Шулявка нині розділена між двома районами – та її частина, що праворуч від Берестейського проспекту належить до Шевченківського, а та, що ліворуч і Київський політехнічний інститут – до Солом'янського.
Цікаво, що подібний поділ має історичну основу. Праву частину поселення було включено до меж Києва ще 1851 року. Ліву ж лише 1914! Тож існувала "міська" і "сільська" Шулявки!
У 1960-х роках майже всю забудову і більшість вулиць лівої Шулявки знесено, хоча останні будинки подекуди існували до 1987 року. Єдиною старою будівлею, що залишилася, є колишній будинок причту церкви св. Марії Магдалини. Від радянської забудови 1930-х – два дитячих садочки.
Праву ж Шулявку зносили поступово, тому вулична мережа і 3 історичні будинки вціліли.
А так вона виглядала у 1920-х роках.
А це ліва Шулявка. "Історичне ядро" місцевості. Незабудований квадрат у центрі – місце колишнього кладовища. Вгорі – церква св. Марії Магдалини.
Надзвичайно велике значення для розвитку Шулявки мало спорудження Київського політехнічного інституту.
У 1860-х роках забудова Шулявки поширилася і на захід вздовж вулиці Борщагівської та сягнула сучасних вулиць Польової та Академіка Янгеля. Фактично це місце є західною межею Шулявки. Далі правий та лівий бік вулиці Борщагівської належить до місцевості Караваєві дачі, а лівий бік вулиці Янгеля і вулиця Олекси Тихого до місцевості Казенні дачі.
