Вулиця Карела Чапека

 Із циклу “Прочитання вулиць”

Фото О. Михайлика

Сучасна назва (з 2022): вулиця Карела Чапека

Підстава для перейменування: на честь чеського письменника Карела Чапека

Рішення Київської міської ради: від 8 грудня 2022 року № 5858/5899 «Про перейменування вулиці Юліуса Фучика у Солом’янському районі міста Києва»

Місцевість: Першотравневий масив

Розташування: пролягає від проспекту Повітряних Сил до Уманської вулиці. 

Попередня назва (1961-2022): вулиця Юліуса Фучика

Первинна назва (1957-1961): Борзенська (Борзнянська)

Карел Чапек (чеськ. Karel Čapek; 9 січня 1890 — 25 грудня 1938) — чеський письменник, фантаст. Найвідоміші його твори: збірки оповідань та казок, роман «Війна з саламандрами», п'єси «Біла хвороба», «Мати», «З життя комах», «Засіб Макропулоса», «R.U.R.». Його старший брат Йозеф вигадав слово «робот», яке він популяризував у своїх творах.

Життєпис

Народився Карел 9 січня 1890 у селі Малі Святоновиці на східному краї Богемії.

Чапек почав писати у віці чотирнадцяти років. Його ранні твори, такі як «Прості мотиви», «Історії фей» публікувалися в місцевій газеті Nedele. У 1908-1913 роках писав у співавторстві з братом Йозефом. Пізніше ці розповіді увійшли до збірок «Сад Краконоша» (1918) і «Сяючі глибини» (1916). Будучи студентом він брав активну участь у виданні літературного альманаху (Almanac 1914). Одночасно Чапек цікавиться живописом, особливо кубізмом.

Навчався в гімназії в Градец-Кралове (1901-1905), потім переїхав до Брно до сестри, де прожив два роки. Звідси він переїхав до Праги, де продовжив навчання. У 1915 році отримав ступінь бакалавра в Карловому університеті, захистивши дисертацію на тему «Об’єктивний метод в естетиці стосовно до образотворчого мистецтва» Також займався філософією в університетах у Берліні та Парижі.

За станом здоров’я не був покликаний в армію і короткий час працював гувернером в сім’ї графа Лажанскі. Восени 1917 став працювати журналістом і критиком в газеті Národní listy («Національна газета»), з 1921 до своєї смерті працював журналістом і культурним і політичним редактором у газеті Lidové noviny («Народная газета»). У 1921-1923 був драматургом празького «Театру на Винограді» (Divadlo na Vinohradech).

Близько 1920 року Карел познайомився з акторкою Ольґою Шайнпфлюґовою, з якою вони одружились аж через 15 років. Побравшись у 1935 році, вони полишили Прагу й переїхали до приватного будинку в селі Стара Гута поблизу містечка Добріз.

Ще за життя він отримав широке визнання як у Чехословаччині, так і за її межами: був номінантом Нобелівської премії з літератури 1936 року, засновником і першим головою Чехословацького Пен-клубу (в 1925-1933), членом Комітету Ліги Націй з літератури й мистецтва ( з 1931); в 1935 висувався на посаду президента Міжнародного Пен-Клубу Г. Уеллсом, його тодішнім президентом (відмовився від поста через хворобу). Крім літератури та журналістики здобув популярність як фотограф-любитель (його книга фотографій «Дашенька, або Життя цуценя» була самою популярною у міжвоєнній Чехословаччині).

Чапек, переконаний антифашист, слабке здоров’я якого було підірвано події 1938 роки (Мюнхенська змова), помер від двостороннього запалення легенів 25 грудня 1938, отриманого в результаті робіт з ліквідації повені незадовго до повної німецької окупації Чехословаччини.

8 грудня 2022 року вулицю Юліуса Фучика у Солом’янському районі міста Києва перейменовано на честь Карела Чапека.

Творчість

П’єси

Кохання гра фатальна (Lásky hra osudná), 1910; одноактна; співавтор Йозеф Чапек.

Розбійник (Loupežník), 1920.

R.U.R. 1920.

З життя комах (Ze života hmyzu), 1922; співавтор Йозеф Чапек.

Засіб Макропулоса (Věc Makropulos), 1922.

Адам-творець (Adam stvořitel), 1927; співавтор Йозеф Чапек.

Біла хвороба (або «Біла пошесть») (Bílá nemoc), 1937.

Мати (Matka), 1938.

Романи

Фабрика абсолюту (Továrna na Absolutno), 1922.

Кракатит (Krakatit), 1924.

Гордубал (Hordubal), 1933.

Метеор (Povětroň), 1934.

Звичайне життя (Obyčejný život), 1934.

Війна з саламандрами (Válka s mloky), 1935.

Перша рятувальна (První parta), 1937.

Життя й творчість композитора Фольтина (Život a dílo skladatele Foltýna), незакінчений, 1939.