Імена, з якими ми живемо. Вулиця Василя Качалова

Вулиця Качалова - вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевість Відрадний. Пролягає від бульвару Вацлава Гавела до Відрадного проспекту. 

Ім'я видатного російського, радянського актора Василя Качалова носить з 1957 року.

Качалов Василь Іванович (справжнє прізвище — Шверубович) народився 30 січня (11 лютого) 1875 року у Вільно (зараз Вільнюс в Литві). 

Батько - Іоанн Шверубович, був священником, настоятелем Микільської церкві у Вільно, із білоруського шляхетського роду, інші джерела зазначають, що Іоан Шверубович був хрещеним євреєм. Матір (дівоче прізвище Воржеківська, була на половину литовкою (Гінтовт по матері), походила із напівпольської, але давно зрусифікованої православної родини. 

Навчався в 1-й Віленськsq гімназії одночасно з Ф. Дзержинським; однокласником і нерозлучним другом майбутнього актора був Костянтин Галковський, згодом литовський композитор Константінас Галкаускас. Гімназистом Качалов брав участь в аматорських виставах і придбав репутацію декламатора і актора. 

В 1893 році вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету, де грав у драматичному студентському гуртку. Бував у Вільно на канікулах, коли у 1896 році грав разом з Вірою Комісаржевською у виставі за п’єсою Германа Зудермана «Бій метеликів». Пізніше виступав у Вільно й Ковно на гастролях Московського художнього театру. 

В 1896 році Василь Качалов став актором петербурзького Театру Літературно-артистичного товариства, власником якого був Олексій Суворін, власник і редактор газети «Новое время».За однією з версій, саме Суворін придумав сценічний псевдонім «Качалов». За іншою – сам Шверубович, випадково прочитавши в петербурзькій газеті некролог Миколи Качалова (колишнього губернатора Архангельської губернії), вирішив взяти його прізвище. Пізніше познайомився з його сином (Качаловим Миколою Миколайовичем) і розповів йому цю історію, що послужило початком їхньої дружби. 

Влітку 1897 року Василь Качалов брав участь в гастрольній подорожі Василя Далматова, виконуючи великі ролі. 

В 1897-1900 роках Василь Качалов виступав в Казані й Саратові в «Казансько-Саратовському товаристві акторів» під керівництвом Михайла Бородая. 

Тоді ж Василь Качалов познайомився з Ніною Миколаївною Літовцевою. Влітку 1900 вони одружилися в Кисловодську. В 1901 році у них народився син Вадим.

Ніна любила чоловіка і, хоч і бачила його небайдужість до красунь-актрис, ніколи не ревнувала. Пізніше Ніна змушена була покинути сцену через хворобу.

В 1900 році Качалова прийняли в трупу Московського Художнього театру, де він дебютував в ролі Берендея в «Снігуроньці» Островського іде здобув славу, зігравши протягом кар'єри 55 ролей. 

Після Жовтневої революції в 1919-1922 роках гастролював півднем Росії, в Болгарії, Югославії, Австрії, Чехії, Німеччині, Данії и Швеції. На початку 1920-х, переїжджаючи за частинами Білої армії, Качалов опинився в Катеринославі, де випадково знайшовся його син, що служив у білих. Хворого на тиф сина ледве врятували. 

В 1922-1924 роках з трупою МХАТ, якою очолював К. Станіславський, виступав в Європі й в Америці. З 1924 року працював в Москві. 

Значне місце в творчості Качалова займала діяльність на естраді, робота на радіо, запис творів поезії (Сергія Єсеніна, Едуарда Багрицького та інших) і прози для грамофонних платівок. Він створив особливий жанр естрадного виконання драматичних творів - «монтажі», в яких він грав декілька ролей. 

Відомо, що у Василя Качалова була закохана Фаїна Раневська. Вона збирала його фотографії, писала палкі листи, але не відправляла їх адресату. Одного разу Раневська таки побачила Качалова і… знепритомніла. Після цього випадку Фаїна Раневська написала Качалову листа і все-таки відправила його. Качалов швидко їй відповів і залишив на її ім’я квитки. З тих пір вони почали дружити, навіть ходили один до одного в гості. 

Помер Василь Качалов 30 вересня 1948 року від раку легенів у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі. 

Син Качалова - Вадим Шверубович (1901-1981), театральний діяч, мемуарист. 

Внук - Олексій Бартошевич (род. 1939), шекспірознавець, театрознавець. 

Онука - Марія Вадимівна Шверубович (1949-2018), театральна актриса, артистка театру «Современник». 

Правнучка - Ольга Борисівна Любимова - міністр культури Росії (з 21.01.2020 року).

Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»