Показ дописів із міткою НАУ. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою НАУ. Показати всі дописи

22 лютого, 2025

Палаци та будинки культури Солом'янського району. Сучасні та колишні

У радянський час при підприємствах, установах, навчальних закладах неодмінно створювалися палаци та будинки культури. Деякі з них були справжніми палацами, деякі - доволі ординарними спорудами.

Вони часто є цікавим прикладом радянської архітектури 1950-х-1980-х. Тож у цьому дописі ми познайомимося із палацами та будинками культури Солом'янського району. Як сучасними, так і колишніми.

У районі є такі палаци культури:

  • Росток, заводу "Точелектроприлад"
  • Українського товариства глухих
  • Київського авіаційного інституту
  • Імені Корольова 
  • Київського політехнічного інституту

1955 року споруджено будинок Культурного центру Українського товариства глухих. Нині це найдавніша споруда з-поміж усіх будинків культури району, що вціліла. 

1957 року за типовим проєктом архітектора Костянтина Барташевича споруджено найбільш монументальний пала культури району - заводу "Точелектроприлад" (нині "Росток")



У 1978 році відкрито цікаву споруду Палацу культури Київського інституту інженерів цивільної авіації (нині Київський авіаційний інститут).

Палац культури КІІЦА (нині КАІ). 1980-і роки

Будівництво палацу культури КІІЦА (нині КАІ). 1970-і роки. Фото з фондів Музею КАІ

1984 року за проєктом архітектора Валентина Єжова споруджено один із найцікавіших палаців культури радянського періоду - заводу імені Корольова



Також у 1984 році було споруджено один із найбільших у Києві палаців культури - Центр культури та мистецтв Київського політехнічного інституту.


Також у районі є будинок культури селища Жиляни, успадкований від тих часів, коли селище ще не було частиною Києва. 
Будівлю споруджено 1957 року як сільський клуб. У 1990-х роках клуб був занедбаний. Реконструйований у 2000-х роках, він є важливим культурним осередком селища.

Деякі будинки культури вже в минулому.

Клуб імені Кірова. Його було відкрито 1946 року на Чоколівці у невеликому будинку. 1950 року замість нього побудували двоповерхову капітальну будівлю, яку знесли 1970 року.

Перша будівля клубу ім. Кірова. Малюнок. З фондів бібліотеки.

Будівництво капітальної споруди клубу ім. Кірова. Фото з фондів бібліотеки.

Ще у 1870-х роках у Залізничній колонії було збудовано будівлю їдальні для залізничників. Згодом (у 1918 році) тут діяв Залізничний театр, а потім, аж до 1980-х - був будинок культури Київського електровагоноремонтного заводу. Будівлю знесли у 1980-х роках. Нині на цьому місці - площа Євроатлантичного Альянсу перед Південним вокзалом.

10 квітня, 2020

Імена, з якими ми живемо. Вулиця Миколи Голего

Вулиця Миколи Голего - вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевість Караваєві дачі. Пролягає від вулиці Вадима Гетьмана до вулиці Ніжинської. Прилучаються вулиці Тетяни Яблонської та Генерала Тупикова. Сучасна назва на честь українського вченого-механіка, члена-кореспондента НАН України Миколи Голего - з 2017 року.
Життя і діяльність Миколи Голего була тісно пов’язані з нашим районом. Він був першим ректором Київського інститут інженерів цивільної авіації в 1954-1975 рр. (тепер НАУ), директором авіаремонтного заводу 410. Микола Голего - український вчений-механік, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки УРСР, член-кореспондент НАН України, керівник авіаційних підприємств, пілот.
Микола Лукич Голего народився 15 червня 1914 року на ст. Христинівка, нині Черкаська область. Дитинство допитливого хлопчини співпало з великими перетвореннями в державі. 
1938 року з відзнакою закінчив Київський авіаційний інститут, одночасно — льотні курси, пілот IV класу, після чого був направлений до Харкова на авіаційний ремонтний завод 242 ЦПФ. Шість років свого професійного життя він віддав саме цьому підприємству. Там він працював спочатку майстром, потім провідним інженером з двигунів і, нарешті, начальником моторного цеху. У лютому 1939 року його нагороджено знаком «Відмінник Аерофлоту».  

Під час Другої світової війни разом з заводом евакуювався до Алмати, де працював начальником цеху. В 1942 році його переводять на посаду головного інженера Актюбинського авіаційного ремонтного заводу 406 ЦПФ. З 1944 року керував організацією у Дніпропетровську нового авіаремонтного заводу, який випускав продукцію для фронту. На цій посаді Микола Голего працював до 1948 р. За забезпечення ремонту літаків і двигунів у короткий термін нагороджений орденом «Знак Пошани» та медаллю «За трудову звитягу», в 1946 - медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».
З липня 1948 року починається київський період в трудовій діяльності Миколи Голего В Києві також організовується новий авіаремонтний завод №410 в аеропорту «Жуляни». Протягом п’яти років Микола Голего працював директором цього заводу, який відомий у світі як провідне підприємство з ремонту літаків «Ан» та авіадвигунів. Працюючи на такій відповідальній і нелегкій посаді, Микола Лукич провадив науково-дослідну роботу в галузі трибології (науки про тертя та зношування) металів, яка стала основою його кандидатської дисертації.
З вересня 1953року починається найбільш важливий і цікавий період в житті М. Голего. 

Його призначають на посаду завідувача кафедри технології ремонту авіаційної техніки в Київському інституті інженерів цивільної авіації. А в січні 1954 року він стає ректором інституту. На цій посаді він працює 21 рік. За час його ректорства було майже з нуля збудовано корпуси, гуртожитки КІІЦА, спорткомплекс з басейном, аеродинамічну трубу, радіополігон, науково-виробничі майстерні, гаражі, бібліотеку, ангар, поліклініку, спортивно-оздоровчий табір «Авіатор», їдальню, студентський клуб. Він проводив велику науково-методичну та науково-дослідну роботу. Він розробив нові програми технологій випробувань та ремонту літаків і авіаційних двигунів. В 1963 р. Н.Л. Голего захистив докторську дисертацію, а 1964 р. йому присвоєно звання професора. Микола Голего – член-кореспондент Національної Академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України. Він є автором більш як 300 наукових статей і 4 монографій. Як педагог він підготував 30 кандидатів та докторів наук. Багато наукових розробок впроваджено в практику роботи підприємств авіаційної промисловості й авіаремонтних заводів. У 1966 році вищий навчальний заклад нагороджено орденом Трудового Червоного прапору, ще через рік інституту вручено Пам'ятний прапор Міністерства цивільної авіації СРСР, а у 1970 році —Ленінську ювілейну грамоту як кращий вищий навчальний заклад серед навчальних закладів Міністерства цивільної авіації.
З 1977 року Микола Голего працював директором Науково-технічного центру «Триботехніка» НАН України, займався проблемами космічної галузі в площині підвищення довговічності та надійності роботи машин та механізмів. Займався науковим дослідженням експлуатації, ремонту та довговічності машин, вивчав теорію схоплювання, явища фретинг-корозії.
Микола Лукич Голего прожив нелегке, достойне, плідне і довге життя. Він помер на 99-му році життя 27 серпня 2012 року в Києві. 29 квітня 2014 р. КМДА підтримала пропозицію НАУ про встановлення меморіальної дошки  М. Л. Голего на 1-му корпусі університету. Дошку було встановлено 12 квітня 2018 р.

Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»