Вулиця Миколи Миклухи-Маклая

Із циклу "Прочитання вулиць"

Сучасна назва (з 2022): вулиця Миколи Миклухи-Маклая

Підстава для перейменування: на честь мандрівника Миколи Миклухи-Маклая

Рішення Київської міської ради: від 25 серпня 2022 року № 4988/5029 «Про перейменування вулиці Дежнєва в Солом'янському районі міста Києва»

Місцевість: Монтажник

Розташування: Пролягає від вулиці Володимира Брожка до вулиці Нечуя-Левицького та вулиці Монтажників.*

Попередня назва (1955 - 2022): вулиця Дежнєва, на честь російського мореплавця Семена Дежнєва (Дежньова).

Первинна назва (1-ша пол. XX ст., не раніше 1949 року - 1955): (2-га) Ольгинська

* Прилучаються Травнева вулиця, Сіверсько-Донецький провулок (двічі), Куп'янський провулок та Лисичанська вулиця.

Микола Миклу́ха-Макла́й (1846 - 1888), всесвітньовідомий мандрівник українського походження (з козацького роду Миклух); антрополог, етнограф, географ; дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії; автор близько 160 наукових праць. Був підданим Російської імперії, але майже все своє свідоме життя провів поза її межами, де й зробив свої знакові дослідження та відкриття. Дослідив історію свого роду й повернув родовому прізвищу Миклуха повне написання — Миклухо-Маклай (щоправда, на російський манер).

Життєпис

Народився Микола Миколайович Миклуха 17 липня 1846 року в селі Язикове Боровицького повіту Новгородської губернії в родині інженера-залізничника Миколи Миклухи, який на той час був начальником будівництва ближньої ділянки Петербурзько-Московської залізниці та винаймав для родини кімнати в садибі Рождественське.

Батько Микола Ілліч Миклуха — українець, дворянин, родом із Стародуба Чернігівської губернії, його пращури — славнозвісні запорозькі козаки. Перший начальник Московського вокзалу. Коли Тарас Шевченко опинився в засланні, Микола Ілліч виявив свою солідарність, виславши йому поштою 150 карбованців. Грошовий переказ на пошті затримали, а Миколу Ілліча звільнили зі служби. На той час він був начальником пасажирської станції та вокзалу в Петербурзі.

Мати, Катерина Семенівна Беккер (Миклуха), походила з мішаної родини зрусифікованого німця С. Ф. Беккера — лікаря, учасника війни 1812 року, підполковника у відставці та польської дворянки Лідії Шатковської.

Стосовно свого походження Миклухо-Маклай зробив нотатки на берегах рукопису нарису про своє життя і подорожі, який йому надав для ознайомлення Е.С. Томассен:

"Мої предки родом з України, і були запорозькими козаками з Дніпра. Після анексії України Степан, один з членів родини, служив сотником (вище козацьке офіцерське звання) під командуванням генерала графа Румянцева і відзначився під час штурму турецької фортеці Очаків, указом Катерини II було надане дворянство…"

Як свідчить старовинний родовий переказ Миклухо-Маклаїв, що дійшов до наших днів, один з хоробрих козаків Грицько Миклуха взяв у полон шотландського лицаря Мікаеля Мак-Лая, що по бідності найнявся в польське військо. Мак-Лай прижився в сім'ї Миклух і пізніше поріднився з ними, одружившись із сестрою Грицька — Ганною. Для того, щоб зіграти весілля, Мікаелю довелося прийняти православ'я. Із з'єднання двох прізвищ виникло нове — Миклухо-Маклаї. Але козаки, як і раніше, продовжували іменуватися просто Миклухами і лише в другій половині XIX століття Микола Миколайович Миклуха, будучи студентом за кордоном, повернув прізвищу повне написання — Миклухо-Маклай (щоправда, на російський манер).

1882 року мандрівник, перебуваючи в Австралії, прокоментував уживання титулу «барон», яким його нерідко нагороджували в пресі:

"«Барон» — це недолуга спроба перекласти нам слово «благородний», колись зроблена в Єні. Російського титулу «барон» не існує; коли ви зустрінете когось із моїх співвітчизників з цим останнім титулом, то у нього виявиться грамота німецького, австрійського, данського або шведського походження; але родина Миклухо-Маклаїв іноземними титулами не володіє. Називайте мене, будь ласка, або «Nikolai Nikolaewitsh Mikluho-Maklay», або «Nicholas de Miklouho-Maclay»."

Помер Микола Миклуха-Маклай 14 квітня 1888 року в Санкт-Петербурзі.

На початку XXI сторіччя в Австралії та за її межами жило 8 онуків та 16 правнуків Миколи Миклухи-Маклая. Кілька з них підтримували зв'язки з українською громадою в Австралії.

Дізнатися більше про життя Миклухи-Маклая можна у ЦРБ імені Григорія Сковороди з книжок:

• Іван Корсак "Запізніле кохання Миклухо-Маклая: роман" (2016)
• "Великі мандрівники", авт.-упоряд. В. Маркова (2004)

 

Джерело: за матеріалами Вікіпедії та фондами ЦРБ імені Григорія Сковороди