Вулиця Аттили Могильного - вулиця в Солом'янському районі міста Києва. Раніше – вулиця Проектна 13081. Місцевість Відрадний, Грушки. Пролягає від вулиці Миколи Василенка до вулиці Гарматної вздовж парку "Орлятко". Ім’я Аттили Могильного носить з 2018 року.
Народився Аттила Могильний 16 вересня 1963 року в Києві. Його батько – поет Віктор Могильний, відомий під творчим псевдонімом Віть Вітько. Відомий як дитячий поет. Матір - Аврелія Могильна, українська угорка з Ужгорода. Своє ім’я Аттила отримав саме завдяки угорському корінню. Батько працював робітником на заводі «Ленінська кузня». У домі Могильних на Чоколівці панував український дух. Стіни обписані були українськими словами й автоґрафами, обставлені українськими книгами й виробами. Тут діяв неформальний літературний гурток, де нагромаджувалася українська сила, виростала когорта, яка творила критичну масу українства. Вона виявилася в шістдесятництві, далі в правозахисному рухові й борні за незалежність на межі 80 – 90-х років. У таких родинах виростали поодинокі українські діти, яким нелегко було залишатися українцями в тотально зрусифікованому й аморально-аґресивному середовищі.
Аттила закінчив філологічний факультет Київського університету. Згодом там же і викладав. в, пізніше викладав на україністиці у Варшавському університеті. Захоплювався перською мовою та культурою, яку вивчав у Таджикистані - перські мотиви подеколи виринають в його поезії. У 1991 році підготував випуск неформального літературного часопису студентів Київського державного університету «Абаба-галамага». Поетичний талант Аттили Могильного розкрився на повну у 1980-ті рр., коли українська національна культура під тиском Щербицького, здавалося, була остаточно відтиснута на манівці суспільного життя. У той час, коли Київ був по суті лише провінційним радянським містом, у поезії Могильного він постав потужним і дивовижним центром українського світу.
Університетський товариш, а згодом і видавець його поетичної збірки Іван Малкович вважає Аттилу Могильного одним із найприкметніших представників покоління вісімдесятих, якому «випало пройти свій творчий шлях у звичній для українського митця шапці-невидимці». На жаль, незвичайно талановитий поет аж дотепер залишається маловідомою постаттю в українському літературному процесі.
Поет і перекладач Ігор Маленький характеризує Аттилу Могильного як людину, що мала "надто низький поріг вразливості, що кидала його від розсердженої меланхолії до майже жіночої істерії. Це дозволяло йому починати кохання, як революцію, а в тиху українську революцію початку дев’яностих вдихнути інтимність любові до власного міста, України та народу настільки кришталево-прозору, мов почуття до юної коханої...". Солом’янський район – рідний для поета. Тут він жив на вулиці М.Василенка. "Україна починалась з Відрадного, оточеного пустирями, - писав поет, - де в корпусах розбитих машин виростали ожини й легенди, де вранці світляки чорними стрілами вилітали з голубників, де курились дахи від спеки і ходили дахами тіні, граючи на гітарах і губних гармоніках". Україна для Аттили починається з Києва - причому з Києва не лише історичного , а й периферійного: з Відрадного, з Чати Волинської, з Чоколівки, з Сирця.
Його життя несподівано обірвалося 16 вересня 2008 року, він відійшов тихо, уві сні. Згадує Ігор Маленький: "Помер тихо і впокорено. Мовив батькові (мама на той час давно померла): "Я зготую каву". Тоді гучно захурчало в животі. Вирішив зготувати пізніше. Приліг і заснув. Відійшов у сні з посмішкою… Відблукав київськими вулицями Аттила, й примхлива зваба провидіння доплела свою просвітлену павутину. Що ж, дай Боже кожному звабленому провидінням просвітленого останнього польоту".
За життя Могильного вийшло всього дві збірки його поезій: "Турмани над дахами" 1987 року та "Обриси міста" 1991. Збірка "Київські контури" вийшла в 2013. У 2013 Володимир Даниленко упорядкував, а видавництво «Преса України» видало тиражем 500 примірників збірку "Нічні мелодії", до якої увійшли кращі твори поета. Книга вийшла в рамках серії літературної агенції "Банкова, 2", заснованої Київською організацією Національної спілки письменників України. Також А. Могильний відомий як дитячий письменник. Його перу належать такі твори : "Мавка і Мурашиний князь" (2006) ; "Мавка з кришталевого палацу" (1990); "Замок Річарда Левине Серце" - здано в друк 06.09.91, не вийшла в світ через брак коштів у видавництві "Веселка".
«Вісімдесятники» біля брами Золотих воріт: Віктор Неборак, Юрій Андрухович, Іван Малкович, Ігор Римарук, Оксана Забужко, Василь Герасим'юк, Аттила Могильний.
Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо».
Немає коментарів:
Дописати коментар