Історичні карти Солом'янки. План 1914 року (1 варіант)

Декілька планів Києва було випущено і 1914 року. На одному з них, що має дещо специфічну орієнтацію (тому подаємо закартографовані терени району одним аркушем) – вся забудована на той час міська частина – зі сходу на захід: Бактеріологічний інститут і військовий млин, Протасів Яр, Батиєва гора, Кучмин Яр, Верхня Солом'янка, Кадетський корпус та гай, Шулявка, Політехнічний інститут і Казенні Дачі.

Гарно виділено Кадетський гай, окремо показано Солом'янське кладовище, річку Либідь.

Проспекти району. Проспект Валерія Лобановського

Вперше проєкт прокласти магістраль, яку сьогодні знаємо як проспект Валерія Лобановського було передбачено Генеральним планом Києва 1935 року.

Майбутній проспект на Генплані 1935 року

У 1930-х роках (вперше її бачимо на аерофотознімку 1934 року) прокладено вулицю Софіївську 1-шу (від вулиці Дачної до вулиці Народної). Від тієї забудови збереглися будинки №62 та 68.

Як свідчить німецький аерофотознімок 1941 року, від сучасної Севастопольської площі до вулиці Дачної пролягала грунтова дорога південною межею Олександрівської слобідки. Точніше, та дорога відповідає широкій смузі між сучасним тротуаром та лінією забудови.

Вулицю ж Нову 481-шу прокладено наприкінці 1940-х років (не раніше 1947 року, адже на тогочасному плані Києва вона відсутня). 1953 року її перейменовано на Червонозоряну.

З непарного боку між Севастопольською площею та вулицею Вузівською спорудили три житлових будинки – п’ятиповерховий № 3 (1955), 6-поверховий № 5 (1954) та чотириповерховий № 2/7 (1950-ті). Наступний квартал проспекту, від Вузівської до Кривоноса, а також майже весь східний бік Вузівської та вулицю Брянську, що сполучала вулицю Червонозоряну з вулицею Освіти (виходила на неї між будинками № 10/2 та 12/1), на початку 1950-х забудували переважно дерев’яними та цегляними двоповерхівками. Квартал призначався для робітників будівельних трестів. Їх знесено ще наприкінці 1980-х, в народі називали "фінські будиночки".

У другій половині 1950-х виникла вулиця Ново-Крутогірна. 1958 року її перейменовано на Семена Палія. Вона пролягала від вулиці Народної до Совських ставків.

Вулиця Софіївська 1-ша первісно завершувалася тупиком десь за 50 м від неї (упиралася у садибу). 1963 року її пробили крізь садибу.

Утворився наскрізний магістральний рух від Севастопольської до Московської (нині Деміївської) площі. Так сформувалася ще одна частина Малої Кільцевої дороги. Відкрили автобусний маршрут №17.

1965 року вулицю Софіївську 1-шу об’єднали з вулицею Червонозоряною.

Вулиці Червонозоряна та Семена Палія. Картосхема 1972 року

Червонозоряний проспект. Картосхема 1975 року

А 1974 року до вулиці Червонозоряної приєднано і вулицю Семена Палія, нову магістраль перейменовано на Червонозоряний проспект.

Червонозоряний проспект. Фото 1980 року

17 грудня 2015 року перейменовано на проспект Валерія Лобановського.

З 1963 до 25 травня 2004 року магістраллю курсував автобусний маршрут №17. З 25 грудня 2004 проспектом курсує тролейбусний маршрут №42.

Проспект Валерія Лобановського, 2021 рік. Фото Олександра Михайлика

Історія шкіл району. Ліцей №142

Архітектор Емануїл Коднір

У Політехнічному провулку, 2, звели вже чотириповерхову школу № 142 (початково № 66) за проектом архітектора Емануїла Кодніра. 

Спорудили її за 92 дні: розпочали будівництво 14 квітня 1935 року, а вже 2 серпня того ж року – завершили. 8 серпня навчальний заклад було прийнято в експлуатацію. Вартість будівництва становила 972,3 тис. карбованців.

Паралельно зі зведенням школи розбирали церкву Св. Марії Магдалини. Демонтаж храму входив до кошторису будівництва. Досі є поширеною думка, ніби в місті масово знищували церкви, аби побудувати на їхньому місці школи. Це не так. Насправді в Києві на місці церков звели лише три школи. Будівничі неохоче руйнували храми, адже це вимагало додаткових коштів і зусиль. Простіше було спорудити школу на ділянці, вільній від забудови.

В наш час будівлю школи реконструйовано, замінено вікна, проте фасад не зазнав змін.

Будівництво школи, 1935 рік

Ліцей №142. Фото Дарина Міхньова, 2025 рік

Фотофакт. Релікт старої телефонної лінії на вулиці Романа Ратушного

Навпроти школи №60 на Батиєвій горі, біля 5-поверхівок початку 1960-х (вулиця Романа Ратушного, 4) дивом вцілів дерев'яний стовп колишньої телефонної лінії, із підпіркою. Подібні ще збереглися на вулиці Локомотивній, тож можна припустити, що його встановили тут ще у 1950-х. В цій частині Батиєвої гори він єдиний.

Це стовп саме телефонної лінії, про що свідчить декілька елементів – невелика висота (стовпи електричних ліній мали більшу висоту), спеціальні скоби і металевий майданчик для монтера-лінійника, на якому він міг виконувати роботи з ремонту мереж. Хоча стовп давно не використовується, проте у доброму стані.

Є цікавою технічною пам'яткою, що нагадує про старі повітряні телефонні лінії 1950-х-1960-х років. 

Фото Олександра Михайлика, 2025 рік.

Історія торгівлі на Солом'янці. Як це було у 1874 та 1913 році?

Першими осередками торгівлі на Солом'янці та Шулявці були базари. Вже на межі XIX-XX століть там існували базари. На Солом'янці – в нижній частині вулиці Великої (нині Василя Липківського), на Шулявці – на стику Брест-Литовського шосе та вулиці Провіантської.

Базар на Шулявці

Та окрім базарів, існували крамниці. На Шулявці 1874 року діяли: булочна, трактир, вісім магазинів, винний льох і 19 шинків. На Солом'янці того ж року: чотири трактири, 17 лавок, 34 шинки, пивна лавка.

Довідники "Весь Киев" та "Весь Юго-Западний край" 1913 року зафіксували всі заклади торгівлі в межах сучасного Солом'янського району. А це:

Солом'янка – дві аптеки, булочна, два винно-гастрономічних магазини та три казенні винні лавки. Існувала невелика кондитерська крамниця, де продавалися і фрукти. Непродовольча сфера була представлена трьома галантерейними та мануфактурною лавками на базарі, двома магазинами залізно-скоб’яних товарів і магазином шкіряних товарів.

Шулявка – дві казенні винні лавки — № 99 (вулиця Борщагівська) та 1099 (Брест-Литовське шосе, 64), а також приватною «виноторгівлею», яка поєднувалася з бакалійною лавкою (Брест-Литовське шосе, 54). Також на Шулявці діяли дві м’ясних, молочна лавки та «ковбасний заклад». Була тут і одна аптека.

Совки – три бакалійні, м’ясна та казенна винна лавки.

Жиляни – дві бакалійні крамниці та казенна винна лавка.

Такою була торгвельна сфера у ті часи.

Залізничний ринок

На вулиці Кудряшова (нині Мокрій), 1 (згідно із телефонними довідниками, адресою була Кудряшова, 5) 1973 року побудували Залізничний ринок із торговельною залою на 394 місця за проектом архітектора Алли Анищенко, інженерів Б. Беднарського, В. Федорка.

Це була кругла будівля зі стінами зі скла та бетону, дах – легке вантове перекриття. Одноповерхова кругла зала діаметром 52 метри. Надалі вона неодноразово змінювала призначення. 1993 року ринок закрили. Спершу тут розмістився автосалон. У 1994–2000 роках у будівлі діяла Київська універсальна біржа. 2002 року, після реконструкції, у приміщенні колишнього ринку відкрили магазин «Велика Кишеня». 2021 року магазин закрито. На початку 2022 існувала загроза знищення будівлі.

Через початок повномасштабної війни будівлю не було зруйновано, та відтоді вона стоїть, обнесена парканом та занепадає.

Статтю ілюстровано – історичними фото (1970-ті та 1990-ті). Сучасні фото – 2021 рік, автор Олександр Михайлик.

Краєзнавчі раритети. Довідник "Вулиці Києва", 1958

1958 року Державним видавництвом технічної літератури УРСР видано перший довідник "Вулиці Києва". В подальшому подібні довідники буде видано у 1975, 1979, 1995 та 2015 роках.

Довідник подає відомості про всі шосе, вулиці, провулки, площі, тупики міста станом на 1 травня 1958 року (додатково, після довідкового розділу, подано вулиці, перейменовані між 1 травнем і 10 вересня 1958 року, остання дата це день, коли довідник підписано до друку).

Укладачі: Олександр Марчук, Юрій Ільїн, Іван Сиротенко, Олександра Тихонович. Художник Г. Теретьєв виконав гарну обкладинку.

Наклад довідника 20 000 примірників, вартість вказана як 7 крб 75 коп. Завдяки великому накладу довідник доволі часто зустрічається серед букіністичної літератури про Київ.

Структурно довідник складається з переліку вулиць, селищ з вулицями без назви, а також довідкової частини: маршрути міського та міжміського транспорту, вокзали, адреси центральних, міських установ, організацій, вищих навчальних закладів, культурно-освітніх та лікувальних закладів.

Є розділ "Об'яви", що містить цікаву соціальну та торговельну рекламу, характерну для 1950-х років.

Довідник є цікавим джерелом інформації про вулиці Києва і не втратив свого значення досі.

Історичні карти Солом'янки. План 1913 року (варіант 3)

Раніше ми вже знайомилися із двома різними планами Києва 1913 року. Сьогодні розглянемо ще один. Цей варіант дуже подібний до попереднього, проте не є цілком тотожним йому.

На фрагменті – Солом'янка, Батиєва гора, Протасів Яр з їх вуличною мережею. Вона показана дещо схематично, але загалом точно, вулиці підписано. Окремі об'єкти мають цифрові позначки. 100 – вокзал, 102 Кадетський корпус, 98 Бактеріологічний інститут.

На іншому фрагменті – Шулявка, на захід від неї Казенні Дачі. Усі вулиці підписано. Під цифрою 103 Політехнічний інститут, 107 – фабрика грамофонних платівок.

Проспекти району. Проспект Любомира Гузара

Трасу майбутнього проспекту Любомира Гузара було передбачено ще Генеральним планом 1935 року. Початок до будинку №12 був частиною давнього шляху до Борщагівки. Генплан 1947 року позначив майбутній проспект як такий, що прокладається. Вся траса є на плані Києва 1958 року. Та ще у 1961 році траси майбутнього проспекту не існувало. Її було прокладено пізніше, у 1964 році, коли звели будинки №22, 24, 26. У ті часи магістраль мала назву вулиця Новоборщагівська.

30 травня 1967 року на честь радянського льотчика-космонавта Володимира Комарова вулицю Новоборщагівську перейменовано на проспект Космонавта Комарова.

При забудові житлового масиву Відрадний 10 березня 1967 відкрито лінію частиною вулиці Борщагівської (від Індустріального шляхопроводу до вулиці Гарматної) та проспектом Любомира Гузара (до бульвару Вацлава Гавела). Лінію проспектом Любомира Гузара закрито 23 грудня 1976 року. Маршрут №21 сполучив Медмістечко та Сирець.

Та вже 1977 року проспектом відкрито лінію трамвая, який з 31 грудня 1978 року запрацював як швидкісний. Відтоді тут ходять маршрути №1 та 3.

14 листопада 2019 року проспект перейменовано на честь предстоятеля-патріарха Української грекокатолицької церкви Любомира Гузара.

Проспект під час реконструкції швидкісного трамвая, 2009 рік. Фото Олександра Михайлика

Пішохідна бібліоекскурсія "По вулиці Освіти"

Найперша пішохідна екскурсія, яку організувала Бібліотека Сковороди ще в травні 2024, була присвячена вулиці Освіти. Завершити екскурсійний сезон 2025 року нам хочеться мандрівкою саме цією вулицею.

Краєзнавець Олександр Михайлик за ці понад півтора роки віднайшов багато нової історичної інформації, з якою і хоче з вами поділитися:

• Якою є історія вулиці і як вона називалася початково?
• Чим відома будівля №4?
• Якою є історія та сучасність нашої бібліотеки?
• Чим унікальна будівля колишнього кінотеатру “Зірка”?

І ще ряд цікавих фактів про вулицю Освіти. А ще ми не лише поговоримо про нашу бібліотеку, а й завітаємо всередину в межах екскурсії!

До зустрічі вже найближчої суботи, 27 грудня, об 11:00

Лекція Як торгували на Солом'янці?

Перед самісіньким Різдвом, 24 грудня, коли всі заклопотані купівлею подарунків та їжі на святкові столи, запрошуємо вас поговорити про те, як торгували на Солом’янці. Лекцію на цю тему проведе письменник і краєзнавець Олександр Михайлик.

Ми запропонуємо вам віртуально помандрувати в часі та уявити себе спочатку на базарній площі старої Солом’янки і Шулявки початку XX століття. А потім перенестися у крамниці різних епох. Неодмінно "зазирнемо" в радянські ноу-хау – універмаги та універсами. Адже останніми особливо пишалися – бо це були прообрази сучасних супермаркетів.

Поговоримо й про те, як у 2000-х колишні гастрономи, ніби Попелюшки, перетворилися на гарні супермаркети, а замість старих книгарень виникли сучасні. І, звісно, не оминемо оновлення старих і появу нових базарів, які тепер ми називаємо ринками.

У колекції бібліотеки є цікаві книги та буклети 1970-80-х років, присвячені темі торгівлі в Києві. Їх ви зможете побачити під час лекції. Отже, чекаємо вже найближчої середи!

Фотофакт. Найвужча вулиця Києва

На фото, яке 2017 року зробив краєзнавець Олександр Михайлик – найвужча вулиця Києва, провулок Кучмин Яр. Як бачимо, ширина не перевищує 1,5 метри, до того ж, провулок був рясно зарослим, тож навіть двом пішоходам розійтися там було б нелегко...

Щоправда, 2018 року провулок "цивілізували", заасфальтували, зробивши на всій протяжності більш прохідним. І все ж, він залишається найвужчою вулицею Києва!

Історія бібліотек району. Бібліотека імені Всеволода Нестайка

Історія бібліотеки для дітей імені В.Нестайка сягає 1960-х років, коли розпочалося будівництво Залізничного масиву. Тоді ж (бл. 1967 року) на вулиці Солом'янській, 33 було споруджено двоповерхову будівлю громадського призначення (громадсько-торговельний центр), в одному із приміщень якої й відкрито бібліотеку.

1965 року бібліотеку було названо іменем підпільника часів Другої світової війни Володимира Кудряшова.

З 1972 року бібліотека має статус бібліотеки для дітей. Вона єдина бібліотека в цьому мікрорайоні. У 1980-х вона мала філію в 3-поверховому будинку на вулиці Петра Красикова, 6 (нині вулиця Людмили Проценко). У 1980-х за адресою Солом'янська, 33 окрім дитячої працювала бібліотека № 4 для дорослих.

Історія району в фотографіях. Залізничний вокзал, 1958

Книга "Залізничний район міста Києва" видання 1959 року (підписана до друку в листопаді 1958 року) містить чимало фото району. Частину з них вже опубліковано у блозі, частину ми плануємо викласти. Фото авторства фотографа М. Каліки.

Більшість фото зображають відомі місця району. Серед інших є і фото залізничного вокзалу, зроблене вочевидь, спеціально для цієї книги.

Краєзнавчі раритети. Короткий довідник "Киев", 1954

Четвертим виданням 1954 року про наше місто в колекції бібліотеки є короткий довідник "Киев" кишенькового формату. На жаль, наш примірник не має 14 останніх аркушів (їх вирвано), тож уривається він на 146 сторінці і ми не маємо його вихідних даних (видавництво, наклад, авторський колектив).

У ньому міститься довідкова інформація про музеї-заповідники, наукові, навчальні та кульурно-просвітницькі заклади, пам'ятники, сучасні громадські заклади і споруди (зрозуміло, на час виходи довідника, нині ж і всі ці споруди 1930-х-1940-х є частиною історичної спадщини), театри і музичні колективи, історико-меморіальні та архітектурні пам'ятники (серед них довідник радить відвідати і Володимирський собор, який з 1941 року був чинним всі наступні 50 років існування СРСР!), а також чинну на той час Андріївську церкву (її як храм буде закрито у 1960-х) та парки і сади. Останній розділ – довідки.

Історичні карти Солом'янки. План 1913 року (варіант 2)

1913 року було видано щонайменше три наочні плани Києва, кожен із яких має відмінності. Пропонуємо роздивитися фрагменти другого варіанту.

На цьому фрагменті – Шулявка, Політехнічний інститут (цифра 102), Кадетський Гай та Корпус (цифра 103). Змальовано Пушкінський парк. Вулична мережа позначена певною мірою схематично, проте вулиці підписано.

На іншому фрагменті – Солом'янка, Протасів і Кучмин Яри, Батиєва гора. Пі цифрою 98 Бактеріологічний інститут, 100 – вокзал.

Вулиці підписано, проте зображені значною мірою теж схематично.

Історія району на сторінках газет. Совські ставки: все тече, все змінюється

У числі 7 за 2001 рік газети "Добра новина" було опубліковано статтю (авторки Ірина Кім та Оксана Котомкіна) "Совські ставки: все тече, все змінюється", присвячену історії та тодішньому стану водойм, їх проблемам та перспективам очищення.

Оригінал газети зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в січні 2025 року.

Історія шкіл району. Школа №71

Першою шкільною будівлею, яку в Солом'янському районі звели вже в радянський час, стала школа №71.

Її споруджено у 1930-1931 роках на Казенних дачах за проектом архітектора Павла Альошина за участю Йосипа Каракіса та Волошинова, переробленим Валеріаном Риковим.

Було збудовано чотириповерхову будівлю трудової школи № 71 на 840 учнів із їдальнею, кінозалою та актовою залою на 500 місць. Вартість будівництва становила 697,77 тис. карбованців.

Вже після Другої світової війни головний фасад було значено змінено, обкладено плиткою, замінено вікна, внаслідок чого втратила первісні риси конструктивізму.

Нині це спеціалізована школа №71.

Школа №71. Фото з книги "Будова Києва 1921-1932", 1932 рік

Архітектор Павло Альошин, 1930-ті

Архітектор Йосип Каракіс, 1930-ті

Фотофакт. Навчальний фрагмент залізниці на подвір'ї Київського електромеханічного коледжу

На подвір'ї Київського електромеханічного коледжу (проспект Повітряних Сил, 35) є єдиний у міста повноцінний фрагмент залізниці!

Довжина колій близько 100 метрів (початково була довшою на 25 метрів), в кінці ділянки є автоматична стрілка і колія розгалужується на дві. Є контактна мережа (понижена вдвічі порівняно зі справжньою), 6 металевих опор, що тримають мережу і 4 залізобетонні анкерні, релейні шафи, 5 світлофорів (4 понижені порівняно зі справжніми), а також 2 дерев'яні та 1 залізобетонна опори для повітряних електричних ліній напругою 10 кВ. Є два переїзди, сигналізація на них. На колії є ручна дрезина.

Виконано ділянку, ймовірно, у 1960-х, щонайпізніше, у 1970-х, коли масово відбувалася електрифікація залізниць. Є дуже цікавим "макетом у натуральну величину", яку залізниця спеціально створила для учнів з метою кращого практичного розуміння устрою залізниці і контактної мережі.

Фото Олександра Михайлика, грудень 2025 року.