Пішохідна бібліоекскурсія Солом'янка

15 листопада Бібліотека Сковороди завершує екскурсійний сезон 𝟐𝟎𝟐𝟓 року. І символічно, що прощаючись до весни, ми вирішили провести вас вуличками та провулками місцевості, яка дала назву всьому нашому району – Солом’янки.

Про що ж розкаже і що покаже цього разу києвознавець Олександр Михайлик? Не будемо розкривати всі карти, але ви точно дізнаєтеся про таке:

Звідки походить всім знайома назва Солом’янка і чи є розбіжності в її трактуванні?

• Як солом’янчани у 1901 році вирішили створити окреме місто – Олександрію?
• Де мешкали Василь Липківський, Степан Васильченко, Валерій Шевчук, Марія Капніст та інші солом’янські зірки?
• Що вціліло від забудови старої Солом’янки?
• І нарешті, де розташована найстаріша бібліотека району?

Хочете змістовно прогулятися з нами? Чекаємо. Реєстрація не потрібна!

Історичні карти Солом'янки. План Києва 1903 року

Інженер шляхів сполучення Микола Максимович 1903 року склав план Києва та його прирічних земель. Цей план порівняно з іншими є доволі маловідомим. Його надруковано в знаменитій друкарні Стефана Кульженка.

На ньому, традиційно до більшості планів, представлено Шулявку та райони на правому березі Либеді. План відзначається значною деталізацією об'єктів інфраструктури.

Об'єкти пронумеровано, проте на лицьовій стороні плану пояснення немає. Ми можемо розшифрувати деякі – 3 Кадетський корпус, 4 залізнична лікарня, 5 та 6 залізничні майстерні, 7 вокзал, 8 церква Покрови Пресвятої Богородиці, 9 паровозне депо, 10 Солом'янське кладовище, 11 Кадетський гай, 28 та 29 військовий млин і пекарня, 30 Бактеріологічний інститут, 31, 32 цегельні заводи.

Вуличну мережу Солом'янки і Протасового яру зображено умовно, без назв.

На іншому фрагменті – Казенні Дачі (не підписані) та Шулявка. 1 – Політехнічний інститут, 2 церква св. Марії Магдалини. Підписано вулиці, проте вулична мережа Шулявки змальовано умовно.

Історичні карти Солом'янки. План 1900 року

1900 року було видано маловідомий план Києва, який, як і більшість попередніх, охоплює частину території нашого району вздовж річки Либідь – Шулявка, Солом'янка та Протасів Яр.

На першому фрагменті – Солом'янка та Протасів Яр. Під числом 69 – Бактеріологічний інститут.

На іншому фрагменті – Шулявка, поряд гасові склади. На захід – Казенні землі. Південніше залізниці – Кадетський корпус та Кадетський гай. Під числом 70 Політехнічний інститут, 71 – церква св. Марії Магдалини.

Історія бібліотек Солом'янського району. Бібліотека "Солом'янська"

Бібліотека "Солом'янська" найстаріша в Солом'янському районі міста Києва. Історія її створення сягає позаминулого століття, коли купець Олександр Пустинський придбав на Солом’янці, поблизу майбутньої Покровської церкви (зведена у 1895-1897) 5 десятин землі і побудував 1894 року великий будинок.

Будинок Пустинських. Креселення, 1894 рік. З архіву Володимира Невзорова

З 1910 року садибою володів зять Пустинського, Михайло Стрекалов, а з 1911 – його дружина Лідія, донька Олександра Пустинського. Тож ця місцевість здобула назву тодішнього власника будинку – Стрекаловка.

Родина Пустинських-Стрекалових мала чудову бібліотеку, якою в 1910-1914 роках користувався відомий письменник Степан Васильченко (тоді він винаймав житло у будинку). Лідія Гридіна (дочка Михайла Стрекалова) на потреби району подарувала під бібліотеку 4 кімнати у власному будинку загальною площею 115 м². У іншій половині продовжувала жити родина. В 1936 році бібліотека відкрила свої двері. В 1937 році бібліотеці присвоєно ім’я льотчика Валерія Павловича Чкалова. У будинку Стрекалових бібліотека працювала до 70-х років ХХ століття, поки сам будинок не було знесено. У фонді бібліотеки і досі є багато книжок, що мають штамп із такою адресою - вулиця Островського, 22.

Родина Пустинських-Стрекалових та їх друзі. Внизу посередині в білому – письменник Степан Васильченко. Початок 1910-х. З архіву Володимира Невзорова.

Під час радянсько-німецької війни 1941-1945 років бібліотека не працювала, за приміщеннями наглядала Лідія Грідіна, а найцінніші видання з бібліотеки забрала на зберігання матушка Покровської церкви на Солом'янці Марія Доброгорська.

Після Другої світової війни бібліотека знову розпочала свою роботу. У 1946 році на бібліотеку було складено Реєстраційну картку, видану Комітетом у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР. 

У 60-х роках мешканців будинку Стрекалових було розселено в нові квартири в щойно збудованих багатоповерхівках, а сам будинок згодом знесено. З 1 січня 1964 року бібліотека орендує нежитлове приміщення на Повітрофлотському проспекті, 8/20 площею.

1970 року споруджено 9-поверховий будинок на вулиці Кавказькій, 7. На першому поверсі будинку відтоді діє бібліотека.

Рішенням Київської міської ради №336/1340 від 10 листопада 2016 року бібліотеку перейменовано з «Бібліотеки для дорослих ім. Валерія Чкалова» в «Бібліотеку для дорослих «Солом'янська»» в рамках кампанії декомунізації, спричиненої російсько-українською війною.

Приміщення бібліотеки з 1970 року

Оскільки у основі бібліотеки – приватна книгозбірня, то у фондах збереглися книги, видані до 1941 року. Є книги кінця 19-початку 20 століття. Можна припустити, що частина з тих книг походить іще з приватної книгозбірні родини Стрекалових. Ці книги є справжніми бібліотечними раритетами і становлять особливу цінність.

Історичні карти Солом'янки. План 1899 року

З-поміж планів Києва кінця ХІХ - початку ХХ століття є як відомі, так і маловідомі. До останнього належить план 1899 року.

Як і більшість, він зосереджений на самому місті, проте на нього потрапили і передмістя. Зображено Дачі (Казенні Дачі), Шулявку, Верхню та Нижню Солом'янку та Протасів Яр.

Варто розглянути фрагменти детальніше. План рясніє цікавими деталями. Так, бачимо напис "Земля Інженерного відомства. Місце побудови Політехнічного інституту". Позначено чавуно-ливарний завод, йдеться про завод "Гретер, Криванек і Ко". Між Шулявкою та залізницею – склади гасу.

Підписано не лише Кадетський корпус, а й ставок та лазню.

На іншому фрагменті карти – околиці вокзалу. Підписано залізничні майстерні, Колонію залізничних службовців та Училище технічне. Землі між Верхньою і Нижньою Солом'янками та Протасовим Яром – "Дача рогатої худоби митрополичого двору" (скотного в оригіналі). Ці землі належали церкві аж до 1917 року і тому тривалий час не мали забудови.

Підписано Бактеріологічний інститут, Байковий гай, а в ньому – Сухарний завод (військовий паровий млин та хлібопекарня).

Історія району на сторінках газет. Як селище Солом'янка ледве не стало містом Олександрія

Продовжуємо цикл публікацій відомого києвознавця та екскурсовода Віктора Киркевича. Того року він опублікував у газеті 5 своїх статей з історії району, сам Віктор Киркевич був мешканцем Відрадного, жив на бульварі Вацлава Гавела. Нами опубліковано вже його статті "Звідкіля Шулявка?", "Залізнична колонія" та "Будинок, який знає міністрів і пам'ятає кадетів".

Оригінал газети зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в грудні 2024 року.

Втрачені споруди. Історична забудова Солом'янки

У 1960-1970-х було здійснено масштабну реконструкцію Солом’янки. 1966 року розпочато реконструкцію непарного боку вулиці Липківського (тоді Урицького). Парний бік вулиці Липківського до 1970-х здебільшого займала стара малоповерхова забудова. 1976 року було розпочато реконструкцію парного боку вулиці Липківського з розширенням її до 40 м. Відтак протягом 1960-х-1970-х років було знесено стару забудову вздовж вулиці. Останнім наприкінці 1970-х знесли триповерховий будинок за адресою вул. Урицького, 38, збудований у 1914 році. Це була єдина триповерхівка старої Солом'янки, в ній протягом всього існування діяв кінотеатр.

На унікальних світлинах першої половини 1960-х – історична забудова Солом'янки, яку невдовзі буде знесено.

Урицького, 23

Ріг тодішніх вулиць Урицького та Бригадирської

Ріг тодішніх вулиць Урицького та Бригадирської

Ріг вулиці Урицької та Кубанської, непарний бік

Вулиця Урицького, 84, ріг вулиці Кубанської, парний бік

Урицького, 38. 1977 рік, фото Василя Галайби

Історичні карти Солом'янки. План 1879 року

План Києва з передмістями, який 1879 року уклав землемір Валерій Бошно, зафіксував і тодішні предмістя Шулявка, Солом'янка, Протасів Яр, хутір Байкова, тобто прилеглі до Либеді місцевості нашого району.

На першому фрагменті зафіксовано дві Шулявки. Перша, праву або міську, на плані вона "передмістя Шулявка". Цю частину поселення включено до меж Києва ще 1851 року. Друга, ліва або сільська, на плані "дєрєвня Шулявка", цю частину було включено до меж Києва лише 1914 року.

Будівля поряд із цифрою 14 – Кадетський корпус.

На наступному фрагменті – Нижня та Верхня Солом'янки. Від першої досьогодні лишилася тільки вулиця Вокзальна. Саме 1879 року їх було включено до меж міста. Ліворуч на плані передмістя Протасів Яр, яке увійде до меж Києва лише 1910 року. Змальовано два цегельні заводи. Будівля вище цифри 15 – залізничний вокзал.

Ліворуч від передмістя Протасів Яр – Байків хутір, що колись належав генералу Сергію Байкову та після його смерті 1848 року перейшов у володіння військовим відомством. Це остання карта, яка його зафіксувала. 1885 року на місці хутора буде споруджено комплекс військового млина.

Історія Солом'янського району на сторінках газет. Від соломи до хмарочосів

Стаття присвячена історії Солом'янки та Залізничної колонії. Опублікована в газеті "Вечірній Київ" у 2009 році, 3 квітня. Авторка Оксана Михайлова.

Копія статті зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в червні 2025 року.

Зниклі вулиці Солом'янського району. Зниклі вулиці Солом'янки

Продовжуємо рубрику, в якій розповідаємо про всі зниклі вулиці, які існували в нашому районі.

Третій допис нашого циклу - зниклі вулиці Солом'янки. Ми дотримуємося хронологічного принципу, тобто розповідаємо про місцевості в порядку їх виникнення.

У 1960-х-1970-х роках було здійснено значну реконструкцію Солом'янки, тож зникло дуже багато вулиць, а саме: 4 вулиці, 4 провулки, 2 проїзди, 1 тупик.

Вулиці: Бригадирська, Данилівська, Єрмака, Таманська. Провулки: Базарний, Вокзальний, Єрмака, Солом'янський. Проїзди: Єрмака, Миколи Островського. Тупик: Тетянівський.

Вокзальний провулок фізично пролягав у межах сучасного Шевченківського району, проте територіально в межах Нижньої Солом'янки, тож ми його включили в допис.

Солом'янка. Фрагмент плану Києва 1947 року

Далі докладно розповімо про кожну вулицю.

Бригадирська вулиця. Пролягала від вулиці Урицького (нині — вулиця Митрополита Василя Липківського) до вулиці Патріарха Мстислава Скрипника.

Вулиця виникла наприкінці XIX століття під назвою Покровський провулок, від Покровської церкви, розташованої поруч. Простягалася від Мстиславської (нині — вулиця Патріарха Мстислава Скрипника) до Отділенської вулиці (згодом — вулиця Єрмака). На карті 1943 року позначена як Мстиславський провулок. У 1955 році набула назву Бригадирська вулиця, проходила від вулиці Мстислава Скрипника до тупика поблизу вулиці Кудряшова.

Наприкінці 1960-х років скорочена до вулиці Урицького у зв'язку зі зміною забудови та переплануванням. Стару забудову було знесено до початку 1970-х років. У 1981 році назву вулиці було скасовано, фактично — приєднано до Стадіонної вулиці, початкова частина теперішньої Стадіонної вулиці — це колишня Бригадирська вулиця.

Будинок на розі з вулицею Бригадирською (ліворуч). 1964-1965 роки. Опублікував В'ячеслав Настецький

Данилівська вулиця. Пролягала від Мокрої вулиці до Кавказької вулиці.

Вулиця виникла наприкінці XIX століття, тривалий час мала назву Новий провулок. Назва Данилівська вперше зафіксована 1935 року. Ліквідована 1971 року разом із навколишньою малоповерховою забудовою.

Вулиця Данилівська, січень 1952. Опублікував Вадим Смирнов у фейсбук-групі Solomenka.kiev

Вулиця Єрмака. Пролягала від Мокрої вулиці до Кавказької вулиці.

Виникла наприкінці 90-х років XIX століття під назвою Отділенська вулиця. З 1938 року — вулиця Єрмака, на честь козацького отамана Єрмака Тимофійовича (назву підтверджено 1944 року). На карті 1943 року позначена як Солом'янська.

Ліквідована 1977 року у зв'язку зі знесенням навколишньої малоповерхової забудови та переплануванням Солом'янки.

Таманська вулиця. Пролягала від вулиці Урицького (нині — вулиця Митрополита Василя Липківського).

Вулиця виникла в 1-й половині XX століття, була частиною вулиці Урицького. Назву Таманська вулиця набула 1955 року. Ліквідована 1977 року у зв'язку зі зміною забудови Солом'янки. Нині - безіменна алея, що пролягає вздовж Солом'янського кладовища у парку імені Миколи Зерова.

Базарний провулок. Пролягав від вулиці Урицького (нині — вулиця Митрополита Василя Липківського) до Данилівської вулиці.

Провулок виник у 1-й третині XX століття, ймовірно під такою ж назвою (від розташованої неподалік ринкової площі Солом'янки). Ліквідований разом із навколишньою малоповерховою забудовою та переплануванням Солом'янки наприкінці 1960-х років. Офіційно ліквідований у 1977 році.

Вокзальний провулок. Пролягав від вулиці Симона Петлюри (тоді — Безаківської, Комінтерна) до вулиці Гетьмана Павла Скоропадського (тоді — Караваєвської) (фактично - до тупика).

Провулок виник близько 1910 року (саме тоді вперше фіксується у довіднику «Весь Киев») під назвою Безаківський. Спершу пролягав від Безаківської вулиці до тупика поблизу Караваєвської вулиці, однак вже у 1920-х роках виходив до Караваєвської вулиці. Після будівництва ТЕЦ знову став закінчуватися тупиком. З 1938 року — Привокзальний провулок. Назву Вокзальний провулок набув 1944 року. Офіційно ліквідований 1977 року у зв'язку зі зміною забудови.

Провулок Єрмака. Пролягав від вулиці Єрмака до Кавказької вулиці.

Провулок виник наприкінці XIX століття — на початку XX століття як частина Мокрої вулиці за найменуванням річки Мокрої, що протікала неподалік. Назву провулок Єрмака набув 1955 року.

Ліквідований у зв'язку зі знесенням навколишньої малоповерхової забудови та переплануванням Солом'янки в 1977 році.

Солом'янський провулок. Пролягав від вулиці Урицького (нині — вулиця Митрополита Василя Липківського) до кінця забудови.

Провулок виник у 1-й третині XX століття, назву здобув, ймовірно, у 1950-х роках (від місцевості Солом'янка, якою пролягає). Доти назви не мав (на карті 1935 року - безіменний провулок).

Офіційно ліквідований у 1977 році. Фактично існує дотепер як безіменний проїзд, що пролягає від вулиці Митрополита Василя Липківського між будинками №35/1 та №35-А.

Проїзд Єрмака. Пролягала від вулиці Єрмака до Данилівської вулиці.

Виник у середині XX століття як проїзд без назви. Назву проїзд Єрмака набув 1952 року.

Ліквідований у зв'язку зі знесенням навколишньої малоповерхової забудови та переплануванням Солом'янки в 1971 році.

Проїзд Миколи Островського. Пролягав від вулиці Урицького (нині — вулиця Митрополита Василя Липківського) до вулиці Миколи Островського (нині — вулиця Патріарха Мстислава Скрипника). Проходив біля теперішнього будинку № 11 по вулиці Патріарха Мстислава Скрипника.

Виник на початку XX століття під назвою Нова вулиця, 1955 року набув назву проїзд Миколи Островського, на честь радянського письменника Миколи Островського.

Ліквідований 1981 року у зв'язку зі зміною забудови Солом'янки.

Тетянівський тупик. Пролягав від вулиці Гетьмана Павла Скоропадського (між основними коліями та північною гілкою).

Виник у 1-й чверті XX століття (вперше зазначений на карті 1918 року, не підписаний). На карті 1943 року — Новолибідська вулиця. Офіційно ліквідований 1977 року. Як безіменний проїзд існує й донині.

Історія Солом'янського району на сторінках газет. Околиця звалася Солом'янкою

Чергова публікація циклу - стаття історика Михайла Рибакова "Околиця звалася Солом'янкою", опублікована в газеті "Прапор комунізму" (або у іншій, на жаль, назва газети не з'ясована) у 1980-х роках.

Оригінал статті зберігається у фондах нашої бібліотеки. Оцифровано восени 2024 року.

Історія Солом'янського району в фотографіях. Новобудови на вул. Липківського, 1967

На фотографії, зробленій у 1967 році - забудова нижньої частини вулиці Василя Липківського. Саме в ті роки зведено кільце з шести 9-поверхівок проєкту 1-464А-20 (в народі "коробочки" за характерний вигляд) - у 1966-му будинок на Липківського, 7, а 1967-му - будинки на Липківського, 3, 5 та Мокрій, 2, 4, 6. На фото бачимо більшість будинків ще в процесі будівництва.

Фото з фондів бібліотеки. Пубілкується вперше.

Некрополі Солом'янського району. Паньківські кладовища

Паньківське кладовище було засноване 1832 року. Поселення Солом'янка тоді ще не існувало (виникло у 1850-х роках), але в долині річки Мокра існував хутір Паньківщина, тож і кладовище спершу називалося Паньківське.

 

Паньківське (старе Солом'янське) кладовище на плані Києва і околиць 1850-1860-х

Коли 1870 року було відкрито залізничний рух і залізничний вокзал, кладовище опинилося в межах зони відчуження залізниці. Рішення міської думи від 23 березня 1878 року його було ліквідовано. Тож для поховань мешканців Солом'янки було виділено ділянку за околицею поселення. Старі поховання було перенесено на нове кладовище. На місці, де колись існувало Паньківське кладовище - територія поштового терміналу біля Південного вокзалу.

На хуторі Паньківщина існувало два кладовища. Про друге майже нічого не знаємо. Фактично, єдиною відомістю про нього є фіксація на плані Києва та околиць 1850-1860-х років. Тож коли воно виникло і коли зникло - наразі невідомо, але на наше припущення, часом виникнення могла бути ще 2 половина XVIII ст. Зникло ж воно, теж на наше припущення, не пізніше 1890-х років, коли більш активною стала забудова долини річки Мокра і вулиці Мокрої. Можливо, його ліквідували ще раніше, коли виникло нове Солом'янське кладовище.

Кладовище в долині річки Мокра на плані Києва і околиць 1850-1860-х

Історія Солом'янського району на сторінках газет - від 1890-х років до нашого часу. Відкриття трамвая на Солом'янку, 1923

Наступна публікація у нашій постійній рубриці, присвяченій історії району на сторінках газет - замітки "Урочисте відкриття Соломенської трамвайної лінії" в газеті "Більшовик" за 1923 рік, 15 листопада, №259.

Оригінал зберігається в газетному фонді Національної бібліотеки України ім. Вернадського.

Історія Солом'янського району на сторінках газет - від 1890-х років до нашого часу. Трамвай на Солом'янці, 1912

Наступна публікація у нашій постійній рубриці, присвяченій історії району на сторінках газет - замітки "Трамвай на Соломенке" в газеті "Киевская мьісль" за 1912 рік, №47.

Оригінал є у газетному фонді Національної бібліотеки України ім. Вернадського.

Історія Солом'янського району на сторінках газет - від 1890-х років до нашого часу. Приєднання Солом'янки, 1910

Наступна публікація у нашій постійній рубриці, присвяченій історії району на сторінках газет - замітки "Присоединение Соломенки к городу газеті "Киевская мьісль" за 1910 рік, №126.

Оригінали зберігаються у газетному фонді Національної бібліотеки України ім. Вернадського.

Історія Солом'янського району на сторінках газет - від 1890-х років до нашого часу. До утворення міста Олександрія, 1909

Наступна публікація у нашій постійній рубриці, присвяченій історії району на сторінках газет - замітки у газеті "Киевская мьісль" за 1909 рік (номери 166, 167, 171, 175, 189, 300, 311, 312, 318, 319, 321, 333) "До утворення міста Олександрія". Йдеться про невдалу спробу утворити з Солом'янки та прилеглих місцин місто Олександрія.

Оригінали зберігаються у газетному фонді Національної бібліотеки України ім. Вернадського.

Історія Солом'янського району на сторінках газет - від 1890-х років до нашого часу. Сполучення Верхньої Солом'янки, 1902

Наступна публікація у нашій постійній рубриці, присвяченій історії району на сторінках газет - замітка у газеті "Киевлянин" №299 від 29 жовтня 1902 року "До врегулювання сполучення Верхньої Солом'янки з містом".

Оригінал зберігається у газетному фонді Національної бібліотеки України ім. Вернадського.

Історія Солом'янського району на сторінках газет - від 1890-х років до нашого часу. Знесення відчужених будівель, 1902

Наша наступна публікація у нашій постійній рубриці, присвяченій історії району на сторінках газет - замітка у газеті "Киевлянин" №198 від 20 липня 1902 року "Солом'янський залізничний віадук".

Оригінал зберігається у газетному фонді Національної бібліотеки України ім. Вернадського.

Історія Солом'янського району на сторінках газет - від 1890-х років до нашого часу. Солом'янський залізничний віадук, 1902

Наша наступна публікація у нашій постійній рубриці, присвяченій історії району на сторінках газет - замітка у газеті "Киевлянин" №198 від 20 липня 1902 року "Солом'янський залізничний віадук".

Оригінал зберігається у газетному фонді Національної бібліотеки України ім. Вернадського.