Видатні імена Солом'янського району. Микола Голего

 Ми нещодавно започаткували нову краєзнавчу рубрику. У ній будемо розповідати про видатних особистостей, життя і діяльність яких пов'язана із нашим районом.

Сьогоднішній наш допис буде присвячено видатному науковцю, ректору Київському інституту інженерів цивільної авіації Миколі Голего. 12 жовтня 2017 року вулицю Лебедєва-Кумача у нашому районі, в місцевості Караваєві Дачі, перейменовано на честь Миколи Голего. А 12 квітня 2018 року на головному корпусі Національного авіаційного університету встановлено меморіальну дошку науковцю.

Микола Голего прожив довге життя - народився 15 червня 1914 року у Христинівці на Київщині (нині Черкаська область), а помер на 99 році життя 27 серпня 2012 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Після завершення середньої школи у рідній Христинівці, поїхав до Києва. 1938 року з відзнакою закінчив Київський авіаційний інститут, одночасно — льотні курси, пілот IV класу. Направлений у Харків на авіаційний ремонтний завод. 

Під час Другої світової війни разом з заводом евакуйований до Алмати. 1942 року переведений до Актюбинська, головний інженер авіаційного ремонтного заводу.

1944 року керує організацією у Дніпрі нового авіаційного ремонтного заводу, випускається продукція для фронту, керівником заводу працював до 1948. За забезпечення ремонту літаків і двигунів у короткий термін нагороджений орденом «Знак Пошани» та медаллю «За трудову звитягу», в 1946 — медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років».

В липні 1948 року направлений в Київ, де організовує та керує новим авіаційним ремонтним заводом. З 1950 року разом з працівниками Інституту будівельної техніки АН СРСР проводив дослідження в галузі трибології (науки про тертя та зношування) — по цій роботі захистив кандидатську дисертацію.

З вересня 1953 працював в Київському інституті інженерів цивільної авіації — завідувач кафедри технології ремонту авіаційної техніки, з січня 1954 — ректор інституту. 1963 року захистив докторську дисертацію. З 1967 року - член-кореспондент НАН України.

З 1976 року — директор Науково-технічного центру «Триботехніка» НАН України, займався проблемами космічної галузі в площині підвищення довговічності та надійності роботи машин та механізмів.

Займався науковим дослідженням експлуатації, ремонту та довговічності машин, вивчав теорію схоплювання, явища фретинг-корозії.

В його науковому доробку понад 300 праць, 4 монографії. Як педагог підготував 30 кандидатів та докторів наук.