Фотофакт. Церква у... резервуарі для води

На Батиєвій горі є унікальний храм – єдиний такий в Україні.

У 1911-1913 роках на горі звели два залізобетонні резерувари для води. Вода надходила у паровозне депо під горрою. Поруч 1914 звели будинок для наглядачів. 

Ще в 1980-х родина наглядачів, яка мешкала в будинку з 1944 року, замислила влаштувати в резервуарах храм — один із членів родини став священником. Проте у 1990-х землю, де стоять резервуари, віддали під забудову тодішнім високопосадовцям. 1995 року було зареєстровано церковну громаду. Після багатьох років поневірянь 2003 року вдалося відкрити церкву в одному з двох резервуарів. Того ж року поряд із будинком наглядача звели капличку. Храм було присвячено іконі Божої Матері Одигітрії. Верхівку резервуаару увінчано банею з хрестом, хрест установлено й біля церкви. У церкві правлять служби, вона поступово облаштовується. Тож радимо відвідати цю унікальну церкву!

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Фотофакт. Найстаріша хата Олександрівської слобідки

 У невеличкому Клінічному провулку вціліла найстаріша хата на Олександрівській слобідці. За словами мешканців, її звели ще 1905 року.

Цікаво, що заселення почалося 1906 року.  Проте хтось міг збудувати окрему хату трохи раніше. Вона дає уяву про те, як колись виглядала Олександрівська слобідка.

Виявив і сфотографував Олександр Михайлик. 

Фотофакт. Історична гідроколонка

 При формуванні та наповненні Виставки рухомого складу на Центральному залізничному вокзалі було встановлено і ряд історичних елементів - семафор, освітлювальний ліхтар ручної стрілки та гідроколонку.

На фото - стара гідроколонка, яку до 1960-х років використовували для заправляння паротягів. На основі колонки вгорі - ліхтар, який світив у нічний час.

На жаль, невідомо, з якої станції перенесено колонку. Та вона безперечно збагатила виставку.

Фото Олександра Михайлика.

Фотофакт. Дошка з помилкою

 На фасаді будівлі колишньої хіміко-технічної лабораторії, що на вулиці Архітектора Кобелєва, 3/8, є охоронна дошка.

Вона сповіщає, що будівля 1879 року. Насправді у ті часи цієї будівлі ще не було. 1879 - це рік заснування лабораторії. А от будівлю споруджено у 1899 році за проєктом архітекторів Олександра Кобелєва та Зіновія Журавського.

Табличку побачив і сфотографував у 2007 році краєзнавець Олександр Михайлик.

Фотофакт. Дуб на дитячому майданчику

На дитячому майданчику біля 9-поверхівки по Златопільській, 4-к "зачаївся" віковий дуб. Дереву близько 250-300 років. У місцевості Олександрівська слобідка поодинокі старі дуби ростуть здебільшого вздовж ліній сучасних вулиць, проте це дерево вціліло на подвір'ї.

Хочеться лише подякувати будівельник і мешканцям будинку, що у 1970-х при його спорудженні дуб не було зрубано, а він опинився просто на... дитячому майданчику!

Дерево у 2025 році побачиві сфотографував краєзнавець Олександр Михайлик.

Фотофакт. Вікова яблуня на Олександрівській слобідці

Листяні дерева, зокрема дуби, а ще каштани, липи можуть рости сотні років (а дуби і понад тисячу). Фруктові ж дерева вважаються старими, якщо їх вік перевищує 50-70 років – довго ростуть хіба що шовковиці, трапляютсья екземпляри віком 100-200 років. Вікові ж екземпляри яблунь, груш, черешень є надзвичайно рідкісними. У Києві наразі заповідано лише дві вікових груші та одну вікову черешню.

У дворі будинку №9 на вулиці Озерній (Олександрівська слобідка) росте унікальний екземпляр яблуні. Вона дивом вціліла при знесенні у 1974 році приватних будинків та будівництва на їх місці 9-поверхівки. За спогадами дідуся письменника-краєзнавця Олександра Михайлика, Валерія Красовського, усі інші старі фруктові дерева в дворі і навколо будинку було зрубано.

Вулицю Озерно позначено під такою назвою на рукописному плані місцевості 1913 року. Тож ми орієнтовно датуємо яблуню першою половиною 1910-х, отже, їй щонайменше 110 років. Можливо, це взагалі найстаріша яблуня в Києві!

Дерево мало дві корінні гілки, що росли з одного стовбура. У 1990-х мешканка будинку Олена Котенко зацементувала дупло, чим врятувала дерево.

У 2024 році відкололася ліва корінна гілка і нині дерево має такий вигляд. 

Фото Олександра Михайлика.

До того, як буревій зламав ліву корінну гілку, дерево виглядало так. Фото 2020 року

Фотофакт. Краса дерев'яного різьблення на вулиці Миколи Амосова

На вулиці Миколи Амосова, 10 зберігся один із небагатьох автентичних дерев'яних будинків не лише Солом'янського району, а й Києва.

Його збудували одночасно із комплексом Бактеріологічного інституту, у 1896 році. Будинок, за винятком заміни деяких вікон та вхідних дверей, повністю зберіг весь свій дерев'яний декор.

Цікаво роздивлятися вишукане мереживо різьблення над входом та вікнами, оздобу вікон. Все це різьблення створювали майстри-теслі. І от вже 130 років цей будинок є окрасою вулиці.

Будете на вулиці Миколи Амосова – обов'язково підіть і подивіться на цю красу!

Сфотографував будинок та елементи його оздоби краєзнавець Олександр Михайлик у 2020 році.

Фотофакт. Табличка з... двома дробами

Будинок на вулиці Донецькій, 18/2 має на фасаді стару, 1950-х років табличку (сам будинок 1953 року, тож і табличка тогочасна). Вона має одну цікавинку – адреса зазначена як 18/1/2! Тобто два дроби!!! Як так вийшло? Будинок наріжний одразу для двох вулиць – основний фасад стоїть вздовж Донецької, лівий кут – виходить на вулицю Керченської (тому й номер 18/2), а от правий на вулицю Очаківську, відносно якої він початково був 18/1. Тож і на табличці з'явилася така незвична адреса!

Побачив і сфотографував у березні 2026 року краєзнавець Олександр Михайлик.

Фотофакт. Руїни будинку Гретера

6 червня 2025 року внаслідок масованого рактеного удару, який росія завдала по Києву, було зруйновано останню історичну будівлю заводу Гретера і Криванека. Це будинок Якова Гретера.

Хоча звучали думки щодо відбудови, руїни просто огородили парканом. Існує практика консервації руїн. Проте це не історичний центр міста, тож подальша доля решток невідома.

Залишки будівлі сфотографував у жовтні 2025 року краєзнавець Олександр Михайлик.

Фотофакт. Список благодійників на стіні церкви ікони Божої Матері "Знамення"

Церкву ікони Божої матері "Знамення" на проспекті Лобановського, 2 закладено 2001 року. Через барк фінансування будівництво зупинилося до 2003 року. 2003 року будівництво відновилося. На Великдень пройшла перша служба, а до кінця 2003 року внутрішню оздобу було завершено. 2004 року розписано стіни, а 2005 року встановлено дубовий іконостас, який пожертвував храму головний лікар пологового будинку Михайло Макаренко.

Наприкінці 2000-х років церкву розширено, добудовано бічні крила, потиньковано, оновлено завершення.

Після добудов на стінах храму було встановлено дві таблички із переліком благодійників, які долучилися до будівництва храма своїми пожертвами. Окрім головного лікаря Михайла Макаренка, священника Георгія Стороженка, серед інших благодійників зустрічаємо й прізвища Юрія Бойка, Віктора Пшонки, Адама Мартинюка, Вадима Колесніченка... Висновки залишаємо на розсуд читачів.

Фото зроблене в жовтні 2018 року. 4 квітня 2022 року храм перейшов до Православної церкви України. Дошки було знято.

Фотофакт. Оздоблення входів до під'їздів на Першотравневому масиві

При забудові перших кварталів Першотравневого масиву (1, 2, 4) у 1957-1959 роках не лише було застосовано будинки серії 1-406, а й використано 6 типів оздоблення входів до будинків. Втім, деякі будинки серії 1-438, збудовані дещо пізніше, у 1960-1962 роках, також отримали оздоблення.

Краєзнавець Олександр Михайлик 2020 року знайшов 4 типи оздоблення. Ймовірно, частину згодом було зафарбовано. Фото 1, 2 – перші квартали масиву, забудовані у 1957-1959, фото 3-5 – друге черга масиву, забудована у 1960-1962.

Фотофакт.Чарівність кованого мережива

Свого часу входи до багатьох будинків прикрашали кованими дашками. Окрім захисту від дощу вони були естетично дуже гарні. Класичні візеругки могли поєднууватися із більш нетиповими елементами.

У Солом'янському районі подібних дашків вціліло лише декілька. Пропонуємо помилуватися таким дашком, що прикрашає флігель (перші 3 фото) і головний вхід (4-5 фото) колишньої туберкульозної клініки на вулиці Миколи Амосова. Цю красу сфотографував 2020 року краєзнавець Олександр Михайлик.

Давайте разом помилуємося цим неймовірним кованим мереживом.

Головний вхід прикрашає ще більш вишуканий дашок.

Фотофакт. Огорожа з "шишечками"

1956 року на теперішньому проспекті Повітряних Сил було споруджено будівлю електромеханічного технікуму. Тоді ж з боку проспекту було встановлено гарну огорожу в стилі 1950-х.

Кожен стовп вгорі прикрашено декоративною шишечкою – у горішній частині вона найбільше схожа на хміль, а нижня частина – рослинні орнаменти. Сама металева частина огорожі більш проста, але також характерна для того часу і не замінювалася від часу встановлення.

Подібні огорожі в Києві вже є доволі рідкісними. Декоративні шишечки вціліли на кожному стовпі і є уособленням монументалізму 1950-х.

Сфотографував 2025 року краєзнавець Олександр Михайлик.

Фотофакт. Несподівані краєвиди з Батиєвої гори

Батиєва гора є одним із найвищих пагорбів Києва. Тут є відмітки 185-186 м над рівнем моря (для порівняння, найвища в Києві точка, 195 м, знаходиться поблизу площі Слави). Тож із гори відкриваються чудові краєвиди на район залізничного вокзалу і долину Либеді.

Проте й тут є несподіванки. Обов'язково пройдіть вулицею Привітною трохи вперед, пройдіть її трохи далі за відгалуження вулиці Кондукторської. І подивіться вперед... впевнені, ви будете здивовані побаченим! А якщо маєте фотоапарат чи телефон із гарною камерою, наблизьте. Ну як вам?

Цю красу під час прогулянки Батиєвою горою 2017 року побачив краєзнавець Олександр Михайлик і відтоді на екскурсіях показує цей неймовірний ракурс. Тож ми хочемо показати його і вам. Особливо навесні чи влітку, ясної погоди помандруйте Батиєвою горою і обов'язково зазирніть на вулицю Привітну!

Ось що видно з цього місця:

Фотофакт. Стара вулична поштова скринька

Раніше у районах малоповерхової забудови масово ставили загальні вуличні поштові скриньки з комірками під замками для кожного будинку. Туди листоноші вкладали пошту, газети. Якщо у багатоповерхівках подібні скриньки існують і зараз, хоча туди здебільшогор вкладають лише платіжки на комунальні платежі і дуже рідко газети або листи, то в районах приватної забудови ще у 1990-х роках відбувся повний занепад централізованих скриньок. Адже практично кожен власник будинку встановив біля хвіртки індивідуальну поштову скриньку.

Тож вуличні поштові скриньки вже не використовувалися і з часом більшість із них демонтували. Краєзнавець Олександр Михайлик ще 2020 року сфотографував таку скриньку, що складалася з 3 секцій по 8 комірок у кожній, на вулиці Кишинівській.

Цікаво, що на верхній панелі можна було побачити ледь помітний старий, ще радянський, поштовий індекс 252037.

За декілька років потому скриньки було демонтовано і нині вона залишилася лише на фото. Таким чином зник ще один цікавий артефакт епохи.

Фотофакт. Останній з могікан

Серед 9-поверхівок у південній частині Казенних Дач, в кварталі посеред 9-поверхівок (на сході вулиця Гетмьана, на півночі Олекси Тихого, на заході Деснянська, на півдні Машинобудівна дивом вцілів один (!) приватний будинок котеджного типу 1950-х. Він досі має адресу Машинобудівний провулок, 5, хоч сам првоулок там фактично вже не пролягає.

Будинок виявив під час дослідження місцевості в 2016 році письменник-краєзнавець Олександр Михайлик. Як і чому котедж єдиний вцілів при знесенні забудови у 1970-1980-х – загадка. Такий собі останній з могікан...

Фотофакт. Останній дорожній знак радянських часів

Саме у Солом'янському районі, в місцевості Пронівщина, а саме на вулиці Кишинівський вцілів незвичайний раритет. Це останній у місті радянський дорожній знак, який висить там щонайменше з кінця 1980-х (краєзнавець Олександр Михайлик, який і сфотографував його у 2020, пам'ятає знак саме з тих далеких часів).

Якою була мета знаку – незрозуміло. Можливо, він залишився від якогось локального ремонту дороги, коли частину вулиці Кишинівської могли перекрити. Насправді як для маленької вулиці серед приватної забудови подібний знак викликає подив. Але маємо ось такий несподіваний артефакт, якому напевно вже близько 40 років.

Фотофакт. Знайдіть відмінність

У серпні 2019 року краєзнавець і письменник Олександр Михайлик на вулиці Ніщинського сфотографував дві гранітні анотаційні дошки, які інформують про постать композитора, ім'я якого і має вулиця.

Привернуло увагу те, що на одному будинку дошка висить на звичайній цегляній стіні, а от на іншому стіну вже утеплено, проте дошку не закрили, а тактовно "обвели" утепленням. Від чого вона тепер ніби в заглибленні. Хочеться подякувати утеплювачам, що так зробили!

Фотофакт. Алея раритетних ліхтарів

У 2015 році краєзнавець та письменник Олександр Михайлик виявив наприкінці проспекту Відрадного не лише занедбаний парк, а й цілу алею ліхтарів у ньому. Такі ліхтарі (в народі за характерну форму "стакан") у 1970-х масово ставили в паркових зонах. З часом більшість замінили на більш сучасні. Та на Відрадному аж до середини 2010-х дожило щонайменше 6 таких ліхтарів. Втім, повністю цілий був лише один.

Цікаво, що були ці ліхтарі навіть у 2020. Тож якщо будете поряд – зазирніть.

Фотофакт. Де пам'ятник?

2016 року в парку імені Миколи Зерова було демонтовано пам'ятник радянському письменнику Миколі Островському. Після того, як було знято сам пам'ятник, залишився сам постамент як великий прямокутний куб. 2025 року постамент також демонтовано.

2017 року краєзнавець Олександр Михайлик сфотографував постамент, при погляді на який мимоволі виникала думка – де пам'ятник?