Солом'янці

ОЛЕКСАНДР ПАСІЧНИК. НОСТАЛЬГІЯ ПО СИВІЙ ДАВНИНІ

Хто не знає свого минулого,

Той не вартий свого майбутнього. 

М.Рильський 

Найбільшим надбанням нашого народу є духовна культура. Духовно багата людина є справжнім громадянином, патріотом своєї Батьківщини. Невичерпним джерелом духовності, моральності і культури сучасності є любов до рідного краю і глибока шана до вікових традицій та звичаїв свого народу. 

Народні знання про свої рідні місця, які сягають сивої давнини, мають глибокі коріння. Пізнання Батьківщини починається з пізнання та вивчення свого краю. Все починається з любові від батьківського порогу, подвір’я, вулиці, села чи міста області, краю. Замало любити свій край, милуватися його красою, треба вивчати, щоб добре знати його історію, культуру предків сивої давнини. Любов до Батьківщини проявляється передусім у піклуванні про рідний край. Нам не байдуже, на якій землі ми живемо. І ми усвідомлюємо, як багато ще треба зробити, щоб вона відчула нашу вдячність. 

На вулиці Героїв війни в мікрорайоні Жуляни живе Олександр Пасічник, закоханий у свою справу. Змалку захоплювався природою, а потім рослинним дизайном, вивченням та колекціонуванням українського побуту. Він закінчив Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (за фахом історик). Батьки його жили в міському будинку, а він тягнувся до села, до землі. Будинок родини Олександра Пасічника розташований біля річки Нивка (Жилка), яка є духовною спадщиною людей, які живуть на її берегах. Як історик, він нам розповідав про історичну місцевість Жулян. Тут збереглася найдавніша дерев’яна церква, споруджена ще в 1715 році - пам’ятник архітектури та культурної спадщини. На території Желані виявлено залишки курганів скіфської доби (IV-V ст. до н.е.). На селянському городі було виявлено скарб, що складався з 20 давньоруських срібних монет (гривень) Х-ХІІ століть. Назва "Желань" є навіть у Софійському соборі в одному з виявлених написів (графіті), що свідчать про високий рівень писемності Київської Русі ХІ-ХІІ ст., також повідомлено про "мир на Желані", укладений на полі брані між князями Святополком Ізяславовичем, Володимиром Мономахом та Олегом Святославовичем. Історики вважають Жуляни історичною місцевістю, про це з гордістю говорить Олександр. У дворі його будинку багато експозицій із квітів та експозицій з предметами побуту. Справжньою гордістю Олександра є його приватний музей. Олександр щасливий батько, у нього двоє діточок – синочок Богдан та донечка Даринка. Його діти - читачі бібліотеки Жулян, допитливі та самовпевнені. Так от звідки починається становлення дитячої душі та українського духу.