Втрачені споруди. Їдальня – клуб КЕВРЗ

Однією з перших споруд Залізничної колонії, яка була споруджена ще у 1870-х, була будівля дешевої залізничної їдальні.

Цікавою сторінкою історії було те що в 1918–1919 роках у будівлі діяв Перший залізничний театр. Із 1920-х її використовували як клуб вагоноремонтного заводу, а у 1960-х в приміщенні діяв і кінотеатр.

Щодо дати знесення є розбіжності. Раніше датою називали 1981 рік, проте на світлинах Василя Галайби 1987 року будівля ще є. Втім, з огляду на заплановане будівництво південного вокзалу, будівлю невдовзі знесли разом із частиною навколишньої забудови.

Фото 1972 року з колекції Центральної районної бібліотеки імені Григорія Сковороди, з фондів ЦДКФФА України.

Втрачені споруди. Двокласне залізничне училище

У 1880-х роках, ймовірно, близько 1884-1886 років (тоді споруджено сусіднє технічне училище) було збудовано цегляну двоповерхову будівлю Київського міського двокласного залізничного училища Південно-Західної залізниці.

У ньому викладав Закон Божий Василь Липківський.

Це була будівля в стилі англійської неоготики, архітектурно подібна до споруди першого залізничного вокзалу. І безперечно, одна із найбільш архітектурно виразних будівель Залізничної колонії.

Знесено будівлю наприкінці 1980-х, коли планувалося будівництво Південного вокзалу. Нині приблизно на цьому місці майданчик між Південним вокзалом і Західним підземним переходом.

Фото Василя Галайби, 1987

Втрачені споруди. Загадкова будівля поблизу хутора Відрадний

На німецькому аерфоотознімку за липень 1941 року нами виявлено велику С-подібну споруду невстановленого призначення. На тому місці, де вона стояла, зараз проїжджа частина бульвару Вацлава Гавела біля будинку №31.

Навіть на супутнику видно її розміри, висота не менше 4 чи навіть 5 поверхів, довжина лише бічних крил близько 40 м, а основної частини до 100 м. Посередині фасаду напівзаокруглення.

Німецька карта 1941 року цю територію позначає як Militärflugplatz (військовий аеродром). Є вона і на топографічній карті 1942 року. Розташування на цій території розкриває призначення будівлі як однієї зі споруд на території аеродрому.

Споруда на знімку за липень 1941

Карта 1942 року

На знімку за грудень 1943 року споруда вщент розбомблена і має вигляд руїн.

Після Другої світової війни рештки було розібрано, а у 1950-х місцем, де була будівля, пройшла траса вулиці Бульварної (нині бульвар Вацлава Гавела).

Втрачені споруди району. Житлові будинки 1930-х на Олександрівській слобідці

У 1930-х роках на Олександрівській слобідці (вулиці Садова, Гоголівська та Шевченківська, нині відповідно Братів Зерових, Софії Галечко та Максима Кривоноса) було збудовано 3 двоповерхових багатоквартирних будинки. Будинок на вулиці Шевченківський мав рустування на кутах і тих частин, де на другому поверсі були балкони. З боку двору під'їзди також було рустовано і вони закінчувалися трикутними фронтонами із декоративними колами вгорі. Решта два будинки жодних оздоб не мали.

Вони згодом мали адреса вулиця Максима Кривоноса, 17, Зої Космодем’янської, 8-А/14 та Червонопартизанська, 12/8-А. Останню з кінця 1980-х майже повністю відселили, заселеними залишалися декілька квартир з північного боку. Інші будинки були заселеними до останнього. Усі три двоповерхівки знесли у 2005 році, не раніше березня, коли всі три будинки ще існували.

На їхньому місці спорудили нові висотні житлові будинки за адресами вулиця Преображенська, 8 а та Максима Кривоноса, 17.

Будинку на німецькому аерофотознімку 1944 року

Висловлюємо щиру подяку киянину Костянтину Козлову за унікальні світлини будинків, які він зробив у березні 20024 та 2005 років і люб'язно надав для публікації.

Будинок на вулиці Максима Кривоноса, 17/8 (17). Фото Костянтина Козлова, 18 березня 2004. Надано автором

Будинок на вулиці Максима Кривоноса, 17/8 (17) з двору. Фото Костянтина Козлова, 20 березня 2005. Надано автором

Будинок на вулиці Зої Космодем'янської, 8-А/14 з двору. Фото Костянтина Козлова, 20 березня 2005. Надано автором

Досі ж у нашому розпорядженні було лише фото Олега Овчаренка до статті в "Газете по-киевски", що називається "А посреди дороги дерево стоит. И тишина..." (2003 рік). Вдалині ліворуч від Паризанського дуба видно жовту двоповерхівку – це будинок, що мав адресу Червонопартизанська, 12/8-А.

Фото з колекції Центральної бібліотеки Солом'янки

Як видно з фото, різнилися будинки лише кольором – перший було пофарбовано у блідо-рожеву фарбу, другий у жовту.

Втрачені споруди району. Гуртожиток на вулиці Освіти, 14

Торік ми започаткували рубрику "Втрачені споруди", в якій публікували фото або малюнки давно чи не дуже давно зниклих будинків. Цьогоріч відроджуємо її.

1950 року за тодішньою адресою вулиця Нова 6-а, 14 за проєктом архітекторки Людмили Шкаруби було споруджено 3-поверховий гуртожиток із четвертим мансардним поверхом. З того ж 1950 року на першому поверсі розмістилася районова бібліотека №3.

Одним із перших зображень гуртожитку є кадр із фільму "Вулиця Молодості", де видно будівлю зі східного боку, великі вікна бібліотеки з боку вулиці і годинник на торці. Фільм знято у 1958 році. Годинник зник вже у 1970-х.

Кадр з фільму "Вулиця Молодості", 1958.

У фондах Бібліотеки Сковороди є недатоване фото (але судячи з одягу людей, це 1970-і-1980-і), де видно вхід до бібліотеки і частину другого поверху.

Бібліотека працювала в будинку до 2008 року, коли за 50 метрів звели новий будинок за адресою Освіти, 14а і бібліотека переїхала туди.

Замість бібліотеки ж почав діяти готель "О' Київ". Влітку 2018 року будівля вже стояла відселена без вікон.

Фото Олександра Михайлика, 2018 рік

Попри те, що на банері було заявлено про реконструкцію, фактично ж до осені 2018 року гуртожиток було знесено і на його місці розпочалося зведення нової 9-поверхової будівлі.

Щоб імітувати "реконструкцію", вікна першого поверху в новій споруді було імітовано як у попередній.

На фото, зробленому в січні 2019 року (ліва частина кадру) та друге фото (права частина кадру) добре видно, що старого гуртожитку вже немає, а зводиться будівля з бетонним каркасом із цілком нових матеріалів. Тож старий гуртожиток, збудований у 1950, знесено восени 2018.

Фото Олександра Михайлика, 2019 рік

Спортивні споруди району. Плавальний басейн "Першотравневий"

При забудові 3-ї черги Першотравневого масиву між вулицями Пилипа Козицького та Курською (нині Генерала Воробйова) було закладено Першотравневий парк (нині "Супутник").

В парку 1965 року за проєктом архітектора Симона Шпільта споруджено басейн «Першотравневий». Він мав плавальну залу розміром 25 на 14 м, зали для тренувань, роздягальні та душові. Один із фасадів споруди було прикрашено мозаїкою.

У 2012-2013 роках під виглядом реконструкції споруду басейну зруйновано. На цьому місці згодом збудовано приватну школу.

Втрачені споруди. Історична забудова Солом'янки

У 1960-1970-х було здійснено масштабну реконструкцію Солом’янки. 1966 року розпочато реконструкцію непарного боку вулиці Липківського (тоді Урицького). Парний бік вулиці Липківського до 1970-х здебільшого займала стара малоповерхова забудова. 1976 року було розпочато реконструкцію парного боку вулиці Липківського з розширенням її до 40 м. Відтак протягом 1960-х-1970-х років було знесено стару забудову вздовж вулиці. Останнім наприкінці 1970-х знесли триповерховий будинок за адресою вул. Урицького, 38, збудований у 1914 році. Це була єдина триповерхівка старої Солом'янки, в ній протягом всього існування діяв кінотеатр.

На унікальних світлинах першої половини 1960-х – історична забудова Солом'янки, яку невдовзі буде знесено.

Урицького, 23

Ріг тодішніх вулиць Урицького та Бригадирської

Ріг тодішніх вулиць Урицького та Бригадирської

Ріг вулиці Урицької та Кубанської, непарний бік

Вулиця Урицького, 84, ріг вулиці Кубанської, парний бік

Урицького, 38. 1977 рік, фото Василя Галайби

Втрачені споруди. Останні будинки старої Шулявки

Ліва частина Шулявки майже вся зникла ще у 1960-х, коли замість мережива вуличок у кварталі між Брест-Литовським проспектом (сучасним проспектом Берестейським), вулицями Шолуденка, Борщагівською та Політехнічним провулком виріс мікрорайон 9-поверхівок.

У 1970-1980-х було знесено залишки старої забудови вздовж вулиці Борщагівської, від Політехнічного провулку до вулиці Янгеля. На цьому місці, вздовж вулиць Борщагівської та Політехнічної, постали здебільшого нові корпуси КПІ.

Найдовше «протрималася» забудова вздовж непарного боку вулиці Боткіна (нині Професора Павловського) – 1979 року тут іще стояло шість будинків (№ 3, 5, 7, 9, 11, 13), із яких один (№ 11) був двоповерховим. 1987 року ще залишалися цілими будинки № 11 і 13. Тобто останні будинки старої «лівої» Шулявки проіснували майже до кінця СРСР.

Нижче фото Василя Галайби, перші два 1978 та 1979 роки, третє та четверте 1987 рік.

Залишки старої забудови вздовж вул. Борщагівської

Забудова вул. Боткіна

Забудова вул. Боткіна

Забудова вул. Боткіна

Втрачені споруди. Будинок Якова Гретера

Під час масованої російської ракетної атаки 6 червня 2025 було майже повністю знищено будинок Якова Гретера на вулиці Гетьмана, 2.

Це була одна з останніх історичних будівель заводу. Будівлю звів близько 1890 року власник, Яків Гретер. Після націоналізації будівлі у 1920 році її було перебудовано на клуб, а пізніше стала адміністративною будівлею. 3 грудня 2013 року, будівля була внесена до переліку об'єктів культурної спадщини за категорією «історія», «архітектура» та «містобудування». У 2010-х роках на першому поверсі розмістилися магазини.

Після руйнації активісти озвучили питання про необхідність відбудови споруди, було створено петицію.

Фото 2009 року. Автор Олександр Михайлик

Фото 2010-х років. Автор Олександр Михайлик

Втрачені споруди. Гуртожиток на Борщагівській, 152-В

У 1950-х роках в третьому ряді забудови було споруджено 3-поверховий гуртожиток сусіднього редукторного заводу, що мав адресу вул. Борщагівська, 152-В. У 2000-х роках його було відселено, а на межі 2000-х-2010-х років (2009-2010 роки) знесено. На його місці споруджено новий житловий будинок.

Чорно-біле фото цього будинку було опубліковане в книзі Кирила Степанця та Олександра Михайлика "Втрачені споруди Києва. 1992-2016". Кольорові оригінали публікуються вперше. Його було зроблено наприкінці 2008 року. Автор Олександр Михайлик.

Втрачені споруди. Квартал гуртожитків будівельників

На початку 1950-х було забудовано частину вулиць Максима Кривоноса та Освіти, вулицю Вузівську (нині Максима Токарева), один квартал вулиці Червонозоряної.

У кварталі було споруджено 18 2-поверхових гуртожитків (12 із них були цегляними, 6 дерев'яними).

Майже всі будинки знесли ще наприкінці 1980-х, а на їхньому місці 1993 року побудували лікарню «Медбуд» компанії «Київміськбуд» (проспект Лобановського, 17).

Невелика частина дерев’яних двоповерхівок вздовж вулиці Вузівської (нині Максима Токарева) зберігалася до середини 1990-х. Проте наприкінці свого існування (приблизно 1995–1996 роки) вони вже стояли відселені та напівзруйновані. 1998 року на їхньому місці спорудили 10-14-поверховий будинок № 9/1). Останній будинок селища робітників трестів, у якому з 1980-х розташовувалися установи, було знесено 2015 року. Він мав адресу проспект Лобановського, 15/7.

Фото з фотоальбому "Київ", 1954 рік

Фото з фондів ЦДКФФА, 1953

Фото з фондів ЦДКФФА

Біля гуртожитків 1958 року відбувалося знімання фільму "Вулиця Молодості". На стоп-кадрах із фільму – гуртожиток, що тоді мав адресу вулиця Червонозоряна, 17. Його знімали як зовні, так і зсередини.

Стоп-кадри з фільму "Вулиця молодості" (1958)

Втрачені споруди. Будівля гастроному в селищі Жовтнівка

У другій половині 1920-х років було забудовано селище Жовтнівка, яка складалося переважно із одноповерхівок. Та вздовж Брест-Литовського шосе (нині Берестейський проспект) спорудили декілька двоповерхівок. Одна, на розі шосе з Дачним провулком звели будинок, в якому весь час його існування діяли магазини. У кінці 1920-х-1930-х – "Сорабкоп", потім – гастроном (мав адресу Брест-Литовський проспект, 47).

Знесено будинок у 1980-х разом із усією забудовою Жовтнівки. Нині на його місці – східна частина Шулявського шляхопроводу.

Фото 1930-х років

Втрачені споруди. Знесена малоповерхова забудова (фотоархів 2007-2010 років)

Ніби нічим не визначні, часом закинуті старі приватні будиночки на Батиєвій горі та навколо потрапили у фотооб'єктив письменника-краєзнавця Олександра Михайлика. Сфотографовані здебільшого у 2007-2009 роках, деякі з них невдовзі були знесені.

Вперше ці фото (щоправда, у чорно-білому вигляді) широкий загал побачив 2016 року, коли вийшла спільна книга Кирила Степанця та Олександра Михайлика "Втрачені споруди Києва. 1992-2016). Тепер Олександр публікує кольорові оригінали фото. Фрагменти старого Києва, яких вже немає.

Дружня, 55. Знесено 2009

Локомотивна, 9. Знесено 2009

Організаторська, 9. Знесено близько 2009 року

Докучаєвський провулок, 10. Знесено 2012

Докучаєвський провулок, 12. Знесено 2012

Кучмин Яр, 25 (ліворуч на фото). Знесено 2013 року

Нововокзальна, 3. Знесено 2014 року

Втрачені споруди Солом'янського району. Казарма на проспекті Лобановського, 4

1953 року на тодішній вулиці Червонозоряній було споруджено чотириповерхову казарму військової частини. У 2000-х роках військову частину було ліквідовано.

2007 року будівлю казарми було знесено. На цьому місці нині торговельний центр, супермаркет "Novus".

Фото Олександра Михайлика, 2007

Втрачені споруди Солом'янського району. Дитячий санаторій на вулиці Народній

Однією із найменш відомих втрачених споруд нашого району був колишній санаторій для хворих дітей залізничників на вулиці Народній, 17/2.

Щодо цієї споруди існує ряд легенд. Її вишукана класична архітектура вже у наш час дала привід деяким місцевим мешканцям стверджувати, ніби це була дача чи то російського імператора Олександра II або Олександра III, чи ще якоїсь високої особи.

Насправді будівля була побудована вже після Другої світової війни, у другій половині 1940-х чи навіть на початку 1950-х років. Щодо її первісного призначення також є неперевірені дані. Є припущення, що спочатку це була дача багаторічного (у 1953-1980 роках) начальника Південно-Західної залізниці Петра Кривоноса.

Втім, достеменно відомо, що вже у 1959 році це був санаторій для хворих дітей залізничників. В подальшому ця будівля також належала Дорожній лікарні залізниці. Згодом у ній діяло дитяче ревматологічне відділення тієї ж лікарні – щонайменше до кінця 1980-х років.

В подальшому будівля була занедбана і у 2000-х роках її було знесено. На тому місці нині занедбане пустище, обгороджене парканом.

Фото з книги "Залізничний район" 1959 року.