Імена, з якими ми живемо: Проспект Валерія Лобановського

Одна з транспортних магістралей Солом’янського району – проспект Валерія Лобановського, який пролягає від Севастопольської до Деміївської площі. З 1974 року носив назву Червонозоряний, упродовж 41 року пропагуючи комуністичну символіку.

У 2015-му році його перейменовано на честь Героя України (2002) Валерія Васильовича Лобановського (1939-2002) — видатного українського футболіста, Заслуженого тренера України і одного з найтитулованіших тренерів в історії світового футболу. 

Валерій Васильович був багаторічним наставником «Динамо» (Київ), який на його чолі двічі вигравав Кубок володарів кубків УЄФА, тренером збірної України у 2000-2001 роках.

Це було одне з найбільш схвальних топонімічних перейменувань, більшість мешканців Києва пишалася легендарним співвітчизником і була одностайна у доцільності такого перейменування.

Біографічні факти

Народився Валерій Лобановський 6 січня 1939 року у Києві. Навчався у київській школі № 319 (нині проспект Валерія Лобановського, 146). Зараз там встановлено меморіальну дошку, а сам навчальний заклад названо іменем Лобановського. Від 1952 року Валерій – вихованець футбольної школи № 1 та футбольної школи молоді (ФШМ) у Києві (від 1955 року). Закінчив школу зі срібною медаллю. У 1956 році вступив до Київського політехнічного інституту, але не закінчив. Вищу освіту отримав вже в Одеському політехнічному інституті. Незвичним залишається факт, що такий видатний тренер не мав вищої фізкультурної освіти. У 1957 році 18-річного нападника запросили до дублю «Динамо» (Київ), де Лобановський на весь колишній Радянський Союз прославився вмінням надзвичайно точно подавати підкручені м'ячі з кутових та штрафних ударів (т. зв. «сухий лист»). Всього як гравець Валерій Лобановський провів 253 матчі у чемпіонатах СРСР у найвищій лізі і забив 71 гол (у київському «Динамо» — відповідно 144 матчі і 42 голи, в одеському «Чорноморці» — 59 і 15, у донецькому «Шахтарі» — 50 і 14).

Валерій Лобановський досить швидко закінчив професіональні виступи як футболіст і перейшов на тренерську роботу. Першою командою для 29-річного наставника став дніпропетровський «Дніпро», (1968). Після вдалої роботи у Дніпропетровську його запросили очолити київське «Динамо» (з 1973 - головний тренер). Почалася плеяда перемог. Після здобуття Кубка Радянського Союзу і перемоги у першості 1990 Валерій Лобановський став найтитулованішим тренером часів СРСР: 8 чемпіонських титулів та 6 Кубків СРСР. Працював у «збірній» до 1990 року. Потім була робота в Об'єднаних Арабських Еміратах та Кувейті (1990—1996). З 1 січня 1997 року знову очолив «Динамо». Того сезону в Україні київський клуб втретє підряд здобув золотий «дубль», чим встановив рекорд на пострадянському просторі. Та продаж найкращих гравців в найкращі клуби Європи, травми провідних гравців за останні два роки не дозволили «динамівцям» втриматись між топ-командами. 2000 року Лобановський почав заново будувати команду. Аби суміщення посад головного тренера збірної України та київської команди не позначалося на результатах «біло-синіх» в Лізі чемпіонів, пішов з посади головного тренера збірної України. Вже взимку «динамівці» здобули Кубок Співдружності, який востаннє зібрав по-справжньому найсильніших гравців команд СНД. Вдруге керівництво українського футболу вирішило спробувати Лобановського у ранзі наставника національної збірної в 2000 році.

Через самовіддану працю та напружений ритм життя у тренера в 1988 році виникли серйозні проблеми з серцем, другий інфаркт трапився восени 2001 року. Помер Валерій Лобановський 13 травня 2002 року унаслідок інсульту, який стався на матчі в Запоріжжі. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52а) у Києві. Його надгробок прикрашає колонада, де нанесено напис російською мовою «Ми живі доти, доки про нас пам'ятають»

Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»

 

Подорож Солом’янським районом

Що вам спадає на думку, коли ви чуєте слово подорож? Літак, інші країни. А ми пропонуємо вам здійснити подорож нашим Солом’янським районом. Ця місцевість оповита історичними переказами та легендами. Тут є багато цікавого і пізнавального.

Вашій увазі пропонується історико-краєзнавчий путівник «Солом’янка GO», який має на меті ознайомити киян і гостей столиці з затишними парками і пам’ятками Солом’янського району. 

Тож, вирушаймо.

Перейменовано зупинку швидкісного трамваю "Польова"

З 16 березня 2020 року зупинку швидкісного трамваю "Польова" перейменовано на станцію "Олекси Тихого". 

Про це йдеться у наказі Департаменту транспортної інфраструктури.

Олекса Іванович Тихий був українським дисидентом, правозахисником, педагогом, мовознавцем, членом-засновником Української гельсінської групи; виступав на захист української мови.

Олекса Тихий - автор самвидавних праць «Мова народу — народ», есеїв «Роздуми про українську мову і культуру в Донецькій області» і «Думи про рідний Донецький край», що стали, побіч участі у Гельсінкській групі, причиною обвинувачення в «антисовітській пропаганді». Готував словник слів-покручів в українській мові.

Парк імені М.Островського перйменовано на честь українського поета Миколи Зерова

Київрада перейменувала парк імені Миколи Островського в Солом’янському районі на «Парк імені Миколи Зерова».  Микола Зеров – український поет, літературознавець, літературний критик, полеміст, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми та перекладач античної поезії. Парк розташований уздовж Повітрофлотського проспекту між вулицями Солом’янська та Преображенська. Закладений у 1961 році. Площа – 4,11 га.  1971 року в парку встановлено пам’ятник радянському письменнику Миколі Островському, що було демонтовано відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої діяльності».

Меморіал загиблим воїнам-інтернаціоналістам

У «Парку захисників України», що на вулиці Вінницька, відбулось урочисте відкриття меморіалу загиблим воїнам-інтернаціоналістам. Вшанувати пам’ять земляків, чиї імена назавжди викарбувані на монументі, прийшли сотні людей – бойові побратими, їх родини, небайдужі жителі.

«Щиро вдячна Спілці ветеранів Афганістану Солом’янського району, яка запропонувала увіковічнити пам’ять наших жителів, і з якою ми пройшли тернистий шлях, щоб втілити ідею в життя. Для всіх нас це справді знакова подія, адже через війну в Афганістані пройшли солом’янців. З них 15 бійців до рідних домівок не повернулись. Я хочу побажати всім миру, і щоб наші діти про війни дізнавались лише з історії і ніколи не бачили ці біди наяву», – сказала заступник голови Солом’янської РДА Олена Горпинченко.

На честь загиблих воїнів-інтернаціоналістів біля пам’ятника усі охочі висадили саджанці берези, яка здавна вважається символом відважних і незламних вояків.

Перейменування вулиць в Солом'янському районі

№ п/п	Стара назва	Нова назва	Розташування
1	Вул. Івана Клименка	Вул. Преображенська	Від Повітрофлотського проспекту до вулиці Андрія Головка
2	Пр-т Червонозоряний	Пр-т Валерія Лобановського	Від Севастопольської до Московської площі
3	Вул. Миколи Лукашевича	Вул. Івана Огієнка	Від Повітрофлотського проспекту до вулиці Георгія Кирпи
4	Вул. Максима Горького (Жуляни)	Вул. Анатолія Лупиноса	Від вулиці Котляревського до Радянської вулиці
5	вулиця Колективізації	Вул.  Джеймса Мейса	Від бульвару Чоколівського до вулиці Донецької
6	Вул. Комсомольська (Жуляни)	Вул. Павла Потоцького	Від проїзду без назви, що сполучає вулиці Шкільну та Совську до вулиці Повітрофлотської
7	Вул. Красикова Петра	Вул. Проценко Людмили	Від вулиці Кудряшова до вулиці Краснодонської
8	Вул. Леніна (Жуляни)	Вул. Колоса Сергія	Від вулиці Онуфрія Трутенка до Кільцевої дороги
9	Вул. Мишина Михайла	Вул. Сім’ї Ідзиковських	Від площі Севастопольської до вулиці Волинської
10	Вул. Островського Миколи	Вул. Патріарха Мстислава Скрипника	Від площі П. Кривоноса до вулиці Митрополита Василя Липківського
11	Вул. Петровського	Вул. Світличного Івана	Від вулиці Пітерської до вулиці Уманської
12	Вул. Радянська (Жуляни)	Вул. Отця Анатолія Жураковського	Від вулиці Шевченка до вулиці Садової
13	Вул. Фурманова	Вул. Архітектора Кобелева	Від провулка Стадіонного до вулиці Огієнка Івана
14	Вул. Червонопартизанська	Вул. Братів Зерових	Від провулка М. Кривоноса до проспекту В.Лобановського
15	Провулок Островського Миколи	Провулок Хомова Ярослава	Від вулиці М. Островського до тупика
16	Бульвар Івана Лепсе	Бульвар Вацлава Гавела	Від вулиці Гарматної до проспекту Відрадного
17	Вул.  Миколи Скрипника	Вул.  Миколи Лукаша	місцевість Олександрівська  слобідка,  пролягає від початку забудови до Оборонного провулку
18	Вул. Проектна 13081	Вул. Аттили Могильного	Пролягає у житловому масиві Відрадний від вулиці Гарматної до вул. М. Василенка
19	Вул. Виборзька	Вул. Олекси Тихого	місцевості Казенні дачі, Караваєві дачі, Шулявка, Грушки. Пролягає від Борщагівської вулиці до вулиці Миколи Василенка
20.	Пр-т Комарова	Пр-т Л.Гузара	Від вулиці Гарматної до залізничного шляхопроводу і проспекту Леся Курбаса.
21	Вул. Механізаторів	Вул. М. Шаповала	Місцевості Солом'янка, Кучмин яр. Пролягає від вулиці Кудряшова до Солом'янської вулиці.
22	Вул. Курська	Вул. Генерала Воробйова	Місцевість Чоколівка, житловий масив Першотравневий. Пролягає від Повітрофлотського проспекту до Уманської вулиці.
23	Вул. Калинова (Жуляни)	Вул. Богомазова	Пролягає від вулиці Ганни Арендт до кінця забудови
24	Вул. Колоскова (Жуляни)	Вул. А.Ждановича	Пролягає від безіменного проїзду (між Совською та Шкільною вулицями) до вулиці Крейсера «Аврора»
25	Вулиця виникла на початку 2010-х років. Спочатку мала назву вулиця Крейсера «Аврора» (Жуляни)	Вул. Анни Арендт	Вулиця у Солом'янському районі міста Києва, селище Жуляни. Пролягає від вулиці Сергія Колоса до Променистої вулиці (фактично до вулиці Михайла Дерегуса)
26	Вул. Яблунева (Жуляни)	Вул. І. Білика	Вулиця у Солом'янському районі міста Києва, селище Жуляни. Пролягає від Садової вулиці до Скіфської вулиці
27	Вул. Ягідна (Жуляни)	Вул. Генерала Павленка	Вулиця у Солом'янському районі міста Києва, селище Жуляни (садове товариство «Автомобіліст»). Пролягає від вулиці Крейсера «Аврора» до кінця забудови
28.	Вул. Янтарна (Жуляни)	Вул. М. Дерегуса	Вулиця в Солом'янському районі міста Києва, селище Жуляни. Пролягає від вулиці Крейсера «Аврора» до кінця забудови
29	Вул. Горовиця	Вул. В. Барки	Вулиця в Солом'янському районі Києва, місцевість Олександрівська слобідка. Пролягає від Преображенської вулиці до проспекту Валерія Лобановського

Парк Захисників України

19 грудня на пленарному засіданні Київської міської ради депутати проголосували за присвоєння парку на вулиці Вінницькій у Солом’янському районі назву «Парк захисників України».

Цьогоріч парк на вул. Вінницькій став ще затишнішим для відпочинку завдяки проведеному капітальному ремонту. Там облаштували пішохідні доріжки з ФЕМ, новий газон, встановили паркові лави та урни для сміття. Також працівники КП УЗН Солом'янського району облаштували живопліт з граба, створили квітники та висадили майже сотню ялин і верб.

23 грудня о 12:00 у «Парку захисників України» відбудеться урочисте відкриття пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам. Долучаємось до урочистого заходу!

Джерело: Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація 

У Солом’янському районі увічнили пам’ять загиблого воїна-афганця Олега Антоненка

У школі №64 Солом’янського району відкрили меморіальну дошку на честь загиблого воїна-інтернаціоналіста, випускника цього навчального закладу Олега Федоровича Антоненка.

«35 років тому в Афганістані обірвалося життя нашого земляка, який для кожного сьогодні з нас є взірцем мужності, сили духу та вірності присязі. Олег виконував свій військовий обов’язок і віддав найцінніше, що мав. А наш святий обов’язок сьогодні – пам’ятати про його подвиг і тисячі інших українців, які боролись за світлі ідеали. Допоки ми живі — житиме пам’ять і про них!», - заявила Олена Горпинченко, заступниця голови Солом'янської РДА.

Пам’ять загиблого воїна усі присутні вшанували хвилиною мовчання, запаленням свічок та покладанням квітів до меморіального знаку.

Довідка

Антоненко Олег Федорович – народився 22 жовтня 1959 року у Києві. Отримав спеціальну військову освіту. У квітні 1983 року лейтенанта Антоненка переводять до Афганістану, де він продовжив свою службу у складі 783-го окремого розвідбатальйону в м. Кундуз провінція Кундуз. На чолі своєї групи неодноразово брав участь у бойових операціях, проявивши себе хоробрим воїном. Навіть отримавши поранення, Олег продовжував керувати діями свого взводу. 23 листопада 1984 року помер внаслідок важкого поранення та значної втрати крові. Посмертно нагороджений орденом Червоної зірки.