Вулиця Пилипа Коновала

Із циклу "Прочитання вулиць"

Сучасна назва (з 2019): вулиця Пилипа Коновала

Підстава для перейменування: назва на честь одного із найвидатніших українців Канади, національного героя Канади, героя Першої світової війни, єдиного в історії українця, нагородженого орденом Хреста Вікторії Пилипа Коновала

Рішення Київської міської ради: від від 12 листопада 2019 року № 38/7611 «Про найменування вулиць та провулків у Солом'янському районі міста Києва»

Місцевість: Жиляни

Розташування: пролягає від провулку Павла Лі до вулиці Степана Рудницького

Попередня і первинна назва (Кінець 2010-х-2019): Проєктна 13017

Пилип Коновал (15 вересня 1888, Кутківці, Подільська губернія (нині — Кам'янець-Подільський район Хмельницької області) — 3 червня 1959, Галл, Квебек) — українсько-канадський військовик, єдиний українець — кавалер Хреста Вікторії, найвищої та найпочеснішої нагороди за мужність перед лицем ворога, якою можуть бути нагороджені солдати з країн, підлеглих Британській короні.

Життєпис

Пилип Коновал народився в сім'ї Мирона Коновала в селі Кутківцях над Жванчиком у Кам'янець-Подільському повіті тодішньої. Приписують йому кілька дат народження — хоча в самому дні 15 вересня сумнівів не існує, а от з роком народження ще не дійшли висновків: за одним джерелом 15 вересня 1888 року, за другим 15 вересня 1886 року. Працював підмайстром у свого батька-каменотеса, поки на 21-му році життя не завербовано його в російську армію, під час служби в якій проявив вроджену здібність до військової справи — і навіть вислужився до чину польового інструктора багнетного бою.

В 21 рік відгукнувся на призов до російської імперської армії. Доволі пристойне «жалування» та пансіон суттєво допомагали його родині. За п'ять років служби Пилип побував у різних точках імперії і врешті залишився лісорубом у Сибірських краях, де він завершував свою військову службу.

1913 року записався до канадської компанії пиломатеріалів, котра вербувала лісорубів до провінції Британська Колумбія на об'єкти лісової промисловості.

На відміну від більшості українських іммігрантів, він перетнув не Атлантику, а на пароплаві з Владивостока довгою мандрівкою подався до Канади через Тихий океан. У квітні 1913 року він влаштувався на роботу лісоруба в районі Ванкувера. Згодом на сході Онтаріо в Оттавській долині він знайшов нову роботу в лісозаготівельній промисловості. Тут віднайшов він багато побратимів-українців, які допомагали йому в новій для нього країні й новому суспільстві. Коли з початком 1914 року погіршилася кон'юнктура ринку пиломатеріалів, власники лісосік звільнили частину своїх робітників — і Коновалу довелося розпрощатися з роботою. Але мешкаючи в економічно розвинутому районі (в порівнянні з усією Канадою), йому вдавалося знаходити короткотермінові роботи в очікуванні кращих часів.

Коли почалася Перша світова війна, записався волонтером в Оттавський 77-й піхотний батальйон. На відміну від більшості канадських українців того часу, Коновал походив з частини України, яка на той час перебувала під владою Російської імперії. Походження з цієї частини несподівано йому допомогло: потрапивши до Канади через Владивосток, він був ідентифікований як російський підданий та іммігрант із союзної держави у війні — і його без затримок прийняли на військову службу. Прийнятий 12 липня 1915.

За прявлений героїзм під час Битви за висоту 70 в Ленсі (Франція) в період з 22 серпня по 24 серпня 1917, Пилип Коновал отримав «Хрест Вікторії» Victoria Cross, яку вручав сам король Георг V 15 жовтня 1917 року. Пришпиливши Пилипу нагороду на лацкан, він сказав: "«Your exploit is one of the most daring and heroic in the history of my army. For this, accept my thanks.» (Ваш подвиг є одним з найсміливіших та героїчних в історії моєї армії. За це прийміть мою подяку.) Згодом був у Сибіру. Після повернення з Сибіру Коновала було почесно звільнено з армії 4 липня 1919 року. Після свого повернення до Оттави Пилип Коновал мав значне публічне визнання в громадськості, вважався місцевим героєм і високо шанованою постаттю в асоціації ветеранів Великої війни.

Проживаючи в Оттаві, він заприязнився із майором Мілтоном Фоулером Ґреґґом, також кавалером Хреста Вікторії, командиром Пішої Гвардії Генерал-Губернатора. Той добився, щоб Коновала найняли прибиральником у Нижню Палату Парламенту, а згодом перевів на посаду молодшого сторожа. Робота була хоч і скромна, проте бажана в роки великої економічної депресії.

Якось його зауважив при роботі Прем'єр-міністр Канади Вільям Лайон Маккензі Кінг і особисто призначив Коновала особливим наглядачем кімнати 416 — бюро прем'єр-міністра. На цій посаді Коновал пропрацював до своєї смерті.

3 червня 1959 року помер Пилип Коновал у відділенні ветеранів у Громадській лікарні міста Оттави після двомісячної хвороби, спровокованої старими воєнними ранами. Останнім записом у його книзі обліку парламенту записано «died in service» — «помер на службі». Похований на кладовищі Нотр-Дам-де-Лурд у Оттаві.

12 листопада 2019 року рішенням Київської міської ради на честь Пилипа Коновала названа вулиця у Голосіївському та Солом'янському районах Києва.