Вулиця Софії Гале́чко

Із циклу "Прочитання вулиць"

Сучасна назва (з 2022): вулиця Софії Гале́чко

Підстава для перейменування: на честь української громадської діячки та військовички, хорунжої УСС Софії Галечко

Рішення Київської міської ради: від 8 грудня 2022 року № 5859/5900 «Про перейменування вулиці Зої Космодем’янської у Солом'янському районі міста Києва»

Місцевість: Олександрівська слобідка

Розташування: пролягає від Преображенської вулиці (тупик) до кінця забудови (має дворовий виїзд на вулицю Братів Зерових).

Попередня назва (1955 - 2022): на честь радянської партизанки, Героя Радянського Союзу Зої Космодем'янської

Первинна назва (поч. XX ст., не пізніше 1912 - 1955): (3-я) Гоголівська

Софія Галечко

Життєпис

Софі́я Гале́чко (Ґалєчко) народилася 3 травня 1891 року в місті Новий Сонч (нині Польща) єдиною дитиною поштового урядовця і приватної викладачки. У Новому Сончі закінчила народну школу. Навчалась у Самбірській народній гімназії. Закінчила філософський факультет університету міста Грац (Австрія). Брала участь в українському молодіжному русі, була членкинею «Пласту». В час навчання була головою гуртка «Рідна школа» та заступницею голови товариства «Січ». Очолювала міську громадську організацію «Взаємна поміч», доброчинними послугами якої користувалася українська громада, що проживала в Ґраці.

На початку Першої світової війни добровільно вступила до легіону Українських Січових Стрільців. З 1914 року була санітаркою, розвідницею, стрільчинею, четаркою. Командувала четою у 4-й сотні УСС Зенона Носковського. Відзначилась під час боїв на Тернопільщині, зокрема 14 вересня 1915 вмілими діями на чолі чети врятувала від поразки курінь. Нагороджена 10 листопада 1914 року «Медаллю за хоробрість». Того ж року підвищена в званні до підхорунжої. Згодом — хорунжа УСС, відзначилася у боях в Карпатах (зима 1914-15) та Бою за гору Маківку, була нагороджена другою срібною «Медаллю за хоробрість».

Брала активну участь у визвольних змаганнях 1917-1918 рр. У 1917–1918 роках служила в запасній частині — Коші Легіону УСС.31 серпня 1918 трагічно загинула. За словами Ольги Підвисоцької: купалась у річці Бистриці, потрапила у вир і втопилася у с. Пасічна. Існує версія, що Софія Галечко покінчила життя самогубством. Похована в урочищі Розтока.

Старшини УСС: Софія Галечко, Теодор Мамчур, Зенон Носковський, Павло Семирозум, Роман Дудинський та чех Здіславський

Софія Галечко та Ганна Дмитерко, 1916

Більше дізнатися про Софію Галечко можна у книзі "Знай Наших: обличчя, думки, вчинки : ілюстрована книга життя видатних синів та дочок нашої землі. Кн. 1 / Юрій Журавель." (2019). Це унікальна історія України в біографічних оповіданнях про видатних діячів. Кожна історія розкриє життєвий портрет сміливих полководців, яскравих митців, письменників, художників, політичних та громадських діячів та їх особливе місце і значення в історії нашого народу.

Пам'ять

У Івано-Франківську та у Солом’янському районі м. Києва є вулиця Софії Галечко.

У Надвірній щорічно проходить обласний фестиваль повстанської і стрілецької пісні імені Софії Галечко. Згідно з розпорядженням Представника Президента України від грудня 1993 року її могила віднесена до реєстру місць пам'яті Української революції. В Івано-Франківському міському центрі патріотичного виховання ім. С. Бандери 17 грудня 2013 року була представлена вистава «Софія Галечко» драматичним гуртком «МІФІЯ», за мотива твору Миколи Угрин-Безгрішного «Софія Галечко».

4 листопада 1990 року на могилі Софії Галечко споруджено пам'ятник: у кам'яній брилі вміщено бронзовий барельєф із зображенням Галечко у військовій формі, зверху хрест, а знизу напис: «Хорунжа УСС Софія Галечко 1891-1918. За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ».

Джерело: за матеріалами Вікіпедії