Театральна історія Солом'янського району. Залізничний та Другий залізничний театри. 1918-1927

Театральна історія Солом'янського району є майже недослідженою. 

Сьогодні в районі нині діє декілька професійних театрів - Київський театр на Солом'янці (заснований 1988 року), англомовний театр ProEnglish Theatre (заснований 2018 року), а також унікальний театр міміки і жесту "Радуга", де працюють артисти, що не чують або слабко чують. Останній існує з 1969 року, втім, з 1997 року є структурним підрозділом Культурного центру Українського товариства глухих. 

 

Будівля колишньої їдальні для залізничників, у якій 1918 року діяв Залізничний театр. Фото 1972 року. З фондів ЦДКФФА України ім. Пшеничного.

Театральна історія району розпочалася понад 100 років тому, восени 1918 року. Тоді на Солом'янці було засновано театральний колектив - Залізничний театр, який організував і очолив С. Кабузан, в минулому статист театру "Соловцов", що навчався у Музично-драматичній студії імені Миколи Лисенка. Вистави проходили в різних приміщеннях - Лук'янівському народному будинку, театрі "Жарт" на вулиці Львівській (нині Січових Стрільців), а потім - у колишньої їдальні в Залізничній колонії. 

Репертуар складався із п'єс українських ("Ревізор" Гоголя), англійських ("Тітонька Чарлея" Брандон), французьких ("Мадам Сен-Жен" Сарду) та російських ("На дні" Горького, "Без вини винні" Островського, "Чорні ворони" Протопопова).

Театральний колектив розпався на початку 1919 року. 

У січні 1918 року був створений Другий Залізничний театр (інші назви - "Конюшня" та "Театр під мостом"). Спершу він працював на Хрещатику, 7 (у Клубі службовців Управління Південно-Західної залізниці). А згодом перемістився на Залізничну колонію, у будівлю 14-ї дільниці служби залізниці. Споруду називали "Конюшня", тож таку назву мав і театр. У грудні 1919 року офіційно отримав назву і офіційне визнання як Другий залізничний театр. Трупу очолювали К. Чумаченко (1918-1920), І.Березняк (1920-1923), знову К. Чумаченко (з 1923). У 1923-1926 в театрі працювали Панас Саксаганський як режисер і актор та Микола Садовський. Тоді ж його перейменовано на Український пересувний театр. Припинив існування 1927 року.

Олександр Липківський

 

Ганна Прядченко. Фото 1919 року. З фондів Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Публікується вперше.

Склад трупи: В. Бондарівна, М. Войцехівська, В. Горський, Олександр Липківський (син Митрополита Василя Липківського), Д. Луцький, Ганна Прядченко, М. Руденко, В. Руденко, є. Сичова, К. Станкевич, М. Станкевич, П. Станкевич, Ю. Троянець, М. Юрченко.

Репертуар складався із української класики: "Наталка Полтавка", "Шельменко-денщик", "Сватання на Гончарівці", "Дай серцю волю, заведе в неволю", "Наймичка", "Безталанна", "Сто тисяч", "Мартин Боруля", а також творів сучасників - "Про що тирса шелестіла".

Тож театральна історія району починає свій відлік ще з 1918 року. Про сучасні театри розповімо у наступних дописах.