Експонат краєзнавчий. Проїзні документи Київського міського транспорту в колекції бібліотеки

Оскільки у краєзнавчій кімнаті бібліотеки формується велика тематична зона, присвячена транспорту, зокрема і міському, ми запланували серію публікацій щодо тематичних експонатів.

Сьогодні ми продовжуємо знайомитися із незвичайною колекцією проїзних документів міського транспорту нашого міста - разових та абонементних квитків (на комунальний та комерційний транспорт), а також місячних проїзних. 

Усі квитки передав бібліотеці із особистої колекції письменник-краєзнавець Олександр Михайлик. Колекцію він збирає вже 20 років. Окрім того, у його колекції - проїзні документи з усієї України.

Третій допис - абонементні квитки на проїзд у міському транспорті Києва вартістю 50 копійок періоду 2003-2005 років. 

Ретровиставка "Київ на картах 1950-1991 років"

 Одним із найважливіших (і найцікавіших!) джерел дослідження історії Києва завжди були карти. Починаючи із 17 століття було укладено величезну кількість планів та карт нашого міста. Київ у 20 столітті зазнав чи не найбільшого розвитку, тож і карти невпинно фіксували появу нових магістралей, районів, маршрутів транспорту.

Чи не щороку починаючи з кінця 1950-х років виходили карти і плани Києва! Вивчаючи їх, можна прослідкувати появу нових житлових масивів – Відрадного, Залізничного, Лісового, Оболоні, Мінського, Вигурівщини-Троєщини, Харківського та інших. Розвиток ліній метрополітену та маршрутів громадського транспорту.

Пропонуємо переглянути колекцію оригінальних карт та схем Києва періоду 1950-1991 років українською, англійською, російською мовами із фондів Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди, яку передав бібліотеці наш колега Олександр Михайлик.

Провулок Степана Ерастова

 Із циклу “Прочитання вулиць”

Джерело: google.com

Сучасна назва (з 2019): провулок Степана Ерастова

Підстава для перейменування: назва на честь українського письменника та громадського діяча Степана Ерастова

Рішення Київської міської ради: від від 12 листопада 2019 року № 38/7611  «Про найменування вулиць та провулків у Солом'янському районі міста Києва»

Місцевість: Жиляни

Розташування: пролягає від вулиці Григорія Гуляницького до кінця забудови

Попередня і первинна назва (2010-і-2019): провулок Крейсера “Аврора”

Степан Іванович Ерастов (літературні псевдоніми — Ст. Закубанський, С. Попенко, С. П-ко; 20 грудня 1856 (1 січня 1857), Катеринодар — 13 квітня 1933, Сухумі) — український громадсько-політичний діяч, меценат українського культурного руху на Кубані, один із засновників Української Центральної Ради.

Життєпис

Степан Ерастов народився у Катеринодарі (нині Краснодар, росія) в родині священика. Батько — Іоанн Ерастов був росіянином, мати була кубанською козачкою, що походила з запорозького роду Щербин. Середню освіту Степан Ерастов здобував у ставропільській гімназії. Тут він познайомився з діячами народовольського руху. Таке зацікавлення не залишилось непоміченим для поліції, тому у 1875 юнак зазнав першого поліційного обшуку на своїй квартирі. Вищу освіту отримував, навчаючись на математичному факультеті Київського університету. Під час навчання у Києві першого жовтня 1878 року вступив до нелегального товариства «Кіш». За «неблагонадійність» був виключений з університету, після чого продовжив здобувати вищу освіту на юридичному факультеті Петербурзького універстету. 1882 Ерастова було заарештовано за зв'язки з народниками. Після перебування в різних в'язницях три роки прожив на засланні в Казахстані. В серпні 1886 Степану Ерастову вдалось повернутись на Кубань.

Живучи на Кубані, Ерастов активно займався громадською і політичною діяльністю, широко пропагував українську культуру і мову. За його сприяння у 1901 році в Катеринодарі було створено місцевий осередок Революційної української партії. Брав участь у революції 1905-06 років, заснував друкарню революційної літератури. В 1906 році домігся відкриття кубанського осередку Просвіти. 

У 1917 році Ерастова було обрано членом Української Центральної ради  як делегата від Кубані. А в квітні 1917-го, як найстарішого українського діяча його було обрано головою Всеукраїнського національного конгресу. У 1920-тих рр. брав активну участь в українізації на Кубані, писав мемуари, які частково друкувалися в українських академічних часописах. Помер Степан Ерастов 13 квітня 1933 року в місті Сухумі (нині Грузія).

12 листопада 2019 року на честь Степана Ерастова названо провулок у Солом’янському районі міста Києва.

Пізнавальні лекторії та екскурсії осіннім містом

Управління туризму та промоцій Київської міської державної адміністрації та Київський центр розвитку туризму підготували два лекторії та три екскурсії на безоплатній основі цього тижня.

Зважаючи на дуже великий попит та обмежену кількість місць під час дії воєнного стану, реєстрація є обов’язковою для кожного учасника окремо.

Екскурсія «Київ незламний»

Прогулянка ознайомить містян і гостей столиці з історією воєнного Києва – з часів Другої світової війни і до повномасштабного вторгнення.

Маршрут: Бабин Яр → Київський телецентр → Київська телевежа → вул. Ю. Іллєнка → Лук'янівська площа.

Місце проведення вказано в анкеті.

19 листопада, вівторок, 15:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/2bQaYJU3bXadae1N6

Лекторій «Київ шістдесятників»

Запрошуємо на лекцію, яка відкриє світ київських митців і мислителів 1960-х років – шістдесятників. Ви дізнаєтеся про видатних діячів цього культурного руху та їхню боротьбу за свободу слова. Разом дослідимо життєві шляхи української інтелігенції, познайомимося з місцями, пов’язаними з їхньою діяльністю у Києві, та побачимо, як внесок шістдесятників вплинув на нашу культуру.

Місце зустрічі вказано в анкеті.

21 листопада, четвер, 17:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/YWQsHjtcw4xz5W5DA

Лекторій «Невідомі кияни, яких знає весь світ»

Під час зустрічі ви дізнаєтеся про видатних осіб, які народилися у Києві та своєю діяльністю й досягненнями прославили місто на всесвітньому рівні.

Місце зустрічі вказано в анкеті.

21 листопада, четвер, 18:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/p4DCT2Zf46dNAoXb8

Екскурсія «Святошинське намисто»

Під час екскурсії ви почуєте багато цікавих фактів про Святошино, які як намистинки в ланцюзі історичних подій пов'язують цю місцевість із давніми київськими святинями, розвитком курортної справи, ідеєю підкорення неба та з особистостями, які відіграли важливу роль у розвитку авіації.

Маршрут: бул. Академіка Вернадського → Спорткомплекс «Наука Спорт».

Місце зустрічі вказано в анкеті.

22 листопада, п'ятниця, 14:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/cLaCazt2q3w6DwGJ8

Екскурсія «Старим Подолом»

Ви прогуляєтеся знаменитою вулицею Петра Сагайдачного, довідаєтеся, як змінювався Поділ від початку розбудови до сьогодення, познайомитеся з його унікальними з погляду історії та архітектури об’єктами, серед яких – найстаріший будинок Києва, Аптека-музей, Києво-Могилянська академія (заснована 400 років тому) та старовинні храми.

Маршрут: Станція метро «Контрактова площа» → Церква Миколи Притиска → Аптека-музей на Подолі → Церква Успіння Богородиці Пирогощої → Контрактовий будинок → Церква Покрови Пресвятої Богородиці → Садиба родини Балабух → Поштова площа.

Місце зустрічі вказано в анкеті.

23 листопада, субота, 12:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/tGGfTpwnpBQa2zcJ7

Ознайомтеся, будь ласка, з правилами безпеки під час дії воєнного стану:

• у разі повітряної тривоги за маршрутом передбачені діючі укриття, кожен учасник екскурсії заради своєї безпеки повинен слухати вказівки гіда
• у разі ворожих обстрілів заради безпеки екскурсантів та гіда, Управління та Київський центр розвитку туризму залишають за собою право скасувати захід.

Видатні імена Солом'янського району. Микола Сліпченко

Нещодавно ми опублікували в нашому блозі унікальні фото нашого району 1970-х років, передані у фонди бібліотеки Володимиром Сліпченком, сином видатного українського художника Миколи Сліпченка, який з 1950-х років і до самої смерті мешкав у нашому районі, в приватному будинку на Народному провулку, 10.

Народився 4 [17] грудня 1909 року в селі Окни (нині Одеської області. 1931 року закінчив Одеський художній інститут, де його викладачами були зокрема Володимир Мюллер, Михайло Жук, Володимир Заузе.

Після здобуття мистецької освіти два роки працував у місті Макіївці художником при будинку культури і керівником мистецького гуртка. Потім переїхав до міста Харкова, де працював художником над плакатом, оформленням та ілюструванням книжок у видавництвах «Мистецтво», «Український робітник», а також у редакції «Літературної газети».

1937 року переїхав до Києва, де співпрацював з видавництвами «Мистецтво», «Дніпро», «Молодь», «Радянський письменник», «Радянська жінка», «Радянська школа», а також із журналом «Україна» і газетою «Вечірній Київ». У 1939 році був членом оргкомітету по утворенню Спілки радянських художників України. Брав участь у німецько-радянській війні. 1996 року митцю присвоїли звання "Заслужений художник України".

Брав участь у республіканських виставках з 1937 року. У 1972 році у місті Котовську (нині Подільськ) відбулася його перша персональна виставка. Наступні персональні виставки пройшли у Києві у 1997, 1999 і 2002 роках. Дві — у Музеї книги та друкарства України і одна у Національній академії внутрішніх справ України. 4 грудня 2019 року в місті Бахмач на Чернігівщині відкрилася посмертна виставка. З 22 грудня 2019 року по 15 січня 2020 року в Музеї гетьманства відбулася ще одна посмертна виставка — «Різнобарвний світ очима митця». 

Був відомий і як ілюстратор до казок. У 1940 році створив ліногравюри: «На Тарасову гору», «До могили великого Кобзаря». Ілюстрував книжки відомих письменників і поетів: Юрія Яновського, Михайла Стельмаха, Павла Загребельного та інших.

Тісно спілкувався із художником з селища Тиврів на Вінничині Мар'яном Маловським та фотохудожником з того ж селища Володимиром Очеретним. 

Помер Микола Сліпченко у 2005 році. 

Тож сьогоднішній наш допис буде присвячено  постаті самого Миколи Сліпченка. Його буде проілюстровано фотографіями 1970-х-1980-х з родинного архіву родини Сліпченків, які вони передали у фонди бібліотеки. На більшості фото - митець у власній творчому просторі - в своєму будинку на Народному провулку, 10. Усі ці фото публікуються вперше. 

Усі ці 5 фото підписано "Сліпченко М. Ф. в маййстерні. 1979 р. Фото Борі"

Фото підписане "1982 р. В майстерні" (рукою М. Сліпченка), нижче (рукою Володимира Очеретного): "фото В. Очеретного, смт Тиврів, Вінницька область"

Микола Сліпченко передає Українському фонду культури свою роботу "На майдані коло церкви...", 10 листопада 1989 року. Праворуч від Миколи Сліпченка - Іван Дзюба та Борис Олійник.

Храми Солом'янського району. Церква Покрови (Різдва) Пресвятої Богородиці у Совках

 Тривалий час у Совках не було власної церкви - село було невеликим, мешканці ходили у церкву Св. Димитрія в сусідніх Жилянах. 

Лише на початку 1910-х (перша згадка — 1912 рік) у селі була споруджена каплиця, приписана до церкви в Жулянах. ЇЇ вперше згадано у книзі "Памятная книжка Киевской епархии на 1913 год". Присвяти вона не мала. 

Лише 1920-х каплицю перебудували та освятили з присвятою Покрови Пресвятої Богородиці. Є й такі відомості: "у 1918 році коштом парафії села з будівельних матеріалів, проданих цій парафії Голосіївським скитом після розборки тамтешнього дерев’яного храму". Церква тривалий час була в УАПЦ.  Цей храм згадано як діючий у документі «Перелік всіх функціонуючих молитовень православного релігійного культу по місту Києву станом на 26 березня 1936 р.». Ймовірно, він не був закритий до 1941 року, діяв і за нацистської окупаціі і вже після повернення радянської влади. 

У 1966 році, за три дні до храмового свята, церква згоріла. Це був зумисний підпал, здійснений трьома місцевими жителями за вказівкою влади. Місце відтоді було незабудованим.

1997 року відновлено парафію, розпочато будівництво нового храму. Нині це церква Різдва Пресвятої Богородиці. Тривалий час правили у нижньому храмі. Освячено ж сучасну дерев'яну церкву вже у 2014.

Парафіянами храму були видатні постаті - дисиденти Василь Овсієнко (після смерті його було відспівано саме у цьому храмі), Євген Сверстюк, письменник Микола Вінграновський, вдова Василя Стуса Валентина Попелюх. 

Клірова відомість церкви в Жилянах, до якої була приписана церква в Совках, 1917. Інформація про кількість парафіян у Совках

Хресний хід від церкви, 1940-і-1950-і. Джерело: фейсбук-група Історія УАПЦ

Церква у Совках. Фото кінця 1950-х-початку 1960-х років

Сучасна церква у Совках, що стоїть на місці історичного храму

Інтер'єр храму

Відкрито інформаційні таблички на будинку, де жив Іван Світличний та на вулиці Івана Світличного

15 листопада 2024 року в нашому районі відбулася важлива подія на вшанування видатного поета, перекладача, літературного критика, шістдесятника Івана Світличного. Платформа "Острів" разом із друзями та сусідами "Світличника" відкрила інформаційні таблички на вулиці Івана Світличного та будинку на вулиці Уманській, 35, де він жив. 

Таблички встановлено за трьома адресами: вулиця Уманська, 35, вулиця Івана Світличного, 2 та 8. Найближчим часом заплановано відкрити ще табличку на будівлі школи №149. На відкритті була присутня троюрідна племінниця Івана Світличного та пан Микола, батьки якого товаришували з Іваном Світличним. 

Фото: фейсбук-сторінка платформи "Острів": https://www.facebook.com/share/p/XzqoDN8GJ5URVepY/

Історія Солом'янського району на сторінках газет - від 1890-х років до нашого часу. Про оренду Совської дачі

Наступна публікація у нашій постійній рубриці, присвяченій історії району на сторінках газет - замітка у газеті "Киевлянин" №123 від 10 червня 1887 року "Віддаєтсья в оренду на 12 років Совська дача". Йдеться про місцевість Пронівщина, якою тривалий час і володіла церква (з 1848 по 1917 роки).

Газета зберігається у фондах Центрального державного історичного архіву України, її було виявлено серед інших документів у справі "Про віддання в оренду хутора "Совки", що належить Києво-Софійському митрополичому будинку" (фонд 127 опис 875 справа 1559). Це унікальний випадок, коли при формуванні архівної справи до її складу було додано не окрему вирізку (як можна іноді зустріти) з газети, а - цілий газетний номер! До речі, саме через це стан газети відмінний, вона навіть не пожовкла від часу.

Історія Солом'янського району в фотографіях. Будівля Кадетського корпусу на фото кінця 19-початку 20 століть

Найдавнішою спорудою нашого району є будівля Київського кадетського корпусу. Проєкт Кадетського корпусу розробив архітектор Іван Штром. Микола І затвердив його 23 жовтня 1848 року, повторно, після доопрацювання, — 26 березня 1852 року. 10 травня 1850 року було урочисто закладено будівлю Кадетського корпусу в Шулявському гаю. Урочисте відкриття відбулося 30 серпня 1857 року. На той час це була найбільша за площею будівля Києва.

1857 року відбулася ще одна значуща подія: до будівлі було прокладено невеликий локальний водогін — із Кадетського ставка парові машини подавали воду до споруди. Це був один із перших кроків до централізованого водопостачання Києва.

Пропонуємо переглянути поштові листівки кінця 19 - початку 20 століть із зображенням цієї визначної споруди.

Експонат краєзнавчий. Проїзні документи Київського міського транспорту в колекції бібліотеки

Оскільки у краєзнавчій кімнаті бібліотеки формується велика тематична зона, присвячена транспорту, зокрема і міському, ми запланували серію публікацій щодо тематичних експонатів.

Сьогодні ми продовжуємо знайомитися із незвичайною колекцією проїзних документів міського транспорту нашого міста - разових та абонементних квитків (на комунальний та комерційний транспорт), а також місячних проїзних. 

Усі квитки передав бібліотеці із особистої колекції письменник-краєзнавець Олександр Михайлик. Колекцію він збирає вже 20 років. Окрім того, у його колекції - проїзні документи з усієї України.

Другий допис - абонементні квитки на проїзд у міському транспорті Києва (автобусі та тролейбусі/трамваї), які діяли протягом 1996-2001 років (вартість 30 копійок) та одразу після підвищення вартості до 50 копійок (тож представлено екземпляр квитка із перештампованою вартістю), з 2001 по 2008 роки. Екземпляри квитків на фото вартістю 50 копійок діяли у 2001-2002 роках. 

Пізнавальні лекторії та осінні прогулянки містом

Запрошуємо на пізнавальні лекторії та осінні прогулянки містом, де кожен зможе поринути у світ нових відкриттів.

Управління туризму та промоцій Київської міської державної адміністрації та Київський центр розвитку туризму підготували серію цікавих подій цього тижня! У програмі – три екскурсії та два лекторії, серед яких є прогулянка, адаптована для людей з порушеннями зору.

Зважаючи на дуже великий попит та обмежену кількість місць під час дії воєнного стану, реєстрація є обов’язковою для кожного учасника окремо.

Лекторій «Невідомі кияни, яких знає весь світ»

Під час зустрічі ви дізнаєтеся про видатних осіб, які народилися у Києві та своєю діяльністю й досягненнями прославили місто на всесвітньому рівні.

Місце зустрічі вказано в анкеті.

14 листопада, четвер, 18:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/7hNqzmeSLUdkiKFt9

Екскурсія «Як козаки та магістрат на Подолі жили»

Під час екскурсії ви відкриєте таємниці середньовічного Подолу та дізнаєтеся про традиції Київського самоуправління.

Маршрут: Контрактова площа → Церква Успіння Богородиці Пирогощої → Церква Миколи Притиска → Кам’яниця київського війта → Церква Святої Катерини.

Місце зустрічі вказано в анкеті.

15 листопада, п’ятниця, 17:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/zBxdr84DtkxQEoou6

Екскурсія «Меценати Києва» (для людей з порушеннями зору)

Під час прогулянки ви дізнаєтеся про традиції благодійництва та відомі родини меценатів Києва, які жили у місті більше століття тому, про їхній внесок у збереження музейних цінностей, а також про те, як власна оселя могла стати домом молитви чи музеєм.

Важливо! Поруч із людиною з порушеннями зору має бути особа, яка її супроводжує.

Маршрут: Станція метро «Палац спорту» → Хоральна синагога Бродського → Бессарабський ринок → Національний музей Тараса Шевченка → Національний музей «Київська картинна галерея» → Національний музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків → Національна наукова медична бібліотека України.

Місце зустрічі вказано в анкеті.

16 листопада, субота, 11:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/YtDL6WSgmzCoHib57

Екскурсія «Відомий і невідомий Печерськ»

Познайомтеся з одним із найдавніших районів Києва – Печерськом, його історичними та військовими об’єктами, зокрема, з найвідомішими оборонними спорудами та пам’яткою архітектури світового значення.

Маршрут: Станція метро «Печерська» → Військовий інститут телекомунікації та інформатизації → Цитадель Київської фортеці → Мистецький Арсенал → Києво-Печерська Лавра → Парк Слави → Алея Героїв Крут → Арсенальна площа.

Місце зустрічі вказано в анкеті.

16 листопада, субота, 12:00.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/pFr3R7ZYr76SAMWo9

Лекторій «Київ шістдесятників»

Відкрийте світ київських митців і мислителів 1960-х років – шістдесятників. Під час зустрічі ви дізнаєтеся про видатних діячів цього культурного руху та їхню боротьбу за свободу слова. Разом дослідимо життєві шляхи української інтелігенції, познайомимося з місцями, пов’язаними з їхньою діяльністю у Києві, та побачимо, як внесок шістдесятників вплинув на нашу культуру.

Місце зустрічі вказано в анкеті.

17 листопада, неділя, 14:30.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/hQ9UYAUREpNR2i6r8

Ознайомтеся, будь ласка, з нашими правилами безпеки під час дії воєнного стану:

• у разі повітряної тривоги за маршрутом передбачені діючі укриття, кожен учасник екскурсії заради своєї безпеки повинен слухати вказівки гіда
• у разі ворожих обстрілів заради безпеки екскурсантів та гіда, Управління та Київський центр розвитку туризму залишають за собою право скасувати захід

Вулиця Кирила Гвоздика

 Із циклу “Прочитання вулиць”

Джерело: google.com

Сучасна назва (з 2019): вулиця Кирила Гвоздика

Підстава для перейменування: назва на честь живописця-монументаліста Кирила Гвоздика

Рішення Київської міської ради: від від 12 листопада 2019 року № 36/7609  «Про найменування вулиць у Голосіївському та Солом'янському районах міста Києва»

Місцевість: Жиляни

Розташування: пролягає від провулку Павла Лі до вулиці Степана Рудницького

Попередня і первинна назва (Кінець 2010-х-2019): Проєктна 13023

Кирило Васильович Гвоздик (22 липня 1895 Ребедайлівка — 20 липня 1981 Київ) — український живописець-монументаліст. Жертва сталінських репресій.

Життєпис

Народився 22 липня 1895 року в селі Ребедайлівка на Київщині (нині Черкаська область) в селянській сім'ї.

У 1923 вступає на малярський факультет Інституту пластичних мистецтв, який після злиття з Київським архітектурним інститутом у 1924 році отримав назву — Київський художній інститут. Проявивши значні здібності в монументальному живописі, був зарахований в майстерню до професора Михайла Бойчука.

У 1928 році під керівництвом Бойчука брав участь у розписі Селянського санаторію ім. ВУЦВК в Одесі. Колективними творами майстерні бойчукістів стала центральна композиція «Свято врожаю» та сюжети «Товарообмін» і «Землеустрій». Власноруч Кирило Гвоздик виконав фрески «Оранка» та «Розгром поміщицької садиби».

Того ж 1928 року бойчуківці представляли низку робіт на Венеційському бієнале. Твори учнів майстерні Бойчука італійська преса відзначила вмілим «поєднанням європейської традиції з народним примітивом», а Кирила Гвоздика, який подав виконані в техніці яєчної темпери картини «Селяни у біді» (1927) та «Пастухи» (1928), охрестила «українським Гогеном».

По закінченню Київського художнього інституту в 1929 митець звертається до теми побутового жанру. Він створив низку картин на селянську тематику — «Радіо на селі», «Сніданок комунарів», «Мітинг», «Селяни на полі» (1929—1930), — в яких висвітлив зміни, що сталися в українському селі за радянської влади.

1934 року в Харкові розпочинається наймасштабніша робота бойчукістів — монументально-декоративне оформлення інтер'єрів новозбудованого Харківського Червонозаводського театру під керівництвом Бойчука. Однак, ідейно-мистецькі непорозуміння з М. Бойчуком призвели до того, що Кирило Гвоздик покинув роботу над оздобленням театру.

Звинувачений за доносом «у систематичній антирадянській діяльності», в листопаді 1936 року був заарештований і засуджений до «10 років виправно-трудових робіт та 5 років поразки у правах». Гвоздика звільнили з Норильлагу 2 листопада 1946 р. Вдруге арештували 6 квітня 1949 р. у Києві. У листопаді 1949 року художника засудили до розстрілу, який було замінено довічним ув'язненням.

17 березня 1956 року художника було реабілітовано.

Після повернення до Києва продовжує малювати, однак відійшов від принципів і теоретичних настанов бойчукізму й дотримується методу соціалістичного реалізму. Малює низку полотен пейзажного жанру — «Вид на Дніпро», «Київський пейзаж» та інші. Побоюючись репресій, відмовився від виставково-творчої діяльності й припиняє спілкування з колишніми друзями. 

Помер 20 липня 1981 року в Києві, поховано на Байковому кладовищі.

Видатні імена Солом'янського району. Микола Амосов

Ми нещодавно започаткували нову краєзнавчу рубрику. У ній розповідаємо про видатних особистостей, життя і діяльність яких пов'язана із нашим районом.

Сьогоднішній наш допис присвячено видатному лікарю, кардіохірургу, науковцю, письменнику Миколі Амосову. Професійна діяльність якого пов'язана з нашим районом. Вчений з 1955 року, коли на базі 24-ї міської лікарні на узвозі Протасів Яр відкрив першу в УРСР спеціалізовану клініку серцевої хірургії, і до самої смерті, у 2002 році (вчений з 1988 був почесним директором інституту, а операції проводив до 1993 року), працював у інституті.

Клініка довгий час належала до Київського науково-дослідного інституту туберкульозу і грудної хірургії імені академіка Ф. Г. Яновського. Вона була заснована 1955 року славетним кардіохірургом Миколою Амосовим. З 1957 року перебувала у складі інституту туберкульозу. У 1983 році клініка серцевої хірургії реорганізована в Київський науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії. З 1993 року інститут підпорядкований Національній академії медичних наук України.

Для клініки серцевої хірургії в 1950-х було побудовано чотириповерховий корпус із двома бічними крилами. У цих стінах завдяки Миколі Амосову багато чого було зроблено вперше не лише в Україні, а й у світі. 1958 року почали вперше проводити операції зі штучним кровообігом. 1961 року вперше в Україні було застосовано штучну нирку. 1963 року було здійснено протезування мітрального клапана та перші експериментальні операції на серці в умовах барокамери. З 1965 року тут роблять імплантацію електрокардіостимуляторів. Того ж 1965 року вперше в світі було розроблено та впроваджено антитромботичні моделі протезів клапанів серця. З 1973 року вперше в Україні почали застосовувати аорто-коронарне шунтування при ішемічній хворобі серця, з 1978 року — методи фармако-холодового захисту серця під час його виключення з кровообігу. 

24 квітня 2003 року узвіз Протасів Яр у нашому районі перейменовано на вулицю Миколи Амосова. А на будинку №2 на цій вулиці встановлено анотаційну дошку, на якій зображено видатного лікаря.

Короткі рядки біографії вченого.

Микола Амосов народився 6 (19) грудня 1913 у селі Ольхово Ольховської волості Череповецького повіту Новгородської губернії (сучасний Череповецький район Вологодської області росії; село затоплено Рибинським водосховищем),  помер 12 грудня 2002 у Києві, похований на Байковому кладовищі. 

Народився в сім'ї селян. З 12 до 18 років навчався в Череповці у школі, потім у механічному технікумі. 1935 року вступив до Архангельського медичного інституту, який закінчив з відзнакою у 1939 році. Після закінчення інституту і до початку німецько-радянської війни працював хірургом лікарні в Череповці. Працював у комісії з мобілізації, а через деякий час призначений головним хірургом у Польовий пересувний госпіталь. Після того працював хірургом у Москві. У 1952 році переїхав до України в Київ. Відтоді розпочався київський період життя науковця. З 1971 року до самої смерті жив у будинку на вулиці Богдана Хмелньицького, 42, де йому встановлено меморіальну дошку. 

Мав ряд наукових досягнень та відзнак - академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993), лауреат Ленінської премії (1961), Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1978, 1988) і Державної премії України в галузі науки і техніки (1997).  Доктор медичних наук (1953), Герой Соціалістичної Праці (1973). Почесний громадянин Києва.

Автор понад 400 наукових публікацій та 19 монографій. Микола Амосов широко відомий і як письменник. Його повісті «Думки та серце», «Записки з майбутнього», «ППГ-2266», «Книга про щастя та нещастя» неодноразово видавалися в Україні та за кордоном.