Наукові установи Солом'янки. Інститут фтизіатрії та пульмонології

1922 було засновано Київський туберкульозний інститут, який було засновано за сприяння видатного лікаря Феофіла Яновського. Інститут мав значні наукові досягнення – ще 1925 року було здійснено першу вакцинацію від туберкульозу. Після смерті останнього 1928 року заклад перейменували на Український науково-дослідний інститут туберкульозу ім. академіка Ф. Г. Яновського (ім’я засновника інститут зберігає й досі).

До Другої світової війни інститут розміщкувався на Лук'янівці. Після Другої світової війни він переїхав на Байкову гору, у приміщення колишньої хірургічної клініки Київського університету.

1982 року заклад перейменували на Київський ордена Трудового Червоного Прапора НДІ туберкульозу, пульмонології і грудної хірургії (зараз Національний інститут фтизіатрії і пульмонології). 1992 року перед головним корпусом було встановлено пам’ятник Феофілу Яновському (скульптор Олександр Скобліков, архітектор Микола Кислий).

Нині це провідна і єдина в Україні наукова установа, що займається науковою й практичною сторонами вдосконалення фтизіатричної та пульмонологічної допомоги населенню і має власну лікувальну базу – поліклініку та лікарню з хірургічними можливостями.

У 2007–2008 роках було здійснено ремонт історичних корпусів. Зберігся комплекс споруд колишньої хірургічної клініки — туберкульозного інституту — три корпуси 1910-х (головний двоповерховий і два допоміжних), три корпуси 1930-х і один корпус, зведений після Другої світової війни.

Історія ж споруд така. 1913 року до Міської управи надійшло клопотання щодо виділення землі для університетської клініки. 28 листопада 1913 року управа вирішила: «Внаслідок клопотання Ради Імператорського університету Святого Володимира Київською міською громадською управою відведено на Батиєвій горі площу землі у 15 десятин для спорудження на ній будівель Клінічного містечка, що передбачається до побудови». У документі є єдина помилка — насправді це не Батиєва, а Байкова гора. Саме тоді на вершині Байкової гори вздовж вулиці Дяківської за проектом архітектора Василя Осьмака було споруджено будівлі для хірургічної клініки Київського університету: головний корпус, розташований вздовж вулиці, та два одноповерхових корпуси в глибині садиби. Головний корпус було закладено 1913 року й завершено 1914 року, а клініка, що розташовувалася в приміщенні Університетської клініки на Бібіковському бульварі (тепер бульвар Тараса Шевченка), 17, перебралася в нове приміщення лише в перші місяці 1915 року. Поряд, на 200 м південніше основного комплексу, у 1914–1915 роках (ймовірно, також за проектом архітектора Василя Осьмака) було зведено 2-3-поверховий корпус, у якому, за деякими відомостями, була туберкульозна лікарня (сучасна адреса — вулиця Амосова, 13; нині — корпус Інституту бiоенергетичних культур i цукрових буряків). На німецькій мапі 1918 року споруди як нинішнього Інституту фтизіатрії, так і окремої будівлі підписано як Krankenhaus («лікарня»).

План 1914 року

Наукові установи Солом'янки. Бактеріологічний інститут - Інститут епідеміології

Солом'янський район має низку наукових установ. Чимало з них мають доволі цікаву історію. Ми у новому циклі розповімо про них.

Найдавнішим за часом виникнення був Бактеріологічний інститут.

Він виник що виник ще 1895 року, коли промисловець і благодійник Лазар Бродський пожертвував 132 тис. рублів на будівництво інституту. Проект головної будівлі розробив архітектор Костянтин Іванов. У березні 1896 року почалися будівельні роботи. А 21 жовтня 1896 року будівлю інституту було освячено. Крім головного двоповерхового корпусу, у садибі було кілька допоміжних споруд, зокрема стайня та приміщення для піддослідних тварин, загалом до 10 корпусів. Першим керівником інституту став лікар Василь Чернов.

Бактеріологічний інститут почав працювати над багатьма завданнями, та головними були такі: розроблення нових сироваток і вакцин, нових напрямів лікування інфекційних хвороб, підготовка мікробіологів. При інституті існувала клініка для хворих, яких лікували безкоштовно, лише за перебування потрібно було платити по 30 копійок за добу.1920 року заклад було реорганізовано у Санітарно-бактеріологічний інститут, а 1938 року він отримав назву Український інститут епідеміології та мікробіології.

У 1960–1970-х заклад зазнав чергових змін. Його було перейменовано на Київський науково-дослідний інститут епідеміології, мікробіології та паразитології, згорнуто виробництво вакцин і сироваток. Від інституту 1978 року відокремилася виробнича частина — Київський завод бактерійних препаратів.

1981 року Київський науково-дослідний інститут епідеміології об’єднався зі створеним 1949 року Інститутом інфекційних хвороб, який тривалий час очолював учений Лев Громашевський. У результаті постав Науково-дослідний інститут епідеміології, мікробіології, паразитології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського. Теперішня назва закладу — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського.

Сучасний заклад розташований вище старого Бактеріологічного інституту і займає споруджений вже у 1970-х корпус. На старій території в історичних спорудах донедавна розташовувалася медична компанія «Біофарма».

Зберігся комплекс споруд колишнього Бактеріологічного інституту – три цегляних двоповерхових і шість цегляних одноповерхових корпусів за спільною адресою вулиця Амосова, 9, а також одноповерховий дерев’яний будинок на Амосова, 16. Окрасою комплексу є головна двоповерхова будівля у стилі неоренесанс.

Історична забудова району. Колишня туберкульозна лікарня

У 1914-1915 роках в складі комплексу Клінічного містечка за проектом архітектора Василя Осьмака) було зведено 2-3-поверховий корпус, у якому була туберкульозна лікарня клініки Університету (сучасна адреса – вулиця Амосова, 13).

Будівля розміщена окремо від комплексу колишньої хірургічної клініки. Тож вона згодом змінила призначення. Нині це корпус №2 Інституту бiоенергетичних культур i цукрових буряків.

Окрім самого корпусу, поряд була споруджена одноповерхова будівля. В ній первісно могло бути житло для лікарів.

Будівля чудово збереглася зовні. Окрім того, вціліли автентичні огородження сходів, ковані дашки над входами, плитка на підлозі.

Споруда стоїть далеко від вулиці, тож є маловідомою. Фактично це одна із найменш відомих історичних споруд Солом'янського району.

Лекція циклу "Історія однієї будівлі". Клінічне містечко

Найближчої середи 23 липня, о 17:30, запрошуємо вас на лекцію циклу "Історія однієї будівлі". Письменник-краєзнавець Олександр Михайлик розповість про Клінічне містечко – унікальний комплекс медичних споруд на Байковій горі.

У червні ми провели пішохідну екскурсію "Протасів Яр і Байкова гора", учасники якої на власні очі побачили будівлі Клінічного містечка. У середу ж пан Олександр поглибить та значно доповнить розповідь про цей яскравий куточок нашого району.

Ми згадаємо про родини Бродських та Терещенків, яким присвячували окремі лекції, та їх внесок у появу споруд. А також дізнаємося імена архітекторів та будівельників, що зводили Клінічне містечко, й славетних медиків, що працювали в ньому у різні періоди.

Впевнені, лекція буде цікава й тим, хто цікавиться минулим нашого району, а ще – тим, кому небайдужа історія медицини. Адже деякі операції, які проводилися в Клінічному містечку, були першими не лише в Україні, а й у світі.

Отже, чекаємо на вас. Пам’ятаєте наш девіз? Історія Києва розкривається лише активним і допитливим!

Клінічне містечко на Байковій горі

На Байковій горі вздовж вулиці Амосова простягається Клінічне містечко. Воно повністю складається з медично-наукових комплексів і має лише два житлових будинки – Амосова, 7 (1952, два поверхи) і Амосова, 14 (1961, три поверхи).

Хоча назву було вперше вжито 1913 року, першою установою Клінічного містечка став Бактеріологічний інститут, що виник ще 1895 року, коли промисловець і благодійник Лазар Бродський пожертвував 132 тис. рублів на будівництво інституту. Проект головної будівлі розробив архітектор Костянтин Іванов. У березні 1896 року почалися будівельні роботи. А 21 жовтня 1896 року будівлю інституту було освячено. Крім головного двоповерхового корпусу, у садибі було кілька допоміжних споруд, зокрема стайня та приміщення для піддослідних тварин, загалом до 10 корпусів.

Головна будівля Бактеріологічного інституту

1981 року на той час Київський науково-дослідний інститут епідеміології об’єднався зі створеним 1949 року Інститутом інфекційних хвороб, який тривалий час очолював учений Лев Громашевський. У результаті постав Науково-дослідний інститут епідеміології, мікробіології, паразитології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського. Теперішня назва закладу – Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського.

Сучасний заклад розташований вище старого Бактеріологічного інституту і займає споруджений вже у 1970-х корпус. На старій території в історичних спорудах донедавна розташовувалася медична компанія «Біофарма». Зберігся комплекс споруд колишнього Бактеріологічного інституту – три цегляних двоповерхових і шість цегляних одноповерхових корпусів за спільною адресою вулиця Амосова, 9, а також одноповерховий дерев’яний будинок на Амосова, 16. Окрасою комплексу є головна двоповерхова будівля у стилі неоренесанс.

Унікальний дерев'яний будинок, що належав до комплексу Бактеріологічного інституту

Наступною після Бактеріологічного інституту медичною установою Клінічного містечка стала хірургічна клініка Київського університету Св. Володимира. 1913 року до Міської управи надійшло клопотання щодо виділення землі для університетської клініки. 28 листопада 1913 року управа вирішила: «Внаслідок клопотання Ради Імператорського університету Святого Володимира Київською міською громадською управою відведено на Батиєвій горі площу землі у 15 десятин для спорудження на ній будівель Клінічного містечка, що передбачається до побудови». У документі є єдина помилка – насправді це не Батиєва, а Байкова гора.

Саме тоді на вершині Байкової гори вздовж вулиці Дяківської за проектом архітектора Василя Осьмака було споруджено будівлі для хірургічної клініки Київського університету: головний корпус, розташований вздовж вулиці, та два одноповерхових корпуси в глибині садиби.

Василь Осьмак

Головний корпус було закладено 1913 року й завершено 1914 року, а клініка, що розташовувалася в приміщенні Університетської клініки на Бібіковському бульварі (тепер бульвар Тараса Шевченка), 17, перебралася в нове приміщення лише в перші місяці 1915 року. Поряд, на 200 м південніше основного комплексу, у 1914–1915 роках (ймовірно, також за проектом архітектора Василя Осьмака) було зведено 2-3-поверховий корпус, у якому, за деякими відомостями, була туберкульозна лікарня (сучасна адреса – вулиця Амосова, 13; нині – корпус Інституту бiоенергетичних культур i цукрових буряків). На німецькій мапі 1918 року споруди як нинішнього Інституту фтизіатрії, так і окремої будівлі підписано як Krankenhaus («лікарня»).

Колишня туберкульозна лікарня

Університет планував розбудувати згодом цілий комплекс закладів, де викладали б усі медичні науки, також планувалося перенести сюди анатомічний театр. Тому він клопотав про виділення ще 4,5 десятин землі. Однак рішення земельної комісії у жовтні 1914 року було негативним. Тож на Байкову гору перебралася лише хірургічна клініка.

Хірургічна клініка Університету

Значно пізніше, вже по завершенні Другої світової війни, в ці приміщення перевели створений 1922 року Київський туберкульозний інститут, який було засновано за сприяння видатного лікаря Феофіла Яновського. Нині це Інститут фтизіатрії та пульмонології імені Феофіла Яновського.

У 2007–2008 роках було здійснено ремонт історичних корпусів. Зберігся комплекс споруд колишньої хірургічної клініки – туберкульозного інституту – три корпуси 1910-х (головний двоповерховий і два допоміжних), три корпуси 1930-х і один корпус, зведений після Другої світової війни.

Наймолодшим об'єктом Клінічного містечка є Інститут серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова, який було утворено 1983 року на базі Київського науково-дослідного інституту туберкульозу ім. Ф. Г. Яновського, у складі якого з 1957 року перебувала перша в Україні спеціалізована клініка серцевої хірургії, заснована 1955 року славетним кардіохірургом Миколою Амосовим.

Видатні імена Солом'янського району. Сім'я Бродських

25 серпня 2022 року вулицю Смоленську в місцевості Казенні Дачі перейменовано на вулицю Сім'ї Бродських. Так вшановано Лазаря та Льва Бродських, видатних українських меценатів та підприємців єврейського походження.

Лазар Бродський. Портрет роботи Миколи Пимоненка

Лев Бродський

Символічно, що вулиця на їх честь з'явилася саме в Солом'янському районі. Адже саме Лазар Бродський був одним з ініціаторів створення у місті Політехнічного інституту. Це підтверджує такий цікавий факт – остаточне рішення про необхідність створення в місті вищого технічного навчального закладу було ухвалено 25 листопада 1896 року на приватній нараді саме в будинку Лазаря Бродського під головуванням Київського міського голови Степана Сольського!

Коли стартував збір коштів на будівництво Політехніки, найбільша пожертва від однієї особи надійшла саме від Лазаря Бродського – 100 тисяч карбованців, астрономічна сума на той час. Для порівняння, корова тоді коштувала 30-50 карбованців.

А за рік до того, 1895 року, саме Лазар Бродський пожертвував 132 тисячі карбованців на будівництво Бактеріологічного інституту на Байковій горі. Збереглася чудова будівля інституту, споруджена 1896 року.

Детальні про вулицю Сім'ї Бродських та постаті Лазаря і Льва Бродських.