Краєзнавчі раритети. Книга "Київ", 1958

1958 року Державне видавництво політичної літератури в Києві випустило путівник-довідник "Київ". Автори Дмитро Мишко, Іван Ігнаткін, Микола Лисенко. Наклад 50 000 примірників. Початкова вартість 6 крб 50 коп, яка з реформою, що відбулася 1 січня 1961 року, стала 65 коп.

Книжка має 400 сторінок. У вступі коротко викладено історію Києва. Далі йдуть розділи: Визначні споруди сучасного Києва; Наукові установи і учбові заклади; Театри, кіно і палаци культури; Пам'ятники; Музеї; Історико-революційні та інші пам'ятні місця; Археологічні та історико-архітектурні пам'ятники; Сади і парки.

Останнім іде розділ Довідки, де вміщено адреси установ, про які йшлося у попередніх розділах, а також про заклади харчування, трамвайні та тролейбусні маршрути. Перелічено екскурсійні маршрути для самостійного огляду Києва, а також автобусні маршрути.

Довідник має велику кількість ілюстрацій.

Книга є у колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зберігалася у киянина Ігоря Репіка, читача бібліотеки, який в січні 2026 року подарував її у колекцію бібліотеки. Щиро вдячні за подарунок! Книга поповнила нашу колекцію раритетних краєзнавчих видань.

Фотофакт. Проспект чого?

Традиція перемальовувати таблички, наносити інші назви часом трапляється і в нашому районі. Краєзнавець Олександр Михайлик у серпні 2014 року звернув увагу на будинок №45 на тодішньому проспекті Перемоги (нині Берестейський). Цей будинок звели ще наприкінці 1930-х, він розташований навпроти кіностудії імені Довженка.

Історія ж таблички така. 1985 року Брест-Литовський проспект було перейменовано на Перемоги. Таблички було виготовлено російськомовні – єдиний випадок у ті часи. Адже і рішення про перейменування і таблички виготовлялися українською. У 1990-х же табличку було українізовано – назву російською замальовано, зверху нанесено українською. З часом шар фарби зійшов, від "Перемоги" залишилося "...ер...м..." і вийшов якийсь проспект "ербели".

Нині цієї таблички вже немає, адже проспект з 2023 року називається Берестейський.

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом. Лютий

У лютому запрошуємо на 3 краєзнавчі лекції – одну в Центральній бібліотеці імені Сковороди, іншу в бібліотеці імені Михайла Слабошпицького. До зустрічі попри морози!

Історія району в фотографіях. Вестибюль Київського вокзалу, 1958

У книзі "Залізничний район міста Києва" видання 1959 року вміщено чимало цікавих фото, зроблених спеціально для цієї книги і таких, які більше ніде не публікувалися. Тож нами зацифровано такі фото і будемо їх поступово публікувати.

Оскільки книгу здано в друк ще в 1958 році, то й фото, найімовірніше, зроблені саме в той рік.

На цьому фото зображено вестибюль вокзалу. Такого вигляду він набув внаслідок реконструкції, яку після Другої світової війни виконав (у 1945-1949 роках) Георгій Домашенко, який свого часу був учнем Олександра Вербицького. Якщо зовні споруда не зазнала значних змін, то всередині її було декоровано цілковито в стилістиці сталінського неокласицизму. В торці парадних сходів з'явилася статуя Леніна. Було влаштовано великі люстри.

Загалом такий вигляд вестибюль матиме до 2001 року (окрім статуї Леніна, яку демонтують ще на початку 1990-х років), поки не відбудеться чергова реконструкція.

Фото окремо публікується вперше.

Історія шкіл району. Школа №121

1938 року на вулиці Каменярів у селищі Совки звели триповерхову будівлю середньої школи № 121 за проектом 111 (архітектор Шиманський або Недопака). Школи цього проєкту переважно зводилися на околицях серед одноповерхової забудови.

Також із 1938 року в школі певний час діяла контора радгоспу «Совки». Після Другої світової війни управління перенесли до села Софіївська Борщагівка. Споруду школи розширили добудовою на південь, при цьому зберегли висотність та вигляд фасаду.

Частина школи, збудована у 1938

Права частина – добудова, здійснена вже після Другої світової війни

Солом'янський календар. Лютий

У цьому щомісячному дописі пропоную згадати, які події відбувалися в нашому районі у різні часи в лютому.

9 лютого 1908 року солом’янці звернулися до київського губернатора Петра Ігнатьєва з поданням, у якому рішуче відмовлялися приєднуватися до Києва. Пояснювали це тим, що Солом’янка є окремим побутовим центром, живе власними інтересами, і навіть відмова Києва від цих земель не має значення, оскільки вони не є власністю міста.

13-14 лютого 2017 року – знесено будівлю Солом’янських лазень, зведених у 1931-1934 роках.

Фото Олександра Михайлика, 13 лютого 2017

14 лютого 1972 року Наказом Міністерства зв’язку СРСР № 95 від київське відділення з 15 березня цього ж року було перетворено на самостійний інститут «Діпрозв’язок-3».

Інститут "Діпрозв'язок", фото 1970-х

15 лютого 1944 року вперше після завершення нацистської окупації Києва знову почалися заняття в Київському політехнічному інституті.

22 лютого 2013 року Указом президента України № 85/2013 Національному університету оборони України присвоєно ім’я Івана Черняховського.

26 лютого 1999 року Київському державному технічному університету будівництва та архітектури було надано статус національного та перейменовано на Київський національний університет будівництва і архітектури.

Лютий 1900 року – на Шулявці було відкрито недільну школу, яку відвідували здебільшого робітники навколишніх підприємств – заводів Гретера і Криванека, Неєдли й Унгермана. Заснував навчальний заклад Михайло Коновалов, декан хімічного факультету КПІ. Він і керував школою впродовж двох років.

Лютий 1911 року – Міська дума обрала Комісію із завідування Солом’янкою.

Лютий 1914 року – мешканець Верхньої Солом’янки Ф. Касперт звернувся до Київської міської управи з проханням дозволити влаштувати сінематограф у його власній садибі на вулиці Графа Ігнатьєва, 38.

Будівля, де в 1914 було відкрито кінотеатр. Фото Василя Галайби, 1970-ті.

Лютий 1918 року – закрито Київську військову гімназію, на яку 1917 року було перейменовано Київський кадетський корпус.

Лютий 1919 року – після захоплення Києва більшовицькими військами, на базі Миколаївського артилерійського училища було створено Київські артилерійські командні курси, які припинили існування у серпні 1919 року, під час боїв із арміями Антона Денікіна та Симона Петлюри.

Лютий 1941 року – Київський технологічний інститут харчової промисловості ім. А. І. Мікояна визнано найкращим серед вищих навчальних закладів Наркомату харчової промисловості СРСР.

Лекція циклу "Видатні імена Солом'янки". Іван Сенченко

12 лютого виповнюється 125 років від дня народження письменника Івана Сенченка – справжнього співця Солом’янки, автора унікального циклу "Солом’янські оповідання" (1957). В них він колоритно та яскраво описав нашу місцину, її мешканців та побут.

Напередодні ювілею, 4 лютого, о 17:30 запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди на лекцію про цього письменника. Проведе її Олександр Михайлик, що вже багато років залюблений у його творчість.

Ім’я Сенченка нині, на жаль, є призабутим. Немає ані вулиці, ані меморіальної дошки, присвяченої митцю. Хоча залишив він чималу літературну спадщину – романи, повісті, оповідання та переклади, – востаннє окремою книгою його твори вийшли майже сорок років тому.

Тож чекаємо на вас вже найближчої середи. Разом помандруємо сторінками біографії Івана Юхимовича, почитаємо уривки з його творів та згадаємо стару добру Солом'янку. Приходьте, буде цікаво!

Втрачені споруди району. Гуртожиток на вулиці Освіти, 14

Торік ми започаткували рубрику "Втрачені споруди", в якій публікували фото або малюнки давно чи не дуже давно зниклих будинків. Цьогоріч відроджуємо її.

1950 року за тодішньою адресою вулиця Нова 6-а, 14 за проєктом архітекторки Людмили Шкаруби було споруджено 3-поверховий гуртожиток із четвертим мансардним поверхом. З того ж 1950 року на першому поверсі розмістилася районова бібліотека №3.

Одним із перших зображень гуртожитку є кадр із фільму "Вулиця Молодості", де видно будівлю зі східного боку, великі вікна бібліотеки з боку вулиці і годинник на торці. Фільм знято у 1958 році. Годинник зник вже у 1970-х.

Кадр з фільму "Вулиця Молодості", 1958.

У фондах Бібліотеки Сковороди є недатоване фото (але судячи з одягу людей, це 1970-і-1980-і), де видно вхід до бібліотеки і частину другого поверху.

Бібліотека працювала в будинку до 2008 року, коли за 50 метрів звели новий будинок за адресою Освіти, 14а і бібліотека переїхала туди.

Замість бібліотеки ж почав діяти готель "О' Київ". Влітку 2018 року будівля вже стояла відселена без вікон.

Фото Олександра Михайлика, 2018 рік

Попри те, що на банері було заявлено про реконструкцію, фактично ж до осені 2018 року гуртожиток було знесено і на його місці розпочалося зведення нової 9-поверхової будівлі.

Щоб імітувати "реконструкцію", вікна першого поверху в новій споруді було імітовано як у попередній.

На фото, зробленому в січні 2019 року (ліва частина кадру) та друге фото (права частина кадру) добре видно, що старого гуртожитку вже немає, а зводиться будівля з бетонним каркасом із цілком нових матеріалів. Тож старий гуртожиток, збудований у 1950, знесено восени 2018.

Фото Олександра Михайлика, 2019 рік

Краєзнавчі раритети. Книга "Архитектура Андреевской церкви в Киеве"

1959 року Державне видавництво літератури з будівництва і архітектури УРСР випустило брошури серії "Пам'ятники архітектури Української РСР". У колекції Бібліотеки Сковороди є дві книги серії: "Архитектура Андреевской церкви в Киеве" та "Здание Университета им. Т.Г.Шевченко в Киеве". Книги здано в набір та підписано до друку одночасно – 4 червня та 16 червня відповідно.

Перша книга, яку в зацифрованому вигляді публікуємо у цьому дописі, має 24 аркуші та формат А6. Автор видатний дослідник Григорій Логвин. Наклад книги 10 000 примірників, вартість 45 копійок. На зворотній обкладинці є штамп, який інформує, що з 1.1.1961 вартість 5 копійок. Того дня відбулася грошова реформа, всі ціни було перераховано у співвідношенні 10:1.

Книгу подарував бібліотеці киянин Дмитро Титоренко, за що висловлюємо йому щиру подяку.

Брошуру зацифровано в січні 2026 року.