Імена, з якими ми живемо. Вулиця Академіка Карпінського

В Солом’янському районі є вулиці, що носять імена особистостей, які не мають прямого стосунку до Києва. Але тим не менше вони є видатними людьми, які зробили значний внесок в скарбницю світової культури, науки і техніки. Таким є видатний російський геолог, петрограф, академік Карпінський Олександр Петрович. 

Вулиця Академіка Карпінського — вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевість Чоколівка. Пролягає від Молодогвардійської до Волинської вулиці. Ім’я видатного вченого носить з 1938 року. 

Карпінський Олександр Петрович народився 26 грудня 1846 року (7 січня 1847 року) на Уралі, в селищі Тур'їнські копальні Пермської губернії (Російська імперія) в родині гірського інженера польського походження. В 1866 році закінчив Гірський інститут в Петербурзі. 

В 1886 Карпінського було обрано ад’юнктом Петербурзької академії наук. В 1889 – екстраординарним, а в 1896 — ординарним академіком. З 1916 року виконував обов’язки віце-президента Академії наук. З 1899 по 1936 роки Карпінський був головою Мінералогічного товариства Росії. З 15 травня 1917 року став першим виборним президентом Академії наук. Під його керівництвом відбувалась перебудова роботи Академії наук. З 1925 року О. Карпінський став дійсним членом ВУАН. В 1925–1936 роках був президентом АН СРСР. 

Наукова діяльність Карпінського була різнобічною: роботи з палеонтології, стратиграфії і тектоніки, петрографії (науки про гірські породи), геології і корисним копалинам Уралу. Він створив і уклав зведені геологічні мапи Уралу і європейської частини Росії. З 1910 року головним об’єктом досліджень Карпінського є викопні організми. Саме Олександр Карпінський поклав початок дослідження Донбасу: в 1870 році він передбачив наявність потужних покладів кам’яної солі в Донбасі. 

Карпінський створив перший в Росії підручник з курсу рудних покладів, розробив принципи класифікації та номенклатури гірських порід. Вчений був одним з організаторів Геологічного комітету. Найбільш відомі праці Карпінського з тектоніки, палеогеографії й палеонтології. Він вперше розкрив основні риси тектонічної будови Руської (Східноєвропейської) платформи, вказавши в 1880 році на наявність в її структурі кристалічної складчастої основи й осадового покриву, виділивши в 1883 році смугу дислокованих осадових порід півдня Росії. Тільки після робіт Карпінського явища трансгресій і регресій отримали в геології обґрунтуване наукове пояснення. В 1899 році було опубліковано монографію Карпінського «Про залищки єдестид і про нове в їхньому роді Helicoprion». В 1906 році було опубліковано його монографію «Про трохилиски». В цьому ґрунтовному дослідженні Карпінський довів, що трохилиски і близькі до них форми є не тваринами (форамініферами, або кишковопорожнинними), як вважали перші дослідники цих організмів, а зневапнянілими споробруньками рослин харофітів. 1869 року Карпінський одним із перших в Росії використав мікроскоп для вивчення гірських порід. На 8-й сесії Міжнародного геологічного конгресу в 1900 році в Парижі Карпінський виступив з доповіддю про принципи класифікації й номенклатури гірських порід, вказавши, що в класифікації вивержених порід першочргове значення повинні мати їхній мінералогічний склад і структура. Геологічні й петрографічні дослідження Карпінського тісно пов’язані з практичною геологією. Загальногеологічні роботи Карпінського, зокрема його геологічні та палеогеографічні мапи, стали основою широких практичних прогнозів для пошуку корисних копалин. За сукупність робіт Карпінського було нагороджено Костянтинівскою медаллю Російського географічного товариства (1892) і премією імені Кюв’є Академії наук Франції (1922). В 1946 році Академія наук СРСР заснувала премію і золоту медаль імені Карпінського, які присуджують за видатні роботи в галузі геології. В 1916 році Карпінського було нагороджено медаллю Волластона - вищою відзнакою Геологічного товариства Лондона, якою відзначають науковців, що зробили найбільший внесок у розвиток геології. 

Олександр Карпінський був постійним представником російської геологічної науки на міжнародних геологічних конгресах (починаючи з 2-ї сесії конгресу в Болоньї в 1881 році); брав участь у складанні геологічної мапи Європи і в уніфікації графічних зображень в геології. Був головою Організаційного комітету й президентом 7-ї сесії Міжнародного геологічного конгресу (1897, Петербург). З 1899 по 1936 роки Карпінський був президентом Мінералогічного товариства. 

Вчений обирався іноземним членом наукових установ і товариств багатьох країн світу: 

• член-кореспондент Геттінгенської академії наук (1892) і дійсний її член з 1926; 
• член-кореспондент Американської академії політичних і соціальних наук у Філадельфії (1897);  член-кореспондент Австрійської академії наук (1897); 
• почесний член Болонської академії наук (1898); 
• іноземний член Національної академії наук деї Лінчеї (Італія, 1898); 
• іноземний член Бельгійської королівської академії наук, літератури і образотворчого мистецтва (1898); 
• член-кореспондент Баварської академії наук (1898); 
• почесний член Академії наук, літератури і мистецтв у Сицилії (1903); 
• іноземний член Німецької академії природознавців «Леопольдіна» (1925); 
• почесний член Швейцарського товариства природознавців (1897); 
• член Лондонського геологічного товариства (1898); 
• почесний член Наукового товариства Мексики (1898); 
• почесний член Японського геологічного товариства (1914) 

Помер Олександр Петрович Карпінський 15 липня 1936 року в с. Удільне біля Москви. Прах Карпінського похований у Кремлівській стіні на Красній площі (найстаріший - за датою народження - з похованих у цьому некрополі). 

Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»