Кінотеатри району: колишні та теперішні. Історія кінотеатрів

Один із попередніх циклів дописів ми присвятили театральній історії району. Новий цикл ми хочемо присвятити кінотеатрам району - колишнім і теперішнім, відомим і забутим.

Кожен наступний допис ми присвятимо окремим кінотеатрам. А вступний допис буде присвячено історії кінотеатрів на теренах району. Яка є доволі давньою і починається ще 1914 року.

Загалом на території сучасного Солом'янського району в різні часи діяли такі стаціонарні та літні кінотеатри:

• "Фантазія" (згодом "Іскра") (1914-1975)
• "Ім. Кірова" (1950-і-1975)
• "Зірка" (1953-поч.1990-х)
• "Будівельник" (1950-і-поч.1990-х)
• "Супутник" (з 1961)
• "Відрадний" (згодом "Тампере") (1967-2008)
• "Вогник" (1972-кінець 1980-х)
• "Єреван" (1977-2007)
• "Баттерфляй Ультрамарин" (з 2004)
• "Kinoman"
• літній "Відпочинок" у сквері на вул. Олексіївській (1950-і-сер. 1980-х)
• літній 5-й на Солом'янці (1950-і-1970-і)
• літній "Весна" на Совках (1960-і-поч.1990-х)
• літній "Берізка" на вул. Уманській (1970-і-поч.1990-х)

Загалом у різний час існувало 10 стаціонарних та 4 літніх кінотеатри. Як склалася їх доля?

Сьогодні у районі діє 3 кінотеатри. Зі старих діє лише один - "Супутник", інші два - сучасні, "Баттерфляй Ультрамарин" та "Kinoman". 

Збереглися споруди колишніх стаціонарних кінотеатрів "Зірка" (нині розважальний клуб), "Будівельник" (нині притулок), "Відрадний" (закинутий), "Єреван" (приміщення не використовується) та одного літнього "Берізка" (нині автомобільний сервіс).

Інші старі кінотеатри знесено, зображень деяких із них не вдалося виявити.

У столиці 12 міських об’єктів отримали нові назви. Серед них одна вулиця та один сквер у Солом'янському районі

У Києві ще 12 об’єктів міського підпорядкування змінили назви. Сім із них отримали нові назви в порядку дерусифікації та декомунізації, ще п’ять – на загальних підставах. 

Одна з вулиць - у Солом'янському районі. Окрім того, отримав ім'я сквер біля Солом'янського ринку

Солом’янський район:

* вул. Пржевальського – вул. Андрія Норова;

* скверу в межах вулиць Солом’янської, Григорія Кочура та Андрія Головка присвоєно ім’я Андрія Жованика.

Шевченківський район:

* вул. Лермонтовська – вул. Володимира Турця.

Деснянський район:

* вул. Ушицька – вул. Дмитра Захарчука;

* вул. Електротехнічна – вул. Героїв Енергетиків;

* вул. Пушкіна – вул. Соні Делоне.

Дарницький район:

* вул. Крилова – вул. Наталії Кобринської;

* парк «Таращанець» – парк «Кримський».

Подільський район:

* скверу на вулиці Мостицькій присвоєно ім’я Сергія Васильчука.

Святошинський район:

* вул. Мельниченка – вул. Тараса Бульби-Боровця;

* вул. Олександра Блока – вул. Майка Йогансена.

Голосіївський район:

* провулку, що пролягає між вулицею Васильківською та вулицею Юлії Здановської, присвоєно ім’я Любомира Бордуна.

Вулиця Ґренджі-Донського

Із циклу "Прочитання вулиць"

Сучасна назва (з 2019): вулиця Ґренджі-Донського

Підстава для перейменування: назва на честь українського письменника та громадського діяча Василя Ґренджі-Донського

Рішення Київської міської ради: від від 12 листопада 2019 року № 38/7611 «Про найменування вулиць та провулків у Солом'янському районі міста Києва»

Місцевість: Жиляни

Розташування: пролягає від Кутової вулиці до вулиці Сергія Висоцького (згідно довідника «Вулиці Києва» 2015 року — до безіменного проїзду до Кутової вулиці) (фактично ще не прокладена)

Попередня і первинна назва (2010-і-2019): Пшенична

Василь Ґренджа-Донський (24 квітня 1897, с. Волове на Закарпатті (нині селище Міжгір'я) — 25 листопада 1974, Братислава, Словацька Соціалістична Республіка) — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, громадсько-культурний і політичний діяч, один із творців Карпатської України, редактор щоденної газети Карпатської України «Нова свобода», співредактор часопису «Русинъ». Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.

Життєпис

Народився 24 квітня 1897 року на Закарпатті у Воловому у верховинській родині.

По закінченні народної школи у Воловому, Василь Ґренджа не зміг далі вчитися, бо батько застудився на лісорозробках і відтоді все життя тяжко хворів, тому не мав грошей на навчання сина. Ще підлітком Василь працював помічником дяка.

У 1912 перейшов працювати листоношею за харч і притулок в коморі контори.

У вільний від праці час займався самоосвітою і склав іспити за повний курс тогочасної школи, вивчив угорську мову.

1915 року призваний в армію, невдовзі тяжко поранений на фронтах Першої світової війни, лікувався у Будапешті, знову воював і як офіцер брав участь в Угорській революції. Під час лікування, самостійно навчаючись, склав іспити за два курси Торговельної академії, а по війні — й за третій, останній.

1921 повернувся на Закарпаття. З того часу розпочав літературну діяльність. Життя і творчість В. Ґренджі-Донського охоплюють два важливі періоди. Перший — на рідному Закарпатті, де він писав і видавав власні твори та редагував журнал «Наша Земля» (1927-28), яка була першим на Закарпатті українським літературно-суспільним органом виразно радянофільського напряму. У ній друкувалися твори радянських письменників, особливо з Радянської України, статті про життя і культурний розвиток країни. Другий період — на еміграції в Словаччині, куди В. Ґренджа-Донський зі своїми однодумцями втік з мадярської в'язниці після придушення незалежної Карпатської України.

З ім'ям В. Ґренджі-Донського тісно пов'язані розвиток і становлення нової української літератури та національного відродження на Закарпатті.

Його збірка поезій «Квіти терньом», що вийшла друком у 1923 році, була першою в краї книгою світського автора, написаною українською літературною мовою, а інша — «Шляхом терновим», 1924 року видання — першою книгою, опублікованою українським фонетичним правописом. Відтак з'являлися книжка за книжкою В. Ґренджі-Донського: збірка поезій «Золоті ключі» (1923), «Тернові квіти полонин» (1928), «Тобі, рідний краю» (1936), «Збірка оповідань з карпатських полонин» (1926), «Покрив туманом співучі ріки…» (1928), історична поема «Червона скала» (1930), історична повість «Ілько Липей — карпатський розбійник» та ін.

Все життя, за винятком короткого періоду Карпатської України, працював фінансистом. Спочатку в Будапешті, потім в Ужгороді у Подкарпатському банку, де працював до осені 1938-го.

З осені 1938 до 16 березня 1939 був діячем Карпатської України, редактором «Урядового Вісника Правительства Карпатської України». Після її окупації Угорщиною був тяжко катований в тюрмі та концтаборах. 7 серпня 1939-го втік до Братислави (Словаччина), де працював бухгалтером.

Дух Карпатської України витав у ньому до кінця життя. До слова, його дочка Аліса Ґренджа-Донська в часи боротьби за цю державу (1938—1939) була медсестрою, доглядала за пораненими. Подіям, пов'язаним з розбудовою Карпатської України, присвятив книгу спогадів «Щастя і горе Карпатської України. Щоденник. Спогади». Повне видання творів В. Ґренджі-Донського у 12-ти томах видала в США його дочка Аліса.

Василь Ґренджа-Донський — автор збірок поезій, історичних драм, повістей, мемуарів.

Помер 25 листопада 1974 у Братиславі.

12 листопада 2019 року на честь Василя Ґренджі-Донського перейменовано вулицю у Києві.

Вулиця Сергія Шишка

Із циклу "Прочитання вулиць"

Джерело: google.maps

Сучасна назва (з 2019): вулиця Сергія Шишка

Підстава для перейменування: назва на честь українського художника Сергія Шишка

Рішення Київської міської ради: від від 12 листопада 2019 року № 38/7611 «Про найменування вулиць та провулків у Солом'янському районі міста Києва»

Місцевість: Жиляни

Розташування: пролягає від вулиці Василя Седляра до Різдвяної вулиці

Попередня і первинна назва (2010-і-2019): Проєктна 13106

Сергій Шишко (12 (25) червня 1911, Носівка, нині Чернігівська область — 26 квітня 1997, Київ, Україна) — український художник, учень Федора Кричевського.

Життєпис

Народився 12 (25) червня 1911 року в сім'ї ветеринарного лікаря в містечку Носівка, тепер Чернігівська область. У часи УНР — 1919 року — сім'я переїжджає до Ніжина. Навчався в Ніжинській школі-семирічці у П. П. Лапи, художника та вчителя малювання.

Учився в Київському художньому інституті (1933, клас Федора Кричевського), закінчив Інститут малярства, скульптури та архітектури Всеросійської академії мистецтв у Ленінграді (1943).

Численні твори Шишка присвячені Києву. Одна із залів Картинної галереї Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя присвячена творчості Сергія Шишка, який був частим гостем цього навчального закладу і протягом 1982-1984 рр. подарував йому 36 власних картин. Це одне з найбільших державних зібрань живописних полотен цього художника.

Помер 26 квітня 1997 року в Києві, похований на Байковому кладовищі. 

Народний художник України (1964)

Народний художник СРСР (1974)

Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1982)

Почесна відзнака Президента України (1995)

12 листопада 2019 року на честь Сергія Шишка названо вулицю в Солом'янському районі міста Києва.

Вулиця Ніла Хасевича

 Із циклу "Прочитання вулиць"

Вулиця Ніла Хасевича на карті openstreetmap

Сучасна назва (з 2019): вулиця Ніла Хасевича

Підстава для перейменування: назва на честь  художника, графіка, громадського і політичного діяча, члена ОУН і УГВР Ніла Хасевича

Рішення Київської міської ради: від від 12 листопада 2019 року № 38/7611 «Про найменування вулиць та провулків у Солом'янському районі міста Києва»

Місцевість: Жиляни

Розташування: пролягає від вулиці Михайла Лучкая до М'ятної вулиці

Попередня і первинна назва (2010-і-2019): Проєктна 13058

Ніл Антонович Хасевич (25 листопада 1905, Дюксин, Рівненський повіт, Волинська губернія,  — 4 березня 1952, Сухівці, Рівненський район, Рівненська область) — український художник, графік, активний громадський і політичний діяч, член ОУН і УГВР. Лицар Срібного Хреста Заслуги та медалі «За боротьбу в особливо важких умовах».

Життєпис

Ніл Хасевич народився 25 листопада (12 листопада за старим стилем) 1905 року в селі Дюксин на Волині, в родині псаломника Антона Івановича Хасевича та його дружини Феодотії Олексіївни. Старші брати Анатолій і Федір стали українськими священниками на Волині. Ніл також навчався у духовній семінарії і перші уроки малювання отримав в іконописній майстерні. Навчався в майстерні Василя Леня в Рівному. 1925 року склав екстерном іспит і здобув атестат Рівненської гімназії. А з 1925 до 1926 року працював помічником іконописця. Опісля навчався у  у Варшавській академії красних мистецтв. Захистивши дипломну роботу на тему «Святий Володимир», 1935 року Ніл здобув диплом про вищу художню освіту з правом вчителювання в середніх школах. З початком Другої світової війни він повертається до свого села.

На початку 1930-х років Ніл Хасевич виставляється в художніх салонах Львова, Праги, Берліна, Чикаго, Лос-Анджелеса. У 1937 р. здобуває третій грошовий приз на міжнародній виставці гравюр по дереву у Варшаві. За два роки там же виходить з друку художній альбом «Книжкові знаки Ніла Хасевича». Цього ж року в американському місті Філадельфія побачив світ художній альбом «Екслібрис Ніла Хасевича». Водночас художник співпрацює з українськими часописами «Шлях» та «Волинське слово».

Ніл Хасевич був активним громадським та політичним діячем, членом Волинського Українського об'єднання (з 1935 року). Був делегатом крайового з'їзду ВУО 1935 року в Луцьку. Був особисто знайомий зі Степаном Бандерою та іншими керівниками українського національного руху. Входив до центрального і крайового проводів ОУН, згодом став членом Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Але насувалася світова війна, і доля поставила його перед вибором. Одночасно із творчістю він займається громадською і політичною діяльністю: входить до Волинського українського об'єднання, а згодом вступає до ОУН. З квітня 1943 року, коли масово формувалися загони УПА, художник долучився до підпільної роботи. Його було обрано до центрального і крайового проводів ОУН.

Загинув 4 березня 1952 року біля с. Сухівці на Рівненщині, прийнявши бій із окупантами-КДБістами. Найімовірніше, застрелився разом із двома особистими охоронцями.

Експонат краєзнавчий. Проїзні документи Київського міського транспорту в колекції бібліотеки

Продовжуємо знайомитися із незвичайною колекцією проїзних документів міського транспорту нашого міста - разових та абонементних квитків (на комунальний та комерційний транспорт), а також місячних проїзних.

Усі квитки передав бібліотеці із особистої колекції письменник-краєзнавець Олександр Михайлик, яку він збирає вже 20 років. Окрім того, у його колекції - проїзні документи з усієї України.

Шостий допис - абонементні квитки на проїзд у міській електричці різної вартості - від 1 гривні 50 копійок до 8 гривень періоду 2011-2018 років (зокрема комбінований міська електричка+автобус). А також рідкісний квиток вартістю 2 гривні 2008 року, коли була нетривала спроба робити варіативність вартості залежно від місця купівлі квитка - 1 гривня 50 копійок поза рухомим складом і 2 гривні в ньому. І рідкісні квитки автобусів-експресів (2008 рік), що теж ходили короткий час.

Пізнавальні лекторії та екскурсії зимовим містом

Цього тижня Управління туризму та промоцій Київської міської державної адміністрації та Київський центр розвитку туризму підготували для киян і гостей столиці 4 лекторії та 2 екскурсії на безоплатній основі, зокрема для осіб з порушеннями зору.

Зважаючи на дуже великий попит та обмежену кількість місць під час дії воєнного стану, реєстрація є обов’язковою для кожного учасника окремо.

Лекторій «Київ шістдесятників»

Запрошуємо на лекцію, яка відкриє світ київських митців і мислителів 1960-х років – шістдесятників. Ви дізнаєтеся про видатних діячів цього культурного руху та їхню боротьбу за свободу слова. Разом дослідимо життєві шляхи української інтелігенції, познайомимося з місцями, пов’язаними з їхньою діяльністю у Києві, та побачимо, як внесок шістдесятників вплинув на нашу культуру.

Місце зустрічі вказано в анкеті.

11 грудня, середа, 11:00

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/iuYx2NCtCrAAzVJD6

12 грудня, четвер, 14:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/k4FzxkuVGeARenPi9

15 грудня, неділя, 14:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/KkcSPBNTQPiZ1iGy6

Екскурсія «Київ різдвяний і новорічний» (для людей з порушеннями зору)

Під час екскурсії ви дізнаєтеся, як кияни готувалися до різдвяно-новорічних свят у різні епохи, які традиції супроводжували святкування та які знакові події й заходи відбувалися в цей магічний період у столиці.

Важливо! Поруч із людиною з порушеннями зору має бути особа, яка її супроводжує.

Маршрут: Фунікулер → Церква Різдва Богородиці → Пам'ятник малюкам → Будинок Поштової станції → вул. Сагайдачного → Садиба Балабухів → Києво-Могилянська академія.

Місце зустрічі вказано в анкеті.

13 грудня, п'ятниця, 11:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/Tze6QS1smFxNTdia6

Лекторій «Невідомі кияни, яких знає весь світ»

Під час зустрічі ви дізнаєтеся про видатних осіб, які народилися у Києві та своєю діяльністю й досягненнями прославили місто на всесвітньому рівні.

Місце зустрічі вказано в анкеті.

13 грудня, п'ятниця, 16:30.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/2uRzMExPa4sq6ShN8

Екскурсія «Святошинська сюїта»

Дізнайтеся про те, як створювався та розбудовувався Святошинський район – від невеликого курортно-дачного передмістя Києва до густонаселеного житлового масиву, почуєте про видатних вчених, художників і поетів, які жили в Академмістечку, та про наукові відкриття, які робилися в цій місцевості.

Маршрут: Спорткомплекс «Наука Спорт» → бул. Академіка Вернадського → вул. Серпова.

Місце зустрічі вказано в анкеті.

14 грудня, субота, 13:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/VD7v99s5qWDNNBD78

Ознайомтеся, будь ласка, з правилами безпеки під час дії воєнного стану:

• у разі повітряної тривоги за маршрутом передбачені діючі укриття, кожен учасник екскурсії заради своєї безпеки повинен слухати вказівки гіда;
• у разі ворожих обстрілів заради безпеки екскурсантів та гіда, Управління та Київський центр розвитку туризму залишають за собою право скасувати захід.