Історія освіти на теренах нашого району розпочалася значно раніше за спорудження перших шкіл. Коли 1715 року було збудовано церкву в селі Жиляни, при ній, думається, виникла і церковна школа. А документально знаємо про її діяльність наприкінці ХІХ століття.
З будівництвом у 1885-1887 на Шулявці церкви св. Марії Магдалини при ній також виникає церковно-парафіяльна школа.
1900 року на Шулявці було відкрито недільну школу, яку відвідували здебільшого робітники навколишніх підприємств – заводів Гретера і Криванека, Неєдли й Унгермана. Заснував навчальний заклад Михайло Коновалов – декан хімічного факультету КПІ. Він і керував школою впродовж двох років. 1913 року на Шулявці діяли два навчальних заклади – парафіяльна школа при церкві Св. Марії Магдалини та недільна школа при заводі Гретера і Криванека.
Мала навчальні заклади і Солом'янка.
Освіта тут була представлена Солом’янським двокласним училищем № 65, відкритим 1909 року на вулиці Новостроєнській (нині Патріарха Мстислава Скрипника), 79. Із 1915 року училище діяло в будинку № 18 на тій самій вулиці. Невдовзі його було перетворено на Солом’янське міське чотирикласне училище. Були тут також Солом’янська церковно-парафіяльна школа при Покровському храмі та приватна гімназія Є. Брагінцевої. У цих закладах здобували освіту 498 учнів. 1915 року було відкрито Солом’янське двокласне училище № 71 на вулиці Мстиславській, 69. 1911 року в Платонівському провулку звели двоповерхову будівлю, де розмістилося створене 1906 року двокласне чоловіче училище. 1915 року воно стало вищим початковим училищем, а пізніше – залізничною школою № 2.
У серпні 1915 року місто виділило 33 тис. рублів на побудову чотирикласного училища, яке невдовзі розпочало роботу на вулиці Графа Ігнатьєва, 98. 1917 року в цій будівлі відкрили реальне училище.
Всі ці будівлі були переважно дерев'яними, тому донині жодна не збереглася. Поодинокі цегляні будівлі теж втрачено.
Окремо слід розповісти про навчальні заклади, що існували в Залізничній колонії.
1876 року було засновано першу в Києві та загалом на Південно-Західній залізниці технічну залізничну школу. На базі школи 1884 року було створено технічне залізничне училище – одне з двох таких на залізниці (друге було в Одесі). Закон Божий в училищі викладав відомий свого часу священник Ісаакій Тарасевич — настоятель храму Св. Феодора на Лук’янівці, який називали «Київським Єрусалимом». Навчалося тут близько 160 учнів. Будівлю було споруджено у 1884–1886 роках. При училищі був пансіон на 70 вихованців.
Залізничне училище
Будівлю училища знесено у 1980-х, а от споруда пансіону вціліла.
Безпосередньо при залізничному вокзалі діяло Київське міське двокласне залізничне училище Південно-Західної залізниці. Закон Божий тут викладав майбутній митрополит УАПЦ, священник Василь Липківський. Також у колонії існувало жіноче двокласне училище Південно-Західної залізниці.
Існувала школа і на Батиєвій горі, на вул. Городній, 14. Там існувала двоповерхова дерев'яна будівля, яку було згодом знесено.
А от у Олександрівській слобідці школу відкрити вдалося не одразу. На сільському сході 4 серпня 1913 року мешканці поставили питання щодо виділення містом 3 десятин землі, прилеглої до селища та Солом’янського кладовища, для будівництва власної парафіяльної церкви з будинком причту, а також училища та влаштування базару. Порушили питання і щодо прокладання двох нових вулиць. Училище мало бути збудоване у районі нинішнього провулка Максима Кривоноса. Проте ці плани не здійснилися. Оскільки селище перебувало поза межами міста, у жовтні 1914 року міська управа відхилила прохання громади. Першу школу відкрили лише 1918 року.
Такою є передісторія шкіл району.
.jpg)
.png)
.png)
