Видатний український архітектор Дмитро Яблонський, молодший брат художниць Тетяни та Олени Яблонських, тривалий час мешкав у нашому районі - з 1959 і до смерті в 2001 році його адресою був будинок на вулиці Олексіївській, 10-12. Цікаво, що він же був... автором проєкту будинку.
Ми згадаємо основні етапи життя видатного архітектора, а також його основні роботи - в місті, країні. І нашому районі.
Згадати про Дмитра Яблонського важливо, адже на жаль, немає вулиці на честь архітектора, будинок, де він жив, не позначений меморіальною дошкою.
Дмитро Яблонський народився 28 вересня 1921 року в Смоленську (росія), в родині художника, графіка і викладача словесності Нила Олександровича і Віри Георгіївни Яблонських. З 1928 року сім'я Яблонських жила в Одесі, у 1930 році потрапила до Кам'янця-Подільського. Яблонські здійснили невдалу спробу перейти кордон, після цього переїхали в Луганськ.
1938 року розпочався київський період життя Дмитра Яблонського.
У 1938–1946 роках він навчався на архітектурному факультеті Київського державного художнього інституту (курс Володимира Заболотного), по закінченні якого отримав спеціальність архітектора-художника. Протягом 1946–1949 років він був молодшим науковим співробітником Інституту архітектури споруд Академії архітектури УРСР, очолюваної Заболотним. У 1952 Дмитра Яблонського прийняли до Спілки радянських архітекторів УРСР.
У 1953 році Дмитро Яблонський закінчив аспірантуру Академії архітектури УРСР, де навчався протягом 1949–1952 рр. Кандидат архітектури (1953) — дисертація на тему «Портали української архітектури XVII–XVIII ст.» (науковий керівник В. Заболотний). На основі матеріалів дисертації (тему було відхилено і до захисту не допущено; захистив дисертацію на тему "Ротонди Козакова") підготував монографію «Порталы в украинской архитектуре» (1955), присвячену шедеврам українського бароко, але через підозру радянських ідеологіних працівників у «націоналізмі» майже весь видрукований наклад було знищено, вціліло лише декілька примірників. Лише нещодавно книгу перевидано.
У 1952–1956 Дмитро Яблонський працював у Інституті архітектури споруд молодшим науковим співробітником. Протягом 1953–1954 і з 1956 року викладав на кафедрі архітектурного проєктування Київського державного художнього інституту. В 1954–1955 рр. архітектор працював над проєктом комплексу великоблочних будівель у м. Жданові (нині м. Маріуполь Донецької області). Також у ці роки він створив уніфіковану серію секцій, затверджену Держбудом СРСР, для проєктування житлових комплексів. У 1955–1956 рр. розробив серію уніфікованих нежитлових споруд з великих бетонних блоків, що була затверджена Держбудом УРСР. Співавтор книги «Жилые дома из крупных бетонных блоков» (К., 1959).
З 1963 по 1992 рік Дмитро Яблонський працював у Зональному науково-дослідному і проектному інституті типового і експериментального проектування житла та громадських будівель «КиївЗНДІЕП» начальником відділу, заступником директора з наукової роботи, головним науковим співробітником.
У 1974 р. йому присвоєно вчений ступінь доктора архітектури (дисертація на тему «Кількісні методи вирішення завдань типології житла»). Займався розробкою нормативної бази державного житлового будівництва.
Дмитро Яблонський використав набуті знання, коли наприкінці 1980-х років до вітчизняної будівної практики повернулася можливість проєктувати сакральні будівлі. Брав активну участь у теоретичному осмисленні та реальному втіленні традиційних мотивів українського християнського зодчества. У 1990–1991 роках звів перший після тривалої перерви православний храм у Києві (церкву Входу Господнього до Єрусалима).
Один з ініціаторів відродження Академії архітектури України. У 1992 Дмитро Яблонський був обраний дійсним членом і головним ученим секретарем Академії архітектури України.
Помер Дмитро Яблонський 16 вересня 2001 року в Києві, не доживши двох тижнів до 80-річчя, похований на Байковому цвинтарі.
Будинок № 10-12 на вулиці Олексіївській складається з двох зблокованих житлових будинків на 36 квартир кожен. Його спорудили за експериментальним безкаркасним проєктом 4-36, розробленим у Академії будівництва та архітектури УРСР спільно з відділом типового проектування Київпроекту (архітектори Віктор Єлізаров та Дмитро Яблонський).
Цікаво, що поряд, на вулиці Олексіївській, 14, у 1963–1964 роках за проєктом 1-60 спорудили експериментальний 58-квартирний п’ятиповерховий великопанельний будинок із поперечними опорними стінами. Проект розробив Науково-дослідний інститут експериментального проектування. Керівник проєкту — архітектор В. Єлізаров, архітектори — Д. Яблонський, В. Єжов, В. Дьоміна, В. Корольов, Е. Сичевський.
У 1990-х роках за проєктами архітектора споруджено ряд храмів:
- Храм-хрещальня на проспекту Миру в Києві, 1993–1994 (разом з І. Малаковою)
- Храм Різдва Богородиці у храмовому комплексі Різдва Христового на Березняках (Київ), 1998–2000.
- Собор Георгія Побідоносця (Макіївка), з 1993 року.
- Храм Різдва Богородиці (Віта-Поштова).
- Храм Св. Іоанна Богослова (Тернівка).
- Храм Покрови Пресвятої Богородиці (Боярка)
