Видатні імена Солом'янського району. Микола Голего

 Ми нещодавно започаткували нову краєзнавчу рубрику. У ній будемо розповідати про видатних особистостей, життя і діяльність яких пов'язана із нашим районом.

Сьогоднішній наш допис буде присвячено видатному науковцю, ректору Київському інституту інженерів цивільної авіації Миколі Голего. 12 жовтня 2017 року вулицю Лебедєва-Кумача у нашому районі, в місцевості Караваєві Дачі, перейменовано на честь Миколи Голего. А 12 квітня 2018 року на головному корпусі Національного авіаційного університету встановлено меморіальну дошку науковцю.

Микола Голего прожив довге життя - народився 15 червня 1914 року у Христинівці на Київщині (нині Черкаська область), а помер на 99 році життя 27 серпня 2012 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Після завершення середньої школи у рідній Христинівці, поїхав до Києва. 1938 року з відзнакою закінчив Київський авіаційний інститут, одночасно — льотні курси, пілот IV класу. Направлений у Харків на авіаційний ремонтний завод. 

Під час Другої світової війни разом з заводом евакуйований до Алмати. 1942 року переведений до Актюбинська, головний інженер авіаційного ремонтного заводу.

1944 року керує організацією у Дніпрі нового авіаційного ремонтного заводу, випускається продукція для фронту, керівником заводу працював до 1948. За забезпечення ремонту літаків і двигунів у короткий термін нагороджений орденом «Знак Пошани» та медаллю «За трудову звитягу», в 1946 — медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років».

В липні 1948 року направлений в Київ, де організовує та керує новим авіаційним ремонтним заводом. З 1950 року разом з працівниками Інституту будівельної техніки АН СРСР проводив дослідження в галузі трибології (науки про тертя та зношування) — по цій роботі захистив кандидатську дисертацію.

З вересня 1953 працював в Київському інституті інженерів цивільної авіації — завідувач кафедри технології ремонту авіаційної техніки, з січня 1954 — ректор інституту. 1963 року захистив докторську дисертацію. З 1967 року - член-кореспондент НАН України.

З 1976 року — директор Науково-технічного центру «Триботехніка» НАН України, займався проблемами космічної галузі в площині підвищення довговічності та надійності роботи машин та механізмів.

Займався науковим дослідженням експлуатації, ремонту та довговічності машин, вивчав теорію схоплювання, явища фретинг-корозії.

В його науковому доробку понад 300 праць, 4 монографії. Як педагог підготував 30 кандидатів та докторів наук.

У Києві відкрили нову мініскульптурку "Повернення додому"

У Києві відкрили нову мініскульптурку "Повернення додому". Її встановили на Центральному залізничному вокзалі 1 листопада. Бронзова скульптурка проєкту "Шукай!" присвячена темі повернення українців додому і зображує залізничний перон. На ньому — два поїзди, які прибувають на першу платформу вокзалу. Один із них — з військовими з Краматорська, інший — з-за кордону. Залізничний вокзал стає локацією-символом українців, які прямують додому або повертаються з фронту.

Легенда скульптурки: до перону доторкнись – додому повернись.

Авторка проєкту "Шукай!" Юлія Бевзенко.

Фото: Суспільне/Анастасія Карнаух

Храми Солом'янського району. Церква Св. Димитрія в Жилянах

Цікаву історію має церква великомученика Димитрія Солунського в Жилянах. Першу церкву збудували ченці митрополичого дому 1715 року. Із часом вона занепала, і 1847 року її розібрали. Водночас із державної скарбниці виділили суму у 4126 рублів для будівництва нового дерев’яного храму. Його спорудили й освятили того ж року.

Церква, що існувала у 1847-1859 роках. Малюнок Домініка де ля Фліза, 1854 рік

Другій церкві судилася недовга історія — вона проіснувала лише 12 років. Про її долю з документальною точністю писав Лаврентій Похилевич: «...21-го июня 1859 года в 7 часов вечера сожжена молнией со всем имуществом и колокольней». Як виявилося, це був не перший подібний випадок — далі краєзнавець навів такі відомості: «Замечательно, что еще в предыдущее лето молния ударила было в эту же церковь, но не произведя пожара, только очернила все металлические вещи в церкви и позолоту на иконостасе. Люди также говорят, что до построения церкви на этом месте молния сожгла избу».

Досить швидко було виділено кошти з державної скарбниці, й 1862 року на іншому місці збудували нову церкву, освячену, як і попередниці, в ім’я великомученика Димитрія Солунського. Спорудили її за типовим проектом архітектора Костянтина Тона. Храм був однобаневим, хрестовим у плані. Дзвіниця — над притвором. В архітектурі — елементи «псевдоросійського стилю»: деталі, характерна форма куполів. За Російської імперії церква була парафіяльною для мешканців трьох сіл — власне Желян, а також Михайлівської Борщагівки та Совок.

Фото храму у першій половині 20 століття

Станом на 1882 рік церкву було віднесено до 5-го класу. Їй належало 44 десятини землі, було два члени причту й 1802 парафіянина. При храмі діяла однокласна церковно-парафіяльна школа, у якій навчалося 10 хлопчиків. 1913 року парафіян було вже 2988. До парафії належали село Совки та хутір Красний Трактир. Досить довго (у 1862–1895 роках) настоятелем храму був Євфимій Біляновський. Його могила — й донині біля церкви.

Після встановлення радянської влади Димитрівська церква й надалі діяла. Її закрили 1936 року згідно з постановою Київської міськради, мотивуючи це тим, що громада розпалася. Опісля з дзвіниці познімали дзвони, знищили частину ікон. Решту врятували парафіяни та згодом повернули до церкви. Тим часом у храмі було влаштовано колгоспний склад.

У серпні 1941 року, під час оборони Києва, у вівтар храму влучив набій. На щастя, пошкодження виявилися незначними. Восени 1941 року служби було відновлено. Відтоді церква залишається діючою. У храмі зберігаються старовинні ікони, зокрема мироточиві. Були тут і фрагменти розписів кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Церква Св. Димитрія, що існувала у 1862-2016

Улітку 2016 року було розпочато реконструкцію церкви. Стару будівлю разом із дзвіницею повністю розібрали. Впродовж 2016–2017 років громада збудувала на цьому місці дерев’яну церкву, що є точною копією старого храму. Реконструкцію приурочено до 155-річчя церкви.

Сучасна копія старої церкви Св. Димитрія, споруджена у 2017 році

Історія Солом'янського району на сторінках газет - від 1890-х років до нашого часу. Знесення відчужених будівель, 1902

Наша наступна публікація у нашій постійній рубриці, присвяченій історії району на сторінках газет - замітка у газеті "Киевлянин" №198 від 20 липня 1902 року "Солом'янський залізничний віадук".

Оригінал зберігається у газетному фонді Національної бібліотеки України ім. Вернадського.

Історія Солом'янського району в фотографіях. Шулявка на фото з фондів Гарвардського університету

На унікальних фото з фондів Гарвардського університету, зроблених у 1914-1915 роках - Шулявка. Фото зроблені на ділянці Берестейського проспекту між теперішніми вулицями Богдана Гаврилишина і Шолуденка. Закарбовано стару забудову Шулявки, яку було знесено у 1960-х-1970-х роках.

Ці фото - унікальне іконографічне джерело з історії нашого району.