Пам’ятники Солом'янки. Пам'ятник Олені Телізі

31 серпня 2009 року в сквері імені Олени Теліги на розі вулиць Академіка Янгеля та Політехнічної відкрито пам'ятник поетці у вигляді камерної паркової скульптури.

Автором є видатний скульптор Володимир Щур.

Місце невипадкове - батько поетки, Іван Шовгенів викладав у КПІ, поетка неодноразово бувала тут у юності.

На постаменті вибито: 

"Не раз скажу: змагайся і шукай! Вдивляйся в очі пристрастей і зрічень! І знаю я — в один затихлий вечір До інших брам сягне твоя рука." Олена Теліга

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Пам'ятники Солом'янки. Пам'ятник Шулявській республіці

Шуляявська респуубліка — квазідержавне утворення страйкуючих робітників Києва, що протягом 4 днів — з 12 до 16 грудня 1905 року — існувало на території декількох робітничих кварталів Шулявки у Києві. Було розгромлене імператорськими військами.

Це був цікавий приклад самоорганізації українських робітників.

З нагоди 80-річчя подій біля першого корпусу Київського політехнічного інституту за проєктом скульптора Миколи Рапая республіці відкрито пам’ятний знак.

Фото Олександра Михайлика.

Храми Солом'янського району. Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Совках

Совки збудували перший власний храм лише у 1918 році. У 1930-х це був один із останніх чинних храмів УАПЦ. Проте церква ніколи не закривалася. На жаль, через підпал вона згоріла 11 жовтня 1966 року.

Сучасний храм на тому ж місці завершено у 2014. Доти служби велися у нижньому храмі. 

Церква відома своїми парафіянами - ними були дисиденти Євген Сверстюк та Василь Овсієнко (його було відспівано у церкві), рідні поета Миколи Вінграновського, вдова Василя Стуса Валентина Попелюх.

Фото Олександра Михайлика.

Мандруємо містами Бучанського району: історія, природа і сучасність

5 листопада в Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди відбулася чергова зустріч любителів локальної історії. Цього разу разом із краєзнавцем і мандрівником В’ячеславом Жмиховим учасники вирушили у віртуальну мандрівку містами Бучанського району Київщини.

У центрі уваги опинилися Буча, Ірпінь і Вишневе - міста з різною історією, власним характером і важливим місцем у житті сучасної Київщини. Сьогодні вони є частиною Київської агломерації та належать до населених пунктів, що активно розвиваються.

Буча: від дачного селища до символу незламності

На початку ХХ століття Буча була популярним місцем літнього відпочинку киян. Соснові ліси, чисте повітря та мальовнича природа приваблювали заможних містян, які будували тут дачі.

Серед сучасних окрас міста - Бучанський міський парк з озером, фонтаном, дитячими майданчиками та облаштованими зонами відпочинку.

Водночас новітня історія Бучі позначена трагічними подіями російської окупації 2022 року. Місто стало відомим у всьому світі як свідчення воєнних злочинів Росії та водночас як символ української стійкості, мужності й боротьби за свободу.

Ірпінь: місто парків і літературних традицій

Ірпінь часто називають містом парків. Зелені зони, соснові ліси та рекреаційні простори стали однією з його візитівок. У минулому місто мало славу курортної місцевості, куди приїздили відпочивати й оздоровлюватися мешканці Києва.

Ірпінь пов'язаний також з іменами відомих українських письменників і діячів культури. Їхню пам'ять увічнено в міському просторі пам'ятниками та меморіальними дошками.

Особливе місце в історії міста посіли події 2022 року. Під час оборони Київщини Ірпінь став одним із ключових рубежів захисту столиці. Символом тих днів став Романівський міст, через який тисячі людей рятувалися від російської окупації.

Вишневе: місто, що виросло поруч зі столицею

Історія Вишневого тісно пов'язана із залізницею. Поселення виникло біля станції Жуляни та активно розвивалося протягом ХХ століття.

Сьогодні Вишневе фактично межує зі столицею. Близькість до Києва визначає ритм його життя: чимало мешканців щодня їздять до столиці на роботу чи навчання.

Попри порівняно невелику територію, місто вирізняється високою щільністю населення. А його назва нагадує про вишневі сади, які колись росли в цій місцевості.

Звичайно, розповідь пана В’ячеслава не обмежувалася цими фактами. Кожне місто має чимало цікавих сторінок історії, маловідомих місць і власних історій, які заслуговують на увагу. Усе охопити в одній зустрічі неможливо!

Але наша краєзнавча мандрівка Бучанщиною ще не завершена. Грудневу зустріч плануємо присвятити селам і селищам району. Адже історія краю складається не тільки з великих міст, а й із маленьких населених пунктів, кожен з яких має свою пам'ять і неповторність.

Стежте за анонсами та долучайтеся до наших наступних мандрівок!

Вивчаймо історію рідного краю разом!

Фотофакт. Діючий парковий (дворовий) ліхтар початку 1980-х

У радянський час окрім вуличного існувало також дворове та паркове освітлення. Якщо у 1970-х це були здебільшого видовжені світильники молочного кольору (зрідка трапляються), то на початку 1980-х у місті встановлювали новий тип - за визначенням дослідника історії вуличного освітлення Києва, Юрія Назарчука, за характерну форму цей тип називається "баняк".

У дворі будинку на вулиці Олексіївській, 11 вціліло 3 "баняки" і що неймовірно, вони діють! Звісно, в них замість зеленкуватих ртутних ламп - жовтаві ДРЛ. І вони щовечора справно освітлюють двір.

Виявив і сфотографував краєзнавець Олександр Михайлик.

Фотофакт. Мурал із птахою на проспекті Лобановського

2018 року на стіні магазину будівельних матеріалів художник Віталій Гідеван створив мурал, на якому різнокольорова птаха сиворакша.

Мурал прикрашає вірш:

Мрії мов час

Не чекають

Нас а летять

Вдалечінь

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Фотофакт. Спинки від старих ліжок... біля стіни будинку

Свого часу ми публікували фото фрагмента стіни будинку на вулиці Максима Токарева, 4, збудованого у 1934. Там збереглися сліди від далекобійного пострілу німецького танка у 1941.

Біля південної стіни будинку є ще один цікавий артефакт. Біля винограду, що росте поряд і за декілька метрів звідти вкопано... старі спинки від ліжок незвичної вигнутої форми.

Коли саме їх було вкопано - невідомо. Проте зрозуміло, що спинки там вже багато десятиліть. Одна спинка могла бути вкопана, коли висадили виноград - його видно на першому фото. Можливо, для такої ж мети неподалік вкопали й іншу.

Дякуємо Ірині Пасічник за те, що вона виявила артефакт.

Фото Олександра Михайлика.

Фотофакт. Мурал із зображенням Симона Петлюри

22 травня 2019, у день 140-річчя від дня народження Симона Петлюри йому відкрито мурал на торцевій стіні 5-поверхівки на вулиці Софії Галечко, 18.

Автором проекту є Андрій Пальваль, дизайнером – Роман Партола. В основі стінопису – картина українського художника Артура Орленова.

Фотофакт. Вікова шовковиця на проспекті Лобановського

Сучасний проспект Лобанського планували прокласти ще за Генпланом 1935 року. Фактично ж у 1940-х роках тут пролягала ґрунтова дорога - приблизно на 20 метрів північніше траси сучасного проспекту.

Ймовірно тоді ж, у 1930-х роках, вздовж дороги було висаджено дерево шовковиці. На фото біля нього видно фрагмент пішохідної ґрунтової доріжки - це і є стара траса.

Тож шовковиця є як цікавим ботанічним старожилом, так і нагадує про стару трасу нинішнього проспекту.

Фото Олександра Михайлика.

Фотофакт. Дошка Івану Світличному на будинку по Преображенській, 16, де він жив

У межах проєкту "Стріткод" на будинку по вулиці Преображенській, 16, де останні роки свого життя жив і де помер Іван Світличний йому було встановлено дошку. Таким чином, відзначено обидві його адреси в нашому районі - як більш відому Уманську, 35, так і менш відому Преображенську, 16.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Фотофакт. Стара лінія на дерев'яних стовпах

На малесенькій вуличці Корсунь-Шевченківській, що пролягає від вулиці Олексіївської і губиться в дворах, збереглася одна з останніх у районі електричних ліній на дерев'яних стовпах. Вона виглядає дуже автентично і нагадує про 1950-і роки, коли всі довколишні вулиці мали такі лінії.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Фотофакт. Знесення Солом'янських лазень

18 лютого 2017 року було знесено будівлю Солом'янських лазень, збудовану ще у 1931-1934 роках.

Знесення зафіксував краєзнавець Олександр Михайлик.

Історія району в фотографіях. Втрачений гуртожиток у фільмі "Вулиця молодості"

Фільм "Вулиця молодості", який було знято 1958 року, унікальний місцями знімання. Ми вже декілька разів публікували окремі кадри з фільму.

На цьому стоп-кадрі - головні та другорядні герої біжать повз головний вхід до двоповерхового гуртожитку що мав адресу Червонозоряна, 17. Він виходив фасадом на вулицю - теперішній проспект Лобановського. Його знесено у 1980-х разом із більшістю таких самих гуртожитків.

Історія району в фотографіях. Втрачені гуртожитки у сценах фільму "Вулиця молодості"

Фільм "Вулиця молодості", який було знято 1958 року, унікальний місцями знімання. Зокрема, ряд сцен знято на вулиці Освіти та між нею і вулицею Червонозоряною.

На стоп-кадрі - герої крокують повз двоповерховий гуртожиток, що мав адресу Червонозоряна, 17а або 19. Його знесено у 1980-х.

Вдалині видно 4-поверховий гуртожиток на Освіти, 16а, знесений у 2010-х.

Фотофакт. Знесення будинку, де у 1950-2008 діяла Бібліотека Сковороди

30 вересня 2008 року тодішня Бібліотека імені Достоєвського (з 2023 імені Григорія Сковороди) переїхала у нове приміщення на Освіти, 14-А, за 30 метрів.

Замість бібліотеки ж у приміщенні почав діяти готель "О'Київ". Він діяв до 2018.

У 2018 було знято вікна, встановлено паркан та банер. Попри те, що на банері було заявлено про реконструкцію, фактично ж до осені 2018 року гуртожиток було знесено і на його місці розпочалося зведення нової 9-поверхової будівлі.

Щоб імітувати "реконструкцію", вікна першого поверху в новій споруді було імітовано як у попередній. Тож старий гуртожиток, збудований у 1950, знесено восени 2018.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика - 2018 рік, будівля незадовго до знесення.

Фотофакт. Будинок на Нововокзальній, 3

2014 року було знесено старий одноповерховий будинок на вулиці Нововокзальній, 3.

Цікавою була табличка, "перемальована" з якоїсь іншої вулиці.

Сам будинок виглядав як десь 1930-х років, вкритий рубероїдом. Та це міг бути і дещо давніший дерев'яний будинок, який згодом обклали цеглою. На користь цього свідчать "втоплені" вікна. Саму вулицю проклали у 1910-х роках.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Лекція В'ячеслава Жмихова "Містами Бучанського району"

Наступного четверга, 5 листопада, Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди продовжує заочні мандрівки Київщиною разом з ентузіастом та популяризатором локальних мандрівок В’ячеславом Жмиховим.

Цього разу вирушимо до героїчного Бучанського району, щоб дослідити Бучу, Ірпінь та Вишневе. Дізнаємося, чим особливе кожне з цих міст, які історії приховують їхні вулиці та як змінювалися вони впродовж років.

Нагадаємо, що цей район об’єднує сучасні передмістя Києва, ліси Полісся та мальовничі рекреаційні території. Утворений у 2020 році й налічує 12 територіальних громад. Ця зустріч стане першою частиною нашої подорожі районом, а наступного разу познайомимося з його селищами та селами.

Неможливо говорити про новітню історію Бучі й Ірпеня, не згадуючи російське вторгнення 2022 року. Разом із Гостомелем і Бородянкою вони стали відомими всьому світові через запеклі бої та злочини рашистських окупантів проти мирного населення. Район зазнав значних руйнувань, однак після деокупації розпочав відновлення.

Запрошуємо всіх, хто цікавиться історією рідного краю, мандрувати разом із нами – серед книжкових полиць в теплій атмосфері читальної зали!

До 80-річчя Бібліотеки Сковороди. Читачі бібліотеки у 1950-х

Публікуємо підбірку унікальних світлин 1950-х із колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди - читачі тих часів.

До 80-річчя Бібліотеки Сковороди. Перший рік у новому приміщенні, 1950

1950 року Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди отримала (завдяки зусиллям першої директорки Євдокії Ільченко) приміщення на першому поверсі гуртожитку на вулиці Новій 6-й, 14 (нині Освіти).

У колекції бібліотеки є унікальні світлини першого року роботи бібліотеки у новому приміщенні. Читальна зала та читачі, оформлення бібліотеки.

До 80-річчя Бібліотеки Сковороди. В очікувані

На унікальній світлині з колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди - очікування офіційного перерізання стрічки. В центрі фото із аркушем в руках - друга директорка Бібліотеки (у 1985-2016) Орися Чухрій.

30 вересня 2008

До 80-річчя Бібліотеки Сковороди. Відкриття нового приміщення

30 вересня 2008 відбулося відкриття нового, сучасного приміщення нашої бібліотеки на Освіти, 14-а. З нагоди 80-річчя бібліотеки, яке відзначаємо сьогодні, публікуємо це унікальне фото з наших фондів.

На фото: перед мікрофоном тодішній голова Солом'янської РДА Іван Сидоров, який і посприяв появі нового приміщення. Ліворуч від нього тодішній міський голова Леонід Черновецький.

Історія району в фотографіях. Вулиця Освіти у 1958

Окремі сцени фільму "Вулиця молодості" 1958 року знімали на вулиці Освіти. Один із кадрів знято якраз між будинками 14 та 18 з видом на перше (у 1950-2008) приміщення нашої бібліотеки!

Цікавий атрибут - вуличний годинник. У 1970-х його вже не було. Як не було і куль на стовпах паркану. Його дальню частину розібрано разом із колишнім приміщенням бібліотеки. А от ближня частина вціліла.

Історія району в фотографіях. Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Совках

У селищі Совки з 1912 року існувала невелика каплиця, приписана до церкви св. Димитрія в Жилянах. 1918 року селяни спорудили повноцінну церкву з присвятою Покрови Пресвятої Богородиці.

До знищення УАПЦ у 1930-х вона була в її складі. Проте храм не закривався жодного разу. 1966 року за 3 дні до храмового свята, тобто 11 жовтня, через навмисний підпал церква згоріла.

У фейсбук-групі "Історія УАПЦ" опубліковано унікальну світлину храму 1950-х років.

Історія району в фотографіях. Школа №115

1935 року в Солом'янському районі звели дві школи – №142 і №115.

Її спорудили за типовим проектом 101 двокомплектної чотириповерхової школи на 880 учнів, розробленим 1934 року Шкілпроектом Народного комісаріату освіти УСРР (архітектор Василь Осьмак). 

Будівництво розпочали 25 квітня, а завершили 15 серпня 1935 року, тобто школу звели за 93 дні. 

Прийняли її в експлуатацію 20 серпня того ж року.

У колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди є унікальне фото школи 1970-1980-х років.

Історія району в фотографіях. Знищення церкви і будівництво школи

1935 року було розібрано церкву св. Марії Магдалини на Шулявці і паралельно із цим збудовно школу номер 66 (нині 142). На фото якраз і видно цей процес. Школу будують, церкву розбирають.

Історія району в фотографіях. Спорудження вокзалу

Унікальне фото 1930-1931 років, зроблене з району Галицької площі (будинок ліворуч - має адресу бульвар Тараса Шевченка, 31) закарбувало завершальний етап будівництва вокзалу, а це 1930-1931 роки.

На дальньому плані - церква Покрови Пресвятої Богородиці на Солом'янці.

Фото з фондів ЦДКФФА України імені Пшеничного. Оригінальний відбиток зберігається у колекції Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Історія району в фотографіях. Трамваї біля залізничного вокзалу

До спорудження у 1927-1932 роках сучасної будівлі вокзалу його роль виконував барак (на фото ліворуч; нині на цьому місці приміський вокзал), тож і кінцева трамваїв, яких на фото аж 11 була там. Після завершення будівництва просто на площі було влаштовано розворотне кільце.

Фотофакт. Церква-рекордсмен

Церква св. Георгія Побідоносця біля Південного вокзалу увійшла до Книги рекордів України - попри значні розміри, її споруджено лише за 73 дні! Її закладено 17 квітня 2001, а освячено - 22 серпня 2001 року.

Протягом 40 днів тривали оздоблювальні роботи. 9 грудня 2001 року відбулася перша архиєрейська служба. Автором проєкту є архітектор Роман Сивенький. Висота храму 42 метри. Храм споруджено у візанітйському стилі, а от дзвіниця поряд - у стилі хайтек.

Фото Олександра Михайлика.

Історична спадщина. Будинок священика церкви св. Марії Магдалини

Після спорудженя у 1885-1887 роках церкви св. Марії Магдалини на Шулявці при ній збудували церковно-парафіяльну школу та будинок священика.

Будинок священника після знищення у 1935 церкви вцілів, 1941 року в ньому відновилися служби. 1950 року церкву було закрито й у цій будівлі. У 1990-х було створено парафію Св. Марії Магдалини, висловлено ідею відбудувати храм. Проте її досі не втілено в життя.

Будівля ж тривалий час використовувалася як шкільні майстерні школи 142. Нині - допоміжна будівля на території школи. Цей скромний і зовні непоказний будинок є чи не найстарішою спорудою Шулявки, що вціліла!

Фото Олександра Михайлика.

Фотофакт. Залізничний семафор

На Виставці рухомого складу, що на території залізничного вокзалу, окрім історичних вагонів та локомотивів було встановлено і ряд технічних раритетів.

Серед них - семафор. До появи сучасних залізничних світлофорів саме вони регулювали рух. Червоне крило залежно від положення означало або дозвіл, або заборону руху. Вночі положення крила дублювалося ліхтарями з лінзами різних кольорів.

Нині на чинних залізницях України семафорів дуже мало. Вони залишилися на вузькоколійних залізницях. Єдиною станцією із широкою копією, де залишилися семафори, є Іване-Пусте.

Та завдяки виставці справжній семафор можна побачити і в Києві.

Фото Олександра Михайлика.

Фотофакт. Бруківка на вулиці Зенітній

Між вулицями Семенівською та Клінічною пролягає коротка вулиця Зенітна. Її довжина – 73 метри.

Вона виникла у 1940-х роках як 485-та Нова. З 1944 року й дотепер має сучасну назву. Початково була дещо довшою, починалася біля будинку №32 по вулиці Солом'янській, але у 1960-х роках скорочена до сучасних меж (початкова частина існує як проїзд між будинками).

До вулиці приписано єдиний будинок №8 (інші, наріжні – до вулиць Семенівської та Клінічної).

Покриття - бруківка, яка лежить з часу прокладання вулиці. Це одна з тих вулиць серед малоповерхової забудови, яка зберегла первісне бруковане покриття.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Історія району в фотографіях. Спорудження залізничного вокзалу

На фото з фондів ЦДКФФА України імені Пшеничного, відбиток якого з оригінальних негативів зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди - проміжний етап будівництва споруди залізничного вокзалу.

А це 1930-1931 роки. Крізь риштуввання вже добре видно обриси будівлі вокзалу. На передньому плані - тогочасні вантажні вагони. На білому напис "Изотермический вагон".

Історія району в фотографіях. Спорудження будівлі вокзалу

На фото з фондів ЦДКФФА України імені Пшеничного, відбиток якого з оригінальних негативів зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди - початковий етап будівництва споруди залізничного вокзалу. А це 1929-1930 роки.

Характерний автобус того часу, реклама на паркані періоду пізнього НЕПу.

Вишгородщина: туристичні перлинки Київщини

8 жовтня у Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди відбулася зустріч із краєзнавцем і популяризатором мандрівок Київщиною В’ячеславом Жмиховим. Нею відкрили третій сезон краєзнавчих лекцій, присвячених цікавим місцям, історії та природним багатствам Київської області.

Перш ніж вирушити у віртуальну мандрівку Вишгородським районом, згадали попередні зустрічі. За два роки учасники лекцій дослідили шість інших районів Київщини, розташованих уздовж Дніпра, переважно на Правобережжі. І кожна така мандрівка доводить: наш край має чимало цікавих місць, які заслуговують на увагу.

Цього разу знайомилися з Вишгородщиною - другим за площею районом Київської області. Його територія поєднує різноманітні ландшафти, водні простори, поліські екосистеми та населені пункти з власною історією. Сучасний район охоплює сім територіальних громад, а його географічні особливості значною мірою визначають і природне розмаїття, і характер місцевості.

Окрему увагу приділили історії створення Київського водосховища, екологічним наслідкам аварії на Чорнобильській АЕС та особливостям Чорнобильської зони відчуження. Говорили й про Славутич — незвичайне місто, яке адміністративно належить до Київської області, хоча фізично розташоване на території Чернігівщини.

Звісно, не обійшлося без туристичних цікавинок! Серед них - парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва «Межигір’я», сафарі-парк «Медвин» та інші місця, які відкривають Вишгородщину з несподіваних боків.

Зустріч вийшла насиченою, цікавою та пізнавальною. Адже краєзнавство - це можливість побачити знайомі місця по-новому, відкрити маловідомі сторінки історії рідного краю й дізнатися, куди варто вирушити в наступну мандрівку.

А попереду - нові маршрути, відкриття та історії Київщини. Запрошуємо долучатися до наступних краєзнавчих зустрічей у Бібліотеці Сковороди!

Історія району в фотографіях. Вокзальна площа

1979 рік, з фондів ЦДКФФА України імені Пшеничного. 

Зроблене з площі перед Центральним залізничним вокзалом.

На площі стоянка таксі, далі кінцева трамваїв. У ті часи це кінцева маршрутів №№2, 10, 13, 25 та 30. На останньому курсували лише двосторонні вагони КТВ-55-2, на решті – Tatra T-3 виробництва Чехословаччини.

Історія району в фотографіях. Закладна дошка вокзалу

7 листопада 1927 року було закладено будівлю залізничного вокзалу. Тоді ж було зроблено це унікальне фото закладної дошки.

На ній написано: "7-го листопада 1927 року в день X роковин Великого Жовтня закладено цей будинок пасажирського вокзалу в Київі".

Фото з фондів ЦДКФФА України імені Пшеничного. 

Оригінальний відбиток зберігається у Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Історія району в фотографіях. Палац культури "Росток"

1957 року за типовим проєктом архітектора Костянтина Барташевича споруджено найбільш монументальний палац культури Солом'янського району - заводу "Точелектроприлад" (нині "Росток").

Фото 1960-х років.

Історія району в фотографіях. Будівництво палацу культури КІІЦА

На унікальній світлині 1970-х з фондів Музею історії Національного авіаційного університету - будівництво палацу культури на той час Київського інституту інженерів цивільної авіації.

Історія району в фотографіях. Вулиця Освіти у 1950-х

Нещодавно на одному з інтернет-аукціонів було викладено унікальну світлину із родинних архівів. Дякуємо Ірині Пасічник за виявлення фото!

На фото - родина на тлі забудови вулиці Освіти.

Щодо точної точки фото поки немає єдиної думки. Можливо, родина стоїть саме на тлі будинку, де з 1950 по 2008 діяла наша Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди (з 1955 по 2023 - імені Ф.Достоєвського). Тоді пустир, на якому стоїть родина - підготовка до будівництва спортивного комплексу Київського інженерно-будівельного інституту.

Фотофакт. Бруківка 1950-х на вулиці Сім'ї Житецьких

На вулиці Сім'ї Житецьких (а саме на частині між вулицями Олексіївською та проїздом до вулиці Катерини Ступницької) збереглася оригінальна бруківка 1950-х, тобто з часу прокладання вулиці. На відміну від решти сусідніх вулиць, де зверху згодом було покладено асфальт, тут бруківка залишилася і дає наочне уявлення про покриття вулиць у той час.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Фотофакт. Огородження сходів у Клінічному містечку

В будівлі колишньої туберкульозної лікарні Клінічного містечка, зведеної у 1914-1915 роках, збереглося автентичне огородження сходів. Воно виконане у стилі модерну і є єдиним подібним в Солом'янському районі.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.

Історія району в фотографіях. Будинок на вулиці Гаражній

1961 року на вулиці Гаражній (Караваєві дачі) збудували експериментальний будинок із блок-кімнат.

Та будинку судилася коротка історія. Вже у 1980-х вулицю ліквідовано, а будинок знесено.

Фотофакт. Як вулиця Янки Купали... переїхала

У колишньому селищі Першого Травня є вулиця Янки Купали, яка сполучає вулиці Авіаконструктора Антонова та Левка Мацієвича. Насправді ж до початку 1980-х ця вулиця називалася Піонерська!

Що ж до колишньої вулиці Янки Купали, яка пролягала від Повітрофлотського проспекту (нині проспект Повітряних Сил) до Соціалістичної вулиці (нині вулиця Левка Мацієвича), то на початку 1980-х років її назву було перенесено на тодішню вулицю Піонерську, а колишня вулиця Янки Купали існує у вигляді безіменного проїзду, що сполучає вулицю Левка Мацієвича з проспектом Повітряних Сил.

Відбулася "рокіровка" вулиць, що є унікальним явищем.

На фото Олександра Михайлика - первісна вулиця Янки Купали.

Експонат краєзнавчий. Табличка "Вул. Агітаторська"

Днями музейна кімната Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди поповнилася експонатом, про який ми давно мріяли.

Мешканка Батиєвої гори Галина Зінченко передала для музейної кімнати табличку зі своєї вулиці - а це колишня вулиця Агітаторська, нині Видова, протяжністю 50 метрів! За що їй щира подяка!!!

Табличку виготовлено 1958 року, коли вулицю й було найменовано Агітаторською.

Щиро дякуємо і активному читачу Бібліотеки Сковороди В'ячеславу Настецькому, стараннями якого пані Галина і передала для нас цю табличку! Він же і приніс її у бібліотеку.

Фото Сергія Ткаченка

Фотофакт. Вулиця Видова

Довжина цієї вулиці – 50 метрів. Це друга з кінця за протяжністю вулиця Києва!

Вона пролягає від Дружньої вулиці. Виникла 1909 року, мала назву 10-та Лінія. 1958 року її було перейменовано на Агітаторську. Рішенням Київської міської ради від 25 серпня 2022 року перейменована на Видову.

Фактично це коротенький проїзд від вулиці Дружньої. Втім, вулиця широка і вона навіть має од

Фото: google.com.

Лекція В'ячеслава Жмихова "Перлини Вишгородщини"

Друзі, наступного четверга, 8 жовтня, о 16:00 Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди запрошує вас на зустріч з краєзнавцем та мандрівником В’ячеслав Жмиховим.

Як ви пам’ятаєте, він спеціалізується на Київській області та вже третій сезон розкриває перед нашими читачами її красу й яскраву історію.

Цього разу дізнаємося про перлини Вишгородщини. Багатостраждальний нині Вишгородський район займає площу 4,3 тис. кв. км. та є другим за величиною в області.

Тут починається Полісся. На цих теренах щедро розкинулися лісові масиви та сільгоспугіддя. Значну частину району займають водойми. Найбільші річки, що живлять Вишгородщину – Дніпро, Десна, Здвиж, Ірпінь, Прип'ять, Уж, Тетерів та Жерева.

Ми маємо для вас багато цікавинок, про які ви чули й не чули, які бачили й ще не бачили. Тож приходьте, і ми, як завжди, віртуально помандруємо цим регіоном, не полишаючи затишку читальної зали!

Історія району в фотографіях. Центральна районна бібліотека у 1970-х

30 вересня відзначається Всеукраїнський день бібліотек. З нагоди цього хочемо показати, як у 1970-х виглядав вхід до нашої Бібліотеки Сковороди - а тоді імені Достоєвського.

Тут, за адресою вулиця Освіти, 14, бібліотека працювала з 1950 по 2008 роки.

Фото з фондів Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Фотофакт. Найкоротша вулиця Києва

Саме у Солом'янському районі пролягає найкоротша вулиця Києва - провулок Мар'яна Гаденка. Протяжність - 46 метрів!

Він пролягає на Батиєвій горі, з’єднує вулиці Архітектора Вишневського та Локомотивну.

Звісно, до провулку не приписано жодного будинку.

Фото краєзнавця Олександра Михайлика.