Нове кладовище на околиці Солом’янки було засновано 1886 року. З перших же років існувала окрема ділянка для поховань викладачів та учнів Кадетського корпусу, розташованого поблизу.
На відміну від багатьох некрополів міста, тут ніколи не було не лише церкви, а й каплиці.
Солом'янське кладовище стало місцем поховання не лише для мешканців Солом'янки, а й швидко стало одним із міських кладовищ.
Серед інших, тут поховані авіаконструктор Володимир Григор'єв (1883-1922), архітектор Василь Осьмак (1870-1942), вчені Петро Кудрявцев (1868-1940) та Василь Екземплярський (1874-1933), педагогиня Лідія Деполович (1869-1943), математик Євген Дяченко (1896-1954), письменник Олесь Лупій (1938-2022).
На кладовищі існують дві братські могили цивільних киян - загиблих під час оборони Києва у 1941 році і закатованих у ґестапо. З 1943 по 1975 тут ховали учасників Другої світової війни, 1974 року впорядковано братську могилу і споруджено меморіал.
1957 року на кладовищі було поховано пілотів та екіпаж двох літаків, які через помилку диспетчеру зіткнулися біля аеропорту Київ.
У 1980-х роках невеликий шматок кладовища вилучено під забудову, нині на цьому місці суд.
Рішення міської ради від 27 січня 1959 року цвинтар було закрито для масових поховань. 2005 року кладовище відкрите для повторних поховань (поховання в родинну могилу). Стан кладовища - занедбаний.
Збереглося багато старих огорож навколо поховань. Вони виконані в різних стилях. Цікаво, що деякі типи огорож дуже поширені в старих огородженнях сходів, які збереглися в будинках у центральній частині міста. Нижче на фото - різні типи огорож.
