Лекція циклу "Видатні імена Солом'янки": Павло Альошин

4 березня 2026 року виповнюється 145 років від дня народження видатного київського архітектора Павла Альошина. І саме цього дня Бібліотека Сковороди запрошує на лекцію, присвячену зодчому на знак пошани до нього. Краєзнавець Олександр Михайлик невипадково вирішив розповісти про нього в циклі “Видатні імена Солом'янки”

Павла Альошина передусім знають як автора будівлі Педагогічного музею. В історію ж вона увійшла як будинок Центральної ради. Звісно, це лише один епізод, адже 80-річний життєвий шлях митця був плідним. Ми ходимо вулицями міста і бачимо перед собою чимало його робіт, більш або менш відомих.

До речі, в Солом'янському районі є декілька споруд, до будівництва яких доклався Альошин. Деякі менш відомі, але повірте, є такі, які знають всі кияни і де бували всі ми!

Що ж це за будівлі? Далі тримаємо інтригу і вже найближчої середи все розповімо. Впевнені, ви зацікавились! Тож до зустрічі 4 березня, в день народження Павла Альошина.

Лекція циклу "Видатні імена Солом'янки". Іван Сенченко

12 лютого виповнюється 125 років від дня народження письменника Івана Сенченка – справжнього співця Солом’янки, автора унікального циклу "Солом’янські оповідання" (1957). В них він колоритно та яскраво описав нашу місцину, її мешканців та побут.

Напередодні ювілею, 4 лютого, о 17:30 запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди на лекцію про цього письменника. Проведе її Олександр Михайлик, що вже багато років залюблений у його творчість.

Ім’я Сенченка нині, на жаль, є призабутим. Немає ані вулиці, ані меморіальної дошки, присвяченої митцю. Хоча залишив він чималу літературну спадщину – романи, повісті, оповідання та переклади, – востаннє окремою книгою його твори вийшли майже сорок років тому.

Тож чекаємо на вас вже найближчої середи. Разом помандруємо сторінками біографії Івана Юхимовича, почитаємо уривки з його творів та згадаємо стару добру Солом'янку. Приходьте, буде цікаво!

Видатні імена Солом'янки. Іван Селезньов

3 січня 2026 року виповнюється 170 років від дня народження художника та педагога Івана Селезньова.

Киянин, він викладав у легендарній Київській рисувальній школі Миколи Мурашка (про художника залишив згадки у "Спогадах старого учителя" сам Мурашко), потім у Київському художньому училищі.

Життєва і творча біографія митця тісно пов'язана і з нашим районом. 22 роки, з 1898 по 1920, він викладав у Київському Політехнічному інституті. А ще поєднана з історією церкви Покрови Пресвятої Богородиці на Солом'янці.

Під час будівництва церкви, у 1897 році, художник написав для іконостасу чільні образи Покрови Пресвятої Богородиці та св. Платона. Художник прожив 80 років, залишивши по собі значну та розмаїту малярську спадщину.

Тож запрошуємо 7 січня 2026 року на лекцію, присвячену видатному живописцю.

Лекція циклу "Видатні імена Солом'янки". Василь Діденко

Василь Діденко. Він прожив коротке життя, лише 53 роки. Залишив по собі чудові вірші. Саме він написав пісню "На долині туман...".

Наступної середи, 19 листопада, до Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди завітає спеціально запрошена зірка – філологиня та літературознавиця Людмила Даниленко, що розповість про поета Василя Діденка.

Дослідниця запропонує подивитися на постать поета, відомого одним з найгучніших українських хітів XX століття – піснею "На долині туман…", – під Солом’янським ракурсом. Адже навчаючись у Київському університеті в кінці 1950-х, він був читачем нашої бібліотеки. А жив теж поруч – у гуртожитку на вул. Освіти, 4. Був близьким другом Миколи Вінграновського!

Тож запрошуємо!

Видатні імена району. Олекса Гірник

Дивовижним є життя Олекси Гірника. В'язень польських, а потім і радянських таборів. Він потай написав близько 1000 листівок. А 21 січня 1978 року здійснив акт самоспалення біля могили Тараса Шевченка на знак протесту проти русифікації України... 2007 року йому посмертно присвоєно звання Героя України.

23 березня 2023 року най його честь перейменовано вулицю в нашому районі, а саме в місцевості Новокараваєві Дачі. Вона сполучає Відрадний проспект та вулицю Новопольову.

Життя Олекси Гірника пов'язане з Прикарпаттям. Тут, у містечку Богородчани, він народився 28 березня 1912 року. Навчався у рідному містечку, далі у Тернополі, потім в Станіславові (нині Івано-Франківськ). 1937 року був заарештований польською владою, був у концтаборах та в'язницях. 1939 року був заарештований вже радянською владою. 1940 року був засуджений до 8 років таборів, карався на Уралі.

1948 року повернувся у Богородчани, не міг знайти роботу, тож влаштувався у Станіславові. З 1953 року жив у Калуші з родиною (1949 року одружився, 1950 року народився перший син, 1954 року другий).

1965 року з родиною відвідав Київ, оглядав пам'ятки міста.

1976 року облаштував тайник, де писав листівки.

20 січня 1978 року потай від родини вирушив до Києва. Весь день оглядав місто, був у Києво-Печерській лаврі та Софійському соборі. Пізно ввечері виїхав автобусом у Канів.

Оскільки він відвідував місто сам, то лише за тролейбусними квитками та квитками для входу до пам'яток можна гіпотетично відтворити його маршрут.

Отже, вранці він приїхав потягом до Києва. Із залізничного вокзалу він напевно сів у тролейбус №2, що прямував до площі Богдана Хмельницького (нині Софіївська). Відвідав Софійський собор. Далі по якійсь із вулиць він міг спуститися на тодішню площу Жовтневої Революції (нині Майдан Незалежності). Там міг сісти на тролейбус №20 і доїхати до Києво-Печерської лаври.

У ті часи автобуси до Канева вирушали з Подолу, з автостанції "Хорева", що містилася навколо церкви Миколи Притиска. Тож після Києво-Печерської лаври Олекса Гірник міг під'їхати тролейбусом до станції метро "Арсенальна" або пройти пішки. А там сісти на автобус №62 і доїхати ним до Контрактової площі. Звідки вже було близько до автостанції. Звідти він о 19:00 і виїхав у Канів...

Близько 3 ночі 21 січня 1978 року облив себе бензином і здійснив акт самоспалення біля могили Тараса Шевченка, попередньо розкидавши навколо листівки. Декілька з них потай забрав та зберіг міліціонер Олександр Гнучий.

Його поховали у Калуші. Про обставини загибелі рідним потай розповів лікар Михайло Іщенко, що оглядав тіло Олекси Гірника. Він 2004 року написав книгу "Спалився за Україну".

На місці загибелі Олекси Гірника 2009 року встановлено пам'ятний знак. Існує премія імені Олекси Гірника.

У Богородчанах, Івано-Франківську та Калуші йому встановлено меморіальні дошки. У 9 містах є вулиці Олекси Гірника (Івано-Франківськ, Калуш, Канів, Київ, Кривий Ріг, Львів, Олешки, Первомайськ та Сміла).

Видатні імена району. Григорій Гладинюк

Григорій Гладинюк. Колишній кріпак з містечка Базалія на Поділлі, що став одним із провідних рестораторів та готельєрів старого Києва, благодійник. За життя він посприяв відкриттю лікарні для хронічних хворих у Києві, а також лікарні у рідній Базалії. Сприяв 4-й Київській гімназії, училищу сліпих, заклад "Крапля молока".

Останній спочинок він знайшов на Байковій горі. Символічно, що вже по його смерті на тій же Байковій горі, між Клінічним містечком та Олександрівською слобідкою, постав заклад, на який перед смертю він заповів 60 тис. рублів. Це була ідея створення притулку-ясел. Окрім того, на кошти, що залишилися від його статків, мали утримувати притулок для дітей віком до чотирьох років, яких покинули батьки.

У квітні 1913 року Міська дума відвела незабудовану ділянку площею 2,5 десятини між селищем Олександрівська слобідка та Клінічним містечком. Проект триповерхової цегляної будівлі розробив київський архітектор Микола Янішевський. Планували насадити тут фруктовий сад і створити молочну ферму.

30 травня 1914 року було урочисто закладено головну будівлю притулку-ясел ім. Григорія Гладинюка. У церемонії взяли участь Київський, Подільський та Волинський генерал-губернатор Федір Трепов, міський голова Іполит Дьяков, представники благодійних товариств. Митрополит Флавіан здійснив відправу з нагоди закладення споруди. У вересні 1915 року будівництво було завершено.

Проте початок Першої світової війни, на жаль, завадив втілити заповіт Григорія Гладинюка. Під час війни тут було розміщено шпиталь для поранених воїнів. 1922 року у споруді розташувався Інститут селекції. Нині це Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків. На фасаді 2015 року, до 100-річчя від дня завершення споруди, було відкрито меморіальну дошку Григорію Гладинюку.

У пам’ять про благодійний проєкт Григорія Гладинюка у 1930-х неподалік з’явилася вулиця Яслинська. На жаль, вулиці на честь самого Гладинюка в Києві немає.

Лекція циклу "Видатні імена Солом'янки". Олекса Гірник

Останніми роками на карті Солом'янського району все частіше з'являються імена видатних українців різних часів. Багатьох з них ми знаємо, дехто ж, на жаль, поки невідомий широкому загалові. З одним з них – Олексою Гірником – хочемо познайомити вас 17 вересня під час чергової лекції циклу "Видатні імена Солом’янки".

Український дисидент та політв’язень польських та радянських таборів. Саме він у січні 1978 року, напередодні 60-ї річниці проголошення Центральною Радою самостійності України, вчинив акт самоспалення біля могили Тараса Шевченка.

Ця подія сколихнула серця цілого покоління українських патріотів. А у 2023 році у Солом'янському районі з'явилася вулиця на честь Олекси Гірника.

Тож запрошуємо вас завітати до Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди, щоб разом з письменником-краєзнавцем Олександром Михайликом погортати сторінки життя цього славного сина України!

Видатні імена району. Володимир Тимофєєв

Український хімік Володимир Тимофєєв, уродженець Полтави, випускник, а згодом і викладач Харківського університету, у 1899-1908 роках працював у Київському політехнічному інституті.

А у 1906-1908 роках був його директором. Весь час роботи у навчальному закладі був професором кафедри фізичної хімії, 1906 року захистив докторську дисертацію. 1904 року дослідив тепловий ефект при утворенні безводних розчинів.

Жив на території Політехніки у будинку для професорів. 

1907 року науковець повернувся до Харкова, де й жив та працював до кінця життя.

Видатні імена району. Микола Чирвинський

Микола Чирвинський увійшов в історію як один із засновників зоотехнічної науки, перший декан сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту.

Уродженець Чернігова (народився 10 травня 1848 року), закінчив Санкт-Петербурзький землеробський інститут, де й посилився інтерес до зоотехніки. Згодом навчався та працював у Бельгії, Франції, Німеччині.

1898 року розпочався київський період життя науковця. У серпні того ж року його запрошують до нового, щойно заснованого навчального закладу, очолити сільськогосподарське відділення. Очолював його до 1904 року. А з вересня 1905 до червня 1906 був ректором Політехніки. Після того, як подав у відставку, очолював сільськогосподарське відділення. Створив кафедру загальної зоотехнії, в складі якої були зразковий скотарський двір, вівчарня, лабораторія.

1916 року за віком Микола Чирвинський пішов у відставку з посади декана сільськогосподарського відділення. Опісля вів курси вівчарства і загальної зоотехнії. У грудні 1919 поїхав у місто Новочеркаськ (росія), де 5 січня 1920 року помер.

Мешкав науковець у службовій квартирі в професорському будинку біля першого корпусу Політехніки.

Видатні імена Солом'янського району. Костянтин Зворикін

Третім директором Київської політехніки був Костянтин Зворикін. Попри те, що він очолював інститут лише рік, загалом він працював у ньому понад 15 років.

Уродженець російського міста Мурома та випускник Петербурзького технологічного інституту, він 40 років зі свого 67-річного життя жив і працював в Україні.

Спочатку він працює в Харківському технологічному інституті, з 1888 по 1898 роки. читав лекції з борошномельного виробництва і технології деревини, керував проектуванням парових котлів на механічному та хімічному відділеннях.

Коли ж 1898 року було засновано Київський політехнічний інститут, Костянтина Зворикіна запрошують очолити механічне відділення. Він читав курси загальної механічної технології, деталей машин та борошномельного виробництва. Заснував наукову школу обробку металів різанням. Живе він у будинку для викладачів на території навчального закладу.

1904 року він очолює Київську політехніку, стає її третім за ліком ректором. Наступного 1905 року йде з цієї посади та повертається до Харкова. 1918 року науковець повернувся до Києва, став вдруге працювати у Політехніці. А 1922 року очолив науково-дослідну кафедру механічної технології. 1927 року вчений залишив посаду, а 7 липня 1928 року пішов з життя. Його поховано на Лук'янівському кладовищі.

Нащадки науковця теж пов'язали свою долю із Політехнікою. Її закінчили син Олег та онук Костянтин, а також правнуки. Нині онук науковця, Костянтин Зворикін, працює викладачем у навчальному закладі.

28 серпня 2023 року на першому поверсі першого корпусу (біля аудиторії 143) урочисто відкрито барельєф Костянтина Зворикіна (автори – подружжя, молоді скульптори Микола Тихонов та Мілана Янковська).

Видатні імена Солом'янського району. Михайло Коновалов

Значну частину свого життя хімік Михайло Коновалов жив не в Києві. Уродженець російської Ярославської губернії, він навчався та працював у Московському університеті та Московському сільськогосподарському інституті. Відкрита ним реакція дії азотної кислоти на вуглеводні насиченого ряду ввійшла у світову науку під назвою "реакція Коновалова". Та останні 7 років свого життя він жив у Києві, в нашому районі. Працював у Київському політехнічному інституті.

1898 року перший ректор Київської політехніки Віктор Кирпичов запросив науковця до щойно створеного навчального закладу. З 1 липня 1899 року обійняв посаду декана хімічного відділення та завідувача кафедри неорганічної хіміїї.

А з вересня 1902 до липня 1904 року він є директором Політехнічного інституту. Під його керівництвом було побудовано очисні споруди каналізації на території навчального закладу. Жив Михайло Коновалов у будинку для викладачів на території Політехніки. Брав участь у складанні статуту навчального закладу. Піклувався про студентів, був членом комісії, яка могла звільняти їх від плати за навчання, завідував студентською їдальнею, очолив "Товариство допомоги студентам" (1903 рік). 1905 року очолив жіночу курси при гімназії Жекуліної.

Передчасно помер науковець через трагічний випадок. 12 листопада 1906 року він оглядав очисні споруди для біологічного очищення стоків у парку КПІ і не помітивши відкритий люк, потрапив у нього однією ногою та сильно травмувався. Місяць вчений хворів і 12 грудня у віці 48 років помер, попри всі зусилля лікарів. Поховали його на Лук'янівському кладовищі.

Пам'ять про науковця вшанована у Політхнічному інституті. На першому поверсі головного корпусу є його погруддя, у великій хімічній аудиторії висить портрет – серед інших науковців, які там читали лекції. 1985 року на фасаді корпусу йому встановлено меморіальну дошку.

1997 року на хіміко-технологічному факультеті запроваджена премія імені Михайла Коновалова для студентів-органіків.

Видатні імена Солом'янського району. Валерій Шевчук

6 травня 2025 року пішов з життя письменник, поет, літературознавець Валерій Шевчук, один із останніх "шістдесятників", перекладач сучасною мовою творів давньоруської літератури. Переклав "Байки харківські" Григорія Сковороди сучасної українською мовою. Писав вірші все життя, проте вперше їх видав лише 2015 року

Він залишив по собі понад 40 художніх книг (зокрема, збірки "Із вершин та низин", де зібрано цікаві факти з життя українських письменників), понад 500 статей. За роман "Три листки за вікном" 1988 року отримав Шевченківську премію.

Уродженець Житомира, з 1958 року до самої смерті (крім військової служби в 1961-1965 роках) він жив у Києві.

Життя видатного письменника з 1970 року було пов'язане саме з нашим районом, із Солом'янкою. Того року він з родиною (дружина та дві доньки) вселився у письменницький будинок на вулиці Кавказькій, 11. Тож саме на Кавказькій було створено майже весь його творчий доробок, тут протягом 1970-х, позбавлений змоги друкуватися, він створював нові твори.

Останній період життя Валерій Шевчук фактично жив за містом, на дачі, хоча офіційно залишався мешканцем будинку №11 на Кавказькій. Пішов з життя письменник у київській лікарні "Феофанія" після тяжкої хвороби. Знайшов останній спочинок не так вже й далеко від свого київського помешкання, а саме на Байковій горі.

В майбутньому слід вшанувати Валерія Шевчука вулицею, пам'ятною дошкою на будинку.

Видатні імена Солом'янського району. Степан Васильченко

З 1955 року на Чоколівці існує вулиця Васильченка (доти мала назву Воскресенської). Невипадково вулиця на честь видатного письменника письменника Степана Васильченка (справжнє прізвище Панасенко) існує саме в нашому районі.

Адже він жив у садибі Стрекалових, що існувала до 1970-х років поряд із церквою Покрови Пресвятої Богородиці на Солом'янці. Місцина так і називалася, Стрекаловка.

Він оселився у садибі 1910 року, про що згадував у листі:

«Я живу в кінці города, в гарному місці, в саду біля гаю недалеко від станції. Кімната простора. Адреса: Соломенка, Новая улица, усадьба Стрекалових. Коли б ви знали, як у мене тепер тут ловко. Будинок — вікнами в сад, а поза садом — яри та кручі. Вид на город — надзвичайний… Ходжу мало не щодня в Кадетський гай, гасаю босяком по саду…».

Письменник мешкав тут до 1914 року, поки його не мобілізували до війська. Саме у Стрекаловці він написав низку творів: «На чужину», «Роман», «Циганка», «Дома», «Дощ», а також статті для газети «Рада», у якій Степан Васильченко працював журналістом.

Збереглося й унікальне фото, де Степан Васильченко (напівлежить у білому одязі в центрі знімку) – серед представників родини Стрекалових, а на задньому тлі видно й сам будинок.

У будинку була багатюща бібліотека, якою активно користувався письменників. Згодом вона стала основою заснованої 1936 року районної бібліотеки. Ця бібліотека діяла в будинку аж до 1970-х років, поки не переїхала в новий будинок на вулиці Кавказькій, 7.

Роман Ратушний

Роман Ратушний, день народження якого ми відзначаємо 5 липня, загинув, захищаючи Україну. Він не дожив навіть до 25 років, але залишив киянам величезний спадок – врятований від забудови заповідний Протасів Яр.

Все життя Романа було пов’язане із Солом’янським районом. Тут народився у 1997 році, тут закінчив школу, потім фінансово-правовий ліцей. Брав участь у Революції Гідності. З 2019-го на чолі громади боровся за збереження Протаса. А у 2022-му записався добровольцем до 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ "Холодний Яр". Захищав столицю, Сумщину й Харківську область.

Роман загинув 8 червня 2022 року далеко від Києва, в Ізюмському районі, воюючи на Харківщині проти російських загарбників. Мав позивний "Сенека". Адже всі, хто знали цього юнака, відзначали його мудрість, благородність, виняткову принциповість та чесність.

Він жив любов’ю до рідного міста, рідного району. 8 вересня 2022 року вулицю Волгоградську було перейменовано на честь Романа Ратушного. Ще раніше, у липні 2022 року Київська міська рада було підтримала рішення створити ландшафтний заказник "Протасів Яр". 23 листопада 2023 року і йому було присвоєно ім’я Романа.

Видатні імена Солом'янського району. Сергій Веселовський

З Київською Політехнікою та іншими навчальними закладами, розташованими в нашому районі, пов'язано багато визначних імен. Говорячи про ректорів навчального закладу, слід згадати постать Сергія Веселовського.

Сергій Веселовський був студентом, а згодом доцентом Політехніки. Мешкав він неподалік, на Борщагівській, 104. У 1911 році його було заарештовано, але 1913 року амністовано і він повернувся до викладацької діяльності. 1915 року з відзнакою закінчив Політехніку та з того моменту працював на кафедрі сільськогосподарської економіки.

1917 року був членом Центральної Ради. З 1918 року повернувся до викладацької роботи. Був екстраординарним професором кафедри статистики Київського державного українського університету (який певний час містився в приміщенні колишнього Миколаївського артилерійського училища на сучасній Солом'янській площі). Тож у нашому районі він не лише мешкав, а й викладав у двох різних навчальних закладах.

У 1920-1921 роках він був ректором Політехніки. Коли 1922 року з Політехніки було виокремлено Київський сільськогосподарський інститут (до завершення будівництва власних корпусів у Голосіївському лісі містився на території Політехніки), Сергій Веселовський перейшов туди. Працював на кафедрі сільськогосподарської економіки (очолював у 1924-1929 роках). Працював над розробкою української наукової термінології.

У 1930-х роках Сергія Веселовського було репресовано, є відомості, що йому вдалося емігрувати, але дата та місце смерті досі невідомі. Вулиці на його честь або меморіальної дошки немає.

Сергій Веселовський (посередині з паперами) серед групи студентів та викладачів. 1925. рік. З фондів Музею історії НУБІП.

Видатні імена Солом'янського району. Віктор Кирпичов

Серед засновників Київської політехніки одне з чільних місць належить Віктору Кирпичову. Видатний механік, педагог, організатор освіти. Він був засновником і першим директором Харківського технологічного інституту (1885-1898).

Коли 1898 року було створено Київський Політехнічний інститут, першим його директором став саме Віктор Кирпичов. Період, коли він очолював навчальний заклад (до 1902 року) – це будівництво комплексу, тимчасове перебування у будівлі на Бульварно-Кудрявській, 24.

Віктор Кирпичов опікувався навчальними процесами, слідкував за будівництвом. Саме він відкрив завершені навчальні корпуси. На жаль, за підтримку революційного руху студентства його 1902 року було звільнено з посади. Так закінчився короткий, але дуже плідний київський період життя науковця.

31 серпня 1998 року біля головного корпусу Політехніки відкрито погруддя Віктора Кирпичова (скульптор Наталія Дерегус, архітектор Борис Писаренко).

Видатні імена Солом'янського району. Євген Патон

21 червня 2002 року на території Політехніки відкрито пам'ятник Євгену Патону (скульптор Олександр Скобліков), а на фасаді одного з корпусів 4 березня 2024 року – меморіальну дошку. Його ім'я – одне із найбільш яскравих у історії навчального закладу.

Євген Патон – викладач Політехніки

Майже 30 років свого плідного наукового життя, з 1904 по 1929 та з 1935 по 1939 роки, вчений працював у Політехніці. 1904 року він очолив кафедру мостобудування (на якій працював 25 років), а вже за 2 роки став деканом інженерного факультету. У 1935-1939 роках науковець був завідувачем кафедри електрозварювання, яку ж і організував. Саме Євген Патон заснував Інженерний музей, прообраз сучасного Політехнічного музею. Протягом 1905-1912 років він його й очолював.

А 1948 року Євген Патон створив зварювальний факультет.

Вчений був парафіянином церкви св. Марії Магдалини. 1 березня 1919 року у ній було охрещено його сина Бориса. До речі, народився науковець на території Політехніки, тож на фасаді будинку для викладачів, де він побачив світ, йому встановлено меморіальну дошку.

Пам'ятник Євгену Патону на території Політехніки

Видатні імена Солом'янського району. Всеволод Обремський

З-поміж плеяди зодчих, дотичних до спорудження і розбудови комплексу Політехнічного інституту, слід згадати і Всеволода Обремського.

Адже з 1898 по 1900 роки він працював помічником головного, а з 1900 по 1930 роки він працював архітектором Політехніки, а також викладав у навчальному закладі креслення та проєктування.

Всеволод Обремський

Комплекс споруд навчального закладу донині прикрашають такі будівлі, споруджені за його проєктом:

• студентська їдальня (1907 рік)
• амбулаторія (1907 рік)
• 2 житлові будинки для професорів (№3 та 4) (1910 рік)

Сам зодчий з 1898 по 1905 роки мешкав на території Політехніки.

Житлові будинки №3 та 4. Фото Олександра Михайлика

Видатні імена Солом'янського району. Степан Тимошенко

На території Київської Політехніки 1998 року встановлено пам'ятник всесвітньовідомому науковцю Степану Тимошенку (скульпторка Наталія Дерегус).

Уродженець Конотопщини, він закінчив гімназію у Ромені на Полтавщині. Далі шлях майбутнього науковця проліг до Санкт-Петербургу, де він закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення. Студіювався у Німеччині.

1906 року він 24-річним виграв конкурс на заміщення посади професора кафедри опору матеріалів Політехніки. У 25 років він захистив дисертацію. 1908 року написав підручник з курсу опору матеріалів. Цей підручник було видано 1911 і він перевидавався ще понад півстоліття!

У 27, 1909 року, він стає деканом інженерного відділення. Та 1911 за те, що він виступав за рівноправність євреїв при вступі до вищих навчальних закладів, його звільняють з Політехніки і він їде до Петербургу. Повернувся до Києва науковець наприкінці 1917 року. Бере участь у організації Академії наук. А восени 1918 стає одним із її академіків. Він очолює створений ним же Інститут технічної механіки (з 1993 Інститут механіки імені Степана Тимошенка). 1920 року науковець змушений залишити Київ та переїздить до Загреба. А 1922 року науковець переїздить до США.

На Батьківщині науковець побував після тривалої розлуки лише 1958 року. Відвідавши Київ, він побував у Інституті механіки, колись ним створений. Вдруге він відвідав Баткьівщину 1967 року.

Науковець помер у Німеччині, проте похований аж у США біля дружини.

На фасаді будинку по вулиці Гоголівській, 23, де науковець жив у 1917-1920 роках, йому встановлено меморіальну дошку.

Видатні імена Солом'янського району. Сергій Корольов

Сергій Корольов пов'язаний із Києвом, зокрема й із Солом'янським районом. Ще у 1914 році в 7-річному віці він разом із бабусею та дідусем по мамі переїздить до Києва, де живе до 1916 року. Потім Москаленки (батьки матері) разом із онуком переїздять до Одеси. А в 17-річному віці він знову їде до Києва. Він восени 1924 року став студентом Київського Політехнічного інституту, в чому йому допоміг видатний математик Михайло Кравчук.

Навчаючись, він шукає додаткового заробітку, тож розносить газети на Солом'янці. Тож виходив він пішки теренами нашого району тоді чимало. Вже 1926 року він переводиться у Московське вище технічне училище.

Сергій Корольов під час навчання у Політехніці. 1925 рік

Науковець знову відвідав Київ лише через 40 років, у серпні 1965 року. Тоді він, вже головний конструктор ракетно-космічних систем СРСР, відвідав завод "Київприлад" на Брест-Литовському шосе (нині Берестейський проспект), що розташований в межах сучасного Солом'янського району.

1967 року, наступного після смерті вченого, на його честь назвали вулицю на масиві Микільська Борщагівка. Цікаво, що вулиця Академіка Корольова переходить у проспект Академіка Корольова, що має цю назву з межі 1970-х-1980-х років.

1968 року на фасаді головного корпусу Політехніки науковцю встановлено меморіальну дошку. У нашому районі є три пам'ятники Сергія Корольова. Перший було відкрите 1974 року на території ВО "Меридіан", що носить ім'я вченого. 18 січня 2006 року відкрито пам'ятник на території Політехніки. Нарешті, третій відкрито у січні 2012 року на території підприємства "Київприлад".

Так вшановано видатного вченого, конструктора космічних кораблів Сергія Корольова, у житті якого є й Солом'янська сторінка.