Імена, з якими ми живемо. Вулиця Ганни Арендт

Вулиця Ганни Арендт в Солом’янському районі міста Києва, селище Жуляни, пролягає від вулиці Сергія Колоса до вулиці Михайла Дерегуса. 

Ганна Арендт - відома американська політологиня-теоретикиня. Її книги і статті про тоталітаризм та епістемологію мали значний вплив на політичну теорію. Арендт вважають однією з найважливіших мислительок ХХ століття. Її роботи охоплюють широкий спектр тем, але її найкраще знають ті, хто вивчають природу влади та зла, а також політику, пряму демократію, авторитет та тоталітаризм. Премію Ганни Арендт вручають за політичне мислення. 

Ганна Арендт народилася 14 жовтня 1906 року в Ганновері (Німеччина), але зростала здебільшого в Кенігсберзі, в середовищі секулярних євреїв-торговців. Її батьки були прихильниками соціал-демократів. Батько Ганни здобув освіту в Альбертіні (Кенігсберзький університет), і хоча працював інженером, пишався своєю любов’ю до класики. Він зібрав велику бібліотеку, в яку занурилася Ганна. Мати Марта Кон, музикантка, навчалася три роки в Парижі. Батько помер, коли їй було сім років, тому Ганну виховували мати та дідусь. 

Закінчивши середню школу в 1924 році, Арендт вступила до Марбурзького університету, де провела рік вивчаючи філософію. Після цього року вона навчалась семестр в Університеті Фрайбурга, де відвідувала лекції Едмунда Хазерла. 

Єдиний автобіографічний твір «Тіні» Ганна написала в 1925 році, а також створила багато поезії, наприклад: вірш «Загублена у самопізнанні». 

В 1929 році Ганна Арендт отримала ступінь доктора філософії в Гайдельберзькому університеті, де під керівництвом Карла Ясперса захистила докторську дисертацію «Поняття любові в Августина. Спроба філософської інтерпретації». В цьому ж році вона вийшла заміж за Гюнтера Штерна. 

Незабаром відчула на собі посилення антисемітизму в нацистській Німеччині 1930-х років. В 1933 році до влади прийшов А. Гітлер. Тоді ж у Берліні Гестапо затримало і ненадовго ув’язнило Арендт, коли вона досліджувала антисемітську пропаганду для Сіоністської федерації Німеччини. Після звільнення втекла до Німеччини. Жила в Чехословаччині та Швейцарії, а потім оселилася в Парижі. Там працювала в Молодіжній Алії, допомагаючи молодим євреям емігрувати до Палестини. В 1937 році Арендт розлучилась з своїм чоловіком Штерном, а в 1940 році вийшла заміж за Гайнріха Блюхера. 

Та коли в 1940 році Німеччина напала на Францію, французи затримали її як іноземку, незважаючи на те, що її позбавили німецького громадянства ще в 1937 році. Вона втекла і 1941 році вирушила до Сполучених Штатів через Португалію. Оселилася в Нью-Йорку, що на все життя став її основним місцем проживання. Стала письменницею та редакторкою, а також працювала у Єврейській культурній реконструкції. 

В 1950 році отримала американське громадянство. У 1951 році опублікувала працю «Витоки тоталітаризму», завдяки якій прославилась. Потім створила ще низку основоположних робіт, серед яких: «Становище людини» 1958 р., «Банальність зла. Суд над Айхманом в Єрусалимі» та «Про революцію» 1963 року. Від 1951 року Арендт викладала у багатьох вищих навчальних закладах та зберігаючи незалежність, постійно відмовлялася від штатної посади. Вона була запрошеною професоркою університету Нотр-Дам, Каліфорнійського університету, Берклі, Принстонського університету (де була першою жінкою, яку призначили штатним професором 1959 року); та Північно-Західного університету. Також викладала в Чиказькому університеті від 1963 до 1967 року, де була членкинею Комітету з соціальної думки, Новій школі на Манхеттені, де була викладачкою університету від 1967 року, Єльському університеті, де була стипендіаткою, і Центрі перспективних досліджень Весліанського університету (1961–62, 1962–63). 1962 року її обрали стипендіаткою Американської академії мистецтв і наук і членкинею Американської академії мистецтв та літератури 1964 року.

Термін «буденність зла», що ввела обіг Ганна на початку 1960-х, з часом сам став буденністю, перетворився на кліше. 

Арендт також була поеткою, але тримала це в таємниці. Вона почала писати в сімнадцять, і її творчість відзначається глибокою меланхолією, яку вона назвала втома (Müdigkeit), романтична туга з минулого, пронизана к'єркегорською тривогою. 

Арендт була затятим курцем і її часто зображували з сигаретою в руці. Під час лекції в Шотландії в травні 1974 року вона пережила майже смертельний серцевий напад, і, хоча одужала, далі мала слабке здоров'я і продовжувала курити. Увечері 4 грудня 1975 року, незабаром після 69-го дня народження, коли вона вдома розважала друзів, у неї стався черговий серцевий напад, від якого вона померла. Її прах поховали поряд з Блюхеровим в Бард-коледжі, на Аннандейл-он-Гадсон, Нью-Йорк. Свою останню роботу «Життя розуму» залишила незавершеною.

Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»