Історична забудова району. Колишні казарми на вулиці Гарматній

На вулиці Гарматінй, 10 (ріг вулиці Олекси Тихого) в місцевості Грушки збереглися дві двоповерхові будівлі колишніх казарм Залізничного батальйону, споруджені ще у 1910-х роках. Одна будівля стоїть вздовж вулиці Гарматної, інша вздовж вулиці Олекси Тихого.

Це одні із найдавніших споруд місцевості. Декор фасаду якнайбільш стриманий, фактично єдиними елементами є зубці під дахом. Дещо більше декору мають бічні фронтони, які характерні для технічних споруд.

Казарма вздовж Гарматної має певні відмінності порівняно з тією, що стоїть вздовж Олекси Тихого. Це наявність фронтону як над середньою частиною, так і двох фронтонів з лівого та правого боків.

Споруди є цінним зразком громадської забудови району 1910-х років.

Фото Олександра Михайлика

Історична забудова району. Колишні казарми на вул. Грушецькій

Київське окружне інженерне управління 1898 року отримало 76 десятин земель біля хутора Грушки. Фактична передача земель відбулася 1902 року. Невдовзі тут постало військове містечко – вздовж нинішніх вулиць Гарматної та Грушецької було збудовано близько 10 здебільшого двоповерхових казарм, хоча звели і декілька одноповерхових. Тут приблизно з 1910 року розташовувався Сьомий залізничний батальйон.

Збереглися одноповерхова за адресою вул. Грушецька, 6 та дві двоповерхові казарми за адресою вул. Грушецька, 1 і 5 (другу було згодом надбудовано третім поверхом). Збудовано їх бл. 1910 року. Нині споруди вже не є казармами, в них розміщуються різні установи невійськового призначення.

Є цікавими зразками казарменої забудови початку XX століття, відтак декор фасадів дуже стриманий.

вул. Грушецька, 6. Фото Олександра Михайлика

вул. Грушецька, 1. Фото Олександра Михайлика

Вул. Грушецька, 5. Фото Олександра Михайлика

Адреси на карті району, де формувалася Незалежність. Повстання полку імені Павла Полуботка

У нашій новій рубриці згадуємо адреси на карті Солом'янського району, пов'язані зі подіями Української революції 1917-1921 років. Перший допис присвячено постанню полку імені Павла Полуботка.

Ще 1898 року Київське окружне інженерне управління отримало 76 десятин земель біля хутора Грушки. Фактична передача земель відбулася 1902 року. Невдовзі тут постало військове містечко — вздовж нинішніх вулиць Гарматної, Грушецької та Берестейського проспекту було збудовано казарми. Тут приблизно з 1910 року розташовувався Сьомий залізничний батальйон.

Одна з колишніх казарм біля хутора Грушки, де базувався полк ім. Полуботка. Фото О. Михайлика

Казарми біля хутора Грушки 1917 року увійшли в історію завдяки повстанню Другого козацького полку ім. гетьмана Павла Полуботка, ідейним натхненником якого вважається відомий громадський і політичний діяч Микола Міхновський. В умовах революційних подій навесні 1917 року особливо гостро постало питання самостійності України. До казарм біля Грушок, де в той час знаходився військовий розподільчий пункт, прибуло декілька ешелонів із Чернігова. Прибулі новобранці під впливом самостійницьких ідей почали самочинно гуртуватися в український полк. Загалом у казармах перебувало близько 5 тис. осіб.

Полк ім. Полуботка на Хрещатику під час повстання, липень1917 року.

3 липня 1917 року полк ім. Полуботка ультимативно оголосив Центральній Раді про незгоду з ідеєю автономії України у складі росії та готовність до повстання. Центральна Рада ж наполягала на негайному відправленні полку на фронт. Уранці 4 липня відбулася нарада, на якій було узгоджено план повстання. О 1-й годині ночі 5 липня було інсценовано захоплення складів зброї (варта тієї ночі була з козаків-самостійників).

Полуботківці заарештували начальника міліції та коменданта, захопили телеграф, Державний банк, Київську фортецю, завод «Арсенал», усі відділи міліції й артилерійські склади. Поставили варту біля урядових будинків, висланий проти них полк розігнали, міліцію та юнкерів — роззброїли. Київ фактично опинився в руках полуботківців. Проте керівництво Центральної Ради віддало наказ полку ім. Богдана Хмельницького роззброїти полуботківців. Біля «Арсеналу» противники мирно домовилися скласти зброю. Обидві сторони були прикро вражені таким фіналом. Полуботківці повернулися на Грушки, звідки 29 липня 1917 року вирушили на Румунський фронт...

Тож наш район був одним із тих місць у Києві, де також відбувалися важливі події часів Української революції.

У наступних дописах ми продовжимо цю тему.

Відрадний, Грушки, Караваєві дачі: неіменні назви вулиць та провулків, набуті (відроджені) у 2022 - 2023 роках внаслідок перейменування

Із циклу "Прочитання вулиць"

Вулиця Вічова

Сучасна назва (з 2022 року): вулиця Вічова

Підстава для перейменування: від віча, загальних зборів громадян за часів України-Русі

Рішення Київської міської ради: від 10 листопада 2022 року № 5603/5644 "Про перейменування вулиці Маміна-Сибіряка в Солом'янському районі міста Києва"

Розташування: пролягає від Борщагівської вулиці до Залізничної вулиці

Місцевість: Караваєві дачі

Попередня назва (1955-2022): Маміна-Сибіряка, на честь російського письменника Дмитра Маміна-Сибіряка

Первісна назва (1-а третина 20 ст.-1955): Гур'ївський провулок, Нова

Вулиця Волноваська

Сучасна назва (з 2022 року): вулиця Волноваська

Підстава для перейменування: від міста Волноваха Донецької області

Рішення Київської міської ради: від 25 серпня 2022 року № 5002/5043 "Про перейменування вулиці Радищева в Солом'янському районі міста Києва"

Розташування: пролягає від Козелецької вулиці і Попаснянського провулку до бульвару Вацлава Гавела

Місцевість: Відрадний

Попередня назва (1955-2022): Радищева, на честь російського письменника Олександра Радищева

Первісна назва (1-а чверть 20 ст.-1955): Костянтинівська

Вулиця Грушецька

Сучасна назва (з 2023 року): вулиця Грушецька

Підстава для перейменування: від місцевості Грушки, якою пролягає вулиця

Рішення Київської міської ради: від 9 лютого 2023 року № 5942/5983 "Про перейменування вулиці Полковника Шутова в Солом'янському районі міста Києва"

Розташування: пролягає від Берестейського проспекту до Машинобудівної вулиці

Місцевість: Грушки

Попередні назви (1955-1963): Чугуївська; (1963-2023): Полковника Шутова, на честь радянського військового Степана Шутова

Первісна назва (середина 20 ст.-1955): Нова

Вулиця Добруська

Сучасна назва (з 2022 року): вулиця Добруська

Підстава для перейменування: від міста Добруш (Білорусь), уточнення назви

Рішення Київської міської ради: від 27 жовтня 2022 року № 5533/5574 "Про уточнення назв вулиць та провулку у місті Києві"

Розташування: пролягає від бульвару Вацлава Гавела до кінця забудови

Місцевість: Відрадний

Попередня і первісна назва (1957-2022): Добрузька

Вулиця Світлодарська

Сучасна назва (з 2022 року): вулиця Світлодарська

Підстава для перейменування: від міста Світлодарськ Донецької області

Рішення Київської міської ради: від 25 серпня 2022 року № 4990/5031 "Про перейменування вулиці Світлогірської в Солом'янському районі міста Києва"

Розташування: пролягає від Волноваської вулиці до Козелецької вулиці

Місцевість: Відрадний

Попередня назва (1957-2022): Світлогірська, на честь російського міста Свєтлогорськ

Первісна назва (1950-і-1957): Нова

Попаснянський провулок

Сучасна назва (з 2022 року): провулок Виборзький

Підстава для перейменування: від міста Попасна Луганської області

Рішення Київської міської ради: від 25 серпня 2022 року № 4993/5034 "Про перейменування провулку Виборзького в Солом'янському районі міста Києва"

Розташування: пролягає від Волноваської вулиці та Козелецької вулиці до вулиці Миколи Василенка

Місцевість: Відрадний

Попередня і первісна назва (1960-і-2022): Виборзький провулок, на честь фінського міста Виборг, окупованого 1940 року СРСР.

Вулиця Тетянинська

Сучасна назва (з 2023 року): вулиця Тетянинська

Підстава для перейменування: відновлення історичного топоніму з уточненням форми відповідно до норм сучасної української літературної мови

Рішення Київської міської ради: від 9 лютого 2023 року № 5941/5982 "Про повернення історичної назви вулиці Леваневського в Солом'янському районі міста Києва"

Розташування: пролягає від вулиці Вадима Гетьмана (сполучається сходами) до Ніжинської вулиці

Місцевість: Караваєві дачі

Попередня назва (1938-2023): Леваневського, на честь льотчика Сигізмунда Леваневського

Первісна назва (поч. 20 ст.-1938): Тетянівська

Грушки

Із циклу "Історія твого району"

Хутір (без підпису). Фрагмент карти Києва і околиць 1886 р.

Історія хутора Грушки почалася 1869 року, коли 14 ділянок землі на 6-й версті Києво-Брестського шосе було передано Києву від казни. 1871 року ці землі взяв в оренду дворянин К. Грушко. Він заснував хутір, який від прізвища власника отримав назву Грушки. Мапа Києва й околиць 1886 року зафіксувала точне місце розташування хутора — десь за півкілометра південніше Києво-Брестського шосе, приблизно там, де закінчується сучасний Чугуївський провулок. На мапі показано невеликий садок і ділянку орної землі. У 1890-х на хуторі проживало п’ять осіб.

Згідно з Повелінням Миколи ІІ від 11 травня 1898 року, землі біля Шулявки площею 38 десятин було передано для влаштування Політехнічного інституту. Натомість Київське окружне інженерне управління отримало 76 десятин земель біля хутора Грушки. Фактична передача земель відбулася 1902 року. Невдовзі тут постало військове містечко — вздовж нинішніх вулиць Гарматної, Шутова та проспекту Перемоги (між вулицями Шутова та Василенка) було збудовано близько 10 здебільшого двоповерхових казарм. Тут приблизно з 1910 року розташовувався Сьомий залізничний батальйон.

Казарми біля хутора Грушки 1917 року увійшли в історію завдяки повстанню Другого козацького полку ім. гетьмана Павла Полуботка, ідейним натхненником якого вважається відомий громадський і політичний діяч Микола Міхновський.

Хутір Грушки. Фрагмент карти 1932 року

1921 року хутір Грушки було включено до меж Києва. 1926 року на хуторі разом із дослідним полем Київського сільськогосподарського інституту було 19 дворів, мешкало 143 особи.

Після Другої світової війни хутір Грушки остаточно поглинуло місто: у 1950–1960-х навколо постали корпуси нових заводів, а на місці хутора (який згадується в довіднику «Вулиці Києва» 1958 року як селище з вулицями без назви) звели багатоповерхові житлові будинки та гуртожитки.

На честь місцевості 2017 року розташовану неподалік залізничну станцію Київ-Жовтневий було перейменовано на Грушки. 2023 року вулиця Полковника Шутова перейменована на Грушецьку, на честь місцевості.