Показ дописів із міткою меморіальні дошки Солом’янського району. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою меморіальні дошки Солом’янського району. Показати всі дописи

15 квітня, 2026

Пам’ять, що говорить крізь стіни університету

У Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» відкрили меморіальну дошку на честь захисника України Володимира Бойка - випускника, воїна, людини, яка зробила свідомий вибір стати на захист держави.
Пам’ятний знак встановили у 18-му корпусі факультету інформатики та обчислювальної техніки - саме тут він навчався, формувався як фахівець і як особистість. Відтепер це місце має ще один вимір: не лише освітній, а й моральний.

Володимир Бойко став до оборони України ще у 2014 році - у період, коли війна лише входила в життя країни, але вже вимагала відповідальних рішень. Після служби він повернувся до цивільного життя, обравши шлях у сфері інформаційних технологій - галузі, що формує сучасний світ і майбутнє держави.
З початком повномасштабного вторгнення Росія проти Україна у 2022 році Володимир знову долучився до війська. Він служив старшим солдатом у складі 119-ої окремої бригади територіальної оборони.
30 серпня 2024 року він загинув під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку - одному з найгарячіших відтинків фронту, де сьогодні вирішується безпека країни.

16 березня, 2026

Меморіальна дошка на честь Івана Мартинюка

Напередодні Дня українського добровольця у ліцеї №149 Солом’янського району відкрили меморіальну дошку на честь Івана Мартинюка - воїна, який віддав життя, боронячи незалежність та територіальну цілісність України.

Іван народився у Києві та навчався у цьому ліцеї, який закінчив із золотою медаллю. Після школи продовжив навчання у Державному авіаційному університеті.
З початком повномасштабної війни він без вагань став на захист Батьківщини. Своїми вчинками Іван довів, що справжній герой - не просто воїн, а людина з великим серцем і непохитною вірою в перемогу.
22 серпня 2022 року Іван Мартинюк загинув поблизу селища Олександрополь на Донеччині.

Цей пам’ятний знак - це про нашу вдячність, про пам’ять, яка житиме у поколіннях, і про ціну, яку українці щодня платять за свободу.
Схиляємо голови перед подвигом наших воїнів. Їхня мужність і відданість Україні назавжди залишаться прикладом для майбутніх поколінь.
Вічна пам’ять і слава Герою!

15 вересня, 2025

Відкриття меморіальної дошки Герою Дмитру Півню

У школі №166 Солом’янського району відбулася подія, сповнена болю і гордості водночас - урочисто відкрито меморіальну дошку Дмитру Півню, нашому земляку, який віддав життя за свободу і незалежність України.

Дмитро з дитинства займався спортом, був вихованцем юнацької школи «Динамо». Свою службу розпочав на крейсері «Сагайдачний», а з перших місяців повномасштабного вторгнення приєднався до лав Збройних Сил України. Під позивним «Птаха» він мужньо боровся на Донеччині. У серпні 2022 року, виконуючи бойове завдання, Дмитро загинув.
За свою відвагу й самопожертву воїн посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Честь. Слава. Держава».

Ми схиляємо голови перед мужністю Дмитра, висловлюємо вдячність його родині за виховання сина-патріота й зберігаємо пам’ять про нього в серцях.
Вічна слава Героям!
Вічна пам'ять Дмитру Півню!

26 травня, 2025

Меморіальна дошка як символ дії, вибору і пам’яті

У День Героїв на фасаді Ліцею №144 імені Григорія Ващенка з’явилася нова меморіальна дошка. Вона присвячена Юрію Черняку - випускнику ліцею, киянину, добровольцю, воїну 95-ї десантно-штурмової бригади.

Це не просто пам’ятний знак. Це свідчення життя, вибору і безумовної любові до Батьківщини. Це вічне "дякую" людині, яка без вагань стала на захист України - свідомо, сміливо, з чистим серцем.

Юрій загинув у серпні 2022 року під час бою в селі Долина на Донеччині. Він був із тих, хто не чекає наказу, щоб діяти. Ще зі шкільної лави захоплювався історією, а згодом сам став частиною історії - учасником Революції на граніті, Євромайдану, а з початком повномасштабного вторгнення - борцем на фронті.

Він був батьком, сином, другом, який завжди знаходив правильні слова. Навіть у найважчі хвилини війни Юрій говорив побратимам про мову, про свободу, про цінність нашої культури й історії.
Тепер його голос мовчатиме зі стіни рідного ліцею. Але його присутність назавжди залишиться з нами як нагадування кожному учневі:

Мужність - це дія.
Відповідальність - це сила.
Пам’ять - це наш обов’язок.

Схиляємо голови перед родиною Юрія.
Вічна пам’ять Герою!

18 березня, 2025

У 4-му корпусі КПІ ім. Ігоря Сікорського відкрито меморіальні дошки двом студентам-героям — Олегу Кубею та Олександру Чухну

Студент кафедри фізичної хімії хіміко-технологічного факультету (ХТФ) Олег Кубей (14.11.2001–29.12.2023) з початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до лав тероборони. Воював у найгарячіших точках фронту, отримав звання молодшого сержанта. Загинув 29 грудня 2023 року на Херсонщині під час виконання бойового завдання. Нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Студент факультету біотехнологій і біотехніки (ФБТ) Олександр Чухно (14.06.1992–13.10.2024) ще 2014 року став на захист Батьківщини й воював дотепер. Лейтенант Національної гвардії, командир піхотної роти 4-ї оперативної бригади «Рубіж». Нагороджений орденом «За мужність». Загинув 13 жовтня 2024 року на Луганщині, прикриваючи відхід свого підрозділу.

Вічна слава й низький уклін Героям!

25 листопада, 2024

Вшанування пам’яті Олега Тарахкала, Героя України та кавалера ордена «За мужність»

На будівлі Київська митниця, що на бульварі Вацлава Гавела у Солом'янському районі, вшанували пам’ять Олега Тарахкала, Героя України та кавалера ордена «За мужність».

Його карʼєра в Київській митниці розпочалася у листопаді 2005 року з посади інспектора відділу охорони митних обʼєктів служби митної варти та боротьби з контрабандою. Вже з березня 2012 він зосередився на боротьбі з незаконним переміщенням наркотиків та зброї через митний кордон України. А про зброю він знав все, адже за плечима Олег мав Одеський інститут сухопутних військ, де у 1997 році отримав спеціальність «бойове застосування мотострілецьких підрозділів», офіцер військового управління тактичного рівня.
Олег народився 04 червня 1976 року в селі Красносілка на Вінничині. З дитинства виявляв жагу до знань, був відмінником у школі, займався гірьовим спортом. Згодом, вже будучі курсантом, став кандидатом в майстри спорту та виконав нормативи майстра спорту.
Кадровий військовий тактичного рівня обрав шлях військової служби українському народові. У 1993-1997 роках навчався в Одеському інституті Сухопутних військ. Після навчання до 2003 року проходив службу на Закарпатті у механізованому і танковому підрозділах 128 механізованої дивізії, яка згодом реорганізувалась у відому гірсько-штурмову бригаду ЗСУ.

У 2000 році був одним із тих, хто творили україно-польський миротворчий батальйон. Служив заступником командира роти, вишколював особий склад, який у подальшому виконував миротворчі завдання в Косово у складі контингент NATO. Сьогодні традиції цього батальйону продовжує Литовсько-українська бригада імені Великого гетьмана Костянтина Острозького.
Учасник Революції Гідності. В серпні 2014 року пішов добровольцем на війну та згодом став командиром роти батальйону особливого призначення Національної гвардії України, що формувався у Вінниці. Рота Нацгвардії під командуванням Олега, разом із підрозділом 80-ї бригади ЗСУ несла службу на 32-у блокпосту у Луганській області, на так званій трасі «Бахмутка». Кілька тижнів блок-пост перебував в повному оточенні ворога, але з боями хлопці вирвались. Під час боїв Олег з позивним «ТОЛ» отримав важке осколкове поранення. Осколок, що пройшов по дотичній серця так і залишився в грудній клітці.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеню (від 25.03.2014). Перебував на лікуванні. Продовжив нести службу в батальйоні особливого призначення Національної Гвардії України. Демобілізувався. Після демобілізації продовжив нести службу у Київській митниці у відділі боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Київської міської митниці ДФС. Мав спеціальне звання радника митної служби III рангу. П’ятнадцять років Олег Тарахкало прослужив на Київській митниці, був надійним товаришем та принциповою і чесною людиною. Згодом вийшов на заслужену військову пенсію.
У цивільному житті здобув ще дві вищі освіти: у Київському університеті економіки і права КРОК та Університеті фінансів та митної справи.

Попри II групу інвалідності, в лютому 2022 року знов став до строю. Знову доброволець. Спершу у ДФТГ «Т-2» в Голосіївському районі Києва, а згодом командир групи спеціального призначення в 11-й роті, яку було розгорнуто в батальйон в складі 112 ОБр ТрО ЗСУ.
Учасник боїв за звільнення Київщини від окупантів. Далі, згідно з бойовим розпорядженням відбув виконувати бойове завдання на Харківщину, зупиняти окупантів на теренах Луганської та Донецької областей. 13 квітня 2022 року під Боровою на Харківщині загинув в нерівному бою з противником. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише після звільнення Харківщини тіло його було віднайдено і опізнано дружиною, та підтверджено експертизою ДНК.

Тарахкало Олег Леонідович був одруженим та мав двох неповнолітніх синів. Зараз старшому, Нікіті, 16 років, а Юрію - 12 років. В рідному селі залишилися батьки Олега: Леонід Михайлович та Людмила Миколаївна. Володимир, рідний брат Олега, зараз служить в ЗСУ.
Олег йшов по життю з гаслом: «Україна понад усе! І сім’я попереду». Справжній патріот своєї країни, готовий був пожертвувати своїм життям в боротьбі з лютим ворогом заради визволення своєї Батьківщини, життя своїх побратимів та родини, не замислюючись, це чітко прочитувалося в його погляді ще з 2014 року.

Указом президента України №647/2023 29 вересня 2023 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" ТАРАХКАЛУ Олегу Леонідовичу – капітану.
Памʼятаємо…

18 жовтня, 2024

Меморіальна дошка на честь Дмитра Шпіріна

Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна! Вона ніколи не згасне! Вона залишає пам’ятники, як символ про тих, хто пройшов війну, хто своїми грудьми прикривав рідну землю.

У Ліцей 187 м. Києва, що у Солом'янському районі, на честь мужнього воїна, випускника школи, Шпіріна Дмитра Вікторовича, була відкрита меморіальна дошка – пам’ятний знак, який знову і знову буде нагадувати нам про війну, про загибель людей, про материнське, людське горе.

Дмитро народився 10 вересня 1978 року. Все життя Дмитро прожив у Києві на вулиці Солом’янській. Дуже любив наше місто, завжди пишався, що він народився та мав можливість жити тут. У вирішальний для країни час він без вагань пішов на війну, бо ж знав, що він повинен бути там, повинен рятувати чужі життя. Тільки не знав, що ціною власного!
12 травня 2022 року у складі розвідувальної групи Дмитро (позивний Мирон) потрапив під мінометний обстріл у Бахмутському районі Донецької області. Отримавши дуже сильні пошкодження нижніх кінцівок, воїн намагався накласти собі турнікет та пострілами привертав до себе увагу побратимів. На жаль, поранення виявились не сумісні з життям.
Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не втішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – наша пам’ять, розуміння, що ця жертва була не марна.
Вічна слава ГЕРОЯМ!

25 жовтня, 2023

Меморіальна дошка Максиму Токарєву

Нові памʼятні місця й меморіальні дошки зʼявляються у нашому районі, нашому місті й по всій Україні щодня. Усі вони повʼязані із великою і справді дуже страшною війною.
Про втрати говорити важко і болісно, коли з життя йдуть зовсім молоді - страшно і болісно стає вдвічі.
Низько схиляємо голови перед подвигом Токарева Максима Павловича, памʼять про якого сьогодні увіковічнили на меморіальній дошці рідної для Максима 178-ї гімназії.
Кожного дня ми памʼятаємо, що саме подвиг наших героїв-захисників дарує нам віру в перемогу та щасливе майбутнє України.





08 лютого, 2023

Меморіальна дошка загиблому герою Артему Соханю

У Солом’янському районі з’явиться меморіальна дошка загиблому герою Артему Соханю
На вшанування командира 1-ї стрілецької роти 130-го батальйону територіальної оборони Збройних сил України Артема Соханя, який загинув на Харківщині під час виконання бойових завдань, у столиці встановлять меморіальну дошку. Вона буде розміщена на фасаді будинку № 25 на вулиці Вадима Гетьмана, у якому проживав капітан.
Артем Сохань народився у 1984 році в Києві. Здобув медичну освіту в Національному медичному університеті імені О. Богомольця. Протягом 2014-2015 років брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей в складі 12-го батальйону територіальної оборони «Київ». Отримав поранення, але після реабілітації повернувся в зону бойових дій. Із початку повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання по обороні столиці України, звільненню міста Ірпінь та Харківської області. Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеню. Загинув 5 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання щодо знешкодження шляхів проходу ДРГ у Харківській області.

11 липня, 2022

У Києві демонтували меморіальні дошки комуністичним лідерам

У Києві демонтували дві меморіальні дошки — одіозному чеському журналісту Юліусу Фучику та радянському воєначальнику Василю Тупікову.
Демонтаж відбувся в рамках дерусифікації.

Незабаром мають перейменувати й вулиці з іменами цих діячів.
За результатами голосування в додатку «Київ Цифровий» та рішенням експертної групи, вулиця Юліуса Фучика має стати вулицею Карла Чапека. В свою чергу вулицю Генерала Тупікова перейменують на вулицю Андрія Мельника.

Юліус Фучик — чеський прокомуністичний журналіст, член комуністичної партії Чехословаччини. Працював в газеті компартії у москві, був членом цк компартії Чехословаччини. Належав до групи журналістів, яка відкидала будь-яку критику СРСР.

Василь Тупіков — російський воєначальник, член ВКП(б), з 1922 року в червоній армії, військовий аташе СРСР в Естонії (1935-37 рр.) та Німеччині (1940-41 рр.).

29 вересня, 2020

Відкриття меморіальної дошки В'ячеславу Куцмаю

9 вересня 2020 року в середній загальноосвітній школі №46 міста Києва відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки В’ячеславу Куцмаю - випускнику школи, патріоту України, воїну АТО/ООС, який загинув 21 травня 2018 року. На подвір’ї школи зібралися вшанувати пам'ять загиблого представники спілки ветеранів АТО, військового комісаріату, побратими загиблого, керівництво Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації, педагоги, учні школи, мешканці району. На урочистостях була присутня мама В’ячеслава. Меморіальну дошку відкрив голова благодійної організації «Благодійний фонд допомоги учасникам АТО «Справедливість» та громадської організації «Військово-патріотичне об’єднання бойових дій «Сармат», ветеран 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас» Тарас Констанчук. Заступник військового комісара Солом’янського районного військового комісаріату Володимир Косяк у своєму виступі висловив подяку матері за подвиг сина.