjxAJy4zh-uIfyiSHt77XmBFrD7NdSP76o4tC9dpwLZtvGbNlp9l0nMgU8B3OrZCMwEMt-E6kR8qbSB9F5msFfIdLSTYFbLZsIVGcmby/s598/422068695_784307497066821_654501791894435942_n.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="598" data-original-width="526" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjbymQ1TsuOZO78wCdg0Rz-Sp7LIjtlJMHiV-RKqBI1fjqQ5dMiygx5W2fE12mtwry4GZoOwwMQgKmc9dGiAMH3qjxAJy4zh-uIfyiSHt77XmBFrD7NdSP76o4tC9dpwLZtvGbNlp9l0nMgU8B3OrZCMwEMt-E6kR8qbSB9F5msFfIdLSTYFbLZsIVGcmby/s320/422068695_784307497066821_654501791894435942_n.jpg" width="281" /></a></div>Друзі, надихніться романтикою Києва, відвідавши безоплатні екскурсії, присвячені Дню святого Валентина, та інші не менш цікаві заходи.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">На цьому тижні Управління туризму та промоцій Київської міської державної адміністрації та Київський центр розвитку туризму підготували для вас 3 лекторії та 5 екскурсійних прогулянок, під час яких ви не тільки поринете в любовні історії, якими оповиті вулиці Києва, а й відвідаєте історичні та військові пам'ятки столиці, а також дізнаєтеся багато цікавого про відомих і невідомих киян, які своїми видатними здобуткам прославили наше місто.</div><div style="text-align: justify;">Зважаючи на дуже великий попит та обмежену кількість місць під час воєнного стану, реєстрація є обов'язковою!</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Київ: у вирі романтики»</b></div><div style="text-align: justify;">Під час прогулянки ви побачите культові романтичні обʼєкти міста та дізнаєтеся про любовні історії його відомих мешканців.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Парк імені Тараса Шевченка → вул. Євгена Чикаленка → вул. Богдана Хмельницького → вул. Хрещатик.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">14 лютого, середа, 13:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FHkbE8n7wqZf7Bz51A%3Ffbclid%3DIwAR3sJpcSm6GsaJtO6SeMLULO-EqxGITX2a48yhswjjwLCZFOt3IhR-87S3A&h=AT0z4kFuah6zm9u87_EzNArfaPKHu03Awb9iYBcarYjVq7_7nC2mAWjy_pzBBvfnxyG81UouD6qIkXFnUbobSSRB_2QBrC3mpmYmUGqeVzxj6_62ZAiOoK3TJGcIFP5DpvGj&__tn__=-UK-R&c[0]=AT2uB_SU5sxBXWbdmJFUqFfNnYl6aSc06D-fgCOMSNUg7CzoB-xqP2IxhgqC8sz8CpCD5EFt32ExHYNKcJopDRx1Rjcdyfp-WhsnNYPB0W2e5Rt2mx9oxHAmx2aUi7hzOgYpi3N_iWWEG-4WqxdHodXrz_QlfSQR7pv68yf8BnDbul9d2vtELwafBOJQCsLztYM-jseq1z_a">https://forms.gle/HkbE8n7wqZf7Bz51A</a></div><div style="text-align: justify;">14 лютого, середа, 15:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FPsaKGmueTQz2wnxY7%3Ffbclid%3DIwAR3FiteL3po0jf8Vj9j9l05jjxSibbegeXvH0j-qhqKtr_-PQjMeFdgXuec&h=AT14sb2XrIwaw0d4DWtvrOmWgZwTuSd9G94VN9nQGxPt-8_McGxQl1dSQqS5dQ0bvCzbuIVvQIuJycchKTxUp40CGs9NGS7tShjJZ7cwhcw4Bz-PmRH_0D2pHa4WQgxw8z1l&__tn__=-UK-R&c[0]=AT2uB_SU5sxBXWbdmJFUqFfNnYl6aSc06D-fgCOMSNUg7CzoB-xqP2IxhgqC8sz8CpCD5EFt32ExHYNKcJopDRx1Rjcdyfp-WhsnNYPB0W2e5Rt2mx9oxHAmx2aUi7hzOgYpi3N_iWWEG-4WqxdHodXrz_QlfSQR7pv68yf8BnDbul9d2vtELwafBOJQCsLztYM-jseq1z_a">https://forms.gle/PsaKGmueTQz2wnxY7</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Таємниці града Володимира»</b></div><div style="text-align: justify;">Під час екскурсії ви почуєте про розбудову Києва та будівництво оборонних споруд князем Володимиром, дізнаєтеся про зведення першого кам’яного храму Київської держави – Десятинної церкви.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Львівська площа → вул. Велика Житомирська → вул. Володимирська → Десятинний провулок → Старокиївська гора → вул. Десятинна → Михайлівська площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">15 лютого, четвер, 14:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FFeHBcTMkGhFsJSFx7%3Ffbclid%3DIwAR2-mvw9BSr4kPZjlfaoXLgKwxTO5icV2zydrwxEmpS9JU98gMEGlBGEzP0&h=AT0jwbAzZGYSSvcIaBZgTokJv2IHbohdhUdQ258fu5AULa724TyM6tunWuOCfA_aoOve5OT-F-e6HygrnowIqU35wtBqVXv03lZPltxyQ2bYUDycgc_Nb6d-GES8jthRqBlC&__tn__=-UK-R&c[0]=AT2uB_SU5sxBXWbdmJFUqFfNnYl6aSc06D-fgCOMSNUg7CzoB-xqP2IxhgqC8sz8CpCD5EFt32ExHYNKcJopDRx1Rjcdyfp-WhsnNYPB0W2e5Rt2mx9oxHAmx2aUi7hzOgYpi3N_iWWEG-4WqxdHodXrz_QlfSQR7pv68yf8BnDbul9d2vtELwafBOJQCsLztYM-jseq1z_a">https://forms.gle/FeHBcTMkGhFsJSFx7</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Лекторій «Київ: пам’ятники доби Незалежності»</b></div><div style="text-align: justify;">Зустріч присвячена історії спорудження скульптурних груп у центральній частині Києва, а також пам’яткам монументального мистецтва, побудованим протягом усіх років Незалежності України.</div><div style="text-align: justify;">Місце проведення вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">16 лютого, п’ятниця, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FmR9yignma7ioFA5v9%3Ffbclid%3DIwAR2Ss4TtF7hLHlfXPcTFuGnDld1ZfRJRyvr27PF5OoJUmZhnDzaE9SFShMA&h=AT1VQsjulXb10-Wtpt1MIqzFejmzHRA_d4694vLKfjx284iy8jNoAlVCl4k0aPZL8L_9nkuR_3_KpIRT1no2IS16d_hMQrt_TQeK6G0RXJ0O8kE4nH6EbCanyRSpxA06jHlv&__tn__=-UK-R&c[0]=AT2uB_SU5sxBXWbdmJFUqFfNnYl6aSc06D-fgCOMSNUg7CzoB-xqP2IxhgqC8sz8CpCD5EFt32ExHYNKcJopDRx1Rjcdyfp-WhsnNYPB0W2e5Rt2mx9oxHAmx2aUi7hzOgYpi3N_iWWEG-4WqxdHodXrz_QlfSQR7pv68yf8BnDbul9d2vtELwafBOJQCsLztYM-jseq1z_a">https://forms.gle/mR9yignma7ioFA5v9</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Київ: стежиною воєнної історії»</b></div><div style="text-align: justify;">Прогулюючись затишними вулицями стародавнього Печерська, ви побачите низку об’єктів мілітарної історії Києва, а також почуєте про події багатолітньої боротьби за незалежність України, що триває й донині.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України → Маріїнський парк → Будинок командувача військ Київського військового округу → Арсенальна площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">16 лютого, п’ятниця, 13:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2F3kQZWjpmJqA3Pibs8%3Ffbclid%3DIwAR1FOrbk1sE178XKY7fxJpGppqBf60bl1_b8_ook-kmkhjBm2B2n6ZSE1xk&h=AT2D6ne3BzPXC6QPMdoP5dgQeV1Nqxc6PrVdQWix77E41sG6VE-ic_6KKpc2Eu3P8DCV4NZYcXuiYWF8KeptpvhAeTedTQn0b775wGJgh2hJXVs683QQOYuUxBYoQYVGZIug&__tn__=-UK-R&c[0]=AT2uB_SU5sxBXWbdmJFUqFfNnYl6aSc06D-fgCOMSNUg7CzoB-xqP2IxhgqC8sz8CpCD5EFt32ExHYNKcJopDRx1Rjcdyfp-WhsnNYPB0W2e5Rt2mx9oxHAmx2aUi7hzOgYpi3N_iWWEG-4WqxdHodXrz_QlfSQR7pv68yf8BnDbul9d2vtELwafBOJQCsLztYM-jseq1z_a">https://forms.gle/3kQZWjpmJqA3Pibs8</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Лекторій «Кияни відомі та невідомі»</b></div><div style="text-align: justify;">На зустрічі піде мова про митців, які народилися в Києві, і своїми видатними здобутками принесли славу місту.</div><div style="text-align: justify;">Місце проведення вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">16 лютого, п’ятниця, 18:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FHUccBj9RCct5pKhP8%3Ffbclid%3DIwAR1wSwEmVVEC_ChXH9cTx1w-J-xMVrtHte8GTrjvs2iRp8Bs0A4edrv6K0w&h=AT1PjRitbWKbrdVegGwFI3lYcr8_49vIasm51Bl6BliCQHyfighu2BL4Vd5xq5bGtkv3CCa_Qr7xSszSpO_DdmXlIQQTicS6xcEPRCuQk-0XTdViiXDh5rXoLszttOf2hvIo&__tn__=-UK-R&c[0]=AT2uB_SU5sxBXWbdmJFUqFfNnYl6aSc06D-fgCOMSNUg7CzoB-xqP2IxhgqC8sz8CpCD5EFt32ExHYNKcJopDRx1Rjcdyfp-WhsnNYPB0W2e5Rt2mx9oxHAmx2aUi7hzOgYpi3N_iWWEG-4WqxdHodXrz_QlfSQR7pv68yf8BnDbul9d2vtELwafBOJQCsLztYM-jseq1z_a">https://forms.gle/HUccBj9RCct5pKhP8</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Екскурсія «Київ незламний»</div><div style="text-align: justify;">Познайомтеся з історією Києва – з часів Другої світової війни і до сьогодні, а також дізнайтеся про людей, які відігравали роль у його незламності та перемозі.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Бабин Яр → Київський телецентр → Київська телевежа → вул. Юрія Іллєнка → Лук'янівська площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">17 лютого, субота, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FCgHQzFuGoRnhDJRd7%3Ffbclid%3DIwAR3EGGLOQb4alCJzWWsU1a6E5x6f_5h2E-X3uzwkszVly65iTCY4Xgwr-1s&h=AT2jNgLuSJ4nMvYbeVu9owgrG4LfzdEsL6mMj3Z6tO4GcEm1aSTiSCr-ZnTcdLR5TrhXs4FUOK58MBn07vX-Gv4LXaTDgv0Trl5ZQ18zDfaFMlk_gWMzzV7jNHKGTJOBHig3&__tn__=-UK-R&c[0]=AT2uB_SU5sxBXWbdmJFUqFfNnYl6aSc06D-fgCOMSNUg7CzoB-xqP2IxhgqC8sz8CpCD5EFt32ExHYNKcJopDRx1Rjcdyfp-WhsnNYPB0W2e5Rt2mx9oxHAmx2aUi7hzOgYpi3N_iWWEG-4WqxdHodXrz_QlfSQR7pv68yf8BnDbul9d2vtELwafBOJQCsLztYM-jseq1z_a">https://forms.gle/CgHQzFuGoRnhDJRd7</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Лекторій «Невідомі кияни, яких знає весь світ»</b></div><div style="text-align: justify;">Під час лекції ви почуєте історію про видатних осіб, народжених у Києві, які своєю діяльністю і досягненнями прославили місто на всесвітньому рівні.</div><div style="text-align: justify;">Місце проведення вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">18 лютого, неділя, 11:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://forms.gle/i7BMT45zxfTNa3ePA?fbclid=IwAR3Awwj6DUyQmBVYeZgoyXHHhEkep-2-_nsFk6KWYSDwulNos70CvJJNHDs">https://forms.gle/i7BMT45zxfTNa3ePA</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Крім того, можна придбати індивідуальні та корпоративні екскурсії улюбленим містом для вас, вашої родини або колег. Щоб отримати більш детальну інформацію, телефонуйте або пишіть у Telegram за номером: +38 (096) 006-80-94 або на е-mail: knp.kcrt@ukr.net.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Ознайомтеся, будь ласка, з правилами безпеки під час воєнного стану:</div><div style="text-align: justify;"><ul><li>у разі повітряної тривоги за маршрутом передбачені діючі укриття, кожен учасник екскурсії чи лекторію заради своєї безпеки повинен слухати вказівки гіда</li><li>у разі ворожих обстрілів заради безпеки екскурсантів та гіда, Управління та Київський центр розвитку туризму залишають за собою право скасувати захід</li></ul></div>Olgahttp://www.blogger.com/profile/00351366874731178031noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-48905469152627755922024-02-10T10:45:00.000-08:002024-02-23T23:01:20.770-08:00 Батиєва гора<p></p><p><b></b></p><div class="separator" style="clear: both;"><div style="text-align: right;"><b><i>Із циклу "Історія твого району"</i></b></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Батиєва гора</b> — історична місцевість, селище у м. Києві. Розташована на схилі пагорба над річкою Либідь і залізницею між Протасовим і Кучминим ярами.</div><div style="text-align: justify;"><b>Орієнтовні межі</b> — по вулиці Кучмин Яр, початковій частині вулиці Романа Ратушного, Городній вулиці та залізницею.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: center;"><img border="0" height="426" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhL0IB3qE2CrhKrdApeUaKDxzJLxn_u2ZUsM22Yq5K0sLXYoSukI8dLhP5UX8eBQC6sUuUbfdOPqc6L4Yx5n2zWAeX5zPDNBFJ_vpXLFTVM285OVvDeagPCnoaI46kGfHmVDljEWVqAeVgHL1yVt2sL8Xv0LXxCy7ehBkQQoXAyiluoq_C0z7pN0MJnPdY/w640-h426/Batyeva_Gora.jpg" width="640" /></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Батиєву гору 1950-х описав український письменник Іван Сенченко в оповіданні «На Батиєвій горі», згадав її і в оповіданні «На Калиновім мості».</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Згадував місцевість і Максим Рильський в одному зі своїх віршів: </div><div style="text-align: center;">«Ластівки літають, бо літається,</div><div style="text-align: center;">І Ганнуся любить, бо пора...</div><div style="text-align: center;">Хвилею зеленою здіймається</div><div style="text-align: center;">Навесні Батийова гора».</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEib36RQeq6KG4m6fMu5T6bNZiCXJ1PEBlPxiZn9oSRNlloAhkESf-9ScyuQHwo3LAxvG0nAQXgvdZ7sEn-XgPEnuFaWbbkrQXXJZnQHuXBKUiYSQGiOYNktKwcqIyLPIEch4kYV4r-5ajRirI62OJStwJQ4rRiT72Z8vlmoOwlqtvrR8FvVcV8EwHa_fK0/s3072/DSC08706.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEib36RQeq6KG4m6fMu5T6bNZiCXJ1PEBlPxiZn9oSRNlloAhkESf-9ScyuQHwo3LAxvG0nAQXgvdZ7sEn-XgPEnuFaWbbkrQXXJZnQHuXBKUiYSQGiOYNktKwcqIyLPIEch4kYV4r-5ajRirI62OJStwJQ4rRiT72Z8vlmoOwlqtvrR8FvVcV8EwHa_fK0/w640-h480/DSC08706.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Фото О.Михайлика</td></tr></tbody></table><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Уперше зустрічається як «Батиєва могила» на мапі Києва 1860 року. Відомо, що в той час на горі було близько 50 курганних могильників із похованнями, які 1862 року дослідив науковець Яків Волошинський. Іноді трапляється варіант назви «Батієві могили». Існує версія — назва гори походить від якогось Бати (Баті). Цей топонім ближче до кінця ХІХ ст. породив популярну міську легенду: нібито 1240 року на цій горі стояв намет хана Батия.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiw8J2ucP2jbauFw4bagyF2j9G_Py5Gc6mcadEC72IeXyT3TKxlHv9NBxEZr9ziJHJvDsvUgLGhcklkQ8Tsqhwy3DcuWOIIRRcpOxMCMqwrToT9zVh-uj8PoIt9zI5RJYxnRBP6ZYv-vnDAGJVtjD_shvI9qsFfQGMF2vh-JTB7xRwJijiMQJaCNpoQ__o/s3072/DSC08731.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiw8J2ucP2jbauFw4bagyF2j9G_Py5Gc6mcadEC72IeXyT3TKxlHv9NBxEZr9ziJHJvDsvUgLGhcklkQ8Tsqhwy3DcuWOIIRRcpOxMCMqwrToT9zVh-uj8PoIt9zI5RJYxnRBP6ZYv-vnDAGJVtjD_shvI9qsFfQGMF2vh-JTB7xRwJijiMQJaCNpoQ__o/w640-h480/DSC08731.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Фото О.Михайлика</td></tr></tbody></table><div style="text-align: justify;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLuqlGDtrSQJrbhm5fg34riYAcrmftZ8jTeJp2o7jWU7lahavXKjZoy3wzjDvqDrQ3ENovOuaPCQAe4zuqu-k5ceNGHk2pgXNVgckj8H4_-EhtV_543moNqMNovEXro3yriPMtJg8xo-ADJs-Ctw9Z650sq9C2xluz1_7Hubyke0T5tsyeiNNbSOuav-o/s3072/DSC08909.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLuqlGDtrSQJrbhm5fg34riYAcrmftZ8jTeJp2o7jWU7lahavXKjZoy3wzjDvqDrQ3ENovOuaPCQAe4zuqu-k5ceNGHk2pgXNVgckj8H4_-EhtV_543moNqMNovEXro3yriPMtJg8xo-ADJs-Ctw9Z650sq9C2xluz1_7Hubyke0T5tsyeiNNbSOuav-o/w640-h480/DSC08909.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Фото О.Михайлика</td></tr></tbody></table><div style="text-align: justify;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhc27lhmYcdYpsbVIDXhJDzXvlzGmJ6jiUF98GIzJZyKbRNHJIzujEEOdgu12BNXP8GLv40nvEHMQYZ6g2l0w0ZWIgnUkGSmY1Ed0YcRlg-yI2WWAuwvWO1akYnRl009hft1MN5p5ie9oQRLSFHzsQkB3ahh1ylnPAScfBsVdedJ-FE0SNKpIaFm0UgvA4/s4000/IMG_3094.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhc27lhmYcdYpsbVIDXhJDzXvlzGmJ6jiUF98GIzJZyKbRNHJIzujEEOdgu12BNXP8GLv40nvEHMQYZ6g2l0w0ZWIgnUkGSmY1Ed0YcRlg-yI2WWAuwvWO1akYnRl009hft1MN5p5ie9oQRLSFHzsQkB3ahh1ylnPAScfBsVdedJ-FE0SNKpIaFm0UgvA4/w640-h480/IMG_3094.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Фото О.Михайлика</td></tr></tbody></table><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Територія гори у ХІХ ст. належала Києво-Софійському митрополичому дому, який насадив тут розлогі вишневі сади. На мапах межі ХІХ-ХХ ст. цю місцевість так і підписано: «Дача скотного митрополичого двору». Ще одна назва — Паньківська дача — походить від прізвища власників цих земель у XVI ст. Паньковичів (Панькевичів).</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">В останні роки ХІХ ст. церква продавала землю на горі під будівництво. Робітники-залізничники паровозного депо розплановували тут ділянки та забудовували гору будиночками. Так 1898 року виникло робітниче селище Батиєва гора. Вулиці, як було поширено в робітничих поселеннях, називали лініями. 1898 року з’явилися Перша, Друга й Третя лінії.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Окремо на межі ХІХ–ХХ ст. на південній частині гори сформувалася вулиця Городня, яка сполучила Батиєву гору з Протасовим яром. Селище розпланували й забудували досить швидко, близько 1909 року виникло ще сім нових вулиць-ліній.</div><div style="text-align: justify;">1909 року на Батиєвій горі вже існували 254 забудовані садиби, населення становило близько 5 тис. осіб. Міська дума на засіданні 11 листопада цього ж року постановила включити Батиєву гору до меж міста. 2 червня 1910 року було ухвалено Найвище повеління про приєднання до Києва передмість. Батиєва гора разом із сусідніми місцевостями стала частиною Києва. 15-16 лютого 1911 року міською думою була вперше обрана Комісія по завідуванню Солом’янкою, Батиєвою горою, Кучминим і Протасовим ярами. Солом’янська комісія формувалася так: по 1 представнику від Батиєвої гори, по 1 представнику від Протасового яру, по 2 представники від Солом’янки, а також призначено по представнику Бактеріологічним інститутом і від Клінічного містечка.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Розширення залізничного вузла та розбудова паровозного депо потребували покращення водопостачання. Тому 1905 року на Батиєвій горі було виокремлено ділянку із земель Паньківської дачі для влаштування резервуарів, вода з яких мала б використовуватися для заправки паровозів.</div><div style="text-align: justify;">У 1911–1913 роках тут побудували два залізобетонних резервуари. Воду привозили з Десни й накачували в резервуари, а звідти вона вже надходила до паровозного депо під власним тиском. У серпні 1914 року петербурзька фірма «Железобетон» мала розпочати зведення поряд із резервуарами залізобетонної водогінної вежі місткістю 24 тис. відер. Вартість будівництва мала становити 45 тис. рублів. У вересні 1914 року було подано на розгляд проєкт башти, але через початок Першої світової війни її так і не побудували.</div><div style="text-align: justify;">Біля резервуарів 1913 року спорудили цегляний будиночок для наглядача, який мав постійно стежити за рівнем води. Для контроля встановили спеціальний поплавок. Коли заповнювався перший резервуар, вода трубою надходила в другий. Коли ж повними ставали всі резервуари, наглядач телефонував до паровозного депо, аби звідти припинили подавати воду. Час від часу резервуари спорожнювали, щоб очистити дно від мулу. Працівники, котрі чистили їх, потрапляли досередини через люк угорі баку. Резервуари використовували до 1960-х, проте наглядач спостерігав за ними до 1976 року.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Ще в 1980-х родина наглядачів, яка мешкала в будинку з 1944 року, замислила влаштувати в резервуарах храм — один із членів родини став священником. Проте у 1990-х землю, де стоять резервуари, віддали під забудову тодішнім високопосадовцям. 1995 року було зареєстровано церковну громаду. Після багатьох років поневірянь 2003 року вдалося відкрити церкву в одному з двох резервуарів. Того ж року поряд із будинком наглядача звели капличку. Храм було присвячено іконі Божої Матері Одигітрії. Верхівки обох резервуарів увінчано куполами з хрестами, хрест установлено й біля церкви. У церкві періодично правлять служби, вона поступово облаштовується.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">1914 року мешканці Батиєвої гори подали клопотання щодо будівництва у селищі церкви. Як розповідала корінна мешканка Батиєвої гори, на найвищій точці, де згодом звели кінотеатр «Вогник» (стик вулиць Романа Ратушного, Докучаєвської, Привітної), поставили великого хреста — там мав бути храм. Однак клопотання було відхилено. Пізніше, 1916 року, в пристосованому приміщенні двоповерхової дерев’яної школи на вулиці Городній, 14 відкрили Троїцький храм. Церква розташувалася на другому поверсі, на першому був причт. Поряд стояла дзвіниця. 1931 року церкву закрили, будівлю згодом було втрачено.</div><div style="text-align: justify;">2001 року на вулиці Городній у пристосованому приміщенні відкрили нову Троїцьку церкву.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">1936 року силами Південо-Західної залізниці було зведено однокомплектну двоповерхову школу № 26 на 400 учнів за проєктом архітектора Повстенка. Школу здали 1 серпня 1936 року. Нині це — школа № 60 на вулиці Романа Ратушного, 1. У 1937–1938 роках за проєктом архітекторки Тамари Волкобой було побудовано ясла залізничників на 60 дітей. Будівництво розпочалося навесні 1937 року, ясла здали 1 липня 1938 року.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">У 1950-х на Батиєвій горі почали споруджувати багатоквартирні житлові будинки. На вулиці Городній звели гуртожитки заводу «Транссигнал» та фабрики «Роза» (1951-1953), житловий будинок № 11 (1958). Є декілька будинків 1950-х і на вулиці Докучаєвській. До забудови 1960–1970-х належать: п’ятиповерхівки на Городній, 9-поверхівки на Городній і на Докучаєвській. У 1958–1964 роках на початку вулиці Романа Ратушного з’явився невеликий квартал, забудований здебільшого дев’ятьма цегляними 4-5-поверхівками.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">У 1950-х на Батиєвій горі спорудили клуб локомотивного депо. 1972 року клуб було «перепрофільовано» на кінотеатр «Вогник». Його закрили ще наприкінці 1980-х. 1996 року ділянку, на якій стояв закинутий кінотеатр, відвели приватній структурі — формально для експлуатації будівлі. Проте 1997 року кінотеатр знесли, натомість звели будівлю невідомого призначення.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">У 1963–1965 роках південніше селища Батиєва гора з’явився Залізничний масив. Селище злилося із сусідніми місцевостями. До початку 2000-х Батиєва гора зберігала майже всю робітничу забудову початку ХХ ст.</div><div style="text-align: justify;">У 2000-х стару забудову частково замінили індивідуальними 2-3-поверховими котеджами, переважно на вулицях Дружній, Локомотивній і Привітній, проте частина старих будинків збереглася. На інших вулицях здебільшого залишилися садибні будівлі початку-середини ХХ ст. із вкрапленням пізнішої забудови.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">2022 року колишню вулицю Волгоградську перейменовано на честь Романа Ратушного - видатного активіста, борця за збереження Протасового яру, який загинув у боях біля міста Ізюм на Харківщині.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><i>За краєзнавчими матеріалами О. Михайлика</i></div></div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-86126724180492832622024-02-09T01:32:00.000-08:002024-02-09T01:32:47.975-08:00Екскурсійні прогулянки містом<div style="text-align: justify;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQBG_lRYzXJeGL0glpFC2M9sTXalJLrnxzF1th5EA8wi8S2XP0QxWMasCGqHV075rYpKsbtNK5dUH6ESlsByHqSOyJ-R7VT2skbk_IXuF9ArmePu8WwS4sGAN_Ct0quW_krNvsXgNmjEjBVyDmkBgcMy-Erdg1uX2slpW1hK18RpiHl3M-tiYlJfjkQshS/s640/422013567_781179634046274_4867775599016808463_n.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="640" data-original-width="524" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQBG_lRYzXJeGL0glpFC2M9sTXalJLrnxzF1th5EA8wi8S2XP0QxWMasCGqHV075rYpKsbtNK5dUH6ESlsByHqSOyJ-R7VT2skbk_IXuF9ArmePu8WwS4sGAN_Ct0quW_krNvsXgNmjEjBVyDmkBgcMy-Erdg1uX2slpW1hK18RpiHl3M-tiYlJfjkQshS/s320/422013567_781179634046274_4867775599016808463_n.jpg" width="262" /></a></div>Друзі, реєстрація на безоплатні екскурсії відкрита, обирайте свій маршрут і надсилайте заповнені реєстраційні форми! </div><div style="text-align: justify;">Управління туризму та промоцій Київської міської державної адміністрації та Київський центр розвитку туризму підготували для вас на цьому тижні 6 екскурсійних прогулянок, під час яких ви разом з гідами відвідаєте наймальовничіші історичні місця Києва, будете шукати джерело милосердя, а також поринете в культурні та воєнні події з часів середньовіччя й до наших днів.</div><div style="text-align: justify;">Зважаючи на дуже великий попит та обмежену кількість місць під час воєнного стану, реєстрація є обов'язковою!</div><div style="text-align: justify;">Місця зустрічей вказані в анкетах.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Прогулянка старим Києвом»</b></div><div style="text-align: justify;">Дізнайтеся про будівництво Володимирського та Софійського соборів, про історію функціонування та реконструкції Золотих воріт, дослідіть старі й нові об’єкти історії нашого міста й держави загалом.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Володимирський собор → Будинок Гольденберга → Золоті ворота → Пам'ятник захисникам кордонів вітчизни усіх поколінь → Софійська площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">9 лютого, п’ятниця, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://forms.gle/EdWofxQE1Mp6yv5u9?fbclid=IwAR22DvDMHZwkZzlRrCMH_ZiqVgHJ65HTKtjaue5pDO-ofjfqwK04JiJj248">https://forms.gle/EdWofxQE1Mp6yv5u9</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Провулками київського Кудрявця»</b></div><div style="text-align: justify;">Цей екскурсійний маршрут проведе вас літописними місцями Києва та ознайомить з творіннями багатьох видатних киян – архітекторів, художників, письменників та акторів, що мешкали в цій місцевості у різні часи.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Львівська площа → Вознесенський узвіз → Кудрявська площа → вул. Січових Стрільців.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">9 лютого, п’ятниця, 15:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://forms.gle/nHb1Rc3ECRXKj1Gy7?fbclid=IwAR1UQTx5rkcpjkWxWMCMlH4BYQrZ4Btj2_caivyr1U7rGxU5tuhc6SFpKAI">https://forms.gle/nHb1Rc3ECRXKj1Gy7</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Квест-екскурсія «Ключ до милосердя»</b></div><div style="text-align: justify;">Ви будете залучені до активної інтелектуальної гри, під час якої дізнаєтеся не лише про таємниці та цікавинки одного з наймальовничіших історичних куточків столиці, але й наблизитеся до джерела милосердя, яке є таким необхідним у період складного воєнного сьогодення.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Детальні подробиці з’ясовуються під час гри.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">9 лютого, п’ятниця, 15:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FvYggyUb6U4Jf74dm6%3Ffbclid%3DIwAR0O74Y1nAb-ZWbku8n_2U5iAKHRoxLZP0tXXDG9jG0xWr9a1RmPsDHHSmw&h=AT17J4s9A2FSJspvB2R_nVu2A1Ih6gXxHIAg0xBCjPqBTd-D2ja3Y-ifMiSqtkvbWLc6HiaZJq7nWOEiVDdt2bTFH6-rNZem6fUG85CP7lp-6ntp2eO6Sv3wXnJqLITofP_Q&__tn__=-UK-R&c[0]=AT1qx0wZGOkb91dwhw7naQVgYnRwhb00r2i3Ke0HfkA6rtQOYdUJ_MzdLAs2DGvcRl7_WUjRwCXg8kYcmJ6l2Kkrrx6jhgJ_sNvhfdcgLHr1t590hauTDHEDfS548C8xSlp0AGrukgghgSNtqkF5eKM9agjD4xrYGez8oGsnaSqYotx55OnfJqgG6dMZW6H1SWJJO9edKF1P">https://forms.gle/vYggyUb6U4Jf74dm6</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Київ хрещатий»</b></div><div style="text-align: justify;">Познайомтеся із головною вулицею столиці, її видатними об'єктами, довідайтеся про відомих особистостей, які свого часу жили на Хрещатику та відігравали важливу роль у розвитку Києва в цілому та його центральної вулиці зокрема.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Бессарабська площа → вул. Хрещатик → Майдан Незалежності.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">10 лютого, субота, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://forms.gle/UKuf6hvNKvXySEcy8?fbclid=IwAR2NwnSoHVQH0Bd43i4NRa1SxyrLX9rpwKghDa3GfyfV-AbOMIYFBb5drPA">https://forms.gle/UKuf6hvNKvXySEcy8</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Київ: стежиною воєнної історії»</b></div><div style="text-align: justify;">Прогулюючись затишними вулицями стародавнього Печерська, ви побачите низку об’єктів мілітарної історії Києва, а також почуєте про події багатолітньої боротьби за незалежність України, що триває й донині.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України → Маріїнський парк → Будинок командувача військ Київського військового округу → Арсенальна площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">10 лютого, субота, 13:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://forms.gle/4EvyvG1dw1h5tLNh6?fbclid=IwAR0O74Y1nAb-ZWbku8n_2U5iAKHRoxLZP0tXXDG9jG0xWr9a1RmPsDHHSmw">https://forms.gle/4EvyvG1dw1h5tLNh6</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Київ історичний»</b></div><div style="text-align: justify;">Ця екскурсійна прогулянка присвячена історії стародавнього Києва, його пам’яткам, архітектурі та Подолу.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Софійська площа → Михайлівська площа → Старокиївська гора → Андріївська церква.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">11 лютого, неділя, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FkCakdZWzv2dvFXqw7%3Ffbclid%3DIwAR2x49TBPT63ky6s4MDUxnYLP6GDYQCYGVZs-okkrTCTHhS13iOXbSSIVS4&h=AT1CB1huvtcx4CeCjGvt8DIRVrIhlcaLZfDAih9HU9vs_M3Q-R90JsHkemMwxcTN_0Eb5XWRPHbwljZ9T8oam6BrvaF3FXqOcylPYltqWzblJJgeAwozbjEhYKyhJ4HvjhlK&__tn__=-UK-R&c[0]=AT1qx0wZGOkb91dwhw7naQVgYnRwhb00r2i3Ke0HfkA6rtQOYdUJ_MzdLAs2DGvcRl7_WUjRwCXg8kYcmJ6l2Kkrrx6jhgJ_sNvhfdcgLHr1t590hauTDHEDfS548C8xSlp0AGrukgghgSNtqkF5eKM9agjD4xrYGez8oGsnaSqYotx55OnfJqgG6dMZW6H1SWJJO9edKF1P">https://forms.gle/kCakdZWzv2dvFXqw7</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Крім того, можна придбати індивідуальні та корпоративні екскурсії улюбленим містом для вас, вашої родини або колег. Щоб отримати більш детальну інформацію, телефонуйте або пишіть у Telegram за номером: +38 (096) 006-80-94 або на е-mail: knp.kcrt@ukr.net.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Ознайомтеся, будь ласка, з правилами безпеки під час воєнного стану:</div><div style="text-align: justify;"><ul><li>у разі повітряної тривоги за маршрутом передбачені діючі укриття, кожен учасник екскурсії заради своєї безпеки повинен слухати вказівки гіда</li><li>у разі ворожих обстрілів заради безпеки екскурсантів та гіда, Управління та Київський центр розвитку туризму залишають за собою право скасувати прогулянку.</li></ul></div>Olgahttp://www.blogger.com/profile/00351366874731178031noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-48449472736572280992024-02-09T01:07:00.000-08:002024-02-09T01:07:10.392-08:00Перейменовано низку міських об’єктів<div style="text-align: justify;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjLlRJVHH_pSQ3sHRwBsYiQy86afPuD_5VrDvAdriwIDSoflsRbE77f0W0M80pDh79DOCCYaQ4PCkVa90AL5Gof_pf30sVFOjrFeP2fDFtfP9liJc_stwte-Jaw54rb5lBewaFCI54ZwfA7KTVpqJBgtuCz41DEz9iNId5H0MZJseGCpO7A24RT_NOqhPwb/s720/421993410_782204737277097_1492899408391263859_n.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="540" data-original-width="720" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjLlRJVHH_pSQ3sHRwBsYiQy86afPuD_5VrDvAdriwIDSoflsRbE77f0W0M80pDh79DOCCYaQ4PCkVa90AL5Gof_pf30sVFOjrFeP2fDFtfP9liJc_stwte-Jaw54rb5lBewaFCI54ZwfA7KTVpqJBgtuCz41DEz9iNId5H0MZJseGCpO7A24RT_NOqhPwb/s320/421993410_782204737277097_1492899408391263859_n.jpg" width="320" /></a></div>У процесі дерусифікації та декомунізації Київська міська рада перейменувала низку міських об’єктів:</div><div style="text-align: justify;"><b>Солом’янський район:</b></div><div style="text-align: justify;"><ul><li>проспект Повітрофлотський – проспект Повітряних Сил</li><li>вулиця Білгородська – вулиця Василя Овсієнка</li></ul></div><div style="text-align: justify;"><b>Деснянський район</b>:</div><div style="text-align: justify;"><ul><li>вулиця Миколи Матеюка – вулиця Василя Іваниса</li></ul></div><div style="text-align: justify;"><b>Святошинський район:</b></div><div style="text-align: justify;"><ul><li>вулиця Булгакова – вулиця Вахтанга Кікабідзе</li><li>бібліотека імені О. Блока – бібліотека імені Гната Юри</li></ul></div><div style="text-align: justify;"><b>Подільський район:</b></div><div style="text-align: justify;"><ul><li>провулок Яблочкова – провулок Компанійський</li><li>безімянному скверу на вулиці Боричів Тік, 17, 19, 21 присвоєно ім'я Ґолди Меїр</li></ul></div><div style="text-align: justify;"><b>Дарницький район:</b></div><div style="text-align: justify;"><ul><li>вулиця Чернігівська – вулиця Братів Чибінєєвих</li></ul></div><div style="text-align: justify;"><b>Печерський район:</b></div><div style="text-align: justify;"><ul><li>вулиця Павла Скоропадського – Бессарабський проїзд</li></ul></div><div style="text-align: justify;"><b>Шевченківський район:</b></div><div style="text-align: justify;"><ul><li>безімянному скверу на вулиці Жилянській присвоєно ім'я Лідії Гончаренко</li></ul></div>Olgahttp://www.blogger.com/profile/00351366874731178031noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-13311022159700457642024-02-08T06:26:00.000-08:002024-02-09T01:20:35.821-08:00Олександрівська слобідка: неіменні назви вулиць та провулків, набуті (відроджені) у 2022 - 2023 роках внаслідок перейменування<div style="text-align: right;"><i><b>Із циклу "Історія твого району"</b></i></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><h3 style="text-align: center;">Вулиця Ярова</h3><div style="text-align: justify;"><b>Сучасна назва</b> (з 2023 року): вулиця Ярова</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Підстава для перейменування</b>: Відновлення історичної назви. Назва відображає особливості рельєфу – нижня частина вулиці пролягає дном яру, що є одним із відрогів Совської балки.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Рішення Київської міської ради</b>: від 9 лютого 2023 року № 5943/5984 «Про повернення історичної назви вулиці Гаврилюка у Солом'янському районі міста Києва»</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhrcvTkdiv-wOodQO0LzOVZm7APjqmZqhitOETNv272bNwpVCglGs6WPBMlygbna1jpFp76SVNvZZJQS0leMIam8wLnsl1rTe6lAqGb6JXFwfTCi8NtZaItakWRImsP8h-QMK1TjO0e_hAtEl1hX0hm4VYSiDxDDIWhhC6QneuUwalW_uc_DoFz33Y3pVA/s2816/%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%AF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0.jpg" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhrcvTkdiv-wOodQO0LzOVZm7APjqmZqhitOETNv272bNwpVCglGs6WPBMlygbna1jpFp76SVNvZZJQS0leMIam8wLnsl1rTe6lAqGb6JXFwfTCi8NtZaItakWRImsP8h-QMK1TjO0e_hAtEl1hX0hm4VYSiDxDDIWhhC6QneuUwalW_uc_DoFz33Y3pVA/w640-h480/%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%AF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0.jpg" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Фото О. Михайлика</td></tr></tbody></table><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Розташування</b>: Пролягає від Клінічної до Костопалівської вулиці (двічі). Прилучається Університетська вулиця.</div><div style="text-align: justify;"><b>Попередня назва</b> (1957 - 2022): Олександра Гаврилюка, на честь українського письменника-комуніста.</div><div style="text-align: justify;"><b>Первісна назва</b> (1950 рр.): Ярова</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><h3 style="text-align: center;">Вулиця Костопалівська</h3><div style="text-align: justify;"><b>Сучасна назва</b> (з 2022 року): вулиця Костопалівська</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Підстава:</b> На честь однієї з історичних назв Олександрівської слобідки – Костопальня (Костопалівка)</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Рішення Київської міської ради</b>: від 25 серпня 2022 року № 4989/5030 «Про перейменування вулиці Саврасова в Солом'янському районі міста Києва»</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgiJY5mmQ6HypoK0P7PYivL-g_fOal0rvrLX8TzxD_gk8kq3CdaWhAQguJtd7UPC5f9plC5r3BLBDECeyB7dMNSenPwBN7FQwP4n2OFBw1zsa5sDhlFcKlpCLdj8CjHRe_c4CaKIpXUGm8UC9Di8lE46cMr78yzp7Oxo_v_OCsW4MXLq7xw7MzGNHVchLQ/s1280/%D0%92%D1%83%D0%BB.%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0.jpg"><img border="0" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgiJY5mmQ6HypoK0P7PYivL-g_fOal0rvrLX8TzxD_gk8kq3CdaWhAQguJtd7UPC5f9plC5r3BLBDECeyB7dMNSenPwBN7FQwP4n2OFBw1zsa5sDhlFcKlpCLdj8CjHRe_c4CaKIpXUGm8UC9Di8lE46cMr78yzp7Oxo_v_OCsW4MXLq7xw7MzGNHVchLQ/w640-h480/%D0%92%D1%83%D0%BB.%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0.jpg" width="640" /></a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Розташування</b>: Пролягає від вулиці Ярова (двічі, утворюючи літеру «П»).</div><div style="text-align: justify;"><b>Попередня назва</b> (1958 - 2022): вулиця Саврасова, на честь російського художника Олексія Саврасова</div><div style="text-align: justify;"><b>Первісна назва</b> (1950-ті - 1958): вулиця Нова</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><h3 style="text-align: center;"><b>Вулиця Дачна</b></h3><div style="text-align: justify;"><b>Сучасна назва</b> (з 2022 року): вулиця Дачна</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Підстава:</b> Відновлення історичної назви</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Рішення Київської міської ради</b>: від 25 серпня 2022 року № 4992/5033 «Про перейменування вулиці Бориса Гаріна в Солом'янському районі міста Києва»</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiaRNgTcfwrAuvzwgSkIthnXG1D3tvPAYRBfcEcT8waQjsM0_4P_HP8d0_bn-LenwSaptSGaRuYpm3KyPjV-72GUHGppiX7tQPT1sCgXxHchRICqjYtJWfyzicnoqj4apQUJI5w5oekygWv5nz_yn8ynYWQRYayn91FbuTs99Xl_JMFsZ8ay7HW9huUh7I/s3072/%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%94%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B0.JPG"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiaRNgTcfwrAuvzwgSkIthnXG1D3tvPAYRBfcEcT8waQjsM0_4P_HP8d0_bn-LenwSaptSGaRuYpm3KyPjV-72GUHGppiX7tQPT1sCgXxHchRICqjYtJWfyzicnoqj4apQUJI5w5oekygWv5nz_yn8ynYWQRYayn91FbuTs99Xl_JMFsZ8ay7HW9huUh7I/w320-h240/%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%94%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B0.JPG" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhY6OwBc8xyPCtxKR3YqhbKxGJu5MhPG2Db-Id_r4poowoRVzIKGXPg0tfj9LIQtDXA1Y0rRMdXFrDcVz7GMwbwtB7CnhzLIVmlAqjkbUjPSuf4Auf0RK6Bc_ZYvvAl6hs7MHqhGtlpCOiA9YtMrfH65s-y1cTCDqTmgeeMquRVAraf_WmZQQlUAheFP0o/s3072/%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%94%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B03.JPG"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhY6OwBc8xyPCtxKR3YqhbKxGJu5MhPG2Db-Id_r4poowoRVzIKGXPg0tfj9LIQtDXA1Y0rRMdXFrDcVz7GMwbwtB7CnhzLIVmlAqjkbUjPSuf4Auf0RK6Bc_ZYvvAl6hs7MHqhGtlpCOiA9YtMrfH65s-y1cTCDqTmgeeMquRVAraf_WmZQQlUAheFP0o/w320-h240/%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%94%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B03.JPG" width="320" /></a></div><div style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEje6wlJ1dp-AO16mcaiaI2ji5R7I5gFX19EfEtF22BErFiysmplzSPc-tIxKKkvnZUOE1eYJrmIt2k8mVE6aVJtWCUh6Ns0Lr_oRrUIwixGf0KQcdO-kyYqzZy_OEvUSM-LOlxbJQd8smsHPW86eW2-usICNE94T4lpO1uHUu_E5fLGoZoOx7zTUcNoSow/s3072/%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%94%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B02.JPG"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEje6wlJ1dp-AO16mcaiaI2ji5R7I5gFX19EfEtF22BErFiysmplzSPc-tIxKKkvnZUOE1eYJrmIt2k8mVE6aVJtWCUh6Ns0Lr_oRrUIwixGf0KQcdO-kyYqzZy_OEvUSM-LOlxbJQd8smsHPW86eW2-usICNE94T4lpO1uHUu_E5fLGoZoOx7zTUcNoSow/w320-h240/%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%94%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B02.JPG" width="320" /></a> <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgFY7s2anY30o-DuKma7Vj1s-ESLNAMgmnOMEVSIPgo5sRi_yxewNprooZ3MQxkNEkAtELC0KbjSU-MExAAjNvK5xTBqQooE23xcfadFJA4YS3xlpMuTgi8bk1JU9qg4IUjamHALZoCfcaq4e9wA8zeLH6qGW74pP2xpaG1_li4O9oNpEzgP8Z1ZlZ1iRM/s4000/%D0%B2%D1%83%D0%BB,%D0%94%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B04.JPG"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgFY7s2anY30o-DuKma7Vj1s-ESLNAMgmnOMEVSIPgo5sRi_yxewNprooZ3MQxkNEkAtELC0KbjSU-MExAAjNvK5xTBqQooE23xcfadFJA4YS3xlpMuTgi8bk1JU9qg4IUjamHALZoCfcaq4e9wA8zeLH6qGW74pP2xpaG1_li4O9oNpEzgP8Z1ZlZ1iRM/w320-h240/%D0%B2%D1%83%D0%BB,%D0%94%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B04.JPG" width="320" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: x-small;">Фото О. Михайлика</span></div><div style="text-align: center;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Розташування:</b> Пролягає від проспекту Валерія Лобановського до вулиці Петра Радченка. Прилучаються вулиці Катерини Ступницької, Сім'ї Житецьких, Кишинівська та Азовська.</div><div style="text-align: justify;"><b>Попередня назва</b> (1985 - 2022): Бориса Гаріна, на честь радянського військового пілота, Героя Радянського Союзу</div><div style="text-align: justify;"><b>Первісна назва</b> (на межі 1940-х - 1950-х): Дачна*</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">* Вулиця виникла на початку XX століття під назвою Дачна. У повоєнний період вул. Дачна була продовжена в бік урочища Пронівщина до вулиці Петра Радченка.</div><div style="text-align: justify;">Первісну вул. Дачну було поділено на 2 частини. Одну її частину 1985 року названо на честь Бориса Гаріна (нині — Дачна).</div><div style="text-align: justify;">А другу, основну частину вулиці 1984 року названо на честь Героя Радянського Союзу Олександра Пироговського (нині — вулиця Григорія Кочура). Нумерація будинків залишилася наскрізна.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><h3 style="text-align: center;"><b>Вулиця Богодухівська</b></h3><div style="text-align: justify;"><b>Сучасна назва</b> (з 2022 року): вулиця Богодухівська</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Підстава</b>: на честь міста Богодухів Харківської області</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Рішення Київської міської ради:</b> від 25 серпня 2022 року № 4985/5026 «Про перейменування вулиці Брянської в Солом'янському районі міста Києва»</div><div style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEid1kn_cOrL1CftfVcUiWN0VcTp1F8VKA4XhJ1PeWp5lhO7m6BpYcK8sqHTxi6BpqUVeS_tu0HEwdK8vCAnHT0Nt1IoNXUEs3L-Xe4CIarUXLLSTxULvVQNr9-SU1Tmx-_CEs14c0LAuzGjjdk_t5tiq02MSafLx-sH0SavBwCkrRUAKWhm0HK4du2Ycx8/s624/Bogoduhov3.jpg"><img border="0" height="291" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEid1kn_cOrL1CftfVcUiWN0VcTp1F8VKA4XhJ1PeWp5lhO7m6BpYcK8sqHTxi6BpqUVeS_tu0HEwdK8vCAnHT0Nt1IoNXUEs3L-Xe4CIarUXLLSTxULvVQNr9-SU1Tmx-_CEs14c0LAuzGjjdk_t5tiq02MSafLx-sH0SavBwCkrRUAKWhm0HK4du2Ycx8/w400-h291/Bogoduhov3.jpg" width="400" /></a> <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixPz7giZj4WnrC6cmzIqsoEzcv60dQ-IS4JLNJwdvA-RMuXzU-00jfOT1lSz_ty3euoh1039oCTOp2r3dV5SXXV6CWf9qNX8MfrdCx242KdPUc1hNtlegKieUj_zWTHKEgnCOW64zPzymQ_vW3zkWU5oYsZBEBVyVdfKQtPU2puQSHRrG0MnIpt6fv1PM/s1223/%D0%91%D1%80%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F.jpg"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixPz7giZj4WnrC6cmzIqsoEzcv60dQ-IS4JLNJwdvA-RMuXzU-00jfOT1lSz_ty3euoh1039oCTOp2r3dV5SXXV6CWf9qNX8MfrdCx242KdPUc1hNtlegKieUj_zWTHKEgnCOW64zPzymQ_vW3zkWU5oYsZBEBVyVdfKQtPU2puQSHRrG0MnIpt6fv1PM/s320/%D0%91%D1%80%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F.jpg" /></a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Розташування:</b> Пролягає від вулиці Освіти до проспекту Валерія Лобановського.</div><div style="text-align: justify;"><b>Попередня назва</b> (1955 - 2022): Брянська, на честь на честь російського міста Брянськ</div><div style="text-align: justify;"><b>Первісна назва</b> (1950-ті): Нова</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><h3 style="text-align: center;"><b>Караїмський провулок</b></h3><div style="text-align: justify;"><b>Сучасна назва</b> (з 2022 року): Караїмський провулок</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Підстава</b>: на честь караїмів – одного із корінних народів Криму</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Рішення Київської міської ради</b>: від 8 вересня 2022 року № 5436/5477 «Про перейменування провулку Донського в Солом'янському районі міста Києва»</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhoK23vt-w80TQ9jCHdxGgE_j2hz-CuSMp1RJICYGytiHbYjfTmsmOOxLT2tZZahTyuJkKrmntZbKcxO1aBVODg4VRHBhPTURK18kXvLafO7j4HDPCZELx3e9pMG3PLGy2c8qFrxFHUvnayBNomyTItIbehezlN7SbKSeNZJVSGpKuZRXW7eKjdmFVBawI/s1280/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%BE%D0%BA_(%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0).jpg" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhoK23vt-w80TQ9jCHdxGgE_j2hz-CuSMp1RJICYGytiHbYjfTmsmOOxLT2tZZahTyuJkKrmntZbKcxO1aBVODg4VRHBhPTURK18kXvLafO7j4HDPCZELx3e9pMG3PLGy2c8qFrxFHUvnayBNomyTItIbehezlN7SbKSeNZJVSGpKuZRXW7eKjdmFVBawI/w640-h480/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%BE%D0%BA_(%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0).jpg" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Фото О. Михайлика</td></tr></tbody></table><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Розташування</b>: Пролягає від Архітекторської до Донської вулиці. Прилучаються Оборонна вулиця і проспект Валерія Лобановського.</div><div style="text-align: justify;"><b>Попередня назва</b> (1952 - 2022): Донський пров., на честь російської річки Дон.</div><div style="text-align: justify;"><b>Первісна назва</b> (1944 - 1952): Крюківщанська вулиця (від с. Крюківщина поблизу Києва), виникла як провулок у 1-й половині XX ст.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b><i>Джерело</i></b>: Вікіпедія, фото та краєзнавчі матеріали О. Михайлика</div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-80129172774376097902024-02-05T06:16:00.000-08:002024-02-05T06:16:25.130-08:00"Солом'янка. Історія твого району": Відрадний<div><div style="text-align: justify;">Запрошуємо на третю краєзнавчу лекцію з циклу «Cолом'янка. Історія твого району», який започатковано у <a href="https://www.facebook.com/skovoroda.library?__cft__[0]=AZVmD0vWCqQsTlPC-GOsKuKcK55eY_UfPYzUk3BPQGuk-0PbQQ9fwGbsh9GcCDWeE3LHAG0JpTuu-JCzWgGbGDbgzATjsNQbtXsW_NsI0JvlCTY5wi0kjQeWgYV2IvrIy3JHhTVHFoRJr5GRJnUGH5H0XeyTrXPcneOkeW8mG6nQ0p3enOGmjmFuw3BFjv5soHn9lkWaYaPFDC-svrBUMrBi&__tn__=-]K*F">Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди</a> спільно з києвознавцем, мандрівником і дослідником Олександром Михайликом, одним з авторів книжкової серії «Невідомі периферії Києва»!</div><div style="text-align: justify;">Найближча лекція планується вже цієї середи, 7 лютого о 17:30, і її буде присвячено Відрадному, першому житловому масиву міста. Згадаємо про хутір Відрадний, який дав назву масиву, його локалізацію на місцевості. А також дізнаємось про селище Метробуду, що виникло раніше за масив, але стало його складовою, познайомимося із Медмістечком. А також присвятимо розповідь парку Відрадний, де починається один із витоків річки Либідь, і унікальній Мамаєвій слободі.</div><div style="text-align: justify;">Допоможуть нам у подорожі часом та простором історичні карти, а також архівні і сучасні фото.</div><div style="text-align: justify;">Дата: 7 лютого, 17:30</div><div style="text-align: justify;">вул. Освіти, 14а</div><div style="text-align: justify;">Вхід вільний!</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhSA6It75ltsZq64QdoAqoQ-ZERU8MbPnMYR9QCzNJ_1h4CRYg_b3cJ1GRfF-LgQ9NfZ5GEoGVjcokZUPbuzBzs8-GN8Yb4LcWa4XUfRZhrKJegcQCrAqtWmEFxLP9IUXaDcIA-CCNPXg1TArFB2koJ5ySzNGrTmKLyjHiHsL7_U-UWeFXHsGIXUurwnWzB/s2048/421890503_401750795759215_8337756341486234092_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1448" data-original-width="2048" height="452" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhSA6It75ltsZq64QdoAqoQ-ZERU8MbPnMYR9QCzNJ_1h4CRYg_b3cJ1GRfF-LgQ9NfZ5GEoGVjcokZUPbuzBzs8-GN8Yb4LcWa4XUfRZhrKJegcQCrAqtWmEFxLP9IUXaDcIA-CCNPXg1TArFB2koJ5ySzNGrTmKLyjHiHsL7_U-UWeFXHsGIXUurwnWzB/w640-h452/421890503_401750795759215_8337756341486234092_n.jpg" width="640" /></a></div></div>Olgahttp://www.blogger.com/profile/00351366874731178031noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-25346665437872674822024-02-03T11:47:00.000-08:002024-02-05T06:53:34.824-08:00Провулок князя Володимира Ольґе́рдовича<div style="text-align: right;"><i><b>Із циклу "Прочитання вулиць"</b></i></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: left;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEimR1hgsgariesgJl_dmyzbTorjBA_0yrOB_5FYFI2VcRbK8rswv0u3GZeVgu4MCH5EFYcxx-_IG7475afipYTSeThZPyzNRcpQUUlLvdHFymD654nKKn24vOlZvojEdeK4kRdSUi3140lskvnI_ggCkCGO3LB-NYjI4hXecgoBs4pepXk_s3gLhyArGs8/s4000/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2.%D0%9A%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%8F%20%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0%20%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0.JPG" style="clear: left; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEimR1hgsgariesgJl_dmyzbTorjBA_0yrOB_5FYFI2VcRbK8rswv0u3GZeVgu4MCH5EFYcxx-_IG7475afipYTSeThZPyzNRcpQUUlLvdHFymD654nKKn24vOlZvojEdeK4kRdSUi3140lskvnI_ggCkCGO3LB-NYjI4hXecgoBs4pepXk_s3gLhyArGs8/w345-h259/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2.%D0%9A%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%8F%20%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0%20%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0.JPG" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span style="font-size: small; text-align: justify;">Фото києвознавця Олександра Михайлика</span></td></tr></tbody></table><div style="text-align: justify;"><b>Назва з 2022 року</b>: Провулок князя Володимира Ольґе́рдовича, на честь першого Київського князя з династії Гедиміновичів (рр. правл. 1362 - 1394), через розташування у цій місцевості його заміського двору Володимерка.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Підстава</b>: згідно з Рішенням Київської міської ради від 25 серпня 2022 року № 4995/5036 «Про перейменування провулку Червоного в Солом'янському районі міста Києва»</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Місцевість</b>: Совки</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Розташування</b>: Провулок пролягає від Крутогірної до Червоної вулиці. Прилучаються Рибна вулиця та Добросусідський провулок</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Попередня назва (1955 - 2022)</b>: Червоний провулок</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Первісна назва (1930-1940 рр. - 1955)</b>: 36-та Нова вулиця</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Значна частина провулку (між Рибною та Червоною вулицями) виникла та була забудована у 2-й половині 1930-х років, початковий відтинок прокладений та забудований вже у 2-й половині 1940-х років. Первісна назва — 36-та Нова вулиця. З 1955 року отримав назву Червоний провулок.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">За даними українського краєзнавця Лаврентія Похилевича, у другій половині XIV ст. тут був заміський двір князя Володимира Ольґердовича. У середині XV ст., за князювання його сина Олелька Володимировича (помер 1455), тут було засновано його двір — Володимерку. Згодом князів син пожалував цей двір шляхтичеві Михайлу Юрійовичу.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Цікаво, що у документах 1576 та 1578 років про розмежування меж між володіннями монастирів згадано урочище Володимирова груша: «почавши от Тесных улиц к груши Володимеровое, от груши Старою дорогою ку лозам Жиляныским, от лоз над курган Жилянъский». На думку автора цих рядків, назва Володимирова груша якраз і пов’язана із двором Володимерка. Це могла бути і справді старезна, правічна груша, яка росла на місці Володимерки або поблизу, як примітний та важливий орієнтир.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1DHMn6bEsa5NMxX98zWqyiQPXYg1sWxL_PO7-6F2DSF2-aJRpJW1WqQ9m4XonzyCxIT7h-K0SwGg-rf9b1DZk32VUIX9TQp99IquNKjCt35z8SLRUk96fAPoY3f0qLm4UburFJHl8Cgyg_FN1CVJnA-x5O4VkWxlrzo_doJilLUUqgxfcohclgGbYSw0/s1187/U%C5%82adzimier_Algierdavi%C4%8D._%D0%A3%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B7%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%80_%D0%90%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%87_(1578).jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1DHMn6bEsa5NMxX98zWqyiQPXYg1sWxL_PO7-6F2DSF2-aJRpJW1WqQ9m4XonzyCxIT7h-K0SwGg-rf9b1DZk32VUIX9TQp99IquNKjCt35z8SLRUk96fAPoY3f0qLm4UburFJHl8Cgyg_FN1CVJnA-x5O4VkWxlrzo_doJilLUUqgxfcohclgGbYSw0/s320/U%C5%82adzimier_Algierdavi%C4%8D._%D0%A3%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B7%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%80_%D0%90%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%87_(1578).jpg" /></a></div><div style="text-align: justify;"><b>Князь Володимир Ольґердович</b> (1331 - бл. 1398) — перший Київський князь (1362 - 1394) з династії Гедиміновичів, син Ольгерда Гедиміновича і Марії Вітебської. Пізніше князь Копильський (1395 - після 1398) та Слуцький. Охрещений матір'ю за православним обрядом, вихований на слов'янських звичаях і традиціях, Володимир швидко порозумівся з місцевим боярством, що вело свій родовід ще з домонгольских часів. В нечисленних документах, що збереглися з тих часів, Володимир Ольґердович іменує себе «З Божої ласки князь Київський». Точна дата початку княжіння Володимира Ольґердовича у Києві невідома, і реконструюється з пізніших джерел. Зазвичай її пов'язують із напівлегендарною битвою на Синіх Водах, у якій литовсько-руські війська Ольґерда Гедиміновича розбили татарських правителів Поділля та їхніх союзників, після чого Київ нібито увійшов до складу Великого князівства Литовського.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">За іншою версією, перехід був наслідком угоди Ольґерда із Мамаєм, і зміна династії відбулася мирно. При цьому збереглися документи, в яких Володимир не іменує себе князем київським навіть пізніше, коли Київщина вже увійшла до складу Великого князівства Литовського, — це дозволяє припустити, що вона йому дісталася не одразу, а внаслідок наступного перерозподілу княжінь між Гедиміновичами.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">За правління Володимира Київ був перебудований. Осередок влади був перенесений із Старокиївської гори (Верхнього міста домонгольських часів) до замку, зведеного на сусідньому пагорбі, що зараз і називається Замковою горою. Будували замок із дубових колод, за всіма правилами тодішнього фортифікаційного мистецтва. Резиденція митрополита залишилася у подвір'ї Святої Софії. Господарське життя Києва майже повністю було сконцентроване на Подолі. Заміською резиденцією самого князя була Володимерка — на місці пізнішого селища Совки.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">У своїй політиці Володимир спирався на київське боярство. Князь провів своєрідну «інвентаризацію» їхніх володінь, документально закріпивши права власності бояр на землю. І значно розширивши їхні маєтки — протягом кількох наступних століть місцеві шляхтичі обґрунтовували свої права на землі грамотами, виданими Володимиром. Підтримка боярства дозволила князю формувати військо, з яким рахувалися і сусіди, і сеньойори самого Володимира.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Воєначальником він був здібним, його походи на південь були успішними, а межі князівства були навіть розширені. Іноді кажуть, що під владою князя було 71 місто, згадані у «Списку городів руських». Але сам цей список — джерело відносне. Із впевненістю можна казати лише те, що до Київського князівства входили не лише ті землі, що їх зараховували до нього перед монгольської навалою, а й Переяславщина, і значна частина чернігово-сіверських земель.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Як володар Київського князівства, провадив самостійну політику, карбував власну монету. На сьогодні знайдено близько 1200 монет Володимира Ольґердовича, семи основних типів у більш як півтора десятках місць Наддніпрянщини. Це може свідчити і про неабияке економічне пожвавлення на підвладних йому теренах. З іншого боку — це могло свідчити і про політичну залежність Києва і про те, що карбування (принаймні спочатку) відбувалося під контролем ханської адміністрації. З іншого боку — на переважній більшості монет Володимира є зображення «князівського знака», що нагадує давньоруський знак Рюриковичів (тризуб) і атрибується як схематичне зображення церкви. Це свідчило і про державні амбіції самого Володимира, і про намагання князя засвідчити свою належність до політичної традиції Давньої Русі.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Володимир наполегливо намагався взяти під своє крило церкву. Як і Ольґерд, він наполягав, що резиденція православного митрополита має знаходитися лише в Києві, вимагаючи або повернення до міста митрополита Олексія з Москви, або призначення нового очільника церкви. Константинопольський патріарх певний час вагався, і лише в 1375 році висвятив на митрополичу кафедру Кипріана.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">У 1385 році між Великим князівством Литовським і Польським королівством було укладено Кревську унію, за якою дві держави об'єднувались під владою одного монарха — Ягайла-Владислава Ольґердовича. Владисла́в II Яга́йло (1362 - 1 червня 1434) — молодший брат Володимира Ольґердовича, великий князь литовський і руський (1377 - 1381, 1382 - 1386) і польський король (1386 - 1434), володар та спадкоємець Русі з династії Гедиміновичів.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">У 1388 році Володимир Ольґердович як васал дав присяжну грамоту Владиславу II Ягайлу та його дружині, польській королеві Ядвізі та Короні Польській, обіцяючи зберігати їм вірність і надати допомогу в разі потреби. У 1390 році підтримав Ягайла у боротьбі проти бунтівного кузена Вітовта — військові загони київського князя разом з іншими союзниками у складі королівських військ брали штурмом Гродно, центр володінь Вітовта. Островська угода 1392 між Ягайлом і Вітовтом була для Володимира Ольґердовича вкрай несприятливою. Прийшовши до влади у Великому князівстві Литовському, Вітовт, за згодою і при підтримці Ягайла, взяв курс на ослаблення та ліквідацію найбільших удільних князівств.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Рішення про відібрання у Володимира Києва і Київського князівства було прийняте Вітовтом, Владиславом II Ягайлом і Скиргайлом Ольґердовичем на початку грудня 1392 року в Белзі. Однак його реалізація затяглася. Наприкінці 1394, при посередництві королівських емісарів Володимир був «виведений» з Києва, отримавши натомість доволі значний уділ в Поліссі з містами Копиль і Слуцьк.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Востаннє згаданий серед підписантів Салінського договору між Вітовтом та Тевтонським Орденом у 1398 році. Помер невдовзі після цього, похований в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря, опікуном і благодійником якого вважався. Записаний у Києво-Печерському пом'янику. Згідно з цим пам'яником, перед смертю став ченцем.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Мав трьох синів — князів Олелька (займав Київський стіл у 1443 - 1445 роках), Івана та Андрія.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b><i>Джерело:</i></b> Вікіпедія; краєзнавчі матеріали Олександра Михайлика.</div>Тетяна Яровицинаhttp://www.blogger.com/profile/10817197147371507372noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-56261295295663661002024-02-02T04:22:00.000-08:002024-02-02T04:22:50.112-08:00Безоплатні екскурсії Києвом<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgT5ia8SuBcRchlqxQDb-bqrrT913q-Vc9cMx3DVrihj6MNuLuhYc_R3e0Bz7FiLMLBVTu8pVCcDOcnbxiIR5O-dMjgHSsDXlpSwPxSjO3bDaVaV2wNmHOyR8tf2YDsz43DL4S7dgsUFXAw-zKcjS7jVmgOP53rjgkF9hkye3Q06NIu6QrewwI2VxvDvAmu/s640/421861393_777384191092485_5479459438735548256_n.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="640" data-original-width="512" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgT5ia8SuBcRchlqxQDb-bqrrT913q-Vc9cMx3DVrihj6MNuLuhYc_R3e0Bz7FiLMLBVTu8pVCcDOcnbxiIR5O-dMjgHSsDXlpSwPxSjO3bDaVaV2wNmHOyR8tf2YDsz43DL4S7dgsUFXAw-zKcjS7jVmgOP53rjgkF9hkye3Q06NIu6QrewwI2VxvDvAmu/w320-h400/421861393_777384191092485_5479459438735548256_n.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: justify;">Друзі, до вашої уваги розклад безоплатних екскурсійних маршрутів Києвом на цей тиждень.</div><div style="text-align: justify;">Управління туризму та промоцій Київської міської державної адміністрації та Київський центр розвитку туризму підготували для вас 7 екскурсій. Обирайте маршрут, який до вподоби саме вам, і заповнюйте реєстраційні форми.</div><div style="text-align: justify;">Зважаючи на дуже великий попит та обмежену кількість місць під час воєнного стану, реєстрація є обов'язковою!</div><div style="text-align: justify;">Місця зустрічей вказані в анкетах.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Прогулянка старим Києвом»</b></div><div style="text-align: justify;">Під час екскурсії ви дізнаєтеся про будівництво Володимирського та Софійського соборів, про історію функціонування та реконструкції Золотих воріт, побачите старі й нові об’єкти історії нашого міста й держави загалом.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Володимирський собор → Будинок Гольденберга → Золоті ворота → Пам'ятник захисникам кордонів вітчизни усіх поколінь → Софійська площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">2 лютого, п’ятниця, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FW8gkhwav7CmbUExd6%3Ffbclid%3DIwAR2xSsZ03O2KGDLr9gS_vCi5MY_CrVodDbSTSa0b36tpRRHr1LN9U4ZbTng&h=AT04Z6blNVrk3N9saiu5w4Vf9Fn9qhNntgsdG-Dq7qxirnrMU7Bkb2MK1ryauYJIky11ion4oL3gCOd556eaYaxyZNRm63f3VfLiGB6aJp8gRpVvtDxRQWYv_LvZN72IG-44&__tn__=-UK-R&c[0]=AT1Us_vo3U4iqZZXeCHq6W3KwH34-ogbxmHpzEVkpx5LtrP_QLd7MbAgoigaVTHToLkdBEUvE0ekChTjOBnZfwmIe1wD9w2wnqxDkhec4dz32v5zWORKSzG-uR2OO5xfpECOPyM6Pe4fV-yGISKan8r4BcWOmNiHrU0kJi_Y21t_ocOEdHyN9Uxx5pYYjEoRBecEvZc9qcmw">https://forms.gle/W8gkhwav7CmbUExd6</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Київ: стежиною воєнної історії»</b></div><div style="text-align: justify;">Прогулюючись затишними вулицями стародавнього Печерська, ви познайомитеся з рядом об’єктів мілітарної історії Києва, а також почуєте про події багатолітньої боротьби за незалежність України, що триває й донині.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України → Маріїнський парк → Будинок командувача військ Київського військового округу → Арсенальна площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">2 лютого, п’ятниця, 14:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FHKNArbBpWrzg2VKS7%3Ffbclid%3DIwAR2nhGT-UMy4SzeeyvXJ6Eqode75Lekx1IrzBcVN-4mL_S-hmJB-s2PkK1E&h=AT0p5Lv1lpaE1REZpAl6aUouaSavg8j2JJAw9PaIa_UU27NG9Nurc5ggR84IEDHwOYGqzQJzCLbhJewI62KfJb6WU8Ik7vgbBdWmKimExKJJRWxXXsezJI16zHmM53PoKy22&__tn__=-UK-R&c[0]=AT1Us_vo3U4iqZZXeCHq6W3KwH34-ogbxmHpzEVkpx5LtrP_QLd7MbAgoigaVTHToLkdBEUvE0ekChTjOBnZfwmIe1wD9w2wnqxDkhec4dz32v5zWORKSzG-uR2OO5xfpECOPyM6Pe4fV-yGISKan8r4BcWOmNiHrU0kJi_Y21t_ocOEdHyN9Uxx5pYYjEoRBecEvZc9qcmw">https://forms.gle/HKNArbBpWrzg2VKS7</a></div><div style="text-align: justify;">4 лютого, неділя, 12:00.</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FKcVDtWmU5jr13VAb8%3Ffbclid%3DIwAR2krfevv4X1kip48pqfIpPoakxh0uyT-wDoGSe9C_1Y0KtcvdujJZB6Dl0&h=AT0FsWOcJlwllBNGNtv62uN9N_rcU_G2F5PX7SgfA9Q00jI1kbOQmtic9RQWm7fUZu8z1aNq0rwhaWWCkHLpU6ULSNi5S7jcthxeOG-Au8RA-SxJiyeugtc54SR-SwONrxj0&__tn__=-UK-R&c[0]=AT1Us_vo3U4iqZZXeCHq6W3KwH34-ogbxmHpzEVkpx5LtrP_QLd7MbAgoigaVTHToLkdBEUvE0ekChTjOBnZfwmIe1wD9w2wnqxDkhec4dz32v5zWORKSzG-uR2OO5xfpECOPyM6Pe4fV-yGISKan8r4BcWOmNiHrU0kJi_Y21t_ocOEdHyN9Uxx5pYYjEoRBecEvZc9qcmw">https://forms.gle/KcVDtWmU5jr13VAb8</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Провулками київського Кудрявця»</b></div><div style="text-align: justify;">Цей екскурсійний маршрут проведе вас літописними місцями Києва та ознайомить з творіннями багатьох видатних киян – архітекторів, художників, письменників та акторів, що мешкали в цій місцевості у різні часи.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Львівська площа → Вознесенський узвіз → Кудрявська площа → вул. Січових Стрільців.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">2 лютого, п’ятниця, 15:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FkRfNmCKHGMKAgUMv7%3Ffbclid%3DIwAR0fdoQzLLAebjIc2cuMAd0ySe1UMOczH9Nv1k_hc4eXPup5FSr8zBt33N0&h=AT23n0qvj0iGiNmixXPaJWX1eeTkkBfou-fwzAObAeRfUj3lW0CNcjov0atl2YxuuPjNeOruyTZiY9jwpZ7CDZGHiUaxh5wq7xkKPYHuSXer42hfubJFpYZ6cu6hPFqlqhP5&__tn__=-UK-R&c[0]=AT1Us_vo3U4iqZZXeCHq6W3KwH34-ogbxmHpzEVkpx5LtrP_QLd7MbAgoigaVTHToLkdBEUvE0ekChTjOBnZfwmIe1wD9w2wnqxDkhec4dz32v5zWORKSzG-uR2OO5xfpECOPyM6Pe4fV-yGISKan8r4BcWOmNiHrU0kJi_Y21t_ocOEdHyN9Uxx5pYYjEoRBecEvZc9qcmw">https://forms.gle/kRfNmCKHGMKAgUMv7</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Київ незламний»</b></div><div style="text-align: justify;">Під час екскурсії ви дізнаєтесь багато цікавого про історію Києва – з часів Другої світової війни і до сьогодні. Крім того, почуєте про людей, які відігравали важливу роль у його незламності та перемозі.</div> <div style="text-align: justify;">Маршрут: Бабин Яр → Дзеркальне поле → Менора → вул. Юрія Іллєнка → Лук'янівська площа.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">3 лютого, субота, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FZaAbPMShnNaB3c8WA%3Ffbclid%3DIwAR3SMkzTXbej_qi-RuRVUFljvpNjW-CW2jX0-p37XsaDeoQ9tqRPHkAqG3w&h=AT024P8ejyrqli4ASEnbRosDMKx_c6xG_qbZp9weLircuZZ89vEiW8FiHCHpfTWLDTjqNsKDc-B1rL6WThMDCf2nzpvDK2mu8wC_QuSq6VyY79W_nBHpaTzUyI7RQXjl10gA&__tn__=-UK-R&c[0]=AT1Us_vo3U4iqZZXeCHq6W3KwH34-ogbxmHpzEVkpx5LtrP_QLd7MbAgoigaVTHToLkdBEUvE0ekChTjOBnZfwmIe1wD9w2wnqxDkhec4dz32v5zWORKSzG-uR2OO5xfpECOPyM6Pe4fV-yGISKan8r4BcWOmNiHrU0kJi_Y21t_ocOEdHyN9Uxx5pYYjEoRBecEvZc9qcmw">https://forms.gle/ZaAbPMShnNaB3c8WA</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Все починається з Університету»</b></div><div style="text-align: justify;">Дізнайтеся, як Університет дав початок розбудові нового кварталу Києва, а також познайомтеся з історією створення навколо Червоного корпусу чудового парку та ботанічного саду.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: станція метро «Університет» → Ботанічний сад ім. академіка О. В. Фоміна → Червоний корпус КНУ → Бібліотека ім. В. І. Вернадського → Парк ім. Т. Г. Шевченка.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті.</div><div style="text-align: justify;">3 лютого, субота, 13:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FWmriLn23CKAV4vg78%3Ffbclid%3DIwAR26qZZ3eboX8pUMTBP12aWBZaCxJfxkY30CUxn5ep6sZ4rchtu-uoqeKbQ&h=AT3gjKjnIDhNZbLt-5RQ7WGNF2D7wkwu9zqO4uVy3Yb6dTSFbxN2TZ--nC7hkcdCHG3-CEMNF4w6YToVu93xDvoNsm5I8ZtTqd5-6xRoxvJzeTygaenjhHJ0rBIA2p-U36Q4&__tn__=-UK-R&c[0]=AT1Us_vo3U4iqZZXeCHq6W3KwH34-ogbxmHpzEVkpx5LtrP_QLd7MbAgoigaVTHToLkdBEUvE0ekChTjOBnZfwmIe1wD9w2wnqxDkhec4dz32v5zWORKSzG-uR2OO5xfpECOPyM6Pe4fV-yGISKan8r4BcWOmNiHrU0kJi_Y21t_ocOEdHyN9Uxx5pYYjEoRBecEvZc9qcmw">https://forms.gle/WmriLn23CKAV4vg78</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;"><b>Екскурсія «Київ історичний»</b></div><div style="text-align: justify;">Цей екскурсійний маршрут присвячений історії стародавнього Києва, його пам’яткам, архітектурі та Подолу.</div><div style="text-align: justify;">Маршрут: Софійська площа → Михайлівська площа → Старокиївська гора → Андріївська церква.</div><div style="text-align: justify;">Місце зустрічі вказано в анкеті</div><div style="text-align: justify;">4 лютого, неділя, 12:00</div><div style="text-align: justify;">Реєстрація за посиланням: <a href="https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fforms.gle%2FFUuHU9EHt637t75k7%3Ffbclid%3DIwAR1AtZp17AipMbAkP3Q5gL9yXjy0FaEY6wdxdOp9Mc3r7YNnPMbpaYx0Wf4&h=AT0zNCVrHcwUve0Lj7W5adiubc882APi2-8QU4ar7hiLK9RyRs6onQJ_yRGzigeB1mXDcRiPYPq_o2LMzFi2L1tmeT_GkhmdUZ3uI1d1DBzQgL4-VKqZqxSW4i08CxZKbedk&__tn__=-UK-R&c[0]=AT1Us_vo3U4iqZZXeCHq6W3KwH34-ogbxmHpzEVkpx5LtrP_QLd7MbAgoigaVTHToLkdBEUvE0ekChTjOBnZfwmIe1wD9w2wnqxDkhec4dz32v5zWORKSzG-uR2OO5xfpECOPyM6Pe4fV-yGISKan8r4BcWOmNiHrU0kJi_Y21t_ocOEdHyN9Uxx5pYYjEoRBecEvZc9qcmw">https://forms.gle/FUuHU9EHt637t75k7</a></div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Крім того, можна придбати індивідуальні та корпоративні екскурсії улюбленим містом для вас, вашої родини або колег. Щоб отримати більш детальну інформацію, телефонуйте або пишіть у Telegram за номером: +38 (096) 006-80-94 або на е-mail: knp.kcrt@ukr.net.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div style="text-align: justify;">Ознайомтеся, будь ласка, з правилами безпеки під час воєнного стану:</div><div style="text-align: justify;"><ul><li>у разі повітряної тривоги за маршрутом передбачені діючі укриття, кожен учасник екскурсії заради своєї безпеки повинен слухати вказівки гіда;</li><li>у разі ворожих обстрілів заради безпеки екскурсантів та гіда, Управління та Київський центр розвитку туризму залишають за собою право скасувати прогулянку.</li></ul></div>Olgahttp://www.blogger.com/profile/00351366874731178031noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4801987916887485176.post-74454939319407300202024-02-02T04:13:00.000-08:002024-02-02T04:13:45.118-08:00Провулок Федосєєва перейменовано на провулок Мар'яна Гаденка<div style="text-align: justify;">Київ продовжує процес деколонізації столичної топоніміки. Так, 18 січня 2024 року, провулок Федосєєва (названий на честь російського революціонера-марксиста) у Солом’янському районі столиці, рішенням Київської міської ради отримав нову назву – провулок Мар’яна Гаденка.</div><div style="text-align: justify;">Нова назва запропонована на честь українського композитора, поета-пісняра, народного артиста України, виконавця власних пісень, засновника та голови журі багатьох всеукраїнських пісенних конкурсів Мар’яна Гаденка.</div><div style="text-align: justify;"><br /></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj67-UwJq4nGrZQ2UakCxRUt4l55Tx8oLlIX8VknHXVFZ-j_trA9oydYB8GyG9_ZAP2u6rcpbuG3x2gQlmCqWqBkOmksY-LPrUNhbh7x6dXHDDDYEPDLhGtDv5QFazSKf3JveZpjELaMtuxxwEx-buBMLtDABC-zgHZHqiH0Rt5AZcoz-9GQx3gzKVrSg40/s620/424617930_777906504373587_2495514549563337167_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="434" data-original-width="620" height="448" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj67-UwJq4nGrZQ2UakCxRUt4l55Tx8oLlIX8VknHXVFZ-j_trA9oydYB8GyG9_ZAP2u6rcpbuG3x2gQlmCqWqBkOmksY-LPrUNhbh7x6dXHDDDYEPDLhGtDv5QFazSKf3JveZpjELaMtuxxwEx-buBMLtDABC-zgHZHqiH0Rt5AZcoz-9GQx3gzKVrSg40/w640-h448/424617930_777906504373587_2495514549563337167_n.jpg" width="640" /></a></div>Olgahttp://www.blogger.com/profile/00351366874731178031noreply@blogger.com0