Все починалося в середині ХІХ століття. В російській імперії розпочиналося промислове піднесення. Виникали численні фабрики, заводи, підприємства. Основними засобами перевезення все ще залишалися річки та дороги. Але річкою переправляти товари було повільно – траплялося, що замовленої продукції слід було чекати рік.
Перша в російській імперії залізниця з’явилася 1837 року. Однак на початок 1860-х їх було ще замало для промисловості, що активно розвивалася. Перший проєкт розвитку залізниць, що передбачали сполучення центральної росії з українськими губерніями і Одесою зокрема, було розроблено ще 1845 року – за Миколи І.
Перші залізниці в межах сучасної України було споруджено 1861 року зі Львова до Перемишля (тоді територія Австро-Угорщини) та від Одеси до Балти 1865 року.
Київ як місто, що переживало соціальне, економічне та культурне піднесення, гостро потребувало залізниці. Постало питання – як прокласти залізницю містом? З огляду на рельєф місцем прокладання колії було обрано долину річки Либідь. Це полегшувало справу, бо не потрібно було здійснювати додаткових земляних робіт.
1866 року частину земель у долині Либеді було вилучено під будівництво залізниці, основні роботи з прокладання якої виконано у 1866–1868 роках. В місці, де залізницю перетинала річка Вершинка, притока Либеді, було споруджено гарний водопропускний тунель, який зберігся донині та використовується за призначенням.
Місце для майбутнього вокзалу було обрано на тодішній околиці міста – поблизу невеликого тоді поселення Солом’янка та Галицької ринкової площі – і водночас звідти до таких важливих місць, як Університету та головної вулиці – Хрещатика – було порівняно недалеко – лише 15-20 хвилин їзди.
Закладання та освячення спорудження будівлі пасажирського вокзалу відбулося 8 серпня 1867 року за участі вищого керівництва краю, духовенства та архітектора. Автором проєкту став архітектор Іван-Фрідріх Вишневський. Про нього відомо дуже мало. Не збереглося навіть жодного зображення зодчого. Хоча окрім будівлі залізничного вокзалу, він спорудив у Києві ще й Деміївський цукрорафінадний завод (нині кондитерська фабрика "Roshen"). Вокзал стилістично було споруджено в популярному на той час стилі англійської готики.
До осені 1867 року було збудовано перший поверх до рівня карниза. 1868 року завершено середню двоповерхову та бічні триповерхові об'єми та встановлено дах. 1869 року здійснено внутрішній оздоблювальні роботи. Довжина вокзалу склала 133 м.
Проєкт будівлі вокзалу в Києві
Будівля вокзалу в Києві
Будівництво вокзалу, 1869 рік
Перший робочий потяг прибув на вокзал з боку Фастова 4 вересня 1868 року.
Прибуття першого робочого потяга, 4 вересня 1868 року
Водночас було розпочато будівництва суміщеної з пасажирським вокзалом товарної станції (проіснує тут до 1907 року), а також залізничної інфраструктури – паровозного депо (нині локомотивне депо «Київ-Пасажирський») та залізничних майстерень (нині це Київський електровагоноремонтний завод). Залізничні майстерні, що мали б обслуговувати усі Південно-Західні залізниці, запрацювали 1868 року. Спершу в їх складі діяло і паровозне депо, відкрите 7 червня 1870 року.
Зі сходу вже наближалася нова залізниця (отримає назву Північно-Східної або Московсько-Києво-Воронізької). 17 грудня 1868 року було відкрито рух від Курська до Броварів, а 30 серпня 1869 року від Броварів до тимчасової станції Дніпро (нині тут платформа «Лівий берег») – будівництво залізничного мосту ще тривало і пасажири мусили переправлятися на правий берег пароплавами.
У лютому 1870 року будівництво мосту було завершено. І 18 лютого (2 березня) 1870 року до Києва прибув перший пасажирський потяг і ця дата вважається офіційною датою відкриття залізничного руху в місті.
Щойно споруджений вокзал. Фото 1870-х років
Київський вокзал був стиковим пунктом двох залізниць – із заходу Південно-Західної, зі сходу Московсько-Києво-Воронізької. Наскрізного пасажирського руху не існувало. Для всіх потягів станція була кінцевою. 1884 року в обидва боки з Києва щодня вирушало по 3 потяги - загалом 6 потягів (кур'єрський, швидкий, 2 поштово-пасажирських, 2 вантажно-пасажирських).
У 1880-ті роки почалися розмови про подальше розширення та розбудову вокзалу. Вже тоді наявний вокзал вважався замалим для міста і було запропоновано перенести пасажирський вокзал в інше місце. Та й пожежа, що сталася на вокзалі 23 серпня 1877 року, була вагомим поштовхом до подібних ідей. Серед пропозицій була навіть Бессарабська площа.
Зрештою від ідеї перенесення вокзалу в інше місце відмовилися, однак з кожним роком ставало все очевиднішим те, що наявну будівлю слід замінити новою – місткішою, сучаснішою.
Колії вокзалу, 1890-ті роки
Протягом 1891-1893 років реконструкцію вокзалу було проведено, він стає повністю триповерховим. Саме тоді було споруджено і окреме паровозне депо. Під Батиєвою горою було споруджено цехи паровозних майстерень, поворотне коло, адміністративну будівлю та приміщення для машиністів.
Пасажирський рух на той час був невеликим. Згідно із розкладом, що діяв на сезон 1898/1899 років, з Києва йшло щодня по одному потягу до Білої Церкви, Варшави, Вільно, Волочиська, Москви, Радзивилова, Умані та Харкова. По два потяги йшло до Воронежа та Миколаєва. Тобто, за день в усіх напрямках з Києва вирушало 12 потягів.
20 серпня (1 вересня) 1894 року до залізничного вокзалу відкрито рух електричних трамваїв (Вокзальна лінія, що сполучила вокзал та Бессарабську площу). З 1910 року маршрути отримали №2 та 13. Кінцева була на площі перед вокзалом, а 1908 року лінію подовжено, кінцева була на місці сучасного Приміського вокзалу.
На першому етапі, протягом 1898-99 років було розглянуто ряд ескізних проєктів.
Однак вже в перші роки ХХ століття, окрім проєктів будівництва нової будівлі вокзалу, було запропоновано ще два – добудувати з боку Солом’янки симетричну споруду вокзалу, сполучену з наявним надколійним конкорсом (1903 рік, зрештою, це було реалізовано, але лише за 100 років потому) та перенести дещо південніше, в район урочища Протасів яр, товарну станцію (це також було втілено, станцію збудовано у 1902-1907 роках).
Таким чином, було повністю відокремлено пасажирський та вантажний рух – вантажні потяги й донині йдуть в обхід вокзалу спеціальною північною обхідною гілкою.
З початку XX століття, із відкриттям нових залізниць Київ-Ковель та Київ-Полтава, туди пішли поїзди. З появою дачних селищ Ірпінь, Буча, Дарниця, Боярка туди в теплу пору року курсували спеціальні дачні потяги.
1912 року з Києва в західному напрямку вирушало 9 потягів, у східному – 8 потягів. Цікаво, що вже тоді існувало явище, яке зараз називають "двогрупні потяги", коли два потяги, які йдуть фізично як один, на певній станції розділяються на два і мають різні кінцеві. Такими були потяги Київ-Катеринослав/Миколаїв, Київ-Одеса/Підволочиськ, Київ-Одеса/Умань/Новоселиця та Київ-Воронеж/Санкт-Петербург.
Стару будівлю вокзалу було закрито. 1908 року, ще до остаточної ліквідації старої будівлі вокзалу, споруджено тимчасове дерев’яне приміщення, фактично барак (розраховане на 3-5 років, воно проіснувало в якості вокзалу 25 років).
Історія старої будівля вокзалу закінчилася так. Згідно із документами, що зберігаються у фондах Державного архіву міста Києва (фонд 163, опис 57, справа 45), конкурс на підрядні роботи по розбору старої будівлі вокзалу було призначено на 9 квітня 1913 року. Охочі мали подати заяву та внести під заставу 700 карбованців. Виконавець мав розібрати усю споруду до основи, причому по цеглинці, а потім – відсортувати і правильно скласти матеріали у вказаному місці. Роботи мали бути здійснені протягом 2 місяців. Тож у 1913 році стару будівлю вокзалу було остаточно розібрано.
Того ж 1913 року було оголошено архітектурний конкурс на спорудження нової будівлі вокзалу. Про це ми розповімо в наступних дописах.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.jpg)