Історія району на сторінках газет. Нам 70 років!

У спецвипуску газети школи №60 за 2006 рік було опубліковано статтю "Нам 70 років!" до ювілею школи. Вона містить багато цікавого про історію та на той момент сучасність, життя школи, інформацію про директоірв та вчителів.

Щира подяка випускнику школи №60 Вячеславу Настецькому за подаровану Бібліотеці Сковороди газету. Зацифровано в лютому 2025 року. Публікується вперше.

Наукові установи Солом'янки. Бактеріологічний інститут - Інститут епідеміології

Солом'янський район має низку наукових установ. Чимало з них мають доволі цікаву історію. Ми у новому циклі розповімо про них.

Найдавнішим за часом виникнення був Бактеріологічний інститут.

Він виник що виник ще 1895 року, коли промисловець і благодійник Лазар Бродський пожертвував 132 тис. рублів на будівництво інституту. Проект головної будівлі розробив архітектор Костянтин Іванов. У березні 1896 року почалися будівельні роботи. А 21 жовтня 1896 року будівлю інституту було освячено. Крім головного двоповерхового корпусу, у садибі було кілька допоміжних споруд, зокрема стайня та приміщення для піддослідних тварин, загалом до 10 корпусів. Першим керівником інституту став лікар Василь Чернов.

Бактеріологічний інститут почав працювати над багатьма завданнями, та головними були такі: розроблення нових сироваток і вакцин, нових напрямів лікування інфекційних хвороб, підготовка мікробіологів. При інституті існувала клініка для хворих, яких лікували безкоштовно, лише за перебування потрібно було платити по 30 копійок за добу.1920 року заклад було реорганізовано у Санітарно-бактеріологічний інститут, а 1938 року він отримав назву Український інститут епідеміології та мікробіології.

У 1960–1970-х заклад зазнав чергових змін. Його було перейменовано на Київський науково-дослідний інститут епідеміології, мікробіології та паразитології, згорнуто виробництво вакцин і сироваток. Від інституту 1978 року відокремилася виробнича частина — Київський завод бактерійних препаратів.

1981 року Київський науково-дослідний інститут епідеміології об’єднався зі створеним 1949 року Інститутом інфекційних хвороб, який тривалий час очолював учений Лев Громашевський. У результаті постав Науково-дослідний інститут епідеміології, мікробіології, паразитології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського. Теперішня назва закладу — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського.

Сучасний заклад розташований вище старого Бактеріологічного інституту і займає споруджений вже у 1970-х корпус. На старій території в історичних спорудах донедавна розташовувалася медична компанія «Біофарма».

Зберігся комплекс споруд колишнього Бактеріологічного інституту – три цегляних двоповерхових і шість цегляних одноповерхових корпусів за спільною адресою вулиця Амосова, 9, а також одноповерховий дерев’яний будинок на Амосова, 16. Окрасою комплексу є головна двоповерхова будівля у стилі неоренесанс.

Історія району в фотографіях. Вид на Залізничну колонію, 1943

У березні 2026 року в глобальній мережі було оприлюднено унікальне фото. Зроблене 4 грудня 1943, фотограф Архипов. Фото походить із фондів російського державного архіву кінофотодокументів.

Назвичайна цінність світлини у її композиції. Практично всі зображення показують вид з колій на будівлю Центрального вокзалу. Тут же ракурс спрямовано на інший бік, Залізничну колонію. На дальньому плані чудово видно двоповерхову будівлю.

Втрачені споруди. Їдальня – клуб КЕВРЗ

Однією з перших споруд Залізничної колонії, яка була споруджена ще у 1870-х, була будівля дешевої залізничної їдальні.

Цікавою сторінкою історії було те що в 1918–1919 роках у будівлі діяв Перший залізничний театр. Із 1920-х її використовували як клуб вагоноремонтного заводу, а у 1960-х в приміщенні діяв і кінотеатр.

Щодо дати знесення є розбіжності. Раніше датою називали 1981 рік, проте на світлинах Василя Галайби 1987 року будівля ще є. Втім, з огляду на заплановане будівництво південного вокзалу, будівлю невдовзі знесли разом із частиною навколишньої забудови.

Фото 1972 року з колекції Центральної районної бібліотеки імені Григорія Сковороди, з фондів ЦДКФФА України.

Краєзнавчі раритети. Книга "Шевченківський район", 1957

1957 року, коли в тодішньому срср бучно відзначалося 40-річчя "жовтневої революції", Шевченківським районним комітетом комуністичної партії України видано книгу про їх район. Ця книга є у колекції Бібліотеки Сквороди. Зазначено, що це "Збірник матеріалів з історії економічного і культурного розвитку району за 40 років радянської влади".

Відомості про авторів немає, зазначено лише членів редакційної колегії: І. Миронов, М. Куц, О. Вінниченко, П. Середа, Л. Губко, Л. Калаш, Г. Гончаренко, відповідальний за випуск Н. Махлін.

У книзі 192 сторінки, наклад у вихідних даних не зазначено. На звороті не зазначено й вартість. Що може свідчити про те, що книга друкувалася не для продажу.

У книзі розповідається про історію району та його розвиток – економіку, промисловість, освіту, науку, торгівлю. Звісно, в дусі того часу історію від 1917 року подано лише позитивно, а доти – лише негативно.

Книга має багато ілюстрацій і є доволі рідкісним виданням.

Фотофакт. Останній дорожній знак радянських часів

Саме у Солом'янському районі, в місцевості Пронівщина, а саме на вулиці Кишинівський вцілів незвичайний раритет. Це останній у місті радянський дорожній знак, який висить там щонайменше з кінця 1980-х (краєзнавець Олександр Михайлик, який і сфотографував його у 2020, пам'ятає знак саме з тих далеких часів).

Якою була мета знаку – незрозуміло. Можливо, він залишився від якогось локального ремонту дороги, коли частину вулиці Кишинівської могли перекрити. Насправді як для маленької вулиці серед приватної забудови подібний знак викликає подив. Але маємо ось такий несподіваний артефакт, якому напевно вже близько 40 років.

Історичні карти Солом'янки. План 1923 року

1923 року Геодезичним відділом Губернського комунального відділу укладено план Києва, зазначено як видання Київського губвиконкому. Має масштаб 1:20 000 (у 1 см 200 м).

План укладено до жовтня, адже саме тоді відбулося найбільше за всю історію розширення меж Києва. План же фіксує Київ ще в старих межах, де Совки, Олександрівська слобідка та Чоколівка ще за межами Києва.

План дуже цікавий деталізацією та фіксацією ряду об'єктів, які в подальшому не потрапляли на оглядові карти.

Розглянемо фрагмент із Солом'янкою. Окрім місцевості, Кучминого яру та Батиєвої гори (але на плані Батиєва могила!), Залізничної колонії позначено і військові об'єкти – Піхотне військове училище, на захід від Солом'янки Артилерійську школу та 3-й Авіазагін.

Детально позначено колійне господарство залізниці, відгалуження, споруди вагоноремонтного заводу та паровозне депо біля Батиєвої гори. Точно зображено вулиці, підписано всі, навіть маленькі.

Фрагмент, де позначено Протасів яр та довколишні території, також дуже цікавий. Дуже чітко позначено, південніше Протасового яру, Бактеріологічний інститут, а ще південніше Клінічне містечко. Довгі споруди вздовж залізниці – рештки спаленого у 1920 військового парового млина.

Територія будівлі, яка будувалася для притулку Григорія Гладинюка – з 1922 року дослідна станція, а згодом Інститут цукрових буряків. На захід дослідні поля.

На наступному фрагменті Олександрівська слобідка та Чоколівка. Тут вони ще за межами Києва, тож вулиці не підписано.

І – село Совки. Того ж 1923 року воно увійде до меж Києва. На відміну від попередніх поселень, вулиці тут не мали назв аж до 1930-х.

Варто уважно роздивитися і фрагмент із Шулявкою та прилеглими місцевостями. Дуже добре показано вуличну мережу не лише Шулявки, а й Караваєвих Дач. А от вулиці Казенних Дач (між ними та Брест-Литовським шосе) не підписано. Позначено авіазавод, який до 1941 року існував на вулиці Гарматній, південніше 5-й корінний парк (залізничний батальйон).

Історія району на сторінках газет. Микола Чоколов – засновник Чоколівки

У газеті "Киевские ведомости" (на жаль, рік і число невідомі, адже у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди зберігається лише сканкопія статті без вихідних даних) було опубліковано невелику статтю відомого києвознавця Михайла Кальницького "Микола Чоколов – засновник Чоколівки" (російською мовою).

У ній дослідник коротко викладає історію Чоколівки та роль купця у її заснуванні.

Статтю зацифровано у листопаді 2024 року.

Солом'янський календар. Березень

У нашій щомісячній рубриці "Солом'янський календар" згадуємо події, які відбулися в нашому районі в березні.

1 березня 1919 року в церкві св. Марії Магдалини о. Олександр Черниховський охрестив Бориса Патона, що народився 27 листопада 1918 року.

2 березня 1874 року проведено одноденний перепис населення Києва, яким зафіксовано: у у Шулявці проживало 2003 особи. Налічувалося 209 дворів і 276 будинків. Промисловість була представлена трьома свічними заводами та одним канатним, двома млинами, тартаком

і кузнею. Працювали три чоботарські, дві столярні, колісна та гребіночна майстерні. Діяли булочна, трактир, вісім магазинів, винний льох і 19 шинків.

14 березня 1914 року Київська міська управа видала дозвіл мешканцю Верхньої Солом’янки Ф. Касперту влаштувати сінематограф у його власній садибі на вулиці Графа Ігнатьєва, 38.

15 березня 1972 Київаське відділення всесоюзного інституту "Діпрозв'язок"перетворено на самостійний інститут «Діпрозв’язок-3». Нині це ПрАТ «Діпрозв’язок».

22 березня 2018 року Київська міська рада присвоїла міжнародному аеропорту «Київ»

ім’я Ігоря Сікорського.

23 березня 1909 року засновано Київський зоопарк.

24 березня 1964 року Батиєво-Олександрівський житловий масив офіційно отримав назву Залізничного

26 березня 1852 року повторно, після доопрацювання, затверджено проєкт будівлі Київського Кадетського корпусу авторства архітектора Івана Штрома, загальна вартість будівництва, з урахуванням додаткових робіт, мала становити 1 276 352 рублі 37 копійок.

29 березня 1972 року у корпусі № 1 Київського інституту інженерів цивільної авіації відкрито Музей історії цивільної авіації, який із 1988 року має статус народного. Сучасна назва – Музей національного авіаційного університету

29 березня 2007 року після багаторічної реконструкції відновив роботу кінотеатр "Супутник" як сучасний 6-зальний мультиплекс.

Історія бібліотек району. Бібліотека імені Олеся Гончара

Наймолодшою книгозбірнею Солом'янського району є бібліотека сімейного читання імені Олеся Гончара, що діє на першому поверсі будинку за адресою вул. Шепелєва, 13. 19 листопада 2025 року виповнилося 30 років з дня її заснування, а 1 січня 2026 року 30 років з того дня, коли вона прийняла перших читачів.

Спершу це була бібліотека сімейного читання №155, складова централізованої бібліотечної системи Жовтневого району.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 173 від 18 лютого 1997 року «Про увічнення пам'яті Олеся Гончара» бібліотеці присвоєно ім'я письменника.

Створена кімната-музей «Світлиця Олеся Гончара». Вдова письменника, Валентина Гончар, передала музею його особисті речі й документи з сімейного архіву.

Також у музеї є етнографічна кімната "Калина".

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом. Березень

Бібліотеки Солом’янки відкривають новий весняний краєзнавчий сезон! І краєзнавець та письменник Олександр Михайлик вже радо запрошує вас на заходи. Плануємо їх 6 – 5 лекцій та 1 пішохідна екскурсія. Оскільки в січні в нас вже була пішохідна екскурсія, то й основний сезон пізнавальних прогулянок ми вирішили розпочати у березні.

Чекаємо на вас у 4 бібліотеках Солом’янки. Обирайте теми до вподоби і обов’язково приходьте!

Лекція циклу "Видатні імена Солом'янки": Павло Альошин

4 березня 2026 року виповнюється 145 років від дня народження видатного київського архітектора Павла Альошина. І саме цього дня Бібліотека Сковороди запрошує на лекцію, присвячену зодчому на знак пошани до нього. Краєзнавець Олександр Михайлик невипадково вирішив розповісти про нього в циклі “Видатні імена Солом'янки”

Павла Альошина передусім знають як автора будівлі Педагогічного музею. В історію ж вона увійшла як будинок Центральної ради. Звісно, це лише один епізод, адже 80-річний життєвий шлях митця був плідним. Ми ходимо вулицями міста і бачимо перед собою чимало його робіт, більш або менш відомих.

До речі, в Солом'янському районі є декілька споруд, до будівництва яких доклався Альошин. Деякі менш відомі, але повірте, є такі, які знають всі кияни і де бували всі ми!

Що ж це за будівлі? Далі тримаємо інтригу і вже найближчої середи все розповімо. Впевнені, ви зацікавились! Тож до зустрічі 4 березня, в день народження Павла Альошина.

Краєзнавчі раритети. Брошура "Київ", 1957

1957 року Державне мистецтво образотворчого мистецтва і музичної літератури видало брошуру "Київ". Наклад 40 000 примірників, автор тексту З. Ліпавський. Вартість зазначена як 3 карбованці.

У брошурі 16 сторінок, 4 з яких розкладні. Всередині – план-схема Києва. Є цінним і доволі рідкісним (з огляду на м'яку палітурку та невеликий обсяг) зразком оглядових туристичних матеріалів про Київ того часу.

Брошура зберігається у колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди з-поміж інших краєзнавчих раритетів. Зацифровано в лютому 2026 року.

Історичні карти Солом'янки. План 1918 року

Дуже цікавим є німецькомовний план Києва, датований липнем 1918 року (доба Гетьманату Павла Скоропадського). Виконаний докладно, із підписами ключових споруд.

Розглянемо фрагмент – вокзал і Солом'янка. Позначено Кадетську школу, Залізничну колонію, вокзал, будівлю депо. Під числом 50 – два маленьких кола, це резервуари для води, що забезпечували заправляння паротягів у депо.

У нижній частині фрагменту кладовище, а також Арилерійське та Військові училища.

На наступному фрагменті під написом Батиєва гора – Протасів яр. Підписано військовий млин, Бактеріологічний інститут, лікарні.

На фрагменті, що змальовує Шулявку та Казенні дачі на захід від неї. – точне зображення споруд Політехніки, споруд завода Гретера, а також розташування окремих будинків дач. З цікавого – не лише під'їзна гілка до заводу Гретера і Криванека, а також колії по вулицях Борщагівській, Гарматній та 4-й Дачній, які проіснували не довго.

Фотофакт. Знайдіть відмінність

У серпні 2019 року краєзнавець і письменник Олександр Михайлик на вулиці Ніщинського сфотографував дві гранітні анотаційні дошки, які інформують про постать композитора, ім'я якого і має вулиця.

Привернуло увагу те, що на одному будинку дошка висить на звичайній цегляній стіні, а от на іншому стіну вже утеплено, проте дошку не закрили, а тактовно "обвели" утепленням. Від чого вона тепер ніби в заглибленні. Хочеться подякувати утеплювачам, що так зробили!