Вулиця Михайла Брайчевського

Із циклу "Прочитання вулиць"

Джерело: google.com

Сучасна назва (з 2022): вулиця Михайла Брайчевського

Підстава для перейменування: на честь українського історика та археолога Михайла Брайчевського

Рішення Київської міської ради: від 8 грудня 2022 року № 5860/5901 «Про перейменування вулиці Металістів у Солом’янському районі міста Києва»

Місцевість: Казенні дачі

Розташування: пролягає від вулиці Академіка Янгеля до вулиці Вадима Гетьмана.

Попередня назва (1955-2022): Металістів

Первинна назва (кінець XIX ст.-1955):3-тя Дачна

Миха́йло Юліа́нович Брайче́вський (нар. 6 вересня 1924, Київ — пом. 23 жовтня 2001, Київ) — український історик та археолог.

Лауреат премії імені М. Грушевського, лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів, член Української вільної академії наук (США), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, голова Київського осередку Українського історичного товариства ім. М. Грушевського, заслужений діяч науки і техніки, почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Життєпис

Народився Михайло Брайчевський у сім'ї корінних киян — Юліана Карловича і Віри Архипівни Брайчевських. За його спогадами, пращури по батьківській лінії належали до полонізованої української шляхти католицького віросповідання, родичі по матері (до шлюбу Виноградова) були етнічними росіянами.

Середню освіту Михайло здобув у 83-й школі, закінчив 1949 року історичний факультет Київського університету, де заснував Наукове студентське товариство і став першим його головою. Був організатором першої студентської наукової конференції в університеті, виступив на її пленарному засіданні з доповіддю «До питання про походження українського народу». Університет закінчив з відзнакою, ще за два роки до його закінчення був зарахований у штат Інституту археології АН УРСР. Працюючи в цьому інституті, вів археологічні дослідження на Переяславщині, Волині, Поділлі, досліджував слов'янські пам'ятки Пастирське, Леськи, Дахнівка, Черепин-Корсунський, Переяслав, Іванківці.

1955 року Брайчевський захистив кандидатську дисертацію «Римська монета на території України» (1959 року вийшла книгою). Активно друкувався, написав великі розділи до колективних монографій «Нариси стародавньої історії Української РСР» (1957) та «Історія Києва» (1959). Але подану 1960 року до захисту докторську дисертацію «Анти (нариси з історії Східної Європи в епоху великого переселення народів)», у якій підкріплювалася археологічними даними теза Михайла Грушевського про виникнення державності у східних слов'ян вже в «антський» період, було «завалено».

У цей період кілька разів побував за кордоном із науковою метою, зокрема наприкінці 1950-х рр. відвідав Швецію, Фінляндію, Китай, у 1960 р. — в НДР.

Працюючи у 1959—1968 роках в Інституті історії, Михайло Брайчевський брав участь у створенні низки фундаментальних колективних досліджень — «Історія українського мистецтва» (1962), «Історія вітчизняної математики» (1966), «Історія селянства Української РСР» (1967), «Історія Української РСР» (1969), написав десятки статей до енциклопедій. Його монографії цих років «Коли і як виник Київ» (1963), «Біля джерел слов'янської державності» (1964), «Походження Русі» (1968) стали справжніми віхами в історичній науці і принесли Брайчевському світове визнання.

Михайло Брайчевський міг зробити блискучу академічну кар'єру, досягти найвищих звань на ниві науки і культури. Своєю ерудицією у різних галузях знань він нагадував мислителів середньовіччя: історик і археолог поєднувалися в ньому з мистецтвознавцем і філософом, поетом і художником. Написаний ним ще в молоді роки підручник з історії філософії вийшов у фінал всесоюзного конкурсу на найкращий навчальний посібник у цій галузі. Брайчевський першим з українських археологів збагнув перспективи, які відкриває перед археологічною наукою використання в ній комп'ютерних технологій, був представником від України у складі всесоюзної комісії АН СРСР «Кібернетика і питання методології та методики історичного дослідження», брав активну участь в організації першої наукової конференції з питань використання досягнень кібернетики в суспільних науках.

Входив до складу комісії для обстеження стану роботи й охорони пам‟ятників Лаврського заповідника УТОПіК.

1970—1972 — працював у Інституті археології АН УРСР. Після звільнення працював кочергаром. У 1978 році М. Ю. Брайчевського було поновлено на роботі в інституті.

Наприкінці 1980-х рр. повертається до активного наукового життя. 1988 підготував монографію «Утвердження християнства на Русі» (1988), за яку у 1993 р. був удостоєний Премії фонду Антоновичів (США). 1989 захистив докторську дисертацію («Східні слов'яни у I тис. н. е.»).

Автор понад 600 праць, низки монографій, з яких частину надруковано уже після його смерті.

Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.

8 грудня 2022 року вулицю Металістів у Солом’янському районі міста Києва перейменовано на честь Михайла Брайчевського.

Праці

• Римська монета на території України. — К., 1959. — 244 с.
• Коли і як виник Київ. — К.: Наукова думка, 1963. — 163 с.
• Когда и как возник Киев. — К.: Наукова думка, 1964. — 183 с.
• Біля джерел слов'янської державності (Соціально-економічний розвиток черняхівських племен). — К.: Наукова думка, 1964. — 355 с.
• Походження Русі. — К.: Наукова думка, 1968. — 224 с.
• Приєднання чи возз'єднання? (Критичні зауваги з приводу однієї концепції) — Торонто: Видавництво «Нові Дні», 1972. — 66 с. Автор передмови — Роман Рахманний.
• Annexation or Reunification. Critical Notes on One Conception. — Muenchen, 1974. — 60 s.
• Anschlus ader Wiedervereinigung. (KritischeAnmerkungen zu einer Konzeption). — Munchen,1982. — 57 р.
• Утвердження християнства на Русі. — К.: Наукова думка, 1988. — 261 с.
• Утверждение христианства на Руси. — К.: Наукова думка, 1989. — 296 с.
• Скарби знайдені і незнайдені. — К.: Наукова думка, 1992. — 88 с.
• Конспект історії України. — К.: Наукова думка, 1993. — 208 с.
• Вступ до історичної науки. — К., 1995. — 168 с.
• Походження слов'янської писемності. — К., 1998. — 152 с.
• Вибрані твори. — Нью-Йорк; Київ, 1999. — 600 с.
• Історичні портрети. — К., 1999. — 95 с.
• Літопис Аскольда. — К., 2001. — 130 с.
• Kleiner Abriss einer Geschichte der Ukraine. Vom Palaolithicum zur Perestroika. — Munchen, 2001. — 247 s.
• Вибрані твори (вид. 2-е). — К: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2002. — 600 с.
• Часу круговерть. — К.: Смолоскип, 2003. — 171 с.
• Твори. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2004. — Т. 1. — 720 с.
• Автор «Слова о полку Ігоревім» та культура Київської Русі. — К.: Фенікс, 2005. — 460 с.
• Вибране. У 2 томах — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2009.