Парк "Юність" перейменовано на честь Сергія Параджанова

4 грудня 2025 року Київрада своїм рішенням перейменувала у місті низку вулиць та парків і скверів, а також декілька бібліотек.

У Солом'янському районі перейменовано парк "Юність", розміщений між вулицями Уманською, Генерала Воробйова, Пилипа Козицького та Єреванського. Відтепер він має ім'я видатного кінорежисера Сергія Параджанова.

Парк імені Сергія Параджанова. Фото Олександра Михайлика

Повний перелік перейменувань:

• Лаврська стала двома вулицями — Івана Мазепи та Новонаводницькою;
• парк "Юність" у Солом’янському районі Києва перейменували на честь Сергія Параджанова;
• сквер, розташований на розі вулиць Богдана Хмельницького та Олеся Гончара в Шевченківському районі, отримав ім’я Сергія Виноградського;
• сквер, розташований поміж вулицями Герцена та Овруцькою в Шевченківському районі, отримав ім'я Імама Шаміля;
• сквер на вулиці Прорізній в Шевченківському районі отримав назву "Музичний";
• сквер "Слава танкістам" у Шевченківському районі отримав ім’я Артема Соханя;
• сквер на вулиці Вахтанга Кікабідзе в Святошинському районі отримав назву "Грузинського Національного Легіону";
• сквер №1 на Контрактовій площі отримав назву імені шетьмана Петра Сагайдачного, а сквер №2 — ім’я Григорія Сковороди;
• бібліотеку ім. О. Герцена Централізованої бібліотечної системи "Свічадо" отримала назву ім. Сергія Вакулишина;
• вулицю Левітана у Голосіївському районі перейменували на Лукрецьку;
• проспект Маршала Рокоссовського в Оболонському районі отримав назву Дмитра Павличка;
• вулиця Суворова у Дарницькому районі стала вулицею Людмили Фої;
• а вулиця Волго-Донської у Дарницькому районі — вулицею Павла Петриченка;
• вулицю Сулеймана Стальського у Дніпровському районі перейменували на Ігоря Юхновського;
• провулок Дунаєвського у Святошинському районі тепер Цундарівський;
• а вулиця Дунаєвського у Святошинському районі — Цундарівською;
• провулок Макаренка у Дніпровському районі отримав назву Софії Окуневської.

Краєзнавчі раритети. Київ. Короткий історичний нарис, 1954

До книг, виданих 1954 року до 300-річчя Переяславської ради, що є у колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди, належить праця Дмитра Мишка "Київ. Короткий історичний нарис". Видавництво "Радянська школа", наклад 20 000 примірників. Вартість на звороті зазначена – 2 крб. 70 коп.

Книга має 116 сторінок, на яких вміщено 30 фотографій. Звісно, з точки зору наповнення книга є дітищем своєї доби і наскрізь просякнута радянською ідеологією. Втім, вона має історіографічну цінність як одне із небагатьох видань про Київ першої половини 1950-х років.

Сковородіана у фондах та колекції бібліотеки

Сьогодні виповнюється 303 роки від дня народження Григорія Сковороди – без перебільшення, найвідомішого українського філософа, життя та погляди якого досі є предметом уваги дослідників, а чимало епізодів життя є предметом дискусій. Центральна бібліотека Солом'янки вже 2 роки, як має ім'я Григорія Сковороди.

Тож у бібліотеці є постійно діюча виставка, присвячена видатному філософу. На ній демонструються твори Григорія Сковороди, художні та наукові праці про нього, путівники музеєм у Переяславі, листівки (із зображеннями філософа та пам'ятників йому), календарики, навіть значок.

Серед книг слід звернути увагу на "Вибране" Юрія Головкіна – нащадка роду Сковороди по його брату, книгу "Дорогами Сковороди. Слобідська Україна", видану в Харкові 2022 року до 300-річчя від дня народження філософа. У Києві ця книга є великою рідкістю.

Справжньою реліквією є покажчик, виготовлений штатним художником бібліотеки Анатолієм Піхотою ще 33 роки тому (!!!), у 1992 році до 270-річчя від дня народження Григорія Сковороди. Вочевидь, тоді бібліотека проводила виставку. Покажчик було випадково виявлено восени 2024 року серед різних паперів та фотографій і відтоді він також є експонатом виставки.

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом. Грудень

Краєзнавча активність бібліотечної родини Солом'янки не збавляє обертів! 

У грудні Олександр Михайлик запрошує на 8 краєзнавчих заходів – 7 лекцій та бонусну пішохідну екскурсію! 

Заходи відбудуться у 6 бібліотеках району, тож обирайте книгозбірні та теми. Чекаємо на вас!

Історія району на сторінках газет. Проект року

У числі 3 за 2001 рік газети "Добра новина" було опубліковано статтю Ірини Кім "Проект року", присвячену реконструкцію Севастопольської площі, яка на той час планувалася.

Оригінал газети зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в січні 2025 року.

Історичні карти Солом'янки. План Олександрівської слобідки 1913 року

З-поміж масиву мап і планів Києва особливе місце завжди займають плани окремих місцевостей. Тож хочемо познайомити із унікальним рукописним (!) планом Олександрівської слобідки 1913 року, що зберігається у фондах Державного архіву м. Києва. Це перший план місцевості.

Його виявив 2005 року письменник-краєзнавець Олександр Михайлик, який зробив прорис плану. Його копія додавалася до першого видання книги "Солом'янський район" (2019) та зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Публікуємо прорис плану. На ньому підписано вулиці – Преображенська, Гоголівська (нині Софії Галечко), Садова (нині Братів Зерових), Суворовська (нині Василя Овсієнка), Олексіївська (зверніть увагу – на російськомовному плані назву подано в українській транслітерації – "Олексиевская"!), Озерна, Скобелєвська (нині Златопільська), Успенська (згодом Херсонська, нині не існує, ліквідовано при знесенні забудови 1977 року), Василівська (їй відповідає вулиця Дачна, та її частина, яка нині має назву Григорія Кочура).

На плані проставлено дату, подано альтернативну назву місцини – Костопальня. Позначено Солом'янське кладовище, просиме місце під будівництво церкви (відповідає сучасному провулку Максима Кривоноса) та базару і училища (відповідає території сучасної школи №43 та скверу на розі вулиць Преображенської та Олексіївської).

План публікується вперше.

Історія району в фотографіях. Клуб заводу "Більшовик"

Територіально клуб заводу "Більшовик" розташовано в межах сусіднього Шевченківського району (сучасна адреса Берестейський проспект, 38). Проте будувався для заводу, що територіально знаходиться у Солом'янському районі.

Збудований у 1931-1934 роках у стилі конструктивізму. У 1980-х будівлю реконструйовано. Нині в ній циганський театр "Романс".

Фото з фондів ЦДКФФА імені Пшеничного, оригінал зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Лекція "Поговоримо про Сковороду?"

"Поговоримо про Сковороду?" Саме так ми назвали лекцію, яка відбудеться найближчої середи, 3 грудня, у читальній залі Центральної бібліотеки Солом’янки імені самі знаєте кого.

Звісно що дату обрали не випадково – цього дня нашому літературному патронові виповнюється рівно 303 роки!

З них вже два роки, як наша бібліотека має ім’я Григорія Савича Сковороди – найвідомішого українського інтелектуала, просвітника й філософа. Людини, яка весь свій земний шлях навчалася сама і навчала інших, будучи своєрідним мандрівним університетом.

Ми запрошуємо всіх вас поговорити про феноменальне за своїм самозреченням життя Сковороди, віддане книжковій і некнижковій премудрості. Разом почитаємо його твори та послухаємо Ігор Якубовський, який виконає власні пісні на смачні сковородинські слова.

Приходьте, влаштуємо разом пам’ять великого українського мислителя!

Історія бібліотек району. Бібліотека імені Євгена Гуцала

Однією із перших дитячих бібліотек на теренах колишнього Жовтневого району є бібліотека імені Євгена Гуцала, що на бульварі Вацлава Гавела, 34.

Історія бібліотеки розпочалася у вересні 1951 року. Втім, тоді ще не існувало Відрадного масиву, тож бібліотека діяла в іншому місці – на вулиці Патріотів, найімовірніше, у будинку №96, спорудженому бл. 1950 року. Тоді це була дитяча бібліотека №7.

1967 року бібліотека отримала ім'я радянського партизана Петра Вершигори. А 1968 отримала сучасне приміщення – того року було побудовано панельну 5-поверхівку серії 1-464-А на тодішньому бульварі Івана Лепсе, 34 (з 2016 року – Вацлава Гавела).

З 2020 року бібліотека має ім'я письменника Євгена Гуцала, який багато писав і для дітей. У бібліотеці є народознавчий куточок "Покуття".

Бібліотека імені Євгена Гуцала. Фото зі сторінки бібліотеки: https://soloma.libraries.kyiv.ua/biblioteka/biblioteka-imeni-yevhena-hutsala-dlja-ditejj/

Фотофакт. Бордюр-бруківка

На вулиці Донецькій, біля школи №69 є незвичайний бордюр. Його зроблено з... бруківки! Напевно, він існує ще з 1936 року, коли було побудовано школу. Та більше ніде в Києві подібних бордюрів немає – всі інші звичайні залізобетонні.

Цей незвичайний бордюр побачив і сфотографував письменник-краєзнавець Олександр Михайлик у 2020 році.

Краєзнавчі раритети. Київ у фотоілюстраціях, 1954

Раніше ми вже розповідали про три наші найдавніші книги про Київ – одну 1912 року, дві 1950.

Загалом у ті часи видавали мало книг про наше місто. Своєрідними "вузловими точками" були 1954 рік (коли відзначали 300-річчя нібито "возз'єднання України з росією") та 1982 рік, коли відзначали умовне 1500-річчя Києва.

У колекції бібліотеки є 4 видання про наше місто 1954 року. Сьогодні хочемо розповісти про альбом "Київ у фотоілюстраціях". Це нетипове для тих часів видання – епоха фотоальбомів настане у 1970-х, набори листівок почнуть випускати у 1960-х, а от у 1950-х масово видають окремі листівки.

Фактично це перший фотоальбом Києва, виданий у радянський час! Його видало видавництво "Мистецтво", наклад 30 000 примірників. У альбомі 130 сторінок із фото, авторства 29 фотографів, серед них такі відомі свого часу, як Яків Давидзон, Михайло Козловський, Андрій Левченко, Олександр Примаченко, Григорій Угринович, К. Шамшин.

Цікавою особливістю альбому є його наповнення – окрім традиційних фото центральної частини міста, є чимало несподіваних сюжетів. Наприклад, двоповерхова будівля гуртожитку працівників будівельних трестів, на місці якої зараз стоїть сусідній із нашою бібліотекою житловий будинок на вул. Освіти, 16а!

Або фотографія новенького на той момент кінотеатру "Зірка", збудованого у 1953.

Відтак альбом "Київ у фотоілюстраціях", перший подібний виданий у радянський час, є унікальним своїм наповненням і одним із краєзнавчих раритетів бібліотечної колекції.

Лекція "Артилерійське училище"

Знайомство киян з історичною забудовою Солом’янського району вже стало справжньою візитівкою Бібліотеки Сковороди. Не повірите, але нам не тільки пишуть, а дзвонять, вимагаючи не зупинятися на Кадетському корпусі, рухатися далі й продовжувати лекції. 

Погоджуємося! Та йдемо далі проспектом Повітряних Сил – на південний захід. 

26 листопада, о 17:30, запрошуємо вас у читальну залу бібліотеки, де києвознавець Олександр Михайлик розповість про одну з найбільших споруд Солом’янки початку ХХ століття – будівлю колишнього Артилерійського училища.

Ви дізнаєтеся про те, як будували навчальний заклад для пушкарів і навколишні споруди, які військові й невійськові структури діяли у його стінах у різні епохи. Згадаємо про маловідому трамвайну лінію, влаштовану військовополоненими в період Першої світової війни та інші цікавинки, які ми розшукали в архівних документах.

Зацікавилися? Тоді приходьте – ви вже знаєте, що затишку, гостинності та нехай штучного, але ж світла у нас вистачає!

Школи району. Історія школи №7

Найстаріша шкільна будівля у Солом’янському районі – старий корпус школи №7.

1906 року було засновано двокласне чолвовіче училище, яке спершу не мало постійного приміщення. 1911 року в Платонівському провулку неподалік церкви Покрови Пресвятої Богородиці звели двоповерхову цегляну будівлю, де і розмістилося училище.

1915 року воно стало вищим початковим училищем, а вже на початку 1920-х – залізничною школою № 2. У 1923-1929 роках тут працював учителем української мови Максим Рильський.

Старий корпус школи №7

Із 1985 року школа носить поетове ім’я. Тоді ж до старої споруди прибудовано новий 4-поверховий навчальний корпус. На його фасаді Максиму Рильському у березні встановлено меморіальну дошку. З 1995 року це спеціалізована школа. Свого часу у шкільному буфеті було створено єдиний у Києві шкільний сокобар.

Публікація в газеті "Солом'янка", 2011

Історичні карти Солом'янки. План 1912 року

План Києва та передмість, укладений С. Богуславським 1912 року, є доволі нетиповим – він охоплює не лише міську територію, а й прилеглі поселення, має значну деталізацію. Тож на план потрапила майже вся територія сучасного району, включно із Совками!

Слід розглянути план у деталях. На фрагменті – Шулявка, Політехнічний інститут, Казенні Дачі, Дача Караваєва, а також територія майбутнього масиву Відрадний. Тоді – ферма Політехнічного інституту, орні поля, асенізаційні ферми, цегельня, плац.

Вулиці Шулявки підписано, Казенних Дач ні.

На іншому фрагменті – Верхня та Нижня Солом'янки, Залізнична колонія, Протасів Яр, Бактеріологічний інститут, Кадетський гай. За межами тодішнього Києва зображено Совки. На відміну від більшості міських територій, вуличну мережу Солом'янки позначено дуже умовно. Хоча її 1910 року включено до меж міста.

Пішохідна бібліоекскурсія "Де був старий Кадетський Гай"

На численні прохання читачів та екскурсантів 29 листопада повторюємо популярну екскурсію "Де був старий Кадетський Гай".

Запрошуємо!

Історія району на сторінках газет. Сьогодні професія будівельника – почесна

У числі 18 (2001 рік) газети "Добра новина" було опубліковано статтю "Сьогодні професія будівельника – почесна", присвячена 70-річчю першого випуску. Авторка Оксана Котомкіна.

Оригінал газети зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в січні 2025 року.

Історія бібліотек району. Бібліотека імені М.Реріха

1958 року засновано бібліотеку імені XXII з'їзду КПРС на Першотравневому масиві, що саме забудовувався. Перші два роки книгозбірня працювала у іншому приміщенні. 1960 року збудовано будинок на вул. Єреванській, 12, на першому поверсі якого розмістилася бібліотека.

12 лютого 1992 року отримала ім'я філософа Миколи Реріха. Єдина бібліотека в Україні, що має його ім'я. 

Є важливим культурним осередком масиву.

Пам'ятний знак Андрію Жованику

8 вересня 2025 року в сквері імені Андрія Жованика (має цю назву з 12 грудня 2024), розташований на розі вулиць Солом'янської та Григорія Кочура відкрито пам'ятний знак Андрію Жованику.

На пам'ятному знаку – символічний шолом, внизу його ім'я та прізвище і дати життя. Кожна зі сторін пам'ятного знаку має оформлення.

Фотофакт. "Реконструкція" церкви

У 2016-2017 роках було здійснено ніби "реконструкцію" цекрви св. Димитрія Солунського в селищі Жиляни, приурочену до 155-річчя храму. 

Що ж відбулося насправді? Стару церкву розібрали і з нових матеріалів звели її копію. Цю "реконструкцію" у квітні 2017 року зафіксував на свій фотоапарат Олександр Михайлик.

Школи Солом'янського району. Передісторія

Історія освіти на теренах нашого району розпочалася значно раніше за спорудження перших шкіл. Коли 1715 року було збудовано церкву в селі Жиляни, при ній, думається, виникла і церковна школа. А документально знаємо про її діяльність наприкінці ХІХ століття.

З будівництвом у 1885-1887 на Шулявці церкви св. Марії Магдалини при ній також виникає церковно-парафіяльна школа.

1900 року на Шулявці було відкрито недільну школу, яку відвідували здебільшого робітники навколишніх підприємств – заводів Гретера і Криванека, Неєдли й Унгермана. Заснував навчальний заклад Михайло Коновалов – декан хімічного факультету КПІ. Він і керував школою впродовж двох років. 1913 року на Шулявці діяли два навчальних заклади – парафіяльна школа при церкві Св. Марії Магдалини та недільна школа при заводі Гретера і Криванека.

Мала навчальні заклади і Солом'янка.

Освіта тут була представлена Солом’янським двокласним училищем № 65, відкритим 1909 року на вулиці Новостроєнській (нині Патріарха Мстислава Скрипника), 79. Із 1915 року училище діяло в будинку № 18 на тій самій вулиці. Невдовзі його було перетворено на Солом’янське міське чотирикласне училище. Були тут також Солом’янська церковно-парафіяльна школа при Покровському храмі та приватна гімназія Є. Брагінцевої. У цих закладах здобували освіту 498 учнів. 1915 року було відкрито Солом’янське двокласне училище № 71 на вулиці Мстиславській, 69. 1911 року в Платонівському провулку звели двоповерхову будівлю, де розмістилося створене 1906 року двокласне чоловіче училище. 1915 року воно стало вищим початковим училищем, а пізніше – залізничною школою № 2.

У серпні 1915 року місто виділило 33 тис. рублів на побудову чотирикласного училища, яке невдовзі розпочало роботу на вулиці Графа Ігнатьєва, 98. 1917 року в цій будівлі відкрили реальне училище.

Всі ці будівлі були переважно дерев'яними, тому донині жодна не збереглася. Поодинокі цегляні будівлі теж втрачено.

Окремо слід розповісти про навчальні заклади, що існували в Залізничній колонії.

1876 року було засновано першу в Києві та загалом на Південно-Західній залізниці технічну залізничну школу. На базі школи 1884 року було створено технічне залізничне училище – одне з двох таких на залізниці (друге було в Одесі). Закон Божий в училищі викладав відомий свого часу священник Ісаакій Тарасевич — настоятель храму Св. Феодора на Лук’янівці, який називали «Київським Єрусалимом». Навчалося тут близько 160 учнів. Будівлю було споруджено у 1884–1886 роках. При училищі був пансіон на 70 вихованців.

Залізничне училище

Будівлю училища знесено у 1980-х, а от споруда пансіону вціліла.

Безпосередньо при залізничному вокзалі діяло Київське міське двокласне залізничне училище Південно-Західної залізниці. Закон Божий тут викладав майбутній митрополит УАПЦ, священник Василь Липківський. Також у колонії існувало жіноче двокласне училище Південно-Західної залізниці.

Існувала школа і на Батиєвій горі, на вул. Городній, 14. Там існувала двоповерхова дерев'яна будівля, яку було згодом знесено.

А от у Олександрівській слобідці школу відкрити вдалося не одразу. На сільському сході 4 серпня 1913 року мешканці поставили питання щодо виділення містом 3 десятин землі, прилеглої до селища та Солом’янського кладовища, для будівництва власної парафіяльної церкви з будинком причту, а також училища та влаштування базару. Порушили питання і щодо прокладання двох нових вулиць. Училище мало бути збудоване у районі нинішнього провулка Максима Кривоноса. Проте ці плани не здійснилися. Оскільки селище перебувало поза межами міста, у жовтні 1914 року міська управа відхилила прохання громади. Першу школу відкрили лише 1918 року.

Такою є передісторія шкіл району.

Історичні карти Солом'янки. План 1911 року

У музейній кімнаті Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди, присвяченій історії району, експонується факсимільна копія плану Києва 1911 року. Її було додано до книги "Киев Михаила Булгакова", тож цей план є одним із найбільш відомих.

Традиційно для більшості подібних, він зафіксував лише забудовані на той час території в межах міста, тому з території сучасного районі на ньому лише традиційні місцевості: Шулявка, Казенні дачі, Солом'янка, Кучмин яр, Батиєва гора і Протасів яр.

План доволі схематичний, тож вуличну мережу позначено часом умовно.

На фрагменті, що зображує Солом'янку, Залізничну колонію, Батиєву гору, Кучмин і Протасів яри, підписано усі вулиці. Попри схематичність, на Батиєвій горі конфігурація вулиці загалом правильна. З цікавого – один із проєктів вокзалу, який через Першу світову війну так і не відбувся. В лівій частині фрагменту Кадетський корпус, в правій Бактеріологічний інститут.

Шулявка також змальована схематично, хоча вулиці підписано. Ліворуч Казенні дачі, під номером 107 завод Гретера і Криванека, позначений не на своєму місці. Він мав бути на плані між 1-ю Дачною лінією та Заводською вулицею. Під номером 103 Політехнічний інститут.

Внизу підписано Караваєві Дачі.

Виставка "Київські залізничники на світлинах 1930-1980-х років"

У колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди зберігається декілька десятків фотографій київських залізничників. Усі вони різного формату, від стандартного 9х12 до великих, формату А3. Часовий проміжок фото – з 1905 по 1981 роки (більшість фото періоду 1940-1970-х).

У листопаді, а саме 4 числа, в нашій країні відзначають День залізничника. З нагоди цього, а також з метою кращого ознайомлення наших читачів із фотографіями фондів та музейної кімнати, весь листопад 2025 року триває фотовиставка "Київські залізничники на світлинах 1930-1980-х років".

Найцінніше – хтось свого часу підписав усі фото! Тож ми знаємо прізвища людей, точні дати фотографій.

Запрошуємо до холу нашої бібліотеки (вул. Освіти, 14а)! Наш район – залізні ворота міста, тож на фото ви побачите залізничників різних епох.

Історія бібліотек Солом'янського району. Бібліотека "Преображенська"

1 серпня 1951 року було засновано дитячу бібліотеку. Як і бібліотека №3 (майбутня ім. Достоєвського, а нині імені Григорія Сковороди), розташовувалася у приміщенні клубу ім. Кірова поблизу сучасної площі Космонавтів (втім, вже у стаціонарній будівлі клубу), в кімнаті площею 12 кв. метрів. У березні 1952 року бібліотека переїхала у приміщенні школи №43. Тут вона вже займала 2 кімнати площею 60 кв. метрів.

1953 року за невстановленим проєктом збудовано 4-поверховий житловий будинок на вул. Шевченківській, 19 (з 1955 – Максима Кривоноса). Бібліотека отримала приміщення площею 259 кв. метрів.

12 жовтня 1965 року бібліотеці, що була центральною районною дитячою, присвоєно ім'я радянського підпільника Олександра Пироговського. З 1 січня 1987 року бібліотека та 3 бібліотеки-філії увійшли до складу Централізованої бібліотечної системи Залізничного району.

З лютого 2020 року – Преображенська, від розташованої неподалік вулиці.

Будинок, на першому поверсі якого з 1953 року працює бібліотека. Фото Олександра Михайлика

Краєзнавчі середи. Друга половина листопада

У нас додався ще один захід – 25 листопада у бібліотеці імені Олександра Довженка. Тож із задоволенням викладаємо оновлену афішу. Запрошуємо на наші заходи!

Лекція циклу "Видатні імена Солом'янки". Василь Діденко

Василь Діденко. Він прожив коротке життя, лише 53 роки. Залишив по собі чудові вірші. Саме він написав пісню "На долині туман...".

Наступної середи, 19 листопада, до Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди завітає спеціально запрошена зірка – філологиня та літературознавиця Людмила Даниленко, що розповість про поета Василя Діденка.

Дослідниця запропонує подивитися на постать поета, відомого одним з найгучніших українських хітів XX століття – піснею "На долині туман…", – під Солом’янським ракурсом. Адже навчаючись у Київському університеті в кінці 1950-х, він був читачем нашої бібліотеки. А жив теж поруч – у гуртожитку на вул. Освіти, 4. Був близьким другом Миколи Вінграновського!

Тож запрошуємо!