Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом. Лютий

У лютому запрошуємо на 3 краєзнавчі лекції – одну в Центральній бібліотеці імені Сковороди, іншу в бібліотеці імені Михайла Слабошпицького. До зустрічі попри морози!

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом. Січень

Розпочався новий 2026 рік, отже – стартував і краєзнавчий сезон. У січні краєзнавець Олександр Михайлик запрошує на 5 лекцій та 1 пішохідну екскурсію. Екскурсію, що мала завершити собою торішній сезон, але розпочала собою новий.

До зустрічі з Олександром в 4 бібліотеках району!

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом. Грудень

Краєзнавча активність бібліотечної родини Солом'янки не збавляє обертів! 

У грудні Олександр Михайлик запрошує на 8 краєзнавчих заходів – 7 лекцій та бонусну пішохідну екскурсію! 

Заходи відбудуться у 6 бібліотеках району, тож обирайте книгозбірні та теми. Чекаємо на вас!

Краєзнавчі середи. Друга половина листопада

У нас додався ще один захід – 25 листопада у бібліотеці імені Олександра Довженка. Тож із задоволенням викладаємо оновлену афішу. Запрошуємо на наші заходи!

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом. Листопад

Осінні дні, прикрашені жовтими барвами, надихають нас не зменшувати краєзнавчу активність. Письменник і краєзнавець, провідний бібліотекар з краєзнавчої роботи Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди Олександр Михайлик проведе у листопаді 7 лекцій в 6 різних бібліотеках району (2 у Центральній та 5 у інших) та запросить на заключну в цьому сезоні пішохідну екскурсію Солом'янкою. Тож обирайте теми собі до смаку і приходьте – локації та час вказані в афіші.

Нагадуємо, що всі ці заходи організовані Бібліотекою Сковороди і є абсолютно безоплатними!

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом: жовтень

Осінній краєзнавчий сезон триває. Краєзнавець Олександр Михайлик проведе для вас в жовтні 5 лекцій в різних бібліотеках району та запросить на 2 пішохідні екскурсії. Тож обирайте теми собі до смаку і приходьте – локації та час вказані в афіші.

Нагадуємо, що всі ці заходи організовані Центральна бібліотека Солом'янки і є абсолютно безоплатними!

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом

 Вересень починається і ми відкриваємо новий активний краєзнавчий сезон! Олександр готує для вас 5 лекцій, 3 пішохідні екскурсії та цілком новий вид спілкування – мейкер-спейс! Окрім нашої, заходи ще відбуватимуться в двох інших бібліотеках. Обирайте і приходьте!

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом у липні

Друзі, хочемо розповісти вам про краєзнавчі заходи, які проведе у червні краєзнавець Олександр Михайлик!

На вас чекають 4 лекції у різних бібліотеках Солом’янського району – час і локації дивіться на афіші.

Всі вони організовані Центральною бібліотекою Солом'янки імені Григорія Сковороди і абсолютно безоплатні!

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом

Друзі, зверніть увагу на наші найближчі краєзнавчі заходи. Краєзнавець Олександр Михайлик проведе 4 лекції у бібліотеках Солом’янки, чергову бібліоекскурсію та презентацію книги про Солом'янський район на Лівому березі. Долучайтеся, це все безоплатно!

Нові надходження краєзнавчих видань у фонди бібліотеки - раритетні видання. Репринти путівників 1913 та 1916 років

У попередньому дописі, присвяченому сучасним краєзнавчим раритетам нашої бібліотеки, ми розповіли про книгу "Будова Києва 1921-1932". Продовжуємо окремо розповідати про найцікавіші і найбільш раритетні видання з фондів бібліотеки.

Сьогодні хочемо вам представити репринтні відтворення двох унікальних видань - рідкісного кишенькового путівника Києвом із вказівкою 3-денного маршруту видання 1913 року, укладеного Михайлом Стельмашенком, а також не менш рідкісного путівника Києвом та околицями для природничо-історичних екскурсій видання 1916 року, укладеного видатним біологом Миколою Шарлеманем.

Наша бібліотека - єдина з-поміж публічних бібліотек Києва, яка має ці видання. Запрошуємо вас ознайомитися із ними в читальній залі нашої бібліотеки!

Нові надходження краєзнавчих видань у фонди бібліотеки - сучасні раритети. Будова Києва 1921-1932

У попередньому дописі, присвяченому сучасним краєзнавчим раритетам нашої бібліотеки, ми представили найцікавіші видання і розповіли про них. Далі будемо окремо розповідати про найцікавіші і найбільш раритетні сучасні видання.

Одним із таких сучасних раритетів є книга "Будова Києва 1921-1932". Видана видавництвом "ВАРТО" 2019 року, вона є репринтним відтворенням надзвичайно рідкісної книги "Будова соціялістичного Києва", виданої ще 1932 року накладом у 1200 примірників. Наразі відомо лише про декілька вцілілих примірників цієї книги. Один із них 2019 року продано з інтернет-аукціону за 5600 гривень, що для краєзнавчого видання є вражаючою сумою). З одного із них зроблено скан, відтворено шрифти і видано обмеженим накладом 2019 року. Відтак книга одразу стала бібліографічною рідкістю.

Унікальність її в тому, що охоплено нестоличний період історії Києва, показано будівництво 1924-1932 років - промислове, громадське, житлове. А передмова Михайла Кальницького та укладена ним наприкінці таблиця розповідають про ту епоху та фіксують, що ж із зображеного в книзі вціліло донині. 

Єдиний примірник цієї книги з-поміж усіх публічних бібліотек міста має лише наша. Ознайомитися із нею можна в читальній залі. Завітайте до нашої бібліотеки і ознайомтесь із цим унікальним виданням!

Нові надходження краєзнавчих видань у фонди бібліотеки - сучасні раритети

Краєзнавча діяльність є одним із пріоритетних напрямків нашої бібліотеки. З 2005 року бібліотека проводить загальносистемні Дні краєзнавства, а формування фондів краєзнавчої літератури почалося у 1980-х роках, включивши до себе окремі книги минулих десятиліть. Найдавнішими оригінальними краєзнавчими виданнями є дві книги 1950 року. Більшість видань радянського періоду належать до 1980-х років.

Із відновленням Незалежності України 1991 року розпочався новий етап наповнення краєзнавчих фондів. Вони наповнювалися книгами відомих києвознавців Дмитра Малакова, Віталія Ковалинського, Олександра Анісімова, Віктора Киркевича, Михайла Рибакова та інших. 

У 2024 року розпочався новий етап у наповненні краєзнавчих фондів. Письменник-краєзнавець Олександр Михайлик передав із особистої книгозбірні у фонди  бібліотеки декілька десятків найменувань книг (зокрема і авторські видання). Хоча усі вони видані здебільшого після 2010 року і донині (хоча невелика кількість видань видана у 1992-2010), частина цих книг є бібліографічною рідкістю (частина видана накладом 50-100 примірників). Тож бібліотека пишається декількома десятками видань, які є або у єдиному примірнику з-поміж усіх публічних бібліотек Києва, або ж окрім неї, такі книги є лише у 1-3 бібліотеках.

Пропонуємо переглянути краєзнавчі видання з фондів бібліотеки, які є рідкісними у бібліотеках. Усі вони доступні читачам у читальній залі.

Сучасний репринт видання 1913 року. Єдиний примірник в публічних бібліотеках міста

Сучасний репринт видання 1916 року. Єдиний примірник в публічних бібліотеках міста

Сучасний репринт видання 1920-х років. Єдиний примірник в публічних бібліотеках міста

Повний комплект має лише дві бібліотеки, з-поміж них наша

По два примірники на всі бібліотеки

Два примірники на всі публічні бібліотеки

Два примірники на всі публічні бібліотеки

Два примірники на всі бібліотеки міста

Два примірники на всі публічні бібліотеки

Єдиний примірник в публічних бібліотеках міста

Три примірники на всі публічні бібліотеки

Єдиний примірник в публічних бібліотеках міста

Єдиний примірник в публічних бібліотеках міста

Краєзнавча лекція "Відрадний"

Друзі, а ми вже готуємо для вас краєзнавчу лекцію з циклу «Солом’янка. Історія твого району» про дуже цікавий масив - а саме про Відрадний!!! Наш провідний краєзнавець, києвознавець, письменник Олександр Михайлик вже готує для вас розповідь і дуже цікаві та навіть унікальні

фото!

Назву масиву дав маленький хутір Відрадний, заснований ще 1914 роком Костянтином Яниховським. Він і дав йому назву. Ми дізнаємося, де був цей хутір.

Масив же Відрадний унікальний вже тим, що він став першим житловим масивом Києва! Він будувався у часи переходу з квартальної на мікрорайонну структуру забудови, тому й забудова вийшла дуже строкатою. Починалося все із селища Метробуду, спеціально для якого було розроблено проєкти будинків - таких у Києві більше немає!

Згадаємо про архітекторів Бориса Ведернікова та Ігоря Масленкова, які були авторами проєктів цих будинків. А також про архітекторів власне масиву Відрадний. І це важливо, адже масиви не будували самі себе самі - за кожним будинком, за кожним районом стоїть колектив зодчих.

Не менш цікавим є і комплекс Медмістечка - він дуже нагадує палацово-паркові ансамблі. Та не все вдалося втілити - через сумнозвісну Постанову про боротьбу з надмірностями в архітектурі 1955 року, яка призвела до спрощення фасадів. Через це на Відрадному деякі вулиці так і не було прокладено повноцінно, хоча будинки вже звели. Згадаймо і про архітекторку Міріам Ліберберг, яка є автором проекту Медмістечка.

А також про парк "Відрадний", Мамаєву слободу і ще багато-багато цікавинок масиву Відрадний!

Зацікавилися? Чекаємо на вас вже 17 серпня!

Краєзнавча лекція "Маленькі скульптурки"

3 липня у Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди відбудеться краєзнавча лекція №3 "Маленькі скульптурки" (з циклу "Київ цікавий") від активного читача бібліотеки В'ячеслава Жмихова.

На першій відбулася розповідь про 11, а на другій - про 15 скульптур проєкту “Шукай”. На заключній, третій лекції продовжиться знайомство із рештою 17 скульптурок - Подолу та інших районів Києва. В’ячеслав Жмихов розповість про цікавинки Києва, про які він дізнався сам, а відтак хоче поділитися своїми знаннями з вами, дорогі друзі!

Зацікавила тема? Тоді до зустрічі!

Бібліотеки Солом'янки для бібліотек міста

 

Cолом'янка. Історія твого району: "Жиляни"

21 лютого у Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди відбудеться четверта краєзнавча лекція з циклу «Cолом'янка. Історія твого району» від києвознавця Олександра Михайлика.

Лекцію буде присвячено селищу Жуляни, яке історично називалося Жиляни (Желяни). Це остання за часом входження місцевість нашого району (увійшла до меж Києва 1988 року), що має надзвичайно цікаву історію.

На лекції ми поговоримо про те, як Жиляни стали Жулянами, дізнаємося, скільки разів місцевість Желань згадується у літописах часів Руси. Дізнаємося і про історію церкви Св. Димитрія Солунського у Жулянах, про місцеву топоніміку та інші цікавинки. 

Запрошуємо усіх охочих!

Вулиця Романа Ратушного

x

Із циклу "Прочитання вулиць"

Вулиця Романа Ра́тушного — вулиця в Солом'янському районі міста Києва, найменована на честь активіста, борця за збереження урочища Протасів Яр та захисника України Романа Ратушного, згідно з Рішенням Київської міської ради від 8 вересня 2022 року № 5439/5480 «Про перейменування вулиці Волгоградської в Солом'янському районі міста Києва»

Місцевість: Залізничний масив, Батиєва гора. Вулиця пролягає від вул. Докучаєвської до вул. Солом'янської. Продовженням (від початку вулиці) слугує вул. Привітна. З парної сторони вулиці розташовується Солом'янський ландшафтний парк.

Попередня назва вулиці (1964 – 2022): Вулиця Волгоградська, на честь російського міста Волгоград.

Початкові назви вулиці (поч. XX ст. – 1964): Батиєво-Олександрівська, Новолибідська + Мукомольна

Роман Ра́тушний (1997 – 2022) – український громадський діяч, журналіст, відомий боротьбою за збереження столичного урочища Протасів Яр. Учасник Євромайдану. З лютого 2022 р. – військовик-доброволець ДФТГ м. Києва «Мрія», боєць 93 ОМБр «Холодний Яр». Загинув під час виконання бойового завдання. Удостоєний ордену «За мужність» III ступеня (посмертно).

Роман Ратушний народився 5 липня 1997 року в м. Києві.

2012 року вступив до Фінансово-правового коледжу, де здобув вищу юридичну освіту.

Наприкінці 2013 року брав участь в Євромайдані, з іншими студентами постраждав від атаки «Беркуту» в ніч проти 30 листопада.

Після Євромайдану деякий час як журналіст працював над проєктом «Метро на Троєщину» про київських чиновників, писав про енергетику, про тендерні оборудки з дизельним паливом на Укрзалізниці.

У грудні 2014 року брав активну участь у протестах за кадрові зміни в МВС України та пришвидшення розслідувань злочинів, скоєних у 2013-2014 роках на Євромайдані та в Одесі.

2015 року створив карту інтернаціональних зв'язків російської та української мафій, засновану на публічних статтях, записах та посиланнях, де налічувалось близько однієї тисячі осіб, причетних до злочинної діяльності. Підтримував розслідування злочинної діяльності та злочинів, скоєних російською мафією. Він — один із тих, хто повпливав на заснування Державного бюро розслідувань.

У 2018 році Роман Ратушний очолив ініціативу «Захистимо Протасів Яр», а у 2019 році — однойменну громадську організацію. Ініціативу було націлено на збереження зеленої зони у Протасовому Яру та недопущення забудови, яку мало намір здійснити ТОВ «Дайтона Груп». Конфлікт між місцевими мешканцями та забудовником загострився на початку травня 2019 року, коли забудовник звів паркан і оголосив місцевій громаді про плани будувати на схилі три 40-поверхівки. У жовтні 2019 року Роман Ратушний заявив про погрози йому фізичною розправою і опублікував записи відповідних діалогів.

Згодом Державна архітектурно-будівельна інспекція видала припис, що заборонив підприємству продовжувати будівництво в зеленій зоні, а 27 червня 2020 року Київська міська рада повернула земельній ділянці площею 3,15 га у Протасовому Яру статус зелених насаджень.

25 вересня 2020 року Окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував дозвіл на будівництво у Протасовому яру житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, що видали компаніям "Дайтона груп" та "Індбуд".

Забудовники оскаржували це рішення в судовому поряку, але 4 січня 2022 року Касаційний адміністративний суд визнав законним рішення Київської міської ради про заборону будівництва в парку "Протасів Яр", поставивши крапку у цій справі.

Адвокати громадської ініціативи «Захистимо Протасів Яр» обстоюють справу Романа Ратушного й після його загибелі. Замість активіста в справу вступили його батьки Тарас Ратушний, активіст руху «Збережи старий Київ» і мати, письменниця Світлана Поваляєва.

Провадив активну громадську діяльність в інших сферах життя столиці. Під час місцевих виборів 2020 року балотувався до Київської міської ради IX скликання від партії «УДАР Віталія Кличка», при цьому не бувши членом партії. Був учасником акцій на підтримку ув'язненого одеського активіста Сергія Стерненка.

Після початку вторгнення РФ в Україну Ратушний під позивним «Сенека» став добровольцем до лав Сил оборони України, створив підрозділ «Протасового Яру». Захищав Київ як командир групи швидкого реагування ДФТГ спільно з підрозділами ГУР та СБУ, згодом діяв на Сумщині у складі 93 ОМБр «Холодний Яр» глибоко на окупованих територіях. Брав участь у засідках на колони окупаційних військ, зборі оперативної інформації та деокупації населених пунктів області. Із початку квітня воював у Харківській області,зокрема в Ізюмському районі, у розвідувальному взводі 2-го мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр».

Загинув у бою під Ізюмом 9 червня 2022 року, потрапивши у ворожу засідку біля села Сулигівка.

Удостоєний ордену «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Вшанування пам'яті

Звістка про загибель Романа Ратушного сколихнула українське суспільство, адже хлопцеві було лише 24 роки. Її широко було висвітлено відомими світовими друкованими медіа.

Видання «Новинарня» оголосило про створення «преміального фонду імені Романа Ратушного» для підвищених гонорарів за репортажі про тих, хто бере участь у російсько-українській війні на боці України. Фонд створено з коштів, переказаних матір'ю Романа Світланою Поваляєвою, що надійшли до неї від благодійників як реакція на його загибель.

На честь Ратушного в Інституті права КНУ ім. Шевченка заснували стипендіальну програму для громадських активістів, які здобувають юридичну освіту. Стипендія фінансується коштом міжнародних та українських правничих фірм.

14 липня 2022 року Київрада схвалила рішення про створення ландшафтного парка "Протасів Яр" у пам'ять про Романа Ратушного. 23 листопада 2023 року, рішенням Київської міської ради, ландшафтному заказнику місцевого значення «Протасів Яр» присвоєно його ім`я.

У мм. Києві та Мені, що на Чернігівщині, на честь Романа Ратушного перейменовано вулиці.

На початку вересня 2022 року сформовано інноваційний розвідувальний взвод спеціального призначення «Сенека», названий на честь позивного Романа, і основою якого стала частина бійців неформального підрозділу «Протасів Яр», які воювали під командуванням Романа на Київщині й увійшли разом із ним до складу 2 МПБ 93 ОМБр, а також мобілізовані громадські активісти та активна молодь.

27 травня 2023 року у Києві розпочався фестиваль «Протасів Яр» пам'яті Романа Ратушного. Що дві суботи до вересня тут відбуватимуться лекції, гутірки, заходи, які популяризуватимуть правозахисні ініціативи, українську історію, сучасне і традиційне мистецтво та берегтимуть пам'ять про Романа Ратушного.

Джерело: Вікіпедія

Цікаві факти з історії місцин Солом'янського району

Залізнична колонія

Чи знали ви, що саме тут було вперше в місті запроваджено електричне освітлення? Керуючий залізничними майстернями Олександр Бородін 1878 року привіз із виставки у Парижі 4 дугові ліхтарі та встановив їх у одному із цехів майстерень. А перша міська електростанція була відкрита лише 1890 року.

Чи знали ви, що Залізнична колонія стала першим поселенням такого типу в Україні? Започаткувавши собою цілий ряд робітничих поселень при залізничних станціях, великих промислових підприємствах.

Чи знали ви, що церкву Св. Георгія на площі перед південним вокзалом було споруджено лише за 73 дні? Тож церква увійшла до книги Рекордів України.

Солом’янка

Чи знали ви, що з 1903 року мешканці Солом’янки та довколишніх місцин протягом наступних років намагалися створити на основі поселень місто Олександрія?

Чи знали ви, що настоятелем церкви Покрови Пресвятої Богородиці на Солом’янці протягом півтора десятиліття (1905-1919) був о. Василь Липківський, у подальшому – перший митрополит Української автокефальної православної церкви?

Чи знали ви, що школа №7 на Солом’янці невипадково носить ім’я Максима Рильського? У 1920-х роках видатний поет працював у школі вчителем української мови.

Батиєва гора

Чи знали ви, що попри популярну міську легенду, назва гори не має стосунку до хана Батия? Здавна на горі існував курганний могильник, що у другій половині 19 ст. був відомий як Батієві могили (саме через і, і могили, у множині). Походження назви невідоме. Згодом люди через співзвучність із іменем хана вигадали легенду, ніби тут стояло його шатро.

Чи знали ви, що на Батиєвій горі існує унікальна церква? Вона розміщена у одному з двох колишніх залізобетонних резервуарів, споруджених в 1911-1913 роках для водопостачання паровозного депо. Ще в 1980-х родина, яка мешкала в будинку біля резеруварів, замислила влаштувати в резервуарах храм — один із членів родини став священником. 1995 року було зареєстровано церковну громаду. 2003 року вдалося відкрити церкву в одному з двох резервуарів. Храм присвячено іконі Божої Матері Одигітрії.

Чи знали ви, що Батиєва гора є однією із найвищих точок Києва? Висота над рівнем моря становить 185,2 м (найвища точка, поблизу площі Слави на Печерську, має висоту 196 м)

Чоколовка

Чи знали ви, що місцевість – одна з небагатьох у Києві, названа на честь конкретної особи, до того ж, яка жила на початку минулого століття? Підприємець Микола Чоколов був у прямому сенсі «батьком-засновником» місцини, адже пожертвував робітникам половину суми, необхідної для викупу землі. Тож селище, що тут утворилося, якраз і назвали на честь благодійника

Чи знали ви, що трамвайний вагон біля МакДональдза на Севастопольській площі – мимовільний пам’ятник трамвайній лінії, яка колись тут проходила? З квітня 1918 приблизно по початок 1919 року приблизно тут була кінцева Кадетської (Артилерійської) трамвайної лінії, що сполучала Берестейський проспект із Чоколовкою.

Чи знали ви, що ресторан МакДональдз на Севастопольській площі – другий за часом відкриття в Україні? Його було відкрито 1997 року, невдовзі після першого на Лук’янівській площі.

Відрадний масив

Чи знали ви, що Відрадний масив є першим житловим масивом Києва?

Турецьке містечко

Чи знали ви, що мікрорайон Турецьке містечко – єдиний не лише в Києві, а й в Україні, забудований серійними житловими будинками східнонімецьких проєктів?

Чи знали ви, що попри наявність у мікрорайоні вулиці Кадетський Гай сам гай був не тут? Він існував за 1,5 км північніше, на місці Першотравневого масиву.

Автор: Олександр Михайлик, краєзнавець, дослідник, один із авторів книжкової серії "Невідомі периферії Києва"

Український борщ на вишитому рушникові

Український борщ на вишитому рушникові - таку композицію створено в сквері на Повітрофлотському проспекті. 

До Дня українського борщу, який відзначається третій рік поспіль у другу суботу вересня, працівники КП УЗН Солом'янського району створили квіткову композицію присвячену національній страві України.

Український борщ — символ української кулінарної культури і достатку у 2022 році визнаний обʼєктом культурної спадщини ЮНЕСКО.

Ще одне підтвердження того, що українська культура - неповторна, українська кухня- найсмачніша, а український народ - працьовитий і творчий.

Імена, з якими ми живемо. Вулиця Юрія Федьковича

Вулиця Федьковича — вулиця у Солом'янському районі міста Києва, місцевість Совки. Пролягає від провулку Каменярів до Сумської вулиці. Ім'ям видатного українського письменника, "буковинського соловія" названа в 1955 році.

Юрій Адальбертович Федькович народився 8 серпня 1834 у с. Сторонець-Путилів на Буковині (тепер Путила - районний центр Чернівецької області) в сім'ї управителя поміщицьких маєтків, шляхтича за походженням Адальберта Гординського де Федьковича та Анни, яка походила із родини священників і була вдовою священника Дашкевича. Хлопця хрестили за латинським обрядом і дали йому два імені - Осип та Домінік.

В часи Федьковича Буковина утворювала окремий коронний край в складі Австро-Угорської імперії. Батьківщина Федьковича Путила етнографічно належить до Гуцульщини, поділеної адміністративними і політичними кордонами між Буковиною (північна її частина утворює Чернівецьку область), Галичиною, де вона займає південну частину Івано-Франківської області, та Трансильванією (в межах сучасної Румунії). У долині шуміла річка Путилівка, на лівому березі якої, в тіні смерек, стояла батьківська оселя. "Федькович, – писав Денис Лукіянович, – прийшов на світ і зріс у гуцульських горах... Які ті гори чудові, може знати тільки той, хто їх бачив і по­був у них. А хто в горах жив, той тужить за ними і не може їх забути, як рідної мами". Краса рідної землі на­завжди увійшла в мистецький світ Федьковича, прониза­ла його твори: "Нема й нема кращого світа понад гу­цульські гори. Небо над ними чисте, як дорогий камінь, смеречина зеленіє як в зимі, так літі, пташка не втихає, а хрещатий барвінок стелиться по шовкових травах, що цілу Буковину своїми запахами обвіяли".

Початкову освіту Юрій Федькович здобув в селі Киселиця, у приватного вчителя. Австрійська Буковина в той час була з погляду культури німецьким краєм, тому Федькович навчався в 1846 – 1848 рр. в німецькій реальній школі в Чернівцях. Це була єдина його систематична освіта, все інше він був змушений надолужувати самоосвітою (в тому числі й кириличне письмо, якого в школі не вивчали). Закінчити школу не вдалося, бо 1848 року над краєм прокотилося селянське повстання, очолене Лук'яном Кобилицею. Діяльну участь у цьому антифеодальному русі брали брат Юрія Іван і мати. Піс­ля придушення повстання Іван, рятуючись від переслі­дувань, виїхав до Молдавії, а за ним подався "хліба со­бі глядіти" і чотирнадцятилітній Юрій. "Нашу хату, – згадував він, – зруйнували, наше господарство спусто­шили, сплюндрували. Неня утекли до зятя... а я пішов, світом блукаючи". Працював, заробляючи на шматок хліба, спочатку у землеміра, а потім в аптекаря, розши­рював свій кругозір самоосвітою, робив перші кроки на ниві поетичної творчості. Вірші писав німецькою мовою, бо вчився в німецькій школі, "знав тільки німецьких по­етів і читав самі тільки німецькі книжки". У "Молдавський період" життя у нього було пробуджується потяг до глибших знань, до самоосвіти, до поетичної творчості.

1852 року Федькович приїздить до Чернівців і того ж року вступає на військову службу до австрійської армії, якій віддав 10 років молодого життя, мав чин лейтенанта. У 1859 році брав участь в австро-італо-французькій війні, у зв'язку з цим перебував у Північній Італії. Десятирічна служба у війську – найтяжчий період у його житті. "Гірко йому служилося, він був м’який, благий і до зброї нецікавий. Не мав великого здоров’я і здригався на гук пострілу... В війську нема жартів. Не питають тебе, як тобі. Остригли і мусили служити. І так опинився Федькович у неволі, мов той орел у клітці", - писав про нього Максим Рильський. Після італійського походу Федькович прибув з частиною полку до Чернівців. Перебування у Чернівцях було надзвичайно важливим для формуван­ня літературно-естетичних поглядів письменника. Тут він познайомився і подружив з активним учасником ре­волюційних подій 1848 року у Відні, прогресивним ні­мецьким поетом Ернстом Нойбауером. Роль Нойбауера у становленні Федьковича як поета була досить значною.

Перші твори - вірші, оповідання - Федькович написав німецькою мовою. Українською мовою став писати у 1859 році. Стати на шлях служіння українському слову Федьковичу допомогли представники про­гресивної молоді – А. Кобилянський, К. Горбаль, Д. Танячкевич. Вони познайомили письменника з творами української літератури, надсилали йому українські пе­ріодичні видання, заохочували писати рідною народною мовою. У 1861 році (в додатку до брошури А.Кобилянського "Слово на слово до редактора "Слова") опубліковані його перші українські вірші.

У 1862 р. вийшла збірка "Поезії Іосифа Федьковича".

1863 року через хворобу очей Федькович залишив військову службу й оселився в рідному селі Сторонці-Путилові. У 1866 році як людина розумна, розважлива й поважна, був обраний війтом Сторонця-Путилова. У 1867-1868 рр. друком вийшло три випуски "Поезій", у 1877 році - збірка "Дикі думи".

У 1869-1872 рр. Федькович працював шкільним інспектором Вижницького повіту на Буковині, де багато зусиль доклав, щоб поширити осві­ту серед трудящих. У 1872-1873 рр. - редактором популярних книжок у товаристві "Просвіта" у Львові.

З 1876 до останніх днів свого життя жив і працював у Чернівцях. З 1885 року до початку січня 1888 року редагував першу на Буковині українську газету - "Буковина".

Помер Юрій Федькович 11 січня 1888 р. Похований у Чернівцях.

Більша частина поетичного доробку Ю. Федьковича стосується жовнірської теми та має виразне антимілітаристське спрямування. Численні поетичні твори письменника друкувалися у західноукраїнській пресі свого часу ("Вечорниці", "Нива", "Правда", "Буковина" та ін.).

Поет залишив по собі дві збірки німецькомовних віршів "Gedichte" (1865) та "Am Tscheremusch"(1882). Ю. Федькович - автор низки прозових творів (оповідань з народного гуцульського життя та казок). З драматичних творів письменника найвідомішою є драма "Довбуш". Ю. Федькович перекладав і переспівував твори багатьох письменників світу: Й.-В.Гете, Ф. Шіллера, Г. Гейне, А.Бюргера, братів Грімм, В. Гауфа, Г.-К. Андерсена, В.Шекспіра ("Гамлет", "Макбет"), Р. Готшаля ("Мазепа") та ін. Кращі твори Ю. Федьковича здобули світове визнання, високу оцінку з боку відомих зарубіжних культурних діячів (німця Г.Адама, росіян І.Тургенєва та М.Златовратського, поляка Абгара-Солтана, чехів Ф. Ржегоржа, Яна Махала та К. Кадлєца, шведа А.Єнсена та ін.), перекладено польською, чеською, сербською, російською, німецькою, англійського, румунською, італійською мовами.

Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»