Храми Солом'янського району. Церква Св. Димитрія в Жилянах

Цікаву історію має церква великомученика Димитрія Солунського в Жилянах. Першу церкву збудували ченці митрополичого дому 1715 року. Із часом вона занепала, і 1847 року її розібрали. Водночас із державної скарбниці виділили суму у 4126 рублів для будівництва нового дерев’яного храму. Його спорудили й освятили того ж року.

Церква, що існувала у 1847-1859 роках. Малюнок Домініка де ля Фліза, 1854 рік

Другій церкві судилася недовга історія — вона проіснувала лише 12 років. Про її долю з документальною точністю писав Лаврентій Похилевич: «...21-го июня 1859 года в 7 часов вечера сожжена молнией со всем имуществом и колокольней». Як виявилося, це був не перший подібний випадок — далі краєзнавець навів такі відомості: «Замечательно, что еще в предыдущее лето молния ударила было в эту же церковь, но не произведя пожара, только очернила все металлические вещи в церкви и позолоту на иконостасе. Люди также говорят, что до построения церкви на этом месте молния сожгла избу».

Досить швидко було виділено кошти з державної скарбниці, й 1862 року на іншому місці збудували нову церкву, освячену, як і попередниці, в ім’я великомученика Димитрія Солунського. Спорудили її за типовим проектом архітектора Костянтина Тона. Храм був однобаневим, хрестовим у плані. Дзвіниця — над притвором. В архітектурі — елементи «псевдоросійського стилю»: деталі, характерна форма куполів. За Російської імперії церква була парафіяльною для мешканців трьох сіл — власне Желян, а також Михайлівської Борщагівки та Совок.

Фото храму у першій половині 20 століття

Станом на 1882 рік церкву було віднесено до 5-го класу. Їй належало 44 десятини землі, було два члени причту й 1802 парафіянина. При храмі діяла однокласна церковно-парафіяльна школа, у якій навчалося 10 хлопчиків. 1913 року парафіян було вже 2988. До парафії належали село Совки та хутір Красний Трактир. Досить довго (у 1862–1895 роках) настоятелем храму був Євфимій Біляновський. Його могила — й донині біля церкви.

Після встановлення радянської влади Димитрівська церква й надалі діяла. Її закрили 1936 року згідно з постановою Київської міськради, мотивуючи це тим, що громада розпалася. Опісля з дзвіниці познімали дзвони, знищили частину ікон. Решту врятували парафіяни та згодом повернули до церкви. Тим часом у храмі було влаштовано колгоспний склад.

У серпні 1941 року, під час оборони Києва, у вівтар храму влучив набій. На щастя, пошкодження виявилися незначними. Восени 1941 року служби було відновлено. Відтоді церква залишається діючою. У храмі зберігаються старовинні ікони, зокрема мироточиві. Були тут і фрагменти розписів кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Церква Св. Димитрія, що існувала у 1862-2016

Улітку 2016 року було розпочато реконструкцію церкви. Стару будівлю разом із дзвіницею повністю розібрали. Впродовж 2016–2017 років громада збудувала на цьому місці дерев’яну церкву, що є точною копією старого храму. Реконструкцію приурочено до 155-річчя церкви.

Сучасна копія старої церкви Св. Димитрія, споруджена у 2017 році