Турецьке містечко

 Із циклу "Історія твого району"

Останньою за хронологією забудови місциною Солом’янського району стало Турецьке містечко, на території якого доти росли великі фруктові (здебільшого яблуневі) сади радгоспу «Совки». Сади тягнулися від Севастопольської площі, точніше від вулиці Зеленогірської вздовж вулиці Святослава Хороброго аж до сучасної вулиці Федора Ернста, яка тоді була безіменною дорогою. Далі сади простягалися південніше сучасної вулиці Кадетський Гай, а з іншого боку межували з долиною річки Совки. На місці будинків № 3 та 7 по вулиці Кадетський Гай були теплиці радгоспу.

Фруктові сади на місці майбутнього містечка. Фрагмент карти 1985 року

Появі мікрорайону безпосередньо передував розпад СРСР. Радянський Союз утримував частину військових формувань у країнах так званого соціалістичного табору, зокрема в Німецькій демократичній республіці. Припинення існування СРСР спричинило необхідність вивести групи радянських військ із цих країн. 12 вересня 1990 року було укладено «Договір про остаточне врегулювання стосовно Німеччини», що передбачав виведення радянських військ із території колишньої Німецької демократичної республіки до кінця 1994 року. В результаті на територію України мали вивести 7,4 % офіцерів і прапорщиків від загальної кількості Західної групи військ.

Макет мікрорайону

22 грудня 1992 року між Урядом України і Урядом росії укладено угоду щодо реалізації на території України програми житлового будівництва для виведених з Німеччини органів  управління, частин та підрозділів Західної групи військ. На будівництва житла виділялося 755 млн. німецьких марок. У п. 3 угоди є такий рядок: "будівництво  житлового  містечка  для військ в м.  Києві до 1100 квартир з приблизним строком закінчення будівництва до кінця 1993 року". Цей пункт договору можна вважати безпосереднім відліком історії Турецького містечка.

Упродовж 1993–1994 років на місці вирубаних фруктових садів радгоспу «Совки» постав житловий мікрорайон. Ним проклали три вулиці, запроектовані під назвами Нова № 1, № 2 та № 3. 6 липня 1994 року вулиця Нова № 1 отримала назву Федора Ернста, Нова № 2 — Івана Пулюя, Нова № 3 — Кадетський Гай. 

Унікальним для Києва явищем стало використання тут німецьких проєктів на 10 і 16 поверхів. За 10-поверховим проектом було зведено будинки на вулиці Пулюя, 1, 1-Б, 3 та на вулиці Кадетський Гай, 9 і 11, а за 16-поверховим — будинки на вулиці Пулюя, 1-А, 5-А, 5-Б та вулиці Кадетський Гай, 7. Це єдиний в Києві приклад застосування східонімецьких серійних проєктів.

Офіційне відкриття містечка. Січень 1995 року

Окрім житлових будинків, у мікрорайоні спорудили громадсько-побутовий центр (Пулюя, 5), дитсадок (Пулюя, 3-А) та школу зі спортивним майданчиком (Пулюя, 3-Б), яка на той час була найсучаснішою в Києві. Зведений німецьким коштом руками здебільшого турецьких будівельників, мікрорайон отримав стихійну назву «Турецьке містечко». Іноді, за назвою однієї з вулиць, його називають «Кадетський гай», що є неправильним — місцевість Кадетський гай розташована на 2 км північніше.

Щойно збудований мікрорайон. 1996-1997 роки

Офіційне відкриття нового мікрорайону відбулося у січні 1995 року. Того ж року туди було прокладено тролейбусну лінію. 

Щойно збудована школа. 1996-1997 роки

 

У 2000-х у мікрорайоні розпочалося нове будівництво. Загалом було споруджено 6 14-поверхівок та 1 16-поверхівку. Останнім став житловий комплекс «Перлина Кадетського гаю» за адресою Кадетський Гай, 16, споруджений у дві черги: перша — у 2009–2013 роках, а друга, що включала західне крило та башту, — у 2014–2016 роках.

Сучасний вид на Турецьке містечко