Друзі, хочемо розповісти вам про краєзнавчі заходи, які проведе у червні наш колега Олександр Михайлик!
На вас чекають 4 лекції у різних бібліотеках Солом’янського району – час і локації дивіться на афіші.
Всі вони організовані Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди і абсолютно безоплатні!
Яровий провулок має протяжність 75 метрів. Це робить його четвертою за протяжністю з кінця вулицею району і 13-ою в місті.
Пролягає він від Дружньої вулиці (між будинками №37 та №39) до кінця забудови. Виник бл.1909-1910 років як Овражний провулок (адже після його закінчення йде урвище). До речі, це одна з небагатьох вулиць на Батиєвій горі, яка не була перейменована у 1950-х. 2018 року її назву лише було уточнено, надано український відповідник, адже в українській мові слова "овраг" немає, а є "яр". Тож з 2018 року провулок має українізовану версію назви – Яровий.
На відміну від решти коротких вуличок на горі, які є проїзними та прохідними, Яровий провулок це фактично вузька стежка чи прохід між будинками. Зараз він фізично непрохідний – на початку лежить великий камінь, що перекриває собою вузенький провулок.
 |
| Яровий провулок. Джерело: openstreetmap |
На фото початку 1930-х – щойно споруджена трикотажна фабрика ім. Рози Люксембург (нині "Роза"). Частково було використано стіни будівель спаленого 1920 року військового парового млина, але більшість споруд у 1931-1932 роках звели з нуля.
На сучасній фотографії, зробленій з того ж місця через майже 85 років (2015 рік, автор Олександр Михайлик) ті споруди, що на фото 1930-х – опинилися у другій лінії забудови. Перед ними у 1950-х роках звели двоповерховий корпус. Самі споруди вже колишньої трикотажної фабрики значно реконструйовано у 2010-х роках під бізнес-центри.
.jpg)
Стаття про Батиєву гору з містичним ухилом – "Таємниці Батиєвої гори". Опублікована у жовтневому числі газети "Солом'янка плюс". Є спроби пояснити походження назви та деякий історичний фактаж.
Оригінал газети зберігається у фондах нашої бібліотеки. Зацифровано в грудні 2024 року.
З Київською Політехнікою та іншими навчальними закладами, розташованими в нашому районі, пов'язано багато визначних імен. Говорячи про ректорів навчального закладу, слід згадати постать Сергія Веселовського.
Сергій Веселовський був студентом, а згодом доцентом Політехніки. Мешкав він неподалік, на Борщагівській, 104. У 1911 році його було заарештовано, але 1913 року амністовано і він повернувся до викладацької діяльності. 1915 року з відзнакою закінчив Політехніку та з того моменту працював на кафедрі сільськогосподарської економіки.
1917 року був членом Центральної Ради. З 1918 року повернувся до викладацької роботи. Був екстраординарним професором кафедри статистики Київського державного українського університету (який певний час містився в приміщенні колишнього Миколаївського артилерійського училища на сучасній Солом'янській площі). Тож у нашому районі він не лише мешкав, а й викладав у двох різних навчальних закладах.
У 1920-1921 роках він був ректором Політехніки. Коли 1922 року з Політехніки було виокремлено Київський сільськогосподарський інститут (до завершення будівництва власних корпусів у Голосіївському лісі містився на території Політехніки), Сергій Веселовський перейшов туди. Працював на кафедрі сільськогосподарської економіки (очолював у 1924-1929 роках). Працював над розробкою української наукової термінології.
У 1930-х роках Сергія Веселовського було репресовано, є відомості, що йому вдалося емігрувати, але дата та місце смерті досі невідомі. Вулиці на його честь або меморіальної дошки немає.
 |
| Сергій Веселовський (посередині з паперами) серед групи студентів та викладачів. 1925. рік. З фондів Музею історії НУБІП. |
У другій половині 1920-х років було забудовано селище Жовтнівка, яка складалося переважно із одноповерхівок. Та вздовж Брест-Литовського шосе (нині Берестейський проспект) спорудили декілька двоповерхівок. Одна, на розі шосе з Дачним провулком звели будинок, в якому весь час його існування діяли магазини. У кінці 1920-х-1930-х – "Сорабкоп", потім – гастроном (мав адресу Брест-Литовський проспект, 47).
Знесено будинок у 1980-х разом із усією забудовою Жовтнівки. Нині на його місці – східна частина Шулявського шляхопроводу.
 |
| Фото 1930-х років |
Одним із перших надзвичайно детальних є план Києва та околиць (акцент зроблено саме на них), укладений протягом 1853-1858 років.
Цей план – перший, на якому є назва "Солом'янка". Відтак він підтверджує – поселення здобуло цю назву у 1850-х роках, але не в 1830-х, як вважалося раніше. Проте на ньому й не зустрічаємо назву хутора Паньківщина, хоча будиночки вздовж річки нижче від напису "Слободка Соломенка" – це саме він.
Також це перший план, де позначено і підписано поселення Протасів Яр. Це узгоджується із архівними документами, де вперше його згадано саме у 1857-1858 роках.
План є цінним, адже вперше фіксує появу назв Солом'янка і Протасів Яр.
 |
| Солом'янка |
 |
| Протасів яр |
1959 року між будинками по вулиці Міцкевича,6 та 10 збудували двоповерхову будівлю-вставку. У ній розмістився Першотравневий універмаг (на другому поверсі) та гастроном №509 (на першому поверсі). Це був один із перших універмагів Києва, відкритих після Другої світової війни. Згодом його було понижено в статусі до магазину промтоварів.
Нині у приміщенні – мережевий міні-маркет "Лоток", доти там діяв звичайний гастроном.
Фото з книги "Залізничний район" видання 1959 року.
Однією з найбільших площ району є Севастопольська. Її формування почалося у 1950-х роках, після прокладання вулиці Червонозоряної (нині проспект Лобановського). Спершу не мала назву, умовно була Нова. 1967 року набула назву Севастопольська, яку май дотепер.
1997 року на площі відкрвися другий в Києві ресторан швидкого харчування "McDonald's". У середині 2000-х біля нього встановили списаний трамвай, в якому багато років була дитяча кімната. 2024 року старий ресторан було знесено, трамвай демонтували і вивезли.
2001 року відбулася докорінна реконструкція площа, що змінила її конфігурацію. Вихід з підземних переходів всередині кола площі було засклено, у північній частині прокладено автомобільний тунель. 11 серпня 2001 року реконструйовану площу було урочисто відкрито.
Через площу проходить проспект Повітряних Сил, починаються Чоколівський бульвар, проспект Валерія Лобановського, вулиці Святослава Хороброго, Донецька, Сім'ї Ідзіковських та Зеленогірська.
Ілюстраціями до допису будуть скан-копії газет із фондів нашої бібліотеки. Їх зацифровано в грудні 2024-січні 2025.
 |
| Стаття про площу та її тодішнє фото, з газети "Прапор комунізму", 1980-і роки |
 |
| Інформація про плани реконструкції площі, газета "Добра новина", 2000 |
 |
| Схема руху транспорту в об'їзд площі на час її реконструкції. Газета "Добра новина", 2001 |
 |
| Відкриття реконструйованої площі. Газета "Добра новина", 2001 |
Навесні 2024 року в фондах бібліотеки було виявлено унікальне фото, зроблене в січні 1980 року. На ньому – тодішній проспект Червонозоряний (нині Валерія Лобановського). Ліворуч – дві щойно збудовані у 1979 році 14-поверхівки (№№39а та 39б), "башти Вулиха". Вдалині п'ятиповерхівка 1950-х, що має №41.
Сучасне фото з подібної точки зроблено через 40 років, у січні 2021 року.
Що змінилося? За 40 років вздовж проспекту та навколо 14-поверхівок виросли дерева. З 2004 року на проспекті є тролейбусна лінія, тоді ж збудовано підземні переходи.
 |
| 1980 рік |
 |
| 2021 рік |
Нині ми переживаємо новітню війну росію проти Україну. Вона значно віддалила Другу світову війну, зробивши ту надбанням історії. Замість визначення "Велика вітчизняна" нині вживається назва "Друга світова", або уточнено "німецько-радянська війна". Замість радянського "дня перемоги" 9 травня нині 8 травня відзначаємо День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні". Та й учасників тієї війни залишилися лічені одиниці.
Та ще до 2014 року, до початку війни на Сході України, газети багато писали про Другу світову, публікували спогади ветеранів.
Стаття "Перший день війни", опублікована у газеті "Солом'янка" в червні 2011 року, була присвячено 70-й річниці від дня початку саме німецько-радянської війни, 22 червня 1941 року.
Цікава тим, що описує тогочасні Олександрівську слобідку та Чоколівку, розповідає про учасника тих подій Адріана Галябарника, який все життя мешкав у нашому районі. Міститься цікавий опис першого дня тодішньої війни його очима.
Статтю зацифровано в грудні 2024 року.
Оригінал статті зберігається у фондах нашої бібліотеки.
Другу лекцію циклу "Меценати Києва", що відбудеться у наступну середу, 25 червня о 17:30, ми присвятимо благодійникам, які залишили по собі неоціненний спадок для всіх киян – родині Терещенків.
.png)
Ніби нічим не визначні, часом закинуті старі приватні будиночки на Батиєвій горі та навколо потрапили у фотооб'єктив письменника-краєзнавця Олександра Михайлика. Сфотографовані здебільшого у 2007-2009 роках, деякі з них невдовзі були знесені.
Вперше ці фото (щоправда, у чорно-білому вигляді) широкий загал побачив 2016 року, коли вийшла спільна книга Кирила Степанця та Олександра Михайлика "Втрачені споруди Києва. 1992-2016). Тепер Олександр публікує кольорові оригінали фото. Фрагменти старого Києва, яких вже немає.
 |
| Дружня, 55. Знесено 2009 |
 |
| Локомотивна, 9. Знесено 2009 |
 |
| Організаторська, 9. Знесено бл. 2009 |
 |
| Докучаєвський провулок, 10. Знесено 2012 |
 |
| Докучаєвський провулок, 12. Знесено 2012 |
 |
| Кучмин Яр, 25 (ліворуч на фото). Знесено 2013 року |
 |
| Нововокзальна, 3. Знесено 2014 року |
План Києва та околиць 1846 року цінний своєю надзвичайною докладністю. На околицях Києва та у прилеглих поселеннях позначено кожен будинок! Подібних планів у XIX столітті було небагато.
На план потрапила лише невелика частина сучасного Солом'янського району – Либідь і шматочок правого берега річки. Детально зображено Шулявщина та заміський будинок митрополита (1848 на його місці розпочнеться будівництво Кадетського корпусу).
Також на плані зображено хутір Паньківщина – групу хаток вздовж річечки Мокра. Дуже детально зображено і хутір Байкова.
Цей план – перше детальне картографування місцевостей, що нині є частинами нашого району. Він дає уявлення про тодішній характер забудови, звісно, розріджений, питомо сільський. Адже ця територія тоді перебувала за межами Києва. Солом'янки і Протасового Яру тоді ще не було.
 |
| Шулявщина, внизу будинок митрополита |
 |
| Хутір Паньківщина |
 |
| Хутір Байкова |
У тодішньому Залізничному районі в різний час існували такі книжкові крамниці: №10 "Плакат" (Повітрофлотський проспект, 25 (нині Повітряних Сил), №21 (вул. Урицького, 102 (нині Митрополита Василя Липківського, 40)), №24 (вул. Урицького, 20 (нині Митрополита Василя Липківського), №63 (вул. Солом'янська, 39) та №77 (бульвар Леніна, 20 (нині Чоколівський)).
На фото 1959 року – вхід до книжкової крамниці №21. Вона існувала з 1955 року, з часу спорудження будинку. Довідник "Київ книжковий" (1985) характеризував її як "Універсальний магазин з широким вибором суспільно-політичної, соціально-економічної, художньої, дитячої літератури". Вона існувала до 1990-х років, коли була закрита. Відтоді у цьому приміщенні працюють заклади швидкого харчування.
Подібна доля спіткала й інші книгарні – №24 припинила існування ще в 1970-х, коли знесли будинок, в якому вона існувала, №№63 та 77 було закрито вже наприкінці 2000-х років. Відтоді старих книгарень у районі немає.
Фото з книги "Залізничний район" (1959).
Третьою з кінця за протяжністю вулицею району є Зенітна. Її довжина – 73 метри.
Вона виникла у 1940-х роках як 485-та Нова. З 1944 року й дотепер має сучасну назву. Початково була дещо довшою, починалася біля будинку №32 по вулиці Солом'янській, але у 1960-х роках скорочена до сучасних меж (початкова частина існує як проїзд між будинками).
До вулиці приписано єдиний будинок №8 (інші, наріжні – до вулиць Семенівської та Клінічної). Покриття – бруківка, яка лежить з часу прокладання вулиці.
 |
| Зенітна вулиця. Фото Олександра Михайлика |
Карти є одним із найцікавіших історичних джерел. Вони часом краще за документи розповідають про те, як розвивалася та змінювалася та чи інша місцевість у часі. Територія сучасного Солом'янського району має давню та цікаву історію картографування.
Нами започатковано новий цикл дописів, в яких ми плануємо викласти усі фрагменти карт, які зафіксували територію сучасного району.
Вперше його частина потрапила на план полковника Івана Ушакова 1695 року. Детально зображено Либідь, притоки, млини, броди. Либідь, Совку та прилеглі місцини зафіксовано на плані 1753 року, укладеного Данилом де Боскетом. Значно більше карт та планів XIX-ХХ століття, на яких повністю чи частково зафіксовано територія нашого району – таких понад 100.
У фондах нашої бібліотеки налічується 70 оригіналів карт і атласів Києва періоду 1958-2016 років та 3 факсимільні копії карт 1913-1943 років.
На цій сторінці будуть посилання на усі опубліковані карти та плани
Топографічна карта Києва 1850 року
План Києва та околиць 1853-1858 років
План Києва 1860 року
Стаття присвячена історії Солом'янки та Залізничної колонії. Опублікована в газеті "Вечірній Київ" у 2009 році, 3 квітня. Авторка Оксана Михайлова.
Копія статті зберігається у фондах нашої бібліотеки. Зацифровано в червні 2025 року.
Серед засновників Київської політехніки одне з чільних місць належить Віктору Кирпичову. Видатний механік, педагог, організатор освіти. Він був засновником і першим директором Харківського технологічного інституту (1885-1898).
Коли 1898 року було створено Київський Політехнічний інститут, першим його директором став саме Віктор Кирпичов. Період, коли він очолював навчальний заклад (до 1902 року) – це будівництво комплексу, тимчасове перебування у будівлі на Бульварно-Кудрявській, 24.
Віктор Кирпичов опікувався навчальними процесами, слідкував за будівництвом. Саме він відкрив завершені навчальні корпуси. На жаль, за підтримку революційного руху студентства його 1902 року було звільнено з посади. Так закінчився короткий, але дуже плідний київський період життя науковця.
31 серпня 1998 року біля головного корпусу Політехніки відкрито погруддя Віктора Кирпичова (скульптор Наталія Дерегус, архітектор Борис Писаренко).
Наступної суботи, 21 червня, запрошуємо вас на чергову пішохідну бібліоекскурсію. Цього разу з києвознавцем Олександром Михайликом ми обійдемо Протасів Яр і Байкову гору.
.png)
Останніми роками завдяки ресурсу "Машина часу і простору" стали відомими широкому загалу унікальні плани Києва та околиць. Частина території нашого району є на аркуші топографічної карти 1848 року.
Карта дає змогу доволі детально роздивитися поселення – Жиляни, Шулявщина, Совки, Паньківщина. Викликає подив, чому Жиляни підписано як Жуляни. Адже цей варіант назви з'явився значно пізніше.
На жаль, не підписано хутір Паньківщина. Ще ця карта – одна з перших, на якій є майбутня Солом'янка та її перші будиночки.
Карта цікава як одна із найдавніших картографічних пам'яток, на якій зафіксовано поселення, що нині в межах району.
 |
| Хутір Паньківщина, вгорі майбутня Солом'янка |
 |
| Шулявщина та дача митрополита |
 |
| Совки |
 |
| Жиляни |
Унікальне фото 1959 року – споруджуються будинки на вулиці Єреванській (на фото будинки №№15, 19, 23, вдалині 25 та 27). Це 3-й квартал Першотравневого масиву, який забудовувався вже 5-поверхівками серії 1-438, розробленого 1958 року проєктним інститутом "Діпромісто" (в народі "хрущовки"). Їх було завершено того ж 1959 року.
Вулиця Єреванська набула цю назву того ж 1959 року, доти мала назви 503-тя Нова (проєктна), у 1957-1959 – Тетіївська. Як бачимо на фото, як такої вулиці тоді ще не було. Наступного 1960 року нею пішли тролейбуси 17 та 19 маршрутів, які пролягають там і дотепер.
Фото з книги "Залізничний район" видання 1959 року.
1953 року на тодішній вулиці Червонозоряній було споруджено чотириповерхову казарму військової частини. У 2000-х роках військову частину було ліквідовано.
2007 року будівлю казарми було знесено. На цьому місці нині торговельний центр, супермаркет "Novus".
 |
| Фото Олександра Михайлика, 2007 |
