Історія району в фотографіях. Будинок на вулиці Гаражній

1961 року на вулиці Гаражній (Караваєві дачі) збудували експериментальний будинок із блок-кімнат.

Та будинку судилося коротка історія. Вже у 1980-х вулицю ліквідовано, а будинок знесено.

 

Фотофакт. Як вулиця Янки Купали... переїхала

 У колишньому селищі Першого Травня є вулиця Янки Купали, яка сполучає вулиці Авіаконструктора Антонова та Левка Мацієвича. Насправді ж до початку 1980-х ця вулиця називалася Піонерська!

Що ж до колишньої вулиці Янки Купали, яка пролягала від Повітрофлотського проспекту (нині проспект Повітряних Сил) до Соціалістичної вулиці (нині вулиця Левка Мацієвича), то на початку 1980-х років її назву було перенесено на тодішню вулицю Піонерську, а колишня вулиця Янки Купали існує у вигляді безіменного проїзду, що сполучає вулицю Левка Мацієвича з проспектом Повітряних Сил.

Відбулася "рокіровка" вулиць, що є унікальним явищем.

На фото Олександра Михайлика - первісна вулиця Янки Купали.

Експонат краєзнавчий. Табличка "Вул. Агітаторська"

Днями музейна кімната бібліотеки Сковороди поповнилася експонатом, про який ми давно мріяли. 

Мешканка Батиєвої гори Галина Зінченко передала для музейної кімнати табличку зі своєї вулиці - а це колишня вулиця Агітаторська, а нині Видова, протяжністю 50 метрів! За що їй щира подяка!!!

Табличку виготовлено 1958 року, коли вулицю й було найменовано Агітаторською.

Щиро дякуємо і активному читачу Бібліотеки Сковороди В'ячеславу Настецькому, стараннями якого пані Галина і передала для нас цю табличку! Він же і приніс її у Бібліотеку Сковорода!

Фото Сергія Ткаченка

Фотофакт. Вулиця Видова

Довжина цієї вулиці – 50 метрів. Це друга з кінця за протяжністю вулиця Києва!

Вона пролягає від Дружньої вулиці. Виникла 1909 року, мала назву 10-та Лінія. 1958 року її було перейменовано на Агітаторську. Рішенням Київської міської ради від 25 серпня 2022 року перейменована на Видову.

Фактично це коротенький проїзд від вулиці Дружньої. Втім, вулиця широка і вона навіть має один приписаний до неї будинок під №4 (на відміну від більшості інших коротких вулиць). 

Фото: google.com.

Лекція В'ячеслава Жмихова "Перлини Вишгородщини"

Друзі, наступного четверга, 8 жовтня, о 16:00 Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди запрошує вас на зустріч з краєзнавцем та мандрівником В’ячеслав Жмиховим.

Як ви пам’ятаєте, він спеціалізується на Київській області та вже третій сезон розкриває перед нашими читачами її красу й яскраву історію.

Цього разу дізнаємося про перлини Вишгородщини. Багатостраждальний нині Вишгородський район займає площу 4,3 тис. кв. км. та є другим за величиною в області.

Тут починається Полісся. На цих теренах щедро розкинулися лісові масиви та сільгоспугіддя. Значну частину району займають водойми. Найбільші річки, що живлять Вишгородщину – Дніпро, Десна, Здвиж, Ірпінь, Прип'ять, Уж, Тетерів та Жерева.

Ми маємо для вас багато цікавинок, про які ви чули й не чули, які бачили й ще не бачили. Тож приходьте, і ми, як завжди, віртуально помандруємо цим регіоном, не полишаючи затишку читальної зали!

Історія району в фотографіях. Центральна районна бібліотека у 1970-х

30 вересня відзначається Всеукраїнський день бібліотек. З нагоди цього хочемо показати, як у 1970-х виглядав вхід до нашої Бібліотеки Сковороди - а тоді імені Достоєвського. 

Тут, за адресою вулиця Освіти, 14, бібліотека працювала з 1950 по 2008 роки.

Фото з фондів Бібліотеки.

Фотофакт. Найкоротша вулиця Києва

Саме у Солом'янському районі пролягає найкоротша вулиця Києва - провулок Мар'яна Гаденка. Протяжність - 46 метрів!

Він пролягає на Батиєвій горі, з’єднує вулиці Архітектора Вишневського та Локомотивну.

Звісно, до провулку не приписано жодного будинку.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Фотофакт. Початок колишньої вулиці

 До 1977 року в кварталі між вулицями Златопільською та Дачною (нині ця її частина має назву Григорія Кочура) існувала вулиця Херсонська, історично Успенська.

Та маленький шматочок вулиці зберігся - невеличкий проїзд від проспекту Лобановського до Інституту будівельної промисловості.

Фото Олександра Михайлика.

Історія району в фотографіях. Відкриття погруддя Леніна на Вокзальній площі

 

Погруддя Деніна на Вокзальній площі було відкрите 1925 року. На фото - його відкриття. Демонтоване ще до Другої світової війни.

Фото з колекції Бібліотеки Сковороди.

Історія району в фотографіях. Перший пам'ятник

Перший встановлений та демонтований пам'ятник на теренах району - погруддя Олександра ІІІ перед будівлею притулку в Залізничній колонії. 

Його було відкрито 1909 року. На постаменті був напис: «Царю-миротворцу сиротский приют имени Императора Александра ІІІ Юго-Западной железной дороги. 1909 г.». Пам'ятник було демонтовано у 1920-х роках.

Історія району в фотографіях. Пам'ятник Леніну в інтер’єрі вокзалу

Інтер'єрний пам’ятник Леніну в приміщенні залізничного вокзалу. 

Встановлена у 1950-х, демонтовано у 1990-х. Фото з фондів ЦДКФФА України ім. Пшеничного. 

Історія району в фотографія. Відкриття пам'ятника Миколі Стражеску

У фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковроди серед великої кількості цінних фото з історії району є й таке - зроблене 23 травня 1978, що закарбувало відкриття пам'ятника медику Миколі Стражеску.

Фотофакт. Пам'ятник Тарасу Шевченку на... подвір’ї Електромеханічного коледжу

На подвір’ї Електромеханічного коледжу що на проспекті Повітряних Сил заховався... пам'ятник Тарасу Шевченку! Причому не погруддя, а повнофігурний!

Коли його встановлено - ще належить дізнатися.

Виявив і сфотографував Олександр Михайлик.

Історія району в фотографіях. Метеорологічна станція КПІ

На світлині 1902 року - метеорологічна станція Київського політехнічного інститута.

Існувала біля майстерень, димар яких видно на фото. Нині у колишніх майстернях Політехнічний музей.

У вересні 1841 року в Києві з'явився медичний факультет

185 років тому в Києві розпочалася ера сучасної медицини. Бо саме в 1841 році при Імператорському університеті святого Володимира (нині це КНУ імені Тараса Шевченка) було відкрито медичний факультет – осередок, навколо якого впродовж наступних десятиліть формувалася одна з найвідоміших медичних шкіл України.

У квітні 1840 року цар Микола I підписав рескрипт про відкриття медичного факультету в Києві. Передбачалося, що навчання розпочнеться 1842 року, тобто після завершення будівництва головного університетського корпусу.

Однак, активне поширення епідемій та гостра потреба в лікарях спонукали адміністрацію університету прискорити відкриття факультету. Для перших занять пристосували орендоване приміщення на вулиці Лютеранській.

У вересні 1841 року Рада професорів університету святого Володимира ухвалила рішення про відкриття медичного факультету. Цього ж місяця свої перші лекції провели професори Микола Козлов (анатомія) та Володимир Караваєв (хірургія). Перший набір складав 29 студентів.

За університетським Статутом було створено 10 кафедр, які охоплювали фундаментальні та клінічні дисципліни. Особливе значення мала кафедра патологічної фізіології з патологічною анатомією – вона стала першою такого профілю в Російській імперії.

1853 року було відкрито Анатомічний театр – так тоді називали спеціалізовані будівлі, призначені для проведення анатомічних розтинів, досліджень та лекцій з медицини. Його будівлю спорудили за проєктом архітектора Олександра Беретті. Збереглася вона і донині: в ній, на вулиці Богдана Хмельницького 37, зараз розташований Національний музей медицини України.

У 1920 році медичний факультет був реорганізований в окремий Київський медичний інститут. Сьогодні традиції київської медичної науки продовжує Національний медичний університет імені Олександра Богомольця. Ім’я видатного вченого інституту присвоїли 1946 року, майже одразу після його смерті.

Цікаво, що сам Олександр Богомолець похований не на Байковому кладовищі, а на території мальовничого Дендропарку, названого на його честь. Він закладений самим академіком у 1930-х роках і розташований в історичній київській місцевості Липки за адресою, яка, знов таки, має ім’я вченого – вулиця Олександра Богомольця, 2.

Історичні карти. Вітряки в Жилянах на картах 1897 та 1932

У Жилянах щонайпізніше з 1880-х існувало 2 вітряки, до яких у 1890-х додався третій.

Їх власниками були Гнат Кравченко, Лука Притманий та Ісая Сафонов.

За колективізації один із вітряків розібрали, інші два дещо перенесли. Це видно за порівнянням карт 1897 року (верхня) та 1932 (нижня). Вітряки стали колгоспними, у власників їх забрали.

Найімовірніше згоріли 1941 року під час боїв за Київ.

Історична спадщина. Колишній механічний млин Миколаївського артилерійського училища

На фото - колишній механічний млин Миколаївського артилерійського училища, 1914-1917. Нині пункт технічного обслуговування автомобілів.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Історичні карти. Млини у Совках, 1897

На фрагменті військової 3-верстової карти видання 1897 року - село Совки.

Вже у 18 столітті у межах села діяло 2 водяні млини (їх зафіксовано на плані 1753 року). У 1897 на ставку діяв водяний млин, що належав Софійському монастирю. На західній околиці - вітряк. Він виник ймовірно у 1890-х, не раніше.

На фрагменті вітряк виділено червоним, водяний млин зеленим.

Вітряк та млин зникли до 1920-х років. На карті 1932 року їх вже немає.

Історія району в фотографіях. КПІ з боку парку

На листівці початку ХХ століття - споруди Політехніки з західного боку парку КПІ, приблизно з сучасної вулиці Янгеля. Це доволі рідкісним ракурс.

Історія району в фотографіях. Політехніка з боку залізниці

Комплекс споруд Київського політехнічного інституту майже завжди фотографували з боку Брест-Литовського шосе. Проте є цікаве фото, зроблене з насипу залізниці. 

На передньому плані - ще сільська забудова Шулявки, за якою вже виріс комплекс Політехніки. Світлина початку ХХ століття.

Історична спадщина. Житлові будинки для викладачів КПІ

Одночасно зі спорудженням комплексу Київського політехнічного інституту було збудовано і два триповерхових із четвертим поверхом над вхідною групою житлових будинків для викладачів. Тут мешкали перші директори та професори. Тут народився Борис Патон.

Світлина початку 1900-х років.

Історія району в фотографіях. Залізничний вокзал, 1941

На світлині 1941 року - пошкоджений внаслідок бомбардувань залізничний вокзал. Німці за часів окупації відновили споруду, проте у 1943 при відступі самі ж намагалися підірвати. Проте міцні стіни витримали.

Історичні карти. План 1947 року

Одним із перших, укладених після Другої Світової, став план Києва 1947 року. Його створено за загальною редакцією архітектора Власова.

Наклад плану 5000. Докладно позначає вуличну мережу та рельєф. Тут бачимо район таким, яким він був до початку масової забудови у середині 1950-х.

Історія району в фотографія. Бульвар Вацлава Гавела

На світлині 1967 року - тодішній бульвар Івана Лепсе, а нині Вацлава Гавела. В центрі кадру дві 9-поверхівки (44 та 42). Їде трамвайний потяг МТВ-82+КТП-55 15 маршруту.

Експонат краєзнавчий. Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію

3 вересня 1985 року працівникам 410-го заводу Цивільної авіації біля аеропорту "Київ" Бабійчуку та Настецькому видано посвідчення на раціоналізаторську пропозицію стосовно зміни конструкції дверей виробу СИНАР-1.

Є цікавим документом епохи та історії нашого району.

Передав у колекцію Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковроди один із отримувачів посвідчення, Вячеслав Настецький. Дякуємо за цінний експонат!