Історичні карти Солом'янки. Топографічний план 1920-х. Частина 9. Караваєві дачі

На топографічному плані 1920-х, який ми уважно розглядаємо в деталях, є й Караваєві дачі, що увійшли до меж Києва 1914 року.

Серед доступних наразі аркушів не всі Караваєві дачі, наразі недоступний аркуш, на якому район міжв улицею Борщагівською та залізницею (є лише шматочок вулиці Ніжинської та початок вулиці Андрія Мельника, початково 7-ї Дачної).

Чорний квадрат із хрестом всередині, посередині плану – церква Преображення Господнього, яка короткий час існувала в місцевості. Збудована приблизно на початку Першої світової, вона була знищена на початку 1930-х. Зображень храму немає, тож те, що вона потрапила на топографічний план – велика цініність.

Також на плані можна побачити межу між забудовою Караваєвих та Казенних дач – північніше вулиці Борщагівської. У лівому краї плану шматок Шулявського кладовища.

Практично все це планування і забудова були знесені у 1970-1980-х роках. Ще раніше, наприкінці 1950-х, просто через старі вулиці пробили вулицю Новоокружну, нині Вадима Гетьмана, а у 1970-х розширили вулицю Борщагівську, чим Караваєві дачі розділили магістралями.

Пішохідна бібліоекскурсія "Караваєві Дачі"

Солом’янський район було утворено 2001 року з двох – Залізничного та Жовтневого. Ми вже багато подорожувала теренами першого з них. Нині ж настав час зазирнути по той бік залізниці, в "жовтневу" його частину – адже насправді Караваєві Дачі знаходилися саме там.

Вже наступної суботи, 11 жовтня, запрошуємо вас на пішохідну екскурсію, під час якої працівник Бібліотеки Сковороди Олександр Михайлик проведе вас відомими й невідомими вуличками місцевості, що кияни прозвали різко та енергійно – Кардачі.

Приєднавшись до нашої мандрівки, ви, зокрема, дізнаєтеся:

• Ким був пан Караваєв і чим він так уславився?
• Скільки дач він мав у Києві?
• Яка будівля на Кардачах найдавніша?
• Що вціліло від дачної забудови цього селища?
• Де була селищна церква?

Питань багато, а відповідей, обіцяємо, буде ще більше. Приходьте всі активні, допитливі й непосидючі!

Втрачені споруди. Гуртожиток на Борщагівській, 152-В

У 1950-х роках в третьому ряді забудови було споруджено 3-поверховий гуртожиток сусіднього редукторного заводу, що мав адресу вул. Борщагівська, 152-В. У 2000-х роках його було відселено, а на межі 2000-х-2010-х років (2009-2010 роки) знесено. На його місці споруджено новий житловий будинок.

Чорно-біле фото цього будинку було опубліковане в книзі Кирила Степанця та Олександра Михайлика "Втрачені споруди Києва. 1992-2016". Кольорові оригінали публікуються вперше. Його було зроблено наприкінці 2008 року. Автор Олександр Михайлик.

Втрачені споруди Солом'янського району. Будинок на вулиці Польовій, 65

У другій половині 2010-х років було знесено дуже цікавий одноповерховий будинок на вулиці Польовій, 65. Він був одним із небагатьох вцілілих будинків старих Караваєвих дач (після його знесення на вулиці Польовій станом на 2025 рік ще є 6 будинків початку XX століття).

Ділянку на Восьмій Дорозі, 6 (такою була первісна адреса) придбав 1909 року селянин Йосип Карих за 100 карбованців у архітектора Олександра Кривошеєва, повіреного у справах власниці земель Ольги Колчак, доньки знаного лікаря Володимира Караваєва.

Невдовзі архітектором було складено проєкт будинку. Тож звели його на початку 1910-х років.

Будинок був у гарному стані та майже до останнього житловим. Не пізніше 2015 року його продали під забудову, закрили банером, невдовзі знесли. 2018 року на цьому місці з'явилася 5-поверхівка, ЖК Комфорт Сіті.

Архівний проєкт будинку. Початок 1910-х років

Фото Олександра Михайлика, 2011 рік

Фото Олександра Михайлика, 2015 рік

Фото Олександра Михайлика, 2015 рік

Історія Солом'янського району на сторінках газет. Оздоровчі дачі імені великого вченого

Чергова публікація нашого циклу – стаття Валентина Сандула "Оздоровчі дачі імені великого вченого", опублікована в числі 9 за 2006 рік журналу "Науковий світ".

Статтю присвячено історії місцевості Караваєві дачі.

Копія статті зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в січні 2025 року.

Зниклі вулиці Солом'янського району. Зниклі вулиці Караваєвих Дач та Новокараваєвих Дач

Продовжуємо рубрику, в якій розповідаємо про всі зниклі вулиці, які існували в нашому районі.

П'ятий допис нашого циклу - зниклі вулиці Караваєвих та Новокараваєвих дач.

Караваєві Дачі є своєрідним рекордсменом - тут зникло найбільше вулиць та провулків з-поміж усіх місцевостей району. Загалом це 9 вулиць та 16 провулків!

Вулична мережа Караваєвих дач у 1943 році

Далі розповімо про кожну з вулиць докладно

Артилерійська вулиця. Пролягала від Садкової вулиці до залізниці.

Вулиця виникла в 1920-х — на початку 1930-х років під такою ж назвою. Ліквідована разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1977 року.

Волочаївська вулиця. Пролягала від Індустріальної до Гарматної вулиці.

Вулиця виникла в першій половині XX століття під назвою Нова. Назву Волочаївська вулиця отримала 1955 року.

Офіційно ліквідована разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років. Початкова частина вулиці (між вулицями Гетьмана та Деснянською) існує у вигляді проїзду без назви.

Вічова вулиця. Пролягала від Борщагівської вулиці до вулиці Миколи Голего (тоді — Лебедєва-Кумача).

Винила у 1920-ті роки під такою ж назвою. Вперше зафіксована на карті 1923 року. Ліквідована наприкінці 1950-х років при прокладанні Малої окружної дороги (увійшла до складу Окружної вулиці, частина якої 1962 року увійшла до складу вулиці Індустріальної.

Ділянка сучасної вулиці вулиці Вадима Гетьмана на відтинку від Борщагівської вулиці до вулиці Миколи Голего - це траса колишньої Вічової вулиці.

З 2022 року неподалік існує Вічова вулиця.

Гаражна вулиця. Пролягала від вулиці Професора Караваєва до Польової вулиці.

Будинок на вулиці Гаражній

Вулиця утворилася в 1940-ві роки під назвою 448-ма Нова. Назву Гаражна вулиця набула 1944 року. Ліквідована разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років.

Гірська вулиця. Пролягала від вулиці Тетяни Яблонської (тоді — вулиця Землячки) до Польової вулиці.

Вулиця виникла в 1-й половині XX століття під назвою 447-ма Нова. Назву Гірська вулиця набула 1944 року. Ліквідована наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років у зв'язку зі зміною забудови та частковим переплануванням місцевості.

Вулиця Грибоєдова. Пролягала від вулиці Андрія Мельника (тоді Генерала Тупикова) до Польової вулиці.

Виникла у 1920-ті — на початку 1930-х років під назвою (2-га) вулиця Бєлінського. Назву вулиця Грибоєдова отримала 1955 року на честь російського письменника Олександра Грибоєдова.

Ліквідована разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років.

Клубна вулиця. Пролягала від вулиці Землячки до вулиці Академіка Тутковського.

Виникла наприкінці 1930-х років під такою ж назвою. Ліквідована разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років.

Садкова вулиця. Пролягала від Борщагівської вулиці до Садкового провулку.

Виникла у 1920-ті — на початку 1930-х років під такою ж назвою. Ліквідована разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років.

Вулиця Петра Слинька. Пролягала від Борщагівської вулиці до тупика.

Вулиця виникла в 1-й чверті XX століття під назвою Родзянківська. Назву вулиця Петра Слинько набула 1928 року на честь Петра Слинька, радянського революціонера. Пізніше назва вулиці була змінена на провулок Слинько, з 1944 року — Ворзельський провулок (на честь селища Ворзель Київської області). З 1950-х років вживалася назва провулок Петра Слинька, у 1970-х роках — вулиця Петра Слинька. Ліквідована у 1980-х роках у зв'язку зі знесенням старої забудови.

Виборзький провулок. Пролягав від Виборзької вулиці (нині - вулиця Олекси Тихого) до вулиці Металістів (нині - вулиця Михайла Брайчевського).

Виник у 30-ті роки XX століття під назвою 139-та Нова вулиця. Назву Виборзький (від російського міста Виборг) провулок отримав 1953 року.

Ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років.

Волочаївський провулок. Пролягав від Волочаївської вулиці до Машинобудівного провулку.

Провулок виник у 1-й половині XX століття під назвою Нова вулиця. Назву Волочаївський провулок отримав 1955 року. Ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою 1977 року.

Деснянський провулок. Пролягав від Машинобудівного провулку до Виборзької вулиці (нині - вулиця Олекси Тихого).

Провулок виник у 1920-ті роки під назвою (5-й) Андріївський. Назву Деснянський провулок набув 1955 року. Ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років.

Дністровський провулок. Пролягав від Західної до Дністровської вулиці.

Провулок виник у 1-й чверті XX століття, входив до складу двох вулиць — 8-ї Да́чної (відома з 1911 року) та 3-го Андріївського провулку. Назву Дністровський провулок отримав 1955 року.

Ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років.

Залізничний провулок. Пролягав від Борщагівської вулиці до залізниці.

Провулок виник у 1-й половині XX століття під такою ж назвою. Фактично зник на початку 1970-х років. Офіційно ліквідований 1977 року в зв'язку зі знесенням старої забудови та розширенням Борщагівської вулиці при підготовці до прокладання лінії швидкісного трамвая.

Провулок Леваневського. Пролягав від Борщагівської вулиці до Дашавської вулиці.

Провулок виник у 1-й половині XX століття під назвою 3-й Дачний. Назву провулок Леваневського здобув 1955 року, на честь радянського пілота Сигізмунда Леваневського. Ліквідований 1977 року в зв'язку зі знесенням старої забудови.

Механічний провулок. Пролягав від вулиці Олекси Тихого до Машинобудівної вулиці.

Провулок виник у 1-й половині XX століття під назвою 852-га Нова вулиця. Назву Механічний провулок набув 1953 року.

Ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років.

Наталівський провулок. Пролягав від вулиці Металістів до Виборзької вулиці.

Виник у 1-й чверті XX століття під такою ж назвою. Ліквідований на початку 1980-х років у зв'язку зі знесенням старої забудови.

Ніжинський провулок. Пролягав від Борщагівської вулиці до Дністровського провулку.

Виник у середині XX століття під назвою Нова вулиця. Назву Ніжинський провулок набув 1955 року. Ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою 1978 року.

Новочеркаський провулок. Пролягав від Борщагівської вулиці до вулиці Генерала Тупикова.

Виник у 1-й чверті XX століття, мав назву Нова вулиця. Назву Новочерка́ський провулок отримав 1955 року.

Ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років.

Окружний провулок. Пролягав від Волочаївської до Індустріальної вулиці.

Виник у 1-й третині ХХ століття під назвою Нова вулиця. Назву Окружний провулок отримав 1955 року. Ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою у 1978 році.

Редукторний провулок. Пролягав від вулиці Вадима Гетьмана (на той час — Індустріальна вулиця).

Провулок виник у 1-й половині ХХ століття під назвою Станкозаводський (Верстатозаводський). Назву Редукторний провулок отримав у 1962 року (від Редукторного заводу, поруч з яким пролягав). Ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років.

Садковий провулок. Пролягав від Польової вулиці до вулиці Гетьмана (тоді — Індустріальна).

Виник у 1920-ті — на початку 1930-х років під такою ж назвою. Ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років.

Ставищенський провулок. Пролягав від Борщагівської до вулиці Олекси Тихого.

Виник у 1-й чверті XX століття під назвою провулок Фузиків, від прізвища домовласника — Фузика. Назву Ставищенський провулок отримав у 1952 році. На початку 1980-х років частина провулка увійшла до складу Ковальського провулка (нині це його заключна частина, де провулок прилучається до вулиці Борщагівської), решту провулку ліквідовано в зв'язку зі знесенням старої забудови.

Тетерівський провулок. Пролягав від Борщагівської вулиці.

Провулок виник у 1910-х роках, вперше згаданий у довіднику «Весь Киев» 1915 року під такою ж назвою, під цією ж назвою позначений на картах міста 1935 та 1947 років. Певний час фігурував під назвою 857-ма Нова вулиця, назву Тетерівський провулок повторно набув 1955 року.

Офіційно ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років. Фактично існує донині як дворовий проїзд без назви.

Шосейний провулок. Пролягав від вулиці Гетьмана (на той час — Індустріальна вулиця) до вулиці Олекси Тихого (на той час — Виборзька вулиця).

Провулок виник у 1-й третині XX століття під назвою 2-й Андрі́ївський. Назву Шосе́йний провулок набув 1944 року (повторне рішення про перейменування — 1955 року.

Ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою 1978 року. Частина провулку увійшла до складу вулиці Вадима Гетьмана (частина розв'язки Індустріального шляхопроводу, а саме проїзд, що сполучає вулиці Вадима Гетмьана та Борщагівську, пролягаючи повз ТЦ Аркадія).

Новокараваєві Дачі, що сформувалися здебільшого в 1940-х роках як продовження Караваєвих Дач, не зазнали змін забудови. Тут зник лише один провулок.

Автогенний провулок. Пролягав від Новопольової до Зеленої вулиці.

Автогенний провулок виник у 1940-і роки під такою ж назвою. У довіднику «Вулиці Києва» 1995 року був наведений у переліку вулиць, провулків і площ, що зникли в 2-й половині 1970–90-х років у зв'язку зі знесенням старої забудови, переплануванням місцевості або винятком назви з ужитку.

Фактично провулок існує й дотепер у вигляді безіменного проїзду, що сполучає Новопольову та Зелену вулиці. На деяких найновіших картах міста знову підписується як Автогенний провулок.

Історія Солом'янського району на сторінках газет. Караваєві дачі

Чергова публікація нашого циклу - стаття Павла Позняка та Сергія П'ятерикова "Караваєві дачі", опублікована в газеті "Прапор комунізму у 1980-х роках.

Оригінал статті зберігається у фондах нашої бібліотеки. Оцифровано восени 2024 року.

Храми Солом'янського району. Церква Преображення Господнього на Караваєвих дачах

Однією із найменш відомих храмів, що існували в нашому районі, є церква Преображення Господнього в селищі Караваєві дачі.

Кількість населення Караваєвих дач на початку 20 століття стрімко зростала. Мешканці селища клопоталися щодо виділення земельної ділянки для будівництва власної церкви - найближча була на Шулявці. Землю виділили у садибі № 143 на вулиці Борщагівській, яка належала Ользі Караваєвій-Колчак, доньці професора Володимира Караваєва.

На початку 1910-х тут побудували невелику дерев’яну церкву з присвятою Преображення Господнього. 1921 року радянська влада зареєструвала парафію. Та вже 1931 року, під приводом запланованого будівництва поряд геологорозвідувального технікуму, церкву закрили й невдовзі знищили. Нині на місці храму — Індустріальний шляхопровід.

Метричні книги церкви за 1918-1919 роки зберігаються у фондах ЦДІАК України, фонд 127 опис 1080 справа 497.

На жаль, зображення церкви наразі невідомі.

Церква на топографічному плані Києва 1925 року

Відрадний, Грушки, Караваєві дачі: неіменні назви вулиць та провулків, набуті (відроджені) у 2022 - 2023 роках внаслідок перейменування

Із циклу "Прочитання вулиць"

Вулиця Вічова

Сучасна назва (з 2022 року): вулиця Вічова

Підстава для перейменування: від віча, загальних зборів громадян за часів України-Русі

Рішення Київської міської ради: від 10 листопада 2022 року № 5603/5644 "Про перейменування вулиці Маміна-Сибіряка в Солом'янському районі міста Києва"

Розташування: пролягає від Борщагівської вулиці до Залізничної вулиці

Місцевість: Караваєві дачі

Попередня назва (1955-2022): Маміна-Сибіряка, на честь російського письменника Дмитра Маміна-Сибіряка

Первісна назва (1-а третина 20 ст.-1955): Гур'ївський провулок, Нова

Вулиця Волноваська

Сучасна назва (з 2022 року): вулиця Волноваська

Підстава для перейменування: від міста Волноваха Донецької області

Рішення Київської міської ради: від 25 серпня 2022 року № 5002/5043 "Про перейменування вулиці Радищева в Солом'янському районі міста Києва"

Розташування: пролягає від Козелецької вулиці і Попаснянського провулку до бульвару Вацлава Гавела

Місцевість: Відрадний

Попередня назва (1955-2022): Радищева, на честь російського письменника Олександра Радищева

Первісна назва (1-а чверть 20 ст.-1955): Костянтинівська

Вулиця Грушецька

Сучасна назва (з 2023 року): вулиця Грушецька

Підстава для перейменування: від місцевості Грушки, якою пролягає вулиця

Рішення Київської міської ради: від 9 лютого 2023 року № 5942/5983 "Про перейменування вулиці Полковника Шутова в Солом'янському районі міста Києва"

Розташування: пролягає від Берестейського проспекту до Машинобудівної вулиці

Місцевість: Грушки

Попередні назви (1955-1963): Чугуївська; (1963-2023): Полковника Шутова, на честь радянського військового Степана Шутова

Первісна назва (середина 20 ст.-1955): Нова

Вулиця Добруська

Сучасна назва (з 2022 року): вулиця Добруська

Підстава для перейменування: від міста Добруш (Білорусь), уточнення назви

Рішення Київської міської ради: від 27 жовтня 2022 року № 5533/5574 "Про уточнення назв вулиць та провулку у місті Києві"

Розташування: пролягає від бульвару Вацлава Гавела до кінця забудови

Місцевість: Відрадний

Попередня і первісна назва (1957-2022): Добрузька

Вулиця Світлодарська

Сучасна назва (з 2022 року): вулиця Світлодарська

Підстава для перейменування: від міста Світлодарськ Донецької області

Рішення Київської міської ради: від 25 серпня 2022 року № 4990/5031 "Про перейменування вулиці Світлогірської в Солом'янському районі міста Києва"

Розташування: пролягає від Волноваської вулиці до Козелецької вулиці

Місцевість: Відрадний

Попередня назва (1957-2022): Світлогірська, на честь російського міста Свєтлогорськ

Первісна назва (1950-і-1957): Нова

Попаснянський провулок

Сучасна назва (з 2022 року): провулок Виборзький

Підстава для перейменування: від міста Попасна Луганської області

Рішення Київської міської ради: від 25 серпня 2022 року № 4993/5034 "Про перейменування провулку Виборзького в Солом'янському районі міста Києва"

Розташування: пролягає від Волноваської вулиці та Козелецької вулиці до вулиці Миколи Василенка

Місцевість: Відрадний

Попередня і первісна назва (1960-і-2022): Виборзький провулок, на честь фінського міста Виборг, окупованого 1940 року СРСР.

Вулиця Тетянинська

Сучасна назва (з 2023 року): вулиця Тетянинська

Підстава для перейменування: відновлення історичного топоніму з уточненням форми відповідно до норм сучасної української літературної мови

Рішення Київської міської ради: від 9 лютого 2023 року № 5941/5982 "Про повернення історичної назви вулиці Леваневського в Солом'янському районі міста Києва"

Розташування: пролягає від вулиці Вадима Гетьмана (сполучається сходами) до Ніжинської вулиці

Місцевість: Караваєві дачі

Попередня назва (1938-2023): Леваневського, на честь льотчика Сигізмунда Леваневського

Первісна назва (поч. 20 ст.-1938): Тетянівська

Краєзнавча лекція №14 Караваєві дачі

10 липня у Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди відбудеться 14-та краєзнавча лекція з циклу «Солом’янка. Історія твого району» від провідного бібліотекаря з краєзнавчої роботи, києвознавця Олександра Михайлика. Лекцію буде присвячено місцевості Караваєві дачі.

До появи Караваєвих дач у 1860-х роках на цьому місці був Деревний розсадник. У 1870-х землі придбав видатний лікар Володимир Караваєв, постаті якого буде присвячено розповідь. Від його прізвища й походить назва місцини. Також дізнаємося, де в Києві були ще одні Караваєві дачі.

Дачне ж селище Караваєві дачі виникло вже після смерті власника, коли його донька Ольга Караваєва-Колчак 1892 року розпродала маєтність під дачні ділянки. З 1914 року Караваєві дачі в межах Києва. Дізнаємося, який вигляд тоді мало селище і що відтоді збереглося.

Саме на Караваєвих дачах існує єдина в Києві школа, яку було споруджено 1941 року. Дізнаємося, де вона знаходиться.

Починаючи з 1950-х років, через прокладання Малої кільцевої дороги та будівництво багатоквартирних будинків, колись дачна місцевість поступово розчиняється з-поміж нових вулиць та будинків. У 1980-х роках зникають майже всі старі вулички і будинки. Втім, окремі фрагменти старих Караваєвих дач збереглися. Символічно, що одна з вулиць місцини має ім'я Професора Караваєва. Ім'я науковця збереглося й у назві зупинки електропоїздів Караваєві дачі.

Зацікавились темою? Запрошуємо на лекцію!

Караваєві дачі

Із циклу "Історія твого району"

Однією з місцевостей на мапі Солом’янського району, назва якої увіковічнює її засновника, є Караваєві дачі. Назва місцевості зберігає пам’ять про видатного медика Володимира Караваєва, професора Київського університету Св. Володимира.

Володимир Караваєв

Володимир Опанасович Караваєв (8 [20] липня 1811, Вятка, Росія — 3 [15] березня 1892, Київ) — український хірург і офтальмолог, доктор медицини, заслужений ординарний професор; саме він іще 1844 року заснував першу в Україні клініку очних хвороб. Його діяльність повернула зір тисячам людей з усіх усюд. Тож не дивно, що за його життя існувала приказка «Богу помолитися і Караваєву поклонитися». Ще один неординарний факт: 1891 року до 50-річчя університетської діяльності професора вулицю Шулявську, на якій він мешкав, було перейменовано на Караваєвську (тепер — вулиця Павла Скоропадського). Це один із небагатьох прикладів в історії Києва, коли вулицю назвали ім’ям людини ще за її життя.

Попередником Караваєвих дач був заснований у середині ХІХ ст. «Деревний розсадник» (точне місце розташування на сучасній місцевості — між Індустріальним шляхопроводом і Шулявським кладовищем). Під нього було спеціально виділено 63 десятини землі — 45 десятин орної та 18 десятин під лісом. Розсадник, заснований Відомством державного майна, розводив і продавав декоративні дерева й кущі, а також виконував роль закладу для навчання населення (здебільшого казенних селян) основ культурного садівництва. Проте діяльність закладу не була успішною, тож невдовзі землі й усі будівлі було продано. 1865 року Олександр ІІ затвердив спеціальну інструкцію, що надавала право купувати землі в «західних губерніях» (звісно, йшлося й про Україну) на пільгових умовах особам лише російського походження. Тож 1870 року землі та будівлі колишнього хутора «Деревний розсадник» площею 42,6 десятин купив Володимир Караваєв. 15 листопада 1872 року він придбав так звану Гімназичну ділянку — 20,7 десятин землі, які залізниця відкраяла від Кадетського гаю. Так його володіння збільшилося до 63,3 десятин. На хуторі був завод воскових свічок, який промисловець винаймав у професора Караваєва.

Дача Караваєва. Фрагмент плану 1902 року

Після смерті Володимира Караваєва 1892 року половина земель (32 десятини) перейшла у спадок його доньці Ользі Караваєвій-Колчак, одруженій із братом майбутнього адмірала Колчака. Вона поділила ці землі на 238 невеликих ділянок і з 1903 року розпродала їх приватним особам. Так почалася історія попервах дачного селища Караваєві дачі. Вже за 5 років усі дачні ділянки було забудовано. Станом на 1911 рік у робітничому селищі Караваєві дачі мешкало близько 5 тис. жителів, було 323 садиби і 296 будинків. 1914 року Караваєві дачі разом із Шулявкою та Казенними дачами увійшли до меж міста. Планування селища було здебільшого регулярним, із декількома поперечними та повздовжніми вулицями. Загалом тут було 12 вулиць і 14 провулків. Вулиці було забудовано виключно одноповерховими будинками, здебільшого дерев’яними, лише подекуди траплялися цегляні будиночки зі скромним оздобленням фасаду.

Зразки історичної забудови, вул. Польова. Фото О. Михайлика

У 1910-х (точна дата невідома) на залізниці поряд із селищем було відкрито зупинний пункт. Досить довго це була звичайна зупинка приміських електропоїздів, але після реконструкції платформи Караваєві Дачі в 2003–2005 роках тут виник невеликий вокзальний комплекс, що є одним із найсучасніших в Україні.

Кількість населення Караваєвих дач стрімко зростала. Мешканці селища клопоталися щодо виділення земельної ділянки для будівництва власної церкви. Землю виділили у садибі № 143 на вулиці Борщагівській, яка належала Ользі Караваєвій-Колчак. На початку 1910-х тут побудували невелику дерев’яну Преображенську церкву. 1921 року радянська влада зареєструвала парафію.1931 року, під приводом запланованого будівництва поряд геологорозвідувального технікуму, церкву закрили й невдовзі знищили. Нині на місці храму — Індустріальний шляхопровід.

1926 року в Караваєвих дачах було 217 садиб і 284 будинки, з них 13 — порожні. Населення становило 1065 осіб. Із 1926 року селище певний час мало офіційну назву «Червоний залізничник», та вона не прижилася, тож план Києва 1935 року зафіксував стару назву. У 1920–1930-х забудова Караваєвих дач розширилася як на південь, так і на північ. Селище злилося із Шулявкою та Казенними дачами. Основною «віссю» стала кінцева частина вулиці Борщагівської.

Починаючи з 1938 року, районні депутати вимагали від міської ради побудувати на Караваєвих дачах школу. 1941 року школу за проектом 50 архітекторки Баландіної звели на вулиці Леванев-

ського, 2-А. Її мали здати 15 серпня 1941 року. До початку війни будівлю було завершено зовні та перекрито, проте у перший воєнний рік школярі так і не розпочали тут навчання.

Висотна забудова Караваєвих дач 1980-х років

Оригінальна забудова Караваєвих дач почала зникати ще у 1950-х, коли взялися забудовувати багатоповерхівками вулицю Борщагівську, що стала важливою магістраллю. 1957 року було

відкрито шляхопровід біля залізничної станції, що сполучив Чоколовку з Караваєвими дачами, а в глобальній перспективі — частину кільцевої магістралі, яка в обхід центру з’єднала ряд міських районів. Будівництво шляхопроводу спричинилося до створення нової магістралі — сучасної вулиці Гетьмана. Остання розітнула наявну мережу вулиць, постала необхідність у новій забудові вздовж неї. Отже, з 1950-х Караваєві дачі як система вулиць і забудови почали зникати. У 1960-х цей процес тривав повільно — на майбутній магістралі з’явилося лише декілька п’ятиповерхових хрущовок і 9-поверхових малосімейок. Більша частина старої забудови тоді ще продовжувала існувати. Її знесли вже у 1970-х. У 1970–1980-х на місці старої забудови з’явилися житлові будинки та гуртожитки майбутнього Національного авіаційного університету. Під час цього будівництва на Караваєвих дачах зникли дев’ять вулиць і 17 провулків.

Починаючи з 1980-х, на Караваєвих дачах з’явилася висотна забудова, здебільшого вздовж вулиці Гетьмана. У 1981–1988 роках тут було споруджено чотири 16-поверхівки серії КТ: № 40, 42, 44 і 46. На найвигіднішому панорамному пригірку біля залізниці (Гетьмана, 46-А) 1994 року звели унікальний 6-секційний каскадний комплекс, що поєднував різні проекти панельних серій Т.

1991 року під час розроблення генерального плану розширення КПІ залишки забудови Караваєвих дач між залізницею та вулицею Польовою планували знести й побудувати натомість багатоповерхові паркінги. Саму ж вулицю Польову — розширити й перетворити на Залізничний бульвар, що мав з’єднуватися з вулицею Борщагівською біля 9-го корпусу КПІ. Для цього збиралися побудувати дворівневу розв’язку. Втілено це не було.