Історичні карти Солом'янки. Топографічна карта 1909 року

У 1871-1873 роках було видано топографічну карту (зняту топографами при штабі Київського військового округу), яку 1909 року було виправлено та видано.

На аркуші карти Київ та його найближчі околиці. Зокрема, зображено всю територію сучасного Солом'янського району.

Варто детально розглянути кожен аркуш докладно.

На Солом'янці позначено церкву, біля поселення Протасів Яр цегельний завод та паровий млин.

Позначено Кадетський корпус, Кадетський Гай. Залізнична лікарня підписана, проте вона знаходилася не там, а з іншого боку залізниці від вокзалу.

Шулявщина. Тут позначено церкву, а також Політехнічний інститут. Важливо! На фрагменті є топографічна помилка – позначка церкви з підписом "Монаст.". Насправді ані церкви, ані тим більше монастиря там ніколи не існувало.

Совки на той час лежали за межами Києва. Позначено водний млин на річці Совка.

У Жилянах маленьким хрестиком в центрі села позначено церкву

Історичні карти Солом'янки. План 1894 року

План Києва 1894 року, виданий видатним книговидавцем Стефаном Кульженком, як і більшість попередніх, охопив лише ту частину сучасного району, яка лежить вздовж річки Либідь.

На плані, із заходу на схід, позначена Шулявка, далі Володимирський Кадетський корпус, Солом'янка (а південніше – Солом'янське кладовище), "Дача скотнаго Митрополитанскаго двора" та Протасів Яр. У останньому позначено дві цегельні – Батухіна та Дзигановського. Західніше – зарносховище та млин військового відомства.

Вулична мережа поселень позначена дуже умовно та схематично, вулиці ще не мали назв.

Історичні карти Солом'янки. План 1890 року

План Києва 1890 року окрім самого міста зафіксував і ряд приміських та заміських територій.

Зокрема, позначено передмістя Солом'янка, "дєрєвня" Протасів Яр, "дєрєвня" Шулявщина хоча права частина з 1851 року була в межах міста, Дачі (Казенні), Пітомник (фактично, хутір Караваєва, адже лікар Володимир Караваєв придбав ці землі ще 1870 року). На червоному тлі чорним хрестом позначена церква св. Марії Магдалини. Окрім Брест-Литовського шосе, решта вулиць ще не мають назв.

Чи не вперше зафіксовано "корчми Пронівщини" (хутір виник 1879 року). Велика зелена пляма в центрі – прадавній Кадетський гай.

Південніше – повністю позаміські тоді Жиляни та Совки. Вулиці позначено доволі схематично, в Жилянах позначена церква. Видно, що навколо поселень тоді були оранки і чагарники, а на захід від Совок простягалися володіння Києво-Софійського митрополичого будинку – суцільний зелений масив, що починався одразу за околицею села.

Історичні карти Солом'янки. План 1880 року

На плані Києва 1880 року – фрагмент сучасного Солом'янського району. Місцини вздовж лівого (Шулявка) та правого берегів Либеді (Солом'янка та Протасів Яр). Місцевості зображені дуже схематично.

Під літерою 54 залізничний вокзал, 55 – Кадетський корпус.

Історичні карти Солом'янки. План 1879 року

План Києва з передмістями, який 1879 року уклав землемір Валерій Бошно, зафіксував і тодішні предмістя Шулявка, Солом'янка, Протасів Яр, хутір Байкова, тобто прилеглі до Либеді місцевості нашого району.

На першому фрагменті зафіксовано дві Шулявки. Перша, праву або міську, на плані вона "передмістя Шулявка". Цю частину поселення включено до меж Києва ще 1851 року. Друга, ліва або сільська, на плані "дєрєвня Шулявка", цю частину було включено до меж Києва лише 1914 року.

Будівля поряд із цифрою 14 – Кадетський корпус.

На наступному фрагменті – Нижня та Верхня Солом'янки. Від першої досьогодні лишилася тільки вулиця Вокзальна. Саме 1879 року їх було включено до меж міста. Ліворуч на плані передмістя Протасів Яр, яке увійде до меж Києва лише 1910 року. Змальовано два цегельні заводи. Будівля вище цифри 15 – залізничний вокзал.

Ліворуч від передмістя Протасів Яр – Байків хутір, що колись належав генералу Сергію Байкову та після його смерті 1848 року перейшов у володіння військовим відомством. Це остання карта, яка його зафіксувала. 1885 року на місці хутора буде споруджено комплекс військового млина.

Історичні карти Солом'янки. План Києва 1861 року

План Києва 1861 року, як і попередній, 1860 року, також охоплює лише незначну частину території району вздовж річки Либідь.

На плані доволі умовно змальовано Шулявщину, а також є назва урочище Батиєва Могила. Нагадаємо, вперше ця назва зафіксована на карті 1861 року.

Шулявщина

Урочище Батиєва Могила

Історичні карти Солом'янки. План Києва 1860 року

План Києва 1860 року охоплює лише невеликий обшир нашого району. Проте він дуже цінний тим, що на ньому вперше є назва "Батиєва могила" – давній курганний могильник, що складався із понад 130 курганів і зник при забудові гори з 1898 року. Цікавою є назва, яка походить, ймовірно, від постаті далекого минулого Бати. Про це ви детальніше можете прочитати у легенді "Таємниця Батиєвих могил".

Також на карті зображено Шулявщину. Лише наприкінці XIX століття усталиться варіант Шулявка. З цікавих топонімів – Далекий брід, що відповідає більш давній назві брід Мужичок (впадіння річки Мокра у Либідь поблизу залізничного вокзалу). Зафіксовано і хутір Байкова.

Хутір Байкова, Батиєва могила та Далекий брід

 

Шулявщина. Літера "Ф" – Кадетський корпус

Історичні карти Солом'янки. План Києва та околиць 1853-1858 років

Одним із перших надзвичайно детальних є план Києва та околиць (акцент зроблено саме на них), укладений протягом 1853-1858 років.

Цей план – перший, на якому є назва "Солом'янка". Відтак він підтверджує – поселення здобуло цю назву у 1850-х роках, але не в 1830-х, як вважалося раніше. Проте на ньому й не зустрічаємо назву хутора Паньківщина, хоча будиночки вздовж річки нижче від напису "Слободка Соломенка" – це саме він.

Також це перший план, де позначено і підписано поселення Протасів Яр. Це узгоджується із архівними документами, де вперше його згадано саме у 1857-1858 роках.

План є цінним, адже вперше фіксує появу назв Солом'янка і Протасів Яр.

Солом'янка

Протасів яр

Солом'янський район на історичних картах. План 1846 року

План Києва та околиць 1846 року цінний своєю надзвичайною докладністю. На околицях Києва та у прилеглих поселеннях позначено кожен будинок! Подібних планів у XIX столітті було небагато.

На план потрапила лише невелика частина сучасного Солом'янського району – Либідь і шматочок правого берега річки. Детально зображено Шулявщина та заміський будинок митрополита (1848 на його місці розпочнеться будівництво Кадетського корпусу).

Також на плані зображено хутір Паньківщина – групу хаток вздовж річечки Мокра. Дуже детально зображено і хутір Байкова.

Цей план – перше детальне картографування місцевостей, що нині є частинами нашого району. Він дає уявлення про тодішній характер забудови, звісно, розріджений, питомо сільський. Адже ця територія тоді перебувала за межами Києва. Солом'янки і Протасового Яру тоді ще не було.

Шулявщина, внизу будинок митрополита

Хутір Паньківщина

Хутір Байкова

Історичні карти Солом'янки. Топографічна карта 1848 року

Останніми роками завдяки ресурсу "Машина часу і простору" стали відомими широкому загалу унікальні плани Києва та околиць. Частина території нашого району є на аркуші топографічної карти 1848 року.

Карта дає змогу доволі детально роздивитися поселення – Жиляни, Шулявщина, Совки, Паньківщина. Викликає подив, чому Жиляни підписано як Жуляни. Адже цей варіант назви з'явився значно пізніше.

На жаль, не підписано хутір Паньківщина. Ще ця карта – одна з перших, на якій є майбутня Солом'янка та її перші будиночки.

Карта цікава як одна із найдавніших картографічних пам'яток, на якій зафіксовано поселення, що нині в межах району.

Хутір Паньківщина, вгорі майбутня Солом'янка

Шулявщина та дача митрополита

Совки

Жиляни

Історичні карти Солом'янки. План 1842 року

Сьогодні хочемо познайомитися вас із одним із найкращих планів Києва та околиць, укладеного 1842 року. Він детально зобразив і терени сучасного Солом'янського району. Звісно, тоді більша частина території була незаселеною. Це були ліси, оранки, чагарники.

На першому фрагменті – Шулявщина, поряд дача митрополита (вже у 1847 її буде знесено).

Шулявщина та дача митрополита

На цьому фрагменті – хутір Паньківщина. Згодом ця назва поступиться іншій – Кучмин яр.

Хутір Паньківщина

Совки тоді були значно меншими, аніж тепер. На місці цвинтаря тоді була монастирська пасіка (от звідки назва вулиці Медової!), а біля ставка існував воскобілильний (або ж свічний) завод. Навколо переважно чагарники та рідколісся.

Чи не перший детальний план, на якому бачимо село Жиляни. Навколо поля та частково рідколісся.

Солом'янський район на історичних картах. План Ушакова, 1695

План, укладений 1695 року полковником московської залоги у Києві, Іваном Ушаковим, є першим, де зображено усю територію тодішнього Києва та його найближчих околиць. Для нас значну цінність має те, що повністю зображено річку Либідь, від витоку до гирла.

Фрагмент плану, який ми оприлюднимо, знайомить із ділянкою Либеді в межах нашого району. Пропонований план є прорисом-реконструкцією, виконаним на основі оригінального плану а 1982 році.

Перше фото – витік Либеді, перший брід та річка Вершинка, перша права притока. Це перша згадка річки саме під такою назвою, відомою й донині.

Друге фото – 3 Шулявські (у першоджерелі дещо сповторено – Шуляжські, Шулярські) млини у верхів'ях річки, в районі майбутньої Шулявки (самого поселення тоді ще не було) – від гирла Вершинки приблизно до району станції швидкісного трамвая "Політехнічна". Це перша картографічна фіксація водяних млинів на Либеді.

Третє фото – ділянка Либеді приблизно від району теперішьої станції швидкісного трамвая "Політехнічна" до району вокзалу. Зображено брід через Либідь, нині на тому місці Повітрофлотський шляхопровід. Зазначено, що "біля Либеді ріки болото по обидва боки". Вздовж правого берега зображено суцільну рослинність – це Шулявський (Кадетський) гай.

Четверте фото – ділянка Либеді від броду (на місці якого нині Повітрофлотський шляхопровід) приблизно до району Протасового яру. Позначено брід через Либідь, який мав назву Мужичок. Поясненню назви ми присвятили окрему легенду "Біля броду Мужичок".

Цікаво, що перед бродом закінчувалася заболочена прибережна ділянка Либеді. Бачимо також, що вздовж правого берега зображено суцільну рослинність. Це листяні ліси, що віддавна росли вздовж.

Ретровиставка "Київ на картах, виданих після 1990 року"

Одним із найважливіших (і найцікавіших!) джерел дослідження історії Києва завжди були карти. Починаючи із ХVII століття було укладено величезну кількість планів та карт нашого міста. Київ у ХХ столітті зазнав чи не найбільшого розвитку, тож і карти невпинно фіксували появу нових магістралей, районів, маршрутів транспорту. Цей розвиток триває і на межі XX-XXI століть.

Було завершено забудову масиву Вигурівщина-Троєщина, постали квартали масивів Осокорки та Позняки. Вже у XXI столітті на околицях міста з’явилися котеджні містечка. Набули звичного нам вигляду червона, синя та зелена лінії метрополітену. Змінилися назви вулиць. Процес було започатковано ще на початку 1990-х і він триває дотепер. Все це зафіксували численні карти міста.

Пропонуємо переглянути колекцію оригінальних карт, схем та атласів Києва періоду з 1990 року й донині українською, англійською, російською мовами із фондів Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди, яку передав бібліотеці краєзнавець Олександр Михайлик.

Виставка триватиме до 16 січня.

Ретровиставка "Київ на картах 1950-1991 років"

Одним із найважливіших (і найцікавіших!) джерел дослідження історії Києва завжди були карти. Починаючи із ХVII століття було укладено величезну кількість планів та карт нашого міста. Київ у ХХ столітті зазнав чи не найбільшого розвитку, тож і карти невпинно фіксували появу нових магістралей, районів, маршрутів транспорту.

Чи не щороку починаючи з кінця 1950-х років виходили карти і плани Києва! Вивчаючи їх, можна прослідкувати появу нових житлових масивів – Відрадного, Залізничного, Лісового, Оболоні, Мінського, Вигурівщини-Троєщини, Харківського та інших. Розвиток ліній метрополітену та маршрутів громадського транспорту.

Пропонуємо переглянути колекцію оригінальних карт та схем Києва періоду 1950-1991 років українською, англійською, російською мовами із фондів Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди, яку передав бібліотеці краєзнавець Олександр Михайлик.