Храми Солом'янського району. Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Совках

Совки збудували перший власний храм лише у 1918 році. У 1930-х це був один із останніх чинних храмів УАПЦ. Проте церква ніколи не закривалася. На жаль, через підпал вона згоріла 11 жовтня 1966 року.

Сучасний храм на тому ж місці завершено у 2014. Доти служби велися у нижньому храмі. 

Церква відома своїми парафіянами - ними були дисиденти Євген Сверстюк та Василь Овсієнко (його було відспівано у церкві), рідні поета Миколи Вінграновського, вдова Василя Стуса Валентина Попелюх.

Фото Олександра Михайлика.

Мандруємо містами Бучанського району: історія, природа і сучасність

5 листопада в Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди відбулася чергова зустріч любителів локальної історії. Цього разу разом із краєзнавцем і мандрівником В’ячеславом Жмиховим учасники вирушили у віртуальну мандрівку містами Бучанського району Київщини.

У центрі уваги опинилися Буча, Ірпінь і Вишневе - міста з різною історією, власним характером і важливим місцем у житті сучасної Київщини. Сьогодні вони є частиною Київської агломерації та належать до населених пунктів, що активно розвиваються.

Буча: від дачного селища до символу незламності

На початку ХХ століття Буча була популярним місцем літнього відпочинку киян. Соснові ліси, чисте повітря та мальовнича природа приваблювали заможних містян, які будували тут дачі.

Серед сучасних окрас міста - Бучанський міський парк з озером, фонтаном, дитячими майданчиками та облаштованими зонами відпочинку.

Водночас новітня історія Бучі позначена трагічними подіями російської окупації 2022 року. Місто стало відомим у всьому світі як свідчення воєнних злочинів Росії та водночас як символ української стійкості, мужності й боротьби за свободу.

Ірпінь: місто парків і літературних традицій

Ірпінь часто називають містом парків. Зелені зони, соснові ліси та рекреаційні простори стали однією з його візитівок. У минулому місто мало славу курортної місцевості, куди приїздили відпочивати й оздоровлюватися мешканці Києва.

Ірпінь пов'язаний також з іменами відомих українських письменників і діячів культури. Їхню пам'ять увічнено в міському просторі пам'ятниками та меморіальними дошками.

Особливе місце в історії міста посіли події 2022 року. Під час оборони Київщини Ірпінь став одним із ключових рубежів захисту столиці. Символом тих днів став Романівський міст, через який тисячі людей рятувалися від російської окупації.

Вишневе: місто, що виросло поруч зі столицею

Історія Вишневого тісно пов'язана із залізницею. Поселення виникло біля станції Жуляни та активно розвивалося протягом ХХ століття.

Сьогодні Вишневе фактично межує зі столицею. Близькість до Києва визначає ритм його життя: чимало мешканців щодня їздять до столиці на роботу чи навчання.

Попри порівняно невелику територію, місто вирізняється високою щільністю населення. А його назва нагадує про вишневі сади, які колись росли в цій місцевості.

Звичайно, розповідь пана В’ячеслава не обмежувалася цими фактами. Кожне місто має чимало цікавих сторінок історії, маловідомих місць і власних історій, які заслуговують на увагу. Усе охопити в одній зустрічі неможливо!

Але наша краєзнавча мандрівка Бучанщиною ще не завершена. Грудневу зустріч плануємо присвятити селам і селищам району. Адже історія краю складається не тільки з великих міст, а й із маленьких населених пунктів, кожен з яких має свою пам'ять і неповторність.

Стежте за анонсами та долучайтеся до наших наступних мандрівок!

Вивчаймо історію рідного краю разом!

Фотофакт. Діючий парковий (дворовий) ліхтар початку 1980-х

У радянський час окрім вуличного існувало також дворове та паркове освітлення. Якщо у 1970-х це були здебільшого видовжені світильники молочного кольору (зрідка трапляються), то на початку 1980-х у місті встановлювали новий тип - за визначенням дослідника історії вуличного освітлення Києва, Юрія Назарчука, за характерну форму цей тип називається "баняк".

У дворі будинку на вулиці Олексіївській, 11 вціліло 3 "баняки" і що неймовірно, вони діють! Звісно, в них замість зеленкуватих ртутних ламп - жовтаві ДРЛ. І вони щовечора справно освітлюють двір.

Виявив і сфотографував краєзнавець Олександр Михайлик.

Фотофакт. Мурал із птахою на проспекті Лобановського

2018 року на стіні магазину будівельних матеріалів художник Віталій Гідеван створив мурал, на якому різнокольорова птаха сиворакша.

Мурал прикрашає вірш:

Мрії мов час

Не чекають

Нас а летять

Вдалечінь

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Фотофакт. Спинки від старих ліжок... біля стіни будинку

Свого часу ми публікували фото фрагмента стіни будинку на вулиці Максима Токарева, 4, збудованого у 1934. Там збереглися сліди від далекобійного пострілу німецького танка у 1941.

Біля південної стіни будинку є ще один цікавий артефакт. Біля винограду, що росте поряд і за декілька метрів звідти вкопано... старі спинки від ліжок незвичної вигнутої форми.

Коли саме їх було вкопано - невідомо. Проте зрозуміло, що спинки там вже багато десятиліть. Одна спинка могла бути вкопана, коли висадили виноград - його видно на першому фото. Можливо, для такої ж мети неподалік вкопали й іншу.

Дякуємо Ірині Пасічник за те, що вона виявила артефакт.

Фото Олександра Михайлика.

Фотофакт. Мурал із зображенням Симона Петлюри

22 травня 2019, у день 140-річчя від дня народження Симона Петлюри йому відкрито мурал на торцевій стіні 5-поверхівки на вулиці Софії Галечко, 18.

Автором проекту є Андрій Пальваль, дизайнером – Роман Партола. В основі стінопису – картина українського художника Артура Орленова.

Фотофакт. Вікова шовковиця на проспекті Лобановського

Сучасний проспект Лобанського планували прокласти ще за Генпланом 1935 року. Фактично ж у 1940-х роках тут пролягала ґрунтова дорога - приблизно на 20 метрів північніше траси сучасного проспекту.

Ймовірно тоді ж, у 1930-х роках, вздовж дороги було висаджено дерево шовковиці. На фото біля нього видно фрагмент пішохідної ґрунтової доріжки - це і є стара траса.

Тож шовковиця є як цікавим ботанічним старожилом, так і нагадує про стару трасу нинішнього проспекту.

Фото Олександра Михайлика.

Фотофакт. Дошка Івану Світличному на будинку по Преображенській, 16, де він жив

У межах проєкту "Стріткод" на будинку по вулиці Преображенській, 16, де останні роки свого життя жив і де помер Іван Світличний йому було встановлено дошку. Таким чином, відзначено обидві його адреси в нашому районі - як більш відому Уманську, 35, так і менш відому Преображенську, 16.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Фотофакт. Стара лінія на дерев'яних стовпах

На малесенькій вуличці Корсунь-Шевченківській, що пролягає від вулиці Олексіївської і губиться в дворах, збереглася одна з останніх у районі електричних ліній на дерев'яних стовпах. Вона виглядає дуже автентично і нагадує про 1950-і роки, коли всі довколишні вулиці мали такі лінії.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Фотофакт. Знесення Солом'янських лазень

18 лютого 2017 року було знесено будівлю Солом'янських лазень, збудовану ще у 1931-1934 роках.

Знесення зафіксував краєзнавець Олександр Михайлик.

Історія району в фотографіях. Втрачений гуртожиток у фільмі "Вулиця молодості"

Фільм "Вулиця молодості", який було знято 1958 року, унікальний місцями знімання. Ми вже декілька разів публікували окремі кадри з фільму.

На цьому стоп-кадрі - головні та другорядні герої біжать повз головний вхід до двоповерхового гуртожитку що мав адресу Червонозоряна, 17. Він виходив фасадом на вулицю - теперішній проспект Лобановського. Його знесено у 1980-х разом із більшістю таких самих гуртожитків.

Історія району в фотографіях. Втрачені гуртожитки у сценах фільму "Вулиця молодості"

Фільм "Вулиця молодості", який було знято 1958 року, унікальний місцями знімання. Зокрема, ряд сцен знято на вулиці Освіти та між нею і вулицею Червонозоряною.

На стоп-кадрі - герої крокують повз двоповерховий гуртожиток, що мав адресу Червонозоряна, 17а або 19. Його знесено у 1980-х.

Вдалині видно 4-поверховий гуртожиток на Освіти, 16а, знесений у 2010-х.

Фотофакт. Знесення будинку, де у 1950-2008 діяла Бібліотека Сковороди

30 вересня 2008 року тодішня Бібліотека імені Достоєвського (з 2023 імені Григорія Сковороди) переїхала у нове приміщення на Освіти, 14-А, за 30 метрів.

Замість бібліотеки ж у приміщенні почав діяти готель "О'Київ". Він діяв до 2018.

У 2018 було знято вікна, встановлено паркан та банер. Попри те, що на банері було заявлено про реконструкцію, фактично ж до осені 2018 року гуртожиток було знесено і на його місці розпочалося зведення нової 9-поверхової будівлі.

Щоб імітувати "реконструкцію", вікна першого поверху в новій споруді було імітовано як у попередній. Тож старий гуртожиток, збудований у 1950, знесено восени 2018.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика - 2018 рік, будівля незадовго до знесення.

Фотофакт. Будинок на Нововокзальній, 3

2014 року було знесено старий одноповерховий будинок на вулиці Нововокзальній, 3.

Цікавою була табличка, "перемальована" з якоїсь іншої вулиці.

Сам будинок виглядав як десь 1930-х років, вкритий рубероїдом. Та це міг бути і дещо давніший дерев'яний будинок, який згодом обклали цеглою. На користь цього свідчать "втоплені" вікна. Саму вулицю проклали у 1910-х роках.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Лекція В'ячеслава Жмихова "Містами Бучанського району"

Наступного четверга, 5 листопада, Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди продовжує заочні мандрівки Київщиною разом з ентузіастом та популяризатором локальних мандрівок В’ячеславом Жмиховим.

Цього разу вирушимо до героїчного Бучанського району, щоб дослідити Бучу, Ірпінь та Вишневе. Дізнаємося, чим особливе кожне з цих міст, які історії приховують їхні вулиці та як змінювалися вони впродовж років.

Нагадаємо, що цей район об’єднує сучасні передмістя Києва, ліси Полісся та мальовничі рекреаційні території. Утворений у 2020 році й налічує 12 територіальних громад. Ця зустріч стане першою частиною нашої подорожі районом, а наступного разу познайомимося з його селищами та селами.

Неможливо говорити про новітню історію Бучі й Ірпеня, не згадуючи російське вторгнення 2022 року. Разом із Гостомелем і Бородянкою вони стали відомими всьому світові через запеклі бої та злочини рашистських окупантів проти мирного населення. Район зазнав значних руйнувань, однак після деокупації розпочав відновлення.

Запрошуємо всіх, хто цікавиться історією рідного краю, мандрувати разом із нами – серед книжкових полиць в теплій атмосфері читальної зали!

До 80-річчя Бібліотеки Сковороди. Читачі бібліотеки у 1950-х

Публікуємо підбірку унікальних світлин 1950-х із колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди - читачі тих часів.

До 80-річчя Бібліотеки Сковороди. Перший рік у новому приміщенні, 1950

1950 року Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди отримала (завдяки зусиллям першої директорки Євдокії Ільченко) приміщення на першому поверсі гуртожитку на вулиці Новій 6-й, 14 (нині Освіти).

У колекції бібліотеки є унікальні світлини першого року роботи бібліотеки у новому приміщенні. Читальна зала та читачі, оформлення бібліотеки.

До 80-річчя Бібліотеки Сковороди. В очікувані

На унікальній світлині з колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди - очікування офіційного перерізання стрічки. В центрі фото із аркушем в руках - друга директорка Бібліотеки (у 1985-2016) Орися Чухрій.

30 вересня 2008

До 80-річчя Бібліотеки Сковороди. Відкриття нового приміщення

30 вересня 2008 відбулося відкриття нового, сучасного приміщення нашої бібліотеки на Освіти, 14-а. З нагоди 80-річчя бібліотеки, яке відзначаємо сьогодні, публікуємо це унікальне фото з наших фондів.

На фото: перед мікрофоном тодішній голова Солом'янської РДА Іван Сидоров, який і посприяв появі нового приміщення. Ліворуч від нього тодішній міський голова Леонід Черновецький.

Історія району в фотографіях. Вулиця Освіти у 1958

Окремі сцени фільму "Вулиця молодості" 1958 року знімали на вулиці Освіти. Один із кадрів знято якраз між будинками 14 та 18 з видом на перше (у 1950-2008) приміщення нашої бібліотеки!

Цікавий атрибут - вуличний годинник. У 1970-х його вже не було. Як не було і куль на стовпах паркану. Його дальню частину розібрано разом із колишнім приміщенням бібліотеки. А от ближня частина вціліла.

Історія району в фотографіях. Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Совках

У селищі Совки з 1912 року існувала невелика каплиця, приписана до церкви св. Димитрія в Жилянах. 1918 року селяни спорудили повноцінну церкву з присвятою Покрови Пресвятої Богородиці.

До знищення УАПЦ у 1930-х вона була в її складі. Проте храм не закривався жодного разу. 1966 року за 3 дні до храмового свята, тобто 11 жовтня, через навмисний підпал церква згоріла.

У фейсбук-групі "Історія УАПЦ" опубліковано унікальну світлину храму 1950-х років.

Історія району в фотографіях. Школа №115

1935 року в Солом'янському районі звели дві школи – №142 і №115.

Її спорудили за типовим проектом 101 двокомплектної чотириповерхової школи на 880 учнів, розробленим 1934 року Шкілпроектом Народного комісаріату освіти УСРР (архітектор Василь Осьмак). 

Будівництво розпочали 25 квітня, а завершили 15 серпня 1935 року, тобто школу звели за 93 дні. 

Прийняли її в експлуатацію 20 серпня того ж року.

У колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди є унікальне фото школи 1970-1980-х років.

Історія району в фотографіях. Знищення церкви і будівництво школи

1935 року було розібрано церкву св. Марії Магдалини на Шулявці і паралельно із цим збудовно школу номер 66 (нині 142). На фото якраз і видно цей процес. Школу будують, церкву розбирають.

Історія району в фотографіях. Спорудження вокзалу

Унікальне фото 1930-1931 років, зроблене з району Галицької площі (будинок ліворуч - має адресу бульвар Тараса Шевченка, 31) закарбувало завершальний етап будівництва вокзалу, а це 1930-1931 роки.

На дальньому плані - церква Покрови Пресвятої Богородиці на Солом'янці.

Фото з фондів ЦДКФФА України імені Пшеничного. Оригінальний відбиток зберігається у колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Історія району в фотографіях. Трамваї біля залізничного вокзалу

До спорудження у 1927-1932 роках сучасної будівлі вокзалу його роль виконував барак (на фото ліворуч; нині на цьому місці приміський вокзал), тож і кінцева трамваїв, яких на фото аж 11 була там. Після завершення будівництва просто на площі було влаштовано розворотне кільце.