Некрополі Солом'янського району. Паньківські кладовища

Паньківське кладовище було засноване 1832 року. Поселення Солом'янка тоді ще не існувало (виникло у 1850-х роках), але в долині річки Мокра існував хутір Паньківщина, тож і кладовище спершу називалося Паньківське.

 

Паньківське (старе Солом'янське) кладовище на плані Києва і околиць 1850-1860-х

Коли 1870 року було відкрито залізничний рух і залізничний вокзал, кладовище опинилося в межах зони відчуження залізниці. Рішення міської думи від 23 березня 1878 року його було ліквідовано. Тож для поховань мешканців Солом'янки було виділено ділянку за околицею поселення. Старі поховання було перенесено на нове кладовище. На місці, де колись існувало Паньківське кладовище - територія поштового терміналу біля Південного вокзалу.

На хуторі Паньківщина існувало два кладовища. Про друге майже нічого не знаємо. Фактично, єдиною відомістю про нього є фіксація на плані Києва та околиць 1850-1860-х років. Тож коли воно виникло і коли зникло - наразі невідомо, але на наше припущення, часом виникнення могла бути ще 2 половина XVIII ст. Зникло ж воно, теж на наше припущення, не пізніше 1890-х років, коли більш активною стала забудова долини річки Мокра і вулиці Мокрої. Можливо, його ліквідували ще раніше, коли виникло нове Солом'янське кладовище.

Кладовище в долині річки Мокра на плані Києва і околиць 1850-1860-х

Хутір Паньківщина

Із циклу "Історія твого району"

Паньківщина — поселення у долині річки Либеді, пізніше — частина Нової Забудови. Межі району старої Паньківщини проходять приблизно між вулицями Гетьмана Павла Скоропадського та Тарасівською, по схилу від Ботанічного саду імені академіка О. Фоміна до річки Либідь.

Назва походить від прізвища власників земель Паньковичів (Панькевичів). Із часом землі на обох берегах річки Либідь стали монастирськими й аж до 1917 року належали Софійському монастирю — вузька смуга вздовж лівого берега й Батиєва гора на правому.

На відміну від села Паньківщина, яке лежало на лівому березі Либеді (в межах сучасних вулиць Гетьмана Скоропадського, Жилянської, Тарасівської та Микільсько-Ботанічної), на правому березі річки десь у середині XVIII ст. виник однойменний хутір. Уперше його було позначено на плані міста та околиць 1753 року. Є хутір і на плані міста 1842 року — в долині річки Мокрої й на схилах над нею, приблизно там, де нині пролягають початок вулиці Мокрої та провулок Кудряшова, а також вулиця та провулок Кучмин Яр.

Топографічна мапа 1842 року зі згадкою місцевості Панькіщина

(зображення надано О.Михайликом)

У 1850–1860-х поселення збільшилося в розмірах. На плані 1865 року хутір Паньківщина займає вже майже всю довжину сучасної вулиці Кучмин Яр. 1857 року, коли землі Петропавлівського сільського товариства, на яких, серед інших поселень, був і зазначений хутір, передали місту, тут мешкало 36 осіб. Назва «Паньківщина» востаннє з’являється на мапі 1865 року та зникає з ужитку у 1870-х.

Топографічна мапа 1865 року зі згадкою місцевості Панькіщина

(зображення надано О.Михайликом)

Надалі на мапах 1870-х — початку 1910-х є лише назва «передмістя Солом’янка», яка охоплює і територію колишнього хутора Паньківщина.

Джерело: Вікіпедія, краєзнавчі матеріали О.Михайлика