Втрачені споруди. Останні будинки старої Шулявки

Ліва частина Шулявки майже вся зникла ще у 1960-х, коли замість мережива вуличок у кварталі між Брест-Литовським проспектом (сучасним проспектом Берестейським), вулицями Шолуденка, Борщагівською та Політехнічним провулком виріс мікрорайон 9-поверхівок.

У 1970-1980-х було знесено залишки старої забудови вздовж вулиці Борщагівської, від Політехнічного провулку до вулиці Янгеля. На цьому місці, вздовж вулиць Борщагівської та Політехнічної, постали здебільшого нові корпуси КПІ.

Найдовше «протрималася» забудова вздовж непарного боку вулиці Боткіна (нині Професора Павловського) – 1979 року тут іще стояло шість будинків (№ 3, 5, 7, 9, 11, 13), із яких один (№ 11) був двоповерховим. 1987 року ще залишалися цілими будинки № 11 і 13. Тобто останні будинки старої «лівої» Шулявки проіснували майже до кінця СРСР.

Нижче фото Василя Галайби, перші два 1978 та 1979 роки, третє та четверте 1987 рік.

Залишки старої забудови вздовж вул. Борщагівської

Забудова вул. Боткіна

Забудова вул. Боткіна

Забудова вул. Боткіна

Видатні імена Солом'янського району. Професор Павловський

19 вересня 2024 року вулицю Боткіна у Солом'янському районі було перейменовано на честь Професора Павловського. Ця постать тривалий час працювала у Київському політехнічному інституті. Факультет авіаційних і космічних систем (корпус №28; на самому корпусі ще 2007 року йому відкрито меморіальну дошку), одним із ініціаторів створення і першим деканом його він був, пролягає саме повз вулицю, яка нині має його ім'я.

Розглянемо основні етапи життя та діяльності науковця.

Народився Михайло Павловський 13 березня 1942 року в селі Ружична (нині у складі міста Хмелньицького), в незаможній селянській родині. Закічивши сільську школу, поїхав до Києва і 1959 року вступив до Київського політехнічного інституту.

1963 року закінчив КПІ з відзнакою. Протягом 1963-1966 років – аспірант кафедри „Гіроскопічні прилади і пристрої”, а з 1968 року – доцент тієї ж кафедри у ступені кандидата технічних наук.

1977 року стає завідвувачем кафедрою теоретичної механіки у ступені доктора технічних наук. 1985 року створив і очолив міжгазузевий науково-дослідний інститут проблем механіки „Ритм”. 1993 року став одним із засновників і декан факультету авіаційних і космічних систем.

З 1996 року – дійсний член Української академії економічної кібернетики, 1997 року став доктормо економічних наук. 2002р. – академік–секретар Аерокосмічної академії України.

Передчасно пішов з життя у віці 61 року після важкої хвороби, 26 лютого 2004 року. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1980 рік), «Заслужений діяч науки і техніки України» (1991 рік), лауреат Державної премії СРСР (1986 рік) та двох Державних премій України (1980, 1992 роки).

Окрім наукової діяльності, був і політичним діячем. З 28 вересня по 27 жовтня 1992 року - міністр промисловості України.

Протягом 1994-2004 років - народний депутат 2, 3, 4 скликань.

Творець власної наукової школи з гіроскопів, навігаційних приладів і комплексів. Став першим доктором наук в Україні у галузі гіроскопів і навігаційних комплексів. Його підручник з теорії гіроскопів був першим галузевим підручником у світі. Під керівництвом Павловського розроблено унікальне обладнання для наземних випробувань ракетно-космічного комплексу «Енергія-Буран», а після Чорнобильської аварії — дистанційно керовані роботизовані комплекси для проведення робіт з радіоактивними матеріалами.

Розробник економічної теорії перехідного періоду та її українського контексту. Докторська дисертація Михайла Павловського з економічної теорії стала першою на пострадянському просторі, яка була присвячена стратегії економіки перехідного періоду. Ввів поняття стійкості економічної системи, що дозволяє дослідити механізми розвитку міжнародних фінансових криз.

Автор близько 450 наукових праць, серед яких 24 підручники та монографії.

Вулиця Професора Павловського

Із циклу “Прочитання вулиць”

Вулиця Професора Павловського. Джерело: google.com

Сучасна назва (з 2024): вулиця Професора Павловського

Підстава для перейменування: назва на честь науковця, економіста, професора Михайла Павловського

Рішення Київської міської ради: від 19 вересня 2024 року № 12/9820 «Про перейменування вулиці Боткіна у Солом’янському районі міста Києва »

Місцевість: Шулявка

Розташування: пролягає Борщагівської вулиці до Політехнічної вулиці

Попередні назви (1949-1952): Польовий провулок, (1952-2024): Боткіна

Первинна назва (початок XX ст.-1949): Бондаренківський провулок

Михайло Антонович Павловський (13 березня 1942, село Ружична, Хмельницький район, (нині частина міста Хмельницький) Хмельницька область — 26 лютого 2004, місто Київ) — український державний діяч, науковець-механік, економіст. Професор, доктор технічних (1977 рік) та економічних наук (1997 рік). Заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії технологічних наук України, академік ряду міжнародних академій.

Життєпис

Народився у 1942 році в незаможній родині селян на Хмельниччині.

Один з ініціаторів створення і перший декан факультету авіаційних та космічних систем в Національному технічному університеті України «КПІ». Засновник і перший директор Міжгалузевого НДІ проблем механіки «Ритм».

Понад 25 років — завідувач кафедри теоретичної механіки в НТУУ КПІ. Творець власної наукової школи з гіроскопів, навігаційних приладів і комплексів. Став першим доктором наук в Україні у галузі гіроскопів і навігаційних комплексів. Його підручник з теорії гіроскопів був першим галузевим підручником у світі. Під керівництвом Павловського розроблено унікальне обладнання для наземних випробувань ракетно-космічного комплексу «Енергія-Буран», а після Чорнобильської аварії — дистанційно керовані роботизовані комплекси для проведення робіт з радіоактивними матеріалами.

Розробник економічної теорії перехідного періоду та її українського контексту. Докторська дисертація Михайла Павловського з економічної теорії стала першою на пострадянському просторі, яка була присвячена стратегії економіки перехідного періоду. Ввів поняття стійкості економічної системи, що дозволяє дослідити механізми розвитку міжнародних фінансових криз.

Автор понад 450 друкованих праць, серед яких 24 книжки (монографії, підручники, навчальні посібники). Підготував 12 докторів наук і 50 кандидатів наук. Автор 80 винаходів.

У 1992 році був Міністром промисловості України.

Народний депутат України ІІ, ІІІ та IV скликань Верховної Ради України. Був Головою комітету з ядерної політики та безпеки.

Помер після важкої хвороби на 62-му році життя 26 лютого 2004 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі

19 вересня 2024 року вулицю Боткіна в Солом'янському районі перейменовано на вулицю Професора Павловського.