Вулиця Максима Токарева

29 серпня 2024 року вулицю Вузівську в Солом’янському районі перейменовано на честь Максима Токарева.

Того дня загалом було перейменовано 7 вулиць та провулків:

• Вешенський провулок у Деснянському районі столиці на провулок Вячеслава Радіонова
• провулок Достоєвського в Подільському районі – на провулок Максима Кривцова
• вулицю Костянтина Заслонова в Дарницькому районі – на вулицю Геннадія Афанасьєва
• вулицю Нахімова в Подільському районі – на вулицю Миколи Кравченка
• вулицю Стрілкову в Голосіївському районі – на вулицю Олега Дідушка
• вулицю Генерала Наумова у Святошинському районі – на вулицю Олега Мудрака
• вулицю Вузівську в Солом’янському районі – на вулицю Максима Токарева

Із циклу “Прочитання вулиць”

Вулиця Максима Токарева. Фото О. Михайлика

Сучасна назва (з 2024): вулиця Максима Токарева

Підстава для перейменування: на честь честь молодшого сержанта, командира бойової машини — командира відділення 503 окремого батальйону морської піхоти ЗСУ Максима Токарева.

Рішення Київської міської ради: від 29 серпня 2024 року № 1773/9739 «Про перейменування вулиці Вузівської у Солом’янському районі міста Києва».

Місцевість: Олександрівська слобідка

Розташування: пролягає від вулиці Освіти до проспекту Валерія Лобановського

Попередня і первинна назва (Межа 1940-х-1950-х-2024): Вузівська

Максим Павлович Токарев (позивний «Насім»; народився 18 вересня 1996 року в місті Києві — загинув 23 жовтня 2022 поблизу с. Опитне Донецької області) — молодший сержант, командир бойової машини — командир відділення морської піхоти 503 окремого батальйону морської піхоти ВМС України. Загинув на Російсько-українській війні під час виконання бойового завдання. Відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Життєпис

Навчався в Київській міській гімназії № 178, закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури.

В юнацтві долучився до вболівальників футбольного клубу Ультрас «Динамо» (Київ), був представником колективу «Neighborhood». У віці 17-ти років Максим став активним учасником Революції Гідності, пройшов увесь Майдан, мав поранення. 18 лютого 2014 рятував людей із пожежі, коли горів Будинок профспілок на Майдані Незалежності. Був членом Правого Сектору, отримав подяку, підписану Провідником Правого Сектора Дмитром Ярошем. Пізніше доєднався до Муніципальної варти Солом'янського району. Цікавився політикою, мріяв стати народним обранцем (депутатом). Успішно закінчив школу помічника народного депутата, пройшов стажування на посаді помічника-консультанта депутата КМДА Ярослава Горбунова.

Хоча мав дуже поганий зір — мінус шість, у лютому 2020 добровільно підписав контракт із Військово-морськими силами Збройних сил України, воював у лавах 503 Окремого батальйону морської піхоти.

Від початку повномасштабної війни, з 24 лютого 2022, Максим Токарев, знаходився в зоні бойових дій (Марьїнка, Авдіївка, Піски, Торецьк, Красна Поляна й ін.). Двічі виходив з оточення та, у складі бойового підрозділу, виконував завдання командування на лінії фронту. У червні 2022 р., в результаті вибухової травми, отримав вогнепальне осколкове поранення, після лікування повернувся на фронт. У ніч з 23 на 24 серпня 2022, на честь відзначення Дня Незалежності, разом із товаришем, зайшли на тимчасово окуповану територію та встановили прапор 503 ОБМП.

Героїчно загинув 23 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Опитне, Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Очолюючи бойову групу, що поверталася із розвідувального завдання, він загинув і ціною власного життя врятував життя своїм побратимам. Остання посада: командир бойової машини — командир відділення морської піхоти.

Прощання відбувалося на Майдані Незалежності в Києві. Похований на Алеї героїв в Державному історико-меморіальному Лук'янівському заповіднику (Київ, вул. Дорогожицька, 7).