Нещодавно ми започаткували нову краєзнавчу рубрику. У ній будемо розповідати про видатних особистостей, життя і діяльність яких пов'язана із нашим районом.
Сьогоднішній наш допис буде присвячено видатній акторці, жертві сталінського терору Марії Капніст.
Пам'ять про видатну акторку вшановано. З 2018 року в Шевченківському районі є вулиця Марії Капніст. А на будинку №7 на вулиці Кавказькій встановлено меморіальну дошку, яка сповіщає, що акторка мешкала у будинку №13 на цій вулиці.
Маріетта (справжнє ім'я акторки) Ростиславівна Капніст народилася 22 березня 1914 року в Санкт-Петербурзі у родині графа Ростислава Капніста, нащадка українського шляхетського роду, засновники якого були вихідцями з грецького острова Занте. Марія Капніст була праонукою українського поета Василя Капніста. Мати - Анастасії Байдак – прапраправнучка Івана Сірка. 1917 року родин переїхала у маєток в Криму, та 1921 року його зруйнували більшовики. 1927 року Марія Капніст переїхала до Києва. Закінчила в Києві школу, потім вступила до Ленінградского театрального інституту. Через походження її виключили з інституту.
1937 року Марію Капніст вперше арештували, та невдовзі відпустили. 27 серпня 1941 року заарештована знову. Її засудили (за статтею 58-10 частина 1 — «пропаганда і агітація, що містять заклик до повалення радянської влади») до 8-ми років виправно-трудових таборів. 1949 року звільнена з табору і відправлена на поселення у Казахстані. 1950 року народила доньку Радиславу. Вдруге засуджена у грудні 1951 року. Десять років таборів отримала за те, що заступилася за доньку: побачила, як її ображає вихователька в дитячому садку. Звільнена раніше 10 лютого 1956 року.
1956 року переїхала до Києва. Оселилася у своєї подруги на Деміївці в приватному будинку. Працювала масажисткою, почала зніматися у кіно (перша роль-епізод — у фільмі 1956 року «Одна ніч»). За порадою знайомих — потрапила на прийом до письменника і академіка Миколи Бажана, якому розказала про свої поневіряння. За його сприяння Спілка радянських письменників України оформила Марію Капніст опікуном дружини одного з письменників, яка жила на Гоголівській вулиці в одноповерховому будинку.
У 1958 році — реабілітована. Постановою Верховного суду РРФСР вирок і всі наступні рішення у справі Капніст були скасовані і справу щодо неї припинено за відсутністю складу злочину. З 1960 року — штатна актриса Театру кіноактора Кіностудії імені Олександра Довженка. 1970 року Марії Капніст отримала квартиру у новому будинку на вулиці Кавказькій, 3, де й жила решту життя. Грала у кіно переважно невеликі ролі та епізоди. Із 1980 року Капніст — член Спілки кінематографістів України. Із 1988 — Заслужена артистка УРСР. Марія Капніст зіграла у понад 120 художніх фільмах — грала графинь, літніх дам, монахинь, відьом, циганок, чарівниць.
Загинула акторка трагічно. Після таборів Марія Капніст не користувалася метро та підземними переходами — вони нагадували їй шахти Казахстану. На початку жовтня 1993 року неподалік Кіностудії імені Олександра Довженка, намагалася перейти Берестейський проспект, але потрапила під колеса автомобіля. 25 жовтня 1993 року Марія Капніст померла в Олександрівській лікарні. Похована у селі Велика Обухівка на Полтавщині, на родовому кладовищі Капністів, поруч із прадідом.
Прізвище роду продовжила донька Радислава - вона не змінювала прізвища, прізвище Капніст мають і її двоє синів Ростислав та Георгій і п'ятеро онуків.
Немає коментарів:
Дописати коментар