Водойми Солом'янського району. Річка Либідь та її притоки

Найвідомішою малою річкою Києва є Либідь. Названа на честь легендарної сестри засновників Києва Либеді, вона є одним із символів. Витоки та значна частина правобережного водозбірного басейну річки розташовані саме в Солом'янському районі. Тут же річка приймає ряд приток або ж містяться їх витоки.

Природній витік Либеді - це сучасний парк "Відрадний". Невипадково поряд зі ставком стоїть камінь із написом "Тут знаходиться один із виток річки Либідь".

Порівняння старих та сучасних карт показує, що камінь встановлено вірно - південний край озера Відрадне відповідає початку річкової долини на старих картах. Течія ж річки на картах фіксується в районі озера Красавиця на території Мамаєвої слободи. Це підтверджують і аерофотознімки часів Другої світової війни.

Витоки Либеді. Карта 1897 року. Зелене коло - початок течії на карті, червоне - початок річкової долини і сучасне озеро Відрадне

Порівняння аерофотознімку 1944 року та сучасної карти. Озеро Красавиця відповідає початку течії річки

Природня протяжність Лиебід становить бл. 14 км. Проте із будівництвом масиву Відрадний до річки було долучено колектори дощової каналізації. Він починається біля перетину вулиць Волноваської та Світлодарської. Тож нині витоком річки вважається ця точка. Але як ми розглянули вище, її не можна вважати природним витоком.

Озеро Красавиця у етнографічному комплексі Мамаєва слобода. Фото О. Михайлика

До 1960-х років річка Либідь від витоку протікала в природному руслі. Забудова місцевості призвела до того, що річку було взято у підземний колектор. Про річку нагадує рельєф - улоговина на перетині вулиць Вадима Гетьмана, Нижньоключової та Миколи Голего. Колись у тому місці існував підземний перехід. На початку 1990-х його затопило під час сильних дощів і перехід засипали.

Озеро Відрадне. Фото О. Михайлика

Біля вулиці Залізничної Либідь вперше з'являється на поверхні і далі протікає у відкритому руслі, але не природному, а в бетонному жолобі. Одразу після виходу на поверхню Либідь приймає одразу дві притоки - праву Вершинку (яка встигає прийняти безіменну притоку, іноді її називають струмком Волочаєвський) та ліву Волочаєвський.

Перша поява Либеді на поверхні. Фото О. Михайлика

Волочаєвський починається у колекторі поблизу перетину вулиці Миколи Василенка та провулку Юрія Матущака. Далі річка протікає під Машинобудівною вулицею, роблячи невеличке півколо в бік вулиці Олекси Тихого між вулицями Шутова та Гарматною. Перетнувши вулицю Гетьмана, тече чітко на південний схід, перетинає Борщагівську (тут про струмок нагадує улоговина, над якою прокладено Індустріальний міст), Нижньоключову та Верхньоключову вулиці та впадає у Либідь. Початково це була безіменна притока Либеді, що починалася від вулиці Борщагівської. Згодом до неї долучили колектор дощової каналізації.

Вершинка вперше позначена під такою назвою ще 1695 року на плані починається в колекторі поблизу перетину вулиць Сім'ї Ідзіковських та Волинської. До неї також долучили колектор дощової каналізації - природний витік був там, де річка виходить з колектора на поверхню - в районі перетину вулиць Ушинського та Донецької. Паралельно Вершинці пролягає залізниця. У колекторі під станцією Караваєві Дачі протікає з початку 2000-х років. Перетнувши залізницю і прийнявши ліву притоку (остання притока, що впадає у Вершинку за 10 метрів до впадіння у Либідь, бере початок поблизу зупинного пункту Караваєві Дачі, тече весь час паралельно залізниці, у верхній течії може мати воду лише періодично, але останні 300—400 метрів має вигляд струмочка шириною до 1 метра (але найчастіше ширина не перевищує 0,5-0,7 м). Подекуди дещо розширюється, у одному місці над струмком навіть перекинуто кладку. Цікаво, що за 10 метрів до впадіння у Вершинку ширина струмка в одному місці зростає ледь не до 2-2,5 метрів і нагадує крихітне озерце, але перед впадінням у Вершинку ширина струмка знову не перевищує 0,5 м.) та впадає у Либідь.

Річка Вершинка. Фото О. Михайлика

Безіменна притока Вершинки. Фото О. Михайлика

Далі Либідь протікає у відкритому руслі, паралельно їй проходить залізниця. Перед Повітрофлотським шляхопроводом Либідь приймає праву притоку, що умовно має назву Кадетський Гай (первісно безіменна). У 1695 році у верхів'ях Либеді було два ставки, на греблях яких діяло по водяному млину. У першій половині 19 століття млинів вже не існувало.

Річка Либідь у верхній течії. Фото О. Михайлика

Під шляхопроводом річка Либідь протікає у колекторі, далі знову тече відкритим руслом. Далі річка протікає в межах Шевченківського, Голосіївського та Печерського районів (до Байкового кладовища правий берег - Солом'янський район), тож далі йтиметься лише про праві притоки, що протікають у межах району.

Протяжність струмка Кадетський Гай — близько 2,2 км. Починається на Першотравневому масиві, природний витік - площа Космонавтів. Далі тече в улоговині вздовж Єреванської вулиці, в районі середини вулиці Генерала Воробйова різко повертає на північ, протікає під сквером між вулицями Козицького і Генерала Воробйова та впадає у Либідь на території вагонного депо «Київ-Пасажирський». Повністю взятий у колектор під час будівництва Першотравневого масиву. Гирлова ділянка взята у колектор ще при побудові залізниці на межі 1860-1870-х років. Решта - наприкінці 1950-х років. До 1930-х років саме на цьому струмку існував Кадетський ставок.

Впадіння струмка Кадетський Гай у Либідь. Фото О. Михайлика

Наступна права притока Либеді в межах району - річка Мокра. Історично річка мала назву Мужичок, під цією назвою її зафіксовано на карті 1753 року, складеної Данилом де Боскетом. Походження назви Мужичок невідоме. Назва Мокра походить від того, що вона протікала в глибокому ярі, де завжди була підвищена вологість. Точна протяжність річки – 1860 метрів. Нині витоком річки вважається джерело, вода з якого трубою діаметром 100 мм потрапляє у невеликий басейн. Таким чином витік було облаштовано 1986 року при створенні Солом’янського ландшафтного парку. Далі за задумом архітекторів річка мала проходити через каскад менших басейнів, проте води там немає. Далі річка тече у підземних трубах діаметром 1 метр, а під річкою Мокрою – у колекторі висотою 1,5-1,8 м. Також у 1950-х-1960-х роках до річки Мокра було долучено декілька колекторів дощової каналізації, тож до природного витоку додалося щонайменше два – з вулиці Преображенської біля скверу на вулиці Олексіївській і з Солом’янської площі вулицею Генерала Шаповала.

Єдина природна ділянка річки Мокра. Фото О. Михайлика

До кінця 1950-х років річка повністю протікала в природному руслі, лише вздовж вулиці Мокрої крізь річку було перекинуто 5 містків. У 1960-х роках її майже на всій протяжності заховано у підземний колектор. Нині єдина природна ділянка річки – від північних колій залізниці до вулиці Либідської, довжиною 100 метрів. Далі річка останні декілька десятків метрів тече у двох трубах діаметром 1 м і впадає у Либідь.

В долині річки існував хутір Паньківщина, що виник у середині XVIII ст. Уперше його було позначено на плані міста та околиць 1753 року. Є хутір і на плані міста 1842 року — в долині річки Мокрої й на схилах над нею, вздовж вулиць Мокрої та Кучмин Яр. Назва Паньківщина була у вжитку до 1860-х, опісля хутір мав назву Кучмин яр.

Наступна права притока - невеличкий безіменний струмок, який умовно названо Батиїв, оскільки він тече з-під Батиєвої гори. Протяжність незначна, бл. 300 метрів. Витікає з-під Батиєвої гори в районі вулиці Провідницької. Впадає у Либідь південніше вулиці Либідської. На всій протяжності у колекторі (основне русло - з часів прокладання залізниці, нижня течія - після 1940-х).

Нижче впадіння Мокрої до початку 1840-х років на Либеді був ставок.

Наступною правою притокою є струмок Протасів Яр (первісно безіменний). Протяжність струмка становить приблизно 1,1—1,2 кілометри. Починається на схилах Батиєвої Гори, далі протікає Протасовим Яром вздовж однойменної вулиці. Впадає у Либідь дещо південніше мосту через річку над вулицею Федорова. Повністю взятий у колектор (до 1920-х протікав поверхнею, через нього було перекинуто 6 невеликих місточків), за винятком декількох метрів гирлової ділянки.

Струмок Протасів Яр впадає у річку Либідь. Фото О. Михайлика

Остання за течією права притока Либеді, що протікає нашим районом - Совка (тече половину протяжності та впадає у Либідь в межах Голосіївського району.

Лівий витік річки Совка. Фото О. Михайлика

Ставок верхнього каскаду на річці Совка. Фото О. Михайлика

Загальна протяжність річки - трохи більше 5 км. Формується з двох витоків - один починається в кінці вулиці Зеленогірської, інший в улоговині південніше вулиці Кадетський Гай. На першому витоку 2, а на другому 3 ставки, останні дуже заболочені. У нижньому ставку верхнього каскаду Совських ставків обидва витоки зливаються в єдине русло. За ставком річка йде у підземний колектор, далі за руслом - спущений ставок. Перетнушви проспект Лобановського, річка витікає з коелктору й тече у природному руслі. Це вже сусідній Голосіївський район. Під вулицею Холодноярською тече права притока Совки, що повністю протікає в колекторі. На карті 1753 року її підписано як Софка.