Імена, з якими ми живемо. Вулиця Каблукова

Вулиця Каблукова - вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевість Відрадний. Пролягає від вулиці Героїв Севастополя до кінця забудови.

Ім’я видатного фізика і хіміка носить з 1957 року.

 

Іван Олексійович Каблуков народився 21 серпня (2 вересня) 1857 року в селі Пруси Троїцької волості Московського повіту Московської губернії (зараз Митищинський район Московської области) в родині зубного лікаря, який був управителем маєтку письменника Салтикова-Щедріна. 

Середню освіту Каблуков отримав у 2-й Московській гімназії. В 1876 році він став студентом Московського університету. Навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету. Уже на другому курсі Каблуков почав займатися науковою роботою в галузі зоології, але пізніше його захопила хімія, яка і стала справою всього його життя. В 1880 році І. Каблуков закінчив університет зі ступенем кандидата. Після закінчення навчання залишився на кафедрі хімії для підготовки до професорського звання. В 1881—1882 роках працював в хімічній лабораторії професора хімії О. М. Бутлерова при Петербурзькому університеті, а потім продовжив свою роботу в Московському університеті. 

В листопаді 1884 року Каблукова було зараховано на посаду позаштатного асистента хімічної лабораторії, а з січня 1885 року Іван Каблуков став приват-доцентом Московського університету — читав курс «Про явища дисоціації». Одночасно в 1882—1884 рр. викладав на Московських вищих жіночих курсах. 

В грудні 1887 року захистив магістерську дисертацію. 

В 1889 році працював в Лейпцизькому університеті під керівництвом професора С. Арреніуса. 

В 1897—1906 рр. Іван Каблуков викладав в Московському інженерному училищі, де вів практичні заняття з неорганічної й аналітичної хімії, а також з технології будівельних матеріалів й металургії заліза. 

В травні 1891 року захистив докторську дисертацію в Московському університеті .

В 1899 році за рекомендацією академіка М. Бекетова вченого було призначено ад’юнкт-професором кафедри неорганічної й аналітичної хімії Московського сільськогосподарського інституту, де він працював до 1942 року. 

З початком Другої світової війни в 1941 році частину співробітників кафедри евакуювали до Узбекистану. 

Іван Каблуков помер в 5 травня 1942 року в евакуації в Ташкенті. 

Академік Іван Каблуков відомий як педагог і популяризатор науки, засновник школи фізико-хіміків в Росії, як автор низки праць з історії хімії. Наукова спадщина І. Каблукова складається з понад 300 наукових праць. Багато робіт І. Каблукова були пов’язані з промисловістю. Він не поділяв науку на чисту й прикладну, вважаючи що є наука і її практичне застосування. Однією з його відомою заслугою є розробка способу отримання формальдегіду, що є сьогодні найважливішим «будівельним блоком» при виробництві різних хімікатів – фарбників, ліків, від душок, парфумерії тощо. Це був багатогранний вчений, педагог. 

Як часто трапляється з людьми, що фанатично захоплені своєю справою, вчений був так зайнятий своїми ідеями, що іноді нічого не бачив навкруги, плутав слова й потрапляв до смішних ситуацій. 

Багато хто пам’ятає вірш С. Маршака про роззяву з вулиці Басейної. Так саме Іван Каблуков став прототипом головного героя цього вірша. Як відомо, Іван Каблуков, наприклад, міг підписатися чи представитися при знайомстві «Каблук Іванов». Його студенти складали його іменний словник обмовок свого професора: хімія і фізика регулярно перетворювалися на «фізію» і «хіміку», професор, захопившись лекцією, «об’єднував» прізвища відомих хіміків Менделєєва і Меншуткіна і получався «Мендельшуткін», а великих російських письменників об’єднав під іменем «Толстоєвського». 

Коли гумористичний віршик про роззяву з вулиці Басейної опублікували в 1930 році, Каблуков впізнав себе в головному герої. Маючи чудове почуття гумору і здорову самоіронію, він не образився, а від душі посміявся. А в бесіді з братом С. Маршака, погрожуючи пальцем, з гумором сказав: «Ваш брат, звичайно, цілився в мене!».. Після закінчення навчання залишився на кафедрі хімії для підготовки до професорського звання. В 1881—1882 рр. працював в хімічній лабораторії професора хімії О. М. Бутлерова при Петербурзькому університеті, а потім продовжив свою роботу в Московському університеті. 

Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»