Тоді й тепер. Залізничний ринок

На вулиці Кудряшова (нині Мокрій), 1 1973 року побудували Залізничний ринок із торговельною залою на 394 місця за проектом архітекторок Алли Анищенко та Наталії Чмутіної, інженерів Б. Беднарського, В. Федорка.

Це - кругла будівля зі стінами зі скла та бетону. Надалі вона неодноразово змінювала призначення. 1993 року ринок закрили. Спершу тут розмістився автосалон. У 1994–2000 роках у будівлі діяла Київська універсальна біржа. 2002 року, після реконструкції, у приміщенні колишнього ринку відкрили магазин «Велика Кишеня». 2021 року магазин було закрито. Київрада передала будівлю для нового будівництва, тобто будівлю мали знести.

Спільнота виступила на захист споруди як цінної пам'ятки радянського модернізму. ГО "Музей відкрито на ремонт" станом на 2025 рік працює над розробкою Картки виявленого об'єкта культурної спадщини - "Залізничний ринок" (Київ). Наразі будівля колишнього ринку закинута.

Порівняємо фото споруди у 1977 році і в рік припинення роботи супермаркету "Велика Кишня" (2021, автор Олександр Михайлик). Ракурс фото 1977 року зроблено дещо з більшої відстані порівняно із 2021 роком.

1977 рік

Тоді й тепер. Вулиця Генерала Воробйова

Фото кінця 1990-х-початку 2000-х років (не пізніше 2001) авторства видатного фотографа Володимира Фаліна, яке було опубліковане в газеті "Горожанин". На фото – тодішня вул. Курська (нині Генерала Воробйова). Вулицею їде тролейбус 19-го маршрута з бортовим номером 316, модель Skoda 14Tr. А дату фото "не пізніше 2001" ми можемо визначити саме завдяки цьому тролейбусу – його було списано саме 2001 року.

Фото зацифровано в червні 2025 року. Копія зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Фото 2011 року, автор Олександр Михайлик. Воно зроблено дещо вище по вулиці, аніж попереднє, але напрямок та ракурс ті самі. Для композиції у кадрі також тролейбус 19 маршруту, модель МАЗ 103Т, бортовий номер 3714. Тролейбус списано 2021 року.

Тоді й тепер. Залізничний вокзал

Перше фото – 1979 рік, з фондів ЦДКФФА України імені Пшеничного. Зроблене з площі перед Центральним залізничним вокзалом. На площі стоянка таксі, далі кінцева трамваїв. У ті часи це кінцева маршрутів №№2, 10, 13, 25 та 30. На останньому курсували лише двосторонні вагони КТВ-55-2, на решті – Tatra T-3 виробництва Чехословаччини.

Для порівняння більш сучасне фото Олександра Михайлика, грудень 2012.

З 1996 року на площі біля вокзалу немає трамвая. Радянський герб на фронтоні вокзалу замінено на герб України, також на площі інші опори освітлення. Заміна відбулася 2001 року.

Тоді й тепер. Експериментальний будинок на вулиці Олексіївській, 14

На вулиці Олексіївській, 14 у 1963-1964 роках за проектом 1-60 спорудили експериментальний 58-квартирний п’ятиповерховий великопанельний будинок із поперечними опорними стінами. Проект розробив Науково-дослідний інститут експериментального проектування. Керівник проекту – архітектор В. Єлізаров, архітектори – Д. Яблонський, В. Єжов, В. Дьоміна, В. Корольов, Е. Сичевський. Окрім конструкційних особливостей, будинок унікальний тим, що має перші в Києві вбудовані кондиціонери. Таких будинків у столиці лише два, другий – на вулиці Березневій, 3 у Дніпровському районі. Ще два – у сусідньому з Києвом місті Вишгороді.Історичне фото – з журналу "Строительство и архитектура" часів будівництва будинку.

Сучасне фото з того ж ракурсу – 2020 року, автор – письменник-краєзнавець Олександр Михайлик. Що змінилося відтоді? Засклено більшість балконів, а молоденькі саджанці дерев на фото 1964 року за 60 років виросли і тепер це 11 великих каштанів. Тож навіть у пору, коли на деревах немає листя, не видно сусідній будинок №10-12 (також експериментальний, споруджений у 1958-1959 роках). Вулицю заасфальтовано, прокладено хідник біля будинку.

Тоді й тепер: Вулиця Василя Овсієнка

На жаль, досі майже немає у вільному доступі історичних фото Олександрівської слобідки. Тому кожна фотографія з родинних архівів є надзвичайно цінною.

2021 року у фейсбук-групі "Історія Солом'янського району" було оприлюднено унікальне фото. На ньому – тодішня вулиця Білгородська (нині Василя Овсієнка). Фото можна точно датувати 1962 роком – саме тоді було споруджено будинок №12 (ліворуч на фото). Праворуч бачимо вже приречений на знесення приватний будинок. Такими колись було забудовано всю Олександрівську слобідку.

1962 рік

А так вулиця виглядає зараз (фото зроблено з тієї ж точки, що й у 1962). Фото краєзнавця Олександра Михайлика, липень 2025 року. 

На місці приватних будинків згодом було споруджено дитячий садок. А от ширина вулиці не змінилася, лише її було заасфальтовано. Замість дерев'яних стовпів ще у 1970-х встановлено залізобетонні електроопори. Немає дерев вздовж будинку №12.

2025 рік

Тоді й тепер: Вулиця Локомотивна

У 1980-х роках було зроблено дві фотографії вулиці Локомотивної на Батиєвій горі. На першому фото будинок №5 та краєчок будинку №10 (ліворуч), на другому №7 (ліворуч) та 9 (праворуч). Фото опублікував користувач однієї із фейсбук-спільнот Еміль Панасюк.

Сучасні фото зроблено у 2015 році (будинку №9 – у 2008). Автор Олександр Михайлик. Точка майже та сама.

Як змінилися ці місця відтоді? Давно втрачено будинки №5 та 7, будинок №9 знесено наприкінці 2000-х. Будинок №10 зберігся. Вулиця вже не має брукованого покриття, її заасфальтовано

Цікаво, що зберігся дерев'яний стовп із підпіркою. Його ми бачимо як на першому історичному фото 1980-х, так і на першому фото 2015 року. Орієнтиром є і залізобетонна електрична опора з протилежного боку, яка дає змогу точно визначити місце. Дерев'яний стовп вже не використовується за призначенням, проте йому знайшли цікаву роль – на ньому закріпили дорожні знаки!

Друге фото 2015 року зроблене майже з тієї ж точки, що й друге фото 1980-х. Воно мало ракурс, спрямований на будинки, тож старий дерев'яний стовп залишився поза кадром. Його ми бачимо на сучасному фото. Він також не використовується за призначенням, проте і на ньому закріплено дорожні знаки! До речі, це єдині випадки в Києві, коли старі стовпи мають ось таке незвичне застосування.

Будинок на вул. Локомотивній, 9. 2008 рік. Фото Олександра Михайлика

Тоді й тепер. Трикотажна фабрика

На фото початку 1930-х – щойно споруджена трикотажна фабрика ім. Рози Люксембург (нині "Роза"). Частково було використано стіни будівель спаленого 1920 року військового парового млина, але більшість споруд у 1931-1932 роках звели з нуля.

На сучасній фотографії, зробленій з того ж місця через майже 85 років (2015 рік, автор Олександр Михайлик) ті споруди, що на фото 1930-х – опинилися у другій лінії забудови. Перед ними у 1950-х роках звели двоповерховий корпус. Самі споруди вже колишньої трикотажної фабрики значно реконструйовано у 2010-х роках під бізнес-центри.

Тоді й тепер. Проспект Лобановського

Навесні 2024 року в фондах бібліотеки було виявлено унікальне фото, зроблене в січні 1980 року. На ньому – тодішній проспект Червонозоряний (нині Валерія Лобановського). Ліворуч – дві щойно збудовані у 1979 році 14-поверхівки (№№39а та 39б), "башти Вулиха". Вдалині п'ятиповерхівка 1950-х, що має №41.

Сучасне фото з подібної точки зроблено через 40 років, у січні 2021 року.

Що змінилося? За 40 років вздовж проспекту та навколо 14-поверхівок виросли дерева. З 2004 року на проспекті є тролейбусна лінія, тоді ж збудовано підземні переходи.

1980 рік

2021 рік

Тоді й тепер. Церква на Солом'янці

Перед нами два фото. Перше – зроблене не пізніше 1907 року. Друге – 2009 року, автор Олександр Михайлик. Між ними століття. І разючі зміни зовнішнього вигляду храму.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці на Солом'янці була такою, як на першій фотографії, лише 10 років. Її було освячено 1897 року. А вже 1907 року її тодішній настоятель Василь Липківський – у майбутньому перший очільник відновленої Української автокефальної православної церкви, ініціює розширення храму.

З 1907 по 1916 роки триватимуть значні роботи, церкву розширять вдвічі, добудують два бічні приділи. З 1939 по 2003 роки церква не матиме класичних завершень. Та 2003 року їх буде відновлено. Тож нині церква є такою, як після розбудови 1907-1916 років. Та замість невисоких будиночків навколо висотні багатоповерхівки.

Тоді й тепер. Інститут цукрових буряків

Деякі локації мало змінюються. Варто порівняти архівне фото 1947 року, на якому зображена будівля Інституту цукрових буряків та сучасну фотографію споруди 2020 року.

Будівля, споруджена ще у 1914-1915 роках, практично не змінилася за понад 70 років, коли було зроблено архівне фото. Фасад лише втратив поодинокі елементи оздоби, замінено деякі вікна.

Фото з фондів ЦДКФФА імені Пшеничного, 1947 рік

Фото Олександра Михайлика, 2020 рік

Тоді й тепер. Кінотеатр "Зірка"

Сьогодні пропонуємо порівняти, як за понад 70 років змінилася будівля кінотеатру "Зірка". 

Якою вона була у 1953 і якою є у 2025.

Кінотеатр "Зірка". Фото 1953 року

Клуб "Зоряний носоріг", 2025 рік. Фото Олександра Михайлика

1953 року за проектом архітектора-залізничника Яхненка спорудили двоповерховий кінотеатр «Зірка». Будівлю звели самі робітники-залізничники у стилі ампір. Це був єдиний стаціонарний кінотеатр у місцевості Олександрівська слобідка.

Кінотеатр не функціонував з другої половини 1990-х років. Після закриття у ньому діяв нічний клуб. У 2004–2005 роках будівлю реконструювали за проектом інституту «Укркурортпроект» для розважального клубу "Колізей" (нині "Зоряний носоріг").

Що змінилося? Було набудовано додатковий поверх та демонтовано декоративну вежу зі шпилем, яка увінчувала споруду. Змінено форми даху та замінено покриття. З'явилися додаткові прибудови. Відкриту колонаду засклено, зроблено двоповерховою. При цьому, збережено оздобу фасаду (зображення колосся та грона винограду у фронтоні, демонтовано лише серп і молот як радянську символіку), рустування колон, а також декоративні розетки та дашки, під якими колись розміщували афіші).

Тоді й тепер. Вулиця Локомотивна

Продовжуємо нову рубрику "Тоді й тепер".

Пропонуємо сьогодні порівняти, як змінилася за 60 років початкова частина вулиці Локомотивної на Батиєвій горі.

Фото Дмитра Малакова, 1960 рік

Фото Олександра Михайлика, 2017 рік

Фото з різницею у майже 60 років. Фото Олександра Михайлика

Це місце відтоді мало змінилося – рідкість для нашого мінливого міста. Вцілів не лише будинок ліворуч, а й табличка з адресою на ньому. Неймовірно, але похилений ще в 1960 році стовп електричної лінії не лише стоїть (так само похиленим!), а й задіяний, до нього так само з правого боку підведені дроти!

Зберігся й один із двох будинків праворуч (дальній; ближній знесено у 2010), але буйна рослинність не дає змоги його побачити. Відтоді дуже заросли схили Батиєвої гори, тому залізничного вокзалу з цієї точки не видно. Вулицю заасфальтовано.

Тоді й тепер. Вулиця Городня

Продовжуємо рубрику, яку започаткували цього року. Як змінювався район? Що залишилося, а що втрачено. Тож ми будемо й надалі щотижня публікувати історичні фото якогось місця, а поряд – сучасне для порівняння.

Якісь місця майже не змінилися, а інші не впізнати...

У цьому дописі пропонуємо порівняти, як змінилася за 60 років вулиця Городня на Батиєвій горі.

Вулиця Городня, 1960 рік. Фото Дмитра Малакова

Те саме місце. Для порівняння фото з книги "У Києві 50-х"

Те саме місце у 2017 році. Фото Олександра Михайлика

Як бачимо, зміни разючі. Змінилася майже вся приватна забудова. Замість асфальту бруківка. Праворуч, де були голі схили, тепер забудова. Рослинність повністю закриває краєвид на костел та Нову Забудову.

Солом'янський район у фотографіях: тоді й тепер

Нещодавно ми започаткували незвичайну рубрику - публікувати старе фото, а потім - сучасне, зроблене з того ж місця.

Сьогодні - фото будинку на вулиці Культури, 14 у 1950-х роках та в наш час (тепер це вулиця Сергія Берегового). На жаль, зробити фото саме з тієї точки, що у 1950-х роках, зараз неможливо - з кінця 1950-х на тому місці, це протилежний бік вулиці - забудова.

Солом'янський район у фотографіях: тоді й тепер. Монтажник

Сьогодні - фото селища Монтажник у 1950 році та в наш час (на ньому ви теж можете побачити історичне фото). На жаль, зробити фото саме з тієї точки, що у 1950 році, зараз неможливо - з 1950-х на тому місці забудова. Проте кругле тупикове відгалуження - саме те.