Ми нещодавно започаткували нову краєзнавчу рубрику. У ній розповідаємо про видатних особистостей, життя і діяльність яких пов'язана із нашим районом.
Сьогоднішній наш допис присвячено видатному лікарю, кардіохірургу, науковцю, письменнику Миколі Амосову. Професійна діяльність якого пов'язана з нашим районом. Вчений з 1955 року, коли на базі 24-ї міської лікарні на узвозі Протасів Яр відкрив першу в УРСР спеціалізовану клініку серцевої хірургії, і до самої смерті, у 2002 році (вчений з 1988 був почесним директором інституту, а операції проводив до 1993 року), працював у інституті.
Клініка довгий час належала до Київського науково-дослідного інституту туберкульозу і грудної хірургії імені академіка Ф. Г. Яновського. Вона була заснована 1955 року славетним кардіохірургом Миколою Амосовим. З 1957 року перебувала у складі інституту туберкульозу. У 1983 році клініка серцевої хірургії реорганізована в Київський науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії. З 1993 року інститут підпорядкований Національній академії медичних наук України.
Для клініки серцевої хірургії в 1950-х було побудовано чотириповерховий корпус із двома бічними крилами. У цих стінах завдяки Миколі Амосову багато чого було зроблено вперше не лише в Україні, а й у світі. 1958 року почали вперше проводити операції зі штучним кровообігом. 1961 року вперше в Україні було застосовано штучну нирку. 1963 року було здійснено протезування мітрального клапана та перші експериментальні операції на серці в умовах барокамери. З 1965 року тут роблять імплантацію електрокардіостимуляторів. Того ж 1965 року вперше в світі було розроблено та впроваджено антитромботичні моделі протезів клапанів серця. З 1973 року вперше в Україні почали застосовувати аорто-коронарне шунтування при ішемічній хворобі серця, з 1978 року — методи фармако-холодового захисту серця під час його виключення з кровообігу.
24 квітня 2003 року узвіз Протасів Яр у нашому районі перейменовано на вулицю Миколи Амосова. А на будинку №2 на цій вулиці встановлено анотаційну дошку, на якій зображено видатного лікаря.
Короткі рядки біографії вченого.
Микола Амосов народився 6 (19) грудня 1913 у селі Ольхово Ольховської волості Череповецького повіту Новгородської губернії (сучасний Череповецький район Вологодської області росії; село затоплено Рибинським водосховищем), помер 12 грудня 2002 у Києві, похований на Байковому кладовищі.
Народився в сім'ї селян. З 12 до 18 років навчався в Череповці у школі, потім у механічному технікумі. 1935 року вступив до Архангельського медичного інституту, який закінчив з відзнакою у 1939 році. Після закінчення інституту і до початку німецько-радянської війни працював хірургом лікарні в Череповці. Працював у комісії з мобілізації, а через деякий час призначений головним хірургом у Польовий пересувний госпіталь. Після того працював хірургом у Москві. У 1952 році переїхав до України в Київ. Відтоді розпочався київський період життя науковця. З 1971 року до самої смерті жив у будинку на вулиці Богдана Хмелньицького, 42, де йому встановлено меморіальну дошку.
Мав ряд наукових досягнень та відзнак - академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993), лауреат Ленінської премії (1961), Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1978, 1988) і Державної премії України в галузі науки і техніки (1997). Доктор медичних наук (1953), Герой Соціалістичної Праці (1973). Почесний громадянин Києва.
Автор понад 400 наукових публікацій та 19 монографій. Микола Амосов широко відомий і як письменник. Його повісті «Думки та серце», «Записки з майбутнього», «ППГ-2266», «Книга про щастя та нещастя» неодноразово видавалися в Україні та за кордоном.
Немає коментарів:
Дописати коментар