Видатні імена району. Микола Чирвинський

Микола Чирвинський увійшов  в історію як один із засновників зоотехнічної науки, перший декан сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту. 

Уродженець Чернігова (народився 10 травня 1848), закінчив Санкт-Петербурзький землеробський інститут, де й посилився інтерес до зоотехніки. Згодом навчався та працював у Бельгії, Франції, Німеччині. 

1898 року розпочався київський період життя науковця. У серпні того ж року його запрошують до нового, щойно заснованого навчального закладу, очолити сільськогосподарське відділення. Очолював його до 1904 року. А з вересня 1905 до червня 1906 був ректором Політехніки. Після того, як подав у відставку, очолював сільськогосподарське відділення. Створив кафедру загальної зоотехнії, в складі якої були зразковий скотарський двір, вівчарня, лабораторія.

1916 року за віком Микола Чирвинський пішов у відставку з посади декана сільськогосподарського відділення. Опісля вів курси вівчарства і загальної зоотехнії. У грудні 1919 поїхав у місто Новочеркаськ (росія), де 5 січня 1920 року помер. 

Мешкав науковець у службовій квартирі в професорському будинку біля першого корпусу Політехніки.

Спортивні споруди району. Стадіон "Локомотив"

2 серпня 2025 року виповнилося 100 років найстарішому спортивному об’єкту Солом’янського району – стадіону "Локомотив", що розташований за адресою пров. Стадіонний, 10/2.

Майданчик спортивних ігор для залізничників існував на цьому місці ще з 1919 року. А от справжній стадіон було офіційно відкрито 2 серпня 1925-го – спеціально для футбольної команди "Желдор", яка тоді була однією з найсильніших у Києві. Спочатку він не мав ніякої власної назви, а через два роки, у 1927, став "Червоним залізничним стадіоном".

Стадіон у 1933 році

У 1933-34 роках сподобився на реконструкцію та отримав повноцінні трибуни на 10.000 глядачів. А у 1935-му разом із командою отримав сучасну назву – "Локомотив".

Традиційні кольори команди й стадіону – червоно-зелені. Це спадок залізниці, адже червоними та зеленими прапорцями історично користувалися працівники стрілочних постів, відтак було багато тканини саме цих кольорів. 

Трибуна під час спортивних змагань, 1933

1938 року на солом’янському стадіоні "Локомотив" проводилися матчі найвищого дивізіону чемпіонату СРСР з футболу! На жаль, надалі залізничники понизилися в класі, а у 1947-му команда втратила професійний статус. Відтоді тут проводилися лише матчі на першість Києва і дитячо-юнацькі змагання.

Роки йшли, споруда старіла, і вже на початку XXI століття самому існуванню стадіону виникла загроза. На його місці запланували побудувати розкішний фітнес-центр. На щастя, "Локомотив" не лише вцілів, а й відбулася його реконструкція. У 2011-12 роках поле отримало італійське штучне покриття, а трибуни – 1.631 місце з пластиковими сидіннями.

23 січня 2024 року стадіон зазнав серйозних руйнувань внаслідок російської ракетної атаки. Було знищено спортивну залу, адміністративний та головний корпуси із роздягальнями. А от серце "Локомотиву" – славетне колись футбольне поле – вціліло. Заплановано не лише відновити все, а й перетворити на сучасний багатофункціональний, інклюзивний комплекс Локо Сіті.

Історичні карти Солом'янки. Карта 1882 року

Перша англомовна карта Києва, надрукована у поважній енциклопедії "Британіка" (9-те видання, том 14, 1882 рік, сторінка 70). Вона ілюструє статтю "Kieff, Kiyeff or Kiev", подібна до російськомовної карти 1880 року, проте не ідентична їй цілком. 

Нас ця карта зацікавила тим, що на неї потрапив і шматочок нашого району. Тож окрім "Railway Station", "Military Gymnasium", є на ній і Solomenka та Shulyavka. Тож читачі цієї легендарної енциклопедії у Великій Британії та багатьох інших країнах, куди вона потрапляла, ще у 1882 дізналися про існування Солом'янки та Шулявки! 

Історія району в фотографіях. Трикотажна фабрика, 1930-і

1930 року, частково на основі спалених споруд колишнього військового млина (згоріли 1920 року внаслідок підпалу польських військ) в місцевості Протасів Яр розпочалося будівництво двох великих підприємств – трикотажної та кравецької фабрик. На фото – завершення будівництва трикотажної фабрики, 1930 або 1931 роки.

Фото з фондів ЦДКФФА України ім. Пшеничного, відбиток фото зберігається у Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в серпні 2025 року.

Проспекти Солом'янського району

В межах Солом'янського району повністю або частково пролягає 5 проспектів (3 повністю в межах району, 2 частково).

Це:

• Берестейський проспект (в межах району лише непарний бік від Політехнічного провулку до Гаванського залізничного шляхопроводу)
• Відрадний проспект
• проспект Любомира Гузара
• проспект Валерія Лобановського (в межах району – частина проспекту, від Севастопольської площі до вулиці Володимира Брожка)
• проспект Повітряних Сил

Проспект Повітряних Сил

Проспект як явище відносно молоді. Першою магістраллю, яка отримала статус проспекту, був Відрадний, 1961 року. З 1963 року цей статус має Повітряних Сил, з 1964 Берестейський, з 1967 Любомира Гузара, з 1974 Валерія Лобановського. Відтоді цей статус магістралям не надавали.

Та частина виникли на основі давніх шосе або шляхів. Так, сучасний проспект Повітряних Сил починався як шлях у село Жиляни. У 1840-х-1850-х роках прокладено шосе Київ-Брест, частиною якого є сучасний Берестейський проспект.

Інші ж виникли з нуля вже у 20 столітті. 1938 року прокладено магістраль, яка згодом стане Відрадним проспектом.

Проспект Любомира Гузара як магістраль проклали наприкінці 1950-х при забудові масиву Відрадний. На основі ланцюжка вулиць, більшість із яких виникли у 1940-х роках, проклали частину сучасного проспекту Лобановського, що пролягає в межах району.

У новому циклі ми детально розповімо про кожен із 5 проспектів Солом'янського району.

Тоді й тепер. Залізничний ринок

На вулиці Кудряшова (нині Мокрій), 1 1973 року побудували Залізничний ринок із торговельною залою на 394 місця за проектом архітекторок Алли Анищенко та Наталії Чмутіної, інженерів Б. Беднарського, В. Федорка.

Це - кругла будівля зі стінами зі скла та бетону. Надалі вона неодноразово змінювала призначення. 1993 року ринок закрили. Спершу тут розмістився автосалон. У 1994–2000 роках у будівлі діяла Київська універсальна біржа. 2002 року, після реконструкції, у приміщенні колишнього ринку відкрили магазин «Велика Кишеня». 2021 року магазин було закрито. Київрада передала будівлю для нового будівництва, тобто будівлю мали знести.

Спільнота виступила на захист споруди як цінної пам'ятки радянського модернізму. ГО "Музей відкрито на ремонт" станом на 2025 рік працює над розробкою Картки виявленого об'єкта культурної спадщини - "Залізничний ринок" (Київ). Наразі будівля колишнього ринку закинута.

Порівняємо фото споруди у 1977 році і в рік припинення роботи супермаркету "Велика Кишня" (2021, автор Олександр Михайлик). Ракурс фото 1977 року зроблено дещо з більшої відстані порівняно із 2021 роком.

1977 рік

Історія району на сторінках газет. Будинок, який знає міністрів і пам'ятає кадетів

У березневому номері газети "Солом'янка" в 2004 році вийшла стаття відомого києвознавця та екскурсовода Віктора Киркевича. Того року він опублікував у газеті 5 своїх статей з історії району. Нами опубліковано вже його статті "Звідкіля Шулявка?", "Залізнична колонія".

Оригінал газети зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в грудні 2024 року.

Видатні імена Солом'янського району. Костянтин Зворикін

Третім директором Київської політехніки був Костянтин Зворикін. Попри те, що він очолював інститут лише рік, загалом він працював у ньому понад 15 років.

Уродженець російського міста Мурома та випускник Петербурзького технологічного інституту, він 40 років зі свого 67-річного життя жив і працював в Україні.

Спочатку він працює в Харківському технологічному інституті, з 1888 по 1898 роки. читав лекції з борошномельного виробництва і технології деревини, керував проектуванням парових котлів на механічному та хімічному відділеннях.

Коли ж 1898 року було засновано Київський політехнічний інститут, Костянтина Зворикіна запрошують очолити механічне відділення. Він читав курси загальної механічної технології, деталей машин та борошномельного виробництва. Заснував наукову школу обробку металів різанням. Живе він у будинку для викладачів на території навчального закладу.

1904 року він очолює Київську політехніку, стає її третім за ліком ректором. Наступного 1905 року йде з цієї посади та повертається до Харкова. 1918 року науковець повернувся до Києва, став вдруге працювати у Політехніці. А 1922 року очолив науково-дослідну кафедру механічної технології. 1927 року вчений залишив посаду, а 7 липня 1928 року пішов з життя. Його поховано на Лук'янівському кладовищі.

Нащадки науковця теж пов'язали свою долю із Політехнікою. Її закінчили син Олег та онук Костянтин, а також правнуки. Нині онук науковця, Костянтин Зворикін, працює викладачем у навчальному закладі.

28 серпня 2023 року на першому поверсі першого корпусу (біля аудиторії 143) урочисто відкрито барельєф Костянтина Зворикіна (автори – подружжя, молоді скульптори Микола Тихонов та Мілана Янковська).

У центрі Києва відкрили незвичну інтерактивну інсталяцію — п’ятиметровий бюст Тараса Шевченка

Усередині інсталяції можна:

• подивитися на світ очима Кобзаря - через спеціальні «вічка» видно 80 локацій у 37 країнах, де встановлені його пам’ятники
• послухати вірші у виконанні Богдана Ступки
• перевірити свої знання про Шевченка в інтерактивному форматі

Автор проєкту - Сергій Западня. 

Ініціатива реалізована Ukraine WOW та Visa у партнерстві з МЗС України.

Локація: парк Шевченка, до 15 серпня

Спортивні споруди району

В межах Солом'янського району є чимало стадіонів, а також спортивні комплекси, плавальні басейни. Їх історії та сьогоденню й буде присвячено цикл дописів, який ми започатковуємо.

Є такі спортивні комплекси та стадіони (без шкільних та на території навчальних закладів з обмеженим доступом):

• стадіон "Локомотив"
• стадіон тренувальної бази "Відрадний" клубу "Динамо"
• спорткомплекс КНУБА
• стадіон Державного університету телекомунікацій
• стадіон ЦСК ЗСУ
• Спорткомплекс Київського авіаційного інституту
• басейн Київського авіаційного інституту
• Спорткомплекс НТУУ "Київький політехнічний інститут"
• Тенісна арена МТА
• басейн "Першотравневий" (знесено)

Історичні карти Солом'янки. План 1880 року

На плані Києва 1880 року – фрагмент сучасного Солом'янського району. Місцини вздовж лівого (Шулявка) та правого берегів Либеді (Солом'янка та Протасів Яр). Місцевості зображені дуже схематично.

Під літерою 54 залізничний вокзал, 55 – Кадетський корпус.

В Музеї Києва стартує виставка відомих і маловідомих творів Івана Марчука

Сьогодні, 6 серпня Музей Києва. Museum of Kyiv стартує виставка відомих і маловідомих творів Івана Марчука.

Виставка "Іван Марчук. Пробудження" сформована на основі 3 авторських циклів – "Голос моєї душі", "Пейзаж" і "Цвітіння".

Центральною роботою експозиції стала картина "Пробудження", яку Іван Марчук створив у Нью-Йорку в часи еміграції.

Роботи для виставки надали 9 музеїв України та 19 приватних колекціонерів.

Виставка триватиме до 9 листопада.

Графік роботи Музейно-виставкового центру Музею історії міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7):

• ср–нд: 12:00 – 19:00
• пн, вт: вихідний

Більше фото за посиланням – https://e.surl.li/woplrg.

Історія району в фотографіях. Головні залізничні майстерні, 1918

На рідкісному фото 1918 року – пошкоджені внаслідок боїв між українськими та більшовицькими військами споруди залізничних майстерень (нині Київський електровагоноремонтний завод). У 1920-х роках споруди відбудовано.

Фото з фондів Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Зацифровано в грудні 2024 року. Публікується вперше.

Площі району. Відрадна площа

Завершує цикл, присвячений площам району, Відрадна площа.

Вона сформувалася ще у 1960-х роках при забудові Відрадного масиву, як перетин Відрадного проспекту та вулиці Героїв Севастополя. 

Назву отримала у 2021 році від однойменного масиву.

Відрадна площа і постамент від погруддя Власу Чубарю. Фото Олександра Михайлика

Тоді й тепер. Вулиця Генерала Воробйова

Фото кінця 1990-х-початку 2000-х років (не пізніше 2001) авторства видатного фотографа Володимира Фаліна, яке було опубліковане в газеті "Горожанин". На фото – тодішня вул. Курська (нині Генерала Воробйова). Вулицею їде тролейбус 19-го маршрута з бортовим номером 316, модель Skoda 14Tr. А дату фото "не пізніше 2001" ми можемо визначити саме завдяки цьому тролейбусу – його було списано саме 2001 року.

Фото зацифровано в червні 2025 року. Копія зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Фото 2011 року, автор Олександр Михайлик. Воно зроблено дещо вище по вулиці, аніж попереднє, але напрямок та ракурс ті самі. Для композиції у кадрі також тролейбус 19 маршруту, модель МАЗ 103Т, бортовий номер 3714. Тролейбус списано 2021 року.

Історія району на сторінках газет. Історія авіації на Медовій вулиці

Одному з найбільших технічних музеїв України, розташованому в нашому районі, присвячено статтю "Історія авіації на Медовій вулиці". Опубліковано в газеті "Солом'янка" за 2008 рік, вересневе число №13. Авторка Олена Шпетна.

Оригінал статті зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в грудні 2024 року.

Виставка "Фотоальбоми Києва в колекції бібліотеки"

Читачі зі стажем кажуть, що немає нічого приємнішого, аніж гортати фотоальбоми з видами Києва. Порівнювати, як місто змінювалося з кінця XIX століття й дотепер. Одяг, автівки, громадський транспорт, вивіски магазинів, газетні кіоски та сквери – все це можна розглядати годинами й згадувати, згадувати…

Зважаючи на це, бібліотекарі ЦРБ імені Григорія Сковороди підготували виставку "Фотоальбоми Києва в колекції бібліотеки", що розмістилася у фоє бібліотеки й триватиме до 18 серпня.

Ми відібрали для неї 22 альбоми різних часів – виданих з 1970-х. Деякі з них занурюють у більш давні часи, адже пропонують порівняти фото межі XIX-XX століть і 2000-х.Погортайте їх, відчуйте неповторний аромат глянцевих сторінок, пориньте у спогади чи відкрийте для себе абсолютно новий світ. Адже Київ мінливий. Різний в усі пори року. Але такий рідний.

100 років стадіону "Локомотив"

Сьогодні виповнюється 100 років найстарішому спортивному об’єкту Солом’янського району – стадіону "Локомотив", що розташований за адресою пров. Стадіонний, 10/2.

Майданчик спортивних ігор для залізничників існував на цьому місці ще з 1919 року. А от справжній стадіон було офіційно відкрито 2 серпня 1925-го – спеціально для футбольної команди "Желдор", яка тоді була однією з найсильніших у Києві. Спочатку він не мав ніякої власної назви, а через два роки став "Червоним залізничним стадіоном".

У 1933-34 роках стадіон сподобився на реконструкцію та отримав повноцінні трибуни на 10.000 глядачів. А у 1935-му разом із командою отримав сучасну назву – "Локомотив".

Традиційні кольори команди й стадіону – червоно-зелені. Це спадок залізниці, адже червоними та зеленими прапорцями історично користувалися працівники стрілочних постів, відтак було багато тканини саме цих кольорів.

1938 року на солом’янському стадіоні "Локомотив" проводилися матчі найвищого дивізіону чемпіонату СРСР з футболу! На жаль, надалі залізничники понизилися в класі, а у 1947-му команда втратила професійний статус. Відтоді тут проводилися лише матчі на першість Києва і дитячо-юнацькі змагання.

Роки йшли, споруда старіла, і вже на початку XXI століття самому існуванню стадіону виникла загроза. На його місці запланували побудувати розкішний фітнес-центр. На щастя, "Локомотив" не лише вцілів, а й відбулася його реконструкція. У 2011-12 роках поле отримало італійське штучне покриття, а трибуни – 1.631 місце з пластиковими сидіннями.

23 січня 2024 року стадіон зазнав серйозних руйнувань внаслідок російської ракетної атаки. Було знищено спортивну залу, адміністративний та головний корпуси із роздягальнями. А от серце "Локомотиву" – славетне колись футбольне поле – вціліло. Заплановано реконструювати комплекс та перетворити його на перший інклюзивний в Україні, з назвою Локо Сіті.

Втрачені споруди. Історична забудова Солом'янки

У 1960-1970-х було здійснено масштабну реконструкцію Солом’янки. 1966 року розпочато реконструкцію непарного боку вулиці Липківського (тоді Урицького). Парний бік вулиці Липківського до 1970-х здебільшого займала стара малоповерхова забудова. 1976 року було розпочато реконструкцію парного боку вулиці Липківського з розширенням її до 40 м. Відтак протягом 1960-х-1970-х років було знесено стару забудову вздовж вулиці. Останнім наприкінці 1970-х знесли триповерховий будинок за адресою вул. Урицького, 38, збудований у 1914 році. Це була єдина триповерхівка старої Солом'янки, в ній протягом всього існування діяв кінотеатр.

На унікальних світлинах першої половини 1960-х – історична забудова Солом'янки, яку невдовзі буде знесено.

Урицького, 23

Ріг тодішніх вулиць Урицького та Бригадирської

Ріг тодішніх вулиць Урицького та Бригадирської

Ріг вулиці Урицької та Кубанської, непарний бік

Вулиця Урицького, 84, ріг вулиці Кубанської, парний бік

Урицького, 38. 1977 рік, фото Василя Галайби

Історичні карти Солом'янки. План 1879 року

План Києва з передмістями, який 1879 року уклав землемір Валерій Бошно, зафіксував і тодішні предмістя Шулявка, Солом'янка, Протасів Яр, хутір Байкова, тобто прилеглі до Либеді місцевості нашого району.

На першому фрагменті зафіксовано дві Шулявки. Перша, праву або міську, на плані вона "передмістя Шулявка". Цю частину поселення включено до меж Києва ще 1851 року. Друга, ліва або сільська, на плані "дєрєвня Шулявка", цю частину було включено до меж Києва лише 1914 року.

Будівля поряд із цифрою 14 – Кадетський корпус.

На наступному фрагменті – Нижня та Верхня Солом'янки. Від першої досьогодні лишилася тільки вулиця Вокзальна. Саме 1879 року їх було включено до меж міста. Ліворуч на плані передмістя Протасів Яр, яке увійде до меж Києва лише 1910 року. Змальовано два цегельні заводи. Будівля вище цифри 15 – залізничний вокзал.

Ліворуч від передмістя Протасів Яр – Байків хутір, що колись належав генералу Сергію Байкову та після його смерті 1848 року перейшов у володіння військовим відомством. Це остання карта, яка його зафіксувала. 1885 року на місці хутора буде споруджено комплекс військового млина.

Історія району в фотографіях. Бригада вантажників станції Київ-Товарний, 1945

У фондах Центральної бібліотеки імені Григорія Сковороди зберігається багато фотографій, так чи інакше на залізничну тематику (бо район має вокзал, депо, вагоноремонтний завод, товарну станцію!). Великий інтерес має фото 1945 року, на якому зображено бригаду вантажників станції Київ-Товарний, на звороті вказано їх ініціали та прізвища (що дуже цінно, адже людина фото одразу стають персоналізованими) – А.В. Донченко, С.І. Козленко, М.І. Лисак та К.Ф. Скузь. Зазначено, що це стахановська бригада, яка виконує 400% норми. На задньому тлі – забудова вулиці Жилянської.

Фото з фондів ЦДКФФА імені Пшеничного, №0-2065, потім зберігалося у Музеї історії залізничного району. З 1991 року в фондах бібліотеки імені Григорія Сковороди.

Зацифровано в липні 2025 року. Публікується вперше.

Найкоротші вулиці району. Далека вулиця

Завершує цикл, присвячений найкоротшим (протяжністю менше за 100 метрів) вулицям району – Далека вулиця. Її протяжність 95 метрів.

На відміну від більшості інших коротких вуличок району початково була значно довшою.

Виникла вона у 1950-ті роки і спершу не мала назви. Сучасну назву має з 1959 року. До 1980-х років простягалася до вулиці Христо Ботева, яку було ліквідовано при знесенні малоповерхової забудови. Від вулиці Далекої залишилася лише 1/3 її колишньої довжини.

До вулиці приписано один одноповерховий і один двоповерховий будинок.

Двоповерхівка на вулиці Далекій. Фото Олександра Михайлика

Тоді й тепер. Залізничний вокзал

Перше фото – 1979 рік, з фондів ЦДКФФА України імені Пшеничного. Зроблене з площі перед Центральним залізничним вокзалом. На площі стоянка таксі, далі кінцева трамваїв. У ті часи це кінцева маршрутів №№2, 10, 13, 25 та 30. На останньому курсували лише двосторонні вагони КТВ-55-2, на решті – Tatra T-3 виробництва Чехословаччини.

Для порівняння більш сучасне фото Олександра Михайлика, грудень 2012.

З 1996 року на площі біля вокзалу немає трамвая. Радянський герб на фронтоні вокзалу замінено на герб України, також на площі інші опори освітлення. Заміна відбулася 2001 року.

Історія району на сторінках газет. Звідкіля Шулявка?

У газеті "Солом'янка", в числі за квітень 2004 року було опубліковано статтю видатного краєзнавця та екскурсовода Віктора Киркевича (1945-2022).

Стаття "Звідкіля Шулявка?" присвячена історії однойменної місцевості та походженню її назви.

Оригінал газети зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в грудні 2004 року.

Видатні імена Солом'янського району. Михайло Коновалов

Значну частину свого життя хімік Михайло Коновалов жив не в Києві. Уродженець російської Ярославської губернії, він навчався та працював у Московському університеті та Московському сільськогосподарському інституті. Відкрита ним реакція дії азотної кислоти на вуглеводні насиченого ряду ввійшла у світову науку під назвою "реакція Коновалова". Та останні 7 років свого життя він жив у Києві, в нашому районі. Працював у Київському політехнічному інституті.

1898 року перший ректор Київської політехніки Віктор Кирпичов запросив науковця до щойно створеного навчального закладу. З 1 липня 1899 року обійняв посаду декана хімічного відділення та завідувача кафедри неорганічної хіміїї.

А з вересня 1902 до липня 1904 року він є директором Політехнічного інституту. Під його керівництвом було побудовано очисні споруди каналізації на території навчального закладу. Жив Михайло Коновалов у будинку для викладачів на території Політехніки. Брав участь у складанні статуту навчального закладу. Піклувався про студентів, був членом комісії, яка могла звільняти їх від плати за навчання, завідував студентською їдальнею, очолив "Товариство допомоги студентам" (1903 рік). 1905 року очолив жіночу курси при гімназії Жекуліної.

Передчасно помер науковець через трагічний випадок. 12 листопада 1906 року він оглядав очисні споруди для біологічного очищення стоків у парку КПІ і не помітивши відкритий люк, потрапив у нього однією ногою та сильно травмувався. Місяць вчений хворів і 12 грудня у віці 48 років помер, попри всі зусилля лікарів. Поховали його на Лук'янівському кладовищі.

Пам'ять про науковця вшанована у Політхнічному інституті. На першому поверсі головного корпусу є його погруддя, у великій хімічній аудиторії висить портрет – серед інших науковців, які там читали лекції. 1985 року на фасаді корпусу йому встановлено меморіальну дошку.

1997 року на хіміко-технологічному факультеті запроваджена премія імені Михайла Коновалова для студентів-органіків.