Історія торгівлі на Солом'янці. Незалежна Україна

З відновленням у 1991 році незалежності України відбулися значні зміни у торговельній сфері. Всі радянські торговельні структури зникли, магазини стали приватними. Значного розвитку отримала стихійна вулична торгівля в умовах економічної кризи. Хоча це явище існує й дотепер, коли поряд із офіційними магазинами та ринками є вулична торгівля, коли переважно літні жінки привозять із сіл власну сільгосппродукцію або літні киянки продають квіти, овочі, консервацію та різні дрібні речі.

Виникли нові ринки – у чаші фонтана-охолоджувача архівів на вулиці Солом'янській у 1990-х почав діяти Солом'янський ринок. Тоді ж виник і Севастопольський ринок на Чоколівському бульварі. Продовольчий Першотравневий ринок було перепрофільовано на Радіоринок. Залізничний ринок взагалі було закрито, а його приміщення зайняла Київська універсальна біржа. 

У 1990-х ще діяли старі радянські гастрономи, овочеві, хлібні, молочні, книгарні, галантереї. На початку 2000-х їх було переважно закрито, а замість них відкрилися перші мінімаркети. Спершу це були локальні мережі.

До кінця 2000-х було закрито і останні радянські книгарні в районі (ту, що на проспекті Повітряних Сил, 27, закрито однією з останніх; на проспекті Любомира Гузара, 38/57 колишня радянська книгарня діє як більш сучасна). Натомість у 2010-х у район прийшла мережа книгарень "Є". Нині у районі 2 книгарні "Є" – на вулиці Освіти, 2 та Вадима Гетьмана, 1. Ще є магазин християнської книги "Betbooks" на вулиці Керченській.

Покажчик "Мегамаркету" на фасаді сусіднього будинку. Фото Олександра Михайлика

Одним із перших мережевих супермаркетів, що почали працювати в районі, стали Мегамаркет, що відкрився у першій половині 2000-х на вулиці Сурикова (нині Дениса Монастирського), що діє й дотепер та "Велика Кишеня", яка з початку 2000-х відкрилася у приміщенні колишнього Залізничного ринку (магазин закрито 2021). 

Вже закрита на той час "Велика Кишеня", 2021 рік. Фото Олександра Михайлика

Тоді ж, на початку 2000-х, в районі відкрилися перші супермаркети "Сільпо" (у 2025 6 магазинів), "Фора" (діє 27 магазинів), а у середині 2000-х – "Billa" (замість локальної мережі "Шереметьєвський"). 2020 року мережу придбала компанія Novus . З колишніх мереж варто згадати також "Бімаркет", "Фуршет".

Перші ж супермаркети Novus відкрито в середині 2010-х років (у 2025 10 супермаркетів).

2004 відкрито торговельно-розважальний центр "Ультрамарин", а 2009 – "Більшовик" (з 2015 "Космополіт"). Кінець 2000-х – відкрито ТРЦ "Аркадія" та "Мармелад" на вулиці Вадима Гетьмана.

2011 відкрито перші супермаркети "ЕКО-маркет" (у 2025 діє 8 магазинів), також 2010-ті це поява мережі "ЛотОК", спершу локальної (у 2025 8 магазинів).

На початку 2010-х в районі відкрито перші супермаркети "АТБ". У 2025 діє 24 магазини.

2018 рік – перші магазини BOXмаркет (у 2025 18 магазинів)

2019 рік – відкрито перший в районі магазини Thrash! (діє один).

2021 рік – у Києві перший супермаркет "Пчілка" (2025 у районі 3 магазини)

Замість радянських галантерей ще наприкінці 1990-х у районі відкрилися магазини "ДЦ", один із перших почав працювати у колишньому Залізничному універмазі. З 2006 року це мережа "Watsons". З 2006 року в районі відкриваються перші магазини "EVA". А 2022 року в Києві, зокрема і у Солом'янському районі, відкрито перші мультимаркети "Аврора". Діють магазини Bonus (7 магазинів) та "Червоний маркет" (3 магазини).

Краєзнавчі раритети. Путівник "Днепр" , 1955

Хочеться розповісти про ще один краєзнавчий раритет 1950-х років з колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

1955 року в московському видавництві "Речной транспорт" вийшло друге видання путівника "Днепр". Текст путівника підготував Б. Мірошниченко, науковий редактор тексу М. Савченко. У путівнику 366 сторінок основних + 10 реклами наприкінці. Палітурку оформив художник Є. Ракузін. Прикметно, що на обкладинці – малюнок краєвидів Дніпра саме в Києві з правого берега. Ресторан "Рів'єра", пароплав, вид на Труханів острів, Оболонь.

Наклад путівника 20 000 примірників. До нього додано окремою книжечкою розклад руху вантажно-пасажирських паропароплавів у навігацію 1955 року, наклад той самий, 20 000 примірників, редактор Н. Виноградова. Вартість на задній палітурці зазначена як 6 крб. 75 коп.

Структурно це путівник по всьому Дніпру, від витоку до гирла. Йдеться не лише про міста, а й про річку загалом. Увагу приділено містам Смоленськ, Могильов, Речиця, Любеч, Київ, Переяслав-Хмельницький, Канів, Черкаси, Чигирин, Кременчук, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Каховка, Херсон.

Є і розділи про притоки Дніпра – Березина, Сож, Прип'ять та Десна (та містам Новгород-Сіверський і Чернігів.

З усіх міст найбільше уваги приділено Києву. Розділ про наше місто – з 65 по 144 сторінки, тобто майже 80 сторінок із 366, тобто майже 1/5. 34 ілюстрації. У окремому довідковому розділі наприкінці книги – 7 з 9 сторінок присвячено Києву. Основні заклади, а також 6 екскурсійних маршрутів.

Путівник є цікавим виданням з точку зору історичного краєзнавства і зустрічається у букіністичних локаціях не надто часто. До того ж, не всі примірники зберегли доданий до них у видавництві розклад пароплавів, що робить наш примірник більш цінним.

Історичні карти Солом'янки. План 1914 року (варіант 2)

Друга версія плану 1914 року відмінна від першої.

Розглянемо фрагмент, де є Солом'янка, Батиєва гора, Кучмин і Протасів яри.

Тут акцент зроблено на виділенні важливих споруд. Кадетський корпус (з церквою св. Володимира), поряд – корпусні лазню та пральню, електростанція та майстерні Південно-Західної залізниці. Хоча вулична мережа Залізничної колонії повністю проігнорована, всі основні споруди позначено: технічне та 2-класне училища, притулок, амбулаторія, лікарня і каплиця.

Окремо підписано не лише церкву Покрови, а й церковне училище. Далі бачимо біля залізниці депо, а ще східніше – військовий млин та пекарня, вище – Бактеріологічний інститут.

Правильно і докладно змальовано і підписано вулицю мережу, зокрема й вельми специфічну, з огляду на рельєф, на Батиєвій горі.

На фрагменті плану, що змальовує Шулявку та Казенні дачі – та сама правильна вулична мережа з підписаними вулицями. Позначено навіть під'їзну гілку до завода Гретера і Ко. У місцевості Караваєві Дачі позначено старий свічний завод (на плані воскобілильний, що одне й те саме), який існував тут ще в часи професора Караваєва, тобто у 1870-х роках.

Позначено корпуси Політехнічного інституту, церкву св. Марії Магдалини. Біля залізниці позначено майстерні. Невеликі технічні споруди в тому районі фіксує і топографічний план 1920-х років.

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом. Січень

Розпочався новий 2026 рік, отже – стартував і краєзнавчий сезон. У січні краєзнавець Олександр Михайлик запрошує на 5 лекцій та 1 пішохідну екскурсію. Екскурсію, що мала завершити собою торішній сезон, але розпочала собою новий.

До зустрічі з Олександром в 4 бібліотеках району!

Фотофакт. Історична рейка 1912 року-основа стовпа

На вулиці Кишинівській (місцевість Пронівщина), ріг вулиці Сім'ї Житецьких, є цікавий артефакт – старий, вже не чинний дерев'яний стовп електричної лінії тримається на двох старих рейках у його основі. У ті часи практикували таке. Сьогодні ж подібних стовпів не так і багато, адже згодом замість рейок ставили залізобетонні пасинки, до яких стовп прив'язували дротами.

Цікавими є й самі рейки. З одного боку зазначено виробника: "Макѣевскій зав.", з іншого боку дата IV 1912. Отже, рейку виготовили у квітні 1912 на Макіївському заводі.

Побачив і фотографував краєзнавець Олександр Михайлик у 2019 році. Будете на вулиці Кишинівській – зверніть увагу.

Нова дата пішохідної бібліоекскурсії "По вулиці Освіти"

Знаємо, що ви дуже чекали на цю екскурсію. Тож 27 грудня через безпекову ситуацію ми її не скасували. Ні, ми її перенесли. І тепер ділимося гарною новиною – 10 січня вона відбудеться. До зустрічі біля книгарні "Є"!

Історія району в фотографіях. Пакгаузи Товарної станції, 1920

У колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди є рідкісна світлина 1920 року. На ній зображено пакгаузи станції Київ-Товарний, що постраждали у 1920 році при відступі польських військ. Невдовзі їх було відновлено.

Фото походить з фондів ЦДКФФА України імені Пшеничного, має номер 2-43992. До 1991 року було в фондах Музею історії Залізничного району. З 1991 року у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Зацифровано в грудні 2025 року.

Видатні імена Солом'янки. Іван Селезньов

3 січня 2026 року виповнюється 170 років від дня народження художника та педагога Івана Селезньова.

Киянин, він викладав у легендарній Київській рисувальній школі Миколи Мурашка (про художника залишив згадки у "Спогадах старого учителя" сам Мурашко), потім у Київському художньому училищі.

Життєва і творча біографія митця тісно пов'язана і з нашим районом. 22 роки, з 1898 по 1920, він викладав у Київському Політехнічному інституті. А ще поєднана з історією церкви Покрови Пресвятої Богородиці на Солом'янці.

Під час будівництва церкви, у 1897 році, художник написав для іконостасу чільні образи Покрови Пресвятої Богородиці та св. Платона. Художник прожив 80 років, залишивши по собі значну та розмаїту малярську спадщину.

Тож запрошуємо 7 січня 2026 року на лекцію, присвячену видатному живописцю.

Історія шкіл району. Школа №115

1935 року в нашому районі звели дві школи – №142, про історію якої ми писали минулого разу. І №115.

Її спорудили за типовим проектом 101 двокомплектної чотириповерхової школи на 880 учнів, розробленим 1934 року Шкілпроектом Народного комісаріату освіти УСРР (архітектор Василь Осьмак). Будівництво розпочали 25 квітня, а завершили 15 серпня 1935 року, тобто школу звели за 93 дні. Прийняли її в експлуатацію 20 серпня того ж року.

Архітектор Василь Осьмак

У радянський час ця школа завжди була з українською мовою навчання, на відміну від більшості інших у районі. Тривалий час вона зберігала свій первісний зовнішній вигляд.

Школа №115. Фото 1970-1980-х років

У середині 2000-х було здійснено капітальну реконструкцію школи, внаслідок чого фасад змінився до невпізнаваності, а також перероблено четвертий поверх. 2007 року навчальному закладу було присвоєно ім’я видатного вченого та релігійного діяча Івана Огієнка.

Школа №115 після реконструкції. Фото Олександра Михайлика

Історія торгівлі на Солом'янці. Радянська доба

Торгівля в межах сучасного району в перший період радянської доби мало відрізнялася від імперської. Як і раніше, існували базари на Солом'янці та Шулявці. У добу НЕПу більшість старих крамниць і раніше були в приватній власності. Також існували державні Соробкопи.

Соробкоп на Брест-Литовському шосе (нині тут Шулявський шляхопровід). Фото початку 1930-х

Зі згортанням НЕПу всі приватні крамниці з 1930 стали державними.

У період німецької окупації Києва всі наявні крамниці працювали лише для німців та фольксдойчів, місцевих німецького походження. Інші кияни купували та продавали на базарах.

Розширення доти невеликої мережі крамниць відбувається наприкінці 1950-х, коли будуються масиви Відрадний та Першотравневий. З довідника "Вулиці Києва" 1958 року дізнаємося, що існували молочні магазини: на Шулявці, Казенних Дачах (2), Відрадному (1), Чоколівці (2), Совках (2), Солом'янці, Новокараваєвих дачах та Олександрівській слобідці – загалом 11.

Книга "Залізничний район" видання 1959 року, що подає дані станом на той же 1958 рік, дає такі цифри: у районі на той час діяло 114 магазинів. Зазначено, що "ще два роки тому в районі не було широкої торгівлі молоком". Згадано магазин Київпромторгу №1 на вулиці Урицького, що існує "біля чотирьох років".

1958 року на вулиці Міцкевича, 8, спорудили двоповерхову будівлю-вставку між житловими будинками. Тут розмістилися Першотравневий універмаг і гастроном. Це був один із перших універмагів, відкритих у повоєнний період. Невдовзі його перетворили на магазин № 46 Міськпромторгу. Нижче фото інтер'єрів.

З часу будівництва будинку (1954-1955 роки) на вулиці Урицького, 102 (нині Василя Липківського, 40) працювала книгарня №21.

З часом торговельна мережа лише зростала. За даними довідника "Спутник покупателя" (1981 рік, у тодішньому Жовтневому районі налічувалося: універмаг, магазини – 3 одягу, 2 взуття, 3 спортивних товарів, 2 меблевих, 7 галантерейних, 3 культтоварів, 2 господарчих товарів, 6 книжкових, 1 комісійний, 1 оптика, 41 гастроном, 6 хлібних, 18 овочевих, 1 ринок

А у Залізничному налічувалося: універмаг, магазин-салон для молодят, магазини – 2 одягу, 3 взуття, 1 спортивних товарів, 4 меблевих, 3 будівельних матеріалів, 6 галантерейних, 3 культтоварів, 1 господарчих товарів, 4 книжкових, 2 комісійних, 1 "дитячий світ", 1 квітковий, 61 гастроном, 10 хлібних, 23 овочевих, 2 ринки.

За даними довідника "Список телефонов Киевской городской телефонной сети" (1987), загалом в межах обох районів тоді діяло: 94 гастрономи, 45 овочевих, 11 хлібних, 10 книжкових, 8 господарських, 7 галантерейних, 6 культтоварів, 5 одягу, 5 взуття, 4 спортивних товарів, 4 різних промислових товарів, 3 комісійних, 2 меблевих, 2 квіткових, 1 тканин, 1 ювелірний, 1 оптика.

Залізничний ринок, 1970-ті

Історичні карти Солом'янки. План 1914 року (1 варіант)

Декілька планів Києва було випущено і 1914 року. На одному з них, що має дещо специфічну орієнтацію (тому подаємо закартографовані терени району одним аркушем) – вся забудована на той час міська частина – зі сходу на захід: Бактеріологічний інститут і військовий млин, Протасів Яр, Батиєва гора, Кучмин Яр, Верхня Солом'янка, Кадетський корпус та гай, Шулявка, Політехнічний інститут і Казенні Дачі.

Гарно виділено Кадетський гай, окремо показано Солом'янське кладовище, річку Либідь.

Проспекти району. Проспект Валерія Лобановського

Вперше проєкт прокласти магістраль, яку сьогодні знаємо як проспект Валерія Лобановського було передбачено Генеральним планом Києва 1935 року.

Майбутній проспект на Генплані 1935 року

У 1930-х роках (вперше її бачимо на аерофотознімку 1934 року) прокладено вулицю Софіївську 1-шу (від вулиці Дачної до вулиці Народної). Від тієї забудови збереглися будинки №62 та 68.

Як свідчить німецький аерофотознімок 1941 року, від сучасної Севастопольської площі до вулиці Дачної пролягала грунтова дорога південною межею Олександрівської слобідки. Точніше, та дорога відповідає широкій смузі між сучасним тротуаром та лінією забудови.

Вулицю ж Нову 481-шу прокладено наприкінці 1940-х років (не раніше 1947 року, адже на тогочасному плані Києва вона відсутня). 1953 року її перейменовано на Червонозоряну.

З непарного боку між Севастопольською площею та вулицею Вузівською спорудили три житлових будинки – п’ятиповерховий № 3 (1955), 6-поверховий № 5 (1954) та чотириповерховий № 2/7 (1950-ті). Наступний квартал проспекту, від Вузівської до Кривоноса, а також майже весь східний бік Вузівської та вулицю Брянську, що сполучала вулицю Червонозоряну з вулицею Освіти (виходила на неї між будинками № 10/2 та 12/1), на початку 1950-х забудували переважно дерев’яними та цегляними двоповерхівками. Квартал призначався для робітників будівельних трестів. Їх знесено ще наприкінці 1980-х, в народі називали "фінські будиночки".

У другій половині 1950-х виникла вулиця Ново-Крутогірна. 1958 року її перейменовано на Семена Палія. Вона пролягала від вулиці Народної до Совських ставків.

Вулиця Софіївська 1-ша первісно завершувалася тупиком десь за 50 м від неї (упиралася у садибу). 1963 року її пробили крізь садибу.

Утворився наскрізний магістральний рух від Севастопольської до Московської (нині Деміївської) площі. Так сформувалася ще одна частина Малої Кільцевої дороги. Відкрили автобусний маршрут №17.

1965 року вулицю Софіївську 1-шу об’єднали з вулицею Червонозоряною.

Вулиці Червонозоряна та Семена Палія. Картосхема 1972 року

Червонозоряний проспект. Картосхема 1975 року

А 1974 року до вулиці Червонозоряної приєднано і вулицю Семена Палія, нову магістраль перейменовано на Червонозоряний проспект.

Червонозоряний проспект. Фото 1980 року

17 грудня 2015 року перейменовано на проспект Валерія Лобановського.

З 1963 до 25 травня 2004 року магістраллю курсував автобусний маршрут №17. З 25 грудня 2004 проспектом курсує тролейбусний маршрут №42.

Проспект Валерія Лобановського, 2021 рік. Фото Олександра Михайлика

Історія шкіл району. Ліцей №142

Архітектор Емануїл Коднір

У Політехнічному провулку, 2, звели вже чотириповерхову школу № 142 (початково № 66) за проектом архітектора Емануїла Кодніра. 

Спорудили її за 92 дні: розпочали будівництво 14 квітня 1935 року, а вже 2 серпня того ж року – завершили. 8 серпня навчальний заклад було прийнято в експлуатацію. Вартість будівництва становила 972,3 тис. карбованців.

Паралельно зі зведенням школи розбирали церкву Св. Марії Магдалини. Демонтаж храму входив до кошторису будівництва. Досі є поширеною думка, ніби в місті масово знищували церкви, аби побудувати на їхньому місці школи. Це не так. Насправді в Києві на місці церков звели лише три школи. Будівничі неохоче руйнували храми, адже це вимагало додаткових коштів і зусиль. Простіше було спорудити школу на ділянці, вільній від забудови.

В наш час будівлю школи реконструйовано, замінено вікна, проте фасад не зазнав змін.

Будівництво школи, 1935 рік

Ліцей №142. Фото Дарина Міхньова, 2025 рік

Фотофакт. Релікт старої телефонної лінії на вулиці Романа Ратушного

Навпроти школи №60 на Батиєвій горі, біля 5-поверхівок початку 1960-х (вулиця Романа Ратушного, 4) дивом вцілів дерев'яний стовп колишньої телефонної лінії, із підпіркою. Подібні ще збереглися на вулиці Локомотивній, тож можна припустити, що його встановили тут ще у 1950-х. В цій частині Батиєвої гори він єдиний.

Це стовп саме телефонної лінії, про що свідчить декілька елементів – невелика висота (стовпи електричних ліній мали більшу висоту), спеціальні скоби і металевий майданчик для монтера-лінійника, на якому він міг виконувати роботи з ремонту мереж. Хоча стовп давно не використовується, проте у доброму стані.

Є цікавою технічною пам'яткою, що нагадує про старі повітряні телефонні лінії 1950-х-1960-х років. 

Фото Олександра Михайлика, 2025 рік.

Історія торгівлі на Солом'янці. Як це було у 1874 та 1913 році?

Першими осередками торгівлі на Солом'янці та Шулявці були базари. Вже на межі XIX-XX століть там існували базари. На Солом'янці – в нижній частині вулиці Великої (нині Василя Липківського), на Шулявці – на стику Брест-Литовського шосе та вулиці Провіантської.

Базар на Шулявці

Та окрім базарів, існували крамниці. На Шулявці 1874 року діяли: булочна, трактир, вісім магазинів, винний льох і 19 шинків. На Солом'янці того ж року: чотири трактири, 17 лавок, 34 шинки, пивна лавка.

Довідники "Весь Киев" та "Весь Юго-Западний край" 1913 року зафіксували всі заклади торгівлі в межах сучасного Солом'янського району. А це:

Солом'янка – дві аптеки, булочна, два винно-гастрономічних магазини та три казенні винні лавки. Існувала невелика кондитерська крамниця, де продавалися і фрукти. Непродовольча сфера була представлена трьома галантерейними та мануфактурною лавками на базарі, двома магазинами залізно-скоб’яних товарів і магазином шкіряних товарів.

Шулявка – дві казенні винні лавки — № 99 (вулиця Борщагівська) та 1099 (Брест-Литовське шосе, 64), а також приватною «виноторгівлею», яка поєднувалася з бакалійною лавкою (Брест-Литовське шосе, 54). Також на Шулявці діяли дві м’ясних, молочна лавки та «ковбасний заклад». Була тут і одна аптека.

Совки – три бакалійні, м’ясна та казенна винна лавки.

Жиляни – дві бакалійні крамниці та казенна винна лавка.

Такою була торгвельна сфера у ті часи.

Залізничний ринок

На вулиці Кудряшова (нині Мокрій), 1 (згідно із телефонними довідниками, адресою була Кудряшова, 5) 1973 року побудували Залізничний ринок із торговельною залою на 394 місця за проектом архітектора Алли Анищенко, інженерів Б. Беднарського, В. Федорка.

Це була кругла будівля зі стінами зі скла та бетону, дах – легке вантове перекриття. Одноповерхова кругла зала діаметром 52 метри. Надалі вона неодноразово змінювала призначення. 1993 року ринок закрили. Спершу тут розмістився автосалон. У 1994–2000 роках у будівлі діяла Київська універсальна біржа. 2002 року, після реконструкції, у приміщенні колишнього ринку відкрили магазин «Велика Кишеня». 2021 року магазин закрито. На початку 2022 існувала загроза знищення будівлі.

Через початок повномасштабної війни будівлю не було зруйновано, та відтоді вона стоїть, обнесена парканом та занепадає.

Статтю ілюстровано – історичними фото (1970-ті та 1990-ті). Сучасні фото – 2021 рік, автор Олександр Михайлик.

Краєзнавчі раритети. Довідник "Вулиці Києва", 1958

1958 року Державним видавництвом технічної літератури УРСР видано перший довідник "Вулиці Києва". В подальшому подібні довідники буде видано у 1975, 1979, 1995 та 2015 роках.

Довідник подає відомості про всі шосе, вулиці, провулки, площі, тупики міста станом на 1 травня 1958 року (додатково, після довідкового розділу, подано вулиці, перейменовані між 1 травнем і 10 вересня 1958 року, остання дата це день, коли довідник підписано до друку).

Укладачі: Олександр Марчук, Юрій Ільїн, Іван Сиротенко, Олександра Тихонович. Художник Г. Теретьєв виконав гарну обкладинку.

Наклад довідника 20 000 примірників, вартість вказана як 7 крб 75 коп. Завдяки великому накладу довідник доволі часто зустрічається серед букіністичної літератури про Київ.

Структурно довідник складається з переліку вулиць, селищ з вулицями без назви, а також довідкової частини: маршрути міського та міжміського транспорту, вокзали, адреси центральних, міських установ, організацій, вищих навчальних закладів, культурно-освітніх та лікувальних закладів.

Є розділ "Об'яви", що містить цікаву соціальну та торговельну рекламу, характерну для 1950-х років.

Довідник є цікавим джерелом інформації про вулиці Києва і не втратив свого значення досі.