Імена, з якими ми живемо. Вулиця Василя Чумака

Вулиця Василя Чумака - вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевість Відрадний. Пролягає від вулиці Героїв Севастополя до бульвару Вацлава Гавела.

Василь Григорович Чумак народився 7 січня 1901 року в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині.

Вірші, які Василь Чумак почав писати дуже рано, в 13 років, були написані цілком по-дорослому. Це було за часів царату, коли українська мова була все ще малоросійським наріччям. 

У 1913-1917 роках поет захоплюється російською модерністською творчістю (Бальмонт, Брюсов, Блок), але й великий вплив на В.Чумака справила українська школа модерністів (О.Олесь, Г.Чупринка). 

Молодий поет почав друкуватися у 1917 році. 

Після закінчення гімназії (1918) Василь Чумак переїздить до Києва, де стає активним членом партії боротьбистів, працює в її газеті «Боротьба». Боротьбисти виникли на основі лівого крила українських есерів, пізніше пішли на співпрацю з комуністами. Декілька провідних постатей боротьбистів: Гринько, Любченко, Шумський відіграли активну роль в подіях розстріляного відродження, але практично всі колишні боротьбисти були репресовані в 30-ті, тоді слово «боротьбист» було синонімом поняття «ворог народу». 

Згодом поет приєднується до мистецького об'єднання «Гарт». Від травня 1919-го року В. Чумак був відповідальним секретарем журналу «Мистецтво» і одночасно – співробітником бюро пропаганди Всеукрліткому при Наркомосвіті. 

1919 року з'являється перша та єдина збірка «Заспів», яку Василь Чумак підготував до друку власними силами. Але книга побачила світ лише після трагічної загибелі поета. Книжка справила великий вплив на розвиток революційно-романтичного напряму в українській поезії, а ім’я її автора ставили поряд з П. Тичиною, В. Елланом, М. Семенком. Засвоївши уроки модерністів, він зумів уже після М. Вороного, О. Олеся та Г. Чупринки створити щось принципово нове. Обкладинку до збірки створив Гнат Михайличенко, якому присвячено головний вірш збірки. Ця збірка від початку тридцятих була упродовж чверті століття заборонена радянською владою як націоналістична. 

У 1920-х роках була загальноприйнятою теза Володимира Коряка про Чумака й інших письменників-боротьбістів (Василя Блакитного, Андрія Заливчого, Гната Михайличенка) як про «перших хоробрих» — основоположників української радянської літератури. 

Василь Чумак належав до покоління, яке робило українську революцію і до покоління, яке в трагічних умовах трагічно роздвоїлося. Більша частина категорично не прийняла революції пролетарської. Василь Чумак сполучав в собі риси і українського націоналіста, і людини, яка справді прагнула не лише національного, а й соціального визволення селянства. 

Розстріляний у Києві денікінською контррозвідкою разом із Гнатом Михайличенком за участь в організації повстання проти білогвардійців на Київщині. Причиною смертної кари цих двох талановитих письменників стала участь в організації повстання проти білогвардійців на Київщині 1919 року. Але старша сестра Василя Чумака все життя вважала, що вбили його саме більшовики, а не білогвардійці-денікінці Чи не йшлося про те, що більшовики видали білим своїх конкурентів-боротьбистів? 

Архів Василя Чумака зберігався у письменника Володимира Коряка. Він начебто безслідно зник після арешту останнього. 

Рвучкий ритм, мелодійність інтонації, оригінальні метафори, благозвучні рими та асонанси, характерні епітети-прикладки, лаконізм виразу — все це виказує природний поетичний талант, який спирається на національні художні традиції і збагачений усіма здобутками поетичної, художньої культури. Талановитий поет, юнак був захоплений магією перетворень, і його візії майбутнього оповиті серпанком утопії. Чи не тому його поезія, хоч мала і свій національний, народотворчий смисл бодай завдяки потенції живого художнього слова, була так високо піднесена в наступні страшні часи? 

В. Чумак був не лише поетом, а й здібним прозаїком. Три оповідання — «Товариш» (російською мовою), «Що було» і «Пожовклі сторінки» — присвячені старій школі, середовище якої автор добре знав. Етюд «Бризки пролісок» відбиває настрої учнів гімназії після Лютневої революції. Шкіц «Братові — руку» містить полеміку з пролеткультівськими поетами, які стверджували, що «только в городе возможны и движенье, и борьба». Як своєрідну мемуарну прозу слід розглядати й тюремний щоденник В. Чумака «За гратами». 

Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»