Кінотеатри Солом'янського району. Кінотеатр "Будівельник"

У 1950-х роках в місцевості Новокараваєві дачі, на тодішній вулиці Суздальській (нині Олекси Гірника), 4/6 спорудили кінотеатр «Будівельник», який функціонував до початку 1990-х. Наразі немає жодного відомого фото кінотеатру в часи, коли він діяв. Відомо, що це був невеликий кінотеатр. До 1982 року мав телефонний номер 43-41-35, а директор кінотеатру - 43-53-67. З 1982 року - 483-41-35 та 483-53-67 відповідно.

1998 року будівлю площею 665 кв. метрів передали в оренду Спілці майстрів народного мистецтва. Спілка ж, у свою чергу, передала споруду в оренду церкві «Перемога». 2002 року церквою було ухвалено рішення влаштувати тут притулок для безхатченків.

26 вересня 2002 року було ухвалено Рішення Київської міської ради "Про створення будинку соціального піклування". Тож церкву змусили залишити приміщення. Почалися суди. Церква зрештою залишила це приміщення. А приміщення колишнього кінотеатру було реконструйовано.

З кінця 2000-х тут розміщено єдиний в Києві Будинок соціального піклування - нічліжка для безпритульних.

Будинок соціальної опіки, колишній кінотеатр. Фото прес-служби КМДА. 

Джерело: https://vechirniy.kyiv.ua/news/29201/

Краєзнавча лекція №15 "Новокараваєві дачі і Пост-Волинський"

24 липня у Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди відбудеться 15-та краєзнавча лекція з циклу «Солом’янка. Історія твого району» від провідного бібліотекаря з краєзнавчої роботи, києвознавця Олександра Михайлика. Лекцію буде присвячено місцевостям Новокараваєві дачі і Пост-Волинський.

Роз'їзд Пост-Волинський і невелике пристанційне селище біля нього виникли 1902 року при відкритті залізниці Київ-Ковель. 26 липня 1917 року на залізничній станції Пост-Волинський стал трагедія - російські війська з кулеметів розстріляли ешелон 1-го Українського полку ім. Богдана Хмельницького, який їхав на фронт. У пам'ять про це вже в наш час встановлено меморіальну дошку. У 1930-х роках біля станції виникло невелике робітниче селище, але забудова не збереглася.

Наприкінці 1930-х років розпочато забудови доти вільного простору між старими Караваєвими дачами та Постом-Волинський. Тож ця місцевість пізніше і отримала назву Новокараваєві дачі - як своєрідне продовження Караваєвих дач. У 1940-х роках сформовано регулярну сітку вулиць та

приватну забудову.

На межі 1940-х-1950-х завдяки забудові 2-3-поверховими житловими будинками для робітників, Новокараваєві дачі та Пост-Волинський фізично злилися забудовою. Частково 2-поверхова забудова виникла і у західній частині Новокараваєвих дач - вздовж Відрадного проспекту. У

1950-х роках та спорудили кінотеатр та школу.

Новокараваєві дачі — рідкісний випадок, коли селище повністю зберегло початкову систему вулиць, збереглася майже вся забудова 1940–1950-х, включно з деякими будинками, спорудженими до 1941 року. Лише у двох кварталах біля Відрадного проспекту є будинки на 5-16 поверхів.

Новокараваєві дачі

Із циклу "Історія твого району"

Наприкінці 1930-х було розпочато забудову вільного простору вздовж залізниці — між «старими» Караваєвими дачами та станцією Пост-Волинський. Це селище пізніше отримало назву Новокараваєві дачі. До війни було частково розплановано територію та зведено близько 40 індивідуальних будинків уздовж нинішніх вулиць Постової, Зеленої, Планерної, Залісної та Одеської, а також прокладено сучасний Відрадний проспект. На німецькій мапі 1943 року селище підписане як «Пост-Волинський».

Перша фіксація селища - карта 1943 року

Будинок кінця 1930-х-початку 1940-х років на вулиці Зеленій

У 1940–1950-х Новокараваєві дачі було розплановано на 25 повздовжно-поперечних вулиць, забудованих більш як 700 приватними одноповерхівками. Нині селище Новокараваєві дачі пролягає між залізницею, вулицею Комбайнерів, Відрадним проспектом і вулицею Суздальською і має той самий вигляд.

Садибна забудова Новокараваєвих дач 1940-х-1950-х

У забудові місцевості вздовж Відрадного проспекту було використано 2-3-поверхові типові проекти, що формували симетричні архітектурні ансамблі.

Забудова кінця 1940-х вздовж Відрадного проспекту

Приблизно в ці ж роки відбувалася системна забудова з іншого боку Новокараваєвих дач — територій, що прилягають до залізниці. На вулиці Новопольовій у кварталах між вулицями Олекси Гірника та Героїв Севастополя спорудили 10 двоповерхівок для залізничників. Для будівництва використали три неідентифікованих типових проекти.

Забудова кінця 1940-х років на вулиці Новопольовій

1967 року серед приватної забудови було зведено чотириповерхову школу № 12 на вулиці Зеленій, 12.

У 1950-х на Олекси Гірника, 4/6 спорудили кінотеатр «Будівельник», який функціонував до початку 1990-х. 1998 року будівлю передали в оренду Спілці майстрів народного мистецтва. Спілка ж, у свою чергу, передала споруду в оренду церкві «Перемога». 2002 року було ухвалено рішення влаштувати тут притулок для безхатченків. Після низки судів церква залишила приміщення, яке було реконструйовано. З кінця 2000-х тут розміщено Дім соціальної опіки.

Новокараваєві дачі — рідкісний випадок, коли селище повністю зберегло початкову систему вулиць. Ба більше — збереглася майже вся забудова 1940–1950-х, включно з деякими будинками, спорудженими до 1941 року.

Єдиним винятком є два квартали, обмежені Відрадним проспектом, вулицями Героїв Севастополя, Івана Піддубного та Бориславською. Тут замість приватної забудови почасти з’явилися п’ятиповерхівки та 9-поверхівки, 12-поверхівка серії КТ-12 (Відрадний проспект, 61), а також найвищий будинок Новокараваєвих дач — баштоподібна 16-поверхівка на Відрадному проспекті, 55.